Daypolitico

Позначка: НАН України

  • Демографічна криза в Україні: Народжуваність впала на 17%, демографи попереджають про ризики нової хвилі міграції

    Демографічна криза в Україні: Народжуваність впала на 17%, демографи попереджають про ризики нової хвилі міграції

    Завідувач відділу Інституту демографії та проблем якості життя НАН України Дмитро Шушпанов повідомив про суттєве зниження показників народжуваності в країні. За оцінками науковця, рівень народжуваності скоротився майже на 17%, а сумарний коефіцієнт народжуваності на одну жінку впав до позначки 0,8–0,9 (для порівняння, до початку повномасштабного вторгнення у лютому 2022 року він становив близько 1,14).

    Окрім того, демографи застерігають про високі ризики нової хвилі зовнішньої міграції після завершення бойових дій та можливого відкриття кордонів.

    Ключові тези аналізу та статистика:

    • Показники народжуваності: За перше півріччя в Україні народилося близько 73 тисяч дітей, що є одним із найнижчих показників за всю історію спостережень і свідчить про глибоку демографічну яму.
    • Ризики возз’єднання сімей за кордоном: За словами демографа, після скасування воєнного стану та відкриття кордонів існує висока ймовірність виїзду частини чоловіків до своїх родин, які вже адаптувалися та закрепилися в країнах Європейського Союзу.
    • Виклики для відбудови: Високий рівень еміграції у поєднанні з низькою народжуваністю створює суттєвий дефіцит трудових ресурсів, що ускладнить повоєнне відновлення економіки та функціонування соціальної сфери.

    Контекст та оцінка фахівців

    Експерти з соціології та демографії наголошують, що стримування демографічного спаду та повернення громадян вимагатиме від держави комплексної стратегії:

    1. Економічні стимули: Створення робочих місць із належним рівнем оплати праці, розробка програм пільгового іпотечного кредитування та відновлення житлової інфраструктури.
    2. Підтримка сімей: Розширення соціальних гарантій для родин із дітьми, розбудова мережі дитячих садків та шкіл з облаштованими укриттями.
    3. Безпековий фактор: Ключовою умовою для повернення українців із-за кордону залишається тривале та стійке забезпечення безпеки всередині країни.

     

  • Російський дрон вдарив по території ядерного реактора в Києві

    Російський дрон вдарив по території ядерного реактора в Києві

    Російський безпілотник увечері 30 вересня вдарив по території Інституту ядерних досліджень Національної академії наук України в Києві, де розташований дослідницький ядерний реактор ВВР-М. Після атаки на території установи виникла пожежа, однак сам реактор та системи, критично важливі для його безпеки, не постраждали. Радіаційний фон залишився у межах природних значень.

    Про наслідки удару стало відомо 1 жовтня з повідомлення Державної інспекції ядерного регулювання України.

    За інформацією Інституту ядерних досліджень, російський БпЛА завдав удару 30 вересня о 18:18 за київським часом. Пожежу, що виникла внаслідок атаки, оперативно ліквідували. Постраждалих немає, а фахівці продовжують оцінювати завдані будівлям та інфраструктурі пошкодження.

    Найважливіше — удар не призвів до пошкодження самого дослідницького реактора.

    Держатомрегулювання повідомило, що реактор ВВР-М і системи, важливі для ядерної та радіаційної безпеки, залишилися неушкодженими. Жодних змін радіаційного фону після атаки не зафіксували.

    Показники становили 0,16–0,20 мкЗв/год, тобто залишалися у межах природного фону.

    Реактор не працює з початку повномасштабної війни

    Додатковим фактором, який суттєво зменшує ризики, є те, що ВВР-М уже кілька років не експлуатується у звичайному режимі.

    Після початку повномасштабного вторгнення Росії у лютому 2022 року реактор перевели у зупинений стан. Його активну зону повністю вивантажили, а робота персоналу наразі обмежується регламентним обслуговуванням систем, необхідних для підтримання безпеки установки.

    Тобто йдеться не про діючий енергетичний реактор на кшталт тих, що працюють на атомних електростанціях.

    ВВР-М — це дослідницька установка, яку використовували як джерело нейтронів для фундаментальних і прикладних досліджень у ядерній фізиці.

    Інститут ядерних досліджень НАН України  є одним із ключових наукових центрів країни у сфері ядерної фізики та енергетики. Його експериментальна база включає не лише ВВР-М, а й інші унікальні установки для роботи з ядерними та радіоактивними матеріалами.

    Радіаційної загрози для Києва немає

    Після появи інформації про влучання по території, де розташована ядерна установка, одним із головних питань стала можливість радіаційної небезпеки.

    Станом на 1 жовтня підстав для таких побоювань немає.

    Моніторинг не виявив підвищення радіаційного фону, корпус реактора та системи безпеки не зазнали пошкоджень, а активна зона реактора була вивантажена ще у 2022 році.

    Тому говорити про витік радіації або ядерну аварію внаслідок цього удару неправильно.

    Водночас сам факт влучання БпЛА на територію об’єкта, де знаходиться ядерна установка, створює окремі ризики. Навіть неактивний дослідницький реактор має інженерні системи, приміщення та обладнання, пошкодження яких потребує ретельної оцінки.

    Саме тому після атаки фахівці продовжили огляд території та визначення масштабу руйнувань.

    Учені назвали удар атакою на мирний ядерний об’єкт

    Науковці наголосили, що Інститут ядерних досліджень виконує винятково наукові та дослідницькі функції.

    У повідомленні, яке цитує Держатомрегулювання, удар російського безпілотника названо атакою на мирну ядерну установку та порушенням міжнародно визнаних принципів ядерної і радіаційної безпеки.

    Таку оцінку дає українська сторона. Юридична кваліфікація конкретного удару як воєнного злочину потребує встановлення всіх обставин і належної правової процедури.

    Проте ситуація має особливий резонанс через характер об’єкта: навіть якщо реактор не працює, військовий удар поблизу ядерної установки створює ризик пошкодження систем, які у мирний час перебувають під спеціальними режимами контролю.

    Це вже не перший удар по українській науці за останні дні

    Атака на Інститут ядерних досліджень сталася лише через кілька днів після удару по іншому об’єкту Національної академії наук України.

    28 вересня російський реактивний дрон влучив у будівлю Президії НАН України в центрі Києва. За даними Академії, тоді загинули двоє людей, верхні поверхи будівлі охопила пожежа, а частина людей була змушена залишати приміщення через вікна.

    Таким чином, за кілька днів пошкоджень зазнали одразу декілька об’єктів української академічної інфраструктури.

    У випадку Інституту ядерних досліджень наслідки могли викликати значно більшу тривогу саме через розташування там дослідницького реактора.

    Київ переживає серію нових атак

    1 жовтня російські безпілотники продовжили атакувати столицю.

    Зранку один із дронів влучив у будівлю школи в Солом’янському районі. Діти на момент атаки перебували в укритті, у будівлі виникла пожежа.

    Пізніше два БпЛА влучили поблизу опорної частини Південного мосту. Через це рух метро та наземного громадського транспорту мостом тимчасово зупиняли, а фахівці почали обстеження конструкції.

    На цьому тлі удар по території Інституту ядерних досліджень став ще одним прикладом того, наскільки широким є перелік об’єктів, які потрапляють під російські атаки в столиці.

    Водночас у випадку з ВВР-М головний висновок залишається незмінним: ядерний реактор не пошкоджений, постраждалих немає, а радіаційний фон у Києві після удару не змінився.

  • Російський БпЛА впав на будівлю Національної академії наук у Києві

    Російський БпЛА впав на будівлю Національної академії наук у Києві

    У центрі Києва внаслідок російської атаки безпілотник упав на нежитлову будівлю, після чого там спалахнула пожежа. За даними Укрінформу, пошкоджено будівлю Національної академії наук України.

    Під час пожежі ситуація всередині будівлі стала настільки небезпечною, що працівники НАН вибиралися назовні через вікна палаючої будівлі. Відео з місця події поширюють у Telegram-каналах.

     Загалом унаслідок атаки РФ у Печерському та Шевченківському районах Києва виникли пожежі в офісних будівлях. У Подільському районі було пошкоджено нежитлову будівлю та частково зруйновано дах, а в Голосіївському районі російський БпЛА влучив у двоповерховий житловий будинок.

    Інформація про масштаби пошкоджень будівлі НАН України та стан її працівників уточнюється.

  • Українська розробка може заощадити енергетиці до 80 млрд грн: технології вже працюють у мережі

    Українська розробка може заощадити енергетиці до 80 млрд грн: технології вже працюють у мережі

    Масштабне впровадження технологій Smart Grid в українській електроенергетиці потенційно може дати економічний ефект у 60–80 млрд грн. Частина рішень уже працює в енергосистемі, а розрахунковий ефект від їх практичного застосування автори оцінюють у понад 16,2 млрд грн. Про це повідомляє на своїй Facebook сторінці Ліга енергетичного розвитку України. Йдеться не про одну програму чи застосунок, а про цілу технологічну платформу — від високоточного моніторингу магістральних мереж і цифрових підстанцій до прогнозування генерації від сонця й вітру, балансування системи та керування локальними енергомережами.

    Робота має назву «Цифрова трансформація електроенергетики України та її інтеграція в європейський енергопростір». Інститут електродинаміки НАН України висунув її на здобуття Національної премії України імені Бориса Патона 2026 року. Проєкт зареєстрований у секції «Енергетика та енергоефективність» під номером р29. До авторського колективу увійшли науковці Інституту електродинаміки НАНУ і Вінницького національного технічного університету, представники НКРЕКП та фахівці енергетичної галузі.

    10 вересня результати роботи представили на засіданні вченої ради Інституту загальної енергетики НАН України. За словами авторів, розрахункова економічна ефективність широкого запровадження «розумних мереж» становить від 60 до 80 млрд грн. Але тут важливе уточнення: це модельна оцінка потенційного ефекту, а не вже отримані державою гроші чи гарантована сума майбутньої економії.

    Натомість понад 16,2 млрд грн — це оцінений авторами проєкту результат від уже впроваджених розробок. Офіційний опис роботи Інституту електродинаміки уточнює, що до цієї суми включено ефект від систем широкомасштабного моніторингу WAMS у 2010–2025 роках, оптимізації локальних електроенергетичних систем у 2024–2025 роках, а також моделей прогнозування й механізмів підтримки відновлюваної генерації у 2022–2025 роках.

    Фактично ідея Smart Grid полягає в тому, щоб електромережа перестала бути лише системою проводів, підстанцій і трансформаторів. Вона має постійно збирати дані про стан системи, споживання і виробництво електроенергії, автоматично бачити небезпечні відхилення та допомагати диспетчеру швидше реагувати на них.

    Урядове визначення близьке за змістом: «розумні мережі» поєднують електротехнічні та інформаційні технології, щоб підвищити якість, ефективність і надійність електропостачання. Україна має окрему Концепцію впровадження Smart Grid до 2035 року, затверджену Кабміном ще у жовтні 2022-го.

    Причому потенційний ефект цифровізації уряд оцінював ще до презентації нинішнього наукового проєкту. Концепція передбачає зменшення втрат електроенергії в українських мережах із 11,6% до 7,5%. У натуральному вимірі це приблизно 6 млрд кВт·год електроенергії, які система не повинна втрачати щороку. У Міненерго порівнювали такий обсяг із приблизно 3 млн тонн вугілля, яке довелося б спалити на теплових електростанціях для виробництва відповідної електроенергії.

    Ще один очікуваний результат — зниження витрат на експлуатацію мереж щонайменше на 8,3 млрд грн та радикальне скорочення тривалості аварійних відключень. Урядова концепція ставить орієнтир: показник SAIDI, який відображає середню тривалість довгих перерв в електропостачанні, має знизитися приблизно з 1700 до 100 хвилин до 2035 року.

    Одна з найцікавіших частин української розробки — WAMS, або система широкомасштабного моніторингу енергосистеми. Її можна порівняти із системою датчиків, яка в режимі реального часу показує диспетчеру, що відбувається одночасно у різних точках великої електромережі.

    В основі української WAMS використовувалися пристрої синхронізованих векторних вимірювань PMU «Регіна-Ч». Такі пристрої з дуже високою точністю вимірюють параметри електромережі та синхронізують інформацію в часі. Завдяки цьому система може бачити коливання, відхилення частоти, зміни фаз та інші процеси, які можуть сигналізувати про нестабільність або загрозу аварії.

    В офіційному рефераті конкурсної роботи зазначено, що «Регіна-Ч» стала базовим елементом розгортання WAMS в Україні, а також використовувалася під час створення цифрових підстанцій 750 кВ «Київська» та «Каховська».

    Значення таких технологій особливо зросло після переходу України до синхронної роботи з європейською енергосистемою.

    16 березня 2022 року, менш ніж через місяць після початку повномасштабного вторгнення, енергосистеми України та Молдови екстрено синхронізували з континентальною Європою. ENTSO-E підтверджувала, що підготовка до цього процесу тривала ще з 2017 року, однак через російське вторгнення запланований багаторічний процес довелося різко прискорити.

    Постійна синхронізація України була завершена у листопаді 2023 року після виконання необхідних технічних вимог. Відтоді українська енергосистема є частиною синхронної зони континентальної Європи, що дає можливість отримувати аварійну допомогу і торгувати електроенергією із сусідніми державами.

    Єврокомісія називає цю інтеграцію одним із ключових елементів енергетичної безпеки України. Наступним етапом має стати повніше об’єднання українського ринку електроенергії з європейським: ЄС заявляв про орієнтир на market coupling України та Молдови з європейським ринком до 2027 року.

    Автори конкурсної роботи стверджують, що їхні технології стали частиною технічної бази цього переходу. Водночас коректніше говорити, що синхронізація з ENTSO-E була масштабним міжнародним процесом за участю «Укренерго», європейських операторів передачі, ENTSO-E, Єврокомісії та інших структур, а українські системи моніторингу були однією зі складових внутрішньої технологічної підготовки енергосистеми. Саме ENTSO-E вказує, що ключову роль у прискореній синхронізації відіграли роки попередніх досліджень, виконання технічних вимог і додаткові заходи зі зниження ризиків.

    Інший великий напрям проєкту — інтеграція відновлюваних джерел енергії.

    Сонячна та вітрова генерація мають одну фундаментальну особливість: їх виробництво змінюється залежно від погоди. Якщо звичайна електростанція може у певних межах збільшити або зменшити виробництво за командою диспетчера, сонячна станція не може змусити сонце світити сильніше, а вітряк — створити вітер.

    Тому в енергосистемі з великою часткою ВДЕ особливо важливими стають точні прогнози виробництва й споживання, накопичувачі енергії та автоматизоване балансування.

    Українська платформа передбачає моделі прогнозування генерації, балансування локальних систем із ВДЕ, формування балансуючих груп, використання систем керування розподіленими енергоресурсами DERMS та розвиток мікромереж. У комплексі це має дозволяти підключати більше децентралізованої генерації без втрати стабільності системи.

    Саме децентралізація стала особливо важливою під час війни. Велика теплова електростанція або підстанція — це концентрована інфраструктура, яку ворог може намагатися вивести з ладу одним або кількома ударами. Система з великою кількістю менших джерел генерації, накопичувачів і мікромереж теоретично має більше варіантів для перерозподілу потоків та відновлення живлення після пошкоджень.

    У 2024 році Верховна Рада окремо оновила законодавство для розвитку таких технологій. Зокрема, до українського права ввели сучасні терміни «мікромережа», «користувач мікромережі», «управління попитом» та уточнили поняття «розумних мереж». У Міненерго прямо пояснювали це необхідністю наблизити українське регулювання до європейських та міжнародних стандартів.

    У конкурсній роботі також заявлено про створення системи національних стандартів Smart Grid, сумісної з європейськими підходами.

    Авторський колектив складається з восьми фахівців. Серед них член-кореспондент НАН України Ігор Блінов, професор Сергій Денисюк, професор ВНТУ Петро Лежнюк, науковці Володимир Мірошник та Олександр Сподинський, члени НКРЕКП Костянтин Ущаповський і Руслан Слободян та віцепрезидент Асоціації з енергоефективності та енергозбереження Олег Козачук.

    Сама робота має тривалу історію. Ще у 2025 році автори видали 362-сторінкову монографію «Цифрова трансформація електроенергетики України. Реалізація в умовах воєнного стану та повоєнного відновлення», де систематизували підходи до Smart Grid, цифрових підстанцій, моніторингу, роботи ВДЕ та модернізації ринку електроенергії.

    У березні 2026 року вчена рада Інституту електродинаміки НАН України розглядала висунення оновленої роботи на Національну премію імені Бориса Патона, а згодом її офіційно подали на конкурс.

    Тож цифра у 80 млрд грн у цій історії — не вартість самої платформи і не гроші, які завтра з’являться в бюджеті. Це верхня межа розрахованого авторами економічного ефекту від масштабного використання комплексу Smart Grid-рішень: меншої кількості втраченої електроенергії, коротших відключень, дешевшого обслуговування мереж, точнішого балансування та ефективнішої роботи розподіленої генерації.

    А понад 16,2 млрд грн — оцінка ефекту від тих технологій, які вже застосовувалися у 2010–2025 роках.

    На тлі війни значення таких систем виходить далеко за межі звичайної економії. Для України цифрова мережа — це ще й можливість швидше побачити аварію, оперативніше перебудувати роботу системи після пошкодження, залучити децентралізовану генерацію та краще використовувати європейські міждержавні з’єднання.

    Тому головним результатом проєкту може бути не лише фінансова цифра. Йдеться про поступовий перехід від традиційної електромережі, де диспетчер переважно реагує на вже наявну проблему, до системи, яка в реальному часі бачить свій стан, прогнозує ризики й допомагає перебудуватися до того, як локальний збій перетвориться на масштабну аварію.

  • Росія “знайшла біолабораторію”: у Києві після атаки загорівся Інститут біохімії НАН України

    Росія “знайшла біолабораторію”: у Києві після атаки загорівся Інститут біохімії НАН України

    Унаслідок масованої російської атаки на Київ у ніч проти 2 липня постраждала будівля Інституту біохімії імені О. В. Палладіна Національної академії наук України — одного з провідних науково-дослідних центрів країни. У приміщеннях установи виникла масштабна пожежа, частину корпусів пошкодили вогонь, вибухова хвиля та вода, якою рятувальники гасили займання. Постраждалих серед співробітників і студентів немає.

    Про пошкодження Інститут повідомив на своїй офіційній сторінці. За даними установи, після удару в будівлі спалахнула пожежа, яка зачепила приміщення наукового центру. Частина кабінетів і лабораторій зазнала руйнувань, у будівлі вибиті вікна, пошкоджені робочі зони, а окремі приміщення залило водою під час ліквідації вогню.

    Попри це, в Інституті наголосили на найважливішому: люди не постраждали. Також науковці повідомили, що морозильні камери з науковими матеріалами продовжують працювати. Це критично важливо, адже в таких сховищах можуть зберігатися зразки, реагенти та матеріали багаторічних досліджень. Їхня втрата могла б означати не лише матеріальні збитки, а й удар по науковій роботі, яка тривала роками.

    Уже вранці 2 липня працівники Інституту, студенти та небайдужі люди почали прибирати наслідки атаки. Замість звичної роботи в лабораторіях науковці розбирали уламки, виносили пошкоджені речі, прибирали скло, воду та залишки зруйнованих конструкцій. В установі підкреслили, що Інститут — це насамперед люди, знання й наукова спільнота, а не лише стіни та обладнання.

    Інститут біохімії імені О. В. Палладіна є однією з найвідоміших наукових установ України. Він працює у структурі Національної академії наук і спеціалізується на фундаментальних та прикладних дослідженнях у сфері біохімії, молекулярної біології, клітинної біології, біотехнологій та суміжних напрямів. Саме тому удар по такій установі — це не просто пошкодження будівлі, а атака по українській науці, освіті та дослідницькій інфраструктурі.

    Науковий центр носить ім’я Олександра Палладіна — видатного українського біохіміка, академіка, одного з організаторів української біохімічної науки. Інститут має давню історію й відіграє важливу роль у підготовці науковців, виконанні досліджень та збереженні наукових шкіл. Саме тому пошкодження лабораторій, обладнання й матеріалів після російського удару може мати довготривалі наслідки для дослідницьких програм.

    Пожежа в Інституті стала частиною наслідків однієї з наймасштабніших атак Росії на Київ за останній час. У ніч проти 2 липня російські війська атакували столицю ракетами та ударними безпілотниками. За даними української влади та рятувальників, у місті були пошкоджені житлові будинки, медичні заклади, наукові установи, готелі, бізнес-об’єкти та інша цивільна інфраструктура.

    Станом на ранок 2 липня повідомлялося про 13 загиблих та 86 постраждалих у Києві, згодом кількість жертв зростала. Основні руйнування були зафіксовані у житлових районах столиці, зокрема у Дарницькому, Шевченківському, Голосіївському, Печерському та інших районах. Рятувальники працювали на численних локаціях, гасили пожежі, розбирали завали та шукали людей під уламками будинків.

    Під удар потрапили не лише житлові будинки. У Києві також повідомляли про пошкодження підстанції швидкої медичної допомоги, дитячих садків, шкіл, бізнес-центрів, складів, готелів і наукових установ. Серед об’єктів, які згадували медіа після атаки, був саме Інститут біохімії імені Палладіна.

    Історія з пошкодженням Інституту біохімії особливо символічна на тлі багаторічної російської пропаганди про нібито “біолабораторії” в Україні. Москва неодноразово використовувала цю тему для інформаційних атак, однак реальність виявилася іншою: російські ракети й дрони б’ють по реальних українських наукових установах, де працюють дослідники, викладачі, студенти та технічний персонал.

    В Інституті після атаки заявили, що спроби знищити приміщення не здатні знищити знання, гідність і волю продовжувати роботу. Науковці наголосили, що вистоять завдяки єдності, взаємній підтримці та незламності. Ця реакція стала ще одним прикладом того, як українські установи навіть після обстрілів намагаються швидко повертатися до роботи й зберігати безперервність своєї діяльності.

    Наразі триває оцінка збитків, завданих Інституту біохімії. Попереду — відновлення приміщень, перевірка стану лабораторного обладнання, наукових матеріалів і документації. Водночас головне, що внаслідок пожежі вдалося уникнути людських жертв, а критично важливі наукові матеріали, за повідомленням установи, залишаються у збереженні.

    Російський удар по Інституту біохімії імені Палладіна ще раз показав, що під прицілом РФ перебувають не лише військові об’єкти, а й усе, що формує українське життя: будинки, лікарні, школи, наукові центри, культурні та релігійні установи. У цьому випадку удар припав по українській науці — але відповіддю стала не паніка, а толока, взаємодопомога і готовність продовжувати роботу.

  • НАН: південь України під загрозою через втрату Каховського водосховища

    НАН: південь України під загрозою через втрату Каховського водосховища

    Підрив російськими військами Каховської гідроелектростанції у червні 2023 року продовжує створювати довгострокові ризики для півдня України. Вчені Національної академії наук України заявляють, що наслідки знищення Каховського водосховища вже стали критичними для аграрного сектору, систем водопостачання та природних екосистем, а в майбутньому можуть перерости у масштабну екологічну та економічну кризу для всього регіону.

    Про це йшлося під час обговорення результатів наукових досліджень, присвячених впливу руйнування Каховської ГЕС на довкілля, сільське господарство та водний баланс України. Фахівці наголошують, що масштаби катастрофи значно перевищують локальний рівень і стосуються майбутнього розвитку кількох областей країни.

    За оцінками науковців, після втрати водосховища на окремих територіях площі земель, які використовувалися для вирощування сільськогосподарських культур, скоротилися від 71% до 98%. Найбільше постраждали райони, де функціонування аграрного сектору безпосередньо залежало від систем зрошення, що отримували воду з Каховського водосховища.

    Саме Каховське водосховище десятиліттями було основою для роботи масштабних меліоративних систем у Херсонській, Запорізькій та Дніпропетровській областях. Воно забезпечувало водою сотні тисяч гектарів полів, на яких вирощувалися зернові культури, овочі, фрукти та баштанні. Після руйнування дамби значна частина цієї інфраструктури фактично втратила джерело водопостачання.

    Віцепрезидент Національної академії наук України В’ячеслав Богданов наголосив, що сьогодні перед державою стоїть завдання не лише оцінити масштаби катастрофи, а й виробити довгострокову стратегію подолання її наслідків.

    «Наука має не лише оцінити наслідки цієї катастрофи, а й запропонувати інструменти для прийняття відповідальних державних рішень», — зазначив він.

    Науковці попереджають, що особливо гостро проблема проявиться у роки з низькою водністю. Якщо раніше Каховське водосховище виконувало роль стратегічного резервуара води для південних регіонів, то тепер будь-які посушливі періоди можуть призвести до серйозного дефіциту водних ресурсів.

    За словами фахівців, у перспективі це може поставити під загрозу не лише сільське господарство, а й водопостачання населених пунктів, промислових підприємств та об’єктів критичної інфраструктури. Особливо вразливими залишаються регіони, які історично залежали від дніпровської води.

    Окремо вчені проаналізували стан території колишнього водосховища. Після сходження води там утворилися численні озера, ставки та природні водойми різних розмірів. Однак ці водойми не здатні компенсувати функції Каховського водосховища.

    За оцінками дослідників, обсяги води, які вони накопичують, є недостатніми для забезпечення потреб регіону. Крім того, їхній рівень значною мірою залежить від сезонних змін, погодних умов та кількості опадів.

    Одним із потенційних варіантів вирішення проблеми фахівці називають використання підземних вод. Водночас у НАН наголошують, що цей ресурс не можна розглядати як універсальну альтернативу.

    Підземні води дійсно мають значний потенціал, однак їхнє активне використання потребує комплексних наукових досліджень та ретельного контролю. Без належного планування існує ризик виснаження водоносних горизонтів, погіршення якості води та виникнення нових екологічних проблем.

    Серйозних втрат зазнає і природне середовище Нижнього Дніпра. Науковці зазначають, що після руйнування греблі продовжується процес деградації водних екосистем. Змінився гідрологічний режим річки, що негативно впливає на популяції риби, водно-болотні угіддя та численні види рослин і тварин.

    Фахівці наголошують, що деякі природні комплекси, які формувалися протягом десятиліть після створення Каховського водосховища, можуть бути втрачені назавжди. Одночасно на звільнених від води територіях відбуваються нові природні процеси, однак їхній подальший розвиток поки що залишається недостатньо вивченим.

    У Національній академії наук переконані, що дискусія про майбутнє Каховського водосховища не повинна обмежуватися простим питанням — відновлювати його чи ні. Науковці вважають, що Україна має сформувати комплексне бачення майбутньої системи водозабезпечення південних областей.

    Йдеться про стратегічні рішення, які визначатимуть розвиток регіону на десятиліття вперед. Від них залежатиме стан аграрного сектору, забезпечення населення водою, функціонування промисловості, екологічна безпека та загальна економічна стабільність південних областей.

    Нагадаємо, у ніч на 6 червня 2023 року російські війська підірвали дамбу Каховської ГЕС. Внаслідок руйнування греблі відбулося одне з найбільших техногенних та екологічних лих у сучасній історії Європи. Потужна хвиля води затопила десятки населених пунктів на правому та лівому берегах Дніпра, спричинивши людські жертви, руйнування житлових будинків, інфраструктури та промислових об’єктів.

    Після спуску водосховища Україна втратила один із найбільших резервуарів прісної води в країні. Наслідки цієї катастрофи продовжують впливати на життя мільйонів людей та формують нові виклики для держави.

    Крім того, українські гідрологи та екологи попереджають, що зміни клімату разом із руйнуванням водогосподарської інфраструктури можуть прискорити процеси опустелювання окремих територій півдня України. За несприятливого сценарію частина малих річок і водотоків у регіоні може суттєво обміліти або навіть повністю зникнути протягом найближчих десятиліть.

    Експерти наголошують, що відновлення водної безпеки півдня стане одним із наймасштабніших завдань післявоєнної відбудови України. Для цього знадобляться значні фінансові ресурси, сучасні технології, міжнародна підтримка та довгострокова державна політика, спрямована на захист водних ресурсів і адаптацію до нових екологічних реалій.

  • Міст Патона на межі: науковці говорять про ризик руйнування конструкцій

    Міст Патона на межі: науковці говорять про ризик руйнування конструкцій

    Науковці Національної академії наук України попередили про небезпечний стан мосту імені Євгена Патона в Києві та закликали до негайного проведення ремонтних робіт. За їхніми словами, несівні конструкції переправи зазнають суттєвих корозійних пошкоджень, а темпи деградації елементів споруди останніми роками лише прискорюються. У разі бездіяльності це може призвести до руйнування окремих конструкцій і створити ризик людських жертв та серйозних проблем для транспортної системи столиці.

    Відповідні висновки науковці оприлюднили на сторінці НАН України у Facebook. У повідомленні йдеться про результати аналізу технічного стану мосту та перелік робіт, які, на думку дослідників, необхідно провести у першочерговому порядку. У розрахунках вони посилаються на члена-кореспондента НАН України Олександра Шимановського — генерального директора Українського інституту сталевих конструкцій імені В. М. Шимановського. Саме цей інститут свого часу був причетний до проєктування мосту Патона.

    Серед робіт, які пропонується виконати насамперед, — підсилення крайніх головних балок на опорі №25, ремонт проміжних опор №11 та №21, включно з підводними елементами, а також ремонт або повна заміна поперечних балок. Крім того, фахівці пропонують відремонтувати в’язі прогонових будов, відновити стовпи освітлення та перильні огорожі, а також замінити деформаційні шви.

    У НАН наголошують, що дефекти, виявлені під час попередніх обстежень мосту, можуть призвести до подальшої пришвидшеної деградації конструкцій. За словами науковців, якщо не провести ремонт і реконструкцію, деякі елементи можуть повністю зруйнуватися. У такому разі наслідком стане не лише небезпека для людей, а й колапс транспортної інфраструктури Києва, оскільки міст Патона є однією з ключових переправ через Дніпро.

    Втім, запропонований план робіт викликав дискусію серед інженерів та фахівців з інфраструктури. Частина експертів вважає, що перелік заходів, який озвучила Академія наук, фактично відповідає масштабному капітальному ремонту, але при цьому не передбачає повноцінної реконструкції всієї споруди.

    Інженерка шляхів сполучення Анна Мінюкова зазначає, що такий підхід може виявитися економічно невиправданим. За її оцінками, вартість подібного ремонту може сягати приблизно 200 мільйонів євро — тобто близько 8–10 мільярдів гривень. При цьому значна частина робіт буде виконана лише частково, що означає необхідність повторювати їх під час майбутньої комплексної реконструкції.

    Фахівчиня пояснює, що у практиці мостобудування зазвичай обирають один із двох підходів. Перший — це локальні протиаварійні заходи, які дозволяють тимчасово стабілізувати стан конструкції і відкласти масштабні роботи. Другий — повноцінна реконструкція або капітальний ремонт мосту. Натомість проміжний варіант, коли виконуються дорогі масштабні роботи лише на окремих елементах конструкції, вважається економічно неефективним.

    За словами Мінюкової, у великих мостах багато елементів ремонтуються технологічно одночасно. Наприклад, якщо сьогодні замінити деформаційні шви, а через кілька років проводити капітальний ремонт із новою плитою проїзної частини, ці ж шви доведеться знову демонтувати та встановлювати повторно. Крім того, значна частина бюджету великих інфраструктурних проєктів витрачається на організацію будівельного майданчика — монтаж кранів, плавзасобів і тимчасових конструкцій. Якщо роботи виконуються кілька разів у різні роки, ці витрати доводиться повторювати.

    При цьому фахівці наголошують, що провести протиаварійні роботи на мосту Патона все ж можна. За попередніми оцінками, точкова ліквідація найкритичніших дефектів може коштувати до 200 мільйонів гривень. Однак такі заходи не повернуть споруді повноцінну працездатність, а лише тимчасово стабілізують її стан.

    Попри тривожні оцінки, сам Олександр Шимановський у публічних коментарях говорить про ситуацію дещо стриманіше. За його словами, хоча міст і перебуває у технічно непрацездатному стані, це не означає, що він може зруйнуватися найближчим часом. Фахівець зазначає, що повне руйнування такої споруди малоймовірне, хоча окремі аварійні ситуації на ній уже траплялися.

    Водночас у КМДА наголошують, що міст можна експлуатувати й надалі, якщо дотримуватися встановлених обмежень руху. Йдеться, зокрема, про обмеження навантаження на переправу та інші технічні вимоги.

    Ще однією проблемою, яка ускладнює реконструкцію мосту Патона, є його статус пам’ятки архітектури. Згідно із законом про охорону культурної спадщини, будь-які роботи на об’єктах із таким статусом повинні погоджуватися з органами охорони спадщини, зокрема Міністерством культури. Через це під час реконструкції не можна просто замінювати старі елементи сучасними аналогами без додаткових погоджень.

    Наприклад, перильні огорожі мосту виготовлені з чавуну за стандартами 1950-х років. Якби міст не мав статусу пам’ятки, їх можна було б замінити сучасними легшими конструкціями з алюмінієвих або інших сплавів, що значно здешевило б ремонт. Проте нинішній охоронний статус значно ускладнює модернізацію споруди.

    Реконструкцію мосту Патона обговорюють уже багато років. Ще у 2019 році київська влада включила відповідні роботи до Програми економічного та соціального розвитку міста. Проте через бюрократичні процедури, тендерні суперечки та відсутність фінансування реалізація проєкту так і не розпочалася.

    На сьогодні навіть підготовка візуалізації майбутнього ремонту оцінюється приблизно у 12 мільйонів гривень, а розробка повноцінного проєкту може коштувати ще 35–45 мільйонів. Сам процес проєктування великого мосту зазвичай займає близько двох років, після чого необхідно пройти державну експертизу та затвердження документації. Саме будівництво або реконструкція такої переправи також може тривати щонайменше кілька років.

    Тому фахівці дедалі частіше говорять про необхідність не точкових ремонтів, а комплексної реконструкції мосту Патона — або навіть будівництва нової переправи поруч із ним.

  • У Чернівецькій області вчені зафіксували землетрус

    У Чернівецькій області вчені зафіксували землетрус

    Головний центр спеціального контролю повідомив, що ввечері 15 жовтня в Чернівецькій області поблизу Новодністровська зафіксовано землетрус магнітудою 2,1. Поштовхи відбулися на глибині 5 кілометрів і за класифікацією сейсмологів відносяться до невідчутних для людей.

    Провідний науковий співробітник Інституту геофізики НАН України, доктор фізико-математичних наук Дмитро Гринь, зазначив, що сейсмічна активність в Україні зазвичай стабільна, а основне джерело відчутних підземних поштовхів — румунська зона Вранча. За його словами, у разі потужного землетрусу зі зони Вранча перші сейсмічні хвилі можуть дійти до Києва приблизно за дві хвилини, а поверхневі хвилі — за п’ять хвилин.

    Гринь також наголосив, що крім Вранча певна сейсмічна активність спостерігається в Карпатах та акваторії Чорного моря, де поштовхи зазвичай не перевищують 3–4 бали. Окремі, але слабкі коливання фіксуються й у центральних регіонах — на Полтавщині та в районі Кривого Рогу (до 4–4,5 бала), хоча ці території раніше вважалися менш сейсмічними.

    Станом на повідомлення Головного центру спеціального контролю цей епізод не становить загрози для населення — поштовхи класифікують як невідчутні і жодних повідомлень про ушкодження або потерпілих немає.

  • Аудит виявив порушення на понад 17 мільйонів в Інституті біохімії НАН України

    Аудит виявив порушення на понад 17 мільйонів в Інституті біохімії НАН України

    Північний офіс Державної аудиторської служби завершив ревізію фінансово-господарської діяльності Інституту біохімії імені О.В. Палладіна НАН України. Результати перевірки виявили численні фінансові порушення на загальну суму понад 17 мільйонів гривень. Частина з них, як заявили аудитори, має ознаки кримінальних правопорушень.

    У період з 2021 по 2023 рік інститут витратив 5,1 млн грн державного фінансування не на прикладні наукові дослідження, як того вимагає мета діяльності установи, а на структурування вже відомої інформації. Ще 624 тисячі гривень були спрямовані на дослідження, які взагалі не входили до затверджених тематичних планів.

    Аудит також виявив необґрунтовані виплати зарплат і премій працівникам, які формально не мали стосунку до виконання проєктів. Це призвело до завищення вартості семи науково-дослідних робіт на суму 5,8 млн грн. Окрім цього, за договорами цивільно-правового характеру інститут переплатив 2 млн грн залученим фахівцям.

    Окрему увагу аудитори приділили роботі з об’єктами інтелектуальної власності. За даними перевірки, Інститут мав отримувати 6% від реалізації препарату “Метовітан” за ліцензійним договором з ПрАТ “Технолог”, однак компанія зменшувала базу нарахування, віднімаючи витрати на маркетинг і рекламу, що не передбачено умовами договору. У результаті наукова установа недоотримала понад пів мільйона гривень, а підприємство отримало необґрунтовану вигоду.

    Також аудитори виявили порушення на суму близько 3 млн грн, серед яких:

    • заниження доходів від оренди,

    • покриття витрат сторонніх юридичних осіб за кошт бюджету,

    • завищення витрат на електроенергію,

    • списання пального без належного обґрунтування та документального підтвердження.

    Усі матеріали передані до правоохоронних органів для подальшого реагування.

  • Журналісти дізналися що керівники НАН України приховують свої статки

    Журналісти дізналися що керівники НАН України приховують свої статки

    Національна академія наук України знову опинилася в центрі уваги через низку резонансних скандалів, які стосуються не лише передачі державних земель під житлову забудову, а й питань, пов’язаних із розкішними активами її керівників. Крім того, журналісти “СтопКора” з’ясували, що керівники НАН, які повинні продемонструвати скромний рівень життя, володіють елітними квартирами, котеджами, а також дорогими автомобілями, які не отримують їхнім офіційним доходам.

    Як забудовники захоплюють землю НАН?

    Однією з найбільш обговорюваних тем є активна участь столичного забудовника Сергія Копистири та його компанії KSM-Group в застроці території, що належить НАН. Без деяких дозволів, компанії «Копістирі» будують житлові комплекси на землях академії. Ситуація з об’єктом на вулиці Степанченка стала предметом кримінального розслідування, однак є переконання, що ці будівництва могли отримати «зелене світло» від керівників НАН в обміні на вигоду.

    Президент НАН Анатолій Загородний та його елітна нерухомість

    Президент Національної академії наук України Анатолій Загородний офіційно декларує невеликий житловий об’єкт у Києві, який був придбаний за символічну суму в 17 тисяч гривень. Однак виявили журналісти, що насправді він володіє елітною квартирою в ЖК “Хрустальні джерела”, яка коштує від 3 мільйонів гривень. Саме цей комплекс, побудований KSM-Group, став домом для багатьох високопосадовців НАН і членів їхньої країни. Це піднімає питання про можливість корупційних зв’язків між керівниками академії та забудовниками.

    Борис Николенко та його розкішний котеджний містечко

    Директор ГАТП НАН, Борис Николенко, також потрапив у скандал через нерухомість. За офіційною зарплатою 26 тисяч гривень він, за даними реєстрів, володіє котеджним містечком під Києвом, яке складається з кількох елітних будинків. Також, як з’ясували журналісти, цей котеджний комплекс знаходиться в лісі, далеко від столиці, що має збитки щодо справжніх джерел фінансування таких активів.

    Автомобіль Семиноженка та інші враження

    Більше того, інші топ-чиновники НАН, як-от Володимир Семиноженко, також стали об’єктами розслідувань. Попри те, що в його декларації вийшло два Mercedes, журналісти зафіксували на парковці НАН Land Cruiser, вартість якого становить близько 4 гривень. Охоронці підтвердили, що цей автомобіль належить саме Семиноженку, що знову поставило під сумнів достовірність офіційних декларацій.

    Михайло Сидоренко та його зв’язки з незаконними застройками

    Михайло Сидоренко, керуючий справами НАН, який відповідає за питання, пов’язані з нерухомістю академії, також потрапив у центр антикорупційних розслідувань. Він фігурує у справах про завдання збитків НАН на 21,7 мільйона гривень. Попри це, Сидоренко стверджує, що нічого не знає про незаконне будівництво на території академії.

    Загалом ситуації в Національній академії наук України виглядає дуже перевагою. З одного боку, науковці починають від нестачі фінансування та втрачають цінні землі, а з іншого – керівники академії накопичують елітні активи. Тісні зв’язки із забудовами та неконтрольоване роздавання державних земель під виклик викликають серйозні питання щодо прозорості діяльності НАН та її керівництва.