Daypolitico

Позначка: металопрокат

  • Українська металургія втрачає мільйони доларів: експорт металопрокату обвалився на 81%

    Українська металургія втрачає мільйони доларів: експорт металопрокату обвалився на 81%

    Українська металургійна промисловість зіткнулася з різким скороченням експорту довгого металопрокату. У вересні 2026 року підприємства відправили за кордон лише 19,3 тисячі тонн продукції — на 81% менше, ніж за аналогічний місяць минулого року. За дев’ять місяців експорт скоротився більш ніж удвічі, а валютна виручка металургів зменшилася на 46%. Найбільших втрат зазнали постачальники катанки та арматури. Одночасно українські виробники стикаються з торговельними обмеженнями Європейського Союзу, які ускладнюють доступ до одного з найважливіших ринків збуту.

    Про це свідчать розрахунки GMK Center, оприлюднені 21 жовтня на основі даних Державної митної служби України.

    Загалом у січні–вересні українські металургійні компанії експортували 331 тисячу тонн довгого прокату. Це на 51% менше, ніж за відповідний період 2025 року.

    Валютна виручка за дев’ять місяців становила 253 мільйони доларів, скоротившись на 46%.

    Вересень став особливо невдалим для металургів

    Найпомітніше падіння експорту зафіксували у вересні.

    За місяць Україна поставила на зовнішні ринки лише 19,3 тисячі тонн довгого металопрокату.

    Порівняно із серпнем обсяги скоротилися на 37%, а порівняно з вереснем минулого року — одразу на 81%.

    Не менш суттєво зменшилися фінансові надходження.

    У вересні експорт цієї продукції приніс українським компаніям лише 17 мільйонів доларів.

    Це на 34% менше, ніж у серпні, та на 74% менше, ніж у вересні 2025 року.

    Таким чином, скорочення торкнулося як фізичних обсягів поставок, так і валютних надходжень.

    Катанка втратила майже весь вересневий експорт

    Найскладніша ситуація склалася з експортом катанки — сталевого прокату, який використовують для виробництва дроту, кріпильних виробів та іншої металопродукції.

    У вересні українські підприємства експортували лише 3 тисячі тонн катанки.

    Порівняно із серпнем поставки скоротилися на 64%, а в річному вимірі падіння становило рекордні 94%.

    За дев’ять місяців українські компанії відправили за кордон 110 тисяч тонн катанки — на 61% менше, ніж роком раніше.

    Серед покупців цієї продукції залишаються Польща, Литва та Румунія.

    Зокрема, до Польщі експортували 31 тисячу тонн, до Литви — 11 тисяч тонн, а до Румунії — 6,2 тисячі тонн.

    Експорт української арматури скоротився на 86%

    Серйозне падіння зафіксували й у сегменті арматури.

    У вересні поставки цієї продукції становили 5,1 тисячі тонн.

    Це на 35% менше, ніж у серпні, та на 86% менше, ніж у вересні минулого року.

    За січень–вересень Україна експортувала 108,5 тисячі тонн арматури, що на 58% менше в річному вимірі.

    Основним покупцем залишалася Польща, куди відправили 70 тисяч тонн.

    Ще 29 тисяч тонн поставили до Молдови, а приблизно 4 тисячі тонн — до Литви.

    Водночас поставки дроту з нелегованої сталі за дев’ять місяців скоротилися на 29% — до 69 тисяч тонн.

    Серед головних ринків збуту цього товару були Польща, Німеччина та Молдова.

    Чому українська металургія втрачає європейський ринок

    Одним із важливих чинників, які впливають на металургійний експорт, залишаються торговельні обмеження Європейського Союзу.

    Українські металурги тривалий час орієнтувалися на європейських споживачів, однак останніми роками доступ до цього ринку ускладнився.

    Йдеться, зокрема, про тарифні квоти та механізм транскордонного вуглецевого коригування CBAM.

    Ці інструменти мають різну правову природу: квоти обмежують обсяги імпорту на визначених умовах, тоді як CBAM пов’язаний із вуглецевим слідом продукції.

    За аналізом GMK Center, відповідні торговельні бар’єри вже створили суттєві труднощі для українських підприємств.

    Аналітики вказують, що обмежений доступ до європейського ринку може змушувати компанії скорочувати виробництво та переглядати інвестиційні плани.

    За галузевими оцінками, у першому кварталі 2026 року група «Метінвест» втратила європейські замовлення на сотні тисяч тонн металургійної продукції.

    Водночас було б неправильно пояснювати все скорочення вересневого експорту виключно квотами ЄС. На результати також можуть впливати обсяги виробництва, логістика, попит і контрактні умови.

    Чому не так просто знайти інших покупців

    Українські металургійні підприємства обмежені не лише умовами доступу до зовнішніх ринків, а й складною логістикою.

    Повномасштабна війна суттєво вплинула на морські перевезення та транспортну інфраструктуру.

    Експорт металопродукції великими партіями потребує стабільної роботи залізниці, портів та міжнародних логістичних маршрутів.

    Альтернативні маршрути не завжди здатні повністю замінити традиційні чорноморські перевезення.

    У матеріалі GMK Center про транспортні проблеми аналітики звертали увагу на обмежені можливості експорту металургійної продукції без повноцінного використання портів Великої Одеси.

    Витрати на логістику безпосередньо впливають на конкурентоспроможність українського металу.

    Коли транспортування стає дорожчим або менш передбачуваним, виробникам складніше конкурувати на віддалених ринках.

    Ще торік експорт металопрокату зростав

    Особливо показовим є порівняння нинішніх результатів із підсумками 2025 року.

    Тоді українські металурги, навпаки, наростили експорт довгого прокату на 45,4% — до 892,1 тисячі тонн.

    Валютна виручка зросла на 34,9% і досягла 609,8 мільйона доларів.

    Найбільшу частку експорту становила катанка — понад 378 тисяч тонн.

    Однак уже в першій половині 2026 року ситуація почала погіршуватися.

    За даними GMK Center, за підсумками січня–травня експорт довгого прокату скоротився на 44,1%.

    У серпні річне падіння становило 61%, а у вересні досягло 81%.

    Це свідчить про подальше погіршення експортної динаміки в окремі місяці.

    Скільки грошей недоотримали українські металурги

    За дев’ять місяців 2026 року експортна виручка від довгого прокату становила 253 мільйони доларів.

    Оскільки цей показник на 46% нижчий від торішнього, за відповідний період 2025 року він становив орієнтовно 468,5 мільйона доларів.

    Таким чином, різниця між валютною виручкою за дев’ять місяців 2025-го та 2026-го становить приблизно 215,5 мільйона доларів.

    Водночас цю суму не можна ототожнювати з чистими збитками металургійних підприємств.

    Йдеться саме про зменшення експортної виручки. Для визначення фінансових збитків необхідно враховувати собівартість виробництва, операційні витрати та інші показники діяльності компаній.

    Що буде з українською металургією далі

    Подальша ситуація залежатиме від умов торгівлі з Європейським Союзом, стану української виробничої інфраструктури, логістичних можливостей і міжнародного попиту.

    Для українських металургів важливо зберегти доступ до традиційних ринків збуту та знайти можливості для диверсифікації експорту.

    Водночас підприємства працюють в умовах постійних ризиків, пов’язаних із російськими атаками та нестабільністю енергопостачання.

    Падіння експорту довгого металопрокату на 81% у вересні стало одним із найпомітніших сигналів погіршення ситуації в окремому сегменті української металургії.

    Проте це не означає аналогічного скорочення всієї металургійної галузі: динаміка експорту плоского прокату, напівфабрикатів, чавуну та інших товарних категорій може відрізнятися.

    Наразі найважливішим викликом залишається відновлення стабільного експорту та збереження виробництва в умовах війни й торговельних обмежень.

  • Українська сталь провалилася до рівнів 2022 року: за місяць виробництво обвалилося на 57%

    Українська сталь провалилася до рівнів 2022 року: за місяць виробництво обвалилося на 57%

    Українська металургія у серпні пережила один із найгірших місяців від початку повномасштабної війни. Підприємства виплавили лише 277 тис. тонн сталі — на 57,3% менше, ніж у серпні минулого року, і на 39,4% менше, ніж у липні. За оцінкою GMK Center, нижчими місячні показники за весь період великої війни були лише у квітні та грудні 2022 року — у моменти, коли галузь фактично перебудовувалася після втрати частини виробничих потужностей, окупації Маріуполя та розриву традиційної логістики.

    Падіння охопило не тільки виплавку сталі. За даними ОП «Укрметалургпром», виробництво чавуну у серпні становило 257,1 тис. тонн. Це на 65,6% менше, ніж роком раніше, та на 40,5% нижче липневого рівня. Виробництво товарного металопрокату скоротилося до 269,5 тис. тонн — мінус 57,4% у річному вимірі та мінус 29,6% лише за місяць. Таким чином, різке просідання одночасно відбулося практично на всіх ключових етапах металургійного виробництва.

    Якщо дивитися на перші вісім місяців року, картина поки що виглядає менш драматичною, але тенденція також негативна. У січні–серпні українські підприємства виробили 4,3 млн тонн сталі, що на 12,5% менше, ніж за аналогічний період 2025 року. Випуск чавуну впав на 14,8% — до 4,35 млн тонн, товарного прокату — на 15,6%, до 3,59 млн тонн. Ще після семи місяців року падіння сталі становило лише 5,6%, тобто саме серпень суттєво погіршив загальну статистику.

    Одним із головних ударів для галузі стала зупинка «Запоріжсталі». У ніч на 11 серпня промисловий майданчик у Запоріжжі атакувала російська балістика. За даними «Метінвесту», загинули семеро працівників підприємства, ще 21 людина дістала поранення. Компанія повідомляла, що удар стався фактично відразу після оголошення повітряної тривоги, коли частина працівників прямувала до укриттів. Після атаки виробництво на комбінаті було зупинене.

    На цьому удари не припинилися. Вранці 27 серпня російські війська знову атакували «Запоріжсталь» — цього разу, за інформацією підприємства, одразу п’ятьма балістичними ракетами. Влучання припали на обладнання доменного цеху, енергетичну й транспортну інфраструктуру та відкриті території комбінату. На той момент завод ще не відновив повноцінної роботи після першої серпневої атаки.

    Наслідки видно безпосередньо у виробничих цифрах. У серпні «Запоріжсталь» встигла випустити лише 46,2 тис. тонн сталі, 42,4 тис. тонн чавуну та 45 тис. тонн прокату. Для порівняння: ще у липні підприємство виробило 192,7 тис. тонн сталі, 217,3 тис. тонн чавуну та 171,4 тис. тонн прокату. Тобто лише на одному з найбільших металургійних підприємств країни виробництво сталі за місяць скоротилося більш ніж у чотири рази.

    І серпнем проблеми не закінчилися. У ніч на 5 вересня кілька російських балістичних ракет вдарили по комбінату «Каметсталь» у Кам’янському. П’ятеро людей загинули, ще четверо працівників дістали поранення. Було пошкоджено агломераційне виробництво, системи енергопостачання та транспортну інфраструктуру, після чого підприємство повністю зупинило виробничі процеси. Терміни відновлення на момент останніх повідомлень залишалися невідомими.

    Масштаб цієї зупинки особливо відчутний, якщо врахувати потужність підприємства. За підсумками 2025 року «Каметсталь» випустила близько 2 млн тонн сталі. Комбінат виробляє квадратну заготовку, арматуру та фасонний прокат. Тому повна зупинка такого активу вже у вересні створює ризик нового просідання загальноукраїнської статистики — навіть нижче серпневого мінімуму.

    Головний аналітик GMK Center Андрій Тарасенко вже попередив, що вересневі цифри можуть виявитися ще гіршими. За його словами, серпневі 277 тис. тонн — один із найнижчих результатів за весь період повномасштабної війни. Експерт називає одразу кілька факторів: проблеми з морською логістикою, обмеження експорту до Євросоюзу та прямі російські удари по виробничих потужностях.

    Проблеми з портами для металургії мають подвійний ефект. Через море підприємства не лише експортують готову продукцію, а й отримують частину необхідної сировини. У серпні, наприклад, «Запоріжкокс» скоротив виробництво доменного коксу майже на 40% порівняно з липнем — до 38,1 тис. тонн. У GMK Center пояснювали падіння, серед іншого, скороченням поставок вугільного концентрату через атаки Росії на торговельні судна та фактичне ускладнення роботи чорноморської логістики. У річному вимірі випуск коксу на підприємстві впав більш ніж наполовину.

    Для металургійного комбінату дефіцит коксу чи вугілля — це не просто дорожча доставка. Це ризик скорочення завантаження доменних печей і, як наслідок, падіння випуску чавуну та сталі. Саме тому удари по портах, енергетиці, залізниці та безпосередньо по металургійних підприємствах складаються для галузі в один ланцюг проблем.

    Додатковий тиск у 2026 році прийшов із боку європейського ринку, який після початку повномасштабної війни став особливо важливим для українських експортерів. Від 1 січня в ЄС почав діяти основний режим механізму CBAM — вуглецевого коригування імпорту. Він охоплює, зокрема, залізо та сталь і має зрівняти вуглецеву ціну імпортної продукції з тією, яку несуть виробники всередині ЄС.

    Для українських заводів проблема полягає в тому, що значна частина металургійних потужностей побудована на традиційній доменно-конвертерній технології з високими викидами CO₂. Модернізація потребує мільярдних інвестицій, тоді як підприємства одночасно витрачають кошти на ремонти після атак, резервне енергозабезпечення та воєнну логістику. Українська влада ще раніше зверталася до Єврокомісії щодо можливості застосувати для України спеціальні умови через форс-мажор, пов’язаний із російською агресією. Водночас станом на 2026 рік країна готує підприємства до виконання вимог CBAM.

    З липня з’явився ще один бар’єр. Євросоюз запровадив новий механізм захисту власної сталеливарної промисловості: загальна тарифна квота на безмитний імпорт сталі встановлена на рівні 18,3 млн тонн на рік — приблизно на 47% нижче рівня квот 2024 року. За постачання понад визначені квоти діє мито у 50%. Єврокомісія пояснює це глобальним надлишком сталеливарних потужностей та необхідністю захищати європейських виробників. Для партнерів ЄС за угодами про вільну торгівлю передбачено сприятливіший розподіл квот, однак сам режим усе одно означає жорсткіші рамки доступу на європейський ринок.

    Особливо контрастно нинішні цифри виглядають на довшому часовому горизонті. У 2021 році, до повномасштабного вторгнення, Україна виплавила 21,4 млн тонн сталі і посідала 14-те місце серед найбільших виробників світу. У 2025 році виробництво становило вже лише 7,4 млн тонн, а Україна опустилася на 23-тє місце світового рейтингу.

    При цьому 2025 рік ще давав галузі обережну надію на стабілізацію: виплавка чавуну збільшилася на 11,2% — до 7,88 млн тонн, виробництво товарного прокату зросло на 4,8% — до 6,52 млн тонн, хоча випуск сталі скоротився на 2,2% — до 7,41 млн тонн. Серпень 2026 року фактично показав, наскільки швидко ця крихка стабілізація може бути зруйнована кількома великими атаками та логістичними проблемами.

    І це важливо далеко не лише для самих металургів. За оцінкою GMK Center, якщо враховувати пов’язані ланцюги постачання, гірничо-металургійний комплекс забезпечує близько 5,5% українського ВВП та приблизно 15% експортних доходів країни. У 2025 році експортна виручка галузі перевищувала $6 млрд. Тому тривала зупинка найбільших комбінатів означає менший експорт, менше валютної виручки, скорочення вантажів для залізниці та портів, нижчі податкові надходження і ризики для десятків тисяч робочих місць не лише безпосередньо на заводах.

    Ситуація на початку вересня виглядає ще складнішою, ніж серпнева статистика. «Запоріжсталь» після двох балістичних атак залишається одним із головних факторів падіння виробництва, а до неї додалася повна зупинка «Каметсталі». Крім того, у ніч на 5 вересня російський удар пошкодив виробничі потужності Дніпровського металургійного заводу.

    Тому серпневі 277 тис. тонн можуть виявитися не дном, а лише попередженням. Якщо великі підприємства швидко не повернуться до роботи, а проблеми з портами та експортом до ЄС збережуться, у вересні українська металургія ризикує отримати ще слабший результат. Після чотирьох із половиною років великої війни галузь, яка колись виплавляла понад 20 млн тонн сталі на рік, знову опинилася в ситуації, коли обсяги виробництва визначають не стільки попит і ціни на світовому ринку, скільки можливість заводів фізично пережити наступний російський удар.