Daypolitico

Позначка: МОК

  • Росії повертають великий спорт: Україна вимагає забрати у Москви чемпіонат світу-2030

    Росії повертають великий спорт: Україна вимагає забрати у Москви чемпіонат світу-2030

    Україна виступила проти рішення Міжнародної федерації важкої атлетики (IWF) надати Москві право провести чемпіонат світу 2030 року. Міністерство молоді та спорту готує офіційні звернення до міжнародних спортивних організацій із вимогою переглянути вибір країни-господарки турніру.

    Про це 26 жовтня повідомив міністр молоді та спорту України Матвій Бідний, коментуючи рішення виконавчого комітету IWF.

    За словами міністра, Україна звернеться до Міжнародної федерації важкої атлетики та Міжнародного олімпійського комітету з вимогою скасувати рішення щодо Москви й провести новий прозорий відбір організатора чемпіонату.

    Бідний також планує порушити це питання під час найближчих зустрічей із міністрами спорту держав Європейського Союзу та Ради Європи. Українська сторона розраховує сформувати спільну міжнародну позицію щодо проведення великих спортивних змагань на території Росії.

    Міністр наголосив, що рішення IWF ухвалене на тлі продовження російської агресії проти України, регулярних ударів по цивільній інфраструктурі та енергетичних об’єктах.

    На його переконання, проведення чемпіонату світу в Москві може бути використане Кремлем як інструмент політичної пропаганди та відновлення міжнародної репутації російського керівництва.

    «Поки Росія продовжує війну проти України, проведення міжнародних змагань на її території неприпустиме», — заявив Бідний.

    Очільник міністерства додав, що такий крок створює небезпечний прецедент, за якого держава може продовжувати воєнні дії й водночас отримувати право на організацію престижних міжнародних турнірів.

    Нагадаємо, 25 жовтня Міжнародна федерація важкої атлетики офіційно оголосила результати голосування свого виконавчого комітету. Згідно з рішенням, чемпіонат світу серед дорослих 2029 року прийматиме індійський Ахмедабад, а наступний турнір у 2030 році має відбутися в Москві.

    Генеральний секретар IWF Хосе Кіньонес позитивно оцінив результати відбору та висловив упевненість в успішному проведенні майбутніх змагань. У повідомленні федерації рішення щодо Росії окремо не пояснюється.

    Це перший випадок після початку повномасштабного вторгнення РФ у лютому 2022 року, коли міжнародна федерація олімпійського виду спорту надала російському місту право організувати чемпіонат світу.

    Востаннє Москва приймала світову першість із важкої атлетики у 1983 році. Точні дати проведення турніру 2030 року поки не оголошені.

    Рішення IWF стало черговим етапом поступового повернення Росії до міжнародних спортивних змагань після обмежень, запроваджених через війну проти України.

    Українська сторона наполягає, що відновлення проведення міжнародних турнірів у Росії суперечить принципам відповідальності та може послабити спортивну ізоляцію країни, яка продовжує військову агресію.

    Наразі рішення щодо проведення чемпіонату світу-2030 в Москві залишається чинним. Міністерство молоді та спорту України заявило про намір використати доступні міжнародні механізми, щоб домогтися його перегляду.

  • Спорт після санкцій, як МОК змінює правила олімпійського руху щодо Росії

    Спорт після санкцій, як МОК змінює правила олімпійського руху щодо Росії

    7 липня 2026 року Виконком Міжнародного олімпійського комітету тимчасово скасувавпризупинення членства Олімпійського комітету Росії, яке діяло з 12 жовтня 2023 року. Рішення ухвалили наступного дня після масованої ракетно-дронової атаки Росії на Київ та Київську область, що сталася в ніч на 6 липня. Унаслідок удару загинули щонайменше 28 людей: 18 у Києві та ще 10 у області.

    Формальною підставою для рішення стала зміна структури Олімпійського комітету Росії. ОКР більше не включав до свого складу регіональні олімпійські організації з окупованих Росією частин Донецької, Луганської, Херсонської та Запорізької областей і письмово підтвердив, що не здійснюватиме там діяльності. Саме через включення цих організацій до складу ОКР МОК призупинив членство російського комітету у жовтні 2023 року.

    Водночас рішення 7 липня мало значно ширші наслідки. МОК оголосив, що його попередні рекомендації міжнародним федераціям щодо участі російських і білоруських спортсменів більше не застосовуються. Йдеться, зокрема, про вимоги щодо нейтрального статусу, індивідуального допуску спортсменів і перевірки на активну підтримку війни та зв’язки із силовими структурами.

    Це відкриває російським спортсменам шлях до міжнародних змагань у межах відбіркових циклів до Олімпіади-2028 у Лос-Анджелесі. Водночас автоматичного повернення Росії на всі турніри не відбулося: міжнародні федерації й надалі самостійно визначають критерії допуску спортсменів до своїх змагань. Окремо МОК ще маєвизначити питання використання російського прапора, гімну та іншої національної символіки на Іграх-2028.

    Нова президентка МОК Кірсті Ковентрі сформулювала принцип, яким поясниларішення організації: «Ми не схвалюємо жодних війн, включно з цією. Ми продовжимо підтримувати Україну, як робили від самого початку. Але я не вважаю, що атлети повинні платити ціну». В іншому формулюванні Ковентрі наголосила, що МОК «не хоче притягувати спортсменів до відповідальності за дії їхніх урядів».

    Нова олімпійська політика щодо Росії

    До 7 липня 2026 року архітектура обмежень виглядала відносно послідовною. Після початку повномасштабного вторгнення МОК рекомендував міжнародним федераціям не допускати російських і білоруських спортсменів та офіційних осіб до міжнародних змагань. У 2023 році організація запропонувала нову модель — Individual Neutral Athletes (AIN): окремі спортсмени могли виступати без національної символіки за умови проходження індивідуальної перевірки, зокрема на активну підтримку війни та зв’язки із силовими структурами. На Олімпіаді в Парижі-2024 у такому статусі виступили 15 росіян і 17 білорусів. На зимових Іграх у Мілані-Кортіні-2026 — 13 росіян і 7 білорусів. Для порівняння, на Олімпіаді в Токіо-2020 російська команданалічувала понад 300 спортсменів.

    Призупинення ОКР у жовтні 2023 року стало окремим юридичним шаром. Приводом стало включення до структури російського комітету регіональних спортивних організацій з окупованих Росією частин Донецької, Луганської, Херсонської та Запорізької областей. МОК кваліфікував це як порушення Олімпійської Хартії та територіальної цілісності Національного олімпійського комітету України. У лютому 2024 року Спортивний арбітражний суд (CAS) відхилив апеляцію ОКР і підтвердив законність рішення МОК.

    До липня 2026 ОКР провів реструктуризацію. Регіональні організації зі складу виключили, письмові запевнення надали. МОК прийняв їх. Одночасно скасовувалися попередні рекомендації федераціям. Кваліфікаційні цикли до Лос-Анджелеса-2028 уже стартували. Молодіжні Ігри в Дакарі теж вимагали ясності. Ковентрі прямо говорила про необхідність «рівного доступу» атлетів до відбору.

    Зв’язок зі змінами в Олімпійській Хартії очевидний. У червні 2026 на надзвичайній сесії МОК посилив формулювання про політичну нейтральність спорту. Спорт має залишатися «вільним від урядового, культурного, суспільного чи економічного тиску». Логіка Ковентрі, дворазової олімпійської чемпіонки із Зімбабве, спиралася і на особистий досвід, вона неодноразово згадувала, що сама не платила ціною за дії уряду своєї країни в роки санкцій.

    Українська сторона назвала те, що сталося, «примітивним юридичним маневром». Міністр молоді та спорту Матвій Бідний заявив, що МОК «фактично працює як клапан скидання тиску для Росії». За його оцінкою, докази триваючої спортивної активності на окупованих територіях передавалися до Лозанни, але не вплинули на рішення. Пізніше НОК України розпочав процес апеляції до CAS, вказавши, що порушення не усунуті по суті, а заяви російських офіційних осіб (включно з Дегтярьовим) прямо суперечать запевненням, даним МОК. Дегтярьов, який поєднує посади міністра спорту і президента ОКР, назвав рішення «зеленим світлом» для федерацій і підкреслив, що Росія продовжує діяти в межах, визначених її конституцією, — включно з окупованими територіями.

    Важливий нюанс рішення зберігався: прапор, гімн і національні кольори поки не поверталися. Російських державних чиновників на олімпійські події не запрошують. Але двері були відкриті і окремі федерації отримали свободу дій, частина вже почала нею користуватися.

    Європейський протест проти зняття обмежень МОК

    Рішення МОК не зустріло одностайного схвалення навіть на Заході. У середині липня дев’ять країн ЄС — Естонія, Данія, Фінляндія, Латвія, Литва, Нідерланди, Польща, Румунія і Швеція — направили листа європейському комісару зі спорту. Вони вимагали виключити МОК, World Aquatics, Міжнародну федерацію фехтування та низку інших організацій із програм фінансування Erasmus+ та інших схем підтримки. Вони наголосили, що поки війна триває, українські спортсмени не можуть готуватися на рівних — зруйнована інфраструктура, мобілізація, загибель атлетів. Твердження про «розділення спорту і політики» в цих умовах звучать порожньо.

    Це був найжорсткіший колективний демарш європейських урядів проти олімпійського руху з початку війни. Він показав, що підтримка жорсткої лінії більше не монолітна. Частина західних столиць була готова використовувати фінансовий важіль. Інші воліли мовчати або говорити про автономію спорту.

    Розкол проявився і серед міжнародних федерацій. World Athletics зберігала жорстку заборону. Рада організації на початку липня 2026 підтвердила повне виключення російських і білоруських атлетів, посилаючись на триваючу війну і зруйновану легкоатлетичну інфраструктуру України. Росія вже подавала нові позови до CAS. Водночас World Aquatics, федерації гімнастики, боксу та низка інших організацій рухалися швидше за МОК або паралельно з ним, пом’якшуючи чи знімаючи обмеження.

    Аргумент «подвійних стандартів» активно використовували і всередині МОК, і в російській риториці. Чому атлети з країн, що ведуть інші війни або беруть участь у конфліктах, продовжують виступати без обмежень? Чому ізраїльські спортсмени не піддаються аналогічним перевіркам? Українська сторона відповідала, що йдеться не про будь-яку війну, а про неспровоковану агресію зі спробою анексії територій і руйнуванням спортивної системи сусідньої країни. Західні критики рішення МОКдодавали, що принцип «атлет не відповідає за державу» зручний, поки він не застосовується послідовно.

    Реакція українських спортсменів була різкою. Скелетоніст Владислав Гераскевич, якого раніше відсторонювали за шолом у пам’ять про загиблих, назвав рішення «абсолютно ганебним». Багато хто говорив про відчуття зради. Поки російські атлети отримували шлях до легітимації, українські продовжували готуватися під сиренами, втрачали товаришів і тренувальні бази. За даними українського міністерства на середину–другу половину 2026 року, загинули вже 760 спортсменів і тренерів, 19 перебували в полоні, 13 вважалися зниклими безвісти. Зруйновано або пошкоджено 915 об’єктів спортивної інфраструктури, включно з десятками олімпійських і паралімпійських баз.

    Олімпійський спорт після рішення МОК

    Цифри показують масштаб втрати і потенційного повернення. На Токіо-2020 російська делегація (ще під прапором ОКР після допінгового скандалу) перевищувала 300 осіб. У Парижі-2024 — 15 нейтралів. У Мілані-Кортіні-2026 — 13 росіян. Це символічна присутність, а не повноцінна участь. Командні види залишалися закритими. Перевірки на нейтральність створювали адміністративний і репутаційний бар’єр.

    Рішення 7 липня змінювало практичну картину. Теоретично відкривалася можливість повернення російських команд у тих видах спорту, де відповідні федерації скасують власні обмеження. Відкривалася можливість участі у відбіркових змаганнях до Лос-Анджелеса-2028. Обов’язкова перевірка на «активну підтримку війни» знімалася на рівні рекомендацій МОК. Федераціям залишалося вирішувати самим — зберігати власні обмеження чи слідувати за Лозанною.

    Окремим обов’язковим фільтром залишався антидопінговий контроль. МОК прямовказував на відсутність довіри до РУСАДА. Атлети, що повертаються, мали проходити багаторазові тести під контролем Міжнародного агентства з тестування. Якщо до 2028 РУСАДА так і не відновить compliance, незалежне тестування залишиться обов’язковим. Це не порожня формальність: спадщина сочинського скандалу і наступних порушень продовжувала працювати.

    Російське спортивне керівництво сприйняло рішення як стратегічну перемогу. Дегтярьов говорив про «зелене світло». Кремль називав крок важливим. Навіть без прапора на першому етапі повернення на олімпійську арену дає канал нормалізації.
    Розрив між позиціями федерацій створював ту саму «клаптиковість», якої Ковентрі говорила, що не хоче бачити. На практиці вона вже виникала.

    Зняття ізоляції і майбутнє олімпійського руху

    Спортивні санкції після 2022 року працювали як один із небагатьох реально функціонуючих інструментів мʼякої ізоляції. Вони не зупинили війну. Але вони створювали постійний репутаційний і організаційний дискомфорт, позбавляли Росію повноцінної присутності на головних аренах, ускладнювали використання спорту в пропаганді. Принцип «спортсмен не дорівнює держава», що закріплюється МОК, різко послаблює цей важіль.

    Поточні реакції вже показують глибину розколу. Канада устами державного секретаря зі спорту Адама ван Кувердена (олімпійського чемпіона) назвала рішення «обурливим» і заявила, що не допустить російських атлетів на змагання, які фінансуються Оттавою. Велика Британія через міністра культури Лізу Ненді відреагувала ще жорсткіше: «Я в повному жаху». Норвегія, Швеція і балтійські країни зберегли принципову позицію проти повернення. Олімпійська рада Азії, навпаки, рішення вітала. Всередині Європи сформувалася група жорсткого опору, готова використовувати фінансові інструменти ЄС, тоді як низка азійських і деяких інших НОК бачать у кроці МОК повернення до «універсальності» олімпійського руху.

    Якщо санкції будуть зняті повністю — з поверненням прапора, гімну, командних видів і можливістю Росії претендувати на проведення великих турнірів, — картина олімпійського спорту зміниться системно. На Лос-Анджелесі-2028 російська делегація потенційно може наблизитися до масштабів Токіо-2020. Це негайно вплине на медальний залік, особливо у видах, де Росія традиційно сильна: боротьба, гімнастика, синхронне плавання, окремі дисципліни легкої атлетики (якщо World Athletics під тиском або через CAS послабить позицію), фехтування, бокс. Українські атлети, що продовжують готуватися в умовах зруйнованої інфраструктури і мобілізації, опиняться в ще більш нерівних умовах. Сама присутність повноцінної російської команди під національними символами стане потужним пропагандистським ресурсом для Кремля — візуальним доказом «повернення в нормальність» попри триваючу війну.

    Ризики для самого олімпійського проєкту серйозні. Можливе зростання кількості бойкотів окремих змагань або цілих видів з боку українських і частини західних атлетів. Деякі НОК можуть відмовитися від спільних заходів або вимагати окремих протоколів. Фрагментація, якої Ковентрі хоче уникнути, може закріпитися: World Athletics і низка інших федерацій продовжать тримати жорстку лінію, тоді як більшість піде за МОК. Це створить прецедент «олімпійської клаптикової ковдри», де правила допуску залежать не від єдиних принципів Хартії, а від політичної волі конкретної федерації і сили тиску.

    Більш довгостроково принцип «атлет не відповідає за державу» змінює саму природу олімпійського руху як морального авторитету. Якщо формальна юридична відповідність (виключення регіональних організацій зі статуту) стає достатньою підставою для повернення країни, що веде агресивну війну зі спробами анексії, то аналогічна логіка застосовуватиметься до майбутніх конфліктів. Будь-який режим зможе через реструктуризацію національних комітетів і письмові запевнення повертати своїх атлетів. Мʼяка ізоляція як інструмент втрачає ефективність. Спорт перестає бути простором, де агресія має хоча б символічну ціну, і все більше перетворюється на майданчик, де сила і юридична спритність визначають результат швидше, ніж цінності.

    Рішення залишається тимчасовим. Моніторинг триває. Апеляція України до CAS розглядається. Окремі федерації зберігають власні заборони. Але напрямок заданий, через понад чотири роки війни міжнародний олімпійський спорт почав знімати ізоляцію Росії, сформулювавши принцип, який змінює правила гри не лише для цього конфлікту.

     

  • ФІФА опинилася під тиском: євродепутати вимагають скасувати допуск Росії до ЧС

    ФІФА опинилася під тиском: євродепутати вимагають скасувати допуск Росії до ЧС

    Сорок чотири депутати Європейського парламенту звернулися до президента Міжнародної федерації футболу (ФІФА) Джанні Інфантіно із закликом скасувати рішення про допуск російських спортсменів до Чемпіонату світу з футболу серед гравців віком до 15 років. Європейські законодавці наголошують, що повернення російських команд до міжнародних турнірів під час повномасштабної війни проти України стане неприйнятним політичним і моральним сигналом, образить українців, які постраждали від російської агресії, та суперечитиме принципам, які міжнародний спорт має захищати.

    Про це йдеться у спільному листі 44 депутатів Європарламенту до президента ФІФА Джанні Інфантіно, текст якого є у розпорядженні видання “Європейська правда”.

    У зверненні законодавці висловлюють глибоке занепокоєння рішенням ФІФА допустити російську команду до участі у Чемпіонаті світу U-15, який має відбутися вже цього жовтня в Азербайджані. На думку авторів листа, це рішення було ухвалене в момент, коли Росія продовжує щоденні атаки на українські міста, а війна забирає життя мирних жителів, серед яких діти.

    Європарламентарі нагадують, що з початку повномасштабного вторгнення українські діти стали одними з найбільших жертв російської агресії. Через регулярні ракетні та дронові удари багато дітей втратили свої домівки, були змушені залишити рідні міста або виїхати за кордон. Значна частина українських школярів вже кілька років живе в умовах постійної небезпеки, повітряних тривог та навчання в укриттях.

    Автори звернення зазначають, що війна фактично позбавила українських дітей можливості повноцінно займатися спортом. У багатьох регіонах країни спортивні школи, стадіони, футбольні поля та інша спортивна інфраструктура були зруйновані або пошкоджені внаслідок російських обстрілів. Через це тисячі дітей втратили можливість тренуватися, брати участь у змаганнях та розвивати свої спортивні здібності.

    Окремо депутати наголосили на темі примусової депортації українських дітей. У листі зазначається, що близько 20 тисяч українських неповнолітніх були насильно вивезені Росією з окупованих територій та розлучені зі своїми родинами. Європарламентарі наголошують, що міжнародна спільнота неодноразово засуджувала ці дії, а питання повернення дітей залишається одним із ключових у переговорах щодо завершення війни.

    На думку авторів звернення, за таких обставин рішення допустити російську команду до міжнародних футбольних змагань є не лише передчасним, а й морально неприйнятним.

    У листі також наголошується, що сучасна російська влада активно використовує спорт як один із інструментів державної політики та пропаганди. За словами депутатів, спортивні перемоги та участь російських команд у міжнародних турнірах Кремль використовує для формування позитивного іміджу держави, просування націоналістичних, антиукраїнських і антизахідних наративів, а також для демонстрації того, що Росія нібито повертається до нормального міжнародного життя попри триваючу війну.

    Європейські законодавці вважають, що повернення російських спортсменів на турніри під егідою ФІФА може бути використане російською владою як черговий елемент внутрішньої та зовнішньої пропаганди. Саме тому, на їхню думку, міжнародні спортивні організації повинні враховувати не лише спортивний аспект своїх рішень, а й політичний та гуманітарний контекст.

    У зверненні наголошується, що поява російської збірної на міжнародному турнірі та демонстрація російської державної символіки можуть стати глибокою образою для українських сімей, які втратили дітей через російські ракетні удари.

    «Участь російських спортсменів та публічна демонстрація російського прапора й державних символів на заходах ФІФА стануть публічною образою для сотень українських сімей, які зазнали болю та втрат, втративши своїх дітей внаслідок російських атак», – зазначають автори листа.

    Євродепутати також нагадують, що останнім часом Росія лише посилила інтенсивність ударів по українських містах. Практично щодня російська армія застосовує ракети, керовані авіабомби та ударні безпілотники, внаслідок чого гинуть мирні жителі, серед яких є діти. Саме тому, на переконання депутатів, рішення ФІФА допустити російську команду до міжнародного турніру стане проявом неповаги до пам’яті невинних жертв війни.

    Автори звернення закликають президента ФІФА переглянути ухвалене рішення та призупинити допуск російських футболістів до всіх міжнародних турнірів до того часу, поки Росія не погодиться на повне припинення вогню, не розпочне реальні мирні переговори та не поверне депортованих українських дітей.

    «Ми закликаємо ФІФА стати на бік миру, а не йти на поступки агресору – Росії», – наголошується у зверненні.

    Депутати також звертають увагу на можливі спортивні наслідки рішення ФІФА. На їхню думку, присутність російської команди на турнірі може поставити під загрозу сам принцип чесних міжнародних змагань. Вони припускають, що окремі національні федерації можуть відмовитися брати участь у турнірі або виходити на поле проти представників Росії.

    Як приклад законодавці наводять позицію Федерації футболу України, яка вже заявила, що українські команди не братимуть участі у будь-яких міжнародних турнірах, якщо серед учасників будуть російські збірні або клуби.

    Рішення ФІФА викликало широку дискусію на тлі останніх подій у міжнародному спортивному русі. Наприкінці червня Міжнародний олімпійський комітет ухвалив зміни до Олімпійської хартії, які, на думку критиків, можуть спростити повернення Росії до міжнародного олімпійського руху. Уже 7 липня МОК також ухвалив рішення про тимчасове відновлення в правах Олімпійського комітету Росії.

    Ці рішення викликали занепокоєння як в Україні, так і серед європейських політиків. У Європейській комісії заявили, що уважно стежать за розвитком ситуації та висловили стурбованість кроками, які можуть створити передумови для поступового повернення російських спортсменів до міжнародних змагань попри триваючу війну.

    На думку авторів листа, міжнародні спортивні організації мають усвідомлювати власну відповідальність за рішення, які вони ухвалюють під час найбільшої війни в Європі з часів Другої світової. Вони переконані, що повернення Росії до міжнародних турнірів без зміни її політики та припинення агресії суперечитиме цінностям спорту, який має об’єднувати людей, а не ставати інструментом легітимізації держави-агресора.

  • Відновлення прав Олімпійського комітету Росії суперечить санкціям

    Відновлення прав Олімпійського комітету Росії суперечить санкціям

    Відновлення Міжнародним олімпійським комітетом прав Олімпійського комітету Росії викликає серйозне занепокоєння України, адже таке рішення суперечить міжнародній політиці санкційного тиску на державу-агресора та може стати небезпечним прецедентом для поступового повернення російського спорту на світову арену. В Офісі президента наголошують, що російський спорт давно став складовою державної пропаганди, а значна частина спортсменів та спортивних функціонерів відкрито підтримують війну проти України.

    Про це журналістам повідомив уповноважений президента України з питань санкційної політики Владислав Власюк.

    За його словами, рішення МОК щодо відновлення прав Олімпійського комітету Росії викликає особливе занепокоєння саме зараз, коли міжнародна спільнота, навпаки, посилює санкційний тиск на Російську Федерацію через триваючу повномасштабну агресію проти України. На думку української сторони, будь-які кроки, які можуть бути сприйняті як пом’якшення міжнародної ізоляції Росії, створюють небезпечний сигнал і суперечать загальній логіці санкційної політики.

    Владислав Власюк звернув увагу, що багато російських спортсменів, які представляють країну на міжнародних змаганнях, фактично є частиною силових структур Росії. Значна кількість атлетів виступає за спортивні клуби Міністерства оборони РФ, Росгвардії та інших державних силових відомств. Частина спортсменів має офіційні військові звання, а окремі олімпійські чемпіони неодноразово брали участь у заходах, організованих російською владою для підтримки війни проти України.

    За словами уповноваженого президента, серед таких спортсменів є відомі представники російського спорту, які відкрито демонстрували підтримку Кремля та військової агресії. Зокрема, йдеться про Ангеліну Мельникову, Яну Єгорян, Владислава Ларіна, Світлану Дашанімаєву та інших спортсменів, які брали участь у пропагандистських кампаніях, відвідували тимчасово окуповані території України та публічно підтримували політику російського керівництва.

    “Серед них – Ангеліна Мельникова, Яна Єгорян, Владислав Ларін, Світлана Дашанімаєва та ін. Вони брали участь у пропагандистських заходах, відвідували ТОТ України та публічно схвалювали політику Кремля. Саме за такі дії Україна вже запровадила санкції проти них”, — повідомив Владислав Власюк.

    В Офісі президента наголошують, що саме такі факти свідчать про нерозривний зв’язок між російським спортом та державною політикою Кремля. Україна неодноразово заявляла міжнародним партнерам, що спортивні досягнення Росії активно використовуються як елемент зовнішньополітичної пропаганди, а успіхи спортсменів — як інструмент формування позитивного іміджу держави, яка продовжує вести війну проти сусідньої країни.

    Окрему увагу українська сторона приділяє і діяльності російських спортивних чиновників. За словами Власюка, найближчим часом санкційний тиск може поширитися й на керівництво окремих міжнародних та російських спортивних організацій.

    Зокрема, до 21-го пакета санкцій Європейського Союзу можуть включити президента Міжнародної шахової федерації (ФІДЕ) Аркадія Дворковича. Він уже перебуває під українськими санкціями, а тепер питання про запровадження аналогічних обмежень розглядають і в ЄС.

    Крім Дворковича, у Брюсселі обговорюють можливість внесення до санкційного списку ще кількох високопосадовців російського спортивного керівництва. Серед них — міністр спорту Росії Михайло Дегтярьов, президент Федерації спортивної боротьби Росії Михайло Маміашвілі, а також колишній президент Олімпійського комітету Росії Станіслав Поздняков. Усі вони, за даними української сторони, відкрито підтримували політику Кремля та російську військову агресію.

    Власюк наголосив, що на цьому тлі рішення про відновлення прав Олімпійського комітету Росії виглядає нелогічним і суперечить політиці міжнародної ізоляції держави-агресора.

    “На цьому тлі будь-які кроки до відновлення повноцінної участі російських спортивних структур у міжнародному спортивному русі суперечать логіці санкційного тиску”, — підкреслив він.

    Українська влада вкотре заявила, що міжнародні спортивні організації мають не послаблювати існуючі обмеження, а навпаки — зберігати та посилювати політику ізоляції щодо всіх спортсменів, функціонерів і структур, які прямо чи опосередковано підтримують агресію Росії.

    У Києві наголошують, що російський спорт давно перестав бути виключно сферою змагань і перетворився на один із елементів державної політики Кремля. Через спортивні федерації, міжнародні турніри та участь відомих спортсменів російська влада намагається демонструвати світові видимість нормальності попри повномасштабну війну, санкції та численні воєнні злочини.

    На тлі рішення МОК дедалі більше дискусій точиться і навколо перспектив повернення російських команд до міжнародних турнірів. Зокрема, раніше стало відомо, що Міжнародна федерація футболу (ФІФА) вже розпочала підготовку до офіційного обговорення можливого скасування заборони на участь російських збірних та клубів у міжнародних футбольних змаганнях.

    Поштовхом до таких консультацій, за інформацією ЗМІ, стало саме рішення Міжнародного олімпійського комітету про відновлення прав Олімпійського комітету Росії та відповідне інформування міжнародних спортивних федерацій. Україна ж наполягає, що до завершення війни та припинення російської агресії будь-яке повернення російських спортивних структур до міжнародного спортивного життя є передчасним і суперечить принципам міжнародної солідарності та відповідальності.

  • МОК відкрив двері Росії: російські спортсмени можуть повернутися під своїм прапором

    МОК відкрив двері Росії: російські спортсмени можуть повернутися під своїм прапором

    Міжнародний олімпійський комітет (МОК) оголосив про один із найрезонансніших кроків у світовому спорті від початку повномасштабної війни Росії проти України. Виконавчий комітет організації 7 липня ухвалив рішення тимчасово припинити дію санкцій щодо Олімпійського комітету Росії (ОКР), які були запроваджені у жовтні 2023 року, а також рекомендував скасувати обмеження, введені після російського вторгнення у 2022 році. У результаті саме міжнародні спортивні федерації тепер самостійно вирішуватимуть, чи допускати російських спортсменів до міжнародних стартів, зокрема під національними символами.

    Рішення стало можливим після того, як Російський олімпійський комітет виключив зі свого складу так звані регіональні спортивні організації, створені на тимчасово окупованих територіях України. Саме їх включення до структури ОКР стало причиною відсторонення Росії у 2023 році, адже МОК розцінив цей крок як порушення Олімпійської хартії та територіальної цілісності України. Крім цього, російська сторона письмово підтвердила, що більше не здійснюватиме діяльності на окупованих українських територіях.

    Після ухвалення нового рішення МОК більше не рекомендує міжнародним федераціям застосовувати загальні обмеження щодо участі російських спортсменів. Це означає, що федерації з окремих видів спорту отримують право самостійно визначати умови допуску росіян до міжнародних турнірів, кваліфікаційних змагань та чемпіонатів світу.

    Водночас автоматичного повернення російських спортсменів до всіх міжнародних стартів не відбудеться. Кожна федерація ухвалюватиме власне рішення відповідно до своїх регламентів. Частина міжнародних організацій уже заявляла раніше, що навіть після зміни рекомендацій МОК може зберегти чинні санкції. Так, після аналогічного рішення щодо Білорусі у травні цього року окремі федерації, зокрема World Athletics, не стали змінювати власну політику допуску.

    МОК також повідомив, що російські спортсмени, які претендуватимуть на участь у міжнародних турнірах, повинні виконувати загальні вимоги, які діють для всіх учасників, зокрема пройти антидопінгові процедури та відповідати правилам конкретної федерації. При цьому питання використання державного прапора, герба, гімну та інших національних символів Росії під час Олімпійських ігор поки що залишається відкритим.

    У комітеті зазначили, що рішення щодо можливості виступу росіян під національною символікою на літній Олімпіаді 2028 року в Лос-Анджелесі буде ухвалене окремо пізніше. До цього часу МОК не визначив остаточну модель участі російської збірної в головних олімпійських стартах.

    Попри послаблення обмежень для спортсменів, частина санкцій проти Росії залишається чинною. МОК підтвердив, що не планує проводити міжнародні олімпійські заходи на території Російської Федерації. Також зберігається заборона на участь у заходах МОК російських урядовців, державних чиновників та офіційних представників влади.

    Водночас організація наголосила, що її позиція щодо війни Росії проти України не змінилася. У пресрелізі зазначається, що МОК продовжить підтримувати українську олімпійську спільноту як фінансово, так і організаційно.

    У поясненні до рішення Виконавчий комітет заявив, що нинішня міжнародна ситуація вимагає від організації балансувати між політичними реаліями та принципом універсальності спорту.

    «МОК має орієнтуватися в складних реаліях та наслідках поточного геополітичного контексту. На тлі зростаючої глобальної нестабільності та конфліктів МОК повинен підтримувати свою місію щодо збереження справді глобальної спортивної платформи», — йдеться у заяві організації.

    Нинішнє рішення стало продовженням поступового пом’якшення політики МОК щодо Росії та Білорусі. У травні 2026 року комітет уже скасував рекомендації щодо обмеження участі білоруських спортсменів, дозволивши міжнародним федераціям самостійно вирішувати питання їхнього допуску, включаючи участь під національним прапором. Саме після цього експерти припускали, що аналогічний сценарій незабаром може бути застосований і до Росії.

    Нагадаємо, після початку повномасштабного вторгнення Росії в Україну в лютому 2022 року МОК рекомендував усім міжнародним федераціям повністю усунути російських і білоруських спортсменів від участі у міжнародних змаганнях. Згодом підхід змінився: окремих атлетів почали допускати до стартів у нейтральному статусі без прапора, гімну та державної символіки.

    Окремою причиною санкцій залишався і допінговий скандал, пов’язаний із державною системою приховування допінгу під час зимової Олімпіади в Сочі 2014 року. Саме через ці порушення російські спортсмени вже багато років виступали на частині міжнародних стартів із різними обмеженнями або під нейтральним статусом.

    Остаточні наслідки нинішнього рішення МОК стануть зрозумілими найближчими місяцями, коли міжнародні федерації почнуть ухвалювати власні рішення щодо повернення російських спортсменів до чемпіонатів світу, Кубків світу та кваліфікаційних турнірів до Олімпійських ігор 2028 року.

  • World Athletics продовжила відсторонення спортсменів із Росії та Білорусі

    World Athletics продовжила відсторонення спортсменів із Росії та Білорусі

    Всесвітня легкоатлетична асоціація (World Athletics) залишила без змін рішення про відсторонення російських і білоруських спортсменів, офіційних осіб та допоміжного персоналу від участі у міжнародних легкоатлетичних змаганнях. Відповідне рішення було підтверджене під час засідання Ради організації, яке відбулося 1–2 липня.

    Як повідомила пресслужба World Athletics, члени Ради вкотре підтримали санкції, запроваджені після початку повномасштабного вторгнення Росії в Україну. В організації наголосили, що рішення, вперше ухвалене у березні 2022 року, вже неодноразово переглядалося та підтверджувалося у наступні роки, зокрема у 2023, 2025 та під час обговорення у березні 2026 року.

    У заяві World Athletics зазначається, що Рада підтвердила чинність відсторонення російських і білоруських спортсменів, офіційних осіб та допоміжного персоналу від усіх міжнародних змагань під егідою організації. Причиною такого рішення названо відсутність суттєвого прогресу у мирних переговорах щодо припинення війни, розв’язаної Росією проти України.

    Російські та білоруські легкоатлети не мають права виступати на турнірах World Athletics із березня 2022 року. Тоді організація однією з перших серед міжнародних спортивних федерацій запровадила жорсткі санкції у відповідь на російську агресію проти України. Відтоді ці обмеження регулярно переглядаються, однак щоразу залишаються чинними.

    Рішення World Athletics вкотре демонструє незмінну позицію міжнародної легкоатлетичної спільноти щодо недопущення представників Росії та Білорусі до офіційних стартів до зміни обставин, які стали підставою для санкцій.

    Водночас питання участі спортсменів із Росії та Білорусі у міжнародному спорті залишається предметом дискусій. Зокрема, 7 травня Міжнародний олімпійський комітет рекомендував міжнародним спортивним федераціям скасувати окремі обмеження щодо участі білоруських атлетів у міжнародних змаганнях. Попри це, World Athletics вирішила не змінювати власну політику і залишила чинними всі запроваджені раніше санкції.

  • Білорусь повертається під свій прапор: UCI скасував усі обмеження

    Міжнародний союз велосипедистів (UCI) ухвалив рішення повністю зняти обмеження з білоруських спортсменів і дозволити їм виступати на міжнародних змаганнях під національною символікою. Про це повідомляється на офіційному сайті організації за підсумками засідання Керівного комітету UCI, яке проходило з 2 по 4 червня в італійському місті Дезенцано-дель-Гарда.

    Згідно з рішенням федерації, білоруські велоспортсмени відтепер знову можуть брати участь у всіх міжнародних стартах без обмежень, які діяли після початку повномасштабної війни Росії проти України у 2022 році. Це означає повернення можливості виступати під державним прапором, використовувати національну символіку та представляти Білорусь на чемпіонатах світу, Кубках світу та інших офіційних міжнародних змаганнях.

    У UCI зазначають, що таке рішення ухвалене відповідно до оновлених рекомендацій Міжнародного олімпійського комітету, оприлюднених у травні 2026 року. Нові підходи МОК передбачають більш гнучкий формат участі спортсменів із країн, які раніше перебували під спортивними санкціями, зокрема з можливістю поступового повернення до міжнародних стартів у повному статусі.

    Фактично рішення Міжнародного союзу велосипедистів означає повне скасування всіх попередніх обмежень, запроваджених у лютому 2022 року після початку російського вторгнення в Україну. Тоді UCI, як і більшість міжнародних спортивних федерацій, відсторонив спортсменів із Росії та Білорусі або суттєво обмежив їхню участь у змаганнях, дозволивши виступи лише в нейтральному статусі та без використання національної символіки.

    Окремо в рішенні UCI зазначено, що також були пом’якшені умови для російських спортсменів. Зокрема, їм більше не потрібно подавати спеціальні заявки для отримання статусу індивідуального нейтрального спортсмена, як це вимагалося раніше. Водночас за ними поки що зберігається обмеження на використання національної символіки Росії, хоча участь у командних дисциплінах тепер дозволена.

    Рішення щодо часткового і повного зняття санкцій у велоспорті стало одним із найпомітніших кроків у процесі поступового перегляду міжнародних спортивних обмежень, запроваджених після 2022 року. У попередні роки спортивна ізоляція Росії та Білорусі була однією з наймасштабніших у сучасному спорті, охопивши практично всі олімпійські дисципліни та більшість міжнародних федерацій.

    Водночас останнім часом у міжнародному спортивному середовищі спостерігається тенденція до часткового послаблення санкційних режимів. У низці видів спорту, зокрема в боротьбі, дзюдо, тхеквондо, муай-тай, фехтуванні та спортивній гімнастиці, вже були ухвалені рішення про повернення російських і білоруських спортсменів до участі в міжнародних змаганнях на різних умовах, включно з нейтральним або частково відновленим статусом.

    Рішення UCI може мати значний вплив на подальшу практику інших міжнародних федерацій, оскільки велоспорт є одним із олімпійських видів спорту з широкою глобальною системою змагань і значним медійним охопленням. Водночас воно вже викликало дискусії в спортивному середовищі щодо принципів застосування санкцій та критеріїв їхнього перегляду.

    Нагадаємо, що початкові обмеження проти Росії та Білорусі у велоспорті були запроваджені 28 лютого 2022 року у відповідь на повномасштабне вторгнення Росії в Україну. Відтоді міжнародні спортивні організації по-різному трактували формат участі спортсменів із цих країн, варіюючи між повною забороною та нейтральним статусом.

    Наразі рішення UCI фактично є одним із наймасштабніших кроків до повного відновлення участі білоруських спортсменів у міжнародному спорті без обмежень, що може стати прецедентом для подальших рішень в інших федераціях у найближчій перспективі.

  • Світовий спорт пом’якшує позицію: як РФ і Білорусь повертають доступ до змагань

    Світовий спорт пом’якшує позицію: як РФ і Білорусь повертають доступ до змагань

    Після початку повномасштабного вторгнення Росії в Україну у 2022 році світовий спорт відреагував безпрецедентно жорстко — Росію та Білорусь було відсторонено від міжнародних змагань майже всіма ключовими організаціями. Водночас уже з 2023 року почався поступовий процес послаблення обмежень, який у подальші роки переріс у часткове або повне повернення спортсменів цих країн до міжнародної арени.

    Спершу рішення були максимально жорсткими. У лютому–березні 2022 року Міжнародний олімпійський комітет (МОК) рекомендував не допускати російських і білоруських спортсменів до стартів, а Міжнародний паралімпійський комітет (МПК) повністю усунув їх від Паралімпіади-2022. Восени того ж року було призупинено членство національних паралімпійських комітетів обох країн.

    Однак уже у 2023 році почалася зміна підходів. МПК дозволив участь спортсменів у нейтральному статусі, а МОК почав допускати окремих атлетів до Олімпіади-2024, також без національної символіки.

    У 2025 році тенденція до пом’якшення посилилася. МПК відновив членство національних комітетів Росії та Білорусі, а МОК заговорив про послаблення обмежень на молодіжному рівні. Це фактично стало сигналом для міжнародних федерацій.

    Уже наприкінці 2025 року почалося масове повернення спортсменів під національними прапорами в окремих видах спорту, зокрема у кікбоксингу, дзюдо, самбо, шахах та фехтуванні на юнацькому рівні.

    У 2026 році процес набув ще ширших масштабів: федерації одна за одною знімали або частково скасовували санкції. Росія та Білорусь повернулися до участі у тхеквондо, водних видах спорту на юнацькому рівні, гандболі, боротьбі, гімнастиці, муай-тай та інших дисциплінах. У деяких випадках допуск уже відбувається під власною символікою.

    Загалом, за останні два роки російські спортсмени повернулися до міжнародних змагань у щонайменше 10 видах спорту на дорослому рівні та ще більшій кількості — на молодіжному. Для Білорусі процес відновлення участі відбувається швидше, оскільки частина рішень ухвалюється централізовано через МОК.

    Водночас не всі федерації підтримують таку політику. Зокрема, частина міжнародних організацій у легкій атлетиці та тенісі продовжують зберігати обмеження.

    Як зазначають експерти, ключовою тенденцією стало поступове повернення Росії у спорт через рішення міжнародних федерацій, а не через єдину політику МОК. Це створює фрагментовану систему, де правила відрізняються залежно від виду спорту.

    На цьому тлі в Україні та окремих країнах Європи намагаються впливати на приймаючі сторони турнірів, щоб обмежувати участь російських спортсменів навіть у нейтральному статусі.

    Попри офіційні заяви про санкції, фактична тенденція свідчить про поступове розширення участі спортсменів з Росії та Білорусі в міжнародному спорті. Це стосується як дорослих, так і молодіжних змагань, а в окремих випадках — вже і виступів під національною символікою.

    У підсумку, як зазначають аналітики спортивної політики, процес повернення вже набув системного характеру і залежить не стільки від глобальних рішень, скільки від політики окремих федерацій та країн-господарів турнірів.

  • Українському скелетоністу не дозволили вшанувати полеглих атлетів на Олімпіаді-2026

    Українському скелетоністу не дозволили вшанувати полеглих атлетів на Олімпіаді-2026

    Українському скелетоністу Владиславу Гераскевичу заборонили використовувати спеціальний шолом із зображеннями загиблих українських спортсменів під час офіційних тренувань та змагань на зимових Олімпійських іграх 2026 року. Про це атлет повідомив на своїй сторінці в Instagram.

    За словами спортсмена, він продемонстрував шолом під час перших тренувань на олімпійській трасі. На екіпіруванні були розміщені портрети українських атлетів, які загинули через російську війну.

    Міжнародний олімпійський комітет заборонив використання цього шолома, аргументуючи рішення правилами щодо нейтральності спортивної символіки.

    «МОК забороняє використання мого шолома на офіційних тренуваннях та змаганнях. Рішення, яке просто розбиває серце. Відчуття, що МОК зраджує тих спортсменів, які були частиною олімпійського руху, не даючи можливості вшанувати їх на спортивній арені», — написав Гераскевич.

    Він наголосив, що раніше МОК допускав подібні вшанування пам’яті спортсменів в інших країнах, однак цього разу для України, на його думку, застосували окремі обмеження. Скелетоніст повідомив, що готує офіційний запит до комітету та планує відстоювати право виступати саме в цьому шоломі.

    На ситуацію відреагував і президент України Володимир Зеленський. Він зазначив, що на шоломі зображені портрети українських спортсменів, яких убила Росія, зокрема фігуриста Дмитра Шарпара, який загинув у боях під Бахмутом, та 19-річного біатлоніста Євгена Малишева, якого вбили окупанти поблизу Харкова.

    «Дякую прапороносцю нашої збірної Владиславу Гераскевичу за те, що нагадує світові ціну нашої боротьби. Ця правда не може бути незручною чи називатися “політичною акцією”. Це нагадування всьому світу про те, що таке сучасна Росія», — заявив глава держави.

    Президент підкреслив, що місія олімпійського руху полягає у захисті миру та життя, і саме про це, на його думку, говорить ініціатива українського спортсмена.

    Історія з забороною шолома вже викликала резонанс у спортивній спільноті та соцмережах. Багато українців розцінили рішення МОК як несправедливе та таке, що обмежує право на вшанування пам’яті загиблих.

  • Беленюк заявив про можливе повернення Росії у світовий спорт під власним прапором

    Беленюк заявив про можливе повернення Росії у світовий спорт під власним прапором

    Народний депутат України та олімпійський чемпіон Жан Беленюк заявив, що 2026 рік може стати періодом масштабного повернення Росії до міжнародного спорту, зокрема під власною державною символікою.

    За його словами, відповідні процеси вже набирають обертів, і це фактично можна вважати доконаним фактом. Водночас Беленюк підкреслив, що вважає таку тенденцію несправедливою, однак визнає: рішення у світовому спорті дедалі частіше ухвалюються з політичних міркувань.

    «Це вже можна констатувати як факт. Справедливо це? Ні, не справедливо. Але це політика. А ми давно зрозуміли, що спорт — її невід’ємна частина, і частина далеко не завжди справедлива», — зазначив він.

    На цьому тлі українські спортсмени також повідомляють про зміну настроїв у міжнародних структурах. Раніше олімпійці розповідали, що Міжнародний олімпійський комітет закликав їх утриматися від антиросійських акцій та публічних протестів під час майбутньої зимової Олімпіади-2026.

    Крім того, останнім часом низка міжнародних спортивних федерацій поступово пом’якшує або повністю знімає обмеження щодо участі російських атлетів у змаганнях. У деяких видах спорту їм уже дозволяють виступати в нейтральному статусі, а подекуди обговорюється й можливість повернення національної символіки.

    Експерти зазначають, що така політика може викликати додаткову напругу, адже Україна неодноразово наполягала на повній ізоляції російського спорту через війну. Водночас міжнародні організації дедалі частіше апелюють до принципу «поза політикою», що на практиці виглядає суперечливо.

    Таким чином, питання участі Росії у великих турнірах, включно з Олімпіадою, може стати одним із найбільш дискусійних у світовому спорті найближчого року.