Як повідомляють столичні пабліки, голова Комітету Верховної Ради з питань організації державної влади, місцевого самоврядування, регіонального розвитку і містобудування, нардепка Олена Шуляк намагалась приховати дорогий аксесуар – сумку бренду Celine.
“За її задумом, ця сумка не повинна була потрапити в кадр, але у фотографа були свої плани. Сумка Celine за $849 гордо стояла на самоті” – повідомляє “Столиця абсурду”.
Нагадаємо, що нардепка Олена Шуляк відома своєю пристрастю до брендових речей які, незважаючи на п’ятий рік війни, регулярно з’являються у її гардеробі, та ніяк не відображені в офіційній декларації.
Так, через любов до дорогих прикрас та брендових речей, нердепка Олена Шуляк неодноразово потрапляла в поле зору таблоїдів.
За самими скромними підрахунками, під час війни Олена Шуляк витратила на одежу та прикраси більше 100 тисяч доларів США.
Так, на рядове засідання Верховної Ради нардепка Шуляк може собі дозволити прийти в сукні Phillip Lim за 32 000 гривень чи з каблучкою Guzema за 217 900 гривень.
Також в колекції нардепки Олени Шуляк коштовності відомого ювелірного дому Van Cleef & Arpels на десятки тисяч доларів.
Нардепка Олена Шуляк також є поціновувачем французського ювелірного дому Cartier. В її колекції сережки та перстень загальною вартістю більше 10 тисяч доларів.
В гардеробі надрепки Шуляк також присутній комплект прикрас іншого відомого французького бренду Dior, загальною вартістю майже 200 тисяч гривень.
Загалом, для Олени Шуляк з’явитися на засідання Верховної Риди чи на засідання фракції Слуга Народу в сукні за 1200 доларів, чи на публічний захід в жилеті за 1 389 євро уже давно є нормою.
Щодо сумок та взуття в гардеробі “на кожен день” Олени Шуляк, тут здебільшу моделі відомих італійсьських та французьких марок по кілька тисяч доларів.
Варто відзначити, що на фоні скандалу з “валізою прикрас” Ірини Мудрої, про яку стало відомо після публікацій плівок НАБУ, намагання Олени Шуляк приховати частину “лакшері гардеробу”, якими нардепка обзавелась уже під час війни, може бути зрозумілим.
Верховна Рада України пішла на тривалу перерву в роботі. У розкладі парламенту оголошено паузу у пленарних засіданнях, яка триватиме з 17 вересня до 13 жовтня. Загалом народні депутати не збиратимуться під куполом на пленарну роботу протягом 26 днів.
Головні деталі парламентської паузи:
Тривалість перерви: Відсутність пленарних засідань триватиме майже чотири тижні.
Робота на місцях: Попри відсутність пленарних засідань, депутати можуть продовжувати працювати у комітетах, фракціях та з виборцями, однак ухвалення ключових законодавчих актів тимчасово поставлене на паузу.
Контекст рішення: Така перерва відбувається на тлі гострих фінансово-економічних та бюджетних викликів в країні, що викликало чимало обговорень у суспільстві та експертних колах щодо оперативності ухвалення нагальних державних рішень.
У деклараціях чинних народних депутатів України та членів їхніх родин фігурують преміальні автомобілі Bentley Continental і Bentley Bentayga. Йдеться щонайменше про чотирьох парламентарів — Олега Тарасова, Костянтина Бондарєва, Геннадія Вацака та Анатолія Урбанського.
При цьому не в усіх випадках автомобілі оформлені безпосередньо на самих депутатів. Частина машин належить їхнім дружинам або використовується членами родини на інших правових підставах. Дані про транспорт містяться в електронних деклараціях НАЗК.
Олег Тарасов: Bentley Continental ще з 2013 року
Народний депутат від «Слуги народу» Олег Тарасов задекларувавBentley Continental 2010 року випуску.
ФОТО: Олег Тарасов
За даними його декларації, право власності на автомобіль він набув ще у 2013 році. Вартість машини на момент придбання була зазначена на рівні 1,35 млн грн.
У щорічній декларації Тарасова за 2025 рік також вказано, що він продовжує виконувати функції народного депутата.
Bentley при цьому не є єдиним преміальним автомобілем, який фігурує в майнових документах парламентаря.
У деклараційних даних також згадувався Range Rover, яким депутат користувався на умовах оренди. Його вартість оцінювалася більш ніж у 5,6 млн грн.
У Костянтина Бондарєва Bentley записаний на дружину
Ще один Bentley є у родині народного депутата від «Батьківщини» Костянтина Бондарєва.
ФОТО: Костянтин Бондарєв
Йдеться про Bentley Continental 2007 року випуску, який належить його дружині Тетяні Шейніч.
У декларації зазначено, що право власності на автомобіль вона отримала у серпні 2011 року.
Сам Бондарєв залишається чинним народним депутатом Верховної Ради IX скликання. Він обраний за списком «Батьківщини» та входить до відповідної депутатської фракції.
У його щорічній декларації за 2025 рік також прямо вказано, що він продовжує виконувати функції держави.
Автопарк родини Бондарєва загалом досить великий: у деклараційних документах фігурують не лише легкові автомобілі, а й мотоцикли, вантажний транспорт та водні засоби.
Дружина Геннадія Вацака користується Bentley Bentayga
У цьому випадку йдеться про Bentley Bentayga 2018 року випуску, яким користується дружина парламентаря.
Автомобіль належить іншій фізичній особі, а не самому депутату чи його дружині, тому коректніше говорити саме про право користування машиною.
Вацак подав щорічну декларацію за 2025 рік у березні 2026-го і вказав, що продовжує виконувати функції держави.
У його майнових документах також фігурує інший автомобіль преміумкласу — Rolls-Royce Cullinan, який пов’язаний із ТОВ «Кондитерський Дім “Вацак”».
Таким чином, Bentley є лише частиною дорогого автопарку, зазначеного в деклараційних документах родини парламентаря.
Bentley Bentayga є і в родині Анатолія Урбанського
Ще один Bentley належить дружині народного депутата Анатолія Урбанського.
ФОТО: Анатолій Урбанський
Олена Урбанська є власницею Bentley Bentayga 2016 року випуску.
Автомобіль був придбаний у червні 2018 року, а його задекларована вартість на момент набуття права власності становила 2 641 150 грн.
У родинному автопарку також фігурував Mercedes-Benz G-класу.
Сам Урбанський власного автомобіля, за даними декларацій, може не мати, однак транспортні засоби членів сім’ї також підлягають обов’язковому декларуванню.
Не всі Bentley належать самим нардепам
Фраза «нардеп їздить на Bentley» не завжди означає, що машина оформлена безпосередньо на політика.
У випадку з Олегом Тарасовим Bentley оформлений на нього особисто. У Бондарєва та Урбанського власницями автомобілів є дружини. У родині Вацака йдеться про користування Bentley, який належить третій особі.
Тому найбільш точне формулювання — Bentley фігурують у деклараціях чотирьох чинних народних депутатів або членів їхніх родин.
Скільки коштують такі автомобілі
Bentley належить до преміального сегмента, а нові автомобілі цієї марки можуть коштувати сотні тисяч доларів залежно від моделі та комплектації.
Водночас суми в деклараціях не завжди можна порівнювати безпосередньо з нинішніми ринковими цінами.
Причин кілька: автомобілі купувалися в різні роки, курс гривні суттєво змінювався, частина машин була придбана вживаною, а в деклараціях фіксується вартість саме на момент набуття права власності.
Наприклад, Bentley Continental Тарасова був придбаний ще у 2013 році, а Bentley родини Бондарєва — ще раніше, у 2011-му.
Чому в деклараціях вказують автомобілі родичів
Антикорупційне законодавство вимагає від посадовців зазначати не лише власне майно.
До декларації потрапляють транспортні засоби членів сім’ї, а також автомобілі, якими декларант або його родичі користуються на певних правових підставах.
Саме тому в електронному реєстрі можна побачити статус кожного автомобіля окремо: власність, оренда, користування або інший вид права.
Це дає можливість відрізнити машину, яка безпосередньо належить депутату, від автомобіля дружини або транспортного засобу, яким родина лише користується.
У Раді Bentley — далеко не єдиний люксовий бренд
Преміальні автомобілі в деклараціях парламентарів не обмежуються Bentley.
У документах народних депутатів і членів їхніх родин регулярно фігурують Rolls-Royce, Mercedes-Benz G-Class, Porsche, Range Rover, BMW та інші дорогі марки.
Наприклад, у документах Геннадія Вацака згадується Rolls-Royce Cullinan, а в родині Анатолія Урбанського — Mercedes-Benz G-класу.
У підсумку серед чинних депутатів, згаданих у деклараційному огляді, Bentley фігурують у майнових документах:
Олега Тарасова, Костянтина Бондарєва, Геннадія Вацака та Анатолія Урбанського.
При цьому лише в одному випадку із наведених автомобіль оформлений безпосередньо на самого депутата. В інших Bentley належать або доступні для користування членам родини.
Тож говорити про «чотирьох депутатів на Bentley» можна лише умовно. Точніше — у родинних автопарках та деклараціях чотирьох чинних парламентарів присутні автомобілі цієї преміальної марки.
У Верховній Раді готуються вдруге розглянути питання про дострокове припинення повноважень одразу двох народних депутатів від «Слуги народу» — Андрія Жупанина та Остапа Шипайла. Обидва парламентарі ще 18 серпня подали заяви про складання депутатських мандатів, однак перша спроба парламенту припинити їхні повноваження завершилася невдало: голосів для ухвалення рішень не вистачило.
31 серпня у Верховній Раді знову зареєстрували проєкти постанов, які стосуються дострокового припинення повноважень обох депутатів. Йдеться про документи №15577 та №15578. Їхнім ініціатором зазначений народний депутат Сергій Кальченко.
Станом на момент публікації остаточне рішення ще не ухвалене. Документи мають пройти парламентську процедуру, після чого Верховна Рада зможе знову винести питання на голосування.
Фактично це вже друга спроба дозволити двом депутатам залишити парламент за власним бажанням.
Жупанин та Шипайло написали заяви про складання депутатських повноважень 18 серпня. Тоді інформацію про це підтвердила речниця фракції «Слуга народу» Юлія Палійчук.
Уже наступного дня, 19 серпня, профільний Комітет Верховної Ради з питань Регламенту, депутатської етики та організації роботи парламенту підтримав їхні заяви та рекомендував винести питання на голосування у сесійній залі.
Однак у парламенті виникла несподівана ситуація.
Для дострокового припинення повноважень народного депутата необхідно щонайменше 226 голосів. За припинення повноважень Андрія Жупанина проголосував лише 211 народний депутат.
Остапу Шипайлу до необхідного результату забракло ще менше: його відставку підтримали 218 парламентарів.
Таким чином, обидва залишилися народними депутатами, хоча самі подали заяви про складання мандатів.
Після невдалого голосування голова Верховної Ради Руслан Стефанчук навіть пожартував із ситуації, зауваживши, що «зайти легше, ніж вийти».
Тепер парламент отримує ще одну можливість завершити процедуру.
Андрій Жупанин був обраний народним депутатом у 2019 році за списком партії «Слуга народу» під №110.
За освітою він юрист. До приходу у Верховну Раду працював у юридичній сфері, зокрема в міжнародній компанії DLA Piper Ukraine.
У парламенті Жупанин зосередився переважно на енергетичній політиці. Він очолював підкомітет з питань газової та газотранспортної галузі у Комітеті Верховної Ради з питань енергетики та житлово-комунальних послуг, а згодом став заступником голови комітету.
У 2024 році він отримав ступінь магістра бізнес-адміністрування у London Business School, а наприкінці 2025 року його ім’я навіть фігурувало серед можливих претендентів на посаду міністра енергетики України.
Сам Жупанин пояснював рішення залишити Верховну Раду бажанням перейти від законодавчої діяльності до практичної роботи в енергетичному секторі.
У коментарі «Українській правді» він заявив, що настав час використати отримані знання та досвід на практиці, щоб допомогти державі готуватися до складного зимового періоду.
Схоже пояснення наводилося і в інших українських медіа. За словами Жупанина, він отримав нову професійну пропозицію, після чого вирішив скласти депутатський мандат.
Інший депутат, Остап Шипайло, також прийшов до парламенту за списком «Слуги народу» у 2019 році — під №120.
У Верховній Раді він працює у Комітеті з питань економічного розвитку.
До депутатства Шипайло мав досвід у бізнесі та управлінні компаніями. Зокрема, працював директором ТОВ «Карпатбуд Девелопмент» та дочірнього підприємства «Львівська енергетична», а також був пов’язаний із низкою інших компаній. За освітою він юрист.
18 серпня стало відомо, що Шипайло також подав письмову заяву про складання депутатських повноважень.
У фракції офіційно підтвердили, що заяви подали саме двоє депутатів — Жупанин та Шипайло.
Таким чином, нинішня ситуація відрізняється від випадків, коли політика позбавляють мандата примусово через вирок суду, втрату громадянства чи інші передбачені Конституцією підстави.
В даному разі обоє депутатів самі хочуть достроково припинити свої повноваження, однак для завершення процедури необхідне рішення Верховної Ради.
Саме ця обставина і створила незвичну парламентську колізію: депутати фактично заявили про бажання піти, профільний комітет це підтримав, але сесійна зала не дала достатньої кількості голосів.
При цьому обидва залишаються чинними народними депутатами доти, доки Верховна Рада не ухвалить відповідне рішення.
Сайт Верховної Ради станом на кінець серпня продовжує відображати їх у складі парламенту, що відповідає результатам голосування 19 серпня.
Політично ця історія цікава ще й тим, що склад Верховної Ради дев’ятого скликання протягом останніх років поступово скорочується та змінюється.
Частина депутатів достроково припинила повноваження через перехід на інші посади, особисті заяви, судові рішення або інші конституційні підстави. У випадку депутатів, обраних за партійними списками, після дострокового припинення їхніх повноважень місця можуть перейти до наступних кандидатів у виборчому списку відповідної партії відповідно до встановленої процедури.
Саме тому голосування щодо Жупанина та Шипайла впливає не лише на двох конкретних політиків, а потенційно й на персональний склад найбільшої парламентської фракції.
Поки ж вирішальне слово залишається за Верховною Радою.
Якщо нові постанови №15577 та №15578 пройдуть необхідну процедуру і під час повторного голосування отримають щонайменше по 226 голосів, повноваження Жупанина та Шипайла будуть достроково припинені.
Якщо ж необхідної підтримки знову не буде, обидва депутати формально залишатимуться членами Верховної Ради попри подані заяви.
Тож історія, яка почалася ще 18 серпня, фактично заходить на друге коло. І цього разу головне питання полягає вже не в тому, чи хочуть Жупанин та Шипайло залишити парламент — вони свою позицію заявили. Питання в іншому: чи знайдуться цього разу в Раді необхідні 226 голосів, щоб їх нарешті «відпустити».
НАБУ опублікувало перший фрагмент записів у межах масштабної антикорупційної спецоперації «Форест Гамп». На записах ймовірні учасники схеми обговорюють гроші, а в матеріалах справи фігурують високопосадовці Офісу президента та народні депутати.
Національне антикорупційне бюро 19 серпня оприлюднило короткий фрагмент матеріалів, отриманих під час документування ймовірної злочинної організації. Операція НАБУ та Спеціалізованої антикорупційної прокуратури отримала назву «Форест Гамп».
На 47-секундному відео можна почути уривки розмов фігурантів. Зокрема, один зі співрозмовників говорить про «4 мішки». Також звучить фраза про оформлення коштів на дітей та оплату їхнього навчання.
Водночас НАБУ поки не пояснило, про які саме суми або операції йдеться, та не ідентифікувало учасників оприлюднених розмов.
Що відомо про операцію «Форест Гамп»
Раніше НАБУ та САП повідомили про проведення масштабної спецоперації з викриття ймовірної злочинної організації у вищих ешелонах влади.
За даними антикорупційних органів, її очолювали чинний та колишній народні депутати України, а серед учасників названі високопосадовці Офісу президента та інші особи.
Водночас низка українських політиків і ЗМІ почали називати можливих фігурантів справи.
Народний депутат Ярослав Железняк заявив, що справа може стосуватися чинного нардепа, пов’язаного із забудовою. Олексій Гончаренко своєю чергою повідомив про обшуки у заступниці керівника Офісу президента Ірини Мудрої.
За інформацією РБК-Україна з посиланням на джерела, серед можливих фігурантів також називають народного депутата Вадима Столара та колишнього депутата Максима Микитася.
Важливо, що НАБУ та САП на момент публікації офіційно не підтвердили ці прізвища, тому інформація про конкретних осіб залишається неофіційною.
НАБУ обіцяє нові подробиці
Опублікований запис, імовірно, є лише першою частиною матеріалів спецоперації. Антикорупційне бюро заявило, що детальнішу інформацію щодо розслідування повідомить пізніше.
Таким чином, поки невідомі повний склад ймовірної організації, суми, які могли фігурувати у схемі, конкретні епізоди та процесуальний статус усіх осіб, про яких ідеться у справі.
Національне антикорупційне бюро України та Спеціалізована антикорупційна прокуратура вранці 19 серпня заявили про проведення масштабної спецоперації з викриття злочинної організації у вищих ешелонах української влади. За даними антикорупційних органів, її діяльність пов’язують із чинним і колишнім народними депутатами, а також високопосадовцями Офісу президента.
Про проведення операції повідомили НАБУ та САП. Інформацію вже підтвердили низка українських ЗМІ.
За офіційною інформацією, йдеться про злочинну організацію, яка, за даними слідства, діяла під керівництвом чинного та колишнього народних депутатів України. До її діяльності також можуть бути причетні високопосадовці Офісу президента та інші особи.
При цьому НАБУ поки не розкриває ані імен фігурантів, ані суті ймовірної злочинної схеми, ані кількості осіб, щодо яких проводяться слідчі дії.
У Бюро заявили, що детальну інформацію оприлюднять згодом.
Хто може фігурувати у справі
Офіційно прізвища ймовірних учасників організації станом на ранок 19 серпня не називалися. Тому повідомлення про конкретних політиків або посадовців наразі не можна подавати як встановлений факт.
Водночас народний депутат Ярослав Железняк заявив, що, за його інформацією, одним із фігурантів може бути чинний депутат, пов’язаний із забороненою ОПЗЖ, якого він охарактеризував як «дуже відомого забудовника». Офіційного підтвердження цієї інформації від НАБУ чи САП наразі немає.
На цей момент достеменно відомо лише те, що слідство говорить про чинного народного депутата, колишнього народного депутата, високопосадовців ОП та інших осіб.
Спецоперація триває
Заява антикорупційних органів з’явилася вранці 19 серпня. НАБУ і САП назвали свої дії саме спецоперацією з викриття злочинної організації, однак не повідомили, на якій стадії перебуває розслідування та які процесуальні дії проводяться.
Також наразі немає офіційної інформації про можливі затримання, вручення підозр чи проведення обшуків у конкретних посадовців.
Це важливий нюанс, оскільки в перших повідомленнях у медіа вже почали з’являтися припущення щодо можливих фігурантів. До оприлюднення матеріалів НАБУ та САП такі версії залишаються непідтвердженими.
Чому справа може стати резонансною
Сам масштаб заявленого кола фігурантів робить нове розслідування потенційно одним із найгучніших політичних антикорупційних сюжетів останнього часу.
Йдеться не про окремого чиновника чи депутата. НАБУ та САП прямо використовують формулювання про «злочинну організацію», керівництво якою пов’язують одразу з чинним і колишнім парламентарями, а участь — із високопосадовцями президентського Офісу.
Водночас до появи конкретних підозр говорити про доведену винуватість будь-кого з можливих фігурантів не можна. Остаточне рішення щодо винуватості особи може ухвалити лише суд.
НАБУ та САП пообіцяли найближчим часом розкрити подробиці операції.
В Україні помер колишній народний депутат Євген Шаго, який працював у Верховній Раді V та VI скликань, обіймав посаду першого заступника Міністра Кабінету Міністрів України та свого часу працював у керівництві корпорації «Єдині енергетичні системи України». Про смерть політика 14 серпня повідомила Верховна Рада України. Причину смерті парламент у своєму повідомленні не назвав.
Євгену Шаго було 84 роки. За офіційною інформацією Верховної Ради, він народився 23 листопада 1941 року. У парламентській біографії зазначено, що мав вищу освіту та був членом Всеукраїнського об’єднання «Батьківщина».
Політична кар’єра Шаго була тісно пов’язана з Блоком Юлії Тимошенко. До Верховної Ради V скликання він пройшов за списком БЮТ під номером 94. Депутатських повноважень набув 25 травня 2006 року і працював до 12 червня 2007 року. На момент обрання Шаго очолював один із департаментів виконавчого секретаріату Політичної ради партії «Батьківщина».
У парламенті V скликання він входив до Комітету Верховної Ради з питань паливно-енергетичного комплексу, ядерної політики та ядерної безпеки. Також був членом Національної парламентської групи у Міжпарламентському Союзі та входив до груп міжпарламентських зв’язків зі США, Китаєм, Японією та Саудівською Аравією.
У 2007 році Шаго знову став народним депутатом — цього разу VI скликання. Він ішов під №80 у списку Блоку Юлії Тимошенко і працював у Верховній Раді від 23 листопада 2007 року до завершення каденції 12 грудня 2012-го.
Під час другого депутатського терміну напрям його парламентської роботи змістився до екологічної проблематики. Спочатку Шаго був членом Комітету Верховної Ради з питань екологічної політики, природокористування та ліквідації наслідків Чорнобильської катастрофи, а з грудня 2008 року очолив у ньому підкомітет з питань поводження з техногенними родовищами та промисловими відходами. На цій посаді він перебував до завершення VI скликання.
Крім того, упродовж усього VI скликання Євген Шаго був секретарем Лічильної комісії Верховної Ради. Він також входив до української частини Комітету парламентського співробітництва Україна–ЄС та до численних груп міжпарламентських зв’язків — зокрема зі США, Великою Британією, Німеччиною, Францією, Японією, Норвегією та Азербайджаном.
Шаго залишався у фракції БЮТ протягом обох парламентських каденцій. У VI скликанні спочатку був членом фракції «Блок Юлії Тимошенко», а після її переформатування у 2010 році — фракції «Блок Юлії Тимошенко – “Батьківщина”».
Працював у Кабміні та енергетичному бізнесі
До депутатської роботи Євген Шаго мав досвід як у державному управлінні, так і в енергетичному бізнесі.
Верховна Рада у повідомленні про його смерть нагадала, що політик свого часу обіймав посаду першого заступника Міністра Кабінету Міністрів України. Також він працював у керівництві корпорації «Єдині енергетичні системи України».
ЄЕСУ була однією з найвідоміших українських енергетичних компаній 1990-х років. У середині десятиліття корпорація займалася великими поставками природного газу та відігравала помітну роль на українському енергетичному ринку. У 1995–1996 роках вона була одним із найбільших імпортерів газу в Україну.
Шаго згадується у джерелах як один із керівників компанії. «Українська правда» ще у 2005 році називала його колишнім головою правління «Єдиних енергетичних систем України».
Саме робота в ЄЕСУ стала одним із найбільш відомих етапів його біографії до переходу у велику політику.
У 2005 році Шаго також працював першим заступником міністра Кабінету Міністрів України. Після цього він перейшов до партійної роботи у «Батьківщині», а вже наступного року вперше отримав депутатський мандат. На парламентських виборах 2006 року його було включено до списку БЮТ під №94. ЦВК офіційно зареєструвала його кандидатом, а після виборів він став депутатом.
У Раді займався енергетикою та екологією
Дві каденції Шаго у Верховній Раді припали на період серйозних політичних змін в Україні — від парламентської кризи 2006–2007 років до завершення роботи VI скликання у 2012 році.
У першій каденції його парламентська діяльність була безпосередньо пов’язана з енергетикою — галуззю, у якій він до того мав управлінський досвід.
У другій каденції основними напрямами стали екологічна безпека, поводження з промисловими відходами та проблеми техногенно навантажених територій.
Як голова відповідного підкомітету Шаго працював із питаннями техногенних родовищ та промислових відходів. Офіційні матеріали парламенту підтверджують, що він входив до складу профільного екологічного комітету, а з грудня 2008 року очолював один із його семи підкомітетів.
Також Шаго долучався до роботи тимчасових парламентських органів. Зокрема, у 2009–2010 роках був членом Тимчасової слідчої комісії, яка розслідувала можливі порушення посадовцями Київської області під час надання та переоформлення прав на земельні ділянки.
Був членом «Батьківщини»
У політичному житті Шаго тривалий час залишався пов’язаним із командою Юлії Тимошенко.
На виборах 2006 року він балотувався від БЮТ як член «Батьківщини». Такий самий політичний статус зберіг і під час дострокових парламентських виборів 2007 року. Офіційна сторінка Верховної Ради вказує, що під час обрання до VI скликання він був членом партії «Батьківщина».
Після завершення депутатської каденції у 2012 році Шаго вже не повертався до Верховної Ради. На парламентських виборах того року його включали до списку «Батьківщини», однак депутатського мандата він не отримав. Дані виборчої документації ЦВК підтверджують, що тоді він балотувався як член партії.
Останні роки Євген Шаго не перебував у центрі активної парламентської політики.
Причина смерті не повідомляється
Повідомляючи про смерть колишнього депутата, Верховна Рада зосередилася на його державній і парламентській діяльності. Інформацію про обставини або причину смерті у повідомленні не оприлюднили.
Так само станом на 14 серпня немає офіційної інформації про дату та місце прощання.
Євген Шаго прожив 84 роки. Його політична кар’єра охопила роботу в органах виконавчої влади, енергетичній сфері, партійній структурі «Батьківщини» та дві каденції у Верховній Раді.
У парламенті він спочатку працював над питаннями паливно-енергетичного комплексу та ядерної безпеки, а згодом — над екологічною політикою, поводженням із промисловими відходами й проблемами техногенних територій. Окремою сторінкою його біографії залишилася робота у «Єдиних енергетичних системах України» — одній із найвідоміших енергетичних корпорацій України 1990-х років.
14 серпня Верховна Рада офіційно повідомила про смерть свого колишнього колеги.
На сьомому році роботи Верховної Ради IX скликання в Україні вже 47 мажоритарних округів залишаються без повноцінного представництва в парламенті. Частина з них була вакантною ще з виборів 2019 року через російську окупацію українських територій, однак ще 21 округ втратив свого депутата вже під час роботи нинішнього скликання. Одночасно кількість членів фракції «Слуга народу» скоротилася з початкових 254 до 226 — рівно стільки голосів потрібно для ухвалення звичайного закону.
Такі результати оприлюднила громадська ініціатива «Голка», яка до сьомої річниці роботи парламенту проаналізувала кадрові зміни у Верховній Раді, вакантні округи та наслідки змішаної виборчої системи. Дані щодо чисельності фракції «Слуга народу» підтверджує й офіційний сайт Верховної Ради: станом на 28 липня 2026 року в ній налічується 226 депутатів.
Проблема має одразу два виміри. Перший — фактичне представництво громадян. Другий — здатність парламенту збирати достатню кількість голосів за ключові законопроєкти, зокрема євроінтеграційні та оборонні.
26 округів не мали депутатів ще з 2019 року
На парламентських виборах 2019 року голосування не проводилося у 26 одномандатних округах на тимчасово окупованих територіях.
Відтак Верховна Рада IX скликання від самого початку формувалася не у повному конституційному складі у 450 депутатів.
Але з часом ситуація погіршилася.
Ще 21 мажоритарний округ втратив свого представника вже після старту роботи нинішнього парламенту. Причини різні: депутати складали мандати, переходили на інші державні посади, помирали, втрачали громадянство або мандати після обвинувальних вироків.
За мирних умов у таких випадках Центральна виборча комісія могла б призначити проміжні вибори.
Однак під час воєнного стану вибори в Україні не проводяться. Саме тому вакантне місце мажоритарника фактично немає ким замінити до завершення відповідного правового режиму та проведення нового голосування.
Це принципово відрізняє мажоритарників від депутатів, обраних за партійними списками. Коли мандат «списочника» припиняється, його зазвичай може отримати наступний кандидат із виборчого списку відповідної партії.
У мажоритарному окрузі такого резервного механізму немає.
Четверо мажоритарників виїхали з України, але залишаються депутатами
Окремою проблемою «Голка» називає депутатів, які формально не втратили мандат, але фактично не працюють у парламенті.
За даними громадської ініціативи, щонайменше четверо мажоритарників перебувають за межами України: Ярослав Дубневич, Артем Дмитрук, Олександр Куницький та Сергій Шахов. Вони продовжують мати депутатські мандати, хоча належне представництво виборців у таких округах фактично ускладнене.
І тут виникає ще одна особливість української парламентської системи.
Сам факт тривалого перебування депутата за кордоном не є автоматичною підставою для припинення його повноважень. Конституція передбачає конкретний перелік таких підстав — особисту заяву про складання мандата, набрання законної сили обвинувальним вироком, припинення громадянства, смерть та низку інших випадків.
Тому навіть резонансна втеча політика сама по собі не створює механізму негайної заміни депутата.
За сім років Рада втратила вже 71 депутата
Загалом протягом роботи IX скликання повноваження припинив 71 народний депутат, підрахувала «Голка».
Найчастіше парламентарі йшли добровільно — приблизно у пів сотні випадків депутати самі подавали заяви про складання мандата. Частина переходила працювати в уряд або на інші державні посади.
Ще 12 народних депутатів померли або загинули.
Шестеро втратили мандати після припинення громадянства України.
Ще троє — після того, як щодо них набрали законної сили обвинувальні вироки судів.
Серед мажоритарників, які втратили мандати після вироків, ініціатива називає Анатолія Гунька, Федора Христенка та Андрія Одарченка.
Андрій Деркач та Ігор Васильковський, своєю чергою, втратили українське громадянство.
Через те, що йшлося саме про депутатів, обраних у конкретних округах, їхні мандати не могли автоматично перейти до інших кандидатів.
Чому проблема виникла саме через мажоритарку
Вибори 2019 року проходили за змішаною системою.
Частину депутатів обирали за закритими партійними списками у загальнодержавному окрузі, а частину — в одномандатних мажоритарних округах.
Саме друга частина системи в умовах довготривалої війни виявилася найбільш вразливою.
Дослідниця «Голки» Оксана Ставнійчук наголошує, що якби парламент обирався винятково за пропорційною системою з відкритими списками, вибуття окремих депутатів не створювало б настільки великої кількості «порожніх» округів.
Новий Виборчий кодекс, який передбачає пропорційну модель із відкритими регіональними списками, був ухвалений уже після виборів 2019 року.
Тобто нинішній парламент став останнім, сформованим за старою змішаною моделлю.
Ніхто тоді не міг точно прогнозувати, що це скликання працюватиме сім і більше років через запроваджений після повномасштабного вторгнення воєнний стан.
Верховна Рада вже працює довше, ніж будь-яке звичайне скликання
IX скликання розпочало роботу 29 серпня 2019 року.
За нормальних умов чергові парламентські вибори мали б відбутися через п’ять років.
Однак Конституція України передбачає продовження повноважень Верховної Ради під час воєнного стану — до дня першого засідання нового парламенту, обраного після його скасування.
Саме тому нинішня Верховна Рада входить уже у восьмий рік роботи без проведення загальнонаціональних парламентських виборів.
Це створює ситуацію, якої українська політична система фактично раніше не переживала: депутати поступово вибувають, але механізм повноцінного оновлення складу парламенту не працює.
І з кожним новим достроково припиненим мандатом проблема стає гострішою.
«Слуга народу» залишилася рівно на позначці 226
Особливо показовою є ситуація з найбільшою фракцією.
У 2019 році «Слуга народу» отримала безпрецедентну для української історії одноосібну більшість — фракція налічувала 254 депутати.
Станом на 28 липня 2026 року офіційний портал Верховної Ради вказує 226 членів фракції.
Цифра символічна.
Для ухвалення більшості законів Верховній Раді потрібно щонайменше 226 голосів.
Тобто навіть якщо всі члени фракції дисципліновано голосуватимуть за один законопроєкт, запасу голосів у формальної монобільшості вже немає взагалі.
На практиці такого рівня дисципліни давно немає.
Частина депутатів відсутня, частина не підтримує окремі рішення, частина може мати іншу політичну позицію.
Тому урядова більшість дедалі частіше залежить від голосів інших парламентських фракцій і груп.
У Раді зараз дев’ять основних політичних груп
Офіційні дані Верховної Ради показують, наскільки фрагментованим став нинішній парламент.
Окрім 226 депутатів «Слуги народу», у Раді налічується 26 членів «Європейської солідарності», 24 — «Батьківщини», 19 — «Голосу», 19 — групи «Довіра», 18 — «За майбутнє», 21 — «Платформи за життя та мир» і 17 — «Відновлення України». Ще 20 депутатів є позафракційними.
Це означає, що жодна політична сила, окрім формальної «Слуги народу», навіть теоретично не наближається до самостійної більшості.
Тому будь-яке скорочення чисельності парламенту автоматично підвищує значення міжфракційних домовленостей.
Для важливих законів 226 голосів дедалі складніше знайти
Проблема вже проявляється під час голосувань.
У червні та липні 2026 року у парламентських стенограмах неодноразово фіксувалися ситуації, коли голосів за окремі рішення не вистачало або роботу доводилося перебудовувати через недостатню присутність депутатів.
Це не означає, що кожне провалене голосування прямо пов’язане із 47 вакантними округами.
Причинами можуть бути політичні розбіжності, відсутність парламентарів, позиції фракцій або якість конкретного законопроєкту.
Але менша кількість діючих депутатів об’єктивно зменшує запас голосів.
Особливо це важливо для рішень, які потребують не просто 226, а 300 голосів — наприклад, конституційних змін.
47 округів — це ще й проблема для самих виборців
Мажоритарний депутат традиційно виконує не лише законодавчу функцію.
Його приймальня працює з локальними зверненнями, органами місцевого самоврядування, інфраструктурними питаннями та проблемами конкретного регіону.
Коли округ втрачає свого депутата, формально його мешканці не втрачають право звертатися до інших парламентарів чи державних органів.
Але персонального представника, обраного саме цими виборцями, більше немає.
У випадку 47 округів мова вже йде про значну частину країни.
Частина з них перебуває на тимчасово окупованих територіях, однак інші знаходяться на підконтрольній Україні території та залишилися без мажоритарника саме через дострокове припинення мандатів.
Ситуація може лише погіршуватися
Поки триває воєнний стан, провести проміжні парламентські вибори неможливо.
Це означає, що кожен новий депутат-мажоритарник, який помре, добровільно складе мандат, втратить громадянство чи отримає обвинувальний вирок, потенційно збільшуватиме кількість округів без представника.
Саме тому «Голка» називає мажоритарну систему найслабшою ланкою представництва під час війни.
І проблема вже давно перестала бути суто теоретичною.
На старті IX скликання парламент і без того не мав повних 450 депутатів через окупацію. За наступні сім років ще десятки мандатів припинилися достроково, а механізм їх повноцінного заміщення для мажоритарників виявився заблокованим воєнним станом.
У результаті Україна отримала парадокс: парламент продовжує легітимно працювати стільки, скільки цього потребує війна, але водночас його фактичний склад поступово скорочується.
47 мажоритарних округів уже залишилися без депутатів, 71 парламентар втратив свої повноваження за час роботи скликання, а колись рекордна монобільшість «Слуги народу» зменшилася до рівно 226 членів.
І якщо війна та воєнний стан триватимуть, ця кадрова проблема Верховної Ради, найімовірніше, лише поглиблюватиметься.
Родина народної депутатки від Волині Ірини Констанкевич у 2025 році задекларувала мільйонні доходи, значні суми готівки, нерухомість, земельні ділянки та одразу чотири автомобілі. На цьому тлі окрему увагу привернула невелика, але символічна виплата: чоловік парламентарки Микола Сорокопуд, який за рік отримав понад 3,7 млн грн підприємницького доходу та задекларував майже 8 млн грн готівкою, також отримав 1000 грн за державною програмою «Зимова підтримка».
Ці дані містяться у щорічній декларації Ірини Констанкевич за 2025 рік, оприлюдненій у реєстрі НАЗК. Їх також проаналізувало «Суспільне Луцьк». Сама депутатка за рік отримала майже 880 тис. грн зарплати у Верховній Раді та понад 147 тис. грн пенсії.
Ірина Констанкевич представляє у Верховній Раді одномандатний округ №23 у Волинській області та входить до депутатської групи «Партія “За майбутнє”». Нині вона є першим заступником голови Комітету Верховної Ради з питань гуманітарної та інформаційної політики та очолює підкомітет з питань національної і культурної пам’яті.
Чоловік заробив майже 4 млн грн і отримав «зимову тисячу»
Найбільшу частину доходів родини у 2025 році забезпечив чоловік депутатки — адвокат і підприємець Микола Сорокопуд.
За декларацією, він отримав 3 млн 784 тис. 614 грн доходу від підприємницької діяльності. Крім цього, йому виплатили 125 тис. 241 грн гонорару від ТОВ «Волиньелектрозбут», ще 79 тис. 783 грн становила його пенсія. Також у декларації зазначені 4 тис. 119 грн кешбеку від банків.
Таким чином, державну виплату у тисячу гривень отримав чоловік депутатки, який лише за підприємницькою діяльністю задекларував майже 3,8 млн грн за рік.
Водночас у цьому випадку немає підстав говорити про незаконне отримання допомоги. Програма «Зимова підтримка» передбачала одноразову виплату для громадян, які відповідали встановленим державою умовам, і не передбачала автоматичного відсікання людей через високі доходи чи значні заощадження.
Саме тому суспільний резонанс навколо таких випадків має радше етичний і політичний, а не кримінально-правовий характер.
Майже 8 млн гривень чоловік тримає готівкою
Ще більш показовою є структура заощаджень родини.
Ірина Констанкевич задекларувала 1,2 млн грн готівкою. На банківських рахунках депутатки також перебували 97 тис. 122 грн та 13 тис. 614 євро.
Але основні грошові заощадження зосереджені у її чоловіка.
Микола Сорокопуд вказав 7 млн 950 тис. грн готівкою. На банківських рахунках у нього, за даними декларації, залишалося лише 111 доларів.
У сумі лише готівкові гривневі заощадження подружжя становлять понад 9,1 млн грн.
Саме на цьому тлі виплата 1000 грн «Зимової підтримки» стала найбільш помітним рядком декларації, хоча фінансово вона становить мізерну частину від загального майнового стану родини.
Чотири автомобілі, один купили вже під час великої війни
У декларації за 2025 рік зазначені чотири автомобілі, всі пов’язані з Миколою Сорокопудом.
Найстаріші — два Honda Accord. Один автомобіль 1995 року випуску був придбаний ще у травні 2001 року за 20 тис. грн. Інший Honda Accord 1986 року придбали у 2007 році за 10 тис. грн.
Значно дорожчі два сучасні кросовери.
Audi Q5 2021 року випуску чоловік депутатки придбав у вересні 2021 року. Задекларована вартість автомобіля на момент придбання — 951 тис. 22 грн. Саме цією машиною безоплатно користується Ірина Констанкевич.
Ще один автомобіль родина придбала вже після початку повномасштабного вторгнення.
Йдеться про Skoda Karoq 2022 року випуску, яку Микола Сорокопуд купив 16 грудня 2022 року. Її задекларована вартість становила 1 млн 145 тис. 938 грн.
Таким чином, лише задекларована вартість двох новіших автомобілів на момент їх придбання перевищує 2 млн грн.
Будинок під Луцьком і понад 8 тисяч квадратних метрів землі
Значна частина нерухомості родини також оформлена на чоловіка парламентарки.
Миколі Сорокопуду належить житловий будинок площею 238,5 кв. м у селі Тарасове біля Луцька. Ірина Констанкевич вказала право безоплатного користування ним.
Крім того, чоловік має кімнату площею 13,2 кв. м у Луцьку та нежитлове підвальне приміщення площею 66,1 кв. м.
У декларації також зазначені чотири земельні ділянки в Луцькому районі: у Зміїнці, Тарасовому та дві у Боголюбах. Їхня сумарна площа перевищує 8 тисяч квадратних метрів.
Сама депутатка орендує квартиру у Києві площею 49,9 кв. м. Вартість цього житла в декларації становить 2 млн 520 тис. 61 грн.
У Луцьку вона орендує офіс площею 18,3 кв. м, а у селищі Любешів користується нежитловим приміщенням площею 12 кв. м.
У родини є ще й сонячні панелі
Серед цінного рухомого майна Миколи Сорокопуда зазначене обладнання для відновлюваної енергетики.
Йдеться про фотоелектричні панелі вартістю 435 тис. 552 грн, які він придбав ще у липні 2018 року.
Також чоловік народної депутатки має корпоративні права у двох структурах.
Він володіє 50% частки в адвокатському об’єднанні «Ковальов, Сорокопуд та партнери» та 18,18% частки у ТОВ «Ковельська оптово-торгова база».
Тобто фінансовий стан родини формується не лише за рахунок депутатської зарплати Констанкевич, а й завдяки підприємницькій та професійній діяльності її чоловіка.
Нардепка отримала майже 900 тисяч зарплати та пенсію
Сама Ірина Констанкевич у 2025 році отримала 879 тис. 439 грн зарплати в Управлінні справами Апарату Верховної Ради України.
Додатково вона задекларувала 147 тис. 169 грн пенсії.
Таким чином, сукупні офіційні надходження депутатки лише за цими двома статтями перевищили 1 млн грн.
Констанкевич народилася у 1965 році. До роботи у парламенті вона була пов’язана з освітою: працювала завідувачкою кафедри української літератури у Східноєвропейському національному університеті імені Лесі Українки. До Верховної Ради вперше потрапила у 2016 році, а у 2019-му знову була обрана депутаткою від Волині.
У Констанкевич уже була справа через декларацію
Декларації Ірини Констанкевич раніше вже ставали предметом кримінального провадження.
У грудні 2022 року НАБУ і САП повідомили депутатці про підозру через недекларування квартири у Києві, якою вона користувалася.
Слідство стосувалося декларації за 2020 рік. За даними антикорупційних органів, депутатка не вказала орендовану квартиру в одному з центральних районів столиці вартістю близько 2,5 млн грн.
У березні 2023 року Вищий антикорупційний суд визнав Констанкевич винною у недостовірному декларуванні та призначив їй штраф у розмірі 44,2 тис. грн із забороною обіймати певні посади протягом року.
Втім, остаточного покарання депутатка не понесла.
У липні 2023 року Апеляційна палата ВАКС скасувала вирок і закрила кримінальне провадження через закінчення строків давності. Це важливе уточнення: справу закрили не через встановлення відсутності факту недекларування, а саме на процесуальній підставі.
Чому саме «зимова тисяча» привернула стільки уваги
У декларації родини значно більшими є зовсім інші цифри: понад 3,7 млн грн підприємницького доходу чоловіка, понад 9 млн грн сукупної готівки, два сучасних автомобілі, будинок, земля та корпоративні права.
На їхньому тлі 1000 грн державної допомоги фінансово нічого не змінює.
Однак саме ця виплата має найбільший суспільний ефект, оскільки «Зимова підтримка» презентувалася як допомога громадянам під час складного опалювального сезону та війни.
Формально Микола Сорокопуд мав право скористатися програмою, якщо відповідав її умовам. Наявність мільйонних доходів та значної готівки не була автоматичною підставою для відмови.
Тому ця декларація радше демонструє іншу проблему — універсальні державні програми, які не залежать від доходу одержувача, можуть виплачувати однакові суми як людям із мінімальними доходами, так і домогосподарствам із мільйонними активами.
У випадку родини Констанкевич контраст особливо помітний: чоловік депутатки задекларував майже 8 млн грн готівки, отримав близько 4 млн грн доходів за рік, володіє нерухомістю та чотирма автомобілями — і водночас у його офіційній декларації з’явилася ще одна виплата від держави на суму 1000 грн.
Апеляційна палата ВАКС залишила без задоволення скаргу лідерки «Батьківщини» Юлії Тимошенко та підтвердила законність повідомлення їй про підозру у справі щодо можливого підкупу народних депутатів.
Рішення ухвалили 12 травня. Колегія суддів дійшла висновку, що надані стороною обвинувачення матеріали є достатніми для підтвердження обґрунтованості підозри на цьому етапі слідства.
Йдеться про кримінальне провадження, у межах якого НАБУ та САП підозрюють Тимошенко у спробі підкупу народних депутатів для впливу на голосування у Верховній Раді.
У суді сторона захисту наполягала, що підозру оголосили з порушенням кримінально-процесуального законодавства. Сама Тимошенко заявила про «слабку доказову базу» та політичний характер переслідування.
За словами лідерки «Батьківщини», справа ґрунтується лише на свідченнях народного депутата Ігоря Копитіна та його помічника, одному аудіозаписі, кількох експертизах і листуванні в месенджері, де, як стверджує захист, немає згадок про передачу грошей.
Водночас прокурори САП заявили, що аргументи адвокатів є «суб’єктивними оцінками», які не спростовують суті підозри. Представники обвинувачення також наголосили: після подання апеляції сторона захисту продовжувала збирати матеріали для формування власної позиції, що, на думку прокурорів, свідчить про відсутність переконливих доказів на момент оскарження.
Суд підтримав позицію обвинувачення. В ухвалі зазначається, що показання свідків, вилучені під час обшуків кошти, суми яких збігаються зі свідченнями фігурантів справи, а також переписка в месенджерах у сукупності можуть свідчити про обґрунтованість підозри.
Рішення апеляційної палати набрало законної сили одразу після оголошення та оскарженню в касаційному порядку не підлягає.
Справу проти Тимошенко антикорупційні органи відкрили ще у січні 2026 року. Тоді детективи НАБУ провели обшуки в офісі «Батьківщини» та вилучили у політикині 40 тисяч доларів.
За версією слідства, ці кошти нібито мали використовуватися для впливу на трьох народних депутатів з іншої фракції, щоб ті підтримували потрібні політичні рішення та голосування.
14 січня НАБУ та САП офіційно повідомили Тимошенко про підозру.
Політикиня категорично заперечила всі звинувачення. Вона заявила, що гроші були її особистими заощадженнями, а кримінальне провадження пов’язала з політичною боротьбою та підготовкою до можливих майбутніх виборів.
Окрему увагу в цій історії привернув депутат Ігор Копитін, якого Тимошенко назвала своїм співрозмовником на оприлюднених записах. За словами лідерки «Батьківщини», саме Копитін нібито сам запропонував їй співпрацю, оскільки був незадоволений політикою власної фракції та влади.
У січні ВАКС обрав для Тимошенко запобіжний захід у вигляді застави розміром 33,3 мільйона гривень. Суд також зобов’язав її здати закордонний паспорт, не залишати Київську область без дозволу слідства та утримуватися від контактів із визначеними народними депутатами.
Вже через кілька днів за політикиню внесли повну суму застави.
Згодом апеляційна палата частково пом’якшила обмеження — Тимошенко дозволили пересуватися територією України та контактувати з депутатами.
У лютому 2026 року суд також скасував арешт частини майна подружжя Тимошенко, а НАБУ повернуло кошти, вилучені під час обшуків. Тоді адвокати політикині заявили, що це стало «черговим кроком до відновлення справедливості».
Попри це, нинішнє рішення апеляції стало важливим сигналом: суд визнав підозру достатньо обґрунтованою для подальшого розслідування.
Експерти зазначають, що справа Тимошенко може стати однією з найрезонансніших у практиці українських антикорупційних органів за останні роки. Особливо з огляду на статус політикині, яка є однією з найбільш упізнаваних фігур української політики та неодноразово брала участь у президентських виборах.
Сама Тимошенко після рішення суду публічно своєї позиції не змінила. У партії «Батьківщина» продовжують заявляти про політичну мотивацію справи та спробу тиску на опозицію.
Водночас у НАБУ та САП наголошують: справа перебуває на стадії досудового розслідування, а всі процесуальні рішення ухвалюються виключно в межах закону.
