Daypolitico

Позначка: Мінкульт

  • Росія пошкодила або зруйнувала вже понад 2100 пам’яток України: Мінкульт оновив дані

    Росія пошкодила або зруйнувала вже понад 2100 пам’яток України: Мінкульт оновив дані

    В Україні продовжує зростати кількість пам’яток та закладів культури, пошкоджених або зруйнованих унаслідок російської агресії. Станом на кінець серпня 2026 року Міністерство культури зафіксувало 2138 постраждалих об’єктів культурної спадщини та 2640 закладів культури. Лише за останній місяць до статистики додалося ще 148 об’єктів культурної спадщини та 15 закладів культури.

    У Міністерстві уточнюють важливий нюанс: місячне збільшення не означає, що всі 148 пам’яток були пошкоджені саме протягом серпня. До оновленої статистики входять як нові руйнування, так і раніше не враховані випадки, інформацію про які вдалося отримати із запізненням. Це означає, що реальна картина втрат встановлюється поступово.

    Із 2138 постраждалих об’єктів культурної спадщини 192 мають статус пам’яток національного значення, 1753 — місцевого значення, ще 193 є щойно виявленими об’єктами культурної спадщини. Повністю зруйнованими наразі вважаються 47 об’єктів: одна пам’ятка національного значення, 44 місцевого значення та два щойно виявлені об’єкти.

    Найбільшу групу серед постраждалих становлять пам’ятки архітектури. Мінкульт зафіксував 694 такі об’єкти. Ще 458 одночасно належать до пам’яток архітектури й містобудування. Пошкоджено також 405 пам’яток історії, 290 археологічних об’єктів, 98 об’єктів, які поєднують ознаки історичної, архітектурної та містобудівної спадщини, та десятки пам’яток монументального мистецтва й інших категорій.

    Найбільших втрат за кількістю зафіксованих випадків зазнала Донецька область — 369 об’єктів культурної спадщини. На Харківщині пошкоджено або зруйновано 358 пам’яток, на Херсонщині — 304. Четверту позицію займає Київ із 272 постраждалими об’єктами. В Одеській області Мінкульт нарахував 212 таких випадків, у Запорізькій — 115.

    Особливе занепокоєння викликають удари по об’єктах, пов’язаних зі Світовою спадщиною ЮНЕСКО. У серпні нові пошкодження були зафіксовані на території історичного центру Одеси. Нові влучання також сталися у Донецькій, Житомирській, Запорізькій, Одеській та Херсонській областях. У Запорізькій, Сумській і Херсонській областях зафіксовані повторні удари по пам’ятках, які вже були пошкоджені раніше.

    Окремо Україна пережила серйозний удар по одному зі своїх найвідоміших історичних комплексів у червні 2026 року. У ніч проти 15 червня внаслідок російської атаки постраждала Києво-Печерська лавра, яка входить до переліку Світової спадщини ЮНЕСКО. Значних пошкоджень зазнав Успенський собор: було пошкоджено дах та конструктивні елементи споруди, а наслідки посилили пожежа й вода, яку використовували під час ліквідації займання. ЮНЕСКО публічно засудила цей удар.

    Не менш масштабними є втрати культурної інфраструктури. Від початку повномасштабного вторгнення Мінкульт зафіксував 2640 пошкоджених або зруйнованих закладів культури. З них 569 знищені повністю, що становить близько 21% усіх постраждалих установ. Такі руйнування зафіксовані вже у 359 територіальних громадах — це приблизно чверть усіх громад України.

    Найбільше постраждали клуби, будинки культури та подібні установи. Загалом пошкодження отримали 1310 клубних закладів — майже половина всієї постраждалої культурної інфраструктури. Із них 285 знищені, ще 1025 пошкоджені. Найбільші втрати цього типу припадають на Донецьку, Харківську та Сумську області.

    Друга найбільш постраждала категорія — бібліотеки. Від російської агресії постраждали 913 бібліотек, причому 233 із них зруйновані повністю, а ще 680 отримали пошкодження. Найбільша концентрація втрат бібліотечної мережі також припадає на східні та південні регіони, де бойові дії й обстріли є найінтенсивнішими.

    Війна завдала значної шкоди й мистецькій освіті. Пошкоджено або зруйновано 195 мистецьких шкіл та інших профільних навчальних закладів: 25 із них знищені повністю, 170 — пошкоджені. Ще 139 випадків стосуються музеїв і галерей, серед яких 20 установ зруйновані та 119 пошкоджені.

    Також у статистику увійшли 56 театрів, кінотеатрів і філармоній, чотири з яких знищені. Постраждали 14 парків і зоопарків, три цирки, одна кіностудія в Києві та дев’ять заповідників.

    У Мінкульті водночас прямо попереджають, що фактичний масштаб руйнувань може бути значно більшим. Майже вся територія Луганської області, а також значні частини Донецької, Запорізької та Херсонської областей залишаються тимчасово окупованими. Через відсутність доступу українські фахівці не можуть провести повний огляд пам’яток та культурних установ на цих територіях.

    Тому дані Мінкульту не варто сприймати як остаточний реєстр усіх культурних втрат України. Це кількість випадків, які держава вже змогла документально зафіксувати. Після деокупації населених пунктів статистика може суттєво зрости.

    Окремий моніторинг веде ЮНЕСКО. Методологія міжнародної організації відрізняється від українського обліку: ЮНЕСКО самостійно перевіряє окремі повідомлення, зіставляючи інформацію з кількох джерел, зокрема використовуючи супутникові знімки. Станом на 29 липня 2026 року організація підтвердила пошкодження 545 культурних об’єктів в Україні, серед яких 156 релігійних споруд, 281 будівля історичного або мистецького значення, 43 музеї, 33 пам’ятники, 22 бібліотеки, п’ять археологічних об’єктів і п’ять архівів. Цю цифру не слід прямо порівнювати зі статистикою Мінкульту, оскільки йдеться про різні методики підрахунку.

    Українська влада паралельно намагається перейти від документування збитків до системного відновлення. Віцепрем’єр-міністерка з гуманітарної політики — міністерка культури Тетяна Бережна повідомила, що Україна розвиває Український фонд культурної спадщини та залучає до нього міжнародних партнерів. До ініціативи вже долучилися 11 країн, а обсяг залученої підтримки становить близько 4,3 млн євро.

    Фонд уже перейшов до практичного фінансування. Перший грант отримав Мистецький Арсенал для проведення протиаварійних робіт після російського удару. Серед наступних пілотних напрямів Мінкульт називає відновлення Іванківського історико-краєзнавчого музею, створення механізму швидкого реагування на нові руйнування та облаштування безпечних музейних фондосховищ.

    Міжнародні партнери фінансують і конкретні аварійні роботи. ЮНЕСКО, наприклад, запустила окремі програми для стабілізації постраждалих культурних об’єктів в Одесі, а також для невідкладних робіт в Успенському соборі Києво-Печерської лаври після червневого удару.

    Значення таких програм виходить далеко за межі відбудови окремих будівель. Втрата пам’ятки, музею чи архіву може бути незворотною: разом із фізичними спорудами можуть зникати оригінальні предмети, документи, архітектурні деталі та історичні нашарування, які неможливо відтворити навіть за наявності достатнього фінансування.

    Саме тому одним із ключових завдань залишається швидка фіксація пошкоджень та аварійна консервація. У випадку частково зруйнованих історичних споруд затримка ремонту може призвести до подальшої деградації конструкцій через опади, мороз, перепади температури та інші природні фактори. ЮНЕСКО вже звертала увагу на таку проблему в Одесі, де деякі об’єкти після первинних пошкоджень продовжують руйнуватися через тривалий вплив зовнішнього середовища.

    Оновлена статистика Мінкульту таким чином показує не лише масштаб уже завданої шкоди, а й темпи її зростання. Навіть через понад чотири роки після початку повномасштабного вторгнення перелік пошкодженої культурної спадщини продовжує поповнюватися, а частина пам’яток зазнає повторних ударів.

    Станом на кінець серпня держава документально підтвердила вже 2138 пошкоджених або зруйнованих об’єктів культурної спадщини та 2640 закладів культури. Проте остаточний масштаб втрат стане зрозумілим лише після отримання доступу до окупованих територій та повної інвентаризації пам’яток.

  • 4 мільярди на культуру і незручні зв’язки: третина переможців «Тисячовесни» виявилася пов’язаною з журі

    4 мільярди на культуру і незручні зв’язки: третина переможців «Тисячовесни» виявилася пов’язаною з журі

    Навколо масштабної президентської культурної ініціативи «Тисячовесна», на яку передбачено близько 4 млрд гривень, виникли нові запитання щодо прозорості відбору. «Українські новини» заявили, що щонайменше 33 із 92 проєктів-переможців у категорії «Ігрові фільми та серіали» — тобто 35,9% — мають ті чи інші зв’язки з експертами, які брали участь в оцінюванні заявок, або з керівництвом Держкіно. Йдеться про корпоративні, управлінські, творчі, професійні або родинні зв’язки.

    При цьому важливо наголосити: сама наявність професійного чи іншого зв’язку не є автоматичним доказом порушення закону, конфлікту інтересів або неправомірного розподілу коштів. На момент публікації немає підстав стверджувати, що всі наведені виданням випадки офіційно визнані порушеннями уповноваженими органами. Однак масштаб заявлених перетинів викликає питання до процедур відбору та механізмів запобігання потенційному конфлікту інтересів.

    За підрахунками «Українських новин», лише для п’яти проєктів із виявлених 33 сукупний обсяг фінансування становить щонайменше 212 млн гривень. Для значної частини інших проєктів точні суми, за даними видання, у відкритому доступі наразі не оприлюднені.

    Сам конкурс справді має величезний масштаб. «Тисячовесна» є ініціативою президента України зі створення українського культурного продукту, а її проведення регламентоване урядовою постановою №404 від 25 березня 2026 року. Офіційно програма стартувала 3 квітня.

    На конкурс надійшло 2634 проєкти з усієї України. Після завершення приймання заявок Держкіно та Держмистецтв проводили технічний відбір, після чого проєкти переходили до експертного оцінювання.

    Механізм передбачав кілька етапів: спочатку перевірку документів, потім експертне оцінювання, а фінально — публічні презентації проєктів і їх розгляд конкурсними комісіями. Для кінематографічного напряму Держкіно 29 липня окремо затвердило перелік учасників, допущених та недопущених до третього етапу в категорії «Ігрові фільми та серіали».

    Причому організатори ще до проведення конкурсу окремо наголошували на прозорості процедури. Мінкульт спільно з Держкіно та Держмистецтв розробив рекомендації щодо експертного оцінювання та процедури жеребкування проєктів між експертами. Міністерство заявляло, що ці механізми мають зробити конкурс максимально зрозумілим та відкритим для учасників.

    Саме тому інформація про значну кількість професійних та корпоративних перетинів між переможцями й експертним середовищем тепер привернула особливу увагу.

    За даними «Українських новин», найбільша відома сума серед описаних ними випадків стосується проєктів, пов’язаних із продюсерською родиною Лавренюків та компаніями ZARUBA/MAMAS. Видання стверджує, що три відповідні проєкти сукупно отримали 125,46 млн гривень.

    У матеріалі також фігурує експертка конкурсу Анастасія Штейнгауз. «Українські новини» стверджують, що з квітня 2026 року вона є стовідсотковою власницею компанії «ЗАРУБА», а також вказують на її родинний зв’язок із колишнім міністром оборони Олексієм Резніковим.

    Ці конкретні твердження щодо структури власності та родинних зв’язків походять із розслідування видання; у знайдених нами офіційних повідомленнях організаторів конкурсу окремої оцінки цього епізоду немає. Тому говорити про встановлене порушення на цій підставі наразі було б передчасно.

    Ще один великий блок стосується продюсерів Юлії Чернявської та Олега Щербини, яких видання пов’язує з Fresh Production UA та Tornado Film.

    За оприлюдненими «Українськими новинами» даними, проєкт «Між слів» отримав 35 млн гривень, а «Покрова» — 31,5 млн гривень. Ще один проєкт — «Тіні без сонця» — також потрапив до переліку, однак його суму фінансування видання не називає.

    Особливість цього випадку, як стверджує редакція, полягає в тому, що обоє продюсерів входили до експертного середовища конкурсу. Однак із самої наявності їх у складі експертів не випливає, що вони оцінювали власні або пов’язані з ними заявки: для такого висновку необхідні дані про конкретний розподіл заявок між експертами.

    І це суттєва деталь, адже офіційна процедура «Тисячовесни» передбачала розподіл проєктів для оцінювання між експертами за спеціально визначеним механізмом жеребкування.

    Ще 20 млн гривень, за інформацією видання, отримав проєкт «Алла Горська», який журналісти пов’язують з експертами Віктором Вінтоняком та Олесею Виговською.

    Навколо цієї заявки виникли й додаткові питання. Раніше «Українські новини» повідомляли, що проєкт нібито допустили до конкурсу без завершеного повноцінного сценарію: замість нього серед матеріалів був есей із фрагментами листування Алли Горської з чоловіком та матір’ю. Видання також звернуло увагу на особливості кошторису — зокрема, заявлені витрати на костюми за відсутності передбачених коштів на акторські гонорари.

    Однак найважливіша цифра у всій історії — не 20, 35 чи навіть 125 мільйонів.

    За підрахунками редакції, потенційні зв’язки виявлені у 33 із 92 переможців кінематографічного напряму, а відомі 212 млн гривень охоплюють лише п’ять таких проєктів. Тобто реальний обсяг державної підтримки всіх 33 проєктів може бути значно більшим.

    Серед інших компаній, щодо проєктів яких видання повідомляє про ті чи інші зв’язки, названі FILM.UA Group, «Українська Продакшн студія», SFILM, A17 Production, Sarke Studio, 2BRAVE Productions, Family Production, VAIT FILMS, Prime Story Pictures, MO Films, «ТелеПростір Студіо», Real Pictures, «Комаровський Філмз» та Одеська кіностудія.

    Водночас без оприлюднення повної інформації про характер кожного зв’язку, конкретних експертів, які оцінювали відповідні заявки, їхнє самовідведення у разі потенційного конфлікту інтересів та остаточні договори фінансування робити висновок про неправомірність перемоги конкретної компанії не можна.

    Масштаб програми справді безпрецедентний для українського культурного сектору. Загалом у межах «Тисячовесни» йдеться про 546 проєктів у шести категоріях, а загальний фінансовий ресурс програми становить близько 4 млрд гривень. Офіційні матеріали щодо президентської ініціативи також підтверджують саме чотиримільярдний масштаб фінансування.

    Лише за трьома напрямами, які координує Держмистецтв, переможцями стали 354 проєкти: 77 у візуальному мистецтві, 133 — у перформативному та 144 — у сучасній музиці. До фінального етапу в цих трьох напрямах загалом дійшли 1215 проєктів.

    Програма охоплює не тільки традиційне кіно. Офіційна платформа «Тисячовесни» передбачає напрями ігрових, документальних та анімаційних фільмів і серіалів, продуктів для дитячої аудиторії, сучасної музики, візуального та перформативного мистецтва, а також аудіовізуальних шоу і відеоконтенту для соціальних мереж.

    Ще одна важлива деталь — переможець не просто отримує державні гроші без подальших зобов’язань. За офіційними правилами, майнові права на створений культурний продукт залишаються переможцю, але після завершення виробництва він має укласти з державою ліцензійний договір на некомерційне використання продукту та договір про сплату прибутків. Передбачено механізм повернення частини прибутку від комерційного використання до моменту повернення суми, отриманої з державного бюджету.

    На старті влада пояснювала «Тисячовесну» необхідністю різко збільшити обсяг сучасного українського контенту та посилити культурну й інформаційну стійкість держави. Держмистецтв прямо зазначало, що проєкт спрямований на розвиток креативного сектору, підтримку молоді та зміцнення інформаційної стійкості.

    Сам президент Володимир Зеленський наголошував на необхідності створювати більше українського контенту та протистояти російському культурному впливу. У матеріалах щодо ініціативи йшлося про потребу довгострокової програми підтримки української культури, а не одноразового фінансування.

    Тепер, однак, у центрі уваги опинилося інше питання — наскільки прозоро розподіляються ці мільярди.

    Оприлюднені «Українськими новинами» дані самі по собі ще не доводять корупції чи незаконного втручання експертів у результати конкурсу. Але якщо заявлена цифра — 33 пов’язані проєкти з 92 переможців ігрового напряму — підтвердиться після повного аналізу документації, організаторам конкурсу доведеться детально пояснити механізм уникнення конфлікту інтересів.

    Ключовими в такому разі стають відповіді на кілька питань: хто саме оцінював кожен із пов’язаних проєктів, чи заявляли експерти про потенційний конфлікт інтересів, чи відводили їх від оцінювання таких заявок, як відбувалося жеребкування та які остаточні суми отримають усі 33 проєкти.

    Адже за масштабу «Тисячовесни» йдеться вже не просто про професійні стосунки всередині порівняно невеликої української кіноіндустрії. Йдеться про розподіл мільярдів гривень державного фінансування, а отже прозорість процедури та можливість перевірити кожне рішення стають не менш важливими, ніж культурна цінність самих майбутніх фільмів і серіалів.

  • Ющенко отримав нову посаду: експрезидент очолив наглядову раду Музею Голодомору

    Ющенко отримав нову посаду: експрезидент очолив наглядову раду Музею Голодомору

    Третій президент України Віктор Ющенко очолив Наглядову раду Національного музею Голодомору-геноциду. Новий орган працюватиме на постійній основі та має контролювати діяльність музею, сприяти залученню додаткового фінансування, стежити за прозорістю управління і, зокрема, за реалізацією одного з найважливіших культурних проєктів держави — добудовою другої черги музейного комплексу та створенням постійної експозиції.

    Про обрання Ющенка головою ради 6 серпня повідомило Міністерство культури України. Його заступником став колишній посол Канади в Україні у 2014–2019 роках Роман Ващук, а секретаркою обрали Ольгу Сороку — засновницю та голову Мережі нащадків Голодомору.

    Сам склад Наглядової ради Міністерство культури затвердило ще 14 липня. До неї увійшли 11 представників українських громадських організацій, закордонного українства, міжнародного середовища, науки, бізнесу та державних інституцій. Повноваження членів ради розраховані на п’ять років.

    Чим насправді займатиметься Ющенко

    Посада голови Наглядової ради не означає, що Віктор Ющенко стає директором музею або переходить на роботу до його штату.

    Закон прямо визначає Наглядову раду як спеціальний орган, що працює на постійній основі для забезпечення балансу між інтересами держави, суспільства та культурного середовища, а також дотримання принципів незалежності, відкритості й прозорості.

    Члени ради не зараховуються до штату музею.

    Водночас її повноваження досить широкі.

    Рада може надавати керівництву музею рекомендації щодо його розвитку, контролювати дотримання статуту, стежити за фінансово-господарською діяльністю, заслуховувати генерального директора та моніторити матеріально-технічне й фінансове забезпечення установи.

    Особливо важливий пункт стосується великих контрактів: закон передбачає погодження Наглядовою радою рішень генерального директора про укладення договорів, вартість яких перевищує 500 мінімальних заробітних плат.

    Тобто йдеться не про суто символічний дорадчий орган.

    Попереду — добудова другої черги музею

    Одним із головних завдань нової ради стане контроль за подальшим розвитком музейного комплексу.

    Національний музей Голодомору-геноциду у Києві досі не завершений у тому вигляді, який передбачав початковий проєкт.

    Перша черга — меморіальна частина зі «Свічею пам’яті» — була відкрита ще у 2008 році. Друга черга має стати повноцінним великим музейним простором із постійною експозицією, архівними матеріалами, освітніми й дослідницькими зонами.

    Її добудова роками залишалася складним і політично чутливим питанням.

    У 2023 році з’явилася можливість залучити значне міжнародне фінансування.

    Канада готова надати 15 млн канадських доларів

    У 2023 році Україна та Канада домовилися про фінансову підтримку завершення другої черги музею.

    За інформацією Верховної Ради, уряд Канади погодився надати 15 млн канадських доларів, що на момент підготовки законодавчих змін оцінювалося приблизно у 420 млн грн.

    Однак канадська сторона запропонувала посилити систему управління установою.

    Саме однією з передумов міжнародного фінансування стало створення незалежних наглядової та експертної рад.

    Тому у грудні 2023 року Кабмін зареєстрував законопроєкт №10361, який змінював правила роботи музею.

    Верховна Рада змінила закон спеціально для музею

    У лютому 2024 року парламент підтримав законопроєкт у першому читанні.

    18 липня 2024 року Верховна Рада ухвалила його в цілому 248 голосами.

    Згодом документ підписав президент Володимир Зеленський.

    Закон створив окремі статті щодо діяльності Національного музею Голодомору-геноциду та офіційно визначив статус його Наглядової й Експертної рад.

    Парламент прямо пояснював: зміни мають посилити контроль за діяльністю установи та створити юридичні передумови для реалізації домовленостей із Канадою щодо добудови музею.

    Таким чином, структура, яку тепер очолив Ющенко, фактично створювалася протягом кількох років.

    До ради увійшли представники держави, науки, бізнесу та діаспори

    Міністерство культури затвердило перший склад ради в липні 2026 року.

    Окрім Віктора Ющенка та Романа Ващука, до неї увійшли експерт зі стратегічних комунікацій Мирон Василик, колишній голова Українського інституту національної пам’яті Антон Дробович, історикиня Ганна Капустян, співзасновник SoftServe Тарас Кицмей та заступниця керівника Офісу президента Олена Ковальська.

    Також членами ради стали директор Галузевого державного архіву СБУ Андрій Когут, журналіст, письменник і військовослужбовець Богдан Логвиненко, юрист Віктор Рудь та Ольга Сорока — очільниця Мережі нащадків Голодомору.

    Закон передбачає, що Наглядова рада має формуватися як із представників українських громадських організацій, так і міжнародних структур та закордонного українства.

    Саме тому присутність колишнього канадського посла Романа Ващука у керівництві органу має додаткове значення на тлі участі Канади у фінансуванні проєкту.

    Поруч працюватиме ще одна — Експертна рада

    Одночасно з Наглядовою радою Мінкульт створив і Експертну.

    До неї увійшли 12 українських та міжнародних науковців і фахівців.

    На відміну від наглядового органу, її головним завданням є не фінансовий чи управлінський контроль, а наукова складова.

    Експертна рада працюватиме над музейною експозицією, дослідженнями, фондами, видавничими й освітніми програмами та співпрацею з українськими й закордонними архівами.

    Серед її членів — історики Валерій Васильєв, Людмила Гриневич, Франк Сисин, Любомир Луцюк та інші дослідники й музейники.

    Фактично нова модель передбачає поділ: одна рада контролює прозорість, стратегічний розвиток і управління, інша — якість наукової та експозиційної роботи.

    Чому саме Ющенко

    Для Віктора Ющенка тема Голодомору є одним із центральних напрямів його політичної та громадської діяльності вже понад два десятиліття.

    Саме під час його президентства питання міжнародного визнання Голодомору геноцидом стало одним із важливих напрямів державної політики пам’яті.

    У 2006 році Верховна Рада ухвалила закон «Про Голодомор 1932–1933 років в Україні», який офіційно визнав його геноцидом українського народу.

    За президентства Ющенка також реалізували першу чергу меморіального комплексу у Києві — «Свічу пам’яті», яку відкрили до 75-х роковин трагедії у 2008 році.

    Після завершення президентської каденції Ющенко продовжував брати участь у заходах із вшанування жертв Голодомору. Наприклад, у листопаді 2024 року він був серед учасників загальнонаціональної панахиди біля меморіалу у Києві.

    Тому його призначення головою Наглядової ради має не лише управлінський, а й символічний характер.

    Чому створення ради затягнулося

    Закон, який передбачив створення нових органів, набув чинності ще у серпні 2024 року.

    Однак фактичний перший склад Наглядової та Експертної рад Мінкульт затвердив лише в липні 2026-го.

    Це означає, що від законодавчого оформлення моделі до запуску самого органу минуло майже два роки.

    Тепер починається вже практичний етап — визначення правил роботи, контроль за подальшим розвитком музею та реалізація масштабного міжнародного проєкту.

    Наглядова рада працюватиме п’ять років

    Згідно із законом, членів Наглядової ради призначають строком на п’ять років.

    Одна й та сама особа не може входити до неї два строки поспіль. Рішення ради ухвалюються щонайменше двома третинами від її визначеного складу.

    Це означає, що навіть голова не може одноосібно ухвалювати ключові рішення.

    Модель спеціально побудована як колегіальна.

    Її метою є уникнення ситуації, коли стратегічні рішення щодо музею або використання великих сум коштів залежатимуть від однієї посадової особи.

    Що тепер має змінитися

    Запуск ради може стати важливим кроком до розблокування повноцінної роботи над другою чергою музею.

    Саме нова система управління була серед умов, необхідних для міжнародної підтримки проєкту.

    Тепер Наглядова рада має контролювати прозорість роботи установи, сприяти залученню ресурсів і стежити за реалізацією стратегічних рішень, тоді як Експертна рада відповідатиме за наукову якість майбутньої експозиції.

    Для України це питання виходить далеко за межі будівництва ще одного музею.

    Національний музей Голодомору-геноциду має стати головною державною інституцією, яка документує, досліджує та представляє світові історію штучного голоду 1932–1933 років, організованого сталінським режимом.

    Закон прямо визначає серед основних напрямів роботи музею вшанування жертв, наукові дослідження причин та наслідків Голодомору, збереження музейних предметів і поширення знань про геноцид українського народу.

    Тепер саме Віктор Ющенко як голова першої Наглядової ради разом з іншими її членами відповідатиме за контроль над тим, як інституція проходитиме один із найважливіших етапів свого розвитку — добудову комплексу, створення постійної експозиції та перехід до нової моделі управління.

  • ДЕСС виявила ознаки зв’язку Почаївської лаври з Російською православною церквою

    ДЕСС виявила ознаки зв’язку Почаївської лаври з Російською православною церквою

    Державна служба України з етнополітики та свободи совісті (ДЕСС) завершила дослідження діяльності Почаївської Свято-Успенської лаври та дійшла висновку про наявність ознак її афілійованості з Російською православною церквою (РПЦ). Відповідний наказ оприлюднили 22 липня.

    У ДЕСС повідомили, що під час аналізу статуту та інших документів монастиря було встановлено, що Почаївська лавра належить до Київської митрополії Української православної церкви (УПЦ). При цьому ще у 2025 році державне дослідження встановило наявність канонічного зв’язку Київської митрополії УПЦ з Російською православною церквою.

    Одним із ключових аргументів стало положення статуту РПЦ, згідно з яким намісник Почаївської Свято-Успенської лаври входить до органів управління Російської православної церкви. Саме ця обставина, разом із іншими проаналізованими документами, стала підставою для висновку про наявність ознак зв’язку монастиря з РПЦ.

    У ДЕСС наголосили, що дослідження проводилося відповідно до законів України «Про свободу совісті та релігійні організації», «Про захист конституційного ладу у сфері діяльності релігійних організацій», а також затвердженого Кабінетом Міністрів порядку проведення таких перевірок. Роботу розпочали 24 червня 2026 року та завершили після аналізу установчих документів і чинного законодавства.

    Почаївська Свято-Успенська лавра є однією з найбільших православних святинь України та розташована в Тернопільській області. Нині монастир перебуває у користуванні Української православної церкви.

    Останніми роками навколо лаври тривають судові та адміністративні процеси. У 2023 році Служба безпеки України проводила на території монастиря обшуки в межах розслідувань щодо можливого розпалювання релігійної ворожнечі та заперечення української державності. Того ж року комісія Міністерства культури виявила порушення під час використання державного майна, зокрема проведення ремонтних і реставраційних робіт без необхідних погоджень.

    Також у 2023 році Комітет Верховної Ради з питань гуманітарної та інформаційної політики рекомендував уряду розірвати договір користування комплексом споруд Почаївської лаври з УПЦ.

    Висновок ДЕСС сам по собі не означає автоматичної зміни статусу монастиря чи припинення його діяльності. Водночас він є офіційним документом, який може бути використаний державними органами під час ухвалення подальших рішень щодо діяльності релігійної організації відповідно до чинного законодавства.

  • Виїзд під виглядом музикантів: колишнього керівника Мінкульту підозрюють у гучній схемі

    Виїзд під виглядом музикантів: колишнього керівника Мінкульту підозрюють у гучній схемі

    Колишньому виконувачу обов’язків міністра культури та інформаційної політики України повідомили про підозру у справі щодо незаконного переправлення чоловіків призовного віку через державний кордон під виглядом учасників музичного колективу. Про це 20 червня повідомив Офіс генерального прокурора.

    Ім’я підозрюваного правоохоронці офіційно не називають, однак з оприлюднених обставин справи випливає, що йдеться про Ростислава Карандєєва, який виконував обов’язки міністра культури та інформаційної політики України з липня 2023 року до вересня 2024 року.

    За даними слідства, посадовець міг бути причетним до організації виїзду за межі України восьми чоловіків призовного віку, яких оформили як учасників музичного гурту для нібито проведення благодійних концертів за кордоном. Однак у ході перевірки правоохоронці встановили, що зазначені особи фактично не мали жодного стосунку до музичної діяльності та не відповідали критеріям, необхідним для участі у міжнародних культурних заходах.

    Слідчі встановили, що спочатку Державна прикордонна служба відмовила чоловікам у виїзді з України через недостатність підтверджуючих документів та сумніви щодо заявленої мети поїздки. Після цього, за версією правоохоронців, тодішній керівник міністерства повторно направив до прикордонників офіційний лист із проханням сприяти перетину кордону зазначеними особами.

    У результаті після отримання додаткових документів чоловіки змогли виїхати за межі України. Водночас, як зазначають правоохоронці, жоден із них не повернувся на територію держави у встановлені строки. Саме цей факт став одним із ключових елементів кримінального провадження.

    Офіс генерального прокурора повідомив, що дії колишнього посадовця кваліфіковані за частиною другою статті 332 Кримінального кодексу України — незаконне переправлення осіб через державний кордон України, вчинене службовою особою з використанням службового становища. Санкція статті передбачає покарання у вигляді позбавлення волі на строк від трьох до дев’яти років із можливим позбавленням права обіймати певні посади.

    Справа стала черговим епізодом масштабного розслідування щодо можливих зловживань у сфері культурної дипломатії та міжнародних мистецьких поїздок під час воєнного стану. Після початку повномасштабної війни держава дозволила виїзд за кордон окремим категоріям митців, музикантів, акторів та представників культурної сфери для участі в міжнародних заходах, спрямованих на підтримку України.

    Водночас саме цей механізм неодноразово ставав предметом суспільних дискусій та перевірок правоохоронних органів. Протягом останніх двох років фіксувалися випадки, коли чоловіки призовного віку виїжджали за кордон під приводом участі у творчих, волонтерських чи благодійних заходах, але не поверталися до України після завершення заявлених поїздок.

    На тлі численних скандалів уряд та Міністерство культури неодноразово посилювали контроль за погодженням міжнародних відряджень для представників культурної сфери. Зокрема, були запроваджені додаткові вимоги до підтвердження професійної діяльності учасників поїздок, механізми моніторингу їхнього повернення та перевірки організаторів закордонних заходів.

    Сам Ростислав Карандєєв раніше публічно заявляв про необхідність підтримки міжнародної культурної присутності України та наголошував на важливості мистецької дипломатії під час війни. Однак правоохоронці вважають, що у конкретному випадку службові повноваження могли бути використані всупереч інтересам держави.

    На момент оприлюднення інформації офіційної детальної позиції самого Карандєєва щодо оголошеної підозри не було представлено. Очікується, що найближчим часом він або його представники нададуть власні пояснення щодо обставин справи.

    Юристи зазначають, що ключовими доказами у провадженні можуть стати службове листування, документи про організацію закордонних виступів, покази свідків та інформація щодо фактичної діяльності осіб, які залишили територію України. Також слідство перевіряє, чи могли до схеми бути причетні інші посадовці або організатори поїздки.

    Справа вже викликала значний суспільний резонанс, оскільки стосується питань мобілізації, контролю державного кордону та довіри до механізмів виїзду за кордон під час воєнного стану. Експерти наголошують, що результати розслідування можуть вплинути на подальшу політику держави щодо міжнародних відряджень представників культури та мистецтва.

    Наразі триває досудове розслідування. Правоохоронці продовжують встановлювати всі обставини справи, перевіряють документи, маршрути поїздок та можливих учасників схеми. Остаточну оцінку діям колишнього керівника Міністерства культури має надати суд.

  • «Тисячовесна» розширюється: держава підтримуватиме книжки та онлайн-ігри

    «Тисячовесна» розширюється: держава підтримуватиме книжки та онлайн-ігри

    Міністерство культури та стратегічних комунікацій України планує суттєво розширити державну програму підтримки українського культурного продукту «Тисячовесна», включивши до неї нові напрями — українські книжки та онлайн-ігри. Відповідні зміни вже закладені до бюджетної декларації на 2027 рік. Про це під час «Книжкового Арсеналу» повідомила віцепрем’єр-міністерка з гуманітарної політики та міністерка культури України Тетяна Бережна.

    За словами очільниці відомства, розширення програми є частиною більш масштабної державної стратегії розвитку українського культурного продукту та креативних індустрій. Влада розраховує, що підтримка нових напрямів дозволить стимулювати виробництво сучасного українського контенту, посилити його конкурентоспроможність на внутрішньому та міжнародному ринках, а також сприятиме формуванню сильного культурного середовища в умовах тривалої війни та післявоєнного відновлення країни.

    Тетяна Бережна наголосила, що уряд має намір працювати над збільшенням фінансування програми на декілька мільярдів гривень. Водночас вона підкреслила, що успіх державної підтримки залежить не лише від бюджетних ресурсів, а й від активності самих представників культурної сфери. На її переконання, держава може створити необхідні умови, надати інструменти та фінансування, однак кінцевий результат залежатиме від того, наскільки творчі спільноти, видавці, автори, музиканти, режисери, художники та розробники ігор зможуть використати ці можливості для створення якісного та затребуваного продукту.

    Міністерка зазначила, що програма не зможе реалізувати свій потенціал лише за рахунок державних інвестицій. Вона переконана, що необхідною умовою успіху є наявність творчої енергії, професійної ініціативи та готовності культурної спільноти брати відповідальність за розвиток галузі. Саме взаємодія держави та креативного сектору, на думку уряду, має стати основою для формування потужного українського культурного продукту.

    За словами Бережної, вже перший етап реалізації «Тисячовесни» продемонстрував значний інтерес з боку учасників ринку. Міністерство отримало велику кількість заявок на участь у програмі, серед яких є масштабні та амбітні проєкти. Це свідчить про наявність значного потенціалу в українських креативних індустріях та готовність представників галузі до активної співпраці з державою.

    Особливу увагу привертає намір включити до програми підтримки книжковий сектор. Українське книговидання останніми роками переживає період активного розвитку, попри складні економічні умови та наслідки повномасштабної війни. Зростає попит на україномовну літературу, розширюється коло українських авторів, збільшується кількість перекладів світових бестселерів українською мовою, а також з’являються нові незалежні видавництва.

    Після початку повномасштабного вторгнення Росії книжкова галузь стала одним із важливих елементів культурного спротиву. Українські видавці та автори активно працюють над популяризацією національної історії, культури та сучасної літератури як в Україні, так і за кордоном. Водночас ринок залишається вразливим до економічних викликів, зокрема через зростання вартості друку, логістики та паперу. Саме тому державна підтримка може стати важливим інструментом для подальшого розвитку галузі.

    Не менш важливим новим напрямом є підтримка онлайн-ігор. Українська індустрія розробки відеоігор уже багато років входить до числа найбільш динамічних сегментів креативної економіки. Українські студії відомі далеко за межами країни, а створені ними проєкти здобувають популярність серед мільйонів користувачів у різних куточках світу. Попри війну, галузь продовжує працювати, залучати інвестиції та формувати значні валютні надходження для економіки.

    У Міністерстві культури вважають, що підтримка українського геймдеву може сприяти не лише економічному розвитку, а й просуванню української культури через сучасні цифрові формати. Відеоігри дедалі частіше стають інструментом культурної дипломатії, популяризації історії та формування позитивного іміджу держави за кордоном. Тому залучення цього сектору до програми «Тисячовесна» розглядається як інвестиція в майбутнє української креативної економіки.

    Програма «Тисячовесна» була офіційно запущена Міністерством культури у квітні 2026 року. Спочатку вона мала назву «1000 годин українського контенту», однак згодом отримала новий бренд і ширшу концепцію. Головною метою проєкту стало стимулювання виробництва сучасного українського контенту в різних сферах культури та творчості.

    Станом на сьогодні державна підтримка поширюється на сім категорій культурного продукту. До них входять ігрові фільми та серіали, документальні фільми та серіали, анімаційні проєкти, контент для дитячої аудиторії, сучасна музика, перформативне мистецтво, візуальне мистецтво, а також аудіовізуальні шоу та короткі відеоформати для соціальних мереж.

    Уряд розглядає програму як один із ключових інструментів культурної політики держави на найближчі роки. В умовах війни підтримка українського контенту розглядається не лише як питання розвитку культури, а й як елемент національної безпеки, інформаційної стійкості та збереження культурної ідентичності. Саме тому держава прагне створити умови, за яких українські митці, автори, музиканти, режисери, видавці та розробники цифрового контенту отримають більше можливостей для реалізації своїх проєктів.

    Розширення «Тисячовесни» на книжки та онлайн-ігри може стати одним із найбільших кроків держави у сфері підтримки креативних індустрій за останні роки. Якщо відповідні зміни будуть остаточно затверджені та забезпечені належним фінансуванням, програма охопить практично всі ключові сегменти сучасного культурного виробництва та може стати важливим чинником розвитку української культури як всередині країни, так і на міжнародному рівні.

  • Поки триває війна: ексдержсекретар Мінкульту скуповує нерухомість і авто

    Поки триває війна: ексдержсекретар Мінкульту скуповує нерухомість і авто

    Колишній державний секретар Міністерства культури та інформаційної політики Артем Біденко під час повномасштабної війни здійснив низку дорогих покупок — зокрема придбав автомобіль преміумкласу та нерухомість.

    Згідно з оприлюдненою інформацією, 19 червня 2025 року Біденко став власником електрокара AUDI E-TRON 55. Раніше, 10 червня 2022 року, він придбав приватний будинок у курортному селі Шешори на Івано-Франківщині.

    Активи родини також поповнилися за рахунок майна, оформленого на дружину Юлію Шаповаленко. Зокрема, 15 лютого 2025 року вона придбала квартиру під Києвом. Крім того, у січні 2024 року Шаповаленко стала власницею автомобіля PEUGEOT 2008.

    Артем Біденко раніше обіймав посаду державного секретаря Міністерства інформаційної політики та фігурував у публічних скандалах, пов’язаних із використанням бюджетних коштів на створення муралів. У той період до проєкту був причетний також радник міністра та координатор ініціатив Гео Лерос.

    Окрім державної служби, Біденко відомий як експерт у сфері політичних комунікацій і маркетингу. Він брав участь у запуску бренду UkraineNow, який використовувався для міжнародного позиціонування України.

    Нещодавно Біденка було обрано президентом Української асоціації видавців і книгорозповсюджувачів, що свідчить про його подальшу активність у публічному та професійному середовищі.

    На тлі війни та економічних викликів такі покупки традиційно привертають увагу суспільства, особливо коли йдеться про колишніх посадовців, які мали доступ до державних ресурсів і впливу.

  • Критика та витрати: що не так з оновленням Бессарабського ринку

    Критика та витрати: що не так з оновленням Бессарабського ринку

    У Києві завершилася реконструкція ринку на Бессарабській площі, який є пам’яткою національного значення. Роботи викликали широкий резонанс через порушення процедур, сумнівну якість та високі витрати.

    За законом, будь-які роботи на об’єктах національного значення, таких як Софія Київська чи Києво-Печерська Лавра, мають погоджуватися з Міністерством культури. У випадку з Бессарабкою міністерство лише “поінформували” про хід реконструкції, фактичне погодження не відбулося.

    Документація з реконструкції готувалася вже після того, як ринок фактично перетворили на фуд-корт. Науковий проєкт, який мав би обґрунтувати зміни, з’явився після завершення робіт. Як наслідок, можуть бути пошкодження унікальної метласької плитки та декору, а кількість торгових місць значно зменшилась.

    Якість робіт викликає сумнів. Реконструкція, яка розпочалася у 2024 році і тривала довше запланованого терміну на півроку, вже через тиждень після відкриття показала недоліки: плитка почала сипатися, що зафіксували перші відвідувачі на фото та відео.

    Вартість проєкту оновлення, за даними керівниці робіт Наталії Джурай, становила 150 млн грн, з яких більше половини були кредитні кошти. Тендери проводилися без відкритих торгів та за спрощеною процедурою, що викликає додаткові питання щодо прозорості витрат.

    Роботи не обговорювалися публічно, але викликали критику. Пам’яткоохоронець Дмитро Перов заявив: “Ринку тут більше немає”, а кулінар Євген Клопотенко додав: “Це фуд-корти і трошки ринку. Чи були публічні обговорення? Ні.”

  • Суд дозволив забудову історичної будівлі, де Грушевський проголосив IV Універсал

    Суд дозволив забудову історичної будівлі, де Грушевський проголосив IV Універсал

    Київський окружний адміністративний суд відмовився повернути історичний статус будівлі на вул. Софіївській, 20/21, відомої як «Будинок Незалежності». Це рішення фактично відкриває шлях до знищення одного з символів української державності у центрі столиці.

    Суддя Ігор Лиска відхилив позов Офісу Генерального прокурора, який вимагав визнати незаконним рішення Міністерства культури про позбавлення будівлі статусу пам’ятки. Таким чином, суд підтвердив чинність рішення Мінкульту, що визначило історичну споруду «неісторичною».

    Пам’яткоохоронець Дмитро Перов повідомив, що тепер «Будинок Незалежності» може бути знесений. На його місці забудовник планує звести офісний центр. Це вже не перший випадок подібного рішення: раніше статус пам’ятки втратили історичні будинки на Михайлівській, 20, та Великій Васильківській, 50/23.

    Будинок на Софіївській, 20/21, має величезне символічне значення. За легендою, саме з його балкону 22 січня 1918 року Михайло Грушевський урочисто проголосив IV Універсал Центральної Ради — документ, який юридично закріпив незалежність Української Народної Республіки. Тоді ж українців закликали до боротьби проти більшовицької окупації.

    У різні роки в цій будівлі працював відомий київський готель «Давня Русь», а сама споруда зберегла архітектурні риси початку ХХ століття. Тепер її може спіткати доля десятків історичних об’єктів, що поступово зникають під тиском сучасної забудови в центрі столиці.

  • Співачка Білозір хоче повернутися у політику щоб очолити Мінкульт

    Співачка Білозір хоче повернутися у політику щоб очолити Мінкульт

    Народна артистка України Оксана Білозір не виключає можливості повернення на посаду міністра культури. Про це вона розповіла в інтерв’ю ТСН.ua за лаштунками музичного шоу, коментуючи останні кадрові зміни у відомстві.

    Нагадаємо, нещодавно уряд призначив Тетяну Бережну тимчасово виконувачкою обов’язків міністерки культури та інформаційної політики на період трансформації міністерства. Білозір, яка обіймала цю посаду у 2005 році за президентства Віктора Ющенка, прокоментувала призначення стримано. Вона зазначила, що не планує надавати жодних порад новій очільниці.

    “Ніяких порад я їй давати не буду. Кожен має свій шлях. Лише бажаю їй зробити багато гарних справ, поки вона має цей унікальний момент”, – сказала співачка.

    Втім, більш несподіваною стала її заява про готовність знову повернутися у політику. Білозір наголосила, що знає, як ефективно працювати в системі, але визнає, що шансів на повернення практично немає, оскільки вона не є частиною чинної команди.

    “Я би із задоволенням повернулася, бо я знаю, що робити на цій посаді. Але до мене точно не звернуться. Я – не член їхньої команди. Я — україноцентрична, і за 45 років на сцені не виконала жодної російськомовної пісні”, — заявила Білозір.

    Також співачка вперше відкрито розповіла про причину свого короткого перебування на посаді у 2005 році. За її словами, вона була отруєна, що призвело до важкого стану і тривалої інвалідності.

    “Мене ж отруїли, я була при смерті. І ще потім три роки була на інвалідності. Я це приховувала, бо мені треба було вижити”, – поділилася вона.

    Незважаючи на важкий досвід, Білозір підкреслює, що готова була б знову взяти на себе відповідальність за розвиток української культури.