Daypolitico

Позначка: меморіал

  • У Польщі знову понівечили український меморіал: посольство вимагає знайти винних

    У Польщі знову понівечили український меморіал: посольство вимагає знайти винних

    У Люблінському воєводстві Польщі невідомі знову пошкодили українське місце пам’яті в урочищі Білосток поблизу села Ліски. Посольство України у Варшаві заявило про глибоке обурення інцидентом і закликало польські правоохоронні органи невідкладно встановити обставини наруги, знайти винних та забезпечити відновлення меморіалу. Подія особливо резонансна через те, що це місце вже неодноразово ставало об’єктом вандалізму в минулому, а сам інцидент стався на тлі помітного зростання кількості злочинів на ґрунті ненависті проти українців у Польщі.

    За інформацією українського дипломатичного представництва, невстановлені особи пошкодили меморіальний об’єкт та порушили його належний стан. Посольство наголосило, що поховання та місця пам’яті мають залишатися поза сучасними політичними суперечками незалежно від складності історичних дискусій між Україною та Польщею.

    «Будь-які прояви руйнування, плюндрування чи навмисного пошкодження місць пам’яті є неприйнятними», — заявили українські дипломати.

    Посольство закликало компетентні органи Польщі провести необхідні процесуальні дії, встановити всіх причетних, притягнути їх до відповідальності та відновити пошкоджений об’єкт.

    Що це за місце і хто там похований

    Йдеться про урочище Білосток — польською Białystok, українською також відоме як Білостік — неподалік Лісок у нинішньому Люблінському воєводстві.

    Історія місця складна і безпосередньо пов’язана з українсько-польським прикордонням середини ХХ століття.

    За польськими історичними джерелами, 26 лютого 1946 року неподалік Лісок відбувся бій між підрозділом Української повстанської армії та радянським підрозділом НКВС. Загиблих членів УПА поховали в урочищі. У різних джерелах кількість похованих відрізняється: найчастіше йдеться приблизно про 37–41 особу. Польські церковні довідники також окремо фіксують існування в Білостоці колективної могили членів УПА.

    До Другої світової війни ця територія була ще й місцем греко-католицького релігійного культу. Тут існувала каплиця, джерело, якому місцеві мешканці приписували цілющі властивості, та Хресна дорога. Після повоєнного виселення українського населення значна частина комплексу занепала.

    У 1990-х роках колишні мешканці та українські організації впорядкували поховання, встановили хрест і пам’ятні елементи з іменами та псевдонімами загиблих.

    Цей меморіал уже нищили раніше

    Нинішній випадок далеко не перший.

    Місце пам’яті біля Лісок неодноразово ставало об’єктом вандалізму щонайменше з середини 2010-х років.

    За матеріалами польських дослідників, близько 2014 року написи на пам’ятнику замалювали фарбою. Після очищення об’єкт пошкодили повторно — частину написів та псевдонімів загиблих механічно знищили, а на меморіалі з’явилися згадки про 11 липня 1943 року, дату, пов’язану з Волинською трагедією.

    У 2016 році Об’єднання українців у Польщі також повідомляло про чергову наругу: інформаційну табличку українською мовою замалювали, а на пошкодженому пам’ятнику знову з’явився напис «11 VII 1943». Організація тоді перелічувала Білосток біля Лісок серед низки українських поховань та пам’ятників, які були пошкоджені у Польщі.

    Історики звертали увагу й на інформаційний вимір таких акцій. У польсько-українському середовищі неодноразово висловлювали припущення, що частина синхронних актів наруги над пам’ятниками могла використовуватися у пропагандистських кампаніях для загострення українсько-польських історичних суперечок. Водночас встановлювати конкретних замовників чи виконавців без результатів правоохоронного розслідування не можна.

    Посольство говорить уже не лише про пам’ятники

    У заяві 6 серпня українські дипломати звернули увагу на ширший контекст.

    Посольство заявило про занепокоєння через збільшення проявів ворожості щодо громадян України у Польщі та повідомлення про фізичні напади.

    І статистика справді свідчить про погіршення ситуації.

    За даними польського видання Rzeczpospolita, які наприкінці липня наводив Reuters, у першій половині 2026 року польська поліція отримала 180 повідомлень про злочини на ґрунті ненависті проти українців. Це приблизно на 30% більше, ніж за аналогічний період попереднього року.

    Серед резонансних епізодів Reuters називав напад у Вроцлаві на українця та його дівчину, образи українських дітей у Познані та Бельсько-Бялій, а також напад на двох 13-річних українців у Легниці.

    Туск уже закликав припинити напади на українців

    Ситуація стала настільки помітною, що наприкінці липня на неї публічно відреагував прем’єр-міністр Польщі Дональд Туск.

    Після серії нападів він заявив, що ксенофобне насильство щодо українців суперечить інтересам самої Польщі.

    Туск наголосив, що люди, які здійснюють подібні напади, фактично працюють проти польських інтересів і підіграють силам, зацікавленим у конфлікті між поляками та українцями.

    Це важливий контекст для нинішньої наруги над меморіалом: польська влада вже визнає проблему ворожості проти українців, хоча конкретний інцидент біля Лісок ще потребує окремого розслідування.

    Історичні суперечки між Києвом і Варшавою загострилися

    Подія також відбувається на тлі нового загострення українсько-польських суперечок довкола історичної пам’яті.

    Однією з найболючіших тем залишаються Волинська трагедія, діяльність ОУН та УПА, питання ексгумацій і форми вшанування загиблих.

    Для значної частини українського суспільства УПА передусім асоціюється з боротьбою за українську незалежність проти Радянського Союзу та інших сил, які контролювали українські землі.

    У Польщі ставлення до УПА принципово інше через участь її підрозділів у масових убивствах польського цивільного населення на Волині та в Галичині під час Другої світової війни.

    Саме тому пам’ятники та поховання членів УПА у Польщі нерідко стають особливо чутливими об’єктами.

    Проте навіть за наявності принципових історичних розбіжностей польське та українське законодавство не дає приватним особам права самовільно знищувати поховання чи пам’ятні місця.

    Саме на цьому наполягає українське посольство: політичні й історичні суперечки мають вестися між державами, істориками та відповідними інституціями, а могили не повинні ставати інструментом помсти.

    Вандалізм відбувається з обох боків кордону

    Проблема наруги над історично чутливими пам’ятниками стосується не лише українських об’єктів у Польщі.

    За останні роки фіксувалися й випадки пошкодження польських меморіалів, пов’язаних із жертвами українського націоналістичного підпілля.

    Саме тому Варшава та Київ неодноразово наголошували на необхідності захищати місця поховань незалежно від того, кого саме вони вшановують.

    Такий підхід має принципове значення: засудження руйнування українського поховання не означає згоди з усіма історичними оцінками діяльності похованих там осіб — так само як захист польського меморіалу не визначає позицію щодо всіх аспектів складної спільної історії.

    Чому цей випадок особливо небезпечний зараз

    У нинішніх умовах навіть локальний акт вандалізму може отримати значно ширший політичний ефект.

    Польща залишається одним із ключових сусідів України, важливим транспортним маршрутом для військової та гуманітарної допомоги і країною, де проживає велика кількість громадян України.

    Водночас суспільна втома від війни, міграційні питання, економічні суперечки та невирішені історичні травми створюють сприятливий ґрунт для радикальної риторики.

    Reuters наприкінці липня відзначав, що початковий надзвичайно високий рівень солідарності польського суспільства з українцями після російського вторгнення поступово змінився зростанням напруження.

    Це не означає, що ворожість є позицією більшості поляків або офіційної польської держави. Навпаки, уряд Туска публічно засудив антиукраїнське насильство.

    Але серія нападів та пошкодження місць пам’яті показують, що проблема вже не може розглядатися як сукупність абсолютно ізольованих інцидентів.

    Київ чекає конкретної реакції польської сторони

    Наразі українська сторона вимагає не політичних заяв, а практичних дій.

    Посольство очікує, що польські правоохоронці встановлять час та обставини пошкодження меморіалу, ідентифікують причетних і з’ясують мотиви.

    Окремо дипломати просять забезпечити відновлення місця пам’яті.

    Станом на момент появи першої інформації про інцидент публічного повідомлення польської поліції про встановлення підозрюваних не було.

    Саме результати розслідування мають показати, чи йдеться про локальний акт вандалізму, історично мотивовану акцію або інший сценарій.

    Але одна обставина вже очевидна: пам’ятне місце біля Лісок, яке нищили ще приблизно десять років тому, знову опинилося в центрі українсько-польської дискусії. І цього разу інцидент відбувається у значно напруженішій суспільній атмосфері — після серії нападів на українців і на тлі офіційних попереджень польського прем’єра про небезпеку ксенофобного насильства.

  • На місці загибелі Ірини Фаріон у Львові відкриють меморіальний простір

    На місці загибелі Ірини Фаріон у Львові відкриють меморіальний простір

    У Львові до других роковин загибелі мовознавиці, професорки, громадської діячки та колишньої народної депутатки України Ірини Фаріон облаштують меморіальний простір на вулиці Томаша Масарика. Саме біля її будинку 19 липня 2024 року стався збройний напад, який забрав життя відомої української науковиці. Урочисте відкриття нового меморіального об’єкта заплановане на 19 липня 2026 року.

    Про це повідомила Львівська міська рада.

    Відповідне рішення ухвалив виконавчий комітет Львівської міської ради. Під час засідання члени виконкому підтримали створення мистецького меморіального простору, який має не лише увічнити пам’ять про Ірину Фаріон, а й стати місцем громадського осмислення її діяльності, ідей та внеску в українську культуру, мовознавство й державотворення.

    Фінансування робіт із реалізації проєкту забезпечить міське управління культури. Підставою для початку робіт стало звернення громадського об’єднання «Військово-волонтерська спілка “Лев’яче серце”, яке виступило ініціатором створення меморіального простору.

    У міській раді наголошують, що новий об’єкт має стати не традиційним пам’ятником, а сучасним громадським простором, який буде відкритим для мешканців Львова, туристів, студентів і всіх, хто захоче вшанувати пам’ять Ірини Фаріон або більше дізнатися про її життя та діяльність.

    Проєкт меморіалу розробила архітектурна команда Guess Line Architects. До творчого колективу увійшли архітектори Андрій Лесюк, Михайло Когут, Катерина Іващук, Ярослав Іваськів, Матвій Кузьмук, Ірина Чабаник, Анна Фітель та Єгор Перепелюк.

    Особливого символізму проєкту додає той факт, що серед його авторів є колишні студенти Ірини Фаріон. Архітектори зазначають, що для них ця робота стала не лише професійним викликом, а й особистою можливістю вшанувати пам’ять своєї викладачки, яка суттєво вплинула на їхнє світосприйняття та формування громадянської позиції.

    За задумом авторів, меморіальний простір покликаний стати місцем взаємодії, роздумів і пізнання постаті Ірини Фаріон.

    У поясненні до концепції зазначається, що меморіальна стела не повинна виконувати лише декоративну чи символічну функцію. Вона має спонукати відвідувачів до осмислення ідей, які відстоювала мовознавиця протягом усього життя, а також нагадувати про значення української мови як основи національної ідентичності.

    Архітектори наголошують, що простір має стати відкритою громадською локацією, де люди зможуть не лише покласти квіти, а й затриматися, ознайомитися з історією Ірини Фаріон, подумати над її спадщиною та її роллю в сучасній історії України.

    Центральним елементом меморіалу стане прямокутна мистецька стела сучасної форми. Її композицію побудували таким чином, щоб вирізані у конструкції літери формували два ключові слова — «мова» та «нація».

    Саме ці поняття автори проєкту вважають символами всього життєвого шляху Ірини Фаріон. Протягом десятиліть вона активно виступала за розвиток української мови, популяризацію національної культури та утвердження української державності.

    Навколо меморіальної стели планують облаштувати зелений громадський простір із деревами, декоративними травами та різнотрав’ям. Ландшафтне оформлення покликане створити атмосферу спокою, тиші та можливості для особистого осмислення.

    За словами розробників, поєднання архітектури та природного середовища має символізувати безперервність пам’яті та зв’язок поколінь.

    У Львівській міській раді зазначають, що новий меморіальний простір стане місцем проведення пам’ятних заходів, покладання квітів, громадських акцій та вшанування річниць, пов’язаних із життям Ірини Фаріон.

    Очікується, що відкриття меморіалу відбудеться саме 19 липня 2026 року, коли виповниться два роки з дня її загибелі.

    Нагадаємо, увечері 19 липня 2024 року на Ірину Фаріон було скоєно збройний напад біля її будинку на вулиці Томаша Масарика у Львові.

    Невідомий здійснив постріл, унаслідок чого мовознавиця отримала важке вогнепальне поранення голови. Її госпіталізували до лікарні у критичному стані.

    Лікарі кілька годин боролися за її життя, однак врятувати пацієнтку не вдалося. Того ж вечора Ірина Фаріон померла.

    Її смерть викликала широкий суспільний резонанс не лише в Україні, а й за її межами. Політики, науковці, діячі культури, громадські організації та представники української діаспори висловлювали співчуття рідним та закликали до швидкого і неупередженого розслідування злочину.

    Правоохоронні органи розгорнули масштабну спецоперацію із пошуку нападника. До розслідування були залучені співробітники Національної поліції, Служби безпеки України, прокуратури та інших силових структур.

    Вже 25 липня 2024 року правоохоронці повідомили про затримання підозрюваного у вбивстві.

    Ним став 19-річний житель Дніпра В’ячеслав Зінченко.

    Йому повідомили про підозру у вчиненні умисного вбивства, після чого суд обрав запобіжний захід у вигляді тримання під вартою.

    Наразі судовий розгляд кримінальної справи триває. Правоохоронці продовжують досліджувати всі обставини злочину, зокрема мотиви його скоєння, походження зброї та можливу причетність інших осіб.

    Ірина Фаріон була однією з найвідоміших українських мовознавиць і громадських діячок. Вона багато років викладала у Національному університеті «Львівська політехніка», була докторкою філологічних наук, професоркою, авторкою численних наукових праць і книг, присвячених українській мові.

    У різні роки Фаріон активно займалася громадською та політичною діяльністю, була народною депутаткою України VII скликання, брала участь у мовознавчих, освітніх та просвітницьких проєктах, регулярно виступала з лекціями та публічними дискусіями щодо розвитку української мови та національної ідентичності.

    У Львівській міській раді зазначають, що створення меморіального простору покликане зберегти пам’ять про Ірину Фаріон для майбутніх поколінь. Автори проєкту сподіваються, що новий простір стане не лише місцем скорботи, а й символом незламності української культури, мови та державності, за які Фаріон послідовно виступала протягом усього свого життя.

  • Мільйони на могилах Героїв: у Полтаві спалахнув цинічний скандал навколо меморіалу полеглим захисникам

    Мільйони на могилах Героїв: у Полтаві спалахнув цинічний скандал навколо меморіалу полеглим захисникам

    У Полтаві розгорівся гучний скандал навколо облаштування військового меморіалу на Затуринському кладовищі, де мали вшанувати пам’ять загиблих українських захисників. Проєкт, який мав стати символом поваги до полеглих воїнів, перетворився на кримінальну справу із підозрами у розтраті бюджетних коштів, завищеними цінами, обшуками, заставами та фактичним перезапуском робіт.

    Йдеться про сектор почесних поховань у селі Затурине Полтавської громади. Саме там після початку повномасштабної війни вирішили облаштувати місце для поховання військових, оскільки на Центральному кладовищі Полтави бракувало місць. Ідея була болючою, але необхідною: створити гідний простір пам’яті для родин загиблих захисників.

    Однак згодом навколо меморіалу почали виникати дедалі серйозніші питання. Спершу — через тендери без реальної конкуренції, потім — через постійне коригування проєкту, а зрештою — через підозри правоохоронців у масштабному завищенні цін на матеріали та роботи.

    За даними слідства, схема могла полягати у тому, що вартість окремих елементів меморіалу штучно завищували, а бюджетні кошти виводили через підрядні та пов’язані структури. Особливо резонансною стала інформація про вартість облаштування місць поховань. За матеріалами справи, окремі комплекти для персонального поховання воїна в кошторисах оцінювали у понад 200 тисяч гривень, тоді як середня ринкова вартість аналогічних рішень була значно нижчою.

    Правоохоронці також звернули увагу на ціни на бетонну плитку, гранітні конструкції, індивідуальні стели та інші елементи благоустрою. У матеріалах справи йдеться, що частина позицій могла бути завищена майже вдвічі. Саме це і стало підставою для кримінального провадження щодо можливого привласнення бюджетних коштів.

    Починалася історія ще у 2022 році, коли Полтавська міська рада визначила кладовище у Затуриному місцем для облаштування секторів почесних поховань. Згодом комунальне підприємство «Спецкомбінат похоронно-ритуального обслуговування» замовило проєктно-кошторисну документацію. Переможцем закупівлі стала полтавська архітектурна компанія, яка була єдиним учасником конкурсу.

    Проєкт меморіалу у Затуриному

    У 2023 році почалися роботи з облаштування меморіального комплексу. Перший великий договір уклали з ТОВ «Грандбуд+» на суму близько 18,7 млн грн. Пізніше виявилося, що цих коштів недостатньо, і у 2024 році було оголошено нову закупівлю — вже на понад 127 млн грн. Підрядник, за відкритими даними, залишився той самий.

    Саме після цього до проєкту виникли найгостріші питання. Загальна вартість робіт почала виглядати непропорційною, а окремі ціни — підозріло завищеними. На рівні області звернули увагу, що схожі меморіальні споруди в інших містах коштували дешевше. Після цього до перевірки долучилися правоохоронці та аудитори.

    У 2025 році на території комунального підприємства провели обшуки. Пізніше правоохоронці оголосили перші підозри. Серед фігурантів справи опинилися керівник підрядної організації, посадовці та підприємці, які, за версією слідства, могли бути залучені до схеми завищення вартості робіт і матеріалів.

    У 2026 році справа набула ще більшого масштабу. За оновленими даними правоохоронців, збитки бюджету у справі меморіалу перевищили 15 млн грн. До суду скерували обвинувальний акт щодо шістьох осіб. Їм інкримінують привласнення бюджетних коштів в особливо великих розмірах, пособництво у привласненні та службове підроблення.

    Окремо повідомлялося, що частину коштів вдалося повернути в межах цивільного позову. Водночас це не знімає головного питання: як проєкт, пов’язаний із пам’яттю загиблих військових, міг роками реалізовуватися із такими ризиками, без належного контролю та прозорості.

    Суспільний резонанс у справі посилює моральний аспект. Мова йде не просто про чергову будівельну закупівлю чи завищення цін у кошторисах. Йдеться про гроші, виділені на місце пам’яті для воїнів, які віддали життя за Україну. Саме тому ця справа викликає особливе обурення: будь-яка спроба заробити на похованнях полеглих захисників виглядає не лише як корупція, а як зневага до родин загиблих.

    Після скандалу Полтавська міська рада заявила про створення робочої групи, яка має підготувати відкритий архітектурний конкурс для нового бачення меморіалу. Фактично це означає, що проєкт, який реалізовували кілька років і на який уже витратили значні бюджетні кошти, тепер запускають заново.

    Офіційно йдеться про необхідність зробити процес прозорим, врахувати думку родин загиблих та обрати якісне архітектурне рішення. Але для громади це також болісне визнання: попередній підхід провалився. Замість швидкого і гідного облаштування місця пам’яті місто отримало кримінальну справу, зупинені роботи та недовіру суспільства.

    Є й інша проблема. У 2025 році виконком Полтавської міської ради ухвалював рішення щодо розширення кладовища для створення нових секторів почесних поховань. Однак це рішення оскаржили місцеві мешканці, а апеляційний суд став на їхній бік. Тепер владі доведеться шукати нові юридичні рішення, щоб продовжити реалізацію проєкту у законний спосіб.

    Таким чином, меморіал у Затуриному опинився одразу в кількох кризах: кримінальній, фінансовій, юридичній та репутаційній. І найболючіше у цій історії те, що заручниками ситуації стали родини загиблих воїнів, які чекають не на тендерні скандали, а на гідне місце пам’яті для своїх рідних.

    Ця справа стала ще одним сигналом для влади — як місцевої, так і центральної. Проєкти, пов’язані з вшануванням загиблих захисників, мають бути максимально прозорими з першого дня. Тут не може бути «своїх» підрядників, закритих домовленостей, дивних кошторисів і пояснень постфактум. Бо коли йдеться про пам’ять полеглих, ціна помилки вимірюється не лише мільйонами гривень, а й довірою людей.

    Наразі справа перебуває у судовій площині, а Полтава готується до нового етапу створення меморіалу. Але головне питання залишається відкритим: чи зробить влада висновки з цього скандалу, чи історія з «меморіальними грошима» стане лише ще одним прикладом того, як навіть найсвятіші теми можуть перетворювати на схеми.

     

  • Андрія Мельника та його дружину перепоховали на НВМК в Києві

    Андрія Мельника та його дружину перепоховали на НВМК в Києві

    Очільника Організації українських націоналістів (ОУН) Андрія Мельника та його дружину Софію Федак-Мельник перепоховали на території Національне військове меморіальне кладовище. Це перше почесне перепоховання борців за незалежність України ХХ століття на території нового військового меморіалу. Про це повідомляє Інтерфакс-Україна.

    Церемонія відбулася 25 травня після перенесення з попередньої дати через масований російський обстріл Києва 24 травня. Подію організували у форматі військового поховального ритуалу за участі почесної варти, державних і військових представників та духовенства.

    У заході взяли участь керівництво держави, зокрема президент Володимир Зеленський та прем’єр-міністерка Юлія Свириденко, а також військові, представники громадськості та релігійних організацій.

    Окремим етапом церемонії стали заупокійні богослужіння, які напередодні провели у Патріаршому соборі Воскресіння Христового в Києві. Після цього домовини з прахом доправили до місця перепоховання на НВМК.

    За словами заступниці керівника Офісу президента Ірина Верещук, під час організації церемонії було дотримано волі самого Андрія Мельника, викладеної у його заповіті. Вона також повідомила, що до місця перепоховання символічно внесли землю з його попереднього місця поховання на міському цвинтарі Бонвуа в Люксембурзі.

    Ексгумацію останків Мельника та його дружини було проведено 19 травня. Після цього прах доправили до України, де 22–23 травня у Києві відбулися заупокійні богослужіння.

    Під час церемонії президент України наголосив на символічному значенні повернення діяча визвольного руху в сучасну Україну, яка продовжує боротьбу за незалежність.

    Пряма мова Володимира Зеленського:
    “Полковник Андрій Мельник повернувся в іншу Україну — не ту, яку змушений був залишити, а ту, про яку мріяв…”

    Президент також підкреслив, що сучасна Україна є “сильною, вільною та єдиною державою”, яка здатна протистояти зовнішній агресії та зберігати свою ідентичність.

    У владі зазначають, що перепоховання Мельника є частиною формування Національного військового меморіалу як майбутнього пантеону пам’яті борців за незалежність України. У червні 2025 року Кабінет міністрів затвердив порядок перепоховань визначних діячів українського визвольного руху ХХ століття на території НВМК.

    Окремо повідомляється, що готується наступний етап — можливе перепоховання праху першого провідника ОУН Євгена Коновальця. За словами посадовців, влада Роттердама вже надала дозвіл на ексгумацію, що відкриває шлях до повернення його праху в Україну.

    Ініціатива перепоховань викликає широкий суспільний резонанс і розглядається як частина державної політики історичної пам’яті та формування національного пантеону. Водночас експерти відзначають, що такі церемонії мають не лише меморіальний, а й символічний характер — як відображення тяглості української державності та визвольної боротьби у різні історичні періоди.

    НВМК у перспективі має стати центральним місцем вшанування військових і визначних діячів України, поєднуючи історичну пам’ять із сучасною військовою традицією.

  • Колишня віцемерка та підрядник під підозрою через завищені ціни на меморіальні пам’ятники

    Колишня віцемерка та підрядник під підозрою через завищені ціни на меморіальні пам’ятники

    Поліція розпочала кримінальне провадження щодо зловживань під час закупівлі надгробних пам’ятників для поховань військовослужбовців в Ірпені. У справі фігурують колишня віцемерка Лідія Михальченко та підрядна компанія «Стоун Дизайн Україна».

    За даними слідства, посадовці міської ради вступили в змову з керівництвом компанії та розтратили кошти місцевого бюджету. Йдеться про закупівлю 75 надгробків для реконструкції меморіалу «Алея пам’яті захисників України». У травні 2025 року Лідія Михальченко підписала угоду з «Стоун Дизайн Україна» на суму майже 6 млн грн із урахуванням ПДВ.

    Розслідування показало, що партія гранітних плит для виготовлення надгробків була імпортована з Китаю у десять разів дешевше, ніж продана Ірпінській міській раді. Компанія «Стоун Дизайн Україна» була зареєстрована у квітні 2023 року Інною Комар, яка на момент підписання договору обіймала посаду директорки. Наразі компанія належить Наталії Медусі, яка стверджує, що «Стоун Дизайн Україна» не має стосунку до розкрадання бюджетних коштів.

    Меморіал «Алея пам’яті захисників України» є місцем поховання українських військових в Ірпені. У 2025 році Ірпінська міська рада також уклала договір на облаштування інфраструктури меморіалу вартістю понад 42 млн грн. Вартість могильних пам’ятників на українському ринку варіюється залежно від типу граніту та комплектації: простий хрест коштує близько 30 тис. грн, а повний комплект із стели, хреста та підставки — понад 70 тис. грн.

    Слідчі продовжують перевірку всіх обставин справи та встановлення всіх причетних до розтрати бюджетних коштів.

  • Поліція розшукує зловмисників, які зіпсували меморіал у гімназії Кривого Рогу

    Поліція розшукує зловмисників, які зіпсували меморіал у гімназії Кривого Рогу

    У Кривому Розі невідомі зловмисники облили чорною фарбою портрети загиблих військових, розташовані на стіні місцевої гімназії. Про це повідомляє поліція Дніпропетровської області.

    За інформацією правоохоронців, вандали пошкодили меморіальні портрети колишніх учнів закладу, які загинули в російсько-українській війні. Крім того, зловмисники перекинули вазони з квітами біля будівлі. За даними місцевих Телеграм-каналів, пошкоджено 7 із 14 меморіальних табличок.

    Поліція відкрила кримінальне провадження за частиною 1 статті 296 Кримінального кодексу України (хуліганство) та розшукує осіб, причетних до цього правопорушення. Правоохоронці закликають мешканців міста надавати будь-яку інформацію, яка може допомогти у встановленні винних.

    Це вже не перший випадок актів вандалізму у Кривому Розі, пов’язаних з пам’яттю загиблих воїнів, і подібні дії викликають обурення серед місцевих мешканців та громадськості.

  • Троє підлітків знімалися з нацистською символікою на меморіалі жертвам Голокосту

    Троє підлітків знімалися з нацистською символікою на меморіалі жертвам Голокосту

    У Харківській області троє підлітків зняли провокаційне фото на меморіалі у Дробицькому яру, де публічно продемонстрували символіку нацистського режиму. Про це повідомляє поліція Харківщини.

    23 квітня у месенджері Telegram з’явився допис із фотографією, на якій троє невідомих на місці пам’яті жертвам Голокосту позують з нацистськими жестами. Меморіал у Дробицькому яру — одне з ключових місць вшанування пам’яті жертв нацистських злочинів на території України.

    На Харківщині підлітки показували нацистську символіку на меморіалі жертвам Голокосту

    Поліція вже відкрила кримінальне провадження за ч. 1 ст. 436-1 Кримінального кодексу України (виготовлення, поширення нацистської символіки та пропаганда нацизму). Санкція передбачає до 5 років позбавлення волі, з конфіскацією майна або без неї.

    Правоохоронці вживають заходів для встановлення осіб, які фігурують на фото. У поліції підкреслили, що такі дії є не лише аморальними, а й караються законом.

    Нагадаємо, Дробицький яр є місцем масових розстрілів мирного населення, зокрема євреїв, під час Другої світової війни. Меморіал, збудований у пам’ять про трагедію, щороку відвідують рідні загиблих та учасники меморіальних заходів.