Daypolitico

Позначка: Михайло Федоров

  • Сирський відповів Федорову після гучних звинувачень: що приховав головком між рядків

    Сирський відповів Федорову після гучних звинувачень: що приховав головком між рядків

    Головнокомандувач Збройних сил України Олександр Сирський уперше публічно прокоментував завершення роботи Михайла Федорова на посаді міністра оборони. Він подякував колишньому очільнику відомства за співпрацю та побажав йому й надалі залишатися «в команді України». Водночас Сирський не став прямо відповідати на гострі звинувачення, які Федоров раніше висунув на адресу головнокомандувача та Генерального штабу.

    Заява Сирського з’явилася 16 липня на тлі масштабного суспільного резонансу, акцій на підтримку Федорова та відкритої дискусії про конфлікт між цивільним і військовим керівництвом оборонного сектору. Головком наголосив, що зараз державі необхідно зосередитися на війні та продовжувати реалізацію стратегії, яка, за його словами, вже демонструє конкретні результати.

    У своєму дописі Сирський окремо згадав оборону Києва на початку повномасштабного вторгнення. Він заявив, що пишається результатами Київської оборонної операції 2022 року, завдяки якій українським військам вдалося відстояти столицю. За словами головкома, саме це сьогодні дозволяє проводити у Києві брифінги, формувати бачення подальшого розвитку та ухвалювати державні рішення.

    Сирський також зазначив, що докладе всіх зусиль, аби подібні заходи й надалі могли проводитися у вільній та незалежній Україні. Для цього, за його словами, необхідно концентруватися на бойових діях і впроваджувати ефективні рішення, а не посилювати внутрішні суперечки.

    Звертаючись до Федорова, головнокомандувач подякував йому за роботу на посаді міністра оборони та побажав залишатися частиною української команди. Завершив він допис словами про спільний рух до перемоги.

    Попри примирливий тон, заява головкома була сприйнята частиною медіа як непряма відповідь на ранковий брифінг Федорова. Колишній міністр оборони вперше публічно розповів про масштаб суперечностей із Сирським та Генеральним штабом і заявив, що ще на початку роботи пропонував президенту Володимиру Зеленському замінити головнокомандувача та начальника Генштабу Андрія Гнатова.

    За словами Федорова, він не називав президенту конкретних кандидатів на ці посади, оскільки вважав, що кадрове рішення повинен ухвалювати сам Верховний головнокомандувач. Після того як Зеленський відмовився змінювати Сирського, міністр нібито погодився працювати з чинною військовою вертикаллю.

    Однак надалі, як стверджував Федоров, його команда зіткнулася з блокуванням структурних і кадрових ініціатив. Він заявляв, що протягом шести місяців Міноборони не змогло створити необхідні центри компетенцій, змінити організаційну структуру та перевести до відомства фахівців, здатних розвивати нові технологічні напрями.

    Федоров також звинуватив представників військової системи у поширенні неправдивої інформації про нього та заявив, що культура взаємних атак, блокування і перекладання відповідальності не дозволить Україні перемогти Росію. Сирський у своїй відповіді ці конкретні твердження не коментував і не пояснював позицію Генерального штабу щодо нібито заблокованих реформ.

    Фраза головкома про оборону Києва також привернула особливу увагу. Частина українських видань розцінила її як нагадування про власний внесок Сирського у відсіч російського наступу на столицю та непряму відповідь на критику з боку Федорова. Водночас сам головнокомандувач не пов’язував цей фрагмент допису із суперечкою з ексміністром.

    Суспільне протистояння навколо зміни керівника Міноборони посилилося після того, як у багатьох українських містах відбулися мирні акції. Учасники виступали проти відставки Федорова та закликали владу не згортати реформи, пов’язані з дронами, цифровізацією, оборонними закупівлями й оновленням системи управління військом.

    Сам Федоров заявляв, що учасники акцій вийшли не особисто за нього, а за право вимагати ефективнішої системи оборони. Він наголошував, що проблема полягає не в одній посаді, а в конструкції взаємодії між Міноборони та військовою вертикаллю, яка, на його думку, потребує змін.

    На тлі відставки Федорова рапорт про звільнення подав заступник командувача Повітряних сил ЗСУ Павло Єлізаров. Полковник заявив, що вважає усунення міністра серйозною загрозою для обороноздатності країни. Він пов’язав своє рішення з ризиком блокування стратегічних реформ у сфері протиповітряної оборони.

    Єлізарова призначили заступником командувача Повітряних сил у січні 2026 року. Він відповідав за розвиток так званої малої ППО та систем перехоплення російських дронів. Наказ про його призначення підписував саме Федоров, який тоді наголошував на необхідності створення ефективної системи боротьби з ударними безпілотниками.

    Офіційної інформації про задоволення рапорту Єлізарова станом на момент публікації не було. Водночас сам факт такого кроку з боку високопоставленого офіцера став одним із найбільш показових наслідків кадрового рішення навколо Міноборони.

    Раніше про завершення роботи радниками міністра заявили Сергій Стерненко та фахівець із радіоелектронних технологій Сергій «Флеш» Бескрестнов. Вони попередили, що після зміни керівництва їхні можливості впливати на державні закупівлі дронів, розвиток радіоелектронної боротьби та інші технологічні напрями суттєво скоротяться.

    На суспільний резонанс також відреагував керівник Офісу президента Кирило Буданов. Він закликав українців зберігати єдність і не дозволяти емоціям чи політичним суперечкам послаблювати державу зсередини. Водночас Буданов визнав право громадян ставити владі незручні запитання та вимагати пояснень щодо кадрових рішень.

    Зі свого боку президент Володимир Зеленський заявив, що розраховує на подальшу роботу Федорова у державній команді. Раніше ексміністр розповів, що глава держави пропонував йому стати президентським радником, однак він відмовився. При цьому Федоров не оголосив про перехід в опозицію і заявив про готовність надалі працювати заради України.

    Конфлікт Федорова і Сирського до відставки переважно залишався предметом кулуарних повідомлень. Джерела медіа стверджували, що сторони по-різному визначали пріоритети оборонної політики. Федоров робив ставку на цифровізацію, безпілотні системи, конкурентні закупівлі та залучення нових фахівців. Військове командування, за даними журналістів, вимагало швидше закривати конкретні оперативні потреби фронту та фінансувати визначену Генштабом номенклатуру озброєння.

    Після брифінгу ексміністра суперечка вперше вийшла у публічну площину. Федоров відкрито заявив про блокування реформ і необхідність кадрових змін, тоді як Сирський у відповідь наголосив на результатах чинної військової стратегії, обороні Києва та необхідності об’єднатися навколо війни.

    Заява головкома не дала відповідей на ключові питання, які прозвучали від Федорова. Сирський не пояснив, чи справді Генштаб блокував переведення людей до Міноборони, створення центрів компетенцій та зміну організаційної структури. Не було й відповіді на твердження про відмінності у підходах до закупівель і використання оборонних коштів.

    Водночас головнокомандувач дав зрозуміти, що не прагне перетворювати конфлікт на тривалу публічну сварку. Його слова подяки та побажання залишитися «в команді України» виглядають спробою знизити напругу після одного з найгостріших кадрових скандалів у воєнному керівництві.

    Найважливішим тепер залишається питання, що буде із реформами, які команда Федорова розпочала за шість місяців у Міноборони. На офіційному сайті відомства 16 липня опублікували перелік із 22 ключових результатів його роботи, серед яких нові військові контракти, збільшення виплат, автоматизовані переведення через «Армію+», механізми повернення із самовільного залишення частини та розвиток технологічних систем.

    Від того, чи продовжаться ці проєкти після зміни міністра, залежатиме й оцінка нинішнього кадрового рішення. Якщо нове керівництво збереже технологічний курс і водночас налагодить робочий зв’язок із Генштабом, конфлікт можуть сприйняти як болісне, але необхідне перезавантаження. Якщо ж реформи почнуть згортатися, слова Сирського про ефективну стратегію навряд чи знімуть суспільні запитання.

    Поки що позиції сторін виглядають принципово різними. Федоров стверджує, що без зміни військової системи Україна не зможе використати технологічну перевагу та перемагати з меншими втратами. Сирський наполягає, що чинна стратегія вже приносить результати, а головним завданням має залишатися концентрація на фронті.

    Попри це, обидва публічно говорять про роботу заради України та перемоги. Чи стане заява Сирського початком зниження напруги, чи лише паузою перед новими публічними суперечками, залежатиме від наступних кадрових рішень президента, реакції Генштабу на звинувачення Федорова та долі започаткованих у Міноборони реформ.

  • Від «Дії» до дронової революції: чому тисячі українців вийшли на захист Михайла Федорова

    Від «Дії» до дронової революції: чому тисячі українців вийшли на захист Михайла Федорова

    Уранці 16 липня центральні вулиці та площі багатьох українських міст знову заповнили люди з картонними плакатами. У Києві, Львові, Харкові, Одесі, Дніпрі, Черкасах, Запоріжжі, Рівному та Івано-Франківську відбувалися акції проти усунення Михайла Федорова з посади міністра оборони. Протестувальники вимагали продовження військових реформ, розвитку технологічної армії та відмови від повернення до радянських управлінських підходів.

    Події нагадали масштабні виступи громадянського суспільства влітку 2025 року, коли українці протестували проти обмеження незалежності антикорупційних органів. Тоді президент Володимир Зеленський під тиском вулиці змінив позицію. Цього разу каталізатором стало кадрове рішення щодо одного з найбільш упізнаваних і технологічно орієнтованих представників президентської команди.

    За інформацією міжнародних агентств, у Києві на акцію вийшли понад тисяча людей, а протести відбулися і в інших регіонах. Учасники скандували прізвище Федорова, вимагали його повернення та критикували головнокомандувача ЗСУ Олександра Сирського, конфлікт із яким називають однією з головних причин урядової кризи.

    Михайло Федоров народився 21 січня 1991 року у Василівці Запорізької області. Він здобув освіту в Запорізькому національному університеті, а до приходу у велику політику працював у сфері цифрового маркетингу та керував власною SMM-компанією. У 2018 році Федоров був операційним директором проєкту «Суперлюди», а під час президентської кампанії 2019 року очолив digital-напрям команди Володимира Зеленського.

    Після перемоги Зеленського Федоров став його позаштатним радником із цифрових питань, а згодом був обраний народним депутатом від «Слуги народу». Проте депутатський мандат він склав уже в серпні 2019 року, отримавши посаду віцепрем’єр-міністра — міністра цифрової трансформації. У наступні роки він зберігав місце в усіх урядах, сформованих за президентства Зеленського, що зробило його одним із найдовговічніших членів владної команди.

    Головним проєктом Федорова стала цифрова держава. Його команда створила застосунок і портал «Дія», через які українці отримали доступ до електронних документів, реєстрації бізнесу, соціальних виплат, податкових послуг, допомоги після пошкодження житла та десятків інших державних сервісів. Стратегія Мінцифри полягала в максимальному переведенні бюрократичних процедур в онлайн та відмові від паперових довідок і черг.

    За керівництва Федорова також розвивалися «Дія.City», «Дія.Освіта», «Дія.Бізнес», електронний підпис у смартфоні, послуга «єМалятко», програми підтримки підприємців та цифровізації громад. Після початку повномасштабного вторгнення до цивільних сервісів додалися інструменти воєнного часу — повідомлення про пошкоджене майно, виплати постраждалим, цифрові документи та платформи для підтримки держави.

    Окремою сторінкою стала домовленість про швидке постачання Україні терміналів Starlink після вторгнення Росії. Федоров публічно звернувся до Ілона Маска, а супутниковий зв’язок став критично важливим для державних установ, військових підрозділів, лікарень та інфраструктури у перші місяці великої війни. Reuters називає саме роль у запуску «Дії», забезпеченні доступу до Starlink і розвитку дронових технологій ключовими елементами політичної репутації Федорова.

    У січні 2026 року перед чиновником постав новий і значно складніший виклик. 14 січня Верховна Рада підтримала його призначення міністром оборони. До цього, з липня 2025-го до січня 2026 року, він працював першим віцепрем’єр-міністром і міністром цифрової трансформації.

    На посаді очільника Міноборони Федоров намагався перенести до військової системи принципи, які використовував у Мінцифрі: швидкі рішення, цифровий контроль, аналіз даних, прозорі закупівлі та залучення приватних технологічних команд.

    Одним із перших масштабних рішень став запуск у системі DELTA інструменту Mission Control для обліку та аналізу бойового використання безпілотників. Уже на початку березня в системі було сформовано понад 150 тисяч цифрових звітів про виконані місії. Міноборони називало її основою управління безпілотними системами на підставі реальних даних із фронту.

    Паралельно розширювалося виробництво і закупівля дронів, прискорювалася інтеграція приватних розробок у військо та розвивалася модель співпраці з невеликими defense-tech-командами. Міністерство заявляло, що створює систему, яка дозволяє швидше тестувати, кодифікувати та масштабувати сучасні зразки озброєння.

    За даними Міноборони, від початку 2026 року до другої половини червня підрозділи безпілотних систем уразили понад 800 тисяч верифікованих російських цілей. До цього переліку входили особовий склад, артилерія, системи ППО, транспорт, штаби, склади та засоби радіоелектронної боротьби. Саме значне посилення дронової компоненти прихильники Федорова називають одним із його головних досягнень.

    За час його керівництва також було запроваджено нові бойові контракти з визначеними строками служби, правом на відстрочку після їх завершення та підвищеними виплатами за виконання завдань у найбільш небезпечних умовах. Для піхотних і штурмових посад Міноборони оголосило окрему модель контрактів із суттєво вищою грошовою винагородою.

    Іншим напрямком стало створення фізичного захисту прифронтової логістики. Міністерство планувало до кінця року облаштувати ще 4 тисячі кілометрів доріг антидроновими сітками. За офіційними даними, темп монтажу захисту зріс із п’яти кілометрів на добу в січні до дванадцяти в лютому.

    Утім, за яскравими технологічними проєктами залишалися фундаментальні проблеми. Федоров визнавав, що не встиг завершити організаційну трансформацію Міноборони за стандартами НАТО, перевести всі закупівлі на конкурентні тендери та побудувати повноцінну систему персональної відповідальності. Крім того, його критикували за відсутність швидкого розв’язання проблем мобілізації, самовільного залишення частин, ротацій і справедливих строків служби.

    Найгострішою проблемою став конфлікт із Олександром Сирським. За інформацією ЗМІ, міністр і головнокомандувач по-різному бачили пріоритети війни. Федоров робив ставку на технології, цифрове управління, дрони та реформу закупівель. Військове керівництво вимагало насамперед задоволення конкретних оперативних потреб і закупівлі озброєнь за визначеною ним номенклатурою.

    Після оголошення про звільнення Федоров заявив, що ще на початку роботи пропонував Зеленському змінити Сирського, однак президент вирішив залишити головнокомандувача. Після цього, за словами міністра, його команда зіткнулася з блокуванням кадрових і структурних ініціатив. Сирський та Генштаб розгорнуто на ці звинувачення не відповідали, тому вони залишаються позицією однієї сторони конфлікту.

    Усунення Федорова викликало не лише вуличні акції. Заступник командувача Повітряних сил Павло Єлізаров оголосив про звільнення, заявивши, що відставка міністра зашкодить обороноздатності та реформі протиповітряної оборони. Про припинення роботи радниками також повідомили Сергій Стерненко та фахівець із радіотехнологій Сергій «Флеш» Бескрестнов.

    Міжнародні медіа назвали ситуацію політичною кризою, яка оголила суперечності між реформаторською командою та традиційною військовою вертикаллю. Reuters зазначало, що прихильники Федорова пов’язують його популярність із покращенням військових результатів, розвитком безпілотників і спробами зруйнувати закриті бюрократичні механізми. Критики ж нагадують, що за шість місяців він не зміг розв’язати низку системних проблем армії.

    Саме тому протести 16 липня були не тільки акціями на підтримку конкретного посадовця. Для багатьох учасників Федоров став символом вибору між двома моделями держави й армії: повільною, закритою та ієрархічною системою і моделлю, побудованою на технологіях, конкуренції, відкритих даних та залученні нових людей.

    Офіційно Володимир Зеленський не представив суспільству детального пояснення відставки та не оголосив, як буде гарантовано продовження започаткованих реформ. Сам Федоров заявив, що не відмовляється від служіння державі, але від пропозиції стати радником президента відмовився.

    Тепер головне питання полягає вже не лише в тому, чи збереже Федоров місце в команді Зеленського. Українці очікують відповіді, чи продовжаться цифровізація армії, конкурентні закупівлі, розвиток дронів, реформа управління та залучення незалежних технологічних фахівців. Адже саме побоювання, що разом із міністром можуть зникнути й започатковані ним зміни, стало головною причиною, через яку тисячі людей знову взяли картонки та вийшли на українські площі.

  • «Перемога старих генералів»: чому Зеленський прибрав Федорова з Міноборони та хто виграв від гучної відставки

    «Перемога старих генералів»: чому Зеленський прибрав Федорова з Міноборони та хто виграв від гучної відставки

    Відставка Михайла Федорова з посади міністра оборони стала центральною подією масштабного кадрового перезавантаження української влади. На відміну від більшості змін у новому Кабінеті Міністрів, саме доля Федорова до останнього залишалася головною інтригою. Причиною такого інтересу була не лише стратегічна важливість Міністерства оборони, а й політична вага самого міністра, який входив до уряду ще з 2019 року та вважався одним із найбільш упізнаваних представників президентської команди.

    Офіційне пояснення рішення зводиться до глибокого конфлікту між цивільним керівництвом Міноборони та військовою вертикаллю на чолі з головнокомандувачем ЗСУ Олександром Сирським. За даними джерел українських медіа, Володимир Зеленський розповів депутатам фракції «Слуга народу», що більше не міг миритися із ситуацією, коли міністр оборони та головнокомандувач спілкувалися фактично через президента, а не напряму.

    Однією з ключових суперечок нібито був розподіл оборонних ресурсів. Військове командування вимагало закуповувати певні види озброєння та боєприпасів для конкретних операцій, тоді як команда Федорова робила ставку на інші напрямки, зокрема технологічні рішення, цифровізацію, дрони та зміну системи управління. Джерела описували ситуацію як зіткнення двох принципово різних моделей ведення війни: традиційної військової вертикалі та технологічного підходу, який намагався впровадити Федоров.

    Сам Федоров публічно підтвердив, що ще на початку своєї роботи в Міноборони пропонував Зеленському замінити Сирського та начальника Генерального штабу Андрія Гнатова. Конкретних кандидатів він, за власними словами, не називав, оскільки вважав, що остаточний вибір має зробити президент. Після відмови Зеленського міністр погодився працювати з чинним військовим керівництвом, однак згодом звинуватив Генштаб у блокуванні структурних і кадрових змін.

    Федоров стверджував, що за шість місяців його команда не змогла створити заплановані центри компетенцій, змінити організаційну структуру та залучити необхідних спеціалістів через відсутність погоджень із боку Генерального штабу. За його версією, окремі ініціативи доводилося реалізовувати нестандартними шляхами, однак це не могло замінити повноцінної системної реформи.

    Інша претензія президента, про яку повідомляли джерела, стосувалася мобілізації. Зеленський нібито заявив депутатам, що Федоров не провів обіцяну реформу системи поповнення війська. При цьому наступником міністра розглядають Ігоря Клименка, який до урядового перезавантаження керував Міністерством внутрішніх справ. На думку президента, саме Клименко може впорядкувати мобілізаційні процеси та покращити взаємодію між силовими структурами.

    Водночас офіційними поясненнями кулуарні розмови не обмежуються. Однією з найпоширеніших версій стала боротьба за контроль над величезними оборонними бюджетами. Після приходу до Міноборони Федоров почав змінювати усталені правила закупівель, посилювати цифровий контроль, впроваджувати нові критерії ефективності та перерозподіляти фінансування на користь технологічних напрямків.

    Подібні зміни неминуче зачіпали інтереси компаній, посередників, виробників та груп впливу, які роками працювали з оборонним відомством. Саме тому відставка Федорова може бути вигідною тим, хто прагне повернути попередні механізми розподілу державних коштів. Проте доказів того, що рішення президента було ухвалене винятково через тиск учасників оборонного ринку, немає. Це залишається однією з політичних версій, яку медіа наводять із посиланням на власні джерела.

    Ще одним можливим бенефіціаром кадрових змін називають голову парламентської фракції «Слуга народу» Давида Арахамію. Про напружені відносини між ним і Федоровим повідомлялося ще до нинішньої урядової кризи. Позиції Арахамії, за оцінками співрозмовників РБК-Україна, помітно посилилися після відходу Андрія Єрмака та зміни балансу сил у президентському оточенні.

    Під час формування нового уряду парламентська складова справді виявилася сильнішою, ніж під час попередніх кадрових перестановок. Частину кандидатів до Кабміну запропонували сам майбутній прем’єр Сергій Корецький, депутати та окремі групи всередині монобільшості. Це дало підстави говорити про посилення Верховної Ради та особисто Арахамії, який бере активну участь у переговорах щодо урядових посад.

    Імовірний прихід до уряду представників парламентської команди також може посилити контроль фракції над виконавчою владою. У кулуарах обговорювалися кандидатури народних депутатів Віталія Безгіна та Дениса Маслова на посади в Кабміні, а Міністерство у справах ветеранів, за попередніми даними, може очолити керівник Миколаївської ОВА Віталій Кім.

    На цьому тлі усунення Федорова, якого вважали самостійною політичною фігурою, послаблює одного з потенційних конкурентів Арахамії всередині владної команди. Водночас достовірно встановити, чи саме голова фракції став головним ініціатором відставки, неможливо. Офіційних підтверджень цього немає, а більшість відповідних тверджень ґрунтується на кулуарних оцінках.

    Ще більш політизованою є версія, що Зеленський вирішив заздалегідь нейтралізувати можливого конкурента. Федоров має високу публічну впізнаваність, асоціюється з цифровими реформами, не був пов’язаний із найбільшими корупційними скандалами та міг би стати помітним гравцем на майбутніх виборах.

    Співрозмовники в партії влади, однак, заперечують, що рейтинги Федорова становили для Зеленського реальну загрозу. Вони звертають увагу, що його політична підтримка була значно нижчою, ніж у колишнього головнокомандувача Валерія Залужного. Крім того, Федоров до останнього уникав відкритого протистояння з президентом і не заявляв про перехід в опозицію.

    Сам Зеленський після відставки нібито запропонував Федорову залишитися його радником. Колишній міністр повідомив, що від цієї пропозиції відмовився, але остаточно про вихід із президентської команди не оголошував. Його подальша політична роль поки що залишається невизначеною.

    Водночас суспільна реакція на рішення виявилася значно гострішою, ніж могли очікувати на Банковій. У Києві та інших містах пройшли акції проти відставки Федорова. Учасники вимагали не згортати технологічні та управлінські реформи в оборонному секторі та критикували збереження впливу старої військової системи.

    На знак протесту полковник Павло Єлізаров подав рапорт про звільнення з посади заступника командувача Повітряних сил ЗСУ. Він назвав усунення Федорова «великим злом» і заявив, що блокування започаткованих реформ у протиповітряній обороні може призвести до нових жертв та руйнувань.

    Про завершення роботи також повідомили радники міністра Сергій «Флеш» Бескрестнов і Сергій Стерненко. Вони заявили, що відставка обмежить їхні можливості впливати на розвиток безпілотних технологій, радіоелектронної боротьби та закупівель FPV-дронів для українського війська.

    Таким чином, рішення Зеленського вже спричинило втрату частини команди, яка відповідала за технологічні та інноваційні напрямки. Головним ризиком тепер стає не сама зміна прізвища на дверях міністерського кабінету, а можлива зупинка або перегляд проєктів, які перебували на стадії реалізації.

    Імовірне призначення Ігоря Клименка міністром оборони фактично означатиме перемогу прихильників більш традиційної силової моделі управління. Клименко має великий досвід роботи у правоохоронній системі, однак не керував Збройними силами чи оборонним відомством. Його основним завданням, як очікується, стане впорядкування мобілізації та відновлення робочої взаємодії з Генеральним штабом. Інформацію про намір Зеленського внести його кандидатуру повідомили одразу кілька медіа з посиланням на джерела та депутатів.

    У депутатському корпусі при цьому немає впевненості, що заміна міністра автоматично розв’яже проблему мобілізації. Система комплектування війська залежить не лише від Міноборони чи МВС, а й від законодавства, роботи територіальних центрів комплектування, командування, місцевої влади та суспільної довіри.

    Показово, що раніше одна з концепцій Федорова передбачала активніше залучення поліції до мобілізаційного процесу, однак тоді вона не отримала підтримки президента. Тепер керувати реформою може сам колишній очільник МВС, чия структура мала відігравати в ній одну з головних ролей.

    Попри відставку Федорова, Зеленський, за даними джерел, не виключав майбутньої заміни Сирського, однак лише тоді, коли для цього настане відповідний момент. Це означає, що нинішнє рішення може бути не завершенням кадрової перебудови оборонної вертикалі, а лише її першим етапом.

    Наразі ж підсумок протистояння виглядає однозначно: Федоров залишає Міноборони, Сирський зберігає посаду, а вплив Генштабу та традиційного військового керівництва посилюється. Одночасно Давид Арахамія та парламентська частина владної команди отримують більше можливостей впливати на склад уряду, тоді як учасники старої системи оборонних закупівель можуть спробувати переглянути запроваджені правила.

    Проте остаточно визначити, хто стане головним переможцем цієї кулуарної боротьби, можна буде лише після призначення нового міністра та його перших рішень. Якщо технологічні реформи, прозорі закупівлі й розвиток безпілотних систем продовжаться, кадрова зміна може залишитися спробою налагодити взаємодію між Міноборони та Генштабом. Якщо ж ці процеси почнуть згортатися, відставка Федорова виглядатиме як перемога старої військово-бюрократичної системи над командою, яка намагалася її змінити.

  • «У такій конструкції перемогти неможливо»: Федоров розповів, як пропонував Зеленському замінити Сирського і Гнатова

    «У такій конструкції перемогти неможливо»: Федоров розповів, як пропонував Зеленському замінити Сирського і Гнатова

    Міністр оборони Михайло Федоров уперше публічно підтвердив, що на початку своєї роботи в оборонному відомстві пропонував президенту Володимиру Зеленському змінити головнокомандувача Збройних сил України Олександра Сирського та начальника Генерального штабу Андрія Гнатова. За словами Федорова, він вважав оновлення вищого військового керівництва необхідною умовою для системного реформування армії та досягнення Україною переваги над Росією. Однак президент відкинув цю пропозицію та вирішив залишити чинну військову вертикаль без змін.

    Про це Федоров заявив 16 липня під час брифінгу для представників медіа, на якому прокоментував свою роботу в Міністерстві оборони, конфлікт із військовим командуванням, майбутню відставку та пропозицію залишитися в команді президента вже в іншому статусі.

    За словами міністра, ідею заміни головнокомандувача та начальника Генштабу він озвучив Зеленському ще на старті роботи в Міноборони. Водночас Федоров наголосив, що не наполягав на конкретних кандидатурах і вважав, що остаточне рішення повинен ухвалювати саме президент як Верховний головнокомандувач.

    Федоров пояснив, що для оцінки можливих претендентів держава має необхідні аналітичні інструменти. На його думку, можна було проаналізувати результати роботи командирів, провести відповідні співбесіди та після цього визначитися з новим головнокомандувачем і начальником Генерального штабу. Водночас Зеленський, за словами міністра, одразу дав зрозуміти, що не планує змінювати Сирського.

    Після відмови президента Федоров нібито прийняв це рішення і погодився будувати робочі відносини з чинним головнокомандувачем. Він заявив, що вважав своїм обов’язком навчитися взаємодіяти із Сирським, оскільки головним отримувачем результатів роботи державної системи є українське суспільство, а не окремі посадовці.

    Раніше інформація про те, що Федоров виступав за заміну військового керівництва, вже з’являлася у ЗМІ з посиланням на анонімні джерела. РБК-Україна повідомляло, що після призначення у Міноборони він нібито пропонував розглянути на посаду головнокомандувача Андрія Білецького або Михайла Драпатого, а начальником Генштабу міг бачити Ігоря Оболенського. Сам Федоров під час брифінгу конкретних прізвищ можливих наступників Сирського і Гнатова не назвав, наголосивши, що кадровий вибір мав залишатися за президентом.

    Водночас міністр заявив, що після рішення Зеленського залишити Сирського на посаді його команда зіткнулася із системним блокуванням запропонованих змін. За його словами, за шість місяців Міністерству оборони так і не вдалося повноцінно створити заплановані центри компетенцій та змінити організаційну структуру відомства.

    Федоров стверджує, що частина рішень не впроваджувалася через відсутність погодження з боку Генерального штабу. Зокрема, за його словами, блокувалося залучення нових фахівців, які могли б створювати сучасні управлінські, технологічні та аналітичні рішення для оборонного сектору.

    Міністр визнав, що його команда намагалася обходити ці обмеження за допомогою нестандартних механізмів, проте наголосив: окремі ситуативні рішення не здатні замінити повноцінну реформу великої військової системи. Він назвав ненормальною ситуацію, за якої під час повномасштабної війни фахівців неможливо оперативно перевести на роботу до Міністерства оборони через внутрішнє блокування.

    Публічні заяви Федорова фактично підтвердили існування глибоких розбіжностей між цивільним керівництвом Міноборони та військовою вертикаллю. Раніше повідомлялося, що сторони мали різні погляди на розподіл коштів, оборонні закупівлі, цифровізацію, організаційну структуру ЗСУ та пріоритетність окремих напрямів.

    Водночас у червні Федоров, Сирський і Гнатов публічно демонстрували спільну роботу над першим етапом трансформації Сил оборони. Тоді йшлося про нові контракти для військових, зміни у системі виплат, рекрутинг, мобілізацію та оновлення моделі управління. Запропоновані Міноборони зміни уряд запускав у межах експериментальних рішень, однак частина глибших організаційних реформ, судячи із заяв Федорова, так і не була реалізована.

    Окремо міністр звинуватив своїх опонентів у поширенні неправдивої інформації про його нібито причетність до розслідувань навколо підрозділу «Скеля». Федоров заявив, що не був ініціатором створення цього підрозділу, не відповідав за події всередині нього і не замовляв медійну кампанію. На його думку, культура взаємних звинувачень, маніпуляцій та перекладання відповідальності має бути викорінена, оскільки за таких умов Україна не зможе ефективно протистояти ворогу.

    Ще однією гучною заявою Федорова стало повідомлення про пропозицію Володимира Зеленського залишитися його радником після звільнення з Міністерства оборони. Міністр розповів, що відмовився від цієї посади. За його словами, він уже провів телефонну розмову з президентом і мав заплановану ще одну особисту зустріч.

    Коментуючи масові акції на свою підтримку, які відбулися у Києві та низці інших міст, Федоров заявив, що люди вийшли не особисто за нього, а за власне право вимагати ефективної державної системи. Він наголосив, що питання полягає не в його посаді, а в глибшій проблемі взаємодії між Міністерством оборони, Генеральним штабом та військовим керівництвом.

    Саме конфлікт між Федоровим і Сирським джерела українських медіа називали однією з головних причин рішення президента не залишати міністра в новому складі уряду. За даними журналістів, Зеленський пояснював депутатам, що не може допустити фактичної «війни» між Міністерством оборони та Генштабом у країні, яка протистоїть повномасштабній російській агресії.

    Ситуація навколо відставки Федорова викликала реакцію не лише в Україні, а й серед європейських партнерів. Єврокомісар з питань оборони Андрюс Кубілюс назвав його можливе звільнення великою несподіванкою. Він зазначив, що Європейський Союз тісно співпрацював із командою Федорова у питаннях оборонного виробництва, далекобійних спроможностей та фінансування української оборонної промисловості. У Брюсселі очікують пояснень щодо причин кадрового рішення та гарантій, що започатковані проєкти будуть продовжені.

    На цьому тлі заяви Федорова перетворили кадрову перестановку на відкриту дискусію про модель управління українською армією. Колишні кулуарні суперечки тепер уперше прозвучали безпосередньо від одного з учасників конфлікту. Міністр фактично заявив, що технологічні та структурні зміни неможливо реалізувати без оновлення військової вертикалі та готовності Генштабу впускати в систему нових людей.

    Офіційної розгорнутої відповіді Олександра Сирського чи Генерального штабу на звинувачення Федорова станом на час публікації не було. Тому його твердження щодо блокування ініціатив, кадрових переведень і внутрішніх конфліктів наразі залишаються позицією самого міністра. Водночас публічний характер заяв свідчить, що протистояння у керівництві оборонного сектору вийшло на новий рівень і може мати наслідки не лише для складу уряду, а й для подальшого реформування Збройних сил України.

  • «Совок — на пенсію»: Україною прокотилася хвиля протестів через відставку Михайла Федорова

    «Совок — на пенсію»: Україною прокотилася хвиля протестів через відставку Михайла Федорова

    Україною 16 липня прокотилася хвиля мирних акцій протесту проти відставки міністра оборони Михайла Федорова. Уже зранку сотні людей вийшли на площі та до адміністративних будівель у Києві, Львові, Одесі, Харкові, Тернополі, Івано-Франківську, Черкасах, Запоріжжі, Миколаєві, Хмельницькому, Полтаві, Вінниці, Луцьку та низці інших міст. Учасники акцій заявляють, що виступають проти кадрових змін у Міністерстві оборони та закликають владу переглянути рішення щодо звільнення Федорова.

    Наймасовіша акція відбулася у Києві. Протестувальники зібралися на площі Івана Франка поблизу Офісу президента — одному з найближчих відкритих майданчиків до урядового кварталу. За оцінками журналістів «Української правди», на місці перебували щонайменше кілька сотень людей, а протягом ранку кількість учасників поступово зростала.

    Люди тримали картонні плакати із написами «Геть руки від Федорова», «Не чіпайте те, що працює», «Поверніть Федорова», «За що?», «Федоров — міністр оборони», «Влада досі у народу». Серед гасел також були «Совок — на пенсію» та «Сирського — на пенсію», які стали одними з найпомітніших під час акції. Протестувальники скандували «Ганьба!» та закликали народних депутатів не підтримувати кадрові зміни.

    Кореспонденти ТСН повідомили, що серед учасників були ветерани, військові, волонтери, громадські активісти, представники ІТ-спільноти та звичайні кияни. Багато хто наголошував, що підтримує не конкретну політичну силу, а курс на цифровізацію армії, реформування оборонних закупівель і розвиток безпілотних технологій, які асоціюються з роботою Федорова.

    Практично одночасно акції розпочалися і в інших містах країни. У Львові люди зібралися біля пам’ятника Тарасу Шевченку. В Одесі протест проходив у центрі міста, де учасники також вимагали переглянути рішення щодо зміни керівництва Міністерства оборони. У Харкові акція відбулася у Саду Шевченка, а в Івано-Франківську — біля будівлі обласної військової адміністрації після загальнонаціональної хвилини мовчання. Аналогічні заходи відбулися у Тернополі, Черкасах, Миколаєві, Запоріжжі, Хмельницькому, Луцьку, Вінниці та Полтаві.

    Мітинг у Львові / © Фото з відкритих джерел
    Мітинг в Одесі / © Суспільне
    Мітинг в Одесі / © Суспільне

    У Черкасах, за інформацією «Суспільного», перед початком акції учасники хвилиною мовчання вшанували пам’ять загиблих українських військових. Після цього протестувальники заявили, що вважають відставку Федорова помилкою та закликали владу не змінювати керівництво оборонного відомства.

    У Полтаві учасники протесту також виступили проти кадрового рішення президента. На плакатах можна було побачити написи «Клоунів — у Квартал, Федорова — в міністерство» та заклики не повертати систему управління армією до «радянських стандартів». За повідомленнями місцевих медіа, на площі біля театру імені Гоголя зібралися кілька десятків людей.

    За даними журналістів та очевидців, серед учасників акцій переважали молоді люди, ветерани, волонтери та представники громадських організацій. Частина протестувальників наголошувала, що виступає насамперед за продовження реформ у сфері оборонних технологій, розвитку FPV-дронів, цифровізації процесів та відкритості закупівель. Інші заявляли, що рішення про зміну міністра було ухвалене надто поспішно без достатнього пояснення суспільству.

    Хвиля протестів розпочалася після того, як президент Володимир Зеленський підтвердив рішення про звільнення Михайла Федорова з посади міністра оборони. Напередодні сам Федоров повідомив про завершення роботи у Міністерстві оборони, підбив підсумки своєї діяльності та заявив, що продовжить працювати над розвитком інновацій для України в іншому форматі.

    За інформацією джерел «Української правди», президент пояснював депутатам фракції «Слуга народу», що головною причиною кадрового рішення став тривалий конфлікт між Федоровим та головнокомандувачем ЗСУ Олександром Сирським, а також необхідність реформування системи мобілізації. Офіційно ж Зеленський наголошував на необхідності оновлення уряду та підвищення ефективності взаємодії між військовим командуванням і Міністерством оборони.

    На момент проведення акцій Верховна Рада мала розглянути кадрові питання щодо нового складу уряду, включно з призначенням нового міністра оборони. За інформацією українських медіа, основним кандидатом на цю посаду є виконувач обов’язків міністра внутрішніх справ Ігор Клименко.

    Організатори наголошували, що всі акції мають мирний характер. Учасники не блокували рух транспорту та не перешкоджали роботі державних установ. Правоохоронці забезпечували порядок, а інформації про сутички чи затримання на момент публікації не надходило.

    Протести тривали в режимі живих оновлень, а організатори заявили, що готові продовжувати акції й надалі, якщо рішення про відставку Михайла Федорова не буде переглянуте. Водночас офіційної реакції Офісу президента або Верховної Ради на вимоги протестувальників станом на час публікації не було.

  • “Прикро, що держава стала далі від перемоги”: Стерненко оголосив про відхід із Міноборони, за ним і “Флеш”

    “Прикро, що держава стала далі від перемоги”: Стерненко оголосив про відхід із Міноборони, за ним і “Флеш”

    Після оголошення про кадрові зміни у Міністерстві оборони України одразу двоє радників міністра – фахівець із військових технологій Сергій “Флеш” Бескрестнов та волонтер Сергій Стерненко – повідомили, що більше не виконують свої обов’язки. Відповідні заяви вони оприлюднили у своїх соціальних мережах після того, як Михайло Федоров підтвердив завершення своєї роботи на посаді міністра оборони.

    Першим про завершення роботи повідомив Сергій Бескрестнов, більш відомий під позивним “Флеш”. Він заявив, що з цього дня більше не є радником міністра оборони Михайла Федорова, а також звернувся до виробників озброєння, розробників технологій та військовослужбовців, із якими співпрацював протягом останніх місяців.

    За словами Бескрестнова, робота у команді Федорова стала для нього великою честю. Він зазначив, що разом із командою було підготовлено чимало проєктів і нових ідей, однак значна частина з них залишилася незавершеною через кадрові зміни. Водночас він наголосив, що не може розповідати подробиці цих проєктів, адже вони мають продовжувати реалізовуватися іншими людьми, оскільки війна триває.

    Окремо “Флеш” підкреслив, що під час роботи мав доступ до різних інформаційних систем Міністерства оборони, які дозволяли аналізувати діяльність російської армії, оцінювати її можливості та прогнозувати подальші дії противника. Після завершення роботи на посаді радника такої можливості він більше не матиме. Водночас Бескрестнов запевнив, що продовжить допомагати українським військовим уже поза межами Міністерства оборони та не припинить діяльність у сфері військових технологій.

    Майже одночасно аналогічну заяву зробив і Сергій Стерненко, який відповідав за напрямок розвитку безпілотних систем та вдосконалення використання FPV-дронів у війську. Він повідомив, що також більше не є радником міністра оборони.

    За словами Стерненка, завершення роботи означає втрату можливості безпосередньо впливати на зміни у сфері закупівель та розвитку безпілотних технологій. Він зазначив, що разом із командою напрацював нові тендерні вимоги для закупівель FPV-дронів, які мали забезпечити військо сучаснішими безпілотниками та створити умови для розвитку інфраструктури далекобійних ударів. Волонтер висловив сподівання, що ці напрацювання все ж будуть затверджені та впроваджені новим керівництвом Міністерства оборони.

    Стерненко також повідомив, що його благодійний фонд продовжить забезпечувати українських військових безпілотниками й надалі, однак масштаби цієї допомоги можуть бути меншими, ніж за умов співпраці з Міністерством оборони. Він окремо подякував Михайлу Федорову та всій команді, з якою працював, наголосивши, що за короткий період вдалося реалізувати низку важливих змін, хоча далеко не всі реформи вдалося довести до завершення.

    Особливий резонанс викликала оцінка ситуації, яку дав Стерненко. Він заявив, що, на його думку, після нинішніх кадрових рішень українська держава “стала значно далі від перемоги”. Також він висловив жаль через те, що частині реформ навіть не дали повноцінно стартувати, хоча певних результатів досягти все ж вдалося. При цьому Стерненко підкреслив, що не вважає завершення своєї роботи кінцем діяльності й планує продовжувати підтримувати українське військо поза державними структурами.

    Заяви двох радників пролунали невдовзі після того, як Михайло Федоров підтвердив, що залишає посаду міністра оборони. Він підбив підсумки своєї роботи, зазначивши, що для нього було честю очолювати оборонне відомство та працювати над модернізацією армії. Серед ключових напрямків він назвав розвиток технологій, цифровізацію, реформування закупівель, підтримку безпілотних систем та впровадження нових підходів до організації роботи Міністерства оборони. Водночас Федоров визнав, що не всі заплановані реформи вдалося завершити, зокрема організаційну трансформацію відомства відповідно до стандартів НАТО.

    Інформація про майбутню зміну керівництва Міноборони з’явилася ще до офіційного підтвердження відставки. За даними джерел “Української правди” у фракції “Слуга народу”, президент Володимир Зеленський вирішив не вносити кандидатуру Михайла Федорова для повторного призначення міністром оборони. Натомість на цю посаду планується внести кандидатуру виконувача обов’язків міністра внутрішніх справ Ігоря Клименка. При цьому співрозмовники видання зазначали, що сам Федоров залишиться у команді президента, однак його новий напрямок роботи має стати відомим пізніше.

    Сергій Бескрестнов став радником міністра оборони у січні 2026 року. Він відповідав за технологічні напрями, пов’язані з розвитком сучасних військових рішень, аналізом радіоелектронної боротьби та застосуванням нових технологій на полі бою. Практично одразу після цього Михайло Федоров призначив своїм радником і Сергія Стерненка, який отримав напрямок розвитку використання безпілотних літальних апаратів та вдосконалення системи їх закупівель для української армії.

    Поки що в Міністерстві оборони офіційно не повідомляли, хто виконуватиме функції радників після кадрових змін та чи будуть продовжені проєкти, над якими працювали “Флеш” і Стерненко. Водночас обидва заявили, що залишаються залученими до підтримки Сил оборони України та планують і надалі працювати над розвитком військових технологій, безпілотних систем і допомогою військовим уже поза межами державної служби.

  • “По-хорошому треба міняти обох”: що Зеленський сказав депутатам про Федорова і Сирського

    “По-хорошому треба міняти обох”: що Зеленський сказав депутатам про Федорова і Сирського

    Відставка Михайла Федорова з посади міністра оборони стала одним із найрезонансніших кадрових рішень останніх місяців. Хоча офіційно президент Володимир Зеленський пояснював необхідність оновлення уряду комплексними змінами, джерела у фракції «Слуга народу» стверджують, що ключовою причиною стало тривале протистояння між Федоровим та головнокомандувачем ЗСУ Олександром Сирським. Саме цей конфлікт, за словами співрозмовників, президент більше не вважав можливим залишати без розв’язання.

    За інформацією «Української правди», остаточне рішення було озвучене під час закритої зустрічі президента з депутатами фракції «Слуга народу», яка відбулася після формування нового складу уряду. За словами одного з народних депутатів, Зеленському було непросто повідомляти про відставку людини, яка багато років входила до його найближчої команди. Співрозмовник видання розповів, що президент близько десяти хвилин добирав слова, намагаючись пояснити логіку свого рішення, і було помітно, що воно далося йому непросто.

    Попри те, що депутати заздалегідь знали більшість кандидатур нового Кабінету Міністрів, саме доля Михайла Федорова стала головною інтригою зустрічі. За даними джерел, президент пояснив, що системний конфлікт між Міністерством оборони та Генеральним штабом фактично паралізував ефективну взаємодію двох ключових структур, відповідальних за ведення війни.

    За словами співрозмовників «Української правди», Зеленський описував ситуацію як зіткнення двох абсолютно різних підходів до управління обороною країни. Один із депутатів переказав слова президента про те, що Федоров прагнув максимально цифровізувати всі процеси, побудувати систему навколо сучасних технологій, автоматизації та нових моделей управління. Натомість військове керівництво, за словами президента, наполягало насамперед на оперативному забезпеченні конкретних бойових потреб та швидкому реагуванні на запити командування.

    Джерела також стверджують, що суперечки виходили далеко за межі звичайних робочих дискусій. Один зі співрозмовників видання навів приклад, який, за його словами, озвучував президент. За цією версією, Сирський звертався до глави держави зі скаргами, що Міністерство оборони не забезпечує проведення окремих операцій необхідними ресурсами. У відповідь Федоров наполягав, що фінансування та техніка були виділені, однак використовуються неефективно або не за тим призначенням, для якого планувалися. Подібні суперечки, за словами джерел, повторювалися неодноразово.

    Саме тому, як стверджують учасники зустрічі, Зеленський сказав депутатам, що не може допустити ситуації, коли Міністерство оборони та Генеральний штаб фактично конфліктують між собою під час повномасштабної війни. За словами співрозмовників, президент навіть зазначив, що за ідеальних умов слід було б змінювати обох керівників одночасно, однак зробити це зараз він не може. Цю заяву також підтверджують джерела, на які посилається «Українська правда».

    Окрім конфлікту із Сирським, Зеленський, за даними джерел, назвав ще одну важливу причину кадрового рішення — відсутність очікуваних результатів у реформуванні системи мобілізації. За словами співрозмовників, президент наголосив, що саме ця сфера потребує негайного впорядкування. У зв’язку з цим він пояснив депутатам, що кандидат на посаду нового міністра оборони Ігор Клименко має значний досвід організації роботи силових структур і, на його думку, здатний ефективніше налагодити процес комплектування української армії. Подібну інформацію також підтверджують джерела РБК-Україна.

    За інформацією джерел, президент також звернув увагу на можливі майбутні виклики безпеці країни. Один із депутатів переказав слова Зеленського про те, що Україні необхідно максимально швидко впорядкувати питання мобілізації, адже ситуація на фронті може ускладнитися будь-якої миті, зокрема у разі нових масштабних рішень Росії щодо збільшення чисельності своїх військ.

    У великому матеріалі «Української правди» також зазначається, що конфлікт навколо Міністерства оборони був ширшим, ніж лише особисті розбіжності між Федоровим та Сирським. За даними видання, міністр проводив масштабні кадрові зміни, реформував систему закупівель, переводив частину процесів на відкриті тендери, ініціював аудит оборонних контрактів та намагався змінити підходи до планування забезпечення армії. Саме ці кроки викликали опір частини військового керівництва та інших груп впливу, пов’язаних із оборонною сферою. Водночас ці твердження базуються на інформації джерел видання, а не на офіційних висновках державних органів.

    Сам Михайло Федоров після оголошення про завершення роботи на посаді подякував своїй команді та заявив, що продовжить працювати заради перемоги України. Він підбив підсумки своєї діяльності, зазначивши, що за час роботи вдалося реалізувати низку технологічних реформ, однак не всі заплановані зміни були завершені. Федоров також наголосив, що має намір і надалі працювати над розвитком інноваційних рішень для держави та сектору безпеки, хоча новий формат його діяльності поки офіційно не оголошено.

    За інформацією джерел у «Слузі народу», попри відставку з посади міністра оборони, Федоров не залишає президентську команду. Очікується, що його майбутня роль стане відомою найближчим часом. Офіційно Банкова поки не повідомляла про нове призначення ексміністра.

    Рішення про зміну керівництва Міністерства оборони, за версією джерел, стало результатом поєднання кількох факторів: тривалого конфлікту між міністром оборони та головнокомандувачем ЗСУ, різних підходів до управління військовою сферою, необхідності реформування системи мобілізації та загального переформатування уряду. Водночас значна частина цих деталей ґрунтується на повідомленнях джерел, наведених «Українською правдою», і не підтверджувалася офіційними заявами президента чи Офісу президента.

  • На засіданні фракції “Слуги Народу” з Президентом обговорять кадрові питання. Що відомо

    На засіданні фракції “Слуги Народу” з Президентом обговорять кадрові питання. Що відомо

    Як повідомляють наші джерела, сьогодні відбудеться засідання фракції “Слуги Народу” за участі Президента та ймовірного нового прем’єра Сергія Корецького, де обговорюватимуть кадрові питання.

    “Сьогодні фракція “Слуг” зустрінеться з Президентом і обговорить усі кандидатури.

    На даний момент узгоджено лише кандидатуру прем’єра Сергія Корецького, попередньо голосів за нього вистачає.

    Михайло Федоров намагається втриматися на посаді міністра оборони. Якщо йому це не вдасться, весь його бізнес із дронами піде на дно, а проблеми компанії “Вирій” — це лише початок. Правоохоронці підуть далі.

    Михайло Федоров так тримається за крісло, що вчора намагався зірвати голосування за відставку Свириденко, “включивши тривогу” в Києві.

    Сьогодні для Федорова вирішальний день: якщо йому не вдасться переконати Давида Арахамію, то він може навіть не залишитися віцепрем’єром.

    Позиції Арахамії сьогодні найсильніші, і він зараз найближчий до Президента. Він має майже стовідсотковий вплив на фракцію та дуже хороші контакти з усіма іншими фракціями.

    Саме Давид Арахамія головний архітектор усунення Єрмака та очищення політичного поля від його людей. Йому належить проект партії Терехова-Кіма, йому належить ТГ канал Труха, він формує уряд і впливає на бюджет.

    Ігоря Терехова не буде ані в уряді, ані в Київській військовій адміністрації. Він вирішив і надалі залишатися мером Харкова та балотуватися на наступний термін, тим більше що для відновлення лише Харкова після війни знадобиться щонайменше 100 мільярдів гривень.

    Найголовніші кандидати на вихід з уряду, окрім Федорова, — Олексій Кулеба, Андрій Сибіга, Оксен Лісовий, Тарас Качка” – зазначає джерело.

    Нагадаємо, раніше ми повідомляли, що НАБУ передало США нові дані щодо корупційних схем за участі екс-глави ОП Андрія Єрмака та його оточення.

    Водночас, однією з вимог американців є також “навести лад в українському дипкорпусі, оскільки людям Єрмака наразі не довіряють”.

  • Рада відправила у відставку Свириденко: що буде з урядом і хто може очолити Кабмін

    Рада відправила у відставку Свириденко: що буде з урядом і хто може очолити Кабмін

    Верховна Рада України підтримала відставку Юлії Свириденко з посади прем’єр-міністра. За відповідне рішення проголосували 258 народних депутатів, що відкриває шлях до масштабного перезавантаження Кабінету міністрів, про яке напередодні оголосив президент Володимир Зеленський.

    Про це стало відомо під час трансляції пленарного засідання парламенту.

    Постанову про звільнення глави уряду підтримали 258 народних депутатів. Проти проголосував один парламентар, ще п’ятеро утрималися, а 47 народних депутатів не брали участі у голосуванні.

    Відставка прем’єр-міністра автоматично означає припинення повноважень усього складу Кабінету міністрів. До моменту призначення нового уряду чинні міністри виконуватимуть свої обов’язки, після чого Верховна Рада має затвердити нового главу уряду та сформувати оновлений склад Кабміну.

    Про намір провести кадрове перезавантаження виконавчої влади президент Володимир Зеленський повідомив 12 липня. Тоді глава держави провів окремі зустрічі з Юлією Свириденко та головою НАК “Нафтогаз України” Сергієм Корецьким, якого наразі називають основним претендентом на посаду нового прем’єр-міністра.

    Після зустрічі із президентом Свириденко підтвердила, що готова залишити посаду очільниці уряду та продовжити роботу в іншій державній ролі. Водночас офіційно не повідомлялося, яку саме посаду вона може обійняти. За інформацією джерел та низки народних депутатів, одним із найбільш імовірних варіантів є призначення Свириденко послом України у Сполучених Штатах.

    Сам Сергій Корецький після переговорів із президентом не коментував можливе призначення, однак співрозмовники в органах влади підтверджують, що саме він наразі розглядається як головний кандидат на посаду керівника уряду.

    Очікується, що вже найближчими днями Верховна Рада розгляне питання призначення нового прем’єр-міністра. Після цього парламент має проголосувати і за новий склад Кабінету міністрів. За Конституцією України кандидатури більшості міністрів вносить прем’єр-міністр, тоді як міністрів оборони та закордонних справ до парламенту подає президент.

    Попередньо відомо, що більшість членів уряду можуть зберегти свої посади, однак окремі кадрові зміни все ж очікуються. Однією з головних інтриг залишається майбутнє міністра оборони Михайла Федорова. Остаточного рішення щодо його подальшої роботи поки немає. За однією з версій, новим керівником Міністерства оборони може стати нинішній міністр внутрішніх справ Ігор Клименко, хоча офіційного підтвердження цієї інформації наразі немає.

    Напередодні профільний комітет Верховної Ради також підтримав заяву Свириденко про відставку. Вона пояснила своє рішення домовленістю з президентом, який, за її словами, визначив необхідність оновлення уряду та посилення окремих напрямків роботи виконавчої влади. Зокрема, йдеться про більш ефективну реалізацію соціальної та освітньої політики, а також загальне перезавантаження Кабінету міністрів.

    Очікується, що кадрові рішення щодо нового складу уряду будуть ухвалені вже цього тижня. Саме після призначення нового прем’єр-міністра стане остаточно зрозуміло, які міністри залишаться працювати, а які поступляться своїми посадами в межах анонсованого оновлення уряду.

  • Чи втратить Федоров посаду? У Кабміні зростає інтрига навколо можливих кадрових змін

    Чи втратить Федоров посаду? У Кабміні зростає інтрига навколо можливих кадрових змін

    Під час масштабного перезавантаження Кабінету Міністрів однією з головних кадрових інтриг залишається майбутнє Михайла Федорова на посаді міністра оборони України. Попри появу інформації про можливу зміну керівництва відомства, офіційного підтвердження таких планів наразі немає, а джерела у владі дають суперечливі оцінки щодо подальшої долі міністра.

    Питання про можливу відставку Федорова поки що залишається відкритим.

    Нову хвилю обговорень спричинило повідомлення народної депутатки від фракції “Слуга народу” Ольги Василевської-Смаглюк. У своєму Telegram-каналі вона заявила, що, за останньою інформацією, на посаду міністра оборони розглядають нинішнього очільника Міністерства внутрішніх справ Ігоря Клименка.

    За її словами, у разі такого призначення Міністерство внутрішніх справ може очолити нинішній голова Національної поліції Іван Вигівський. Водночас жодних офіційних рішень щодо таких кадрових перестановок поки що не ухвалено.

    Як зазначає РБК-Україна, численні співрозмовники видання в різних органах державної влади наразі не можуть ані підтвердити, ані спростувати інформацію про можливу відставку Михайла Федорова. Це свідчить про те, що остаточне кадрове рішення ще не оголошене або продовжує обговорюватися на найвищому рівні.

    За даними видання, розмови про можливі зміни у керівництві Міністерства оборони виникли не вперше. Раніше джерела повідомляли, що між президентом України Володимиром Зеленським та Михайлом Федоровим нібито виникли певні розбіжності. Частина співрозмовників стверджувала, що взаємини між главою держави та міністром останнім часом стали менш довірливими, хоча інші джерела такі твердження категорично заперечували.

    На тлі цих розмов увагу також привернула недавня заява президента щодо реформування системи мобілізації. Коментуючи резонансні події, пов’язані з роботою територіальних центрів комплектування у Львові, Володимир Зеленський наголосив, що Міністерство оборони має виконати всі раніше озвучені обіцянки щодо реформи мобілізаційної системи та продовжити її реалізацію.

    У парламентській фракції “Слуга народу”, за інформацією РБК-Україна, можливу відставку Федорова також розглядають як потенційний сигнал про зміну балансу впливу всередині оборонного відомства. Один зі співрозмовників видання припустив, що таке кадрове рішення могло б свідчити про посилення позицій військового керівництва у взаємовідносинах із цивільним очільником Міністерства оборони.

    Водночас джерела наголошують, що незалежно від того, хто очолюватиме відомство надалі, вже запущені реформи в оборонній сфері продовжуватимуть реалізовуватися. За їхніми словами, новий керівник Міністерства оборони навряд чи відмовиться від уже ухвалених рішень, а самі кадрові зміни не повинні безпосередньо вплинути на перебіг бойових дій чи загальну стратегію оборони країни.

    Обговорення можливих перестановок у Міністерстві оборони відбувається на тлі масштабного оновлення уряду, яке анонсував президент Володимир Зеленський. Напередодні глава держави повідомив про намір провести перезавантаження Кабінету Міністрів та правоохоронної системи.

    Серед уже озвучених можливих змін — відставка прем’єр-міністра Юлії Свириденко, яка, за інформацією джерел, може отримати дипломатичне призначення та очолити посольство України у Сполучених Штатах. Найімовірнішим кандидатом на посаду нового глави уряду називають керівника НАК “Нафтогаз України” Сергія Корецького.

    Очікується, що найближчим часом Верховна Рада розгляне кадрові питання щодо оновлення Кабінету Міністрів, після чого стане зрозуміло, чи торкнуться зміни керівництва Міністерства оборони та хто в підсумку увійде до нового складу уряду.