Позначка: нервова система

  • Психолог пояснила, чому ми не відчуваємо тривогу навіть під час обстрілів

    Психолог пояснила, чому ми не відчуваємо тривогу навіть під час обстрілів

    Кожен вибух, кожна сирена запускають в організмі миттєву реакцію тривоги. Але що відбувається, коли такі сигнали стають повсякденністю? Чи справді ми можемо звикнути до постійної небезпеки? Пояснення дала психолог Таня Солодка у своєму блозі.

    Коли людина чує сигнал небезпеки — вибух чи сирену — тіло реагує автоматично. Вивільняються адреналін і кортизол, серце починає битися швидше, м’язи напружуються, а мозок переходить у стан гіперпильності. Це типова реакція виживання.

    Однак після цієї мобілізації настає виснаження. Організм витрачає багато енергії, і це призводить до розумової “мли”, втоми, неможливості повернутися до звичного ритму. Якщо загроза не зникає, тіло не має часу на відновлення — нервова система застрягає у стані постійної напруги.

    Тривалий стрес змінює людину. Це не слабкість — просто людська нервова система не створена для безперервної бойової готовності. Людина стає надчутливою до звуків, втрачає інтерес до буденних речей, з’являються проблеми зі сном, концентрацією, пам’яттю. Тіло реагує головним болем, високим тиском, порушенням травлення, хронічною втомою. Людина ніби діє “на автоматі”, і це вже не адаптація, а виживання.

    З часом організм знижує чутливість — це виглядає як спокій. Насправді ж мозок “переналаштовує” сигнал тривоги, щоб не згоріти. Це не сила — це економія ресурсів.

    У класичній моделі стресу за Гансом Сельє є три фази: мобілізація, опір і адаптація. Якщо загроза не зникає, людина або виснажується, або “притуплює” свої реакції. Саме це ми часто приймаємо за витримку чи стійкість.

    Психолог попереджає: адаптація не означає, що ситуація нормальна. Людина може не відчувати своїх потреб, не усвідомлювати емоцій і втратити базове почуття безпеки. Це — ціна за виживання.

    Щоб допомогти собі, варто визнати: ви пристосувалися до ненормального. Це не нова версія себе — це реакція тіла. Сигнали безпеки потрібно повертати: через тілесні практики, дотик, розмову, прогулянку або терапію. Сльози, тремтіння, сміх — усе це допустимі реакції. І головне — шукати підтримку там, де вона є: у близьких, у психолога, в тих, хто переживає подібне.

  • Судоми, втома, безсоння? Можливо, вам бракує магнію

    Судоми, втома, безсоння? Можливо, вам бракує магнію

    Магній – це один із найважливіших мінералів для нашого організму. Він бере участь у сотнях біохімічних процесів, забезпечуючи нормальну роботу серця, м’язів, нервової системи та кісток. Однак багато людей страждають від його нестачі, навіть не підозрюючи про це.

    Які сигнали подає організм при дефіциті магнію, чому цей мінерал такий важливий і як забезпечити його достатнє споживання – розбираємось у матеріалі.

    Симптоми нестачі магнію

    Дефіцит магнію може впливати на самопочуття та викликати низку неприємних симптомів. Ось кілька основних:

    • М’язові судоми та спазми. Якщо вас часто турбують судоми або м’язові посмикування, можливо, організм сигналізує про нестачу магнію, який відповідає за розслаблення м’язів.

    • Втома та слабкість. Зниження енергетичного рівня, відчуття виснаженості навіть після відпочинку – ще одна ознака дефіциту магнію.

    • Тривожність і погіршення настрою. Магній бере участь у виробленні нейромедіаторів, які регулюють емоційний стан. Його нестача може сприяти тривожності, стресу та навіть депресії.

    • Проблеми зі сном. Якщо ви не можете заснути або прокидаєтеся вночі, зверніть увагу на рівень магнію – він впливає на якість сну.

    • Нерегулярне серцебиття. Магній необхідний для правильної роботи серцевого м’яза, і його нестача може викликати порушення серцевого ритму.

    • Часті головні болі та мігрені. Магній допомагає контролювати тонус судин і регулює рівень збудження нервової системи, що зменшує ризик мігрені.

    • Високий тиск. Недостатня кількість магнію може впливати на кровоносні судини, підвищуючи артеріальний тиск.

    • Проблеми з травленням. Запори, здуття та спазми в шлунку можуть свідчити про недостатнє надходження магнію.

    • Оніміння та поколювання. Оскільки магній важливий для нервової системи, його нестача може викликати відчуття поколювання або оніміння в кінцівках.

    Чому магній такий важливий?

    Магній є незамінним елементом для:

    • Кісток і хребта. Він сприяє засвоєнню кальцію та запобігає остеопорозу.

    • Нервової системи. Допомагає знизити рівень стресу та покращує концентрацію.

    • М’язів. Запобігає судомам і спазмам, особливо під час фізичних навантажень.

    • Серця. Регулює серцевий ритм і підтримує здоров’я судин.

    Найкращі джерела магнію

    Щоб забезпечити організм достатньою кількістю магнію, включіть у свій раціон:

    • горіхи та насіння (мигдаль, кеш’ю, гарбузове насіння),

    • зелені листові овочі (шпинат, капуста),

    • бобові (квасоля, сочевиця),

    • авокадо,

    • цільнозернові продукти,

    • темний шоколад,

    • банани.

    Якщо отримати магній із харчування важко, можна розглянути прийом спеціальних добавок, але тільки після консультації з лікарем.

    Магній – це мінерал, без якого наш організм не може функціонувати належним чином. Якщо ви помічаєте у себе ознаки його дефіциту, варто переглянути раціон та включити більше продуктів, багатих магнієм. Дбайте про своє здоров’я – воно починається з правильного харчування!

  • Захворюваність на діабет у світі зросла вдвічі за 30 років: більшість випадків невиліковні

    Захворюваність на діабет у світі зросла вдвічі за 30 років: більшість випадків невиліковні

    Рівень захворюваності на діабет у світі різко зріс за останні три десятиліття, досягнувши критичного рівня. Сьогодні на цю хворобу страждає понад 828 мільйонів дорослих, що становить близько 14% дорослого населення планети. Це більше ніж удвічі перевищує показник 30-річної давнини, коли захворюваність становила близько 7%. Такі дані наводяться у глобальному дослідженні, опублікованому в The Lancet.

    Дослідження Lancet показало, що з 1990 по 2022 рік рівень захворюваності на діабет серед дорослих зріс з 7% до 14%. У загальній кількості діабетом страждають близько 828 мільйонів осіб старше 18 років, що на 630 мільйонів більше порівняно з показниками тридцятирічної давнини. При цьому Індія має понад чверть усіх випадків діабету, з рівнем захворюваності понад 20%.

    Епідемія діабету 2-го типу загострюється через зростання рівня ожиріння. Згідно з даними Всесвітньої федерації ожиріння, близько 1 мільярда дорослих і 159 мільйонів дітей страждають від ожиріння. Оскільки ризик діабету зростає з віком, старіння населення у світі також сприяє його поширенню. Водночас для багатьох здоровий спосіб життя залишається недосяжним. Всесвітня організація охорони здоров’я відзначає, що в багатьох країнах нездорова їжа доступна за низькою ціною, зручна та інтенсивно рекламується, тоді як здорова їжа стає дорожчою через кліматичні зміни, такі як посухи та повені. У деяких регіонах безпечні умови для фізичних вправ також є обмеженими.

    Згідно з дослідженням журналу Lancet, майже 450 мільйонів людей, які страждають на діабет, залишаються без лікування — це в три з половиною рази більше, ніж у 1990 році. У багатьох з них діабет не діагностовано. Хоча існують ефективні цукрознижувальні препарати, мільйони людей з діабетом у країнах з низьким та середнім рівнем доходу (СНД) не мають доступу до лікування. Виконавчий директор Всесвітньої діабетичної фундації Лейф Фенгер Дженсен зазначає, що “складні бар’єри в доступі до медичних послуг” у країнах СНД ускладнюють боротьбу з діабетом, що призводить до недостатньої діагностики та обмеженого лікування діабету, спричиняючи значні втрати як для людей, так і для суспільства загалом.

    Покращення доступу до медичних послуг може полегшити профілактику та діагностику діабету, а також зробити важливий внесок у боротьбу з ним. Зниження вартості ліків, особливо в країнах з низьким та середнім рівнем доходу, є ще одним важливим кроком. Існує також загальна думка про необхідність додаткових заходів для зниження рівня ожиріння.

    Image

    Дослідження, опубліковане минулого місяця, вказує на те, що зменшення кількості цукру, який отримують діти ще в утробі матері та в ранньому дитинстві, може захистити їх від діабету та підвищеного артеріального тиску в дорослому віці.

    Виконавчий директор Всесвітнього форуму з ожиріння Джоанна Ралстон заявила, що країни мають застосовувати комплексний підхід, “фокусуючись на профілактиці, заходах громадського здоров’я та політиці, яка обмежує вплив маркетингу нездорової їжі, особливо на дітей”.

    Додамо

    Діабет — це хронічне захворювання, що виникає, коли підшлункова залоза не виробляє достатню кількість інсуліну (гормону, який регулює рівень глюкози в крові) або коли організм не здатний ефективно використовувати цей інсулін. Неконтрольований діабет призводить до підвищення рівня цукру в крові (гіперглікемії), що з часом може викликати серйозні ушкодження різних систем організму, зокрема нервової та судинної.

    Діабет 1-го типу є аутоімунним захворюванням, коли організм руйнує клітини підшлункової залози, що продукують інсулін. Діабет 2-го типу — це метаболічне порушення, за якого організм не може належним чином використовувати інсулін. Близько 95% людей з діабетом мають діабет 2-го типу, який можна запобігти. Надмірна вага, незбалансоване харчування, нестача фізичної активності та генетика можуть підвищити ризик його розвитку.

    Люди з діабетом 1-го типу потребують ін’єкцій інсуліну або помпи для виживання. Для хворих на діабет 2-го типу можуть знадобитися інсулін або препарати для зниження рівня цукру, проте зміни в харчуванні та способі життя також допомагають підтримувати нормальний рівень цукру в крові.

    За даними медиків, приблизно 5-10% людей у світі з цукровим діабетом мають саме І тип. Зазвичай він розвивається у дітей та підлітків. Вважається, що цей тип діабету є результатом аутоімунної реакції організму.