Daypolitico

Позначка: мовна політика

  • Пишеш українською — отримуєш російською: мовна омбудсменка висунула претензії Google

    Пишеш українською — отримуєш російською: мовна омбудсменка висунула претензії Google

    Українські військовослужбовці та ветерани поскаржилися на роботу пошукової системи Google, яка в окремих випадках пропонує російськомовні результати навіть тоді, коли користувач формулює запит українською. Проблема дійшла до уповноваженої із захисту державної мови Олени Івановської, яка повідомила про офіційне звернення до головного офісу американської технологічної компанії.

    Про це Івановська розповіла в інтерв’ю виданню «Цензор.НЕТ», опублікованому 23 жовтня 2026 року.

    За її словами, питання присутності української мови в цифровому середовищі порушили ветерани та військові, які перебувають на передовій.

    Вони звернули увагу на ситуації, коли пошуковик показує російськомовні сторінки на запити українською. Одним із можливих чинників такої поведінки називають географічне розташування користувача.

    Івановська підтвердила, що її офіс уже направив офіційний лист до штаб-квартири Google з проханням перевірити коректність роботи алгоритмів пошукової видачі.

    Водночас дата надсилання звернення не уточнюється. Також наразі невідомо, чи отримала українська сторона відповідь від компанії.

    Ситуація порушує ширше питання: наскільки повноцінно українська мова представлена в глобальному цифровому середовищі.

    Адже для користувача важливо не лише мати можливість написати запит рідною мовою, а й отримати відповідну інформацію без необхідності переходити на іншу.

    Особливого значення це питання набуло під час повномасштабної війни, коли українська мова стала важливою складовою суспільної самоідентифікації та інформаційної безпеки.

    При цьому варто розрізняти дві речі: скарги на російськомовну видачу та технічно підтверджену помилку алгоритмів.

    Пошукові системи можуть враховувати одночасно кілька чинників, зокрема мову запиту, налаштування користувача, географічне розташування та релевантність знайдених сторінок.

    Тому сам факт появи російськомовного результату не дозволяє встановити, який саме механізм спричинив його відображення.

    Незалежних технічних висновків щодо роботи Google в конкретних випадках, описаних військовослужбовцями, наразі немає.

    Проте Олена Івановська переконана, що питання виходить далеко за межі одного пошукового сервісу.

    На її думку, Україні необхідно системно інвестувати в розвиток української мови в цифрових технологіях, особливо з огляду на поширення штучного інтелекту.

    Одним із пріоритетних завдань омбудсменка назвала створення повного Державного електронного тезауруса української мови.

    Такий ресурс має охоплювати словоформи, діалектні особливості та інші елементи мовної системи.

    Передбачається, що структуровані мовні дані можуть бути корисними для підготовки та вдосконалення великих мовних моделей — технологій, на яких ґрунтується робота сучасних генеративних систем штучного інтелекту.

    За словами Івановської, її інституція вже надає рекомендації державним органам і науковим установам, зокрема Національній академії наук України.

    Вона послалася на статтю 49 Закону України «Про забезпечення функціонування української мови як державної», що визначає статус і завдання мовного омбудсмена.

    Питання розвитку українськомовних технологій уже перебуває в полі зору держави.

    Зокрема, раніше «Ненька інфо» повідомляла про підготовку національної моделі штучного інтелекту, адаптованої до української мови та національного контексту.

    У Міністерстві цифрової трансформації планували отримати першу тестову версію такої моделі до кінця 2026 року.

    У матеріалі зазначалося, що технологічною основою розробки обрали Gemma 3 від Google, а до реалізації проєкту залучений «Київстар».

    Йдеться про окремий напрям цифрового розвитку, який не слід плутати з алгоритмами пошукової видачі Google.

    Однак обидві теми демонструють потребу в якісних українськомовних даних та технологічній інфраструктурі.

    В інтерв’ю Івановська також застерегла, що без системної підтримки української мови в цифровому просторі держава ризикує послабити її позиції серед молодого покоління, для якого інтернет є одним із головних джерел інформації.

    Таким чином, звернення до Google стало лише одним із напрямів роботи мовної омбудсменки.

    Поки що компанія публічно не оголосила про зміну пошукових алгоритмів у відповідь на цей лист. Невідомо також, які саме технічні рішення можуть запропонувати для покращення українськомовної видачі.

    Водночас порушене військовослужбовцями питання привернуло увагу до ширшої проблеми: розвитку української мови не лише в освіті, культурі та державному управлінні, а й у пошукових системах та технологіях штучного інтелекту.

  • «В окопах не ділилися за мовою»: Луценко зробив гучну заяву про російськомовних українців

    «В окопах не ділилися за мовою»: Луценко зробив гучну заяву про російськомовних українців

    Колишній генеральний прокурор України, ексміністр внутрішніх справ і військовослужбовець Юрій Луценко виступив проти цькування громадян через використання російської мови та закликав не перетворювати мовне питання на нову лінію внутрішнього конфлікту. За його словами, досвід війни показав, що на фронті українських військових об’єднувала насамперед боротьба за незалежність держави, а не мова, якою вони спілкувалися в побуті.

    Про це Луценко заявив в інтерв’ю програмі «Власть vs Влащенко». Політик наголосив, що вважає неприйнятними ситуації, коли громадян України принижують, переслідують або тим більше застосовують до них силу через те, що вони говорять російською.

    Особливо різко він висловився про випадки, коли мовні конфлікти стосуються родин військовослужбовців або дітей. На його думку, суспільство повинно однозначно засуджувати агресивну поведінку, незалежно від того, якими мотивами її пояснюють.

    Луценко заявив, що в Україні існує невелика група людей, які, за його оцінкою, використовують мовне питання для власної популярності, політичної кар’єри або активності в соціальних мережах. Саме такі прояви він закликав суспільство «пригасити», наголошуючи, що пошук внутрішніх ворогів під час війни може лише послаблювати державу.

    При цьому колишній генпрокурор не виступив проти посилення позицій української мови. Навпаки, він заявив, що Україна має поступово ставати фактично україномовною, а громадяни повинні володіти державною мовою. Водночас, на його думку, такий процес не повинен будуватися на приниженні або примусі в побутовому спілкуванні.

    «Мені не подобається війна проти російськомовних в Україні. Війна проти інакодумців в Україні», — заявив Луценко.

    Він окремо наголосив, що зовсім інше ставлення має бути до людей, які працюють на Росію, заперечують українську державність або допомагають ворогу. За його словами, шпигуни, агенти впливу та особи, які ведуть антиукраїнську діяльність, повинні відповідати за законом. Однак сама російська мова, на його переконання, не може автоматично бути доказом нелояльності державі.

    Луценко запропонував розглядати мовну трансформацію України як довгостроковий процес. На його думку, першим етапом має бути реальна двомовність значної частини дорослого населення — тобто здатність людини, яка звикла говорити російською, щонайменше розуміти українську та за необхідності переходити на неї.

    Наступне покоління, вважає він, завдяки освіті, родині та державній політиці вже має переважно користуватися українською.

    Такий підхід частково перегукується і з чинним українським законодавством. Конституція визначає українську єдиною державною мовою та зобов’язує державу забезпечувати її всебічний розвиток і функціонування. Водночас стаття 10 Конституції також гарантує вільний розвиток, використання і захист російської та інших мов національних меншин України.

    Закон «Про забезпечення функціонування української мови як державної», який залишається чинним у редакції від 27 червня 2026 року, встановлює обов’язковість української у визначених публічних сферах — органах влади, освіті, обслуговуванні, низці публічних заходів та інших передбачених законом ситуаціях. Водночас його дія прямо не поширюється на приватне спілкування та здійснення релігійних обрядів.

    Одна з центральних тез Луценка стосувалася саме фронтового досвіду.

    Колишній генпрокурор заявив, що хотів би почути від майбутнього президента України чіткий сигнал: російськомовні громадяни, які захищали країну, не є менш патріотичними чи менш заслуженими, ніж україномовні.

    За його словами, під час війни військові не поділяли одне одного за мовою чи політичними симпатіями.

    «В окопах війни за незалежність України солдати не ділилися на українську та російську мову, не ділилися на кандидатів, за яких вони голосували», — заявив Луценко.

    На його переконання, саме здатність людей із різними поглядами, походженням та мовними звичками об’єднатися навколо захисту держави стала однією з причин, через які Росії не вдалося зруйнувати українську оборону.

    Цікаво, що схожу позицію щодо фронтового середовища Луценко висловлював і раніше. Ще під час служби він розповідав «Главкому», що серед військових мовні відмінності фактично не були важливим критерієм поділу. За його словами, на фронті «мова не розділяє», так само як релігія, партійність, вік чи матеріальний статус. Головним критерієм для бійців було те, чи людина справді виконує свою роботу і воює.

    У розмовах про службу в районі Бахмута Луценко також згадував російськомовних військовослужбовців, які демонстрували виразну українську ідентичність. Він описував фронтову атмосферу як середовище, де люди значно менше звертають увагу на такі відмінності, ніж у політичних або соціальних дискусіях у тилу.

    Водночас позиція Луценка не означає підтримки надання російській мові статусу другої державної. Ще задовго до повномасштабної війни він публічно виступав проти такого сценарію. Зокрема, у 2009 році Луценко називав голосування за статус другої державної мови принципово неприйнятним для себе.

    Тобто нинішня його теза полягає радше в розмежуванні двох питань: зміцнення української як єдиної державної мови та ставлення до громадян, які у приватному житті продовжують говорити російською.

    За словами Луценка, російськомовний військовий, який воює за Україну, не може вважатися менш українським лише через мову спілкування.

    «Російськомовні солдати не менші герої, ніж україномовні», — наголосив він, додавши, що людські якості та ставлення до країни не визначаються автоматично мовою.

    Заява Луценка пролунала на тлі постійної дискусії про мовну політику під час війни. Після повномасштабного вторгнення Росії позиції української мови в суспільстві суттєво посилилися, а мільйони громадян добровільно перейшли на неї у повсякденному житті. Водночас мовне питання періодично стає причиною резонансних конфліктів — особливо коли суперечки виходять за межі дискусії та переходять у публічне приниження чи фізичну агресію.

    Саме цього сценарію, судячи із заяв Луценка, він закликає уникати.

    На його думку, Україна повинна одночасно продовжувати системну українізацію публічного простору, забезпечувати знання державної мови і не допустити появи внутрішньої ворожнечі між громадянами, які разом протистоять Росії.

    Ключовим аргументом Луценка залишається досвід війни: люди з різних регіонів, різними політичними поглядами та мовними звичками опинилися в одних підрозділах і разом захищали країну.

    «Росія не змогла розбити нашу оборону, тому що вона була єдиною, незважаючи на різність кожного з нас», — підсумував політик.

    На переконання Луценка, після війни саме ця єдність має стати одним із головних принципів внутрішньої політики України — без відмови від української як єдиної державної, але й без перетворення мови побутового спілкування на критерій патріотизму.

  • Зеленський поставив крапку: російська мова втратила особливий статус в Україні

    Зеленський поставив крапку: російська мова втратила особливий статус в Україні

    Президент України Володимир Зеленський підписав закон, який виключає російську мову з переліку мов, до яких в Україні застосовуються положення Європейської хартії регіональних або міноритарних мов. Таким чином завершилася законодавча процедура, що розпочалася ще наприкінці 2025 року після ухвалення відповідного рішення Верховною Радою. Про підписання документа повідомив голова парламенту Руслан Стефанчук.

    Документ став одним із найбільш обговорюваних мовних рішень останнього часу. Його метою є приведення українського законодавства у відповідність до оновленого офіційного перекладу Європейської хартії регіональних або міноритарних мов, а також усунення юридичних суперечностей, які роками викликали дискусії серед експертів, мовознавців та політиків.

    У пояснювальних матеріалах до законопроєкту зазначалося, що російська мова в Україні не може вважатися такою, що перебуває під загрозою зникнення або потребує спеціального захисту. Законодавці наголосили, що протягом століть саме російська мова мала домінуючі позиції на значній частині території України, а тому її включення до переліку мов, які потребують особливої підтримки, суперечило самій логіці Хартії.

    Водночас новий закон не означає заборону російської мови або обмеження її використання у приватному спілкуванні. Йдеться виключно про втрату статусу мови, що користувалася додатковими механізмами захисту в межах міжнародного документа Ради Європи. Експерти наголошують, що права громадян на використання будь-якої мови у приватному житті залишаються незмінними.

    Разом із російською з українського законодавства було вилучено й згадку про так звану «молдавську мову», оскільки Республіка Молдова офіційно визначила державною мовою румунську. Це також стало одним із елементів гармонізації українського законодавства з міжнародною практикою та сучасними мовними реаліями.

    Після набуття чинності законом положення Європейської хартії в Україні поширюватимуться на низку мов національних спільнот і корінних народів. До цього переліку входять білоруська, болгарська, гагаузька, кримськотатарська, новогрецька, німецька, польська, румунська, словацька, угорська, чеська та іврит. Крім того, у ширшій редакції документа також згадуються караїмська, кримчацька, ромська, румейська, урумська мови та їдиш.

    Уповноважена із захисту державної мови Олена Івановська раніше називала це рішення історичним і таким, що відповідає духу Європейської хартії. За її словами, міжнародний документ створювався для підтримки мов, які дійсно потребують захисту та розвитку, а не для мов держав, що історично домінували на певних територіях.

    Важливо, що закон став продовженням ширшої державної політики щодо захисту української мови та національної безпеки в умовах повномасштабної війни з Росією. Після початку російського вторгнення у 2022 році мовне питання в Україні набуло нового значення. Багато українців свідомо перейшли на українську мову в повсякденному житті, а низка державних і місцевих ініціатив була спрямована на підтримку українського культурного простору.

    Прихильники закону наголошують, що він не спрямований проти носіїв російської мови, а лише усуває юридичну аномалію, яка виникла через попередній переклад Хартії. Зокрема, автори документа зазначали, що в українському законодавстві довгий час використовувалася назва «Європейська хартія регіональних мов або мов меншин», тоді як правильний переклад документа — «Європейська хартія регіональних або міноритарних мов». Саме ця різниця, на думку розробників, створювала підстави для неоднозначного трактування положень міжнародного документа.

    Підписання закону Зеленським фактично завершило багаторічну дискусію щодо статусу російської мови в контексті Європейської хартії. Відтепер Україна офіційно застосовуватиме міжнародні механізми захисту лише до тих мовних спільнот, які справді потребують підтримки для збереження своєї культурної та мовної ідентичності.

  • Міністр Лісовий заявив, що російська мова стала приводом для агресії РФ

    Міністр Лісовий заявив, що російська мова стала приводом для агресії РФ

    Російська мова використовується проти України як інструмент агресії, а її поширення стало одним із приводів для повномасштабного вторгнення. Про це заявив міністр освіти і науки Оксен Лісовий в інтерв’ю програмі «Рандеву».

    За його словами, система освіти має стати середовищем, яке допоможе зросійщеним громадянам повернутися до української мови та усвідомити причинно-наслідкові зв’язки між культурною політикою Росії та воєнною агресією.

    Міністр наголосив, що частина суспільства не проводить паралелі між використанням російської мови та ракетними ударами з боку РФ. На його переконання, це свідчить про проблеми з формуванням світоглядних орієнтирів.

    «Якщо у людей не корелюється приліт ракети з російською мовою, то в неї є певні проблеми з причинно-наслідковими зв’язками. І це питання освіти», — заявив Лісовий.

    Він також зазначив, що відповідальність за мовну ситуацію в закладах освіти лежить не лише на педагогах, а й на органах місцевого самоврядування, які призначають керівників шкіл. На його думку, вибір громадян під час місцевих виборів також впливає на кадрові рішення у сфері освіти.

    Міністр звернув увагу на те, що українці часто обурюються присутністю російськомовних викладачів у школах, однак не завжди пов’язують це з рішеннями місцевої влади.

    «І це теж проблема з причинно-наслідковими зв’язками», — підкреслив очільник МОН.