Daypolitico

Позначка: міжнародний скандал

  • Суд над офіцером ЗСУ сколихнув Німеччину: хто наказав підірвати «Північні потоки» і чим це загрожує Україні

    Суд над офіцером ЗСУ сколихнув Німеччину: хто наказав підірвати «Північні потоки» і чим це загрожує Україні

    У Німеччині розпочався один із найрезонансніших судових процесів останніх років — у справі про підрив російських газопроводів «Північний потік» і «Північний потік-2». На лаві підсудних опинився український військовий Сергій Кузнєцов, якого німецька прокуратура вважає одним з організаторів диверсії в Балтійському морі. Справу супроводжують звинувачення у воєнному злочині, суперечки навколо ролі українських державних структур і питання про можливі наслідки для відносин Києва та Берліна.

    14 жовтня у Ганзейському вищому земельному суді Гамбурга стартував перший кримінальний процес щодо вибухів на газопроводах Nord Stream, які сталися у вересні 2022 року. Через чотири роки після масштабної диверсії, яка пошкодила три з чотирьох ниток газопроводів між Росією та Німеччиною, німецькі правоохоронці вперше представляють свої докази в межах відкритого судового розгляду.

    Як повідомляють Associated Press та Reuters, обвинуваченим є Сергій Кузнєцов, якого німецьке правосуддя офіційно називає Сергієм К. Прокуратура вважає, що українець координував групу, яка встановила вибухівку на підводних газопроводах поблизу данського острова Борнхольм.

    Кузнєцов заперечує свою причетність до диверсії. Його захист наполягає на необґрунтованості обвинувачень, а українська влада відкидає твердження про державну відповідальність за підрив. Водночас німецьке слідство стверджує, що операція могла бути здійснена за дорученням українських державних структур. Ці твердження поки що залишаються позицією обвинувачення, а не встановленими судом фактами.

    Від затримання в Італії до суду в Гамбурзі

    Історія затримання Сергія Кузнєцова розпочалася 21 серпня 2025 року. Українця заарештували в Італії, неподалік курортного міста Ріміні, де він перебував разом із родиною. Підставою став європейський ордер на арешт, виданий на запит німецьких правоохоронців.

    Після затримання почалася тривала юридична процедура екстрадиції. Захист намагався оскаржити видачу, однак 27 листопада 2025 року Кузнєцова передали Німеччині. Відтоді він перебуває під вартою.

    До початку судового процесу 14 жовтня 2026 року від моменту його затримання минуло майже 14 місяців. Адвокати українця неодноразово порушували питання щодо умов утримання та можливого психологічного тиску. За інформацією ТСН, сторона захисту переконана, що від Кузнєцова намагаються домогтися зізнання, хоча сам він провину заперечує.

    Німецька прокуратура інкримінує українцю низку тяжких правопорушень, зокрема організацію вибухів, пошкодження інфраструктури, порушення роботи об’єктів життєзабезпечення та співучасть у воєнному злочині, пов’язаному з нападом на цивільні об’єкти.

    При цьому відкриття провадження не означає визнання вини підсудного. Суд має перевірити докази прокуратури, аргументи захисту та встановити, чи відповідають інкриміновані дії складу конкретних злочинів.

    За інформацією німецького мовника NDR, до 17 грудня 2026 року призначено 16 судових засідань. Подальші слухання заплановані на січень і лютий 2027 року.

    Таємниці яхти «Андромеда»: як слідство реконструювало диверсію

    Ключовим елементом версії німецької прокуратури стала вітрильна яхта «Андромеда», яку, за матеріалами розслідування, використовувала група ймовірних диверсантів.

    За версією слідчих, до операції були залучені сім осіб, серед яких водолази та фахівець із вибухівки. Учасники групи нібито використовували підроблені документи для оренди яхти, після чого вирушили в Балтійське море.

    Поблизу острова Борнхольм водолази, як вважає прокуратура, спустилися на значну глибину та встановили вибухові пристрої з механізмами відкладеної детонації.

    26 вересня 2022 року в районі газопроводів зафіксували потужні вибухи. Внаслідок пошкоджень газ почав виходити на поверхню моря. Кадри величезних ділянок води, вкритих бульбашками, облетіли світові медіа та стали одним із символів енергетичного протистояння Росії і Заходу.

    За даними The Guardian, німецьке обвинувачення стверджує, що встановлення вибухівки було частиною спланованої операції з позбавлення Росії доходів від експорту газу.

    Важливо, що подробиці підготовки, склад групи та роль конкретних осіб на цьому етапі є версією слідства. Їхню достовірність суд перевірятиме під час розгляду доказів.

    Чому Німеччина вважає підрив воєнним злочином

    Одне з найскладніших питань процесу — юридична кваліфікація вибухів.

    Німецька прокуратура розглядає газопроводи як цивільні об’єкти інфраструктури. Саме тому в матеріалах обвинувачення йдеться не лише про пошкодження майна та організацію вибухів, а й про застосування заборонених методів ведення війни.

    Однак захист має можливість оспорювати як сам факт участі Кузнєцова в операції, так і правову оцінку її можливих цілей.

    Газопроводи «Північний потік» десятиліттями мали важливе економічне й політичне значення для Росії та Німеччини. Москва отримувала від експорту енергоносіїв значні доходи, а Берлін тривалий час покладався на російський газ.

    Тому питання, чи могли такі об’єкти мати військове значення в умовах повномасштабної російської агресії, потенційно стане однією з ключових тем юридичної дискусії.

    Проте можливе економічне значення газопроводів для фінансування російської війни саме собою не доводить, що вони були законною військовою ціллю відповідно до міжнародного гуманітарного права.

    Як зазначає ZDF, справа порушує фундаментальне питання: чи можна кваліфікувати дії військовослужбовця як воєнний злочин за обставин, які сторона захисту може пов’язувати з протидією державі-агресору.

    Остаточну правову відповідь має дати суд, а не політичні заяви чи припущення.

    Ще один українець у справі: затримання в Хорватії та боротьба проти екстрадиції

    Окремий напрямок розслідування стосується українця Володимира Журавльова, якого німецькі правоохоронці підозрюють у безпосередній участі в підводній операції.

    За версією слідства, Журавльов є професійним водолазом, який міг входити до групи, що встановлювала вибухівку на трубопроводах.

    Історія його затримання також набула міжнародного розголосу. Раніше польський суд відмовив Німеччині у видачі підозрюваного. Згодом, у серпні 2026 року, Журавльова затримали в хорватському місті Пула за європейським ордером.

    24 вересня видання «Ненька інфо» повідомляло, що окружний суд Пули дозволив його екстрадицію. Захист українця заявив про намір оскаржити відповідне рішення, а сам Журавльов подав заяву про надання притулку в Хорватії.

    Цікаво, що, за повідомленнями медіа, затримання відбулося під час роботи українця консультантом над голлівудським фільмом Snake Island, сюжет якого також пов’язаний із диверсією на «Північних потоках».

    Про це детальніше йдеться в матеріалі «Ненька інфо» — «Українця у справі „Північних потоків“ вирішили видати Німеччині».

    Російські газові компанії отримали відмову суду

    Ще до початку слухань у Гамбурзі відбулося важливе юридичне рішення, яке безпосередньо стосується фінансових інтересів Росії.

    Компанії Nord Stream AG та Nord Stream 2 AG, пов’язані з російським газовим концерном «Газпром», намагалися долучитися до процесу як додаткові обвинувачі, однак німецький суд відхилив їхні заяви.

    Як повідомив 2 жовтня німецький мовник NDR, судді не побачили достатніх юридичних підстав для такого процесуального статусу компаній. Зокрема, суд не визнав доведеним, що наслідки вибухів завдали підприємствам шкоди, яка загрожувала їхньому існуванню.

    Це рішення не означає, що власники газопроводів не зазнали збитків або втратили можливість звертатися з майновими претензіями в інших правових процедурах.

    Проте воно означає, що компанії не отримали бажаного статусу в цьому кримінальному процесі.

    Загальна вартість газопровідних проєктів оцінювалася в мільярди євро, а потенційна вартість ремонту пошкоджених ділянок також може бути значною.

    Водночас твердження, що обвинувальний вирок Сергію Кузнєцову автоматично змусить Україну виплатити Росії сотні мільярдів євро, не має підтверджених правових підстав. Для державної відповідальності та присудження будь-якої компенсації знадобилися б окремі юридичні підстави, встановлення відповідальних суб’єктів і відповідна процедура.

    Україна заперечує державну причетність, а в розслідуванні залишається російський слід

    Офіційний Київ неодноразово заперечував причетність української держави до диверсії.

    Президент Володимир Зеленський наголошував, що Україна не організовувала операцію з підриву газопроводів. В Офісі генерального прокурора також заявляли про відсутність встановлених українським слідством фактів, які б підтверджували відповідні накази або координацію з боку державних органів.

    Водночас у німецькому медіапросторі продовжують обговорювати й альтернативні версії подій.

    Зокрема, увагу журналістів привернула інформація про перебування російського спеціального судна SS-750 поблизу острова Борнхольм незадовго до вибухів.

    Данські військові раніше підтверджували, що 22 вересня 2022 року, за чотири дні до диверсії, сфотографували російське судно у відповідному районі Балтійського моря.

    SS-750 має обладнання для проведення складних підводних операцій. Однак його перебування неподалік місця майбутньої диверсії саме по собі не доводить причетність Росії до вибухів.

    Про ці суперечності та альтернативні версії раніше писала «Ненька інфо» у матеріалі «Український слід тріщить по швах: у справі „Північних потоків“ знову заговорили про Росію».

    Політичний удар по Берліну: чому справа вигідна ультраправим

    Судовий процес відбувається на тлі гострих суперечок щодо майбутньої енергетичної політики Німеччини.

    До повномасштабного російського вторгнення німецька економіка значною мірою залежала від постачання енергоносіїв із Росії. Газопроводи Nord Stream були символом цього співробітництва.

    Після початку великої війни Берлін був змушений кардинально переглянути свою енергетичну політику. Постачання російського газу скоротилося, а Німеччина почала активніше шукати альтернативні джерела енергії.

    На цьому тлі ультраправа партія «Альтернатива для Німеччини» продовжує використовувати питання російського газу в політичній боротьбі.

    Представники AfD виступають за відновлення економічних зв’язків із Москвою та критикують масштаби німецької допомоги Україні.

    Тепер судова справа щодо «Північних потоків» може надати противникам підтримки Києва ще один інформаційний привід для критики уряду.

    Проте сам факт судового розгляду не означає, що Берлін переглядатиме відносини з Україною. Німецька влада наголошує на незалежності судочинства, а міжнародні оглядачі звертають увагу, що Німеччина залишається одним із ключових європейських партнерів України.

    Що буде далі та чому за процесом стежитиме вся Європа

    Суд над Сергієм Кузнєцовим має відповісти на низку принципових питань. Передусім — чи справді обвинувачений брав участь в організації підриву, наскільки переконливими є докази прокуратури та чи можна юридично кваліфікувати інкриміновані дії як воєнний злочин.

    Не менш важливо, чи вдасться слідству обґрунтувати твердження про причетність українських державних структур. Поки що ці припущення не можна вважати доведеними.

    Навіть якщо суд встановить причетність конкретної особи, це автоматично не означатиме доведення відповідальності української держави.

    Перші 16 засідань заплановані до середини грудня, а слухання можуть тривати щонайменше до лютого 2027 року.

    Для України цей процес стане не лише юридичним випробуванням, а й важливою подією в інформаційному та дипломатичному просторі. Для Німеччини — спробою отримати судову відповідь на запитання про один із найгучніших актів саботажу в Європі.

    Головна інтрига полягає в тому, чи зможе прокуратура не просто викласти власну реконструкцію подій у Балтійському морі, а довести її в суді.

    Поки що ж справа залишається відкритою, Сергій Кузнєцов не визнає провини, а остаточну відповідь щодо його відповідальності має дати незалежний суд.

  • Що відомо про Валіда Арфуша, який намагається стати посередником між українськими елітами і Трампом

    Що відомо про Валіда Арфуша, який намагається стати посередником між українськими елітами і Трампом

    Останнім часом на “ринку посередництва” між українськими елітами та президентом США Дональдом Трампом активізувався “відомий у вузьких колах медійник” Валід Арфуш.

    Валід Арфуш нещодавно став радником генерального директора близького до республіканців американського телеканалу Newsmax Ukraine, який належить другу Трампа Крістоферу Радді. Але зв’язок між Валідом Арфушем та близьким оточенням президента США має більш довгу та заплутану історію яка більше пов’язана з криміналом, чим з політикою.

    Як брати Валід та Омар Арфуші зявились в Україні

    Брати Валід та Омар Арфуші родом з Лівану із збіднілої аристократичної родини. Мати – Нажва Ель-Наж працювала вчителькою, а потім директором школи, а батько Аднан Харфуш, професор арабської мови та літератури, давав уроки співробітникам французького посольства.

    Аднан Харфуш був членом партії “Баас” та комуністом, і мав зв’язки з представниками СРСР, зокрема зі співробітниками ГРУ. Завдяки цьому не надто багатий і впливовий професор літератури зміг відправити свого старшого сина Омара на навчання до СРСР – це було безкоштовно, на відміну від навчання в Європі.

    ФОТО: Брати Валід та Омар Арфуш – Фоото УНІАН

    Омар Анфуш мав певні успіхи у грі на фортепіано, тож його батько домовився влаштувати його до московської консерваторії. Однак через кілька місяців Омара звідти вигнали, але він зумів влаштуватись до Дніпропетровського музичного училища імені Глінки, яке закінчив у 1993 році.

    Отримавши кімнату в гуртожитку, Омар одразу ж покликав до себе свого молодшого брата Валіда.

    Перебравшись до України Валід Арфуш у 1991-му вступив на факультет журналістики Дніпропетровського університету – який він так і не закінчив.

    Як все починалось – перші кроки Валіда Арфуша як міжнародного афериста

    Ще будучи студентом факультету журналістики Валід Арфуш зумів домовитися про своє «стажування» на одному з місцевих телеканалів Дніпропетровська. Також, завдяки зв’язкам батька отримав посаду позаштатного кореспондента французької ТРК «Radio France International» (RFI).

    І хоча Валід Арфуш не зробив жодного репотажу для французької ТРК «Radio France International», саме посвідчення кореспондента RFI відкрило для братів Арфушів багато дверей в Україні.

    Наступним кроком стала відкриття в Україні радіостанції FM-радиостанцию “Super Nova” разом з вихідцем з колишнього СССР з французьким паспортом – Ле Пеном Дугласом Фрэнком.

    Радіостанцію оформили на україно-ліванське підприємство для оптимізації податків, а батько Валіда Арфуша вчергове скористався своїми зв’язками з французами, домовившись  з посольством та культурним центром Франції в Україні, через які оплачувалася трансляція “французького світу” в Україні.

    Французи швидко зрозуміли, що їх обманули та розірвали контракт з “Super Nova”, але родина Арфушів, ймовірно через контакти батька в ГРУ, оперативно знайшла їм заміну та переключилась на пропаганду “російського світу”.

    Як Валід Арфуш агітував за Путіна та “російський світ”

    Сім’я Арфуш не просто пропагувала ідеї приходу до України російського світу через підконтрольну “Super Nova”, але й по максимуму відпрацьовувала на самого Володимира Путіна.

    Для розповсюдження відповідних тез старший брат Валіда – Омар Арфуш навіть став “французським політологом”, який роздавав коментарі на користь російського президента на сторінках журналу “Русский репортер”.

    ФОТО: Сім’я Арфуш задіяна в роботі на відновлення іміджу Володимира Путіна в Західній Європі

    Водночас, про багаторічну системну роботу сімейства Арфуш на Росію, а ймовірніше на російське ГРУ, уже після початку повномасштабного вторгнення свідчать і ряд інших фактів.

    Зокрема, за інформацією ЗМІ, Валід Арфуш разом із структурами Віктора Медведчука, був задіяний у дезінформаційних кампаніях, спрямованих на створення мережі псевдоекспертів та маніпулювання європейською громадською думкою.

    У ході розслідування журналісти виявили мережу фіктивних сайтів, які маскувалися під авторитетні європейські ЗМІ. Розслідування показало, що ці сайти, кінцевими бенефіціарами яких вважаються брати Валід та Омар Арфуш,  використовувалися для поширення проросійської пропаганди та дезінформації.

    Торгівля “живим м’ясом” – як Валід Арфуш займався поставкою продажем українських жінок відомим політикам та бізнесменам

    У 2011 році брати Валід та Омар Арфуш опинилися в центрі міжнародного скандалу, після виходу в світ інтерв’ю дружини сина лівійського диктатора Муаммара Каддафі – Надією Кадафі, яка стверджувала, що брати Арфуш поставляли її чоловіку та його друзям “дівчат з України”, в основному учасниць “конкурсів краси” організованих Арфушами.

    Як уже повідомляло видання “Україна кримінальна”, найкращими друзями та партнерами синів Каддафі в Україні були брати Арфуш — Валід та Омар. Саме синам Муамара Каддафі Валід Арфуш регулярно постачав з України “наречених” ще на зорі становлення свого “бізнесу”.

    ФОТО: Валід та Омар Арфуш поставляли “живе м’ясо” синам Муамара Кадафі

    За словами Надії Кадафі, її чоловік – Сейф Кадафі переодично виступав “спонсором” такого роду “конкурсів краси”, які фактично “були кастингами в ліжко сина диктатора”. “Сейф виступив спонсором конкурсу краси в Україні. Я займалася відбором дівчат. Частина тих красунь перескочила з подіуму прямо в ліжко мого чоловіка” – зазначає Надія Кадафі.

    ФОТО: Омар Арфуш на одному з так званих “конкурсів краси”

    Власне кажучи, Валід Арфуш поставляв “дівчат” не тільки синам диктатора, але й місцевим бандитам та політикам, за що у певних колах за ним до цього часу збереглась репутація “сутинера”.

    Нагадаємо, у 1997 році організований братами Арфушами конкурс “Міс Європа” ледь не переріс у міжнародний скандал, після того як місцеві кримінальні елементи вирішили “розважитись” з конкурсантками. Щоб не стати тим самим “живим товаром” братів Арфушів учасниці конкурсу вимушені були звертатись за захистом до своїх посольств.

    Про зв’язки Валіда Арфуша з Дональдом Трампом 

    У 2026 році Валід Арфуш став очевидцем перестрілки біля резиденції Трампа в Мар-а-Лаго, про що він сам повідомив, виклавши фотографії з резиденції президента США.

    Таким чином Валід Арфуш намагався максимальн показати свою близькість до Трампа, та “продати” свої контакти українським елітам.

    Варто зазначити, що Валід Арфуш дійсно має давні та неформальні зв’язки з Дональдом Трампом, ще з часів проведення тих самих “конкурсів краси”.

    Водночас, за інформацією джерел, показна близькість Валіда Арфуша до Трампа та статус радника генерального директора телеканалу Newsmax Ukraine це чергова ширма для нових афер братів Арфуш, в надії на наївність українських еліт.

     

  • Міноборони не погодило з МЗС назву центру ССО: спливли документи

    Міноборони не погодило з МЗС назву центру ССО: спливли документи

    Нові документи, оприлюднені Офісом президента України у відповідь на інформаційний запит, викликали нову хвилю дискусій навколо рішення про присвоєння Окремому центру спеціальних операцій «Північ» Сил спеціальних операцій ЗСУ почесного найменування «імені Героїв УПА». Із пояснювальної записки до проєкту президентського указу випливає, що під час підготовки документа Міністерство оборони аналізувало економічні, фінансові та екологічні наслідки рішення, однак не зверталося до Міністерства закордонних справ для оцінки можливих дипломатичних ризиків.

    Йдеться про указ президента України №440/2026 від 26 травня 2026 року, яким Окремому центру спеціальних операцій «Північ» присвоєно почесне найменування «імені Героїв УПА». У документі зазначено, що рішення ухвалене «з метою відновлення історичних традицій національного війська» та з огляду на заслуги підрозділу під час захисту незалежності й територіальної цілісності України.

    Згідно з матеріалами, оприлюдненими Офісом президента, пояснювальна записка до проєкту указу була підписана міністром оборони Михайлом Федоровим. У ній зазначається, що реалізація документа не матиме негативного впливу на економіку, бюджет, екологію, природні ресурси чи інші суспільні відносини. Водночас у матеріалах немає згадки про консультації з Міністерством закордонних справ або аналіз можливих наслідків для міжнародних відносин.

    Фото: Українські Новини

    Офіс президента також повідомив, що під час підготовки ініціативи Міністерство оборони зверталося до Українського інституту національної пам’яті. У відповіді Інститут підтримав присвоєння підрозділу почесного найменування «імені Героїв УПА», вважаючи такий крок таким, що відповідає політиці вшанування української визвольної боротьби. Водночас документів, які б свідчили про офіційні консультації з МЗС щодо можливої міжнародної реакції, серед оприлюднених матеріалів немає.

    Саме це питання набуло особливої актуальності після того, як указ президента викликав різку реакцію в Польщі. Уже наступного дня після підписання документа польська сторона висловила офіційний протест, наголосивши, що використання назви «Герої УПА» для військового підрозділу є болючим для значної частини польського суспільства та може негативно вплинути на двосторонні відносини.

    Президент Польщі Кароль Навроцький став одним із найгучніших критиків рішення української влади. Він заявив про намір ініціювати процедуру позбавлення президента України Володимира Зеленського найвищої державної нагороди Польщі — ордена Білого Орла, який був вручений йому у 2023 році тодішнім президентом Анджеєм Дудою як символ стратегічного партнерства між країнами. Навроцький пояснив свою позицію тим, що рішення щодо найменування підрозділу створює додаткові суперечності навколо історичної пам’яті та, на його думку, може бути використане російською пропагандою.

    Критичні заяви пролунали й від інших польських посадовців. Міністр оборони Польщі Владислав Косіняк-Камиш повідомив, що особисто доніс українській стороні позицію Варшави та заявив про намір домагатися перегляду цього рішення. Польська влада наголошувала, що питання історичної пам’яті залишається надзвичайно чутливим у двосторонніх відносинах.

    До дискусії долучився і прем’єр-міністр Польщі Дональд Туск. Він заявив, що відповідальність за врегулювання ситуації лежить на українській стороні, оскільки саме рішення про присвоєння найменування стало причиною нового витка напруженості у польсько-українських відносинах. За словами польського прем’єра, сторони останніми роками доклали значних зусиль для подолання історичних суперечностей, тому виникнення нового конфлікту він назвав небажаним.

    У відповідь на критику українське Міністерство закордонних справ заявило, що присвоєння почесного найменування українському військовому підрозділу не мало антипольського характеру. У відомстві наголосили, що рішення є внутрішньою справою України та спрямоване на вшанування учасників українського визвольного руху, а не на перегляд відносин із Польщею.

    Водночас тема продовжує активно обговорюватися у Польщі. За даними польських медіа та соціологічних досліджень, питання найменування підрозділу ССО стало предметом широкої політичної дискусії та використовується різними політичними силами напередодні парламентської кампанії. Частина політиків закликає Україну переглянути рішення, тоді як інші виступають за збереження стратегічного партнерства між двома країнами попри історичні суперечки.

    Оприлюднені документи не містять оцінки того, чи відсутність консультацій із МЗС могла вплинути на подальший розвиток подій. Водночас вони свідчать, що під час підготовки указу Міністерство оборони офіційно аналізувало низку внутрішніх ризиків, однак питання можливих дипломатичних наслідків у пояснювальній документації не відображене. Саме ця обставина нині стала предметом нової суспільної дискусії після міжнародного резонансу, який спричинило рішення про присвоєння Окремому центру спеціальних операцій «Північ» почесного найменування «імені Героїв УПА».

  • Екс-міністр оборони Олексій Резніков може фігурантом нового міжнародного скандалу з польською компанією PS8 Sp. z o.o.

    Екс-міністр оборони Олексій Резніков може фігурантом нового міжнародного скандалу з польською компанією PS8 Sp. z o.o.

    Екс-міністр оборони Олексій Резніков може стати фігурантом нового корупційного скандалу пов’язаного з роботою польської компанії PS8 Sp. z o.o., через яку у 2022–2023 роках проходило ряд сумнівних поперацій Міноборони.

    Нагадаємо, за інформацією інсайдерів, польська “прокладка”  PS8 Sp. z o.o. може бути причетна до відмивання коштів Міноборони часів Олексія Резнікова. Також через компанію PS8 Sp. z o.o. могли проходити операції з продажу на Африканський континент військової техніки, безоплатно переданої США для України, що може викликати значний резонанс на міжнародному рівні.

    Ситуація ускладнюється тим, що про сумнівні операції за участі польської PS8 Sp. z o.o. та Олексія Резнікова відомо адміністрації президента США Дональда Трампа, який може використати дану інформацію у власних цілях.

    Нагадаємо, Олексій Резніков був звільнений з поста міністра оборони України 5 вересня 2023 року на фоні низки корупційних скандалів.

  • Орбана вимагають арештувати у справі «золотого конвою»

    Орбана вимагають арештувати у справі «золотого конвою»

    Адвокат українських інкасаторів звернувся з вимогою про арешт колишнього прем’єр-міністра Угорщини Віктора Орбана, а також низки колишніх високопосадовців країни у справі, що стосується ймовірного незаконного затримання українських громадян під час інциденту з так званим «золотим конвоєм». Ініціатива правозахисника вже викликала широкий резонанс в угорському та українському медіапросторі, оскільки вперше в межах цієї справи мова зайшла про можливу відповідальність політичного керівництва найвищого рівня.

    Про це повідомляє угорське видання 24.hu.

    Згідно з оприлюдненою інформацією, адвокат обґрунтовує своє клопотання матеріалами журналістських розслідувань, зокрема публікаціями видання 444.hu, у яких йдеться про необхідність перевірки можливих рішень, ухвалених на політичному рівні під час затримання українських інкасаторських автомобілів. У центрі справи опинився інцидент, що стався 6 березня 2026 року, коли на території Угорщини були зупинені два інкасаторські автомобілі «Ощадбанку», які перевозили значні суми готівкової валюти та близько дев’яти кілограмів золота, загальною вартістю десятки мільйонів доларів і євро.

    Адвокат заявляє, що у діях фігурантів справи можуть міститися ознаки щонайменше семи епізодів незаконного позбавлення волі, а також можливі факти катування або жорсткого поводження. На його думку, ключовим питанням розслідування залишається встановлення того, чи було затримання українських інкасаторів здійснене в межах чинного законодавства та процесуальних норм, чи це було політично мотивоване рішення, ухвалене поза межами правового поля з метою реалізації державних або політичних інтересів.

    Окремо правозахисник наголошує, що у разі підтвердження того, що рішення про затримання та подальші дії щодо українських громадян ухвалювалися не слідчими органами, а на політичному рівні, такі дії можуть бути кваліфіковані як незаконне позбавлення волі з обтяжуючими обставинами. Він також підкреслює, що існує реальний ризик впливу потенційних фігурантів справи на хід розслідування, що, на його переконання, робить арешт необхідним запобіжним заходом для забезпечення неупередженості слідства.

    Журналісти зазначають, що наразі Генеральна прокуратура Угорщини не підтвердила і не спростувала інформацію щодо можливих підозрюваних, на яких посилається сторона захисту. У відомстві підкреслили, що слідство у справі триває, а будь-які публічні припущення щодо винуватості або статусу окремих осіб можуть негативно вплинути на процес збору доказів і встановлення об’єктивної картини подій.

    Водночас головний прокурор Угорщини Габор Балінт Надь у коментарі наголосив, що з професійної точки зору підстави для формування обґрунтованої підозри щодо окремих посадових осіб могли існувати значно раніше, однак остаточні правові висновки має зробити слідство після повного аналізу всіх матеріалів справи.

    Нагадаємо, що інцидент із затриманням українських інкасаторів стався під час транспортування валютних коштів та дорогоцінних металів через територію Угорщини. Тоді угорська сторона ініціювала розслідування за підозрою у відмиванні грошей, а парламент країни ухвалив рішення про арешт відповідних активів. Українська сторона розцінила ці дії як неправомірне вилучення майна та порушення міжнародних норм.

    Згодом, після тривалого дипломатичного тиску та переговорів між Києвом і Будапештом, у травні 2026 року президент України Володимир Зеленський повідомив про повернення всіх затриманих цінностей українській стороні. Попри це, юридичні наслідки інциденту продовжують розглядатися в правовому полі, а справа поступово набуває ознак міжнародного резонансу, оскільки може торкатися не лише виконавців, а й політичного керівництва держави.

  • Через польську PS8 Sp. z o.o. у 2022–2023 роках могли відмивалися гроші Міноборони та ГУР. Джерела

    Через польську PS8 Sp. z o.o. у 2022–2023 роках могли відмивалися гроші Міноборони та ГУР. Джерела

    За інформацією наших джерел, найближчим часом може розгорітись гучний міжнародний скандал через продаж до Африки безкоштовно переданої американцями Україні військової техніки.

    “Через польську компанію PS8 Sp. z o.o. у 2022–2023 роках відмивалися гроші Міноборони та ГУР, а до корупції через цю компанію можуть бути причетні екс-міністр оборони Олексій Резніков та екс-очільник ГУР Кирило Буданов.  

    Два тижні тому, на фоні загострення протиріч між Україною та Польщею, Кирило Буданов прибув до Варшави та спробував вирішити проблеми з Каролем Навроцьким,  але це не вдалося.

    Водночас, в адміністрації президента США Дональда Трампа знають, що ГУР і демократи замішані в цих схемах, що може стати приводом для великого скандалу, адже частину української техніки, переданої безкоштовно американцями через цю компанію, продали в Африку” – зазначає джерело.

    Нагадаємо, в уряді польського прем’єр-міністра Дональда Туска вважають, що президент Кароль Навроцький спеціально оголосив про позбавлення українського глави Володимира Зеленського Ордена Білого Орла, щоб зірвати конференцію з відновлення України у Гданську.

  • «Чому не Укрпошта?» Смілянський відреагував на відправлення Зеленським ордена Білого Орла через «Нову пошту»

    «Чому не Укрпошта?» Смілянський відреагував на відправлення Зеленським ордена Білого Орла через «Нову пошту»

    Генеральний директор АТ «Укрпошта» Ігор Смілянський прокоментував резонансну історію з поверненням президентом України Володимиром Зеленським ордена Білого Орла до Польщі через сервіс «Нової пошти». Після того як фотографії відправлення нагороди з’явилися у соцмережах, в українському інформаційному просторі почали активно обговорювати, чому для такого символічного кроку не була використана саме державна пошта.

    Про це Смілянський написав на своїй сторінці у Facebook.

    За словами очільника «Укрпошти», він не знає справжньої причини такого рішення, однак вирішив із гумором відреагувати на хвилю запитань від користувачів.

    «Друзі, мережею несуться тисячі запитань, чому президент відправив орден до Польщі “Новою Поштою”, а не “Укрпоштою”. Тож відповідаю: насправді я не знаю, чому саме так сталося, але я завжди за чесну конкуренцію», — зазначив Смілянський.

    Він наголосив, що нині питання монополії державного поштового оператора вже не є актуальним, а конкуренція між компаніями сприяє розвитку ринку та підвищенню якості послуг.

    Три версії від Смілянського

    Щоб пояснити можливі причини вибору саме «Нової пошти», генеральний директор «Укрпошти» озвучив три власні версії.

    Перша версія має радше жартівливий характер. За словами Смілянського, національні кольори Польщі — білий і червоний — повністю збігаються з корпоративними кольорами «Нової пошти», тому хтось міг вирішити, що повертати польську державну нагороду символічно саме у такому оформленні.

    Друга версія пов’язана із законодавчими обмеженнями. Очільник «Укрпошти» звернув увагу, що пересилання державних нагород через поштові сервіси може регулюватися окремими нормами та правилами.

    «Можливо, юристи Офісу президента вивчили питання і побачили, що пересилання державних нагород саме поштою суворо обмежене або заборонене. Водночас “Нова пошта” є експрес-оператором, а не класичною поштовою службою», — припустив він.

    Третя версія стосується безпосередньо логістики. Смілянський розповів про труднощі, з якими останнім часом стикається «Укрпошта» під час роботи на польському напрямку.

    За його словами, протягом останніх двох місяців автомобілі державного поштового оператора регулярно затримуються польськими митними службами. Через це маршрути доставки доводиться змінювати та прокладати через територію інших країн Європи.

    «Наші машини зараз фактично змушені об’їжджати Польщу через Угорщину та Словаччину. Водночас автомобілі “Нової пошти” проходять значно швидше, оскільки здійснюють експрес-доставку», — зазначив Смілянський.

    Він також додав, що проблеми із проходженням українських поштових вантажів через польський кордон негативно впливають на логістику та швидкість доставки міжнародних відправлень.

    «Конкуренція — це добре. Погане ставлення до України — це погано», — підсумував керівник «Укрпошти».

    Чому Зеленський повернув орден

    Скандал навколо ордена Білого Орла став одним із найбільш резонансних епізодів у сучасних українсько-польських відносинах.

    19 червня президент Польщі Кароль Навроцький ухвалив рішення позбавити президента України Володимира Зеленського найвищої державної нагороди Польщі — ордена Білого Орла. Цю відзнаку Зеленський отримав у 2023 році від тодішнього президента Польщі Анджея Дуди як символ підтримки України у боротьбі проти російської агресії.

    Після рішення Варшави Володимир Зеленський оголосив про повернення нагороди до Польщі. У соцмережах президент опублікував фотографії, на яких видно процес пакування ордена у відділенні «Нової пошти» та оформлення міжнародного відправлення на адресу канцелярії польського президента.

    У своєму зверненні Зеленський процитував слова Кароля Навроцького про те, що орден Білого Орла символізує особливу довіру польської держави та повагу до фундаментальних цінностей польського суспільства.

    Після цього український президент заявив, що Україна не буде сперечатися з тим, що аналогічні нагороди свого часу отримували такі суперечливі історичні постаті, як російська імператриця Катерина ІІ, італійський диктатор Беніто Муссоліні та колишній канцлер Німеччини Герхард Шредер.

    Водночас Зеленський подякував польському народу за підтримку України після початку повномасштабної війни та наголосив, що повага між українцями та поляками має залишатися важливою складовою двосторонніх відносин.

    Хвиля повернення польських нагород

    Після рішення Кароля Навроцького про повернення власних польських нагород заявили одразу кілька відомих українських політиків та державних діячів.

    Серед них — другий президент України Леонід Кучма, третій президент Віктор Ющенко та п’ятий президент Петро Порошенко.

    Також про намір повернути польські державні відзнаки повідомили міністр закордонних справ Андрій Сибіга, начальник Головного управління розвідки Кирило Буданов та посол України в Польщі Василь Боднар.

    На цьому тлі історія з відправленням ордена через «Нову пошту» стала окремим інформаційним приводом, який швидко набув популярності у соцмережах та медіа.

    Попри іронічний тон коментаря Ігоря Смілянського, ситуація ще раз привернула увагу до напруження в українсько-польських відносинах, яке останніми днями продовжує залишатися однією з найбільш обговорюваних міжнародних тем.

  • Фанати двох збірних залишаться без ЧС-2026: США масово відмовили у візах вболівальникам Сенегалу та Кот-д’Івуару

    Фанати двох збірних залишаться без ЧС-2026: США масово відмовили у візах вболівальникам Сенегалу та Кот-д’Івуару

    Чемпіонат світу з футболу 2026 року, який вперше в історії проходитиме одразу у трьох країнах — США, Канаді та Мексиці, ще до старту опинився в центрі міжнародного скандалу. Сотні футбольних уболівальників із Сенегалу та Кот-д’Івуару не зможуть підтримати свої національні команди на головному футбольному турнірі планети через відмову американської влади у видачі віз.

    Про це повідомляє французьке спортивне видання L’Equipe. За інформацією журналістів, близько 500 уболівальників із Сенегалу та ще приблизно 500 прихильників збірної Кот-д’Івуару отримали негативні рішення щодо в’їзду до США. Саме там проходитиме більшість матчів майбутнього мундіалю.

    Ситуація викликала значний резонанс серед африканських футбольних уболівальників та спортивних функціонерів. Для багатьох фанатів підготовка до чемпіонату світу тривала роками: вони накопичували кошти, купували квитки на матчі та бронювали житло, однак тепер ризикують залишитися вдома.

    Особливого розголосу ситуація набула на тлі попередніх заяв державного секретаря США Марко Рубіо, який ще раніше попереджав потенційних гостей турніру, що придбаний квиток на матч не гарантує права на в’їзд до Сполучених Штатів.

    «Квиток на футбольний матч не є американською візою», — наголошував Рубіо під час обговорення організації світової першості.

    У Вашингтоні пояснюють, що процедура перевірки заявників залишається стандартною незалежно від спортивних подій. Кожен заявник проходить перевірку відповідно до міграційного законодавства США, а остаточне рішення ухвалюється консульськими службами.

    Втім, у низці африканських країн такі пояснення сприйняли неоднозначно. Представники фанатських організацій зазначають, що чемпіонат світу повинен об’єднувати людей та бути відкритим для вболівальників з усього світу незалежно від країни походження.

    Особливо болісною новина стала для прихильників збірної Сенегалу, яка вважається однією з найсильніших футбольних команд Африки. Після історичного виходу до плейоф чемпіонату світу 2022 року сенегальські фанати розраховували на ще один яскравий виступ своєї команди на світовій арені.

    На чемпіонаті світу-2026 Сенегал потрапив до групи I, де зіграє проти Франції, Норвегії та Іраку. Особливу увагу привертає матч проти французів, який уже зараз називають одним із найочікуваніших поєдинків групового етапу.

    Не менш амбітні плани має і збірна Кот-д’Івуару. Чинні чемпіони Африки потрапили до групи E, де їхніми суперниками стануть Німеччина, Еквадор та Кюрасао. Футбольні експерти вважають, що африканська команда має реальні шанси на вихід до плейоф.

    Проблеми з в’їздом виникають не лише у вболівальників. Напередодні стало відомо про ще один гучний інцидент. Влада Канади не надала дозволу на в’їзд одному з футболістів збірної Гани через минулі судові розгляди, пов’язані зі звинуваченнями у зґвалтуванні. Через це спортсмен ризикує пропустити частину турніру.

    На цьому тлі дедалі частіше звучать питання щодо готовності країн-господарів забезпечити справді глобальний характер турніру. Правозахисники наголошують, що сувора міграційна політика може створити ситуацію, коли тисячі уболівальників із певних регіонів світу опиняться у нерівних умовах порівняно з громадянами країн Європи чи Північної Америки.

    Чемпіонат світу-2026 стане найбільшим в історії. У турнірі вперше візьмуть участь 48 національних збірних замість 32. Очікується, що матчі відвідають понад 6 мільйонів уболівальників, а телевізійна аудиторія перевищить кілька мільярдів глядачів.

    Саме тому будь-які проблеми з доступом уболівальників до турніру привертають величезну увагу міжнародної спільноти.

    ФІФА поки офіційно не коментувала ситуацію з відмовами у візах для громадян Сенегалу та Кот-д’Івуару. Водночас організація раніше неодноразово заявляла про співпрацю з урядами країн-господарів задля максимально комфортного перебування гостей чемпіонату.

    Попри скандал, підготовка до світової першості триває. Організатори розраховують, що ЧС-2026 стане найбільш відвідуваним футбольним турніром усіх часів. Однак історія з африканськими вболівальниками вже зараз демонструє, що питання безпеки та міграційної політики можуть стати не менш обговорюваною темою, ніж сам футбол.

    Якщо ситуація не зміниться, сотні відданих фанатів двох африканських збірних будуть змушені підтримувати свої команди лише через телевізійні трансляції, а майбутній мундіаль ризикує зіткнутися з новою хвилею критики щодо доступності турніру для вболівальників з різних куточків світу.

  • DIE ZEIT: справу “Енергоатому” могли використати для тиску на Зеленського

    DIE ZEIT: справу “Енергоатому” могли використати для тиску на Зеленського

    Гучний корупційний скандал навколо Енергоатом міг бути не лише антикорупційною історією, а й елементом політичного тиску на українське керівництво під час переговорів щодо можливого завершення війни. Про це йдеться у великому журналістському розслідуванні німецького видання DIE ZEIT під назвою “Attack from within”.

    Автори матеріалу звертають увагу на часовий збіг між появою перших масштабних публікацій про корупційні схеми в “Енергоатомі” та критично важливими міжнародними переговорами між Україною, США та Росією щодо потенційного мирного врегулювання війни. У статті припускається, що справа могла використовуватися як інструмент впливу на президента України Володимир Зеленський після його відмови підтримати запропонований американською стороною план завершення війни.

    За даними журналістів, восени США представили Києву 28-пунктний мирний план, який мав стати основою для подальших переговорів із Москвою. Однак у Києві окремі пункти документа сприйняли як неприйнятні та надто вигідні для Кремля. У матеріалі DIE ZEIT зазначається, що деякі положення виглядали так, “ніби їх писали у Москві”, а українська влада категорично відмовилася підтримувати документ у його запропонованому вигляді.

    Саме після цього, як стверджують автори розслідування, тема корупції в “Енергоатомі” почала стрімко виходити в міжнародний інформаційний простір, а деталі слідства — активно з’являтися у медіа.

    “Ця справа тісно пов’язана з мирними переговорами між Україною, Росією та США. Перші деталі корупційного скандалу навколо “Енергоатому” з’явилися саме тоді, коли восени США представили 28-пунктний план завершення війни. Цей список виглядав так, ніби його написали в Москві, і Зеленський навідріз відмовився його підписувати — після чого і вибухнув цей скандал”, — пише DIE ZEIT.

    Журналісти також посилаються на джерела, які припускають, що витік інформації щодо розслідування міг бути організований свідомо для створення додаткового тиску на українське керівництво. За словами співрозмовників видання, окремі деталі справи почали потрапляти у публічний простір у момент, коли переговорний процес зайшов у глухий кут.

    “Інсайдери припускають, що адміністрація США організувала витік деталей справи, щоб зламати опір Зеленського”, — зазначається у матеріалі.

    При цьому видання окремо наголошує, що жодних доказів причетності самого президента України до корупційної схеми немає. Директор Національне антикорупційне бюро України Семен Кривонос у коментарі DIE ZEIT прямо заявив, що Володимир Зеленський не є фігурантом кримінальних проваджень у справі “Енергоатому”.

    Сама справа стосується масштабної корупційної схеми, яку раніше викрили Національне антикорупційне бюро України та Спеціалізована антикорупційна прокуратура. За версією слідства, в компанії діяла організована група, яка фактично контролювала частину фінансових процесів та вимагала від постачальників і контрагентів так звані “відкати” у розмірі від 10% до 15% від суми контрактів. В обмін бізнесу гарантували відсутність проблем із проведенням платежів або збереження статусу постачальника державної компанії.

    За даними українських медіа, до справи можуть бути причетні колишній радник міністра енергетики Ігор Миронюк, виконавчий директор із безпеки “Енергоатому” Дмитро Басов, бізнесмен Тимур Міндіч та колишній міністр енергетики й юстиції Герман Галущенко.

    Окрему увагу правоохоронці приділили схемам легалізації коштів. За інформацією слідства, для цього використовувався спеціальний офіс у центрі Києва, де здійснювалися фінансові операції та координація діяльності учасників схеми. За даними НАБУ, приміщення належало родині колишнього народного депутата Андрій Деркач.

    На тлі скандалу президент Володимир Зеленський заявив, що очищення “Енергоатому” від корупції є одним із ключових пріоритетів держави. Він наголосив, що в умовах війни прозорість роботи стратегічних енергетичних підприємств має критичне значення як для внутрішньої стабільності країни, так і для довіри міжнародних партнерів.

    Розслідування DIE ZEIT уже викликало значний резонанс, оскільки фактично порушує питання про можливе використання антикорупційних проваджень як інструменту міжнародного політичного впливу під час переговорів щодо майбутнього війни та безпеки України.

  • Скандал довкола Венеційської бієнале: Україна вимагає виключити Росію після відставки журі

    Скандал довкола Венеційської бієнале: Україна вимагає виключити Росію після відставки журі

    Міністр закордонних справ України Андрій Сибіга закликав організаторів Венеційської бієнале відсторонити Росію від участі у престижному мистецькому форумі після гучної відставки міжнародного журі, яка стала новим етапом тривалої дискусії про роль російської культури на світових платформах під час війни.

    За словами очільника українського зовнішньополітичного відомства, рішення допустити російських представників до участі у бієнале було помилковим ще на старті і нині завдає серйозної шкоди репутації самої події. Сибіга підкреслив, що культура не може залишатися нейтральною в умовах повномасштабної війни, а міжнародні мистецькі майданчики не повинні ставати інструментом легітимізації держави-агресора.

    Заява міністра пролунала на тлі резонансної відставки членів журі бієнале 2026 року, яка стала кульмінацією багатомісячних суперечок щодо повернення Росії до участі у заході. Відмова частини представників міжнародної мистецької спільноти співпрацювати з організаторами через це рішення лише посилила критику та поставила під сумнів принципи, якими керується одна з найавторитетніших культурних інституцій світу.

    Україна відкрито підтримала позицію тих митців і експертів, які вирішили дистанціюватися від бієнале через присутність Росії. У Міністерстві закордонних справ наголошують, що це є проявом принциповості та відповідальності перед глобальною культурною спільнотою. Сибіга зазначив, що у часи війни культурні події не можуть ігнорувати політичний контекст, адже мистецтво завжди було пов’язане з цінностями та моральним вибором.

    Питання участі Росії у міжнародних культурних заходах залишається одним із найгостріших з початку повномасштабного вторгнення в Україну. З одного боку, існує позиція про відокремлення культури від політики, з іншого — дедалі більше країн і інституцій визнають, що культурні платформи можуть використовуватися як інструмент “м’якої сили” і пропаганди. Саме тому Україна наполягає на послідовній політиці ізоляції Росії не лише в політичній та економічній сферах, а й у культурному просторі.

    Венеційська бієнале, яка традиційно вважається одним із найвпливовіших мистецьких форумів світу, опинилася в центрі цього протистояння. Організатори намагаються балансувати між принципами відкритості та зростаючим тиском з боку міжнародної спільноти, яка вимагає чіткої позиції щодо участі країни-агресора. Однак останні події свідчать про те, що компроміс у цьому питанні стає дедалі складнішим.

    Експерти звертають увагу, що відставка журі може мати довгострокові наслідки для іміджу бієнале. Вона демонструє глибокий розкол у середовищі митців і кураторів, а також підкреслює, що питання війни в Україні вже давно вийшло за межі політики і стало частиною глобального культурного порядку денного.

    Водночас для України ця ситуація є черговою можливістю донести свою позицію до міжнародної аудиторії. Офіційний Київ послідовно наголошує, що будь-яка співпраця з Росією у сфері культури під час війни може розглядатися як непряме виправдання її дій. Саме тому українська дипломатія активно працює над тим, щоб міжнародні інституції займали більш чітку позицію.

    Заклик Андрія Сибіги до організаторів бієнале — це не лише реакція на конкретний інцидент, а частина ширшої стратегії культурної ізоляції Росії. Україна прагне сформувати нові правила, за якими участь у міжнародних заходах буде залежати не лише від мистецького рівня, а й від дотримання базових принципів міжнародного права.

    Наразі остаточного рішення щодо участі Росії у Венеційській бієнале 2026 року не ухвалено, однак ситуація залишається напруженою і може розвиватися далі залежно від позиції організаторів та міжнародної реакції. Водночас уже очевидно, що цей скандал стане одним із найгучніших у культурному світі цього року.