Daypolitico

Позначка: нафтопереробка

  • Палає паливний тил РФ: під ударом опинилися Волгоградський НПЗ і Самара

    Палає паливний тил РФ: під ударом опинилися Волгоградський НПЗ і Самара

    У ніч проти 2 жовтня вибухи пролунали одразу у двох російських регіонах — Волгоградській та Самарській областях. За повідомленнями місцевих жителів і OSINT-каналів, однією з імовірних цілей атаки став Волгоградський нафтопереробний завод, а в Самарі повідомляли про пожежу на лінійній виробничо-диспетчерській станції «Самара».

    У Волгограді після серії вибухів у районі великої промислової зони спостерігали сильне задимлення. Російська влада підтвердила сам факт атаки безпілотників на промислову інфраструктуру регіону, однак конкретне підприємство не назвала. Водночас місцеві ресурси пов’язували дим саме з районом НПЗ компанії «ЛУКОЙЛ».

    Волгоградський НПЗ є одним із найбільших у Росії. Його потужність оцінюється приблизно у 14–15 млн тонн нафти на рік, а продукція включає бензин, дизель та інші нафтопродукти. Підприємство вже неодноразово потрапляло під атаки безпілотників і раніше тимчасово зупиняло частину виробничих установок.

    Паралельно вибухи чули у Самарській області. У мережі з’явилися повідомлення про пожежу на ЛПДС «Самара» — об’єкті, який використовується для транспортування нафти. Офіційного підтвердження масштабу пошкоджень на момент публікації не було.

    Самарський регіон має велике значення для російської нафтопереробки: тут розташовані Куйбишевський, Новокуйбишевський та Сизранський НПЗ. Окремі з них уже ставали цілями попередніх атак.

    «Ненька інфо» раніше писала про удари по нафтопереробних підприємствах Самарської області, зокрема по Новокуйбишевському та Куйбишевському НПЗ. Атака дронів у Самарській області РФ: палає Новокуйбишевський НПЗ

    На тлі регулярних атак російська паливна галузь уже стикається з перебоями. Reuters раніше повідомляв, що кілька великих НПЗ були змушені скорочувати або тимчасово зупиняти переробку після ударів безпілотників.

    Станом на ранок 2 жовтня точний масштаб пошкоджень у Волгограді та Самарі ще уточнюється. Так само офіційно не повідомлялося, хто саме стоїть за нічною атакою та які типи безпілотників були застосовані.

    Головне на цей момент: вибухи та пожежі знову зафіксували біля великих об’єктів російської паливно-енергетичної інфраструктури одразу у двох регіонах РФ.

  • Самарський НПЗ не перестає горіти: після атаки ЗСУ на заводі пожежа

    Самарський НПЗ не перестає горіти: після атаки ЗСУ на заводі пожежа

    У російській Самарі в ніч проти 23 вересня знову зафіксували пожежу на території Куйбишевського нафтопереробного заводу — одного з великих підприємств «Роснефти», яке лише напередодні стало ціллю Сил оборони України. На оприлюднених у мережі кадрах видно значне займання в промисловій зоні підприємства. При цьому достеменно невідомо, чи йдеться про повторний удар, чи про продовження або повторне займання після попередньої атаки.

    Про нову пожежу повідомили російські моніторингові та OSINT-канали. За їхніми даними, вогонь на території підприємства було помітно ще вночі, а вранці 23 вересня займання тривало. Водночас ані українська сторона, ані російська влада станом на ранок не повідомляли про новий підтверджений удар саме по Куйбишевському НПЗ.

    Тому наразі можна впевнено говорити лише про факт нової пожежі, але не про її причину.

    Напередодні ситуація була значно яснішою. Генеральний штаб ЗСУ офіційно повідомив, що протягом 21 вересня та в ніч проти 22 вересня Сили оборони України уразили два важливі об’єкти російської нафтопереробки — «Башнефть-УНПЗ» в Уфі та Куйбишевський НПЗ у Самарі.

    На території обох підприємств після ударів виникли пожежі. У Генштабі наголосили, що продукція цих НПЗ використовується для забезпечення потреб російської армії.

    Що саме могло бути уражено

    Додаткові деталі 22 вересня повідомила українська оборонна компанія Fire Point.

    За її попередніми даними, на Куйбишевському НПЗ були уражені установки первинної переробки нафти АВТ-4 та АВТ-5. Саме такі установки належать до ключових елементів технологічного ланцюга НПЗ: через них проходить сира нафта на початковому етапі переробки.

    Це означає, що навіть за відсутності повного знищення підприємства пошкодження таких установок потенційно може суттєво впливати на обсяги роботи заводу. Водночас остаточний масштаб пошкоджень офіційно ще не підтверджений.

    OSINT-аналітики ще 22 вересня геолокували пожежу саме на території Куйбишевського НПЗ. На відео й фотографіях очевидців було видно великий стовп диму над промисловою зоною Самари.

    Що відомо про сам завод

    Куйбишевський НПЗ входить до структури «Роснефти» та є частиною великого Самарського нафтопереробного вузла.

    За даними Генштабу України, його номінальна потужність становить приблизно 7 млн тонн нафти на рік. Підприємство виробляє бензин, дизельне пальне, мазут та понад 30 інших видів нафтопродуктів.

    Фактичні показники останніх років були дещо нижчими. За даними Forbes Ukraine, у 2024 році завод переробив близько 4,7 млн тонн нафти, або приблизно 94 тисячі барелів на добу. Тоді підприємство виробило близько 800 тисяч тонн бензину, 1,4 млн тонн дизельного пального та 1,3 млн тонн мазуту.

    Разом із Новокуйбишевським та Сизранським НПЗ підприємство формує один із найбільших нафтопереробних кластерів Поволжя.

    Завод атакують не вперше

    Куйбишевський НПЗ уже неодноразово опинявся під ударами безпілотників.

    У серпні 2025 року підприємство тимчасово припиняло переробку після однієї з атак. У червні 2026 року після чергового удару завод також зупиняв окремі виробничі процеси.

    Нова атака відбулася на тлі значно ширшої кампанії ударів по російській нафтопереробній інфраструктурі.

    За останні місяці повідомлялося про зупинки або пошкодження Сизранського, Саратовського, Ярославського та Московського НПЗ. Зокрема, Reuters повідомляв, що після атак у вересні повністю або частково припиняли роботу підприємства в Сизрані та Саратові, а на Ярославському НПЗ була пошкоджена установка, що забезпечувала близько 40% переробки заводу.

    «Ненька інфо» раніше також писала про системне зростання інтенсивності ударів по російських НПЗ. Українські удари по НПЗ РФ вийшли на пік із кінця 2025 року

    У квітні 2026 року кількість атак на російську нафтову інфраструктуру досягла найвищого рівня щонайменше з кінця попереднього року. Йшлося не лише про самі заводи, а й про резервуарні парки, насосні станції, термінали та інші об’єкти паливної системи.

    Російська нафтопереробка відчуває дедалі більший тиск

    Регулярні удари вже позначилися на роботі російської паливної системи.

    Наприкінці серпня «Ненька інфо» писала, що серія атак по великих НПЗ призвела до дефіциту виробництва бензину відносно внутрішнього споживання. Росія почала втрачати паливний тил: удари по НПЗ залишили РФ без третини необхідного бензину

    За наведеними у матеріалі оцінками, наприкінці літа російські заводи виробляли близько 80 тисяч тонн бензину на добу при внутрішній потребі приблизно 115 тисяч тонн.

    Ще один показовий випадок стався 17 вересня, коли масований наліт безпілотників охопив понад 20 регіонів Росії. Тоді повідомлялося про нові пожежі на нафтопереробних підприємствах та інших об’єктах. Сотні дронів накрили понад 20 регіонів Росії: палають НПЗ і район військового аеродрому

    Що відомо про жертви атаки 22 вересня

    Російська влада заявляла, що під час масованої атаки на Самарську область 22 вересня загинула одна людина та ще четверо отримали поранення.

    Губернатор В’ячеслав Федорищев стверджував, що частина уламків безпілотників упала на приватні будинки та автомобілі. Він заявляв про «десятки» збитих дронів, однак конкретно Куйбишевський НПЗ у своєму першому повідомленні не називав.

    Російське Міноборони того дня заявило про сотні перехоплених безпілотників у різних регіонах країни. Ці цифри незалежно перевірити неможливо.

    Водночас факт ураження самого НПЗ згодом окремо підтвердив Генштаб України.

    Таким чином, станом на ранок 23 вересня Куйбишевський НПЗ уже другу добу залишається в центрі уваги через великі пожежі.

    Підтверджено, що 21–22 вересня підприємство атакували Сили оборони України, а на його території виникло займання. За попередньою інформацією Fire Point, удар припав на дві установки первинної переробки нафти.

    А ось причина нової пожежі в ніч на 23 вересня поки залишається невідомою. Повідомлень про нове підтверджене ураження заводу немає, тому стверджувати, що підприємство зазнало повторного удару, наразі передчасно.

    Проте сам факт того, що вогонь на одному з важливих підприємств російської нафтопереробки знову було видно через добу після атаки, свідчить про серйозність інциденту та можливі тривалі наслідки для роботи НПЗ.

  • Дрони дісталися Москви: після удару спалахнув НПЗ, який забезпечує 40% паливного ринку столиці РФ

    Дрони дісталися Москви: після удару спалахнув НПЗ, який забезпечує 40% паливного ринку столиці РФ

    У ніч проти 20 вересня Москва та Московська область опинилися під однією з наймасштабніших атак безпілотників за останній час. Одним із головних наслідків нальоту став удар по Московському нафтопереробному заводу в районі Капотня, де після вибухів виникла пожежа. Факт ураження підприємства підтвердили російські посадовці, а Reuters повідомило, що кілька дронів змогли дістатися території НПЗ. Масштаби пошкоджень станом на ранок ще уточнювалися.

    Московський НПЗ має особливе значення для паливної системи російської столиці. Підприємство є одним із головних постачальників бензину, дизельного пального та авіагасу для Москви й області. За даними, які раніше наводила сама галузь, завод забезпечує близько 40% паливного ринку столичного регіону. Обсяг його переробки становить приблизно 11 млн тонн нафти на рік, а встановлена потужність перевищує 12 млн тонн.

    Саме тому атака на Капотню має значно більше значення, ніж локальна пожежа на промисловому об’єкті. Будь-яке тривале скорочення виробництва на цьому підприємстві може створити додаткове навантаження на систему постачання пального в Москві, змусити перерозподіляти продукцію з інших регіонів і ще сильніше ускладнити ситуацію на російському паливному ринку.

    Мер Москви Сергій Собянін протягом ночі багаторазово повідомляв про безпілотники, які рухалися в напрямку столиці. Спочатку російська влада заявляла про десятки збитих дронів, а згодом кількість нібито перехоплених апаратів на підльотах до Москви зросла до 151 лише за кілька годин. Російська сторона традиційно не розкриває повної картини проривів ППО, однак пожежа на НПЗ показала, що принаймні частина безпілотників змогла досягти цілей.

    Reuters повідомило, що атака на московський регіон була значно масштабнішою: за російськими даними, від суботи ППО нібито перехопила понад 1600 безпілотників, приблизно 450 із яких прямували у напрямку столиці. Внаслідок ударів у Московській області загинули щонайменше двоє людей, а в одному з районів довелося евакуювати сотні мешканців після влучання у житлову забудову. Українська сторона на момент появи повідомлень про НПЗ офіційно не коментувала свою причетність до конкретного удару по Капотні.

    Водночас це вже далеко не перший удар по Московському НПЗ. Nenka.info раніше писала, що в червні підприємство вже зазнавало серії атак. Тоді супутникові знімки показували пошкодження резервуарів і технологічних установок, зокрема комплексу первинної переробки нафти. Детальніше про попередні наслідки ударів можна прочитати в матеріалі «Кришку резервуара зірвало вибухом: нові супутникові фото розкрили наслідки атаки на Московський НПЗ».

    Ще один матеріал Nenka.info описував, як після попередніх ударів Московський НПЗ опинився серед проблемних об’єктів російської нафтопереробки. Тоді повідомлялося, що завод, який належить структурі «Газпром нефти», є ключовим постачальником бензину та дизеля для Москви й області. Росія почала шукати бензин за кордоном після серії атак по НПЗ.

    Нова атака відбувається на особливо чутливому для Росії тлі. У вересні Reuters повідомляло, що половина найбільших російських виробників дизельного пального вже скоротила випуск або зупинила окремі установки після серії ударів безпілотників. Серед проблемних підприємств називали Киришський, Волгоградський, Нижньогородський та інші великі НПЗ. Через перебої Москва була змушена обмежувати експорт бензину, дизеля та авіаційного пального, намагаючись утримати достатні обсяги для внутрішнього ринку.

    Лише за кілька днів до атаки на Капотню під удар потрапив Ярославський НПЗ. За даними Reuters, після пошкодження ключової установки підприємство припинило переробку сирої нафти. Потужність цього заводу становить близько 15 млн тонн на рік, а пошкоджена установка забезпечувала приблизно 40% його первинної переробки.

    Таким чином, удар по Московському НПЗ відбувається не ізольовано, а в межах ширшої серії проблем для російської нафтопереробної промисловості. За даними Reuters, регулярні атаки вже призвели до суттєвого скорочення доступних потужностей, зростання дефіциту пального та обмеження експорту. Додаткове пошкодження об’єкта, який забезпечує значну частину Москви, може ще більше ускладнити ситуацію.

    Nenka.info раніше також писала, що наслідки атак вже відчуваються на внутрішньому ринку РФ: удари по НПЗ залишили Росію без частини необхідного бензину, а російська влада була змушена запроваджувати додаткові обмеження на вивезення нафтопродуктів.

    Станом на ранок 20 вересня достовірних даних про те, які саме технологічні установки Московського НПЗ були пошкоджені цього разу, немає. Так само поки що не оголошено, чи довелося підприємству повністю або частково зупиняти переробку нафти. Reuters зазначає, що масштаби пошкоджень залишаються незрозумілими.

    Сам факт підтвердженого ураження одного з найбільших паливних об’єктів безпосередньо в межах Москви, однак, уже робить цю атаку однією з найпомітніших подій ночі. Особливо з огляду на роль Капотні у забезпеченні пальним найбільшого міста Росії та на загальний стан російської нафтопереробки після серії ударів протягом останніх місяців.

  • Україна знову вдарила по нафтовій машині РФ: уражено НПЗ «ТАНЕКО» і термінал «Таманьнефтегаз»

    Україна знову вдарила по нафтовій машині РФ: уражено НПЗ «ТАНЕКО» і термінал «Таманьнефтегаз»

    Сили оборони України завдали нових ударів по стратегічних об’єктах російської нафтової інфраструктури. Генеральний штаб ЗСУ 20 серпня офіційно підтвердив ураження одного з найбільших нафтопереробних комплексів РФ — «ТАНЕКО» у Татарстані, а також нафтового термінала «Таманьнефтегаз» у Краснодарському краї. На обох об’єктах після ударів зафіксували пожежі. Нові атаки відбуваються на тлі дедалі відчутніших проблем російського паливного ринку: Москва вже імпортує бензин з Індії, Білорусі та Казахстану, обмежує експорт пального, а в низці російських регіонів знову виник дефіцит на АЗС.

    Про результати нових ударів Генштаб повідомив удень 20 серпня. За даними українських військових, операції проводилися 19 серпня та в ніч проти 20 серпня 2026 року. Цілями стали об’єкти, безпосередньо пов’язані з переробкою, зберіганням і транспортуванням російських нафтопродуктів.

    Однією з головних цілей став нафтопереробний завод «ТАНЕКО» у Нижньокамську, Республіка Татарстан. Генштаб підтвердив влучання по підприємству та подальшу пожежу на його території. Другою ціллю став нафтовий термінал «Таманьнефтегаз» у Волні Краснодарського краю — там українські військові також зафіксували пожежу.

    Ці удари важливі не лише через масштаб самих об’єктів. Вони відбулися в момент, коли російський внутрішній паливний ринок переживає чергову хвилю дефіциту, а Москва була змушена вдатися до нетипового для великої нафтовидобувної держави кроку — імпортувати бензин із-за кордону для власних споживачів. Reuters пов’язує проблеми, серед іншого, з повторними українськими атаками на російські НПЗ.

    «ТАНЕКО»: один із найбільших НПЗ Росії

    Масштаб першої цілі робить удар особливо помітним.

    «ТАНЕКО» розташований у Нижньокамську — за сотні кілометрів від українського кордону. За інформацією Генштабу, підприємство здатне переробляти до 16 млн тонн нафтової сировини на рік та виробляє широкий спектр нафтопродуктів, зокрема моторне пальне.

    Українська сторона також наголошує, що підприємство задіяне у забезпеченні російської армії.

    У попередніх повідомленнях Генштаб характеризував «ТАНЕКО» як одне з найбільших нафтопереробних підприємств РФ. Завод виробляє, серед іншого, дизельне та авіаційне пальне, а також інші продукти нафтопереробки. Його проєктна потужність перевищує 16 млн тонн нафти на рік.

    Таким чином, навіть тимчасове порушення роботи окремих технологічних установок такого підприємства потенційно має значення не тільки для регіонального паливного ринку.

    Наразі Генштаб не повідомляє, наскільки серйозними є пошкодження підприємства після нового удару. Офіційно підтверджені влучання та пожежа, однак оцінка масштабів наслідків ще триває.

    Водночас це вже не перша атака на цей об’єкт. Зокрема, Генштаб повідомляв про ураження «ТАНЕКО» у червні 2026 року.

    Тобто йдеться про систематичний тиск на один із важливих елементів російської нафтопереробної системи.

    Під ударом опинився і чорноморський нафтовий термінал

    Другою підтвердженою ціллю став «Таманьнефтегаз» у Краснодарському краї.

    За інформацією Генерального штабу, після нового ураження на території об’єкта також виникла пожежа.

    Це один із ключових російських нафтових терміналів біля порту Тамань на узбережжі Чорного моря. Через нього здійснюється перевалка нафти, мазуту, дизельного пального та зріджених вуглеводневих газів. Комплекс має великий резервуарний парк. Українські військові також заявляли, що цей об’єкт використовується для забезпечення пальним російських окупаційних військ.

    Потужності комплексу дозволяють перевалювати до 20 млн тонн нафти та нафтопродуктів на рік.

    Термінал уже неодноразово ставав ціллю українських ударів.

    Зокрема, у травні Генштаб повідомляв про ураження нафтоналивного причалу «Таманьнефтегазу». Тоді, за попередніми даними української сторони, було пошкоджено нафтоналивний стендер.

    Повторне ураження такого об’єкта демонструє характер української кампанії: удари спрямовуються не лише безпосередньо по заводах, які виробляють пальне, а й по інфраструктурі, необхідній для його накопичення, перевалки та транспортування.

    Удари припали на дуже невдалий для Москви момент

    Нові атаки відбулися на тлі дедалі серйозніших проблем із пальним усередині самої Росії.

    За даними Reuters, у серпні країною поширилася друга хвиля дефіциту моторного пального. Щонайменше у десяти регіонах місцева влада знову була змушена посилювати обмеження на продаж пального на АЗС. Кореспонденти агентства фіксували відсутність бензину навіть на частині заправок у Московській області.

    Паливна криза почала посилюватися ще навесні, а до липня проблеми поширилися на значну частину російських регіонів.

    Серед причин Reuters називає сезонне збільшення попиту та зупинки чи скорочення виробництва на НПЗ після атак безпілотників. Наприкінці липня ситуація частково стабілізувалася, однак нова серія ударів по нафтопереробних заводах наприкінці липня та на початку серпня знову погіршила становище.

    Проблеми визнає вже й сама російська влада.

    За інформацією Reuters, складна ситуація з постачанням пального фіксувалася, зокрема, в Оренбурзькій, Липецькій, Тверській областях, Краснодарському, Забайкальському, Приморському та Красноярському краях, Орловській області, Туві та Хакасії.

    Ще один показовий індикатор — біржова торгівля. За даними агентства, продажі бензину на Санкт-Петербурзькій міжнародній товарно-сировинній біржі від початку серпня скоротилися в середньому приблизно на 20% порівняно з другою половиною липня.

    Росія почала завозити бензин з Індії

    Особливо показовою стала поява на російському ринку бензину з Індії.

    Reuters 17 серпня повідомило, що щонайменше одна велика партія індійського бензину вже надійшла на внутрішній ринок РФ. За інформацією трьох джерел у галузі та даними LSEG, Росія почала використовувати імпорт, щоб пом’якшити дефіцит, який виник на тлі українських ударів по нафтопереробних підприємствах.

    Йдеться про приблизно 68 тисяч тонн бензину.

    Пальне завантажили через операцію «борт у борт» на якірній стоянці Порт-Саїда з танкера, який перед цим отримав вантаж в індійському порту Вадінар. Після цього судно під прапором Оману доставило бензин до російського арктичного порту Вітіно.

    Звідти пальне почали перевантажувати для подальшого транспортування російським споживачам залізницею.

    Більше того, за даними LSEG, наведеними Reuters, очікувалося прибуття щонайменше ще двох партій індійського бензину до російських портів.

    Для держави, яка є одним із найбільших світових виробників і експортерів нафти, необхідність закуповувати готове моторне пальне за кордоном є показовою зміною ситуації на внутрішньому ринку.

    Білорусь і Казахстан теж постачають пальне

    Індія — не єдиний напрямок, звідки Москва намагається отримати додаткові обсяги.

    Reuters повідомляє, що серед заходів для стабілізації внутрішнього ринку Росія організувала залізничний імпорт бензину з Білорусі та Казахстану.

    Масштаб залежності від білоруських поставок уже помітно зріс.

    За даними, наведеними РБК-Україна з посиланням на Reuters, лише за перші сім місяців 2026 року поставки бензину з Білорусі до Росії збільшилися приблизно у 25 разів порівняно з аналогічним періодом попереднього року — майже до 665 тисяч тонн.

    Імпорт дизельного пального за той самий період зріс майже у сім разів — до 418 тисяч тонн.

    Проте навіть білоруський напрямок не гарантує Москві стабільного нарощування поставок. 19 серпня з’явилася інформація про очікуване скорочення білоруського експорту пального до РФ через ремонт на Новополоцькому НПЗ.

    Таким чином, нові удари України припадають на момент, коли російський паливний баланс уже перебуває під значним тиском.

    Москва забороняє експорт і послаблює вимоги

    Російська влада намагається компенсувати нестачу одразу кількома способами.

    За даними Reuters, серед заходів — обмеження експорту пального, імпорт нафтопродуктів та навіть пом’якшення окремих вимог до якості пального, щоб збільшити його доступність на внутрішньому ринку.

    Ще в липні віцепрем’єр РФ Олександр Новак заявляв, що Росія почне імпортувати нафтопродукти для стабілізації внутрішнього ринку.

    Тепер цей механізм уже фактично працює.

    Паралельно Росія почала морський імпорт дизельного пального з Азії до портів Далекого Сходу.

    У сукупності це означає, що Москва одночасно змушена стримувати вивезення власного пального та шукати додаткові поставки за кордоном.

    Чому Україна систематично атакує нафтову інфраструктуру РФ

    Українські військові регулярно наголошують, що російський нафтогазовий комплекс є важливою складовою забезпечення війни.

    Нафтопереробні підприємства виробляють дизель, бензин, авіаційне пальне та інші продукти, необхідні для роботи військової техніки й авіації. Термінали та нафтобази забезпечують їх зберігання, перевалку та логістику.

    У випадку «ТАНЕКО» Генштаб прямо зазначає, що підприємство задіяне у забезпеченні російської армії.

    Щодо «Таманьнефтегазу» українська сторона раніше також заявляла про його використання в забезпеченні російських окупаційних військ пальним.

    Тому атаки на НПЗ, термінали й нафтобази фактично формують окремий напрямок українських далекобійних операцій.

    Його ефект може складатися не лише з безпосереднього фізичного знищення обладнання. Навіть тимчасова зупинка технологічної установки означає необхідність ремонту, перебудови логістики та перерозподілу виробництва між іншими підприємствами.

    Коли ж такі удари відбуваються регулярно й охоплюють різні регіони, проблеми окремих заводів починають впливати на загальний паливний баланс.

    Саме такий ефект зараз простежується на російському внутрішньому ринку.

    Дефіцит повернувся після нової хвилі атак

    Ситуація у серпні особливо показова.

    Після попередніх заходів російської влади дефіцит наприкінці липня вдалося частково послабити. Однак це поліпшення виявилося нетривалим.

    Reuters зазначає, що нова хвиля атак на російські НПЗ наприкінці липня та на початку серпня спричинила повторне погіршення ситуації.

    І тепер до вже наявних проблем додаються нові ураження «ТАНЕКО» та «Таманьнефтегазу».

    Поки що немає підтверджених даних, наскільки нові удари скоротять фактичні обсяги переробки та перевалки. Генеральний штаб повідомив про влучання та пожежі, однак оцінювання результатів бойового ураження триває.

    Тому стверджувати про повну зупинку підприємств наразі не можна.

    Однак стратегічний контекст ударів очевидний: вони відбуваються в той момент, коли російська система виробництва і постачання моторного пального вже працює в умовах дефіциту, імпорту та адміністративних обмежень.

    Нафтова війна входить у нову фазу

    Ураження одразу двох різних за функціями об’єктів — великого НПЗ у Татарстані та чорноморського перевалочного термінала — демонструє ширший характер української кампанії.

    «ТАНЕКО» є важливою ланкою виробництва пального.

    «Таманьнефтегаз» — важливою ланкою його зберігання, перевалки та логістики.

    Одночасний тиск на різні елементи паливного ланцюга може створювати для Росії значно складнішу проблему, ніж пошкодження одного окремого підприємства.

    Особливо тепер, коли наслідки накопичуються.

    Росія вже обмежує експорт, збільшує поставки з Білорусі й Казахстану, завозить бензин з Індії, імпортує дизель з Азії, а в окремих регіонах знову вводяться обмеження на АЗС.

    Тому офіційне підтвердження ударів по «ТАНЕКО» та «Таманьнефтегазу» 20 серпня — це вже не просто повідомлення про чергові два уражені об’єкти.

    Це продовження системної кампанії проти російської паливної інфраструктури саме тоді, коли РФ дедалі складніше компенсувати наслідки попередніх атак на внутрішньому ринку.

    І якщо пошкодження на двох об’єктах виявляться значними, тиск на російську нафтопереробку та логістику пального може посилитися ще більше.

  • Російська нафтопереробка палає одразу на двох кінцях країни: дрони дістали НПЗ в Орську та на Далекому Сході

    Російська нафтопереробка палає одразу на двох кінцях країни: дрони дістали НПЗ в Орську та на Далекому Сході

    У ніч проти 11 серпня в Росії повідомили про пожежі одразу на двох великих нафтопереробних підприємствах — у місті Орськ Оренбурзької області та на Комсомольському НПЗ у Хабаровському краї. За повідомленнями місцевих жителів та російських Telegram-каналів, займанням передували вибухи та атаки безпілотників. При цьому один із заводів розташований приблизно за 1500 км від України, а другий — фактично на іншому кінці Росії, на Далекому Сході.

    Найбільше підтверджених деталей станом на ранок є щодо Орського НПЗ. Губернатор Оренбурзької області Євгеній Солнцев підтвердив атаку безпілотників на промисловий об’єкт регіону. OSINT-джерела та місцеві канали ідентифікували ціллю підприємство «Орскнефтеоргсинтез». На відео очевидців видно сильне займання та великий стовп диму над територією заводу.

    Офіційна російська влада на момент ранкових повідомлень не деталізувала, яка саме технологічна установка могла бути пошкоджена та чи довелося підприємству зупиняти виробництво. Тому заяви окремих Telegram-каналів про «повне виведення заводу з ладу» поки не мають незалежного підтвердження.

    Сам «Орскнефтеоргсинтез» є великим нафтопереробним підприємством із встановленою потужністю близько 6 млн тонн нафти на рік. Це підтверджує й офіційний сайт заводу. Підприємство має установки первинної переробки, гідрокрекінгу та інші потужності для виробництва бензинів, дизельного пального й низки інших нафтопродуктів.

    За останні роки завод активно модернізувався. Зокрема, підприємство розвивало комплекс гідрокрекінгу та проєкт уповільненого коксування, який дає змогу поглиблювати переробку важких нафтових залишків і збільшувати вихід світлих нафтопродуктів.

    Орськ знаходиться далеко від українського кордону — приблизно за 1400–1500 км залежно від точки відліку. І це не перша атака на цей НПЗ. У жовтні та листопаді 2025 року в районі підприємства вже фіксували безпілотники й пожежі. Тоді місцева влада також підтверджувала атаки на промислові об’єкти, а ASTRA геолокувала відео безпосередньо біля «Орскнефтеоргсинтезу».

    Ще більш незвичною стала інформація про пожежу на Комсомольському НПЗ у Хабаровському краї.

    За повідомленнями очевидців, у ніч проти 11 серпня в районі підприємства було чути вибухи, після яких на території заводу виникла пожежа. Російські та українські Telegram-канали пов’язували її з атакою далекобійних безпілотників. Станом на ранок незалежного офіційного підтвердження від російської влади щодо причин пожежі та масштабу пошкоджень було менше, ніж у випадку Орська. Тому саме твердження про пряме влучання українського дрона потребує подальшого підтвердження.

    Комсомольський НПЗ належить «Роснефті» та є одним із ключових постачальників пального для Далекого Сходу Росії. Історичні звіти самої компанії свідчать про багатомільйонні щорічні обсяги переробки нафти — в окремі роки понад 6 млн тонн. Підприємство має стратегічне значення через віддаленість регіону від основних нафтопереробних центрів європейської частини РФ та забезпечує пальним значну частину далекосхідного ринку.

    Якщо причетність безпілотників до пожежі на Комсомольському НПЗ підтвердиться, це буде показовим епізодом через величезну відстань від України. Комсомольськ-на-Амурі розташований у Хабаровському краї, тобто за кілька тисяч кілометрів від української території. Це ставить питання не лише про дальність конкретного засобу ураження, а й про можливість використання інших схем — запусків із території РФ, диверсійних операцій або комбінованої логістики. Жодну з цих версій українські військові станом на ранок офіційно не підтверджували.

    Ніч проти 11 серпня загалом стала для Росії однією з найнапруженіших за останній час у контексті безпілотних атак. Паралельно російська влада заявила про масований наліт на Московський регіон. За словами мера Москви Сергія Собяніна, протягом приблизно 12 годин у напрямку Москви та області нібито рухалися 237 дронів, більшість із яких російська ППО начебто знищила на дальніх підступах. Ще 13, за його словами, були збиті безпосередньо біля столиці. Незалежно перевірити ці цифри неможливо, тому їх слід розглядати як заяву російської сторони.

    Ще один великий епізод цієї ночі стався під Воронежем. Там після атаки безпілотників загорілися два великі складські комплекси Wildberries у районі села Александровка. За повідомленнями місцевої влади та медіа, сукупна площа пожеж перевищила 36 тисяч квадратних метрів.

    Таким чином, протягом однієї ночі пожежі та наслідки атак фіксувалися одразу в кількох віддалених один від одного російських регіонах — від Воронежа та Московської області до Оренбуржжя і, за повідомленнями очевидців, Хабаровського краю.

    Ця географія продовжує тенденцію, яка стала особливо помітною протягом літа 2026 року: удари дедалі частіше сягають не лише НПЗ у прикордонних чи центральних областях РФ, а й стратегічних підприємств за тисячу і більше кілометрів від України.

    Лише напередодні українські військові підтвердили удар по TANECO у Нижньокамську в Татарстані. Після атаки на території НПЗ було зафіксовано пожежу. Reuters верифікував відео з димом над підприємством.

    Того ж дня Сили спеціальних операцій України заявили про ураження нафтохімічного комплексу «ЗапСибНефтехим» у Тобольську Тюменської області — на відстані понад 2000 км. За українськими даними, ціллю стала центральна газофракціонуюча установка.

    Така серія атак створює для російської нафтопереробки проблему, яка значно ширша за пошкодження окремого підприємства. Москва змушена одночасно захищати десятки НПЗ, нафтобаз, експортних терміналів, компресорних станцій та інших об’єктів на території, що простягається на тисячі кілометрів.

    Причому система ППО необхідна Росії також на фронті, для прикриття Москви, військових аеродромів, заводів ВПК і стратегічних баз. Чим ширшою стає географія атак, тим складніше концентрувати захист навколо всіх потенційних цілей одночасно.

    Для Орського НПЗ це особливо важливо через його роль у забезпеченні регіону паливом та технологічну складність обладнання. Навіть якщо підприємство не зупинене повністю, пошкодження окремої ключової установки може обмежити переробку або змусити завод перейти на знижене завантаження на час ремонту.

    У випадку Комсомольського НПЗ потенційні наслідки могли б бути ще чутливішими саме через його географію. Далекий Схід має значно меншу щільність нафтопереробних потужностей, ніж європейська частина Росії, тому великі місцеві підприємства відіграють особливо важливу роль у забезпеченні бензином, дизелем та авіаційним пальним.

    Водночас станом на ранок 11 серпня необхідно чітко розділяти підтверджені та попередні дані. Атака на промисловий об’єкт в Оренбурзькій області та пожежа в районі Орського НПЗ підтверджені значно краще. Щодо Комсомольського НПЗ наразі основою інформації залишаються відео очевидців та повідомлення Telegram-каналів; офіційних даних про характер пошкоджень ще недостатньо.

    Українські військові на момент публікації також не брали офіційної відповідальності саме за обидві нічні атаки.

    Тож наразі можна говорити про дві великі пожежі на російських нафтопереробних об’єктах протягом однієї ночі, підтверджену атаку дронів у районі Орська та повідомлення про безпілотники біля Комсомольського НПЗ. Остаточний масштаб пошкоджень, можливі зупинки виробництва та конкретні уражені установки стануть зрозумілішими після появи супутникових знімків, заяв підприємств або додаткових даних українських та російських джерел.

  • Путін їде — бензин дешевшає: у Росії помітили дивний «ефект» від візитів диктатора

    Путін їде — бензин дешевшає: у Росії помітили дивний «ефект» від візитів диктатора

    Російський диктатор Володимир Путін на тлі підготовки до майбутньої виборчої кампанії активно відвідує регіони РФ, де його приїзди супроводжуються раптовим зникненням дефіциту бензину. Паливо, яке до цього тижнями було відсутнє на автозаправках, перед візитами президента Росії знову з’являється у продажу, причому за значно нижчими цінами.

    Про це пише французьке видання Le Monde.

    Журналісти звернули увагу на те, що в регіонах, які відвідує Путін, напередодні його приїзду відбуваються помітні зміни на паливному ринку. Навіть ті автозаправні станції, які через дефіцит протягом тривалого часу залишалися без бензину, раптово отримують поставки.

    Одним із показових прикладів стало місто Красноярськ, яке Путін відвідав 3 серпня. Місцеві жителі до цього стикалися з серйозними проблемами із придбанням пального, однак безпосередньо перед приїздом російського президента ситуація різко змінилася.

    Як зазначає Le Monde, бензин з’явився практично на всіх автозаправках міста. При цьому ціна виявилася значно нижчою за ту, до якої встигли звикнути російські водії на тлі дефіциту.

    Молодий водій, якого цитує російське ЗМІ «Ехо», емоційно відреагував на ситуацію, заявивши, що протягом двох днів у Красноярську вже не потрібно було стояти у довгих чергах за пальним. За його словами, бензин продавався приблизно по 67 рублів за літр замість звичних у кризовий період 140 рублів.

    «І все це завдяки Володимиру Володимировичу! Дякуємо, що завітали до нас», — сказав водій.

    Раптове покращення ситуації з пальним стало приводом для численних жартів та іронічних коментарів у російських соціальних мережах. Місцеві блогери звертали увагу на те, що візити Путіна традиційно створюють для мешканців чимало незручностей: у містах посилюють заходи безпеки, перекривають дороги, збільшується кількість правоохоронців, а в окремих районах можуть виникати проблеми з мобільним інтернетом.

    Водночас деякі користувачі соцмереж жартома пропонували російському президенту приїжджати до Красноярська частіше, оскільки його візит, попри всі незручності, дозволив мешканцям міста на певний час забути про паливний дефіцит.

    За даними Le Monde, попередній візит Путіна до Красноярська відбувся приблизно сім років тому. Тому частина місцевих жителів іронічно пов’язувала тривалу відсутність президента з проблемами на паливному ринку.

    Французьке видання зазначає, що після приїзду Путіна мешканці Красноярська приблизно на 48 годин фактично забули про паливну кризу. Після цього ситуація з доступністю бензину знову може повернутися до звичного для регіону стану.

    Паливний дефіцит у Росії останніми місяцями став однією з помітних економічних проблем країни. На ситуацію вплинули, зокрема, атаки українських безпілотників на російські нафтопереробні підприємства та іншу енергетичну інфраструктуру. Через пошкодження і зупинку частини потужностей російська нафтопереробна галузь зіткнулася зі скороченням виробництва нафтопродуктів.

    За наведеними оцінками, в окремі періоди українські атаки виводили з роботи значну частину російських нафтопереробних потужностей. Це позначилося на забезпеченні регіонів бензином та спричинило зростання цін, черги на АЗС і локальні перебої з постачанням.

    Проблема торкнулася десятків мільйонів росіян. У деяких регіонах водії були змушені витрачати значний час на пошук пального або купувати його за підвищеними цінами. Дефіцит також створював додатковий тиск на бізнес, який залежить від автомобільних перевезень.

    Попри це, Володимир Путін публічно неодноразово намагався применшити масштаби проблеми. Російський президент визнавав наявність окремих труднощів із паливом, але стверджував, що ситуація не є критичною.

    Для стабілізації внутрішнього ринку Москва була змушена шукати додаткові джерела постачання пального. Зокрема, Росія збільшила закупівлі бензину в Білорусі. Частина цього пального спочатку призначалася для експорту до країн Центральної Азії, однак його почали спрямовувати на російський ринок.

    Втім, навіть збільшення поставок із Білорусі не дозволило повністю усунути дефіцит. Російські регіони продовжують залежати від стану власної нафтопереробної галузі та можливостей внутрішньої логістики.

    На цьому тлі раптове зникнення проблем із бензином перед візитами Путіна виглядає особливо показово. Le Monde звертає увагу, що паливо може оперативно перенаправлятися в регіони, де очікується приїзд російського президента, створюючи для нього картину стабільності, яка не обов’язково відображає загальну ситуацію в країні.

    Водночас саме по собі тимчасове збільшення поставок у конкретному місті не доводить, що паливо централізовано розподіляють виключно через приїзд Путіна. Однак збіг між президентськими візитами та різким покращенням доступності бензину привернув увагу журналістів і місцевих жителів.

    Ситуація демонструє одну з головних проблем російської паливної кризи: навіть якщо владі вдається тимчасово забезпечити окремий регіон необхідним обсягом бензину, це не означає розв’язання системної проблеми. Пошкодження нафтопереробних потужностей, перебої з логістикою та високий внутрішній попит продовжують створювати дефіцит.

    Таким чином, візити Путіна до російських регіонів на тлі паливної кризи привертають увагу не лише через політичний контекст, а й через незвичайну динаміку цін і доступності бензину. У Красноярську, за даними Le Monde, мешканці отримали можливість купувати пальне за ціною майже вдвічі нижчою за ту, яка фіксувалася під час гострого дефіциту.

    Поки російська влада намагається демонструвати контроль над ситуацією, паливна криза залишається одним із наслідків ударів по енергетичній інфраструктурі РФ. А короткострокове зникнення дефіциту в містах під час візитів президента навряд чи здатне усунути проблеми, які накопичилися в російському паливно-енергетичному секторі.

  • Один із найбільших НПЗ Росії у вогні: дрони масовано атакували Ярославль і полетіли на Москву

    Один із найбільших НПЗ Росії у вогні: дрони масовано атакували Ярославль і полетіли на Москву

    Російський Ярославль у ніч на 6 серпня опинився під масштабною атакою безпілотників, після якої пожежа спалахнула на одному з найбільших нафтопереробних підприємств країни — заводі «Славнефть-ЯНОС». Місцеві жителі повідомляли про вибухи, у мережі з’явилися кадри великих стовпів диму над промисловою частиною міста, а влада на певний час перекривала рух трасою з Ярославля у напрямку Москви. Паралельно безпілотники атакували Московський регіон. Російська влада назвала наліт на Ярославську область наймасовішим за весь час.

    Перші повідомлення про загрозу почали надходити глибокої ночі. Губернатор Ярославської області Михайло Євраєв повідомив про оголошення безпілотної небезпеки, а невдовзі після цього в регіоні почали фіксувати атаку БПЛА. Через ситуацію влада перекрила виїзд із Ярославля в напрямку Москви. За повідомленнями російських та незалежних медіа, йшлося про ділянку поблизу великого нафтопереробного підприємства.

    Згодом Євраєв заявив, що Ярославська область пережила наймасштабнішу атаку безпілотників від початку таких нальотів на регіон. Точну кількість дронів і ступінь пошкодження промислових об’єктів на момент перших повідомлень російська влада детально не розкривала. Водночас фотографії та відео, поширені очевидцями й OSINT-ресурсами, показували потужне задимлення в районі Ярославського нафтопереробного заводу.

    За результатами геолокації оприлюднених кадрів OSINT-аналітики дійшли висновку, що пожежа виникла саме на території «Славнефть-ЯНОС» — великого НПЗ у південній частині Ярославля. На ранкових відео було видно густий дим, який здіймався над територією підприємства. Незалежні російські медіа також повідомили про пожежу на заводі після атаки БПЛА.

    На момент появи перших повідомлень достовірних даних про конкретні установки, які могли бути пошкоджені внаслідок удару, не було. Тому оцінювати можливий вплив атаки на роботу всього підприємства поки зарано.

    Під ударом один із найбільших НПЗ Росії

    Ярославський НПЗ є далеко не пересічним об’єктом російської паливної промисловості. ПАТ «Славнефть-ЯНОС» називає себе одним із найбільших нафтопереробних підприємств РФ. Завод було введено в експлуатацію ще у 1961 році, а його встановлена потужність становить близько 15 млн тонн нафти на рік.

    Підприємство виробляє автомобільний бензин і дизельне паливо стандарту Євро-5, авіаційний керосин та паливо для реактивних двигунів, мастила, бітум, скраплені гази, мазут та інші продукти нафтопереробки. Територія промислового комплексу займає понад 800 гектарів.

    За оцінками Reuters, потужність Ярославського НПЗ становить приблизно 300 тисяч барелів нафти на добу. Він розташований приблизно за 250 км на північний схід від Москви, що робить регулярні атаки на нього показовими з погляду дальності застосування ударних безпілотників.

    Завод уже неодноразово ставав ціллю атак. Зокрема, у грудні 2025 року Генеральний штаб ЗСУ повідомляв про ураження «Славнефть-ЯНОС». Тоді джерела Reuters у галузі заявляли, що було пошкоджено установку первинної переробки нафти CDU-4 та наливну естакаду. Роботу підприємства призупиняли, а пошкоджена установка забезпечувала близько третини його потужностей.

    У 2026 році повідомлення про атаки на цей завод також з’являлися неодноразово. Зокрема, наприкінці квітня місцеві жителі заявляли про численні вибухи в Ярославлі та атаку БПЛА в районі НПЗ. Тож наліт 6 серпня став продовженням серії ударів по одному з ключових об’єктів російської нафтопереробки.

    Безпілотники одночасно атакували Москву

    Неспокійною ніч була не лише для Ярославської області. У Московському регіоні також працювала російська протиповітряна оборона.

    Мер Москви Сергій Собянін протягом ночі та ранку повідомляв про безпілотники, які нібито прямували в бік російської столиці. За його твердженнями, російські сили ППО перехопили кілька апаратів. Загалом у повідомленнях Собяніна йшлося щонайменше про шість збитих дронів. Даних про значні пошкодження безпосередньо в Москві на момент ранкових повідомлень не було.

    Таким чином, атака охопила одразу кілька регіонів у центральній частині Росії, а її географія вкотре засвідчила здатність безпілотників долати значні відстані вглиб російської території.

    Удари по НПЗ створюють дедалі більше проблем російському паливному ринку

    Наліт на Ярославський НПЗ відбувається на тлі систематичних атак на російські нафтопереробні підприємства, нафтобази та іншу енергетичну інфраструктуру.

    Такі удари мають особливе значення через специфіку нафтопереробки. Пошкодження навіть однієї критичної технологічної установки може змусити підприємство скорочувати переробку або повністю зупиняти окремі виробничі процеси на час ремонту. Відновлення складного обладнання іноді займає тижні або місяці, особливо в умовах санкцій та обмеженого доступу Росії до частини західних технологій.

    Сам Ярославський завод показує масштаб потенційного ефекту: переробка близько 15 млн тонн сировини на рік робить його важливим елементом російського паливного сектору. При цьому підприємство виробляє не лише автомобільне пальне, а й авіаційний керосин та паливо для реактивних двигунів.

    Російська нафтова інфраструктура стала однією з постійних цілей далекобійних атак. Через повторювані пошкодження НПЗ Москва змушена маневрувати між завантаженням вцілілих заводів, експортом сирої нафти, внутрішнім забезпеченням бензином і дизельним пальним та ремонтами пошкоджених установок.

    Саме тому важливим показником ситуації є не тільки факт пожежі після чергового удару, а те, чи доведеться підприємству зменшити обсяги переробки. На ранок 6 серпня достовірної інформації про масштаб зупинки Ярославського НПЗ не було.

    Масштаб наслідків ще встановлюється

    Найбільш показовим у нічній атаці стало одночасне поєднання двох факторів: удару по великому енергетичному об’єкту в Ярославлі та появи безпілотників поблизу Москви.

    Фактично йдеться про атаку в глибокому тилу Росії. Від українського кордону до Ярославля — сотні кілометрів, а сам НПЗ розташований відносно недалеко від російської столиці.

    При цьому офіційного повідомлення української сторони про причетність до конкретного удару станом на ранок 6 серпня не було. Тому твердження російських посадовців про українське походження всіх безпілотників залишаються заявами російської сторони.

    Натомість сам факт пожежі в районі «Славнефть-ЯНОС» підтверджується численними відеозаписами та повідомленнями незалежних російських видань і OSINT-аналітиків.

    Подальший вплив удару залежатиме від того, яке саме обладнання було пошкоджене. Якщо атака зачепила установки первинної чи вторинної переробки, це може позначитися на виробництві пального. Якщо ж пожежа була локалізована на допоміжній інфраструктурі, завод потенційно здатний відновити нормальну роботу значно швидше.

    Проте вже зараз зрозуміло, що атака 6 серпня стала однією з найпомітніших для Ярославської області. Російська влада сама назвала її наймасовішою для регіону, тоді як кадри густого диму над одним із найбільших НПЗ країни вкотре продемонстрували вразливість російської нафтової інфраструктури навіть за сотні кілометрів від кордону.

  • Удар по паливному серцю РФ: великий завод “Роснефти” припинив роботу

    Удар по паливному серцю РФ: великий завод “Роснефти” припинив роботу

    Куйбишевський нафтопереробний завод російської нафтової компанії “Роснефть” у Самарі повністю припинив переробку нафти після атаки безпілотників, яка сталася в ніч проти 10 червня. Про це повідомило агентство Reuters із посиланням на два джерела в нафтогазовій галузі Росії.

    За словами співрозмовників агентства, внаслідок удару були виведені з ладу обидві установки первинної перегонки нафти – CDU-4 та CDU-5. Саме вони є ключовими елементами виробничого процесу на підприємстві. Кожна установка здатна переробляти близько 10 тисяч метричних тонн нафти на добу, що еквівалентно приблизно 73 тисячам барелів. Пошкодження цих об’єктів фактично зробило неможливим продовження роботи заводу.

    Джерела Reuters стверджують, що після удару на території підприємства виникли пожежі, які завдали серйозної шкоди технологічному обладнанню. Масштаб руйнувань виявився настільки значним, що керівництво підприємства було змушене повністю зупинити виробничий цикл. Наразі невідомо, скільки часу знадобиться для ліквідації наслідків атаки та відновлення роботи заводу.

    Куйбишевський НПЗ вважається одним із важливих підприємств російської нафтопереробної галузі. Він входить до складу Самарського нафтопереробного вузла компанії “Роснефть” і забезпечує виробництво значних обсягів пального для внутрішнього ринку Росії. Крім того, продукція підприємства використовується для забезпечення потреб промисловості, транспортної галузі та військової логістики.

    Згідно з даними галузевих джерел, у 2024 році Куйбишевський НПЗ переробив близько 4,7 мільйона тонн нафти. У середньому це становило приблизно 94,4 тисячі барелів на добу. За результатами року підприємство виробило близько 800 тисяч тонн автомобільного бензину, 1,4 мільйона тонн дизельного пального та понад 1,3 мільйона тонн мазуту. Такі показники роблять завод одним із помітних елементів паливної інфраструктури Російської Федерації.

    Особливу увагу аналітики звертають на обсяги виробництва дизельного пального. Саме дизель є основним видом палива для значної частини військової техніки та транспортних засобів, які використовуються російською армією. Тому будь-які перебої у роботі великих нафтопереробних підприємств потенційно можуть впливати не лише на цивільний ринок, а й на можливості забезпечення військових підрозділів паливом.

    Атака на Куйбишевський НПЗ стала черговим ударом по російській нафтопереробній інфраструктурі. Останніми місяцями підприємства паливно-енергетичного комплексу РФ регулярно стають цілями атак безпілотників. Україна неодноразово заявляла, що такі об’єкти є законними військовими цілями, оскільки забезпечують функціонування економіки держави-агресора та підтримують її військовий потенціал.

    У ніч проти 10 червня Самарська область зазнала масштабної атаки безпілотників. Російська влада повідомляла про роботу систем протиповітряної оборони та фіксувала спроби ураження низки об’єктів у регіоні. Водночас пізніше президент України Володимир Зеленський підтвердив успішне ураження Куйбишевського нафтопереробного заводу українськими далекобійними дронами.

    Самарський нафтопереробний вузол є одним із найбільших центрів переробки нафти на території Росії. До нього входять одразу три великі підприємства: Куйбишевський, Новокуйбишевський та Сизранський НПЗ. Усі вони належать компанії “Роснефть” і мають важливе значення для виробництва моторного пального, дизеля та інших нафтопродуктів.

    Примітно, що протягом останніх місяців усі три заводи цього кластера вже зазнавали атак безпілотників. Так, Сизранський НПЗ фактично припинив переробку нафти ще 21 травня після того, як українські дрони пошкодили установку первинної переробки CDU-6. Саме ця установка була критично важливою для роботи підприємства, а її виведення з ладу призвело до повної зупинки виробництва.

    Ще раніше, 18 квітня, удару зазнав Новокуйбишевський нафтопереробний завод. Після атаки підприємство тимчасово припинило роботу та було змушене скоротити виробничі потужності. За інформацією галузевих джерел, навіть після відновлення діяльності завод продовжує працювати не на повну потужність.

    Таким чином, атака на Куйбишевський НПЗ стала вже третім серйозним ударом по Самарському нафтопереробному вузлу менш ніж за два місяці. Фактично всі три підприємства, які входять до цього виробничого комплексу, зіткнулися з наслідками атак безпілотників, що суттєво ускладнює стабільну роботу одного з ключових центрів переробки нафти в Росії.

    Експерти зазначають, що регулярні удари по російських НПЗ створюють для Москви одразу кілька проблем. По-перше, знижується обсяг виробництва пального для внутрішнього ринку. По-друге, виникає потреба у масштабних ремонтах дорогого технологічного обладнання. По-третє, збільшуються витрати на захист критичної інфраструктури від нових атак. Крім того, частина обладнання для нафтопереробних заводів виробляється за кордоном, а західні санкції значно ускладнюють його закупівлю та постачання.

    На тлі війни Росія вже неодноразово стикалася з перебоями у роботі своїх нафтопереробних підприємств. Удари по об’єктах паливно-енергетичного комплексу стали одним із напрямків української стратегії, спрямованої на послаблення економічних і військових можливостей країни-агресора. Водночас російська влада намагається мінімізувати інформацію про масштаби пошкоджень та наслідки атак для нафтогазового сектору.

    Наразі офіційних повідомлень про терміни відновлення роботи Куйбишевського НПЗ немає. Однак джерела Reuters у галузі вказують, що пошкодження мають серйозний характер, а повна зупинка обох установок первинної перегонки свідчить про значні труднощі з поверненням підприємства до звичайного режиму роботи найближчим часом.

  • У нафтовому регіоні РФ фіксують перебої з пальним

    У нафтовому регіоні РФ фіксують перебої з пальним

    У Краснодарському краї Російської Федерації зафіксовано перебої з постачанням пального, через що частина автозаправних станцій тимчасово припинила відпуск бензину та дизельного пального. Ситуація супроводжується підвищеним попитом, логістичними затримками та нерівномірним розподілом пального між регіональними мережами АЗС.

    Про це повідомляє оперативний штаб Краснодарського краю, а також регіональні органи влади у сфері паливно-енергетичного комплексу.

    За офіційними даними міністерства ТЕК та ЖКГ Краснодарського краю, станом на 10 червня щонайменше 15 автозаправних станцій у Краснодарі та низці районів регіону тимчасово не здійснюють відпуск пального. Йдеться, зокрема, про Красноармійський, Кущевський, Слов’янський та Усть-Лабінський райони. У більшості випадків це невеликі приватні АЗС, які працюють із обмеженими запасами та залежать від регулярних поставок із нафтобаз і великих логістичних вузлів.

    Регіональна влада заявляє, що ситуація не є критичною та має тимчасовий характер. За їхніми словами, компанії-постачальники вже організували додаткові партії пального, щоб компенсувати локальні перебої та стабілізувати роботу мережі заправок. Окремо наголошується, що нафтопродукти в регіоні є, однак їх розподіл потребує коригування через зростання попиту.

    Водночас на місцях ситуація виглядає більш напруженою. У Темрюкському районі, який географічно розташований поблизу Керченської протоки та межує з окупованим Кримом, на семи автозаправних станціях фіксуються черги, що, за повідомленнями місцевих телеграм-каналів, можуть сягати від 20 до 100 автомобілів. Попри це, в оперативному штабі регіону стверджують, що пальне на цих АЗС наявне, а відпуск здійснюється у штатному режимі без офіційного обмеження норм продажу.

    Паралельно в соціальних мережах і місцевих інформаційних каналах активно поширюються повідомлення про можливий локальний дефіцит бензину. Мешканці регіону публікують відео та фото черг на заправках, скаржаться на відсутність окремих популярних марок пального, а також на вимушене переключення на дорожчі види бензину, що додатково збільшує витрати для водіїв. У деяких випадках повідомляється про тимчасове обмеження відпуску або нерегулярність поставок на окремих приватних АЗС.

    Краснодарський край є одним із ключових логістичних і паливних регіонів півдня Росії, через який проходять важливі внутрішні маршрути постачання нафтопродуктів. Саме тому навіть локальні перебої тут можуть швидко впливати на ситуацію в суміжних регіонах і створювати ефект «ланцюгової реакції» на ринку пального.

    На тлі ситуації в російських регіональних медіа та експертному середовищі активізувалися обговорення стану внутрішнього паливного ринку. Серед причин нестабільності називають нерівномірне завантаження нафтопереробних потужностей, логістичні труднощі з транспортуванням пального, а також зростання внутрішнього попиту в окремі періоди.

    Додатково у публічному просторі РФ періодично з’являються повідомлення про те, що частина нафтопродуктів переорієнтовується з експорту на внутрішній ринок для стабілізації забезпечення НПЗ і регіональних мереж. Водночас експерти звертають увагу, що такі заходи не завжди повністю компенсують локальні дисбаланси постачання.

    Окремим фактором, який обговорюється у російських медіа, називають загальну напруженість у паливно-енергетичному секторі, що посилюється через нестабільність логістичних ланцюгів і періодичні перебої в роботі інфраструктури. На цьому тлі навіть короткострокові збої у постачанні можуть призводити до швидкого утворення черг і локальних дефіцитів у регіонах.

    Попри це, офіційні структури Краснодарського краю продовжують наполягати, що ситуація перебуває під контролем, а постачання пального буде стабілізовано найближчим часом. Водночас на місцях фіксується підвищена чутливість населення до будь-яких перебоїв, що відображається у зростанні попиту та панічних закупівлях пального в окремих районах.

  • РФ втратила частину нафтових прибутків через атаки на нафтопереробку

    РФ втратила частину нафтових прибутків через атаки на нафтопереробку

    Росія, яка традиційно залишається одним із найбільших світових експортерів нафти та значною мірою фінансує державний бюджет за рахунок продажу енергоносіїв, зіткнулася з новою проблемою: навіть зростання світових цін на нафту вже не гарантує Москві автоматичного збільшення доходів. Значна частина додаткових надходжень від подорожчання нафти сьогодні спрямовується на підтримку нафтопереробної галузі, яка зазнає дедалі більших втрат через українські удари по енергетичній інфраструктурі.

    Як повідомляє агентство Bloomberg, у травні російський уряд виплатив нафтопереробним підприємствам близько 2,8 млрд доларів компенсацій. Це один із найвищих показників за останні два роки та майже у п’ять разів більше, ніж за аналогічний період минулого року.

    Такі виплати стали серйозним навантаженням для російського бюджету та фактично зменшили вигоду, яку Кремль міг би отримати від підвищення світових цін на нафту. За оцінками аналітиків, без необхідності фінансувати масштабні субсидії бюджет РФ отримав би значно більше коштів від експорту енергоносіїв.

    Основою цих виплат є так званий демпферний механізм, який діє в Росії вже кілька років. Його головна мета полягає у стримуванні цін на пальне на внутрішньому ринку. Коли світові ціни на нафту та нафтопродукти суттєво зростають, російським виробникам стає вигідніше продавати продукцію за кордон, а не всередині країни. Щоб уникнути дефіциту пального та стрімкого зростання цін для населення, держава компенсує нафтопереробникам частину втраченої вигоди.

    Саме тому кожне значне зростання цін на нафту автоматично збільшує обсяг державних виплат. У травні ситуація додатково ускладнилася через загострення конфлікту на Близькому Сході. Бойові дії між Іраном та Ізраїлем викликали занепокоєння інвесторів щодо стабільності поставок енергоносіїв із регіону, що спричинило зростання котирувань на світових нафтових ринках.

    Для більшості нафтовидобувних країн подорожчання нафти означає додаткові прибутки. Однак для Росії ситуація виявилася значно складнішою. Частина потенційного прибутку була фактично нейтралізована необхідністю збільшувати державну підтримку нафтопереробних підприємств.

    Проблема полягає не лише у зростанні субсидій. Російська нафтопереробна галузь уже тривалий час перебуває під серйозним тиском через систематичні удари українських безпілотників по об’єктах паливно-енергетичного комплексу.

    Починаючи з 2024 року Україна суттєво розширила географію та інтенсивність атак на російські нафтопереробні заводи, нафтобази, насосні станції та інші елементи енергетичної інфраструктури. Удари здійснюються по об’єктах, які відіграють важливу роль у забезпеченні російської армії пальним, а також формують значну частину доходів федерального бюджету.

    Внаслідок цих атак багато підприємств були змушені тимчасово припиняти роботу або скорочувати виробництво для проведення ремонтів. Частина заводів зазнала пошкоджень технологічного обладнання, відновлення якого потребує значних фінансових ресурсів та часу.

    За даними галузевих експертів, обсяги нафтопереробки в Росії вже впали до найнижчого рівня за більш ніж шістнадцять років. Це стало одним із найсерйозніших ударів по російському енергетичному сектору від початку повномасштабної війни проти України.

    Скорочення переробки має низку негативних наслідків для економіки РФ. По-перше, зменшується виробництво бензину, дизельного пального та інших нафтопродуктів, необхідних для внутрішнього ринку. По-друге, Росія втрачає можливість отримувати додатковий прибуток від експорту продукції з високою доданою вартістю.

    Натомість Москва дедалі частіше змушена нарощувати експорт сирої нафти. Хоча це дозволяє частково компенсувати втрати, продаж нафтопродуктів традиційно приносить більше доходів, ніж реалізація необробленої сировини.

    На тлі погіршення ситуації російська влада почала вдаватися до адміністративних заходів. Одним із них стало обмеження експорту бензину для запобігання дефіциту на внутрішньому ринку. Крім того, уряд запровадив тимчасову заборону на експорт авіаційного пального, намагаючись гарантувати стабільне постачання для внутрішніх потреб.

    Подібні рішення свідчать про те, що Кремль дедалі більше занепокоєний ризиком паливної кризи. Якщо раніше проблеми з пальним фіксувалися переважно в окремих регіонах, то тепер ознаки дефіциту починають проявлятися на ширшій території країни.

    Особливо складною ситуація залишається в окупованому Криму та Севастополі, де перебої з постачанням пального фіксувалися ще раніше. Водночас російські медіа та експерти останнім часом повідомляють про зростання проблем із забезпеченням паливом і в інших регіонах, включно з Московською областю.

    Додатковий тиск на паливно-енергетичний комплекс Росії чинять нові українські операції проти нафтової інфраструктури. Зокрема, нещодавно безпілотники Сил спеціальних операцій України завдали ударів по великій виробничо-диспетчерській станції нафтопроводу в Кіровській області та нафтобазі в Ростовській області.

    Подібні об’єкти є важливими елементами системи транспортування та зберігання нафти. Їхнє пошкодження може не лише ускладнювати логістику постачання сировини та пального, а й збільшувати витрати на відновлення інфраструктури.

    Аналітики зазначають, що українська стратегія поступового виснаження російського енергетичного сектору починає приносити відчутні результати. Якщо на початку війни головним джерелом надходжень для Кремля залишався нафтовий експорт, то тепер значна частина цих коштів змушено витрачається на ліквідацію наслідків атак, ремонт пошкоджених об’єктів та компенсацію втрат підприємствам.

    Для російського бюджету це створює додаткові виклики. Війна вже вимагає рекордних витрат на оборону, соціальні виплати військовим та підтримку військово-промислового комплексу. Одночасно зростають витрати на утримання паливного сектору, який раніше сам забезпечував значну частину доходів держави.

    Економісти звертають увагу на те, що нинішня ситуація демонструє зміну балансу в економічній війні між Україною та Росією. Якщо раніше Кремль значною мірою компенсував втрати від санкцій завдяки високим нафтовим доходам, то тепер навіть сприятлива кон’юнктура на світовому ринку не гарантує Москві автоматичного збільшення фінансових ресурсів.

    У результаті Росія опиняється в ситуації, коли зростання цін на нафту більше не означає пропорційного збільшення бюджетних надходжень. Значну частину додаткових прибутків поглинають витрати на підтримку нафтопереробної галузі, яка дедалі більше потерпає від українських ударів.

    Таким чином, атаки на російську енергетичну інфраструктуру поступово перетворюються не лише на військовий, а й на важливий економічний фактор. Вони змушують Кремль витрачати мільярди доларів на підтримку стратегічної галузі та дедалі більше обмежують можливості російської влади отримувати максимальну вигоду від експорту нафти в умовах високих світових цін.