В іспанському автономному місті Сеута після масштабної міграційної кризи поступово знижується напруження, однак до повного повернення до нормального життя ще далеко. За оцінкою президента автономії Хуана Хесуса Віваса, станом на 3 серпня в місті залишаються приблизно від 3 до 5 тисяч мігрантів, які потрапили сюди з території Марокко під час безпрецедентного напливу наприкінці липня.
Вівас заявив, що ситуація вже помітно спокійніша, ніж у перші дні кризи, однак місто все ще не повернулося до звичного ритму. За його словами, пережиті події залишили сильний психологічний слід у мешканців.
Очільник Сеути описав настрої населення як суміш тривоги, страху та відчуття безпорадності. Він наголосив, що місцева влада тепер має не лише впоратися з наслідками масового прибуття людей, а й добитися від центрального уряду таких рішень, які унеможливили б повторення подібної ситуації.
Сеута є невеликим іспанським анклавом на півночі Африки та однією з двох сухопутних ділянок кордону Європейського Союзу з Африкою. Населення міста становить трохи понад 80 тисяч осіб, тому навіть кілька тисяч новоприбулих одночасно створюють величезне навантаження на місцеву інфраструктуру, поліцію, медиків і систему соціального захисту.
Точні масштаби хвилі, яка накрила Сеуту, залишаються предметом суперечок. Місцева влада у різні моменти називала цифри, близькі до 80 тисяч людей, тоді як центральні іспанські структури та інші джерела давали нижчі оцінки. El Faro de Ceuta окремо звертав увагу на значні розбіжності між офіційними підрахунками кількості тих, хто увійшов до міста, і тих, хто згодом повернувся до Марокко.
За даними Reuters, близько 69,5 тисячі мігрантів уже повернулися до Марокко. Водночас тисячі людей залишилися в Сеуті, а місцеві ресурси прийому працюють із величезним перевантаженням.
Особливо складною залишається ситуація з дітьми та підлітками, які прибули без супроводу дорослих. Ще наприкінці липня влада повідомляла про різке зростання кількості таких неповнолітніх: лише за два тижні число дітей під опікою автономії збільшилося більш ніж удвічі. 28 липня офіційно йшлося про 472 неповнолітніх, тоді як раніше система була розрахована на значно меншу кількість місць.
Після подальшого масового прибуття навантаження зросло ще сильніше. Reuters повідомляє, що понад 860 неповнолітніх уже перебувають під спеціальним захистом, тоді як місцева влада продовжує створювати додаткові місця для їхнього розміщення.
Проблема полягає в тому, що відповідно до іспанського законодавства неповнолітніх без супроводу не можна просто повернути через кордон так само, як дорослих. Кожна дитина має бути ідентифікована, отримати відповідний правовий статус і перебувати під опікою соціальних служб. Через це саме дитяча система захисту в Сеуті зазнала одного з найсильніших ударів.
Ще до нинішньої кризи центральний уряд Іспанії визнавав, що Сеута перебуває у стані надзвичайного міграційного навантаження. У червні уряд оновив механізм розподілу неповнолітніх мігрантів між автономними регіонами, оскільки Сеута, Мелілья та Канарські острови в кілька разів перевищували нормальну місткість системи прийому.
У лютому Мадрид повідомляв, що понад тисячу дітей із Сеути, Канарських островів та Мелільї вже перевели до інших регіонів Іспанії. Новий сплеск міграції фактично нівелював значну частину цих зусиль.
Трагедія має і людський вимір. За даними Reuters, під час подій загинули десятки людей: повідомлялося про 72 загиблих на іспанському боці та ще 11 — на марокканському. Частина смертей сталася під час спроб потрапити до Сеути морем або у хаосі масового переміщення людей.
Причини такого різкого сплеску міграції досі аналізуються. Ще 30 липня Associated Press повідомляло, що лише за кілька днів сотні людей намагалися дістатися Сеути вплав, а місцева система прийому вже тоді була перевантажена. Більшість прибулих становили громадяни Марокко, хоча серед них були також вихідці з інших країн Африки.
Іспанські спецслужби, за даними Reuters, не дійшли висновку, що Марокко безпосередньо організувало масовий перехід кордону. Водночас розвідка вважає, що марокканський контроль на певному етапі був суттєво послаблений, що і дозволило такій кількості людей наблизитися до кордону. Рабат, зі свого боку, покладає частину відповідальності на дезінформацію та мережі перевізників мігрантів.
Криза вже спричинила політичні наслідки всередині Іспанії та Євросоюзу. Мадрид закликає партнерів проявити більше солідарності, оскільки Сеута є не лише іспанським анклавом, а й зовнішнім кордоном ЄС.
Для самого міста головним завданням найближчих днів стане повернення людей до Марокко там, де це дозволяє закон, розвантаження центрів прийому та вирішення ситуації з неповнолітніми.
Проте слова Віваса свідчать, що місцева влада бачить проблему значно ширше. Йдеться не лише про кілька тисяч людей, які досі залишаються на території Сеути, а про довіру мешканців до здатності держави захищати кордон.
Попри поступове зменшення кількості мігрантів, наслідки кризи для міста залишатимуться відчутними ще довго. І якщо нинішня цифра у 3–5 тисяч осіб продовжить скорочуватися, це вирішить лише найгострішу частину проблеми. Значно складнішим стане питання, як Іспанія та ЄС мають перебудувати захист кордону, систему прийому та співпрацю з Марокко, щоб наступний масовий наплив знову не поставив невеликий анклав із населенням усього близько 80 тисяч людей на межу гуманітарного й адміністративного колапсу.
Іспанський анклав Сеута поступово повертається до звичного життя після безпрецедентної міграційної кризи, однак ситуація на кордоні залишається напруженою. За останніми оцінками, із міста до Марокко вже повернулися близько 73,5 тисячі мігрантів, проте частина людей досі залишається на території анклаву, а кількість жертв трагедії в морі продовжує зростати.
За даними Служби державної безпеки Іспанії, після масового прориву кордону Сеуту залишили приблизно 73 500 мігрантів. Водночас правоохоронці уточнюють, що ця цифра може охоплювати не лише людей, які прорвалися до міста під час останньої хвилі міграції, а й тих, хто прибув за кілька днів до цього або неодноразово перетинав кордон у двох напрямках.
Попри масштабне повернення мігрантів до Марокко, повністю стабілізувати ситуацію поки не вдалося. За інформацією поліції, у різних районах Сеути, переважно на околицях та в лісистій місцевості, залишаються невеликі групи людей, які не погоджуються добровільно залишати місто.
Правоохоронці зазначають, що точно визначити кількість таких мігрантів наразі неможливо, оскільки вони постійно переміщуються. Найчастіше їх помічають невеликими групами по три-п’ять осіб, які намагаються уникати контактів із поліцією.
Водночас триває уточнення кількості загиблих під час масового прориву. Урядовий делегат у Сеуті Мігель Анхель Перес повідомив, що рятувальники вже дістали з моря тіла 72 людей. За його словами, влада не мала жодної інформації про підготовку такого масштабного прориву до моменту його початку.
Водночас Об’єднана асоціація цивільної гвардії (AUGC) називає ще трагічніші цифри. За її оцінками, кількість загиблих може перевищувати сто осіб. В організації також заявляють, що в день прориву до Сеути намагалися потрапити майже 60 тисяч людей, що стало найбільшою міграційною кризою за всю історію існування іспанського анклаву.
Після подій влада Іспанії значно посилила захист морського кордону. У Міністерстві внутрішніх справ повідомили, що спеціально встановлений морський бар’єр уже повністю введений в експлуатацію. Йдеться про пневматичну конструкцію завдовжки близько 500 метрів, яка виступає над поверхнею води на висоту від 30 до 70 сантиметрів і заглиблюється приблизно на один метр. Додатково систему посилено лінією закріплених буїв, які встановили за участю військово-морських сил.
Попри нещодавні драматичні події, офіційні особи повідомляють, що робота прикордонних пунктів пропуску нині здійснюється у штатному режимі. Водночас найближчими днями очікується збільшення потоку людей через початок сезонної операції “Перетин протоки”, коли тисячі громадян Марокко традиційно повертаються через Іспанію до своїх домівок.
Іспанська влада заявляє, що ситуація в анклаві поступово стабілізується, однак визнає, що для повного подолання наслідків наймасштабнішої міграційної кризи в історії Сеути знадобиться ще чимало часу. Нагадаємо, кілька днів тому до анклаву менш ніж за добу прорвалися близько 60 тисяч мігрантів. Після цього до міста були перекинуті додаткові сили безпеки та військові, а уряд ухвалив рішення про встановлення спеціального морського бар’єра для посилення охорони державного кордону.
Латвія фактично закрила сухопутний кордон із Білоруссю після того, як увечері 31 липня припинив роботу пункт пропуску «Патернієкі» — єдиний діючий автомобільний перехід між двома країнами. Офіційною причиною назвали технічний збій інформаційних систем, через який прикордонники тимчасово не можуть проводити контроль громадян і транспорту.
Про закриття повідомив міністр внутрішніх справ Латвії Яніс Домбрава. Він закликав людей, які ще не повернулися до країни, використовувати альтернативні маршрути. За даними латвійського суспільного мовника LSM, проблеми виникли саме на пункті «Патернієкі»: збій торкнувся інформаційних систем, необхідних для проведення прикордонного контролю. Причина технічної несправності на момент повідомлення залишалася невідомою, як і час, необхідний для відновлення роботи.
Ситуація має особливе значення, оскільки «Патернієкі» останнім часом залишався фактично єдиним відкритим автомобільним пунктом на латвійсько-білоруському кордоні. Інший великий перехід — «Сілене» — Латвія закрила ще у 2023 році на тлі різкого зростання нелегальної міграції, яку Рига пов’язувала з діями білоруської влади.
Саме тому навіть тимчасова зупинка роботи «Патернієкі» фактично означає різке обмеження прямого автомобільного сполучення між Латвією та Білоруссю.
Водночас технічна несправність сталася на тлі вже загостреної безпекової ситуації. Ще 30 липня Домбрава закликав жителів Латвії утриматися від поїздок до Білорусі або повернутися додому, якщо вони вже перебувають там. Міністр прямо пов’язував ризики з «гібридною міграційною війною», яку, за оцінкою латвійської влади, веде Мінськ.
Латвія вже кілька років перебуває під серйозним міграційним тиском на східному кордоні. На початку липня уряд продовжив режим посиленої охорони кордону з Білоруссю до кінця 2026 року та виділив додаткові 835 тисяч євро для фінансування роботи прикордонних і правоохоронних структур.
За офіційними даними, лише від початку 2026 року латвійські прикордонники не дозволили незаконно перетнути кордон уже понад 7,4 тисячі людей. Для порівняння, протягом усього 2025 року було зафіксовано понад 12 тисяч таких спроб.
Масштаб проблеми добре ілюструють окремі дні. Наприклад, 22 травня латвійські прикордонники за одну добу розвернули 167 мігрантів, які намагалися незаконно потрапити до країни з території Білорусі.
У Латвії та інших країнах Балтії вважають, що цей потік має не лише міграційний, а й політичний характер. Європейські держави з 2021 року звинувачують режим Олександра Лукашенка у використанні мігрантів як інструменту тиску на зовнішній кордон ЄС. Суть звинувачень полягає в тому, що Мінськ нібито сприяє прибуттю громадян третіх країн до Білорусі, після чого вони намагаються незаконно потрапити до Польщі, Литви та Латвії.
Через загострення ситуації сусідні країни починають координувати дії.
Латвійський суспільний мовник повідомляв, що Естонія та Литва вирішили направити додаткових прикордонників на допомогу Латвії. Це має посилити охорону зовнішнього кордону Європейського Союзу на ділянках, де тиск мігрантів зараз найбільший.
Проблема вже виходить за межі самої Латвії. У Литві останніми тижнями навіть обговорювали можливість тимчасового відновлення внутрішнього прикордонного контролю на кордоні з Латвією через так звану вторинну міграцію. За даними LRT, кількість мігрантів, які потрапляють із Білорусі до Латвії, а потім намагаються рухатися далі через Литву, порівняно з першою половиною минулого року зросла у чотири рази.
Для країн Балтії ця ситуація створює одразу кілька проблем: додаткове навантаження на прикордонні служби, необхідність посилення фізичної інфраструктури кордону та ризик використання міграційних потоків у ширших гібридних операціях.
На цьому тлі закриття «Патернієкі» хоча й пояснюється технічною несправністю, відбулося у надзвичайно чутливий момент.
Латвійська влада поки не заявляла, що нинішній збій пов’язаний із диверсією чи кібератакою. Навпаки, офіційно йдеться саме про технічну проблему інформаційних систем. Тому робити висновки про навмисне втручання без доказів підстав немає.
Прикордонна служба пообіцяла повідомляти про зміни та відновлення роботи через офіційні канали. До цього часу громадянам рекомендують планувати подорожі іншими маршрутами.
Таким чином, формально причиною закриття латвійсько-білоруського кордону став збій на пункті «Патернієкі». Проте подія сталася на тлі значно ширшої кризи: Латвія переживає нову хвилю нелегальної міграції з білоруського напрямку, продовжує посилений режим охорони кордону, а сусідні країни вже залучають додаткові сили для допомоги.
Саме цей фон робить навіть технічне закриття останнього діючого пункту пропуску набагато важливішою подією, ніж звичайна несправність прикордонної системи.
Іспанський анклав Сеута на північному узбережжі Африки опинився в центрі безпрецедентної міграційної кризи. За попередніми оцінками іспанських сил безпеки, протягом останніх днів до автономного міста з території Марокко могли нелегально потрапити від 40 до майже 50 тисяч мігрантів. Якщо ці дані підтвердяться офіційно, нинішня хвиля стане найбільшою в історії Сеути та однією з наймасштабніших міграційних криз на зовнішньому кордоні Європейського Союзу.
Про стрімке погіршення ситуації повідомило іспанське видання El País, посилаючись на попередні оцінки урядових структур та сил безпеки. Водночас агентство Reuters зазначає, що офіційно підтверджена кількість людей, які вже перебувають у Сеуті, поки значно менша, а десятки тисяч інших продовжують намагатися перетнути кордон морем і суходолом.
Попередні оцінки говорять про майже 50 тисяч людей
За інформацією El País, перші оцінки Міністерства внутрішніх справ Іспанії свідчать, що за дуже короткий проміжок часу до Сеути могли потрапити понад 40 тисяч мігрантів. Частина джерел оцінює масштаб прориву вже у 49 тисяч осіб, що становить понад половину від населення самого міста, де проживає близько 84 тисяч людей.
Reuters із посиланням на МВС Іспанії також повідомило про попередню оцінку у 49 тисяч осіб, які могли перетнути кордон із Марокко приблизно за 24 години. Якщо ця інформація підтвердиться, вона стане рекордною для історії автономного міста.
Водночас офіційний підрахунок триває, тому остаточні цифри можуть змінитися.
Криза вже перевищила події 2021 року
Нинішній наплив мігрантів у кілька разів перевищує кризу травня 2021 року, яка до цього вважалася найбільшою.
Тоді за два дні до Сеути потрапили понад 8–10 тисяч людей після того, як марокканські прикордонні служби фактично припинили стримувати потік мігрантів. Події викликали гостру дипломатичну кризу між Мадридом і Рабатом, а прем’єр-міністр Іспанії Педро Санчес тоді терміново прибув до анклаву та заявив про захист кордонів країни “усіма необхідними засобами”.
Нинішні масштаби можуть перевершити кризу 2021 року у чотири-п’ять разів.
Чому саме Сеута
Сеута є автономним містом Іспанії на північному узбережжі Африки та межує безпосередньо з Марокко. Разом із Мелільєю це єдині сухопутні території Європейського Союзу, що мають спільний кордон з Африкою.
Саме через це місто вже багато років залишається одним із головних маршрутів нелегальної міграції до ЄС. Люди намагаються потрапити до анклаву різними способами: перепливають море, обходять хвилерізи або долають прикордонні загородження.
За даними El País, останніми днями значна кількість мігрантів прибувала саме морем, що значно ускладнює процедуру їхнього негайного повернення до Марокко після нещодавнього рішення Верховного суду Іспанії щодо таких випадків.
Іспанія перекинула військових
Через різке загострення ситуації влада Іспанії направила до Сеути додаткові підрозділи армії, Цивільної гвардії та Національної поліції.
За інформацією Reuters, місцеві центри тимчасового розміщення вже працюють із перевантаженням, а тисячі людей перебувають просто неба або на вулицях міста. Уряд намагається організувати гуманітарну допомогу та посилити охорону кордону, щоб не допустити нових масових проривів.
Іспанський прем’єр Педро Санчес також анонсував візит до Сеути для координації дій центральної влади та місцевої адміністрації.
За інформацією El País та інших іспанських ЗМІ, щонайменше 18–19 людей загинули, намагаючись дістатися Сеути морем. Частина мігрантів потонула під час перепливання прибережної ділянки між Марокко та іспанським анклавом.
Іспанська влада наголошує, що рятувальні операції тривають.
Політичні наслідки вже обговорюють у Європі
Нова хвиля нелегальної міграції вже стала предметом дискусій у країнах Європейського Союзу.
Італійські політики закликали ЄС жорсткіше реагувати на ситуацію, а також порушили питання щодо можливого тимчасового посилення прикордонного контролю всередині Шенгенської зони у разі подальшого загострення міграційної ситуації. Водночас офіційних рішень щодо обмеження дії Шенгенської угоди наразі не ухвалено.
Експерти зазначають, що нинішня криза має не лише гуманітарний, а й політичний вимір. El País звертає увагу, що різке збільшення кількості мігрантів може бути пов’язане не тільки з економічними чинниками, а й із відносинами між Іспанією та Марокко, які вже неодноразово переживали напружені періоди через питання міграції та прикордонного контролю.
Наразі іспанська влада продовжує уточнювати кількість людей, які фактично перетнули кордон. Остаточні офіційні дані очікуються після завершення реєстрації мігрантів та оцінки ситуації на місці.
У західній частині Середземного моря, між узбережжям Іспанії та Північною Африкою, сталася трагічна подія, яка перервала звичайний маршрут туристичного круїзу. Екіпаж круїзного лайнера Sapphire Princess під час рейсу виявив у воді об’єкт, що згодом призвів до масштабної рятувальної операції та моторошної знахідки — п’яти тіл загиблих.
Про інцидент повідомляють британські таблоїдні медіа, зокрема Daily Star, із посиланням на свідчення пасажирів та попередню інформацію про маршрут судна. Подія сталася під час чотирнадцятиденного круїзу, який розпочався з порту неподалік Риму та передбачав відвідування кількох середземноморських напрямків. На борту перебувало понад три тисячі пасажирів.
За словами очевидців, усе почалося з того, що команда судна помітила у воді помаранчевий предмет. Спочатку він виглядав як звичайний рятувальний жилет, однак капітан ухвалив рішення змінити курс і провести перевірку. Саме це рішення стало переломним: у процесі огляду було виявлено тіла людей.
Рятувальна операція тривала близько трьох годин. За цей час екіпаж підняв із води п’ять тіл. За попередніми припущеннями, загиблі могли бути мігрантами, які намагалися перетнути Середземне море нелегальним шляхом. Цей маршрут давно вважається одним із найнебезпечніших у світі, адже тисячі людей щороку ризикують життям, намагаючись дістатися Європи.
Один із пасажирів лайнера розповів журналістам, що атмосфера на борту різко змінилася: «Було дуже сумно дивитися. Мене аж трясло. Екіпаж діяв професійно, але всі були шоковані. З того, що я бачив, це могли бути мігранти». За його словами, члени екіпажу намагалися максимально делікатно поводитися із ситуацією та підтримувати пасажирів.
Після завершення операції пасажирам повідомили про обставини інциденту та запропонували психологічну допомогу. Такі заходи є стандартною практикою в умовах сильного емоційного стресу, особливо коли люди стають свідками подібних трагедій.
Лайнер продовжив свій маршрут і 22 квітня пришвартувався у порту Картахена. Водночас деталі подальших дій щодо розслідування інциденту залишаються обмеженими. Ймовірно, інформацію про знайдені тіла передано відповідним морським службам та правоохоронним органам Іспанії.
Середземне море вже багато років залишається однією з головних точок міграційної кризи. За даними міжнародних організацій, тисячі людей щорічно гинуть під час спроб дістатися берегів Європи. Основними причинами трагедій є перевантажені човни, нестача рятувальних засобів, погані погодні умови та діяльність нелегальних перевізників.
Маршрут між Північною Африкою та Іспанією — один із найпоширеніших для нелегальних перетинів. Люди часто вирушають у небезпечні подорожі на невеликих човнах або надувних плотах, не маючи достатнього спорядження чи гарантій безпеки. У багатьох випадках такі спроби закінчуються трагедіями, подібними до тієї, що сталася під час цього круїзу.
Подібні інциденти ставлять перед європейськими країнами складні гуманітарні та політичні питання. З одного боку — необхідність рятувати життя людей у морі, з іншого — контроль за міграційними потоками та боротьба з нелегальними перевезеннями.
На цьому тлі також з’являються нові виклики. Раніше у Велика Британія правоохоронці викрили схеми, за якими деякі мігранти намагаються отримати притулок, використовуючи фальшиві історії та документи. За даними медіа, нелегальні посередники пропонують «готові кейси» за значні суми грошей. Хоча цей аспект не пов’язаний безпосередньо з інцидентом у Середземному морі, він підкреслює складність і багатовимірність сучасної міграційної кризи.
Водночас випадок із круїзним лайнером демонструє іншу сторону цієї проблеми — людську трагедію, яка часто залишається поза увагою масового туризму. Пасажири, які вирушили у подорож із метою відпочинку, несподівано стали свідками наслідків глобальної кризи.
Експерти зазначають, що такі події можуть впливати не лише на суспільне сприйняття міграції, а й на туристичну індустрію. Круїзні компанії змушені враховувати ризики, пов’язані з маршрутами, що проходять через регіони підвищеної небезпеки.
Станом на зараз офіційні органи не оприлюднили повної інформації про загиблих — їхні особи, громадянство та обставини загибелі залишаються невідомими. Очікується, що розслідування триватиме, а деталі будуть встановлені після проведення відповідних експертиз.
Цей інцидент ще раз нагадує про масштаб і трагізм ситуації в Середземному морі, де щороку відбуваються подібні випадки. І хоча для більшості туристів круїз — це символ відпочинку та безтурботності, інколи реальність виявляється значно складнішою і драматичнішою.
У Польщі правоохоронці затримали двох громадян України, які перевозили через територію країни 12 громадян Росії без необхідних документів. Інцидент стався 31 березня у місті Сянок під час перевірки транспорту поблизу кордону зі Словаччиною.
За даними прикордонної служби, автобус із пасажирами зупинили для стандартної перевірки. Під час огляду з’ясувалося, що всі 12 росіян не мають документів, які б дозволяли їм легально перебувати на території Польщі або перетинати кордон.
Подальша перевірка встановила, що ці особи раніше подали заявки на отримання дозволу на проживання в Угорщині. Відповідно до правил, вони мали залишатися на території цієї країни і не мали права її покидати.
Польські правоохоронці кваліфікували дії росіян як незаконне перебування та порушення міграційного режиму. Суд призначив їм покарання у вигляді шести місяців умовного ув’язнення з відстрочкою виконання вироку на два роки. Крім того, їм заборонили в’їзд до країн Шенгенської зони та депортували з Польщі. Після цього вони залишили територію країни у напрямку Білорусі.
Щодо громадян України, які організували перевезення, відкрили кримінальне провадження за сприяння незаконному перетину кордону. Суд визнав їх винними та призначив покарання у вигляді одного року умовного ув’язнення з аналогічною відстрочкою на два роки.
У польських службах наголошують, що подібні випадки розглядаються як частина ширших схем незаконної міграції. У зв’язку з цим контроль на кордонах посилюється, а відповідальність за організацію таких перевезень залишається жорсткою.
На третьому році повномасштабної війни з Росією значна частина українських земель біля кордону і досі перебуває в руках бізнесменів та місцевих мешканців. Десятиліттями чиновники заявляли, що розв’язують цю проблему, але до цього часу територія прикордоння повністю так і не належить державі. Навіть більше – після вторгнення Росії проблема “приватного кордону” заграла новими барвами.
Річ у тім, що в лютому-березні 2024 року українська влада активно взялася за будівництво оборонних фортифікацій з боку Росії та Білорусі. Здавалося б, під час війни необхідність таких робіт є аксіомою. Але нові реалії оголили стару проблему – наявність приватних земель вздовж українських кордонів.
За даними ВВС Україна, у березні власники земель одного з населених пунктів Рівненщини вийшли до групи, яка зводила фортифікації, і ультимативно заявили: “Ми цього не допустимо, будемо стояти живим щитом!”.
Розлюченим мешканцям намагалися пояснити, що загроза повторного вторгнення з Білорусі не зникла і треба готуватися. Але конкретно в цій ситуації логічні аргументи не спрацювали. “Будемо їх зустрічати з білими прапорами”, – такою була відповідь землевласників.
Військові та представники місцевих влад, з якими ми поспілкувалися, не виключають загострення таких конфліктів, особливо напередодні посівної. А все тому, що в Україні вже десятки років не вирішується питання повернення державі стратегічно важливих оборонних земель біля кордону.
Що таке “приватний кордон”
Протяжність сухопутного українського кордону – 5368 кілометрів. Майже 2 тисячі кілометрів – з Росією, ще понад тисячу – з Білоруссю. До прикордонних земель відносять ще й землі шириною 30 – 50 метрів уздовж кордону, а біля кордону з Росією та Білоруссю – шириною до 2 кілометрів.
АВТОР ФОТО,REUTERS Підпис до фото, Зведення оборонних фортифікацій вздовж державного кордону на Харківщині, березень 2024 року
Але так сталося, що велика частина цих земель в попередні роки опинилися у приватній власності. В інтернеті можна знайти багато повідомлень про те, як місцева влада прикордонних регіонів безоплатно передавала ці землі в приватні руки.
Це відбувалося практично за всіх урядів і президентів. Якісь рішення згодом оскаржували, на якісь – закривали очі, але поступово проблема “приватного кордону” набула загальнодержавного характеру. І з цією ситуацією Україна увійшла у повномасштабну війну з Росією.
Річ у тім, що попри сільськогосподарське призначення цих земель, їхні власники не завжди займалися там городництвом. Часто на цих територіях організовували умови для контрабанди та нелегальної міграції – цей “бізнес” приносив більші гроші, ніж сільське господарство.
“На практиці ці приватні ділянки – це величезна проблема, бо власники земель мали змогу організувати власні коридори для незаконної діяльності – нелегальної міграції і контрабанди”, – розповідає нам прикордонник Сергій на умовах анонімності (ім’я змінено).
Дехто ставив на кордоні навіть свою охорону, мав власну приватну службу безпеки і спостережні вишки. У розмові з нами Сергій одразу згадує гучну історію майже десятирічної давнини з “приватним кордоном” на Закарпатті.
Найгучніші скандали
У 2015 році країну збурила інформація про те, що на Закарпатті вздовж кордону з Угорщиною повноцінно функціонує “приватний кордон”, на якому не лише окрема від держави охорона та інженерні споруди, а діють окремі правила, які не мають нічого спільного з українським законом.
Земельні ділянки на лінії кордону загальною довжиною близько 150 км (для порівняння – протяжність кордону з Угорщиною 137 кілометрів) були оформлені на різних власників як землі сільськогосподарського призначення. Звичайно, на них ніхто не сіяв кукурудзу – це були пункти перетримки контрабанди. Починаючи від цигарок, зброї та наркотиків – закінчуючи нелегальними мігрантами.
Українські прикордонники не мали доступу до цих ділянок. “Приватники там встановили спостережні вишки, де діяла практично паралельна силова структура, яка працювала не на державу, а на власника земель. Часто там відбувалися конфлікти з прикордонниками, або самі ж прикордонники за хабарі починали працювати на них”, – розповідає прикордонник Сергій.
І хоча всі ті ділянки належали офіційно різним людям, але це “велике господарство” правоохоронці приписували Аттілі Горвату на прізвисько “Докі”. Його називали “королем контрабанди” і підозрювали у контролі за нелегальними потоками з Закарпаття до Угорщини.
У листопаді 2017 року українські силовики організували проти нього грандіозну спецоперацію.
“Докі” затримували ефектно – з вертольотами, озброєним спецназом і публічністю в українських ЗМІ. Щодо нього почали кримінальне розслідування, а у 2019 році справу передали в суд, хоча Аттіла Горват так і не опинився за ґратами. У квітні 2020 року він загинув у ДТП – розбився на трасі Київ–Чоп під Рівним. Землі, які контролював “Докі”, повернули державі.
АВТОР ФОТО,ДПСУ Підпис до фото, Затримання власника “приватного кордону” на Закарпатті Аттіли Горвата в листопаді 2017 року
Ще один скандал стосується “приватного кордону” на протилежній частині України – на Харківщині. Тут контроль за територіями біля КПП “Гоптівка” в Дергачівському районі приписують бізнесмену, колишньому начальнику управління внутрішньої безпеки Державної прикордонної служби Вадиму Слюсарєву.
Низка ЗМІ називали Слюсарєва “тіньовим куратором” штабу президента Володимира Зеленського на Харківщині, а також повідомляли, що теперішні його фірми фігурували у розслідуваннях щодо контрабанди. І хоча бізнесмен досі не є навіть членом партії “Слуга народу”, він справді з’являвся на спільних заходах команди Зеленського у Харкові під час передвиборчої кампанії.
Так, під час другого туру президентських виборів 21 квітня 2019 року на той час керівник харківської “Слуги народу”, а сьогодні вже нардеп Павло Сушко опублікував пост зі словами подяки: “Це лише мала частина команди Харківського штабу Володимира Зеленського! Дякую нашій великій Зе!Команді!”. Під цим постом він запостив групове фото команди – на ньому на задньому фоні є чоловік з двома піднятими руками. Це і є Вадим Слюсарєв.
Володимир Зеленський ще у 2019 році заявив журналістам, що зі Слюсарєвим не спілкується, однак визнав, що той справді допомагає Павлу Сушку у Харкові. Чим саме – президент не уточнив. “Він допомагає Паші (Павло Сушко – Ред.). Пашу я дуже добре знаю. Паша – це наше обличчя”, – сказав Зеленський у відповідь на запитання журналіста “Радіо свобода”.
У 2021 році видання Kyiv Post та Проєкт з розслідування корупції та організованої злочинності (OCCRP), посилаючись на декларації румунської митниці, що опинилися в руках журналістів, повідомили, що фірми, власником яких згодом став Слюсарєв, тривалий час займались контрабандою китайських сигарет в країни Євросоюзу. За даними журналістів, дві українські компанії – ТОВ Duty Free Odesa та ТОВ Travel Retail Ukraine, – співвласником яких є Слюсарєв, імпортували в Україну цигарки китайського бренду Regina.
Правоохоронці займалися цією справою, та факту причетності самого Слюсарєва до незаконних дій слідство так і не встановило.
АВТОР ФОТО,ФЕЙСБУК ПАВЛА СУШКА Підпис до фото, Вадим Слюсарєв серед членів команди президента Зеленського в Харківській області. Він стоїть позаду з піднятими руками
Сам Слюсарєв всі ці звинувачення на свою адресу заперечує. Він подав позов проти журналістів і наприкінці минулого року виграв у цій справі. Суд першої інстанції визнав інформацію стосовно причетності Слюсарєва до контрабанди недостовірною. Журналісти-автори цього розслідування нам повідомили, що подали апеляцію, розгляд якої досі триває.
Що стосується прикордонних земель, то Слюсарєв не заперечує, що має такі ділянки. Його адвокатка Олена Бардіна повідомила ВВС Україна, що її клієнт справді є власником земель біля державного кордону на Харківщині. Дві його фірми (ТОВ “Фронтера” та ТОВ “Тієра”) володіють територією в Дергачівському районі, які використовувались для господарської діяльності.
Але, наголошує юристка, з початком повномасштабної війни вказані земельні ділянки опинилися фактично в епіцентрі бойових дій, заклади, що там розміщувались, зруйновані, а власник – Вадим Слюсарєв – доступу до них не має.
А ще Слюсарєв наполягає, що держава не зверталась до нього щодо передачі цих ділянок.
Олена Бардіна запевняє: жодні державні органи, зокрема і прикордонна служба, не звертались до власників земель щодо цих прикордонних територій. “У разі наявності такої потреби компанії не матимуть жодних заперечень та готові забезпечувати зі свого боку будь-яке необхідне сприяння державі”, – повідомила юристка.
Всю інформацію в ЗМІ про причетність Слюсарєва до контрабанди його юристка називає недостовірною. Так само як і його участь в діяльності політичної партії “Слуга народу” або тісні взаємини з чинним керівництвом прикордонної служби.
“У 2015 році Вадим Слюсарєв завершив службу в Державній прикордонній службі України і з того часу займається виключно підприємницькою діяльність. Він не є публічною особою, не дотичний до будь-яких політичних чи громадських організацій та ініціатив”.
Скільки земель у приватних руках
Сьогодні проблема “приватного кордону” набуває ще гострішого значення – триває повномасштабне вторгнення Росії, а отже виклики на кордоні лише зросли. Плюс – після літнього контрнаступу, який не дав очікуваних результатів, українська влада затіяла масштабне будівництво оборонних споруд у прикордонні, зокрема на півночі і сході, щоб зірвати можливі агресивні плани Росії.
На зведення якісних бетонних систем фортифікацій та інженерних загороджень у 2024 році уряд виділив 20 млрд гривень. До цих робіт залучили всі регіони країни, в них беруть участь як цивільні, так і військові структури.
Ще до повномасштабного вторгнення, у серпні 2021 року РНБО на своєму засіданні доручила Кабміну провести інвентаризацію земель вздовж кордону та передати їх у постійне користування прикордонникам. Власникам цих ділянок мали запропонувати продати землі державі, а у випадку незгоди – примусово вилучити. Але, за нашими даними, з того часу фактично нічого не змінилося.
У Державній прикордонній службі нам розповіли, що станом на березень 2024 року, необхідно відвести понад 23 тисячі гектарів землі біля кордону. Але виконано цю роботу лише на 25%.
Досі у приватній власності перебуває понад 7 тисяч гектарів – це як площа міста Черкаси. Ще 6 тисяч гектарів – землі комунальної власності. Їх треба відчужити для того, аби розмістити прикордонну та інженерну інфраструктуру. З них на кордон з Росією та Білоруссю припадає суттєва частка – 4,4 тисячі гектарів.
Підпис до фото, Відповідь ДПСУ на запит ВВС
Як пояснюють прикордонники, викупом ділянок мали б займатись обласні адміністрації, але з початку великої війни вони це не робили.
“Відповідно до листів обласних військових адміністрацій, заходи з викупу та примусового відчуження земельних ділянок у 2022 році не проводилися у зв’язку із широкомасштабною збройною агресією РФ проти України та відсутністю фінансування з державного бюджету України”, – повідомили ВВС у відомстві. Не велися ці роботи і у 2023 році.
Там визнають, що найскладніша ситуація саме з приватними землями на кордоні. “Найбільшим непростим питанням залишаються ділянки, що перебувають в приватній власності, оскільки це обмежує можливість їх використання в інтересах охорони і захисту державного кордону”, – пояснює речник прикордонного відомства Андрій Демченко.
За його словами, на приватній землі без дозволу власника неможливо встановлювати інженерні загородження та споруди, прокладати дороги для прикордонних нарядів, розміщувати засоби контролю та спостереження.
По деяких ділянках досі тривають суди, прокуратура намагається повернути державі раніше незаконно приватизовані землі.
Окремо ведеться робота щодо передачі прикордонникам земель природно-заповідного фонду – це трохи більше 2 тисяч гектарів. Вилучення цих ділянок – теж складний бюрократичний процес, до якого залучаються центральні органи влади.
Що з цим робити
Крапку у цій “вічній” проблемі мав би поставити закон, ухвалений 24 лютого 2023 року. Його внесли 40 депутатів Ради на чолі з колишнім прикордонником Східного управління, а нині депутатом від “Слуги народу” Юрієм Здебським. Їхня ініціатива була проста і максимально ефективна в теорії – на час війни землю для потреб прикордонників можна забирати без дозволу землекористувачів.
Здавалося б, українські прикордонники отримали в свою руки всі необхідні інструменти, щоб нарешті взяти під контроль прикордонні землі шириною 2 км на сході та півночі (на кордоні з Росією і Білоруссю) та 30-50 м – на заході. Але на практиці виявилося не все так легко.
“Цим законом ми закрили кордон”, – запевняє ВВС Здебський. Він впевнений, що після скасування воєнного стану приватні землі повернуться своїм власникам. “Закінчиться війна – віддадуть їм ці території, зариють окопи і будуть собі там садити все, що хочуть”.
Але самі люди не завжди готові чекати. Особливо – з настанням весняної посівної.
Один з офіцерів ЗСУ, що контролює процес облаштування ліній оборони на півночі, каже, що місцеві жителі невдоволені. Великих конфліктів поки вдається уникати, але не кожен погоджується з тим, що саме на його ділянці має бути викопаний окоп чи встановлений ДОТ (довготривала оборонна точка).
“Облаштуванням займаються зазвичай цивільні підрядники. Але оскільки зараз зводяться нові лінії фортифікацій, то це питання постане найближчим часом, коли люди будуть городи і поля засівати. Мені самому цікаво, як це вирішиться”, – розповідає нам військовий.
Місцева влада запевняє, що примусове вилучення земель ще опрацьовують. “Це питання потребує часткового врегулювання, над цим зараз всі відповідні служби працюють. Але це не заважає будувати фортифікації на Чернігівщині сьогодні”, – сказав ВВС очільник Чернігівської обласної військової адміністрації В’ячеслав Чаус.
АВТОР ФОТО,ОПЕРАТИВНЕ КОМАНДУВАННЯ “ПІВНІЧ” Підпис до фото, На Чернігівщині, так само як і на інших ділянках кордону з РФ і Білоруссю, з початку весни стрімко почали зводити лінії оборони. Фортифікації будують також і на приватних землях
“На сьогодні будівництво фортифікаційних споруд виконується за планом і перешкод з боку населення і бізнесу немає”, – наголошує він.
Але ми з’ясували, що не скрізь ситуація спокійна. За даними ВВС Україна, в деяких регіонах вже зафіксовані випадки суперечок власників земельних ділянок з військовослужбовцями, які зводять оборонні фортифікації. Люди погрожують виходити на акції протесту через те, що на їхніх землях держава будує інженерні споруди.
Наші джерела в правоохоронних структурах стверджують, що з “особливо незговірливими” землевласниками вже працює прокуратура. За деякими даними, вона отримала непублічну вказівку від влади активізувати це питання ще наприкінці минулого року.
І хоча влада публічно не заявляла про активізацію цієї роботи, але останнім часом новини про вилучення прикордонних земель стали все частіше з’являтися на сайтах регіональних прокуратур.
Наприклад, Харківська обласна прокуратура повідомила 11 березня, що через суд домоглася повернення до держвласності 24,3 гектара, а 14 березня – ще 16 гектарів земель, розташованих вздовж україно-російського кордону.
Про аналогічні рішення повідомляли також Чернігівська і Сумська прокуратури.
Україна не готувалася до вторгнення Росії, а тому не дбала про серйозне облаштування своїх кордонів, вважають в опозиції.
Депутатка “Європейської солідарності”, член комітету з нацбезпеки Ірина Фріз каже: “Загрози очевидні й відсутність фортифікацій по всій лінії кордону несе не лише безпековий ризик, а й здатна завдати шкоду національній безпеці”.
За її словами, не всі мешканці прикордоння ставляться до ситуації з розумінням і готові віддати свої землі державі, тому потрібні рішучі дії влади. Вона категорично відкинула пояснення уряду, що позбутися “приватного кордону” заважає війна та відсутність фінансування.
“Наголошу, що президента Зеленського наші партнери попереджали задовго до початку вторгнення, а перші предметні розмови про реальну загрозу почалися ще за рік. Але, тим не менш, навіть маючи всю повноту влади в країні, команда Зеленського не здійснила належну підготовку фортифікаційних споруд на найбільш вразливих напрямках. Це коштувало нам багатьох життів цивільних та військових”.
Владу закликають взяти на себе відповідальність і вирішити це питання. Повномасштабне вторгнення Росії триває вже третій рік, і сьогодні є законодавчі механізми для повернення приватних земель державі. Питання тільки в тому, чи є на це політична воля.
