Daypolitico

Позначка: МЗС України

  • Після хвилі критики МЗС призупинило видачу сертифікатів українським дітям за кордоном

    Після хвилі критики МЗС призупинило видачу сертифікатів українським дітям за кордоном

    Міністерство закордонних справ України призупинило реалізацію проєкту з видачі сертифікатів української ідентичності дітям, які проживають за кордоном. Рішення ухвалили після хвилі критики та обговорень у соціальних мережах. Водночас у дипломатичному відомстві не відмовляються від ідеї та допускають можливість її реалізації після додаткових консультацій.

    Про це повідомляють «Українські Новини» з посиланням на офіційну відповідь Міністерства закордонних справ на журналістський запит.

    У відомстві пояснили, що наразі ініціатива перебуває на паузі, оскільки потребує ширшого обговорення за участю представників державних органів, українських громад за кордоном, освітян та експертного середовища.

    «Станом на сьогодні у МЗС вирішили призупинити реалізацію цього проєкту для проведення ширших консультацій із профільними органами державної влади, із залученням українських громад за кордоном, освітян та експертів», — зазначили в міністерстві.

    Таким чином, рішення про призупинення не означає остаточного закриття проєкту. Подальша доля сертифікатів залежатиме від результатів обговорень та позицій зацікавлених сторін. Водночас конкретних термінів можливого відновлення ініціативи у відповіді МЗС не назвали.

    Жодного сертифіката поки не видали

    Окремо у Міністерстві закордонних справ прокоментували питання фактичної реалізації проєкту. За інформацією дипломатичного відомства, від початку його запровадження і до моменту призупинення жодного сертифіката української ідентичності не було видано.

    «Наразі інформація щодо виданих сертифікатів від закордонних дипломатичних установ України не надходила», — повідомила директор Департаменту світового українства та гуманітарної взаємодії МЗС України Олена Ващенко.

    Як зазначає видання, бюджетні кошти на друк сертифікатів наразі також не витрачалися. При цьому порядок реалізації ініціативи передбачав можливість виготовлення документів не лише державними установами.

    Згідно з відповідним наказом, друкувати сертифікати могли громадські організації закордонних українців, культурно-освітні осередки, суботні та недільні школи, які працюють при таких організаціях, а також українські посольства й консульства.

    Такий механізм передбачав залучення до реалізації проєкту як дипломатичних представництв, так і недержавних структур, які підтримують зв’язок українських дітей за кордоном із національною культурою та мовою.

    Чому виникла ідея сертифікатів

    Раніше Міністерство закордонних справ пояснювало, що ініціатива видачі сертифікатів української ідентичності виникла у відповідь на запит представників української діаспори, а не була самостійною пропозицією відомства.

    Ідея стосувалася дітей, які мешкають за межами України, та була пов’язана з питанням збереження їхньої української ідентичності.

    Проте після появи інформації про проєкт у соціальних мережах розгорнулася критика, що й передувала рішенню про його призупинення.

    Наразі залишається відкритим питання, чи повернеться МЗС до реалізації сертифікатів у попередньому вигляді, чи запропонує змінений механізм після консультацій.

    Отже, попри суспільний резонанс, остаточної крапки в історії із сертифікатами української ідентичності ще не поставлено.

  • Варшава обурена рішенням Львівської облради: під питанням опинилося постачання зброї Україні

    Варшава обурена рішенням Львівської облради: під питанням опинилося постачання зброї Україні

    Польща, за інформацією українських журналістів, могла призупинити підготовку до передачі масштабного пакета військової допомоги Україні після рішення Львівської обласної ради проголосити 2027 рік роком Української повстанської армії, Романа Шухевича та Олега Ольжича. Ініціатива спричинила гостру дипломатичну суперечку між Києвом і Варшавою. На неї відреагували прем’єр-міністр Польщі Дональд Туск, очільник польського оборонного відомства Владислав Косіняк-Камиш та міністр закордонних справ Радослав Сікорський. Водночас повідомлення про зупинення військових поставок поки ґрунтується лише на інформації анонімного джерела.

    Про можливе призупинення допомоги 21 жовтня повідомило ТСН із посиланням на співрозмовника, обізнаного із ситуацією.

    За твердженням джерела, голосування депутатів відбулося саме тоді, коли Польща готувалася передати Україні чергову велику партію військової допомоги.

    Після виникнення дипломатичного конфлікту процес нібито поставили на паузу.

    Що відомо про можливе призупинення польської допомоги

    За словами співрозмовника ТСН, рішення Львівської облради безпосередньо вплинуло на підготовку військового пакета.

    Джерело стверджує, що постачання тимчасово призупинили, а українські дипломати намагаються врегулювати конфлікт.

    Однак офіційної заяви польського Міністерства оборони щодо припинення передачі озброєння наразі немає.

    Також не повідомляється, які саме види військової техніки або боєприпасів могли входити до згаданого пакета.

    Невідомими залишаються його вартість, обсяги, заплановані строки відправлення та можливий термін затримки.

    Тому інформацію про призупинення допомоги поки не можна вважати остаточно підтвердженим рішенням польського уряду.

    Яке рішення ухвалила Львівська обласна рада

    20 жовтня депутати Львівської обласної ради проголосували за проголошення 2027 року роком Романа Шухевича, Української повстанської армії та Олега Ольжича.

    Ініціатива передбачала проведення тематичних заходів, присвячених українському національно-визвольному руху та його діячам.

    Автором пропозиції був депутат Святослав Шеремета, який очолює комісію обласної ради з питань культури.

    Рішення мало регіональний характер і стосувалося Львівської області.

    Однак його зміст викликав негативну реакцію польських політиків через історичні суперечності щодо діяльності УПА та постаті Романа Шухевича.

    У Польщі питання відповідальності УПА за масові вбивства польського цивільного населення на Волині та в Галичині залишається особливо чутливим.

    Водночас в Україні УПА також розглядають у контексті боротьби за незалежність держави.

    Різні історичні оцінки не скасовують необхідності дослідження та визнання злочинів проти цивільного населення.

    Дональд Туск різко відреагував на рішення

    Прем’єр-міністр Польщі Дональд Туск заявив, що рішення Львівської облради ускладнює роботу політикам, які підтримують Україну.

    Він повідомив, що раніше попереджав президента Володимира Зеленського про можливі негативні наслідки подібних ініціатив для двосторонніх відносин.

    За оцінкою польського прем’єра, такі суперечки можуть використовувати противники України.

    Позицію Туска 21 жовтня висвітлило польське видання Gazeta Wyborcza.

    Своє невдоволення також висловив віцепрем’єр-міністр та міністр національної оборони Польщі Владислав Косіняк-Камиш.

    Він заявив, що вшанування УПА та її командування в такому форматі завдає шкоди українсько-польському партнерству.

    Однак у перевірених публічних заявах посадовців не міститься підтвердження рішення про припинення військової допомоги.

    Польща запровадила обмеження щодо українського депутата

    Дипломатична суперечка вже спричинила конкретні політичні дії.

    Міністр закордонних справ Польщі Радослав Сікорський повідомив про підписання розпорядження щодо внесення Святослава Шеремети до списку осіб, небажаних для в’їзду до Польщі.

    Таке рішення польська сторона пов’язала з ініціативою щодо проголошення 2027 року роком УПА.

    Крім того, представники деяких польських міст запропонували переглянути партнерські відносини зі Львовом.

    Зокрема, посадовці Кракова та Перемишля виступили за обговорення можливого призупинення міжміської співпраці.

    Таким чином, наслідки суперечки вже вийшли за межі заяв на рівні центральних урядів.

    МЗС України дистанціювалося від рішення обласної ради

    21 жовтня Міністерство закордонних справ України офіційно прокоментувало ситуацію.

    У відомстві зазначили, що рішення Львівської облради було ухвалене без консультацій із дипломатами та центральними органами державної влади.

    МЗС назвало ініціативу контрпродуктивною для розвитку українсько-польських відносин.

    Дипломати наголосили, що двом країнам вдалося досягти суттєвого прогресу у стратегічному партнерстві, зокрема в оборонній співпраці та вирішенні історичних питань.

    Українське зовнішньополітичне відомство також підкреслило: рішення місцевих рад не повинні створювати загроз національним інтересам України.

    Водночас у МЗС закликали польську сторону утримуватися від різких кроків, які можуть ускладнити нормалізацію відносин.

    У Польщі заявили про можливий перегляд рішення

    На тлі дипломатичної суперечки заступник міністра закордонних справ Польщі Марцін Босацький повідомив, що отримав запевнення від представників оточення Володимира Зеленського щодо подальшої долі рішення Львівської облради.

    За його словами, українська сторона дала зрозуміти, що ухвала не повинна набути практичної реалізації.

    Про це 21 жовтня повідомило польське видання Euronews.

    Водночас такі запевнення не дорівнюють формальному скасуванню рішення Львівською обласною радою.

    Для юридичної зміни або скасування документа необхідні відповідні процедури на рівні органу, який його ухвалив.

    Тому остаточний статус рішення потребує додаткового уточнення.

    Чому суперечка важлива для військової співпраці

    Польща залишається одним із ключових партнерів України в оборонній сфері.

    Від початку повномасштабного російського вторгнення Варшава надавала українській армії озброєння, боєприпаси та військову техніку.

    Крім того, польська територія має важливе значення для логістики міжнародної військової допомоги.

    Через Польщу проходять маршрути постачання обладнання та вантажів від інших держав-партнерів.

    Саме тому можливі обмеження військової співпраці викликають особливе занепокоєння.

    Водночас необхідно розмежовувати кілька різних процесів: передачу Польщею власного озброєння, транзит міжнародної допомоги через польську територію та загальну оборонну співпрацю.

    Навіть якщо відправлення окремого пакета справді затримали, це не означатиме автоматичного припинення всієї військової підтримки чи транзиту озброєння через Польщу.

    Публічних підтверджень таких масштабних обмежень немає.

    Що буде далі

    За інформацією джерела ТСН, українська та польська сторони вже працюють над розв’язанням суперечки дипломатичними каналами.

    Водночас офіційні представники обох країн продовжують наголошувати на важливості стратегічного партнерства.

    Подальший розвиток ситуації залежатиме від позиції Львівської облради, результатів дипломатичних консультацій і рішень польського уряду.

    Станом на 21 жовтня підтверджено дипломатичний конфлікт через проголошення 2027 року роком УПА та різку реакцію польських посадовців. Однак призупинення військового пакета залишається твердженням анонімного джерела, яке не отримало офіційного підтвердження.

    Саме це розмежування є принциповим для оцінки реальних наслідків суперечки для обороноздатності України.

  • Реакція Сеула: Південна Корея відкинула звинувачення Києва у постачанні нафтопродуктів до РФ

    Реакція Сеула: Південна Корея відкинула звинувачення Києва у постачанні нафтопродуктів до РФ

    Офіційний Сеул різко відреагував на заяви української сторони щодо нібито постачання південнокорейського пального до Росії в обхід санкційних обмежень. У Празі та Сеулі наголосили, що подібні звинувачення є передчасними та такими, що шкодять двосторонній довірі.

    За даними офіційної статистики та урядових звітів, за період із серпня 2025 по серпень 2026 року експорт дизельного палива, бензину чи реактивного палива до РФ не зафіксований.

    Головні деталі офіційної позиції Південної Кореї:

    • Дані митної статистики: Адміністрація президента Південної Кореї та профільні відомства підтвердили відсутність будь-яких постачань нафтопродуктів до Росії у вказаний період.
    • Заклик до обачності: В офісі президента назвали публічні заяви українських посадовців без перевірки фактів «недоречними» та закликали не руйнувати міжурядову довіру.
    • Дотримання санкцій: Сеул послідовно виконує міжнародні режими контролю та заявляє про готовність проводити додаткові перевірки за будь-якими конкретними фактами й застереженнями.

     

  • Після Берліна — решта Європи: Україна закликала закрити всі «Російські доми»

    Після Берліна — решта Європи: Україна закликала закрити всі «Російські доми»

    Україна закликала іноземні уряди припинити роботу так званих «Російських домів» — мережі культурних центрів, пов’язаних із російським державним агентством «Россотрудничество». Київ вважає, що під виглядом культурної та освітньої діяльності такі установи можуть використовуватися Росією для поширення пропаганди, формування політичного впливу та інших операцій за кордоном.

    Міністр закордонних справ України Андрій Сибіга заявив, що європейським країнам варто наслідувати приклад Німеччини та закривати російські центри, які продовжують працювати на їхній території. У МЗС наголошують: дозволяти російським мережам впливу функціонувати паралельно з війною РФ проти України неприпустимо.

    Українська позиція не виникла на порожньому місці. Саме «Россотрудничество», яке координує значну частину мережі «Російських домів», перебуває під санкціями Європейського Союзу з 2022 року. У Європарламенті ще кілька років тому окремо висловлювали занепокоєння діяльністю центрів, що фінансуються цією структурою, вказуючи на ризики поширення кремлівської пропаганди та дезінформації серед громадян ЄС.

    При цьому санкції не означали автоматичного закриття всіх центрів. У різних країнах вони мають різний юридичний статус: десь працюють як окремі культурні установи, десь — при російських дипломатичних представництвах, а в окремих державах їхня діяльність регулюється давніми міжурядовими угодами.

    Саме тому процес демонтажу цієї мережі виявився значно складнішим, ніж просте введення санкцій.

    Одним із найпомітніших прикладів стала Німеччина. На початку вересня 2026 року Берлін оголосив про рішення припинити роботу «Російського дому» на Фрідріхштрасе. Німецька влада заявила про розірвання відповідних домовленостей, а глава МЗС ФРН Йоганн Вадефуль пояснював, що центр фактично не використовувався відповідно до заявленого призначення.

    Рішення стало частиною ширших заходів Берліна щодо Росії після того, як німецька влада поклала на РФ відповідальність за диверсійну операцію із застосуванням дронів поблизу аеропорту Лейпциг/Галле. Разом із «Російським домом» Німеччина вирішила закрити російське генконсульство в Бонні та посилити інші обмеження.

    Москва відповіла дзеркальними заходами. Російська сторона оголосила про закриття трьох представництв німецького Goethe-Institut — у Москві, Санкт-Петербурзі та Єкатеринбурзі.

    Ще раніше аналогічний шлях пройшла Молдова. Кишинів денонсував міжурядову угоду з Росією щодо культурних центрів, після чого «Російський дім» у молдовській столиці остаточно припинив роботу на початку липня 2026 року. Молдовська влада пояснювала рішення тим, що центр використовувався як інструмент гібридного впливу Кремля.

    Примітно, що паралельно із закриттями у Європі Москва намагається розширювати мережу в інших регіонах. На початку вересня глава «Россотрудничества» Ігор Чайка заявив про домовленості щодо відкриття ще 11 «Російських домів». Вісім із них планують відкрити в країнах Африки.

    Саме африканський напрям останнім часом привертає особливу увагу. У червні Euronews із посиланням на дані української розвідки повідомляв, що мережа російських центрів активно розширюється на континенті. Українська сторона стверджує, що окремі пов’язані структури використовуються не тільки для популяризації російської культури, а й для вербування та залучення молоді до російських проєктів, у тому числі пов’язаних із війною проти України. За даними цього розслідування, Росія планувала розширення присутності, зокрема, у Нігерії, Сенегалі, Ліберії, Сьєрра-Леоне, Того, Малі, Мозамбіку та Сан-Томе і Принсіпі.

    Таким чином, боротьба навколо «Російських домів» дедалі менше нагадує звичайну суперечку про культурні центри. Для Москви вони є частиною інструментарію «м’якої сили»: через них проводять мовні курси, культурні заходи, освітні програми, просувають російські університети та підтримують зв’язки з російськомовними громадами.

    Україна ж наполягає, що після початку повномасштабної війни такі установи не можна розглядати лише через призму культури.

    Центр протидії дезінформації раніше заявляв, що мережа «Російських домів» може використовуватися для поширення кремлівських наративів і проведення інформаційно-психологічних операцій. У випадку Берліна український ЦПД також звертав увагу на повідомлення про можливі допоміжні функції таких структур для російських спецслужб.

    Водночас твердження про шпигунську діяльність конкретного центру потребують доказів у кожному окремому випадку. Наприклад, у Німеччині навколо «Російського дому» роками тривали політичні та юридичні дискусії, а його закриття стало можливим лише після різкого погіршення відносин між Берліном і Москвою.

    На сайті Nenka.info раніше вже розповідали про інші інструменти російського інформаційного впливу. Зокрема, українські структури попереджали про спроби російських спецслужб використовувати історичну тематику для провокування конфліктів між Україною та Польщею. ФСБ готує фальшиві документи про Волинську трагедію для розколу України та Польщі

    Ще один приклад стосується російської «м’якої сили» у масовій культурі: Україна запровадила санкції проти творців та дистриб’юторів мультсеріалу «Маша та Ведмідь», який українська влада пов’язує з просуванням проросійських наративів. Блокування «м’якої сили» РФ: санкції проти творців «Маші та Ведмедя»

    Тепер Київ прагне перенести цю логіку на міжнародний рівень. Якщо заклик Сибіги отримає підтримку, питання «Російських домів» може перетворитися з локальної дискусії окремих столиць на системну кампанію з демонтажу російської мережі впливу в Європі.

    Німецький і молдовський приклади вже показали, що юридично це можливо. Однак у кожній країні рішення залежатиме від місцевого законодавства, міжнародних договорів, статусу будівель і ризику відповідних кроків Москви проти європейських культурних установ.

    При цьому Росія, навпаки, демонструє намір компенсувати втрату частини європейських майданчиків активним просуванням у країнах Африки та інших регіонах. Тому протистояння навколо «Російських домів» фактично стає ще одним фронтом довготривалої боротьби за інформаційний та політичний вплив за межами самої України.

  • Росія вже знищила й пошкодила понад 500 локомотивів: Сибіга терміново звернувся до партнерів

    Росія вже знищила й пошкодила понад 500 локомотивів: Сибіга терміново звернувся до партнерів

    Міністр закордонних справ України Андрій Сибіга закликав міжнародних партнерів терміново допомогти Україні локомотивами та фінансуванням для закупівлі нової техніки на тлі систематичних російських ударів по залізничній інфраструктурі. За його словами, від початку повномасштабного вторгнення Росія пошкодила або повністю знищила понад 500 українських локомотивів, причому більше половини цих втрат припали лише на 2026 рік. У ніч проти 15 вересня черговий російський удар припав по залізничній інфраструктурі поблизу польського кордону у Волинській області, де було безпосередньо уражено ще один локомотив.

    Сибіга наголосив, що Росія цілеспрямовано намагається підірвати українську логістику по всій країні. Залізниця при цьому залишається однією з ключових систем життєзабезпечення України: нею евакуюють цивільних із прифронтових районів, перевозять критично важливі вантажі, продовольство, зерно, гуманітарну допомогу та інші необхідні товари. Саме тому Київ звернувся до партнерів із проханням допомогти знайти локомотиви, сумісні з українською шириною колії 1520 мм, а також надати фінансування для прискорення закупівлі нових машин.

    Проблема ускладнюється тим, що більшість країн Європейського Союзу використовують стандартну колію шириною 1435 мм. Українська ж залізнична мережа побудована переважно під стандарт 1520 мм, тому не кожен європейський локомотив можна швидко поставити на українські маршрути. Це значно звужує коло потенційних постачальників і робить пошук техніки складнішим.

    Останні російські атаки показують, що залізниця стала однією з пріоритетних цілей. 13 вересня Росія вдарила по локомотиву пасажирського поїзда неподалік кордону з Польщею. В «Укрзалізниці» тоді припускали, що ціллю безпілотника міг бути поїзд, яким пересувалися дипломати та політики. До цього російські удари вже неодноразово припадали по станціях, коліях, локомотивних депо, енергетичній інфраструктурі та рухомому складу.

    На відміну від пошкодженої ділянки колії, яку в багатьох випадках можна відносно швидко відновити, знищення локомотива має довготривалі наслідки. Це складна і дорога техніка, яку неможливо оперативно замінити. Один втрачений локомотив може вплинути одразу на кілька маршрутів, особливо якщо йдеться про вантажні або евакуаційні перевезення. Саме тому цифра у понад 500 пошкоджених або знищених машин виглядає особливо тривожно.

    Для України залізниця має критичне значення ще й через обмежені можливості морського та повітряного сполучення. Після початку повномасштабної війни вона стала головною транспортною артерією для евакуації, внутрішньої логістики, експорту та доставки вантажів до кордонів ЄС. У перші місяці великої війни саме залізницею були евакуйовані мільйони людей, а надалі мережа стала ключовим елементом стійкості держави.

    У цьому контексті звернення Сибіги має не символічний, а суто практичний характер. Україні потрібні не лише системи ППО для захисту інфраструктури, а й заміна вже втраченої техніки. При цьому необхідні як електровози, так і тепловози. Останні особливо важливі в умовах атак на енергетичну систему, адже вони можуть працювати на неелектрифікованих ділянках або там, де пошкоджена контактна мережа.

    Сибіга наголосив, що підтримка стабільної роботи української залізниці допоможе уникнути гуманітарної кризи та зміцнить стійкість країни в умовах війни. Якщо дефіцит локомотивів зростатиме, це може безпосередньо вплинути на евакуацію населення, регулярність пасажирських перевезень, постачання продуктів, логістику промисловості та експорт.

    Фактично йдеться вже не просто про транспортну проблему, а про питання національної безпеки. Росія намагається бити не лише по коліях і станціях, а й по самій здатності України підтримувати рух поїздів. Саме тому Київ закликає партнерів діяти швидко: знайти сумісні локомотиви, допомогти з їх передачею та профінансувати закупівлю нової техніки.

    За нинішніх темпів російських атак питання відновлення локомотивного парку може стати одним із найскладніших для «Укрзалізниці». Якщо раніше головним завданням було оперативно ремонтувати колії, мости та контактну мережу після обстрілів, то тепер дедалі гостріше постає проблема фізичної нестачі тягового рухомого складу.

    І саме оприлюднена Сибігою цифра — понад 500 пошкоджених або знищених локомотивів — показує масштаб проблеми. Більше половини з них Україна втратила лише цього року, що свідчить про різке посилення російських атак на залізничну логістику.

  • Вербування іноземців до армії РФ: МЗС України оприлюднило дані про найманців із країн Африки

    Вербування іноземців до армії РФ: МЗС України оприлюднило дані про найманців із країн Африки

    Міністерство закордонних справ України оприлюднило офіційну статистику щодо залучення громадян африканських держав до лав збройних сил РФ для участі у війні проти України.

    Ключові факти та деталі звіту МЗС

    • Масштаби та втрати: Росія завербувала щонайменше 2 982 осіб із 37 країн Африки, з яких щонайменше 486 вже загинули.
    • Статус полонених: В українському полоні наразі перебувають 35 громадян із 17 африканських держав.
    • Основна географія рекрутингу: Найбільше військовослужбовців росіяни вербують у Кенії, Єгипті, Камеруні, Гані, Нігерії, Уганді, Алжирі та Малі.
    • Схеми обману та примусу: Спецслужби РФ заманюють іноземців обіцянками цивільного працевлаштування, навчання, високих виплат чи отримання громадянства. Багатьох змушують підписувати контракти російською мовою під загрозою депортації або ув’язнення.
    • Протидія та інформаційна кампанія: МЗС разом із Координаційним штабом створили портал Stop Russian Recruiters (доступний англійською, французькою та мовою суахілі) та регулярно інформують уряди африканських країн про факти вербування.

    З заяви Міністерства закордонних справ України:

    «Для залучення африканців російські спецслужби застосовують широкий арсенал маніпулятивних методів, спрямованих на примус і обман… У багатьох випадках іноземців змушують підписувати військові контракти російською мовою під загрозою депортації або позбавлення волі».

  • Перший візит очільника ЮНЕСКО до України: Андрій Сибіга зустрівся з Халедом Ель-Енані у Києві

    Перший візит очільника ЮНЕСКО до України: Андрій Сибіга зустрівся з Халедом Ель-Енані у Києві

    Новообраний Генеральний директор ЮНЕСКО Халед Ель-Енані здійснив свій перший офіційний візит до України у новому статусі та провів у Києві переговори з Міністром закордонних справ України Андрієм Сибігою. Символічно, що приїзд очільника організації збігся з відзначенням 975-річчя Києво-Печерської лаври, яка входить до списку Світової спадщини ЮНЕСКО.

    Ключові деталі та пріоритети співпраці

    • Захист культурної спадщини: Головною темою перемовин став захист українських музеїв, навчальних закладів та історичних пам’яток від регулярних російських атак, а також системний моніторинг пошкоджених об’єктів.
    • Повернення вкрадених артефактів: Сторони окремо розглянули проблему незаконного вивезення українських культурних цінностей із тимчасово окупованих територій і потребу вдосконалення міжнародних інструментів для їх реституції.
    • Фінансова підтримка: Наразі ЮНЕСКО залучила вже понад $77 млн на підтримку сфери культури, науки та освіти в Україні.
    • Архівна виставка: Дипломати ознайомилися зі спеціальною експозицією архівних документів про історію співпраці України з ЮНЕСКО, зокрема з матеріалами про «Українську Республіканську Капелу за кордоном (1919–1929)», номіновану до реєстру «Пам’ять світу».

    З заяви Міністра закордонних справ України Андрія Сибіги:

    «Перший візит Халеда Ель-Енані на посаді Генерального директора ЮНЕСКО в Україну — важливий сигнал солідарності та підтримки. Особливо символічно, що він відбувається у день, коли ми відзначаємо 975-річчя Києво-Печерської лаври — унікальної памʼятки української історії та культури і частини світової спадщини».

     

  • Україна допускає зустріч із Лукашенком: у МЗС назвали умову

    Україна допускає зустріч із Лукашенком: у МЗС назвали умову

    В Україні не виключають можливості зустрічі представників найвищого керівництва держави з білоруським диктатором Олександром Лукашенком, якщо така зустріч матиме практичний результат і допоможе зберегти людські життя або наблизити припинення бойових дій.

    Про це в інтерв’ю Радіо Свобода заявив посол з особливих доручень Міністерства закордонних справ України Ярослав Чорногор. За його словами, під час війни Україна може розглядати навіть контакти з представниками протилежної сторони, якщо вони потенційно здатні сприяти зменшенню кількості жертв.

    Дипломат наголосив, що йдеться не про готовність України безумовно проводити зустріч із Лукашенком, а про можливість такого кроку за конкретних обставин. За його словами, рішення має залежати насамперед від того, чи може зустріч дати результат, який буде вартий політичної та дипломатичної ціни.

    «Якщо в умовах війни буде необхідність для того, щоб зменшити кількість людських жертв або взагалі зупинити бойові дії — і для цього президенту України чи комусь із державних службовців України буде потрібно зустрітися з тим чи іншим супротивником, чи представником протилежної сторони, то такі дії будуть, можливо, і здійснені», — пояснив Чорногор.

    Водночас представник МЗС окремо підкреслив, що не йдеться про неминучість або вже ухвалене рішення щодо переговорів із білоруським правителем. «Я не кажу, що це обов’язково станеться. Але якщо ціна цієї зустрічі буде варта того, щоб зустрітися, зокрема заради збереження людських життів, все можливо», — зазначив дипломат.

    Чорногор пояснив такий підхід необхідністю розрізняти політичні та гуманітарні міркування в умовах війни. «Є категорія цінностей, а є категорія виживання», — сказав він, фактично наголосивши, що заради порятунку людей держава може бути змушена розглядати навіть нестандартні дипломатичні рішення.

    Білорусь залишається одним із найближчих союзників Росії. Територія країни використовувалася російськими військами для ведення війни проти України, зокрема на початковому етапі повномасштабного вторгнення. Водночас Мінськ періодично позиціонує себе як майданчик для можливих переговорів та контактів між сторонами.

    Тема можливих контактів із Лукашенком активізувалася й на міжнародному рівні. Президент США Дональд Трамп раніше анонсував зустріч із білоруським диктатором у межах засідання Ради миру. Перед цим білоруська сторона заявила про домовленість щодо звільнення ще 250 політичних в’язнів.

    Пізніше Лукашенко також заявив, що в Мінську з ним зустрічалися представники української сторони. За його словами, під час контакту він отримав певну відповідь від Києва та закликав сторони уникати подальшого загострення й шукати можливості для переговорів.

    Таким чином, заява українського дипломата не означає, що Київ готує окрему зустріч із Лукашенком. Вона радше демонструє готовність України розглядати будь-які дипломатичні інструменти, якщо вони матимуть реальний потенціал для припинення бойових дій, зменшення кількості жертв або досягнення іншого важливого гуманітарного результату.

  • Сибігу розглядають на посаду посла у Польщі після виходу з МЗС

    Сибігу розглядають на посаду посла у Польщі після виходу з МЗС

    Посольство України у Варшаві найближчим часом змінить керівника. Після того як Василь Боднар перейде на посаду заступника міністра закордонних справ — про це 3 серпня на нараді послів заявив Володимир Зеленський, — одна з найважливіших дипломатичних місій Києва звільняється. І саме зараз у вузькому колі, яке відстежує кадрові процеси, з’явилася інформація: уже третє незалежне джерело підтверджує, що восени Андрій Сибіга може залишити посаду виконувача обов’язків міністра і вирушити послом до Польщі. Хто його замінить, поки невідомо.

    Сибіга — один із небагатьох українських дипломатів, для яких Варшава не є чужою територією. У 1998–2002 роках він працював другим, потім першим секретарем посольства. У 2008–2012-му — радником-посланником. Володіє польською. Після Туреччини (2016–2021) і посади заступника керівника Офісу президента (2021–2024) він став міністром у вересні 2024-го, замінивши Дмитра Кулебу. Після липневої урядової ротації 2026 року, коли Верховна Рада затвердила новий Кабмін на чолі з Сергієм Корецьким, Сибіга залишився виконувачем обов’язків. Повноцінне призначення міністрів закордонних справ і оборони тоді відклали.

    Польський напрямок для Києва залишається одночасно стратегічним і найскладнішим. Через територію сусідньої держави проходить левова частка логістики для фронту. У Польщі проживають близько двох мільйонів українців. Водночас останні півтора року відносини пройшли через кілька гострих фаз — історичні суперечки, рішення щодо орденів, риторика навколо УПА, антиукраїнські інциденти. Сибіга був одним із тих, хто намагався гасити ескалацію: у червні 2026-го він публічно повернув польську державну нагороду після рішення щодо ордена Зеленського, пізніше передавав Сікорському пакет антикризових кроків і неодноразово підкреслював, що емоції грають на руку лише Москві.

    Призначення досвідченого переговорника з глибоким знанням польського політичного поля на посаду посла виглядає логічним саме зараз, коли Боднар повертається до Києва, а відносини потребують не стільки публічної риторики, скільки щоденної, часто непублічної роботи. Для Банкової це також спосіб зберегти контроль над ключовим напрямом і не допустити різкої зміни курсу: Сибіга вже кілька років працює в одній системі координат з Офісом президента.

    Питання наступника залишається повністю відкритим. У грудні 2025-го в публічному просторі з’являлися чутки, що місце Сибіги може зайняти тодішній перший заступник міністра Сергій Кислиця. Однак від січня 2026-го Кислиця працює першим заступником керівника Офісу президента Кирила Буданова і в переговорних процесах з партнерами. Нових імен, які б активно обговорювалися в контексті повноцінного призначення на посаду міністра закордонних справ, у відкритих джерелах наразі немає. Після липневої ротації президент прямо говорив про необхідність закріпити за окремими людьми конкретні пріоритетні зовнішньополітичні треки — від США і ЄС до сусідів і Близького Сходу. Хто саме візьме на себе загальне керівництво МЗС, стане зрозуміло лише тоді, коли з’явиться офіційна номінація від Банкової.

    Поки міністерство працює в режимі виконувача обов’язків, а посольство у Варшаві готується до ротації, осінній кадровий сценарій, про який говорять джерела, може стати однією з перших видимих ознак того, як саме Банкова розставляє людей на ключових напрямках після липневого оновлення влади.

     

  • «Росія напала, Україна захищається»: Лубінець розкритикував ЮНІСЕФ через заяву про загиблих дітей

    «Росія напала, Україна захищається»: Лубінець розкритикував ЮНІСЕФ через заяву про загиблих дітей

    Уповноважений Верховної Ради України з прав людини Дмитро Лубінець розкритикував формулювання ЮНІСЕФ у заяві щодо загибелі та поранення дітей унаслідок війни. Омбудсман заявив, що міжнародні організації мають чітко називати причину трагедії та не створювати враження, ніби Україна і Росія є рівнозначними сторонами конфлікту.

    Реакція Лубінця стала продовженням дискусії, яка виникла після публікації ЮНІСЕФ про дітей, які постраждали в Україні та Росії. Українська сторона звернула увагу передусім на контекст подачі інформації: на думку Києва, повідомляти про жертви з обох боків без чіткого пояснення, хто розпочав війну та хто здійснює агресію, означає створювати викривлену картину причин і наслідків.

    Лубінець наголосив, що Росія веде агресію проти України з 2014 року, а її наслідками стали сотні загиблих та тисячі поранених українських дітей.

    За наведеними омбудсманом актуальними даними, від початку російської агресії загинули щонайменше 728 дітей, 2775 отримали поранення, ще 2372 дитини вважаються зниклими безвісти. Йдеться лише про документально зафіксовані випадки, тому реальна кількість постраждалих може бути більшою.

    Для порівняння, ще станом на 4 червня 2026 року Міністерство закордонних справ України повідомляло про щонайменше 707 загиблих, 2548 поранених та 2317 зниклих безвісти дітей. Це означає, що навіть протягом останніх місяців офіційна статистика продовжувала зростати. МЗС тоді також наголошувало, що встановити остаточний масштаб злочинів неможливо через активні бойові дії та окупацію частини української території.

    Лубінець: агресор і жертва не можуть бути рівнозначними

    Головна претензія українського омбудсмана стосується не самого факту згадки про загиблих дітей, а способу, в який міжнародна організація описує війну.

    Лубінець наголосив, що в цій ситуації існує конкретна сторона, яка розпочала агресію. Росія вторглася на територію України, тоді як Україна реалізує право на захист.

    Саме тому, за його словами, «неприпустимо подавати інформацію у спосіб, який може створювати хибне враження рівнозначності між агресором і жертвою».

    Омбудсман сформулював позицію ще чіткіше: «Агресор і жертва — не рівнозначні сторони. Росія напала. Україна захищається».

    На думку Лубінця, міжнародні організації мають враховувати цей контекст у своїх публічних комунікаціях, особливо коли йдеться про загибель цивільних та дітей.

    Україна вказує на масштаб втрат серед дітей

    Позиція омбудсмана відповідає тій, яку українська влада неодноразово озвучувала раніше.

    У червні МЗС нагадувало, що українські діти потерпають від російської агресії вже понад 12 років, а після початку повномасштабного вторгнення у 2022 році зіткнулися не лише з ракетними та дроновими ударами, а й із депортацією, примусовим переміщенням, русифікацією та мілітаризацією на окупованих територіях.

    Станом на 4 червня Україна також офіційно повідомляла про понад 20 тисяч дітей, незаконно депортованих або примусово переміщених Росією. На той момент повернути додому вдалося 2212 дітей.

    У Міністерстві закордонних справ підкреслювали, що російські війська систематично атакують цивільні об’єкти — житлові будинки, лікарні, школи, дитячі садки та енергетичну інфраструктуру. Через війну мільйони дітей були змушені залишити свої домівки або втратили нормальний доступ до освіти, медицини та безпечного середовища.

    Президент Володимир Зеленський та перша леді Олена Зеленська 4 червня також брали участь у вшануванні пам’яті дітей, загиблих через російську агресію. На той момент глава держави говорив про щонайменше 707 убитих українських дітей та тисячі поранених і викрадених.

    Окреме питання виникло через дані про загиблих

    Лубінець також звернув увагу на точність цифр, які використовують міжнародні організації. За його словами, в одному з нещодавніх випадків у Кривому Розі загинули семеро дітей, тоді як у повідомленні ЮНІСЕФ ішлося про трьох.

    Омбудсман заявив, що така різниця потребує ретельної перевірки. Для нього це не лише питання статистики: коли йдеться про загиблих дітей, міжнародні структури повинні максимально точно перевіряти інформацію перед її публікацією.

    Показовим для масштабу дитячих втрат у цьому місті залишається й російський удар по Кривому Рогу 4 квітня 2025 року. За офіційними даними міської влади, балістична ракета з касетною бойовою частиною вдарила по житловому кварталу поблизу дитячого майданчика. Тоді загинули 20 людей, серед яких дев’ятеро дітей, а майже 100 людей були травмовані.

    Перед Лубінцем ЮНІСЕФ розкритикував Сибіга

    Претензії до комунікації ЮНІСЕФ раніше висловив і міністр закордонних справ України Андрій Сибіга.

    Причиною стала заява міжнародної організації від 4 серпня щодо дітей, які загинули або були поранені в Україні та Росії. Українське МЗС вважає принципово важливим зазначати першопричину таких трагедій — російську агресію.

    Позиція Києва полягає в тому, що гуманітарна нейтральність не повинна перетворюватися на нейтральність щодо причин війни. Українська сторона наполягає: співчуття цивільним жертвам може бути універсальним, але юридична та політична оцінка того, хто розпочав міжнародний збройний конфлікт, не повинна зникати з повідомлень міжнародних структур.

    Саме питання відповідальності Росії є центральним і в офіційній позиції МЗС. У червневій заяві відомство прямо називало загибель українських дітей наслідком збройної агресії Російської Федерації та наголошувало на необхідності притягнення винних до відповідальності.

    Чому формулювання міжнародних організацій викликають реакцію Києва

    Дискусія навколо заяви ЮНІСЕФ виходить за межі одного повідомлення. Для України принциповим залишається питання, як міжнародні організації описують російсько-українську війну для глобальної аудиторії.

    Формулювання, в яких Росія та Україна представлені просто як дві сторони, між якими відбуваються бойові дії, українська влада вважає небезпечними, оскільки вони можуть стирати причинно-наслідковий зв’язок між російським вторгненням і його наслідками.

    Офіційна українська позиція ґрунтується на тому, що війна не почалася як симетричне протистояння двох держав: Росія здійснила агресію проти України, окупувала частину її міжнародно визнаної території, а у лютому 2022 року розпочала повномасштабне вторгнення.

    Тому Лубінець закликав ЮНІСЕФ та інші міжнародні організації надалі уважніше ставитися як до цифр, так і до формулювань. Для українського омбудсмана йдеться не просто про дипломатичну термінологію, а про збереження чіткого розуміння відповідальності за війну та загибель цивільних.

    І статистика продовжує змінюватися. Якщо на початку червня офіційні українські джерела повідомляли про 707 убитих дітей, то в заяві Лубінця 10 серпня йдеться вже про щонайменше 728. Це ще раз показує, чому Київ наполягає: за кожною новою цифрою стоїть конкретний наслідок війни, а в повідомленнях про ці жертви, на переконання української сторони, не можна відокремлювати трагедію від її причини.