Daypolitico

Позначка: НРК

  • Український робот перевершив власні можливості: «Робоноші» вивезли чоловіка вагою 170 кг

    Український робот перевершив власні можливості: «Робоноші» вивезли чоловіка вагою 170 кг

    Українська компанія ARMOLAB провела незвичайні випробування наземного роботизованого комплексу «Робоноші», призначеного для евакуації поранених військовослужбовців. Під час тестування пристрій успішно перевіз чоловіка вагою 170 кілограмів, хоча його заявлена вантажопідйомність становить лише 120 кг. Результат продемонстрували на відео, а сам комплекс уже вдосконалили з урахуванням досвіду використання на фронті.

    Про випробування повідомила компанія ARMOLAB на своїй сторінці у Facebook. Деталі також оприлюднили РБК-Україна та OBOZ.UA.

    Головним учасником експерименту став співробітник компанії Назар, вага якого становить 170 кг. Чоловіка розмістили на роботизованій платформі, після чого комплекс почав рух і успішно перевіз його.

    Таким чином, під час випробування робот витримав навантаження на 50 кг більше за заявлену норму. Однак це не означає офіційного збільшення допустимої вантажопідйомності: виробник і надалі вказує показник 120 кг.

    Український робот перевершив власні можливості: «Робоноші» вивезли чоловіка вагою 170 кг

    «Робоноші» створені для транспортування поранених, потерпілих та людей, які потребують допомоги під час переміщення. Головне завдання комплексу — зменшити необхідність ручного перенесення військових на небезпечних ділянках.

    За технічними характеристиками пристрій важить 60 кг, може розвивати швидкість до 6 км/год із вантажем і долати до 20 км на одному заряді акумуляторів.

    Його дорожній просвіт становить 140 мм, а довжина в розгорнутому стані — 180 см. У складеному вигляді робот займає значно менше місця, що спрощує його транспортування та зберігання.

    Особливість оновленої конструкції полягає в тому, що її вдосконалювали безпосередньо за відгуками військових медиків Куп’янського напрямку.

    Після використання комплексу в бойових умовах розробники змінили систему живлення. Тепер акумуляторний відсік вміщує дві батареї, завдяки чому заявлений запас ходу збільшився з 10 до 20 км.

    Також інженери посилили металеві кріплення та вузли фіксації, щоб зробити конструкцію надійнішою під час руху нерівною місцевістю.

    На шасі встановили широкий допоміжний каток, який має покращити прохідність, стабільність і полегшити складання комплексу.

    Окремо модернізували місце для транспортування пораненого. На несучій платформі з’явилася спеціальна подушка, покликана зменшувати вібраційне навантаження та ризик порушення дихання під час евакуації.

    Панель керування й індикатори заряду перенесли до торцевої частини подушки. Це дозволяє оператору зручніше контролювати роботу системи.

    Наземні роботи поступово стають важливим інструментом евакуації поранених на українському фронті.

    Раніше «Ненька інфо» розповідала про бійця 66-ї механізованої бригади, який під час евакуації непритомного побратима на наземному роботизованому комплексі відбив атаку трьох російських FPV-дронів.

    Цей випадок показав, наскільки небезпечним може бути порятунок військових безпосередньо поблизу бойових позицій.

    Використання роботизованих платформ дозволяє скорочувати час перебування евакуаційних груп у небезпечних районах та зменшувати фізичне навантаження на медиків.

    Водночас ефективність таких засобів залежить від рельєфу місцевості, стабільності зв’язку, заряду акумуляторів і бойової обстановки.

    Випробування «Робонош» із навантаженням 170 кг стало демонстрацією запасу міцності української розробки. Проте для визначення її можливостей у реальних умовах необхідно враховувати не лише вагу вантажу, а й тривалість руху, прохідність і безпеку транспортування постраждалого.

    Модернізація комплексу триває, а досвід військових медиків залишається одним із головних чинників його подальшого вдосконалення.

  • «Вважав, що знає краще за Генштаб»: Сирський розкрив причини конфлікту з Федоровим

    «Вважав, що знає краще за Генштаб»: Сирський розкрив причини конфлікту з Федоровим

    Колишній головнокомандувач Збройних сил України Олександр Сирський уперше детально пояснив причини суперечностей із колишнім міністром оборони Михайлом Федоровим. За словами генерала, ключова проблема полягала в розподілі оборонного бюджету: Міністерство оборони надавало пріоритет закупівлям окремих видів безпілотників, тоді як потреби військових у далекобійних боєприпасах, наземних роботизованих комплексах та транспорті залишалися недостатньо забезпеченими.

    Про це Сирський розповів в інтерв’ю BBC News Україна, оприлюдненому 13 жовтня.

    За словами колишнього головнокомандувача, між ним і Федоровим не було особистої ворожнечі. Однак під час спільної роботи виникали серйозні розбіжності щодо фінансування та забезпечення армії.

    Генерал пояснив, що потреби Збройних сил визначає Генеральний штаб на підставі заявок військових підрозділів. Саме ці дані мають бути основою для планування закупівель озброєння, боєприпасів і техніки.

    Проте, як стверджує Сирський, під час керівництва Федорова Міністерство оборони не завжди дотримувалося погоджених пріоритетів.

    «Він вважав, що він краще знає наші потреби», — заявив Сирський, коментуючи підхід колишнього міністра до оборонних закупівель.

    За словами генерала, Федоров надавав перевагу окремим категоріям безпілотників, не враховуючи повною мірою запити, які надходили від Генштабу.

    У результаті, як стверджує Сирський, виник значний дисбаланс між реальними потребами фронту, запланованими закупівлями та фактичними поставками озброєння.

    Артилерійські боєприпаси забезпечували лише на 5–6%

    Однією з найгучніших заяв Сирського стали наведені ним цифри щодо забезпечення війська.

    За словами генерала, в окремих категоріях озброєння та боєприпасів постачання становило лише 5–6% від потреб.

    Зокрема, він згадав далекобійні артилерійські боєприпаси.

    Водночас ці показники є оцінкою самого Сирського. Незалежної перевірки наведених цифр або офіційної деталізованої статистики закупівель у відкритому доступі наразі немає.

    Колишній головнокомандувач наголосив, що забезпечення армії має бути комплексним, оскільки сучасні бойові дії потребують не лише ударних безпілотників.

    Військовим також необхідні артилерійські боєприпаси, наземні роботизовані комплекси, пікапи, мотоцикли, квадроцикли та інший транспорт.

    На думку Сирського, фінансування цих напрямів повинно відбуватися паралельно, щоб уникнути дефіциту окремих засобів на фронті.

    Дрони фінансували наперед, а іншої техніки бракувало

    Окрему увагу генерал приділив закупівлям безпілотників.

    Він стверджує, що Міністерство оборони могло спрямовувати кошти на фінансування дронів одразу на весь рік, тоді як закупівлі інших необхідних засобів залишалися без фінансування.

    Найбільше, за словами Сирського, це позначалося на наземних роботизованих комплексах.

    Такі системи використовують для виконання різних завдань, зокрема логістики, транспортування вантажів та евакуації поранених.

    Водночас Сирський заперечив, що виступав проти збільшення кількості безпілотників у військах.

    За його словами, проблема полягала не в самих дронах, а в тому, що фінансування одного напряму відбувалося на шкоду іншим.

    Ба більше, генерал стверджує, що навіть заплановані поставки безпілотників не виконувалися повністю.

    За його оцінкою, військові отримували приблизно половину від передбаченої кількості дронів.

    Сирський заперечив інформацію про ультиматуми

    Під час інтерв’ю колишній головнокомандувач також прокоментував повідомлення про нібито ультиматуми, які він міг висувати керівництву держави через суперечки з Федоровим.

    Сирський заперечив такі твердження.

    За його словами, про відповідні звинувачення він дізнався, перебуваючи на командному пункті однієї з бригад на Лиманському напрямку.

    Він також зазначив, що питання забезпечення військ неодноразово порушували на засіданнях Ставки Верховного головнокомандувача.

    Що раніше говорив Федоров

    Водночас Михайло Федоров раніше публічно висловлював іншу позицію щодо причин суперечностей.

    Раніше «Ненька інфо» розповідала про причини відставки Михайла Федорова та суперечки між цивільним і військовим керівництвом щодо пріоритетів оборонних закупівель.

    Також видання писало про першу публічну реакцію Олександра Сирського на звинувачення колишнього міністра оборони.

    Крім того, «Ненька інфо» повідомляла про позицію Володимира Зеленського щодо кадрового протистояння, посилаючись на інформацію співрозмовників у президентській фракції.

    У липні 2026 року колишній міністр оборони заявляв, що був готовий продовжувати співпрацю із Сирським, однак, за його словами, частина ініціатив Міністерства оборони блокувалася.

    Федоров також звинувачував тодішнє військове керівництво в небажанні відкрито обговорювати проблеми та стверджував, що навколо управлінських рішень виникали політичні інтриги.

    Крім того, він повідомляв про економію бюджетних коштів завдяки зміні закупівельних процедур та проведенню тендерів.

    Отже, колишні керівники оборонного відомства та Збройних сил по-різному описують причини суперечностей і результати своєї спільної роботи.

    Що означають ці заяви для оборонних закупівель

    Дискусія між Сирським і Федоровим порушує ширше питання — наскільки ефективно українська система оборонних закупівель узгоджує потреби військових із наявними фінансовими ресурсами.

    У сучасній війні безпілотники стали одним із ключових засобів ураження, розвідки та логістики. Проте вони не можуть повністю замінити артилерію, наземну техніку й транспорт.

    Тому забезпечення військ вимагає постійного перегляду пріоритетів відповідно до ситуації на фронті.

    Головний висновок із заяв Сирського полягає в тому, що суперечності з Федоровим, за його версією, були пов’язані насамперед із розподілом оборонного фінансування та закупівлями.

    Водночас наведені генералом цифри й звинувачення потребують незалежної перевірки. Публічні свідчення обох колишніх посадовців демонструють різні погляди на управління оборонними ресурсами, але самі по собі не встановлюють, хто саме відповідальний за конкретні недоліки забезпечення армії.

  • Третій корпус відправив роботів із гранатометами штурмувати позиції РФ

    Третій корпус відправив роботів із гранатометами штурмувати позиції РФ

    Третій армійський корпус під час наступальної операції «Вівальді» застосував нову тактику — російські позиції атакували наземні роботизовані комплекси, оснащені двома гранатометами Bullspike, а оператори керували ними з укриттів за десятки кілометрів від лінії бойового зіткнення.

    Про це повідомив Третій армійський корпус. Йдеться про підрозділ ударних наземних роботизованих комплексів NC13, бійці якого модернізували дрони-камікадзе та використали їх для штурмових завдань.

    За даними корпусу, роботи підходили до російських позицій, вели вогонь із гранатометів, а після виконання частини завдання детонували безпосередньо в укриттях противника. У Третьому корпусі заявили, що така атака могла створювати у російських військових враження роботи повноцінної штурмової групи, хоча безпосередньо на передньому краї діяли машини.

    Військові наголошують, що оператори НРК перебували в безпечному укритті за десятки кілометрів від зони зіткнення. Саме це є одним із головних сенсів такої технології — виконувати найбільш ризиковані елементи штурму без прямого залучення піхоти.

    Третій корпус називає цю схему новою для нинішньої війни. Водночас формулювання про «вперше в історії» є заявою самого підрозділу. Незалежно підтвердити абсолютну унікальність тактики в усіх епізодах війни неможливо.

    Нова тактика стала черговим технологічним елементом операції «Вівальді», яка триває на півночі Донеччини. Раніше Третій корпус уже повідомляв, що в межах цієї операції українські військові вперше десантували наземні роботи в тил противника, а також активно застосовували РЕБ та безпілотні системи.

    Операція «Вівальді» триває вже кілька етапів. Як раніше писала «Ненька інфо», 15 вересня Андрій Білецький повідомив про звільнення Середнього, зачистку близько 75 км² території та деокупацію ще приблизно 10 км². «Вівальді» на Донеччині: Білецький заявив про звільнення Середнього та зачистку 75 км²

    Через кілька днів «Ненька інфо» повідомляла вже про другий етап операції: українські сили звільнили Шандриголове та Дерилове, а Дробишеве повернули під повний контроль. Загалом, за даними Третього корпусу, за два етапи під український контроль повернули близько 125 км² територій, із яких приблизно 50 км² були безпосередньо деокуповані. «Вівальді» набирає обертів: ЗСУ звільнили два села й повернули під контроль ще 40 км² Донеччини

    Сам Білецький пояснював, що кінцеві цілі операції навмисно не розкриваються. За його словами, інформацію про результати окремих етапів публікуватимуть лише після виходу українських підрозділів на необхідні рубежі.

    Технологічна ставка Третього корпусу також не випадкова. «Ненька інфо» раніше писала, що Білецький робить акцент на роботизації передової та вже заявляв про мету поступово замінювати частину небезпечних піхотних завдань наземними роботизованими системами.

    Тому нинішнє застосування роботів із гранатометами Bullspike фактично демонструє, як ця концепція переходить від заяв до практичних штурмових операцій.

    Операція «Вівальді» наразі триває. 27 вересня президент Володимир Зеленський після доповіді головнокомандувача ЗСУ Михайла Драпатого заявив, що визначені цілі досягаються і українські війська готують подальші дії.

  • «Прикрив собою буквально»: поранений воїн ЗСУ відбив атаку трьох FPV і врятував непритомного побратима

    «Прикрив собою буквально»: поранений воїн ЗСУ відбив атаку трьох FPV і врятував непритомного побратима

    У 66-й окремій механізованій бригаді імені князя Мстислава Хороброго показали одну з найважчих евакуацій поранених за весь час використання підрозділом наземних роботизованих комплексів. Боєць самохідного артилерійського дивізіону з позивним «Британець», уже маючи численні осколкові поранення, супроводжував важкопораненого непритомного побратима і під час руху знищив зі стрілецької зброї три російські FPV-дрони. Два моменти збиття потрапили на відео.

    Відео 10 вересня оприлюднила сама 66-та ОМБр. За інформацією бригади, двоє військовослужбовців зазнали поранень унаслідок російської атаки. Один із них перебував у вкрай важкому стані й був без свідомості. «Британець» також отримав численні осколкові поранення та втратив частину засобів індивідуального захисту, однак залишився поряд із товаришем і фактично став його останнім захистом до моменту, коли обох вдалося вивести з небезпечної зони.

    Чекати на класичну евакуаційну групу було небезпечно: російські атаки продовжувалися. Тому військові задіяли наземний роботизований комплекс — безпілотну платформу, здатну перевозити поранених без необхідності відправляти під вогонь додаткових людей. Керував комплексом військовослужбовець із позивним «Мангуст», оператор першого механізованого батальйону «KASSTA». Саме його роботу разом із діями «Британця» у бригаді назвали ключовою для успіху місії.

    На оприлюднених кадрах видно, як наземний комплекс рухається з пораненим військовим, тоді як «Британець» іде поряд. У цей момент їх атакують російські FPV. Військовий відкриває вогонь зі стрілецької зброї та намагається збити безпілотники ще до того, як вони досягнуть платформи. За даними 66-ї бригади, загалом під час евакуації він знищив три FPV-дрони, причому два збиття зафіксувала камера.

    Фактично боєць одночасно виконував кілька завдань: сам залишався пораненим, контролював стан непритомного товариша, рухався поряд із евакуаційною платформою та відбивав атаки безпілотників. У 66-й ОМБр наголосили, що для підрозділу ця операція стала однією з найскладніших за весь час використання наземних роботизованих комплексів.

    Міністерство оборони України також звернуло увагу на цей епізод. У своєму інформаційному ефірі відомство окремо згадало «Британця» як військового, який супроводжував евакуаційний НРК із пораненим побратимом і збив три російські дрони, що намагалися уразити групу.

    Важливий у цій історії не лише особистий вчинок військового, а й сама технологія евакуації. Наземні роботизовані комплекси дедалі активніше використовують там, де відправлення звичайного автомобіля або евакуаційної групи створює надто великий ризик для людей. ЗСУ офіційно зазначають, що такі платформи можуть виконувати одразу кілька функцій: евакуювати поранених, доставляти боєприпаси та медичне майно, проводити логістичні й навіть розвідувально-ударні операції.

    Для 66-ї бригади це вже не експериментальна технологія. Підрозділ системно використовує наземних роботів на бойових завданнях. За власними даними бригади, лише у квітні її оператори НРК успішно виконали 183 місії. За результативністю застосування наземних комплексів підрозділ тоді піднявся на 11-те місце серед усіх підрозділів і на сьоме — серед частин Сухопутних військ у відповідному рейтингу системи Delta.

    У лютому перший механізований батальйон «KASSTA» вже повідомляв про дві успішні евакуації поранених за допомогою НРК протягом однієї доби. За словами військових, такі місії готуються заздалегідь: оператори вивчають маршрут, оцінюють ризики від ворожих безпілотників і лише після цього запускають платформу. Одна з операцій тоді тривала майже всю ніч.

    Навесні та влітку інтенсивність використання роботів лише зростала. У травні військові 66-ї ОМБр повідомляли, що за п’ять днів провели три евакуації поранених за допомогою наземних комплексів, а в червні встановили новий для себе рекорд — чотири евакуйовані військовослужбовці за добу.

    Причина такого активного переходу до роботизованої логістики — різке збільшення так званої «кілзони» на сучасному фронті. Невеликі FPV-дрони дозволяють противнику контролювати підступи до позицій і полювати на транспорт, через що навіть кілька кілометрів між передовою та безпечнішою зоною можуть стати надзвичайно небезпечними для евакуаційних автомобілів. Наземний робот не усуває цей ризик повністю, але дозволяє не відправляти під удари ще одну групу людей.

    Сама 66-та бригада раніше повідомляла про постійні атаки російських FPV на НРК на Лиманському напрямку. У березні військові показували інший епізод, коли оператор завдяки різкому маневру в останній момент урятував наземний комплекс від прямого влучання ворожого дрона. Тоді в бригаді прямо зазначали, що противник докладає значних зусиль, аби ускладнювати українську логістику саме ударами безпілотників.

    Масштаб цієї дронової загрози добре видно і зі статистики підрозділу. За підсумками серпня 66-та ОМБр повідомляла про знешкодження понад 600 російських FPV-дронів на Лиманському напрямку. Це показує, наскільки щільним стало застосування безпілотників безпосередньо над передовою й наскільки складними сьогодні є навіть завдання, які раніше вважалися відносно звичайними — підвезення боєприпасів чи евакуація пораненого.

    На цьому тлі відео з «Британцем» демонструє відразу дві реальності сучасної війни. Перша — людина все ще залишається вирішальним фактором навіть за активного використання роботів. Наземний комплекс зміг фізично вивезти важкопораненого, але під час атак FPV його прикривав інший військовий. Друга — роботизація вже безпосередньо рятує життя, дозволяючи евакуювати людей із районів, куди відправлення додаткового екіпажу могло б призвести до нових втрат.

    У бригаді не повідомили публічно ані точне місце проведення операції, ані актуальний стан обох поранених військових. Такі деталі з міркувань безпеки не розкриваються. Тому достовірно відомо саме те, що показано й підтверджено 66-ю ОМБр: двоє військовослужбовців були поранені, один перебував без свідомості, евакуацію проводили за допомогою НРК, а «Британець» під час неї знищив три ворожі FPV.

    Волонтерка Катерина Ножевнікова, поширивши відео, написала, що ці кадри мають побачити якомога більше людей. Вона звернула увагу на те, що військовий рухався відкритою місцевістю під загрозою дронів, але все одно залишався поряд із пораненим товаришем.

    Саме ця деталь і зробила історію резонансною: «Британець» уже сам потребував допомоги, проте в момент евакуації продовжив прикривати іншого. А роботизована платформа й оператор «Мангуст» дали шанс завершити місію без відправлення під нові атаки ще однієї групи військових.

  • Зброя, яка думає сама: українські інженери створюють системи, що змінюють поле бою

    Зброя, яка думає сама: українські інженери створюють системи, що змінюють поле бою

    Українська оборонна промисловість за роки повномасштабної війни пройшла шлях від екстреного виробництва FPV-дронів у невеликих майстернях до створення автономних систем, здатних самостійно знаходити повітряні цілі, роботизованих комплексів для розмінування та технологій, у яких штучний інтелект дедалі більше перебирає на себе роботу оператора.

    Саме кільком таким розробкам присвячений новий матеріал NV про український військово-промисловий комплекс. Серед найбільш незвичних рішень — турель із використанням ШІ, яка має автоматично виявляти та знищувати FPV-дрони, а також магнітна система для наземного роботизованого комплексу, здатна провокувати спрацювання певних мін ще до наближення самої машини.

    І це вже не окремі експерименти ентузіастів. Український defense tech фактично сформував окрему екосистему, яка налічує тисячі команд і проєктів.

    За актуальними даними державного оборонного кластера Brave1, у його системі зареєстровано понад 2500 компаній та більш ніж 5000 розробок. Серед них понад 500 виробників безпілотників, понад 300 команд у сфері РЕБ та радіоелектронної розвідки, понад 200 розробників наземних роботизованих комплексів і більш ніж 200 команд, які працюють зі штучним інтелектом. Окремими напрямами вже стали ракети, морські дрони та боєприпаси.

    Тобто йдеться не просто про масштабування виробництва звичайних FPV.

    Війна поступово переходить у фазу, де вирішальними стають автономність, швидкість реакції та мінімізація участі людини в найбільш небезпечних операціях.

    Одним із головних прикладів цього тренду є боротьба з FPV-дронами.

    Невеликі ударні безпілотники стали одним із наймасовіших засобів ураження на фронті. Через їхню дешевизну противник може використовувати десятки апаратів на обмеженій ділянці, а час між виявленням FPV і його ударом часто вимірюється секундами.

    Людина фізично не завжди встигає побачити ціль, оцінити траєкторію, розвернути зброю та відкрити вогонь.

    Тому наступний логічний крок — передати частину цього циклу машині.

    Саме тут з’являються автоматизовані турелі з комп’ютерним зором та алгоритмами розпізнавання об’єктів. Система може постійно контролювати сектор, знаходити невеликі рухомі цілі, супроводжувати їх і допомагати оператору або автоматично наводити зброю.

    Це не означає, що людина повністю зникає з процесу застосування зброї. Рівень автономності залежить від конкретної системи та режиму її використання. Але сама тенденція очевидна: час від виявлення цілі до реакції скорочується максимально.

    Подібні процеси вже відбуваються і в українській протиповітряній обороні.

    У червні український оборонний сектор повідомив про успішні бойові випробування технології, яка автоматизує до 95% процесу перехоплення ударних безпілотників. Фактично оператору вже не потрібно вручну виконувати весь політ дрона-перехоплювача від старту до контакту з ціллю.

    Brave1 паралельно почав стратегічну співпрацю з командуванням Повітряних сил у напрямі так званого «малого ППО». До кластера вже входять понад 100 розробників дронів-перехоплювачів, а одним із ключових напрямів є протидія швидкісним, зокрема реактивним, безпілотникам.

    Інший напрям революції відбувається не в небі, а на землі.

    Наземні роботизовані комплекси дедалі частіше використовують для доставки вантажів, евакуації поранених, встановлення мін, розвідки, вогневої підтримки та інших завдань, де присутність військовослужбовця створює надмірний ризик.

    Але у таких машин є фундаментальна проблема — мінні поля.

    Саме тому команда Trinity Robotics, яку згадує NV, розробила спеціальне магнітне рішення для НРК. Його завдання — створювати магнітне поле попереду роботизованої платформи та провокувати спрацювання окремих мін із магнітними датчиками до того, як безпосередньо до них доїде сам робот.

    Ідея проста лише на перший погляд.

    Сучасні протитанкові міни можуть реагувати не тільки на безпосередній фізичний тиск. Частина боєприпасів має магнітні датчики, які фіксують зміну магнітного поля під час наближення великої металевої техніки.

    Якщо штучно створити потрібний сигнал на безпечній відстані перед платформою, міну теоретично можна змусити спрацювати раніше.

    У такій логіці робот фактично отримує своєрідний «електромагнітний щуп».

    Водночас це не універсальний засіб розмінування: різні міни мають різні принципи спрацювання, захист від саперних методів та алгоритми протидії. Але для наземних роботів навіть часткове зменшення ризику на мінованій ділянці може мати велике значення.

    Особливо важливо, що подібні технології народжуються не в лабораторіях, відірваних від фронту.

    Українська модель оборонних інновацій передбачає дуже короткий цикл: військові формують потребу — компанія створює прототип — виріб тестується — отримує відгуки з бойових підрозділів — конструкцію переробляють — і цикл повторюється.

    Саме швидкість цього процесу стала однією з причин, через які український досвід активно вивчає НАТО.

    Заступниця генерального секретаря Альянсу Радміла Шекерінська в липні прямо заявила, що Україна перетворилася з отримувача допомоги на «постачальника безпеки». За її словами, країни НАТО та ЄС уже не просто допомагають Києву, а переймають український досвід, знання та технологічні рішення.

    В Альянсі навіть створено окремий центр JATEC у Польщі, де українські військові та експерти разом із представниками НАТО систематизують уроки війни та адаптують їх до майбутніх доктрин Альянсу.

    І це відбувається на тлі колосального зростання самого українського ВПК.

    Лише у 2025 році Міністерство оборони допустило до експлуатації понад 1300 нових українських зразків озброєння та військової техніки — на 25% більше, ніж роком раніше. Найбільшу групу становили безпілотні авіаційні комплекси — понад 550 зразків. Ще понад 270 припало на різні боєприпаси.

    У 2026 році темпи не знизилися.

    Лише протягом травня Міноборони допустило до експлуатації 175 нових зразків, причому майже 93% із них були створені українськими виробниками.

    Brave1 водночас розширив фінансування найперспективніших технологій. У липні кластер разом із Силами оборони визначив 53 технологічні пріоритети у дев’яти напрямках, а максимальний грант для окремої розробки збільшено до 8 млн грн.

    Ще показовіші масштаби накопиченого фінансування. За перші три роки роботи Brave1 профінансував майже 1000 грантів на суму понад 5,8 млрд грн.

    Причому технологічний пошук ведеться одразу у кількох критичних напрямах.

    Навесні Міноборони тестувало нове покоління українських дронів-бомберів зі збільшеною дальністю, більшою вантажопідйомністю та захищеним каналом зв’язку.

    У квітні Brave1 випробував нові FPV-системи, спеціально створені для роботи в умовах активної російської радіоелектронної боротьби. У тестах брали участь одразу вісім українських виробників.

    Паралельно розвиваються перехоплювачі, роботизовані наземні системи, автономна навігація, комп’ютерний зір і системи прийняття рішень на основі ШІ.

    По суті, Україна зараз намагається вирішити одну фундаментальну проблему сучасної війни: як максимально прибрати військового з тієї точки, де його може вбити противник.

    Якщо вантаж можна доставити наземним роботом — людина не повинна їхати під FPV.

    Якщо дрон здатен сам знайти Shahed — оператору не потрібно вручну вести перехоплювач десятки кілометрів.

    Якщо автоматична турель реагує на FPV за секунди — військовому не треба самому стояти біля кулемета і чекати на дрон.

    Якщо міну можна підірвати перед наземною платформою — до неї не потрібно відправляти сапера.

    У цьому й полягає головна зміна українського defense tech: це вже не просто створення більшої кількості зброї. Це поступовий перехід до роботизованого та алгоритмічного поля бою, де людина визначає завдання, а дедалі більшу частину небезпечної роботи виконують машини.

    Саме тому український досвід сьогодні цікавить НАТО.

    Шекерінська наголошувала, що союзники вже використовують уроки України у питаннях безпілотних систем, радіоелектронної боротьби, швидкої адаптації та ухвалення рішень. Підтримка України, за її словами, одночасно допомагає самим країнам Альянсу вдосконалювати власне стримування та оборону.

    Тобто за чотири роки великої війни відбулася принципова зміна.

    На початку вторгнення Україна критично залежала від того, яку техніку партнери погодяться передати зі своїх запасів.

    У 2026 році ситуація вже інша: західні компанії інвестують в українську оборонну промисловість, НАТО вивчає українські технологічні рішення, а українські інженери створюють системи, яких ще кілька років тому не існувало навіть як окремої категорії озброєння.

    І саме турель, яка сама бачить FPV, чи робот із магнітом-сапером найкраще демонструють, у який бік рухається війна майбутнього: менше людей у зоні прямої небезпеки, більше роботів, сенсорів, алгоритмів і штучного інтелекту.

  • В Україні створюють симулятори для операторів бойових роботів: що вони вмітимуть

    В Україні створюють симулятори для операторів бойових роботів: що вони вмітимуть

    В Україні розробляють симулятори нового покоління для підготовки операторів наземних роботизованих комплексів (НРК). Нові тренажери мають максимально точно відтворювати умови сучасного бою, що дозволить військовим безпечно відпрацьовувати управління роботизованими системами та оцінювати ефективність різних тактичних сценаріїв.

    Про це повідомив засновник екосистеми L7 Simulators Ігор Бєлов. За його словами, проєкт уже перебуває на стадії MVP (мінімально життєздатного продукту), а першу демонстрацію розробники планують провести найближчим часом.

    Основна ідея симулятора полягає у створенні цифрового середовища, максимально наближеного до реальних бойових умов. У ньому можна буде моделювати як уже проведені операції для їх аналізу, так і майбутні сценарії для підготовки військових та перевірки нових тактик.

    Окрім підготовки операторів наземних роботів, екосистема охоплюватиме й інші важливі напрямки. До неї планують інтегрувати засоби радіоелектронної боротьби (РЕБ), артилерійські системи та сервіси, які поєднуватимуть усі елементи навчального процесу в єдину платформу.

    За словами Бєлова, проєкт базується на реальному досвіді сучасної війни в Україні, а не на застарілих навчальних методиках. Саме бойовий досвід українських військових і виробників роботизованих систем стане основою для формування сучасних програм підготовки. Це дозволить створити єдину базу методологій, яка допоможе стандартизувати навчання операторів та швидше впроваджувати нові тактичні рішення.

    Розробники також планують зробити платформу відкритою для українських виробників симуляторів, щоб у майбутньому об’єднати різні навчальні рішення в єдину екосистему. У перспективі проєкт планують масштабувати й за межі України, запропонувавши його міжнародним партнерам.

    Раніше L7 Simulators уже презентувала VR-тренажер для технічного обслуговування військової техніки. Першою моделлю для навчання стала 122-мм гармата Д-30, а нові симулятори мають стати наступним етапом розвитку українських військових технологій.

    Розвиток таких систем відповідає загальній тенденції автоматизації сучасного поля бою, де наземні роботизовані комплекси дедалі активніше використовуються для логістики, евакуації поранених, інженерних робіт і виконання бойових завдань, зменшуючи ризики для військовослужбовців.

  • 50 тисяч місій без людей: як українські бойові роботи змінюють війну

    50 тисяч місій без людей: як українські бойові роботи змінюють війну

    Україна стрімко нарощує використання наземних бойових роботів на передовій, намагаючись замінити людей у найризикованіших місіях. Безпілотні наземні платформи вже доставляють боєприпаси, вивозять поранених, мінують підступи до позицій росіян, запускають FPV-дрони та виконують ударні завдання там, де для звичайного військового ризик загибелі є надто високим.

    Про це пише Business Insider, аналізуючи новий етап роботизації українського фронту. За даними видання, Україна фактично перетворює війну на полігон для масового застосування наземних безпілотних систем, які ще кілька років тому залишалися експериментальними зразками, а тепер дедалі частіше працюють у реальних бойових умовах.

    Головна причина такого прориву — надзвичайна небезпека так званої “кілзони” на передовій. Через мінні поля, артилерійські удари, FPV-дрони та постійне спостереження з повітря навіть доставка води, боєприпасів чи їжі на позиції може перетворитися на смертельну місію.

    Командир взводу 59-ї окремої штурмової бригади ЗСУ Андрій Кушнєров пояснив Business Insider, що відправляти водія-людину на такі маршрути означає фактично наражати його на величезну загрозу. Саме тому українські підрозділи дедалі частіше використовують роботизовані платформи, які можуть рухатися під вогнем без ризику для життя військових.

    Одним із символів цього нового напрямку стала українська компанія Ratel Robotics. Її перші розробки з’явилися наприкінці 2023 року й були доволі простими: фактично це були самохідні платформи з протитанковими мінами, які могли під’їжджати до ворожих цілей. Тепер компанія виробляє сотні наземних роботів щомісяця, а їхня вартість залежить від розміру, призначення та обладнання — від приблизно 2 тисяч до 40 тисяч доларів.

    Сучасні українські наземні роботи вже давно не обмежуються роллю “візків” для перевезення вантажу. Вони можуть транспортувати сотні кілограмів боєприпасів, доставляти продукти та воду, евакуювати поранених, встановлювати міни, підвозити FPV-дрони до зони запуску та навіть атакувати російські позиції.

    За інформацією Business Insider, у першій половині 2026 року Україна замовила 25 тисяч наземних роботизованих комплексів. Це вдвічі більше, ніж за весь 2025 рік. До кінця року планується виготовити близько 50 тисяч таких машин.

    Ці цифри свідчать про те, що йдеться вже не про окремі експериментальні поставки, а про масштабну зміну підходу до ведення війни. За даними українського віцепрем’єра та міністра цифрової трансформації Михайла Федорова, лише з початку 2026 року українські військові виконали понад 50 тисяч логістичних та евакуаційних місій за допомогою наземних роботизованих комплексів.

    В Україні нині працюють близько 280 виробників, які створюють понад 550 моделей наземних роботів. Державна оборонна екосистема Brave1 підтримує розвиток таких рішень, адже головна мета — максимально замінити людей машинами там, де це можливо.

    Генеральний директор Brave1 Андрій Гриценюк наголосив, що Україна не повинна ризикувати солдатами у завданнях, які можуть виконувати дрони та роботи. За його словами, усе, що можна замінити безпілотною системою, має бути замінене.

    Окремий напрямок — перетворення роботів на мобільні бойові платформи. Business Insider повідомляв, що українська компанія Frontline Robotics встановлює на наземні роботи бойові турелі Buria, які перетворюють їх на своєрідні “малі танки” для боротьби з російськими штурмовими та диверсійними групами. Такі машини можуть діяти у лісосмугах і підходити до небезпечних ділянок без присутності оператора поруч.

    За словами представників Frontline Robotics, оператори можуть керувати такими системами на відстані 20–50 кілометрів від небезпечної зони. Це дозволяє тримати людей подалі від прямого вогню, але при цьому зберігати можливість впливати на ситуацію на передовій.

    Водночас наземні роботи залишаються витратним матеріалом війни. За словами українських військових, поблизу лінії фронту така машина часто витримує лише від п’яти до десяти місій. Її можуть уразити FPV-дрони, артилерія, міни або стрілецька зброя. Проте українська логіка проста: якщо робот втрачено, але врятовано життя солдата, місія вже виправдана.

    Саме тому виробники працюють над підвищенням живучості техніки. На роботи встановлюють протиосколкове бронювання, покращують прохідність, додають засоби захисту від дронів і системи зв’язку, які мають працювати навіть в умовах активної радіоелектронної боротьби.

    Українські військові вважають, що масове використання дешевих і швидкозамінних роботизованих систем може змінити саму логіку сучасної війни. Якщо раніше головну роль відігравала дорога бронетехніка, то тепер дедалі важливішою стає здатність швидко виробляти багато дешевих платформ, втрати яких не є критичними для армії.

    Досвід України вже уважно вивчають інші держави. Експерти наголошують, що майбутні війни можуть вигравати не лише країни з найсучаснішими одиничними системами озброєння, а ті, хто здатен швидко масштабувати виробництво роботів, дронів і автономних платформ.

    Для України ж це питання не лише технологічної переваги, а й виживання. Кожен робот, який доставив боєприпаси, вивіз пораненого або прийняв на себе удар замість людини, означає збережене життя. Саме тому наземні бойові роботи дедалі частіше стають не фантастикою з майбутнього, а буденною частиною українського фронту.

  • 115 тисяч військових біля кордонів НАТО

    115 тисяч військових біля кордонів НАТО

    Росія продовжує масштабне нарощування військової інфраструктури поблизу кордонів країн НАТО та готує об’єкти, які потенційно зможуть прийняти понад 100 тисяч військовослужбовців. Такого висновку дійшли журналісти кількох провідних медіа Північної Європи та Балтії після аналізу супутникових знімків російських військових баз і консультацій із представниками оборонних структур та військовими експертами.

    Про це йдеться у спільному розслідуванні шведського телеканалу SVT, норвезької телерадіокомпанії NRK, данського мовника DR та естонського видання Delfi.

    Розслідування показало, що Росія активно модернізує та розширює військові об’єкти вздовж своїх західних і північно-західних кордонів. На супутникових знімках зафіксоване будівництво нових казарм, складів боєприпасів, ангарів для військової техніки, логістичних центрів, ремонтних майстерень та інших об’єктів військової інфраструктури. Аналітики наголошують, що масштаби робіт свідчать не про локальне оновлення існуючих баз, а про підготовку до розміщення значно більшої кількості особового складу та техніки.

    Особливу увагу журналісти приділили району Печенги, або Петсамо, який розташований у Мурманській області всього за десять кілометрів від кордону з Норвегією. Цей регіон має стратегічне значення для Росії, оскільки контролює вихід до Баренцевого моря та арктичний напрямок. Супутникові знімки демонструють появу нових казарм, розширення місць дислокації техніки та активне будівництво інфраструктури для розміщення додаткових підрозділів.

    За оцінками експертів, після завершення модернізації база в Печензі зможе прийняти близько 17 тисяч військовослужбовців. Для порівняння, раніше її можливості оцінювалися приблизно у 7 тисяч осіб. Таким чином, чисельність військового контингенту в районі може зрости більш ніж удвічі.

    Ще одним важливим напрямком стала Карелія. У Петрозаводську, що розташований неподалік кордону з Фінляндією, журналісти також зафіксували активне розширення військових об’єктів. Тут створюються нові місця для розміщення особового складу та техніки, що може свідчити про формування додаткових військових з’єднань після завершення будівельних робіт.

    Значні зміни відбуваються і в інших районах поблизу фінського кордону. У Сапьорному Ленінградської області зводяться нові об’єкти для військових частин, а в Лузі, яка вже давно є одним із ключових центрів підготовки та розміщення російських військ на західному напрямку, фіксується накопичення техніки та розширення інфраструктури.

    Окрему увагу дослідники звернули на населений пункт Кіріловське, розташований приблизно за 70 кілометрів від кордону з Фінляндією. Там споруджується абсолютно новий військовий комплекс, масштаби якого дозволяють говорити про довгострокові плани Кремля щодо посилення своєї присутності на кордонах із державами НАТО.

    Паралельно триває модернізація військових об’єктів у Кандалакші на узбережжі Білого моря. Цей район відіграє важливу роль у забезпеченні безпеки російського Північного флоту та арктичних комунікацій. Згідно з аналізом супутникових знімків, існуюча база суттєво розширюється та отримує нові потужності для розміщення військ.

    Не менш важливим напрямком залишається Калінінградська область, яка фактично є російським військовим анклавом між Польщею та Литвою. У Балтійську журналісти зафіксували значне накопичення техніки та активізацію робіт на військових об’єктах. Експерти зазначають, що цей регіон має ключове значення для контролю над Балтійським морем та може відігравати важливу роль у потенційному конфлікті між Росією та НАТО.

    Командувач армії Фінляндії Пасі Вялімякі заявив журналістам, що після завершення розширення військової інфраструктури Росія може збільшити чисельність своїх військ поблизу фінського кордону приблизно до 80 тисяч осіб. До початку нинішньої модернізації там перебували близько 20 тисяч військових.

    Таким чином, йдеться про чотириразове збільшення угруповання на одному з ключових напрямків. Особливе занепокоєння Гельсінкі викликає те, що після вступу Фінляндії до НАТО у 2023 році спільний кордон між Альянсом і Росією збільшився більш ніж на 1300 кілометрів, що кардинально змінило безпекову ситуацію в регіоні.

    За оцінками авторів розслідування, нові та модернізовані військові об’єкти можуть забезпечити розміщення близько 115 тисяч російських військовослужбовців уздовж кордонів із країнами Північної Європи та Балтії. Така концентрація сил стане найбільшою на цьому напрямку за останні десятиліття.

    Керівник шведської військової розвідки MUST Томас Нільссон заявив, що подібні дії Росії необхідно сприймати максимально серйозно. За його словами, масштаби будівництва свідчать про підготовку не до демонстрації сили, а до створення реальних військових можливостей для потенційного протистояння з НАТО у майбутньому.

    Нільссон підкреслив, що створення інфраструктури такого рівня потребує багаторічного планування та значних фінансових ресурсів, а тому навряд чи може розглядатися як тимчасовий або символічний проєкт.

    Військові експерти вважають, що наразі Росія не має можливості повністю укомплектувати нові бази через війну проти України. Значна частина особового складу, техніки та ресурсів продовжує використовуватися на українському фронті. Проте ситуація може кардинально змінитися після завершення або заморожування бойових дій.

    Командувач сил НАТО у Балтії та Польщі генерал-майор Браян Нільссен зазначив, що поки Росія зосереджена на війні проти України, прямий ризик нападу на держави Альянсу залишається обмеженим. Водночас він наголосив, що будь-яка пауза у війні може дозволити Москві швидко перекинути значні сили на інші напрямки.

    Схожої оцінки дотримується і командувач норвезької армії Ейрік Крістофферсен. За його словами, якщо Росія реалізує плани щодо збільшення чисельності військ та завершить формування нових угруповань, рівень військової загрози для Норвегії та інших країн регіону суттєво зросте.

    На тлі цих процесів країни НАТО вже почали посилювати власну оборону. На початку 2026 року Велика Британія оголосила про подвоєння чисельності своїх військ у Норвегії для зміцнення оборони Арктики та стримування потенційних загроз з боку Росії. Норвезьке військове керівництво також заявляло, що не може повністю виключати сценарій майбутньої агресії Москви проти країн Альянсу.

    Аналітики наголошують, що нинішнє розширення російської військової інфраструктури відбувається на тлі найглибшої безпекової кризи в Європі з часів завершення Холодної війни. Після повномасштабного вторгнення Росії в Україну НАТО різко збільшило свою присутність на східному фланзі, а вступ Фінляндії та Швеції до Альянсу фактично перетворив Балтійське море на один із ключових театрів потенційного протистояння між Росією та Заходом.

    Саме тому нові дані про розширення російських баз поблизу кордонів НАТО викликали серйозне занепокоєння серед військових і політичних кіл Північної Європи. Там дедалі частіше попереджають, що навіть якщо безпосередня загроза наразі залишається обмеженою через війну в Україні, підготовка Росії до можливих майбутніх конфліктів уже триває повним ходом.

  • «Нова армія без солдатів»: Україна планує випустити 25 тисяч бойових роботів

    «Нова армія без солдатів»: Україна планує випустити 25 тисяч бойових роботів

    Україна у першій половині 2026 року планує різко наростити виробництво наземних роботизованих комплексів (НРК) — до близько 25 тисяч одиниць. Про це повідомляє The Telegraph із посиланням на українських посадовців та дані, озвучені на рівні військового керівництва.

    За інформацією видання, наземні бойові роботи вже стали одним із найдинамічніших елементів сучасної війни в Україні та поступово перетворюються на окремий сегмент бойового забезпечення. Йдеться не лише про експериментальні зразки, а про системне використання роботизованих платформ у бойових умовах.

    НРК виконують широкий спектр завдань на фронті. Вони використовуються для логістики, доставки боєприпасів і провізії, евакуації поранених, встановлення мін, а також виконання розвідувальних і навіть вогневих завдань. У військових підрозділах такі системи вже неформально називають «новою кавалерією» — через їхню мобільність та здатність швидко діяти в умовах високої небезпеки.

    Українські військові наголошують, що головним фактором масштабного впровадження роботів стала необхідність мінімізувати втрати особового складу. Лінія фронту дедалі частіше характеризується як «зона смерті», де будь-який рух людини або техніки швидко фіксується і стає ціллю для ураження. У таких умовах наземні роботи дозволяють виконувати завдання без ризику для життя військових.

    Командир батальйону НРК бригади «К-2» Олександр Афанасьєв зазначає, що використання наземних безпілотників стало вимушеним, але ефективним рішенням. Його підрозділ вважається одним із перших у світі, який повністю спеціалізується на бойовому застосуванні наземних роботизованих систем безпосередньо на передовій.

    Згідно з даними, які наводить The Telegraph із посиланням на українське військове керівництво, інтенсивність застосування НРК зростає в геометричній прогресії. Лише за квітень зафіксовано понад 10 тисяч операцій за участю наземних платформ. У середньому це сотні місій щодня, що свідчить про їхнє поступове перетворення на стандартний інструмент забезпечення підрозділів.

    Для порівняння, ще наприкінці минулого року кількість таких операцій була в рази меншою, що демонструє швидке масштабування технології в умовах бойових дій.

    Експерти Королівського інституту об’єднаних служб (RUSI) вважають, що розвиток наземних роботів є частиною глобальної трансформації війни. За їхніми оцінками, сучасні конфлікти поступово переходять до моделі, де дедалі більшу роль відіграють безпілотні та автономні системи, а взаємодія між роботизованими платформами може стати новим стандартом ведення бойових дій.

    Причиною прискореного впровадження НРК також є масове використання безпілотників ураження на фронті. Через постійну загрозу з повітря традиційна техніка та логістичні маршрути стають вразливими, що змушує армію шукати альтернативні способи доставки ресурсів і підтримки підрозділів. Наземні роботи в цьому контексті дозволяють виконувати завдання в умовах, де перебування людини є критично небезпечним.

    За даними українських військових, роботизовані системи вже довели свою ефективність у реальних бойових умовах, зокрема під час операцій, де частину завдань вдалося виконати без прямої участі піхоти. Це, як зазначається, відкриває новий етап у розвитку тактики на полі бою.

    Очікується, що подальше масштабування виробництва НРК у 2026 році дозволить не лише підвищити ефективність забезпечення підрозділів, а й ще більше зменшити ризики для військовослужбовців, змінюючи сам підхід до ведення бойових дій на сучасному фронті.

  • Україна отримає сотні нових роботів для фронту: німецька ARX Robotics різко збільшує постачання НРК GEREON

    Україна отримає сотні нових роботів для фронту: німецька ARX Robotics різко збільшує постачання НРК GEREON

    Німецька компанія ARX Robotics значно розширює співпрацю з Україною та поставить Силам оборони кілька сотень додаткових наземних роботизованих комплексів GEREON. Таким чином парк цих систем в Україні збільшиться майже вп’ятеро.

    Про це повідомили в пресслужбі компанії, пише видання «Оборонка».

    Новий контракт уклали на тлі масштабних планів України щодо роботизації армії. Раніше українська влада заявляла про намір закупити до 25 тисяч наземних роботизованих комплексів у першому півріччі 2026 року.

    У компанії пояснили, що додаткові НРК GEREON використовуватимуть насамперед для найбільш небезпечних завдань на фронті — евакуації поранених, доставки боєприпасів, логістики та транспортування вантажів у зонах активних бойових дій.

    Фактично йдеться про поступову заміну людей роботизованими платформами на найризикованіших ділянках фронту.

    У ARX Robotics наголошують, що системи адаптуватимуть під конкретні потреби українських військових. Частину функцій інтегруватимуть безпосередньо у координації з бойовими підрозділами ЗСУ.

    GEREON — це модульний наземний роботизований комплекс, який може виконувати як логістичні, так і бойові завдання залежно від конфігурації. За даними виробника, система здатна перевозити до 500 кілограмів вантажу, працює в ручному або автономному режимі та має дальність управління до 4 кілометрів.

    Робот може розганятися до 15 кілометрів на годину та долати до 40 кілометрів без підзарядки. Також НРК оснащений тепловізійною камерою нічного бачення й може автономно працювати до 72 годин.

    У компанії заявляють, що сьогодні ARX Robotics є найбільшим західним постачальником наземних роботизованих систем для України.

    Окрему увагу виробник планує приділити підготовці операторів. Для українських військових посилять навчальні програми на полігонах, щоб підрозділи могли максимально ефективно використовувати нову техніку в реальних бойових умовах.

    Крім того, ARX Robotics уже розширює виробничі потужності на кількох підприємствах, щоб прискорити темпи постачання та задовольнити різке зростання попиту на роботизовані системи.

    На тлі війни саме наземні роботизовані комплекси стають одним із ключових напрямків розвитку сучасної армії. Україна активно нарощує використання безекіпажних систем не лише в повітрі та на морі, а й на землі.

    Раніше українська компанія Frontline вже інтегрувала бойову турель «Буря» з автоматичним гранатометом Mk-19 у платформу Combat GEREON від ARX Robotics. Це відкриває можливість використовувати НРК не лише як транспортні системи, а і як бойові платформи підтримки піхоти.

    Експерти зазначають, що масове впровадження наземних роботів може суттєво змінити тактику ведення війни. Насамперед — зменшити втрати особового складу під час евакуації, підвезення боєкомплекту та роботи на найнебезпечніших напрямках.

    На тлі постійного використання FPV-дронів, артилерії та дистанційного мінування роботизовані комплекси дедалі частіше стають не просто допоміжним інструментом, а критично важливим елементом сучасного поля бою.