Daypolitico

Позначка: мирні переговори

  • Турецька база під Одесою та китайський капітал в українських портах, який неофіційний план обговорюють для Чорного моря

    Турецька база під Одесою та китайський капітал в українських портах, який неофіційний план обговорюють для Чорного моря

    Після дострокового завершення 9 жовтня консультацій у Маямі між українською делегацією та американськими посланцями Стівом Віткоффом і Джаредом Кушнером увага змістилася на паралельний переговорний трек, який Анкара розвиває вже кілька місяців. Ідеться не про всеосяжне перемир’я, а про обмежену домовленість щодо Чорного моря — захист комерційного судноплавства, зернових терміналів і, у перспективі, енергетичної інфраструктури.

    За інформацією джерела, обізнаного з перебігом контактів, після переговорів у Маямі Рустем Умєров зв’язався зі своїм турецьким співрозмовником. Зять Реджепа Таїпа Ердогана запропонував використати власні зв’язки в Москві та Пекіні для опрацювання домовленості про перемир’я в Чорному морі. Умова, за словами джерела, доволі жорстка: після завершення війни Туреччина залишається гарантом безпеки в регіоні. Крім того, в певних колах уже обговорюють ідею турецької військово-морської бази в Одеському регіоні, яку неофіційно називають «Севастополь-2». Китай у цій конструкції має стати основним інвестором українських портів на узбережжі.

    У відкритих джерелах немає офіційного підтвердження ані дзвінка Умєрова, ані конкретної пропозиції зятя Ердогана, ані проєкту бази під такою назвою. Сам Умєров, нині голова Служби зовнішньої розвідки, неодноразово зустрічався в Анкарі з міністром закордонних справ Хаканом Фіданом і керівником Національної розвідувальної організації Туреччини Ібрагімом Калином. Публічно ці контакти стосувалися обміну полоненими, координації переговорів і гуманітарних питань. Заяв про «Севастополь-2» або безпосередній зв’язок між китайськими інвестиціями та доступом до вільних українських портів не було.

    Водночас офіційна лінія Анкари щодо Чорного моря вже давно вийшла за межі загальних закликів. У вересні турецька сторона передала Москві та Києву проєкт меморандуму, побудований за логікою зернового коридору 2022 року: безпечний маршрут уздовж узбережжя Румунії та Болгарії, а також коридор для російського судноплавства через турецькі й, можливо, грузинські територіальні води. Bloomberg повідомляв про підготовку за участю ООН окремих переговорів щодо перемир’я в Чорному морі на початок жовтня. 7 жовтня Ердоган під час телефонної розмови з Володимиром Путіним окремо наголосив на важливості безпеки судноплавства.

    Фідан публічно говорив про мораторій на удари по цивільних суднах і, ширше, про готовність Туреччини взяти на себе морський компонент майбутніх гарантій безпеки України. Цю позицію підтримували також французькі й українські представники в межах «коаліції охочих». Економічний контекст робить ці обговорення конкретнішими. Українські порти Одеси, Чорноморська та Південного залишаються критично важливими для експорту зерна, попри почастішання ударів по суднах, зокрема тих, що належать турецьким компаніям.

    Концесійний конкурс на термінали в Чорноморську вже привернув увагу APM Terminals, турецької Yilport, консорціуму Abu Dhabi Ports та інших операторів. MSC посилила свої позиції в TIS у Південному. Китайські компанії активно цікавляться інфраструктурою в окупованому Криму, зокрема Керчю та об’єктами поблизу Донузлава. Однак у відкритих даних щодо вільних українських портів переважають західні, турецькі та близькосхідні оператори, а не китайські. Тож пропозиція зробити Китай «основним інвестором» українського узбережжя виходить за межі нинішніх публічних процесів і потребує окремого політичного рішення Києва та гарантій, які наразі не сформульовані.

    Для Туреччини ставки зрозумілі: контроль над протоками відповідно до Конвенції Монтре, захист власних судноплавних інтересів — із літа постраждали десятки турецьких суден і суден, пов’язаних із Туреччиною, — та закріплення ролі ключового морського гравця після будь-якого перемир’я. Ідея бази в Одеському регіоні, якщо її справді обговорюють неофіційними каналами, означала б якісно інший рівень присутності: не патрулювання й розмінування, а постійну військово-морську інфраструктуру на території України. Для Києва такий варіант водночас зменшує залежність від західних гарантій, проти яких Москва заперечує в частині розміщення сухопутних контингентів, і створює нові вразливості. Йдеться про питання суверенітету над портами, можливе подвійне призначення китайських інвестицій і довгострокову залежність від двох гравців, у відносинах із якими позиції Києва залишаються нерівними.

    Консультації в Маямі завершилися раніше, ніж планувалося, і не усунули ключових розбіжностей щодо територій. На цьому тлі турецький канал залишається одним із небагатьох, де Москва й Київ іще готові обговорювати обмежену деескалацію. Чи перетвориться ідея, передана через зятя Ердогана, на офіційний документ, чи залишиться неформальним зондуванням позицій, наразі невідомо. Однак будь-який формат безпеки в Чорному морі, який закріпить за Анкарою роль гаранта, а за Пекіном — економічний вплив на українські порти, змінить не лише логістику експорту зерна, а й баланс сил у регіоні на роки після завершення бойових дій.

  • Трамп підтримав вимогу Путіна щодо виборів в Україні, через що переговори в Маямі завершилися достроково

    Трамп підтримав вимогу Путіна щодо виборів в Україні, через що переговори в Маямі завершилися достроково

    У Маямі переговори обірвалися на півслові. Дводенні консультації між українською делегацією, Стівом Віткоффом, Джаредом Кушнером і представниками європейських столиць, НАТО та Єврокомісії завершилися вже після першого дня — 9 жовтня. Офіційно сторони говорили про підготовку до зими, стійкість енергосистеми, зерновий коридор, гарантії безпеки та «нові ідеї» щодо завершення війни. Насправді ж зустріч згорнулася після того, як американська сторона фактично відмовилася тиснути на Москву щодо ключових для Києва питань і висунула умову, яку українська делегація сприйняла як пряму спробу змінити формат політичного представництва України. За словами людини, обізнаної з перебігом обговорень, до певного моменту розмова йшла за звичним сценарієм. Українці доповідали про ситуацію на фронті та в тилу, визначали потреби в протиповітряній обороні й боєприпасах, детально розбирали ризики зимового періоду.

    Кушнер і Віткофф брали активну участь у дискусії та навіть почали обговорювати можливі пункти майбутньої угоди. Тема українських ударів по російських нафтопереробних заводах і пов’язаного з ними дефіциту дизельного пального на американському ринку, за цією версією, «взагалі не зачепила» переговорників — попри те, що того самого дня Дональд Трамп публічно оголосив про домовленість із Володимиром Путіним щодо постачання російського дизеля та тимчасового скасування санкцій на його експорт. Міністерство фінансів США оперативно видало тимчасову генеральну ліцензію. Обсяги, які називав Трамп (спочатку понад 300 тисяч тонн, потім сотні тисяч і мільйони), невеликі порівняно зі світовим ринком, однак сам факт зняття обмежень дає Москві додаткові доходи та знижує ефект від українських ударів по енергетичній інфраструктурі.

    Переломний момент, за тією самою інформацією, настав, коли Кушнер майже дослівно передав позицію, яку, за його словами, Путін виклав Трампу: Росія готова підписати мирну угоду з Україною, але лише із «законним президентом», обраним на виборах, і готова чекати на їх проведення. Трамп, за цією версією, погодився з таким підходом і заявив, що для досягнення миру Україні потрібні вибори. За свідченням учасника обговорень, ця заява шокувала українську делегацію. Давид Арахамія, голова фракції «Слуга народу» й один із ключових переговорників, заявив, що делегації необхідно зв’язатися з Володимиром Зеленським. Після розмови з президентом ухвалили рішення завершити переговори достроково. Публічно Віткофф назвав обговорення «конструктивними» та корисними для підготовки наступних контактів із Москвою. Українська сторона в офіційних коментарях була стриманішою.

    У наступні дні Трамп відкрито посилив ту саму риторику. Він заявив, що Путін «дуже хоче угоди», а Зеленський «не хоче», і прямо запропонував Україні «нового лідера, який зможе укласти угоду». Він критикував удари по російських НПЗ, пов’язуючи їх зі зростанням цін на дизельне пальне у США напередодні проміжних виборів. Зеленський відповів публічно: якщо Трамп і Путін хочуть виборів, нехай Москва забезпечить 60 днів повного припинення вогню — і Україна їх організує. «Звичайно, ми будемо готові до будь-якого вибору нашого народу», — сказав він в інтерв’ю ABC. Кремль відкинув ідею тимчасового перемир’я. Дмитро Пєсков повторив, що Росія прагне не паузи, а довгострокового миру. Сергій Лавров додав, що Зеленський «не заслуговує» на такий перепочинок.

    Європейські лідери публічно виступили на підтримку Зеленського. Йоганн Вадефуль, Еммануель Макрон, представники Великої Британії та Польщі заявили, що підтримують президента України й що лише українці вирішують, хто очолюватиме їхню державу. Урсула фон дер Ляєн підтвердила солідарність із Києвом. Однак усередині ЄС, за тією самою інформацією з оточення переговорів, уже триває окреме обговорення. Як саме пояснювати виборцям українське питання — як необхідність продовжувати військову підтримку чи як привід підштовхнути Київ до виборів і мирного процесу. Публічна риторика та закриті розрахунки щодо електоральних ризиків розходяться.

    Юридично вибори в Україні наразі неможливі. Закон «Про правовий режим воєнного стану» прямо забороняє проведення президентських, парламентських і місцевих виборів під час дії воєнного стану. Конституція продовжує повноваження Верховної Ради до його скасування. Центральна виборча комісія та міжнародні інституції, зокрема Парламентська асамблея Ради Європи, неодноразово зазначали, що повноцінний виборчий процес в умовах активних бойових дій, окупації частини території та перебування мільйонів людей за межами своїх домівок є нереалістичним без суттєвих законодавчих і логістичних змін. За даними опитувань, більшість українців виступає проти проведення виборів до завершення війни або принаймні до встановлення стійкого припинення вогню.

    Водночас електоральна картина вже відрізняється від тієї, що була у 2022–2023 роках. За даними опитування Rating Group, проведеного 3–5 жовтня 2026 року, Валерій Залужний має довіру 64% респондентів, а Зеленський і Кирило Буданов — по 53%. У гіпотетичному першому турі президентських виборів Зеленський отримує близько 23%, Залужний — близько 20%. Інші опитування свідчать, що понад половина українців не хоче бачити Зеленського на другому терміні, хоча й не підтримує негайного проведення виборів. Оцінка, яка циркулює серед учасників переговорів, — що ймовірність участі Зеленського в наступних виборах становить приблизно 50 на 50, а в разі його участі шанси на перемогу прямують до нуля, — залишається приватним судженням, а не підтвердженим фактом. Водночас вона відображає звуження політичного простору навколо президента після років корупційних скандалів, накопиченої втоми суспільства та зростання авторитету військових постатей.

    Американські важелі тиску при цьому нікуди не зникли. У повідомленнях західних медіа, зокрема Financial Times, ішлося про те, що в Маямі українцям прямо говорили про можливе призупинення обміну розвідувальними даними та постачання озброєння за механізмом PURL, якщо удари по російських НПЗ не припиняться. Україна й надалі критично залежить від американської розвідки та Starlink для управління безпілотниками. Київ неодноразово просив розширити доступ до Starlink на території Росії для завдання ударів на великій відстані, однак не отримав такого дозволу. Якщо не враховувати Starlink, американська підтримка, за оцінками учасників процесу, вже не забезпечує того оперативного ефекту, який мала раніше.

    Наступним кроком Вашингтона, за повідомленнями відкритих джерел, має стати візит Віткоффа та Кушнера до Москви до кінця жовтня з тими самими «новими ідеями». Київ у відповідь пропонує пов’язати будь-які поступки в енергетичній сфері із дзеркальним припиненням ударів по українській інфраструктурі та вимагає 60 днів тиші для можливого виборчого процесу. Європейці публічно підтримують Зеленського, але всередині вже прораховують, як довго зможуть пояснювати виборцям необхідність продовження військової підтримки порівняно з альтернативою у вигляді виборів і «мирного процесу» на умовах, які Москва формулює через Трампа. Розрив між тим, що говорили за зачиненими дверима в Маямі, і тим, що звучить публічно, став уже відчутним.

  • Віткофф і Кушнер готуються знову поїхати до Путіна

    Віткофф і Кушнер готуються знову поїхати до Путіна

    Адміністрація президента США Дональда Трампа активізує дипломатичні зусилля щодо завершення російсько-української війни. Спеціальний представник американського президента Стів Віткофф та його зять Джаред Кушнер можуть наприкінці жовтня знову відвідати Москву для переговорів із Володимиром Путіним.

    Про це повідомляє Axios із посиланням на джерело, обізнане з дипломатичними планами Вашингтона. Остаточного рішення щодо поїздки поки немає.

    Перед можливим візитом до Росії американські представники проведуть переговори з українською та європейською делегаціями. Зустріч запланована на 9–10 жовтня в Маямі. Сторони обговорюватимуть нові пропозиції, покликані зрушити з місця переговорний процес.

    За інформацією видання, адміністрація Трампа прагне досягти дипломатичного прориву до початку суворої зими в Україні та проміжних виборів у США.

    Одним із можливих сценаріїв є часткове припинення вогню, яке передбачатиме зупинення ударів по енергетичній інфраструктурі та об’єктах, пов’язаних з експортом зерна. Україна вже заявляла про готовність розглядати такий формат, однак Росія поки не продемонструвала достатньої зацікавленості.

    Американські джерела зазначають, що наближення зими створює додатковий тиск на переговорний процес. Вашингтон намагається сформувати пропозицію, яка могла б стати основою для домовленостей між сторонами.

    Напередодні переговорів Віткофф і Кушнер зустрілися з Дональдом Трампом, щоб представити йому оновлені дипломатичні ініціативи.

    Українську делегацію в Маямі представлятимуть керівник Офісу президента Кирило Буданов, очільник Служби зовнішньої розвідки Рустем Умєров, дипломатичний радник Сергій Кислиця та народний депутат Давид Арахамія.

    До консультацій також запросили представників Великої Британії, Франції, Німеччини, НАТО та Європейського Союзу. Серед головних тем — гарантії безпеки для України, післявоєнне економічне відновлення та можливі механізми припинення бойових дій.

    У Києві перспективи швидкого дипломатичного прориву оцінюють обережно. Водночас співрозмовник Axios припускає, що наближення американських виборів і прагнення Москви домогтися послаблення санкцій можуть вплинути на позицію Кремля.

    Нагадаємо, у вересні Віткофф і Кушнер уже зустрічалися з Путіним у Москві, після чого відвідали Київ для переговорів із Володимиром Зеленським.

    Чи погодиться Кремль на нові пропозиції Вашингтона, наразі невідомо. Можливий повторний візит американських переговорників до Москви залишається лише одним із варіантів подальших дипломатичних кроків.

  • «Україна має право захищатися»: у Ватикані висловилися про завершення війни

    «Україна має право захищатися»: у Ватикані висловилися про завершення війни

    Святий Престол підтримує будь-які ініціативи, які можуть привести до негайного, повного та ефективного припинення вогню в Україні. Про це заявив державний секретар Ватикану кардинал П’єтро Паролін в інтерв’ю італійській La Repubblica.

    Паролін назвав війну в Україні «справжньою трагедією» та наголосив, що українському народові не можна відмовляти у праві на самооборону.

    Водночас, за його словами, позиція Святого Престолу полягає у необхідності припинення бойових дій, тому Ватикан підтримує всі ініціативи, спрямовані на досягнення реального припинення вогню.

    Кардинал також підтвердив готовність Ватикану допомагати Україні «будь-яким чином», особливо на тлі посилення атак і наближення зими. Одним із ключових принципів Паролін назвав суворе дотримання міжнародного права.

    За його словами, довгострокове врегулювання війни також вимагатиме нового підходу до безпеки та співпраці в Європі.

  • Папа Лев XIV закликав Європу робити ставку на переговори, а не на гонку озброєнь

    Папа Лев XIV закликав Європу робити ставку на переговори, а не на гонку озброєнь

    Папа Римський Лев XIV закликав учасників переговорів щодо війни в Європі бути готовими поступитися частиною своїх позицій заради досягнення миру. Водночас понтифік застеріг європейські країни від переконання, що нарощування озброєнь саме по собі здатне гарантувати безпеку.

    Заява пролунала 28 вересня у французькому Меці під час зустрічі «До коренів Європи заради миру та єдності» в Центрі Робера Шумана. Це був один із заключних заходів чотириденного візиту Лева XIV до Франції.

    Папа говорив про повернення війни на європейський континент і назвав її новою безглуздою бійнею, яка щодня забирає життя цивільних. Україну в цій частині промови він прямо не назвав, однак Reuters та інші міжнародні медіа пов’язали його слова саме з повномасштабною війною Росії проти України.

    Лев XIV наголосив, що для досягнення миру необхідна готовність до переговорів і компромісів.

    «Нам потрібно мати сміливість вести переговори і бути готовими пожертвувати певними позиціями заради вищого блага», — заявив понтифік.

    Водночас із його слів не випливає конкретна вимога саме до України поступитися територіями. Понтифік говорив ширше — про сторони переговорного процесу та необхідність шукати політичне врегулювання. Reuters зазначає, що мирні зусилля щодо України поки не дали прориву, а питання територій залишається одним із головних предметів розбіжностей.

    Окрему частину виступу Лев XIV присвятив зростанню оборонних витрат у Європі. Він закликав не створювати «ілюзію», що відповіддю на нинішні загрози є лише переозброєння, та поставив питання, чи справді держави докладають достатньо зусиль для встановлення миру, а не лише готуються до можливих майбутніх воєн.

    Ця позиція продовжує лінію, яку Папа озвучував під час нинішнього візиту до Франції. 25 вересня він уже закликав не сприймати війну як неминучість і робити ставку на дипломатію, діалог та багатосторонні механізми. Він також висловився проти нової гонки озброєнь, зокрема ядерної.

    Заява Папи пролунала на тлі активізації гуманітарної дипломатії Ватикану щодо України. Саме 28–30 вересня спеціальний посланець понтифіка кардинал Маттео Дзуппі перебуває в Москві. Очікується, що основними темами його зустрічей стануть повернення українських дітей, обміни військовополоненими та возз’єднання розділених війною сімей.

    Таким чином, Ватикан продовжує просувати переговорний шлях завершення війни, одночасно зберігаючи окремий гуманітарний канал контактів із Москвою. Конкретних параметрів можливих «поступок» Лев XIV у Меці не назвав.

  • «Вірити в добре, але готуватися до найгіршого»: Буданов відповів Трампу на прогноз про мир до зими

    «Вірити в добре, але готуватися до найгіршого»: Буданов відповів Трампу на прогноз про мир до зими

    Керівник Офісу президента Кирило Буданов обережно відреагував на сподівання президента США Дональда Трампа щодо можливого завершення війни Росії проти України ще до настання суворої зими. За словами Буданова, Україна може сподіватися на позитивний сценарій, однак повинна одночасно готуватися до продовження бойових дій узимку.

    «Давайте вірити в щось добре, але ми маємо бути реалістами і готуватись до найгіршого варіанту», — сказав Буданов у коментарі Новини.LIVE. Він додав, що якщо завершити війну вдасться раніше, це буде позитивним результатом, однак будувати підготовку лише на такому сценарії не можна.

    Так Буданов прокоментував слова Дональда Трампа, який 26 вересня знову висловив сподівання, що Україна та Росія зможуть домовитися про припинення війни в найближчому майбутньому. Американський президент заявив, що хотів би побачити домовленість між Володимиром Зеленським і Володимиром Путіним ще до приходу суворої зими.

    Трамп аргументував необхідність якнайшвидшої угоди великими людськими втратами у війні. При цьому наведені ним цифри — 25 тисяч, 32 тисячі та 33 тисячі загиблих за окремі місяці — є саме заявою президента США; незалежного підтвердження такої помісячної статистики у відкритих джерелах немає.

    Обережна позиція Буданова збігається з його іншими останніми заявами. 26 вересня він наголошував, що Україна підтримує негайне припинення вогню, однак Росія наразі не демонструє готовності погодитися на нього. За його словами, вплив Вашингтона залишається одним із ключових факторів, який може допомогти зрушити переговорний процес.

    При цьому тема можливого результату ще до зими не нова. 22 вересня Зеленський зустрічався з Трампом у Нью-Йорку. Білий дім офіційно підтвердив проведення цієї двосторонньої зустрічі.

    Раніше «Ненька інфо» писала, що напередодні переговорів Київ розглядав серед ключових тем енергетичну деескалацію, зміцнення ППО, підготовку України до зими та можливі дипломатичні кроки.

    Енергетична деескалація та кулуарні компроміси: чого насправді очікує Київ від зустрічі Зеленського з Трампом

    Ще 7 вересня Зеленський після консультацій із представниками Трампа Стівом Віткоффом і Джаредом Кушнером заявляв, що українська сторона має розуміння кроків, які повинні «спрацювати до зими». Тоді серед тем також були дипломатія, ППО, гарантії безпеки та підготовка енергетики до холодного сезону.

    «Знаємо, що має спрацювати до зими»: Зеленський розкрив підсумки переговорів із посланцями Трампа

    Водночас нинішній переговорний порядок денний за останні тижні змінився. Зеленський 24 вересня заявив, що так звані «анкориджські домовленості» та частина попередніх російських територіальних вимог більше не розглядаються як основа нинішніх переговорів.

    Територіальні вимоги РФ прибрали з переговорного порядку денного — Зеленський

    Попри активізацію дипломатії, конкретної погодженої дати завершення війни або публічно підтвердженої домовленості між Україною та Росією наразі немає.

    Тому заява Буданова фактично зводиться до двох паралельних сценаріїв: Київ продовжує працювати над дипломатичним завершенням війни та припиненням вогню, але водночас військове й державне планування має виходити з того, що бойові дії можуть продовжитися і взимку.

    Саме цей підхід — сподіватися на дипломатичний результат, але не будувати оборонні плани виключно на оптимістичному прогнозі — Буданов і сформулював у відповіді на слова Трампа.

  • Територіальні вимоги РФ прибрали з переговорного порядку денного — Зеленський

    Територіальні вимоги РФ прибрали з переговорного порядку денного — Зеленський

    Президент Володимир Зеленський заявив, що так звані «анкориджські домовленості» більше не є частиною нинішнього переговорного процесу щодо завершення війни. За його словами, переговори відійшли і від питання нейтрального статусу України, і від формули «3+2», яку пов’язували з вимогами Росії щодо окупованих українських територій.

    Формула «3+2» стосувалася російських вимог щодо визнання її суверенітету над Кримом, Донецькою та Луганською областями, а також окупованими частинами Херсонської та Запорізької областей. Зеленський наголосив, що нинішній переговорний процес уже відійшов від такої моделі.

    Президент окремо відзначив роль американської сторони, але заявив, що найбільше значення для зміни переговорної позиції мала ситуація на фронті та дії Збройних сил України. За його словами, відсутність значних російських просувань дає Києву можливість не погоджуватися на вимоги Москви, які українська сторона вважає неприйнятними.

    Паралельно Зеленський назвав три напрями, які нині обговорюються зі Сполученими Штатами як можливі кроки до припинення вогню. Перший — взаємна відмова від ударів по енергетичній інфраструктурі. Другий — домовленості щодо безпеки судноплавства та морських перевезень у Чорному морі. Третій — новий тристоронній формат переговорів за участю України, США та Росії.

    Водночас конкретний майданчик для такої зустрічі ще не визначений. Зеленський 24 вересня назвав серед можливих варіантів саміт G20 у грудні, зазначивши, що питання тристоронньої зустрічі вже обговорювалося з американською стороною.

    При цьому реального припинення вогню поки немає. Кремль того ж дня знову заявив, що Росія не погоджується на «тимчасове перемир’я» і наполягає на досягненні, за формулюванням Москви, остаточного миру. Речник Кремля Дмитро Пєсков заявив, що позиція РФ у цьому питанні не змінилася.

    Таким чином, станом на 24 вересня головна зміна полягає в тому, що за твердженням Зеленського, переговори відійшли від «анкориджської» формули та російських територіальних вимог у форматі «3+2», тоді як США просувають більш вузькі практичні кроки — енергетичну деескалацію, безпеку в Чорному морі та новий тристоронній раунд переговорів.

    Водночас це поки не означає досягнення домовленості про мир чи припинення вогню: сторони залишаються на різних позиціях щодо самого формату перемир’я та подальших умов переговорів.

  • Кремль занервував через «пекельні санкції» США: Пєсков заговорив «мир»

    Кремль занервував через «пекельні санкції» США: Пєсков заговорив «мир»

    У Кремлі відреагували на ухвалення Палатою представників США масштабного санкційного законопроєкту проти Росії. Речник Володимира Путіна Дмитро Пєсков назвав дії Вашингтона «недружніми» та заявив, що нові обмеження нібито можуть ускладнити пошук мирного врегулювання війни проти України.

    Заява пролунала 17 вересня — наступного дня після того, як Палата представників США підтримала Lindsey O. Graham Sanctioning Russia and Iran Act of 2026. За документ проголосували 262 конгресмени, 159 виступили проти. Сенат схвалив пакет ще у серпні, тому тепер законопроєкт направляють президенту США Дональду Трампу.

    Пєсков підтвердив, що в Кремлі уважно стежать за проходженням документа.

    За його словами, Москва відносить рішення Конгресу до категорії «недружніх дій», а запровадження додаткових санкцій Сполученими Штатами, на думку Кремля, «ускладнюватиме зусилля» з пошуку мирного врегулювання.

    При цьому самі санкції розроблялися саме як інструмент додаткового економічного тиску на Росію, щоб скоротити доходи, які Москва може спрямовувати на продовження війни проти України.

    Що це за «пекельні санкції»

    Йдеться про великий пакет економічних обмежень, який у США обговорювали більше року.

    Законопроєкт отримав ім’я сенатора-республіканця Ліндсі Грема, який був одним із головних його авторів та прихильників. У липні 2026 року Грем помер, після чого законодавці назвали документ на його честь.

    Пакет спрямований передусім на російські енергетичний і оборонний сектори, фінансові установи та так званий тіньовий флот, за допомогою якого РФ намагається обходити нафтові санкції.

    Однак найбільшу увагу привертають тарифні повноваження, які документ надає президенту США.

    До 100% тарифів для покупців російської нафти

    Законопроєкт дозволяє президенту США запроваджувати тарифи до 100% на товари з країн, які належать до найбільших покупців російських нафти й газу.

    Конкретні держави в цій нормі не прописані, однак серед найбільших споживачів російських енергоресурсів залишаються Китай та Індія.

    Логіка цього механізму полягає в тому, щоб зробити торгівлю з Росією економічно дорожчою не лише безпосередньо для Москви, а й для її найбільших партнерів.

    У законі водночас передбачені винятки для окремих держав, зокрема якщо їхня частка закупівель невелика і вони демонструють скорочення залежності від російських енергоресурсів.

    До 500% на російський імпорт

    Ще жорсткіший механізм може застосовуватися безпосередньо до російських товарів.

    За доступним описом положень законопроєкту, президент США отримує право запроваджувати тарифи до 500% на окремі категорії російського експорту до Сполучених Штатів, зокрема нафту, газ, нафтопродукти, нафтохімічну продукцію та вугілля.

    Саме ця цифра стала однією з причин, чому пакет у медіа почали називати «санкціями з пекла».

    Проте важливий нюанс: йдеться не про автоматичне одномоментне запровадження 500-відсоткового тарифу на всю російську торгівлю, а про повноваження президента застосовувати такі заходи в межах закону.

    Удар по «тіньовому флоту»

    Ще один великий блок документа стосується суден, які Росія використовує для обходу нафтових обмежень.

    Так званий тіньовий флот складається переважно зі старих танкерів зі складними схемами власності, реєстрації та страхування. Через них Росія продовжує експортувати нафту, намагаючись мінімізувати ефект західних санкцій і цінових обмежень.

    Новий американський пакет передбачає додаткові заходи проти таких суден та компаній, які забезпечують їхню діяльність.

    Мета — скоротити валютні надходження Росії від експорту енергоресурсів.

    Під обмеження можуть потрапити банки та чиновники

    Документ також посилює санкції проти російських банків, оборонних підприємств, чиновників та інших осіб, пов’язаних із воєнною машиною РФ.

    Таким чином, пакет значно ширший за звичайні персональні санкції.

    Він поєднує фінансові обмеження, енергетичний тиск, тарифи на третіх країн і заходи проти транспортної інфраструктури, яка допомагає Росії експортувати нафту.

    Білий дім підтримував ключові санкційні повноваження

    Ще у серпні Білий дім офіційно виступив проти поправки, яка могла вилучити з законопроєкту частину тарифних механізмів.

    Адміністрація Трампа тоді назвала тарифні повноваження важливим інструментом, який президент може використовувати, щоб стимулювати Росію до згоди на умови завершення війни.

    Це цікаво контрастує з нинішньою заявою Пєскова.

    Якщо Кремль стверджує, що нові санкції ускладнять мирний процес, Білий дім раніше прямо пояснював протилежну логіку: економічний тиск має створити для Москви додатковий стимул для переговорів.

    У Кремлі заговорили про «мир» на тлі нового тиску

    Риторика Москви щодо санкцій останніми днями стала особливо помітною.

    15 вересня Кремль також підтримав ідею можливого припинення ударів по енергетичній інфраструктурі, яку озвучив Трамп.

    Водночас Пєсков одразу пов’язав потенційну домовленість із вимогами до Заходу — зокрема із забезпеченням безпечного судноплавства для російських нафтових танкерів та скасуванням санкцій, які Москва називає незаконними.

    Фактично питання санкцій Кремль намагається інтегрувати у ширшу дискусію про потенційне припинення війни.

    США пояснюють санкції продовженням війни

    Американська сторона, навпаки, пов’язує необхідність нових обмежень із тим, що війна триває, а попередні заходи не змусили Москву змінити курс.

    Після голосування у Палаті представників законопроєкт вирушає до Дональда Трампа.

    Після президентського підпису адміністрація отримає додаткові санкційні й тарифні інструменти.

    Водночас частина положень не означає автоматичне негайне введення максимально можливих тарифів: багато залежатиме від подальших рішень Білого дому.

    Індія вже відреагувала

    Потенційний удар по покупцях російських енергоресурсів викликав занепокоєння не лише в Москві.

    Індія вже попередила Вашингтон, що нові тарифні заходи через закупівлю російської нафти можуть вплинути на відносини між двома країнами.

    Нью-Делі заявляє, що продовжуватиме захищати власні торговельні та енергетичні інтереси.

    Це показує одну з головних складностей нового американського механізму: тиск на Росію одночасно може створювати торговельні конфлікти між США та великими економіками, які купують російську нафту.

    Nenka.info вже писала про готовність Трампа підписати документ

    Раніше Nenka.info повідомляла, що Білий дім заявляв про готовність Дональда Трампа підписати санкційний законопроєкт після проходження його Конгресом.

    У матеріалі йшлося про нові механізми тиску на російський енергетичний сектор і держави, які допомагають Москві отримувати доходи від експорту.

    Тепер законопроєкт подолав останній великий бар’єр у Конгресі — Палата представників дала йому 262 голоси.

    Що буде далі

    Наступний крок — рішення Дональда Трампа.

    Якщо президент США підпише законопроєкт, Білий дім отримає значно ширший набір інструментів для економічного тиску на РФ та її торговельних партнерів.

    У Кремлі вже дали зрозуміти, що розглядають це як погіршення відносин із Вашингтоном.

    При цьому заява Пєскова про те, що санкції нібито завадять «пошуку миру», є позицією російської влади. Американська адміністрація раніше аргументувала ті самі санкційні інструменти протилежним чином — як засіб посилити тиск на Росію і створити стимули для припинення війни.

    Тож головним питанням тепер стає не лише сам підпис Трампа, а й те, наскільки активно Білий дім використає передбачені законом тарифи та санкції проти російської енергетики й держав, які залишаються її найбільшими покупцями.

  • Путін уже обманював Трампа з «енергетичним перемир’ям»: чому нова пауза може стати пасткою для України

    Путін уже обманював Трампа з «енергетичним перемир’ям»: чому нова пауза може стати пасткою для України

    Президент США Дональд Трамп знову просуває ідею взаємного припинення ударів України та Росії по енергетичній інфраструктурі. 14 вересня він заявив, що Київ і Москва нібито вже погодилися на такий формат. Проте українська сторона швидко дала зрозуміти: формальної домовленості поки немає, а будь-яка деескалація можлива лише за умови реальної взаємності та гарантій виконання з боку Росії. Кремль, своєю чергою, привітав саму ідею, але не підтвердив готовність безумовно припинити атаки на українську енергетику.

    Ситуація виглядає особливо неоднозначною через мотиви всіх трьох сторін. Для Вашингтона тема енергетичного перемир’я тісно пов’язана не лише з війною в Україні, а й із внутрішньою американською політикою. Ціни на дизельне пальне у США різко зросли на тлі перебоїв із постачанням енергоносіїв через конфлікт навколо Ірану та Ормузької протоки. Financial Times повідомляє, що дизель у США сягнув рекордних $6,06 за галон, а високі ціни на пальне стають дедалі чутливішою темою напередодні проміжних виборів до Конгресу.

    На цьому тлі Трамп публічно пов’язав подорожчання дизеля насамперед із російсько-українською війною та закликав Володимира Зеленського припинити удари по російській паливній інфраструктурі. Водночас Financial Times зазначає, що перебої через конфлікт на Близькому Сході мають дуже серйозний вплив на глобальний ринок. Тобто твердження, що саме українські удари по російських НПЗ є головною причиною високих цін у США, залишається спірним.

    Для України логіка пропозиції інша. Київ не заперечує можливість взаємного припинення ударів, але прагне значно ширшої домовленості. Володимир Зеленський заявив, що захищеними мають бути не лише об’єкти енергетики, а й інша критична інфраструктура, зокрема об’єкти, пов’язані із забезпеченням продовольством та базовими потребами населення.

    Український президент прямо наголосив, що Україна готова зробити свої деескалаційні кроки, якщо американські партнери зможуть забезпечити реальну готовність Росії діяти так само. Інакше одностороння відмова від ударів лише дасть Москві додаткові можливості.

    Зеленський також планує обговорити параметри можливої домовленості під час контактів із Трампом. Паралельно Київ готується до потенційного відновлення тристоронніх переговорів за участю України, США та Росії. За даними Reuters, українська сторона орієнтується на жовтень, однак точні дата і місце поки не погоджені. Серед можливих майданчиків називали Туреччину, ОАЕ та Швейцарію.

    Позиція Кремля набагато менш однозначна. 15 вересня речник Путіна Дмитро Пєсков заявив, що Москва позитивно оцінює ідею енергетичного перемир’я. Але разом із цим Кремль одразу почав висувати додаткові умови: безпека комерційного судноплавства, зокрема нафтових танкерів, а також скасування міжнародних санкцій, яке Москва пов’язує зі стабілізацією ринку пального.

    Фактично це означає, що Кремль намагається розширити розмову далеко за межі простого принципу «не бити по енергетиці». Для Москви можливе припинення українських ударів по НПЗ є важливим саме зараз, адже останні місяці російська переробна інфраструктура зазнає серйозного тиску.

    Українські удари вже змусили Росію обмежувати експорт окремих видів пального. Reuters повідомляє про дефіцит у низці регіонів та зростання внутрішнього тиску на паливний ринок. Це створює для Кремля реальний стимул домовлятися хоча б про тимчасову паузу.

    Водночас є інший фактор, який штовхає Путіна у протилежний бік, — наближення зими.

    За даними Financial Times, частина людей, обізнаних із позицією Кремля, вважає, що Путін не хоче укладати стійку домовленість до зимового періоду. Москва розраховує, що нові удари по українській енергетиці під час холодів можуть посилити тиск на Київ і створити для Росії сильнішу переговорну позицію.

    Саме тут і виникає головна проблема нового «енергетичного перемир’я». Для України будь-яка пауза має сенс лише тоді, коли вона не перетворюється на час для перегрупування Росії.

    Подібний ризик уже проявлявся раніше. РБК-Україна нагадує, що наприкінці січня 2026 року після розмови Трампа з Путіним оголосили про коротку паузу в ударах по енергетичній інфраструктурі на тлі сильних морозів. Москва публічно підтверджувала домовленість, а Україна заявляла про готовність діяти дзеркально.

    Однак затишшя виявилося коротким. Уже 30–31 січня Росія продовжувала окремі атаки, а в ніч на 3 лютого здійснила новий масштабний удар по Україні.

    Саме після таких епізодів Київ дедалі наполегливіше вимагає не просто політичних заяв, а чіткої системи контролю та відповідальності за порушення.

    Цікаво, що ще на початку лютого Financial Times повідомляла про багаторівневий механізм реагування на можливі порушення майбутнього режиму припинення вогню. За цим планом перше порушення мало б спричинити дипломатичне попередження, подальша ескалація — військову реакцію України та союзників, а серйозне порушення могло б передбачати ширшу відповідь коаліції за участю США. Reuters тоді зазначав, що самостійно не зміг підтвердити всі деталі такого плану.

    Саме відсутність подібного механізму є слабким місцем нинішньої ініціативи. Поки Трамп говорить про «домовленість», ні Київ, ні Москва не оприлюднили спільного документа, дату початку режиму тиші, перелік заборонених цілей або процедуру фіксації порушень.

    Це залишає великий простір для різного трактування.

    Наприклад, що саме вважати енергетичною інфраструктурою? Чи потрапляють до цього переліку нафтопереробні заводи, нафтобази, термінали, газосховища, електропідстанції, електростанції або об’єкти, які одночасно мають цивільне й військове значення?

    Без узгодженого списку сторони можуть звинувачувати одна одну в порушеннях практично після будь-якого удару.

    Ще складніше питання — контроль.

    Якщо атака відбувається дроном або ракетою, необхідно мати механізм незалежної перевірки її походження. В умовах війни інформація про цілі, тип боєприпасів та наслідки ударів часто є частиною військової таємниці.

    Тому життєздатне перемир’я потребує не просто політичної обіцянки Трампа, а системи верифікації, яка буде прийнятною для обох сторін.

    Для України є ще одна принципова проблема. За роки війни Москва неодноразово використовувала удари по енергетичних об’єктах саме як інструмент тиску на цивільне населення. Відмова від такого важеля перед зимою означала б для Росії втрату одного з основних засобів примусу.

    Саме тому скепсис Києва щодо готовності Кремля до довгострокової домовленості має цілком практичні причини.

    Для Путіна пауза, навпаки, може бути вигідною в іншому сенсі. Вона дозволила б знизити темп українських атак на НПЗ, стабілізувати частину паливного ринку та відремонтувати пошкоджені об’єкти.

    Для Трампа ж навіть тимчасове припинення атак може стати політичним результатом, який можна представити американським виборцям як доказ того, що Вашингтон знижує геополітичні ризики та намагається стримати ціни на пальне.

    Саме ця різниця мотивів і робить нинішню ситуацію особливо хиткою.

    Вашингтону потрібен швидкий результат. Києву потрібна гарантована взаємність. Москві — умови, які дадуть стратегічну перевагу.

    Тим часом бойові дії не припиняються. Reuters повідомляє, що навіть після заяв Трампа сторони продовжили атакувати енергетичні об’єкти одна одної. Це ще раз підтверджує: фактичного режиму енергетичного перемир’я станом на 15 вересня немає.

    Тому нинішня ситуація поки більше нагадує дипломатичну пропозицію, ніж завершену угоду.

    У найближчі дні ключовими стануть кілька питань: чи представить Вашингтон конкретний текст домовленостей, чи погодиться Москва на дзеркальне припинення ударів, які саме об’єкти потраплять під захист і головне — що станеться у випадку порушення.

    Без відповідей на ці питання будь-яка «тиша» може виявитися лише тимчасовою паузою.

    І попередній досвід уже показав, чим така пауза здатна завершитися.

  • Трамп і Путін говорили годину після місії Віткоффа та Кушнера: що відомо про переговори

    Трамп і Путін говорили годину після місії Віткоффа та Кушнера: що відомо про переговори

    Президент США Дональд Трамп і російський лідер Володимир Путін 8 вересня провели приблизно годинну телефонну розмову, яка стала продовженням нового дипломатичного раунду навколо війни в Україні. Дзвінок відбувся після того, як американські представники Стів Віткофф і Джаред Кушнер протягом одного вікенду відвідали спочатку Москву, а потім Київ і провели багатогодинні переговори з обома сторонами. За версією Кремля, Трамп наголосив, що хоче домогтися реального прогресу у завершенні війни ще під час свого нинішнього президентського терміну.

    Деталі телефонної розмови першим публічно виклав помічник Путіна з міжнародних питань Юрій Ушаков. Він назвав діалог «конструктивним» і «відвертим» та повідомив, що президенти обговорили результати поїздок Віткоффа та Кушнера до Росії й України. Водночас на момент появи перших повідомлень Білий дім не оприлюднив власного детального викладу розмови, тому твердження про конкретні заяви Трампа та Путіна поки переважно спираються на російську версію переговорів.

    За словами Ушакова, Трамп під час дзвінка говорив про необхідність якнайшвидше завершити російсько-українську війну і висловив зацікавленість у тому, щоб домогтися «прориву» ще за час своєї каденції. Російська сторона водночас намагається прив’язати можливе припинення війни до значно ширшого перезавантаження відносин із Вашингтоном. Ушаков стверджує, що після врегулювання війни можуть відкритися перспективи для розвитку співпраці між США та Росією.

    Путін, зі свого боку, виклав Трампу російську оцінку ситуації на фронті та знову наголошував на військових цілях Москви. За інформацією Associated Press, російський президент також запевняв американського лідера, що РФ нібито не має агресивних планів щодо європейських країн. Ця заява прозвучала на тлі дедалі гостріших побоювань у Європі щодо довгострокових намірів Кремля та російських гібридних операцій.

    Сам дзвінок став логічним продовженням дипломатичного марафону, який розпочався кількома днями раніше. 5 вересня Віткофф і Кушнер прибули до Москви, де зустрілися з Путіним у Кремлі. Переговори тривали понад три години. За словами того ж Ушакова, представники США представили «низку ідей» щодо можливих шляхів завершення війни. Конкретного змісту цих пропозицій Москва не розкрила. Російська сторона після зустрічі назвала її корисною, однак жодних ознак досягнення остаточних домовленостей не було.

    На початку московської зустрічі Путін визнав, що ситуація навколо війни залишається складною, та позитивно висловився про спроби Трампа знайти політичне рішення. Водночас він продовжив наполягати на російській інтерпретації так званих «першопричин конфлікту» та говорив про впевненість Москви у досягненні своїх цілей. Це залишається одним із ключових протиріч у переговорному процесі: Москва публічно демонструє готовність до дипломатії, але одночасно не заявляє про відмову від своїх основних вимог.

    Уже 6 вересня Віткофф і Кушнер вирушили з Москви до Києва, де зустрілися з президентом України Володимиром Зеленським. Для американських переговорників це був перший такий візит до української столиці в межах їхньої нинішньої миротворчої місії. Після переговорів Віткофф заявив, що під час контактів у Москві американська сторона почула «нові ідеї» і висловив сподівання, що найближчим часом може бути оголошено про новий раунд переговорів між Україною та Росією за посередництва США.

    Зеленський після зустрічі назвав розмову з представниками Трампа дуже змістовною і підтвердив готовність України до тристороннього переговорного формату. Окремими темами стали посилення протиповітряної оборони та підтримка української енергетики перед зимовим періодом. Київ очікує, що Росія знову намагатиметься атакувати енергетичну інфраструктуру країни.

    Уже 8 вересня Зеленський повідомив, що американські переговорники справді представили кілька пропозицій, які він вважає перспективними. Деталей цих ідей президент України не розкрив. Водночас він висловив сподівання особисто зустрітися з Трампом приблизно 20 вересня, коли у Нью-Йорку проходитимуть заходи Генеральної асамблеї ООН. Однією з тем потенційної зустрічі можуть стати додаткові системи та ракети Patriot, які Україні потрібні для захисту від російських балістичних ударів.

    Після поїздки американських представників з’явилася й можливість повернення до формату Україна — США — Росія. Ще 7 вересня речник Кремля Дмитро Пєсков заявив, що Москва не виключає відновлення тристоронніх переговорів. Водночас він наголосив, що говорити про конкретну дату та місце зустрічі поки зарано. Тоді ж Пєсков не виключив і майбутньої телефонної розмови між Путіним і Трампом — вона відбулася вже наступного дня.

    Особливо контрастним дипломатичне пожвавлення виглядає на тлі подій безпосередньо в Україні. Після короткої паузи, яка супроводжувала перебування американських переговорників у Москві та Києві, Росія в ніч на 8 вересня знову здійснила масштабну атаку на українську столицю ракетами та безпілотниками. Reuters повідомляв щонайменше про двох загиблих і десятьох поранених у Києві, а також про пошкодження житлових будинків, гуртожитку, школи, клініки, складів та інших об’єктів.

    Міністр закордонних справ України Андрій Сибіга на тлі удару заявив, що російські балістичні ракети говорять про наміри Путіна переконливіше, ніж заяви про дипломатію. Водночас Москва продовжує стверджувати, що її атаки спрямовані на об’єкти, пов’язані з українським військово-промисловим комплексом.

    Таким чином, телефонна розмова Трампа і Путіна поки стала ознакою активізації контактів, але не свідченням досягнутої мирної угоди. Після тригодинних переговорів у Кремлі, візиту Віткоффа та Кушнера до Києва і годинного дзвінка між президентами США та РФ сторони все ще не оголосили ані узгодженого припинення вогню, ані дати нового раунду переговорів.

    Водночас дипломатична конструкція починає вимальовуватися чіткіше: Вашингтон паралельно контактує з Москвою та Києвом, Україна заявляє про готовність до тристороннього формату, а Кремль уже не виключає його відновлення. Віткофф і Кушнер говорять про появу нових ідей, Зеленський підтверджує, що серед них є пропозиції, які заслуговують на увагу, а Трамп, за твердженням Кремля, хоче домогтися результату ще під час своєї каденції. Але головне питання залишається без відповіді: чи готова Росія не просто вести переговори, а змінити свої вимоги та припинити бойові дії. Поки що на тлі нових ударів по Україні доказів такого рішення Москви немає.