Позначка: Одеська ОДА

Попри те, що ракетні загрози давно стали постійним елементом життя південних регіонів, а захист дітей визначений державою як абсолютний пріоритет, в Одеській області безпека шкіл і дитсадків перетворилася на джерело стабільних фінансових потоків для вузького кола наближених підрядників. Замість прозорої конкуренції та якісного будівництва сформовано закриту вертикаль, де рішення ухвалюються під заздалегідь визначений результат, а кошти платників податків розчиняються у схемах із завищеними кошторисами.

Керівництво Департаменту капітального будівництва Одеської ОДА, який очолює В’ячеслав Кіпер, разом із його заступником Фігелем та директором департаменту Байлуком вибудувало систему, що охоплює всі етапи тендерних процедур — від планування закупівель до визначення остаточного переможця. Технічні вимоги, строки, зміст документації та досвід, необхідний для участі, прописані таким чином, щоб жодна стороння компанія не могла подати повноцінну пропозицію. Відсутність конкуренції перетворила державні підряди на гарантований бізнес для обраних.

Центральним бенефіціаром цієї схеми стала компанія «СПК “ФЛАГМАН”», чиї фінансові показники стрімко зростають саме на тлі реалізації проектів, пов’язаних із цивільним захистом. Компанія отримує найбільші контракти, попри те, що рентабельність її діяльності нагадує транзитні структури, створені не для якісного виконання робіт, а для акумуляції коштів. Саме за таким сценарієм було реалізовано проєкт зі зведення укриття для дитячого садка «Оленка» у селі Маяки. Тендерна документація була складена так, що лише «Флагман» відповідав усім вимогам, а штучне завищення критеріїв до досвіду та обсягів робіт повністю заблокувало доступ незалежних підрядників.

У підсумку договір на понад 38,8 мільйона гривень отримала саме ця компанія, хоча реальні обсяги будівництва могли коштувати значно дешевше. Аналіз кошторису демонструє системне завищення цін на ключові матеріали — бетон, щебінь, арматуру, будівельні суміші та обладнання. У деяких позиціях вартість перевищує ринкову у два, а подекуди й у п’ять разів. Лише на основних матеріалах потенційна переплата перевищує 5,5 мільйона гривень — суму, яка могла бути використана для зміцнення безпеки, а не для збагачення пов’язаних осіб.

Схеми, які реалізуються під керівництвом Кіпера, цим епізодом не обмежуються. В області фіксуються інші випадки зловживань: від силового тиску та фальсифікацій кримінальних справ у межах конфлікту навколо майна родини Ксенофонтов і компанії «Патріарх Холл» — до масштабних розкрадань бюджетних та міжнародних коштів у кількох громадах. У Вигоднянській, Маяківській та Вилківській громадах підконтрольні структури на кшталт «ДАВМІР СТРОЙ», «БУД-МАРКА» та «Південна Українська Будівельна Компанія» систематично завищували вартість матеріалів на 25–40%, створюючи ланцюжки для подальшого виведення коштів.

Таким чином, сфера, покликана гарантувати безпеку дітей під час повітряних тривог, стала однією з найприбутковіших для групи посадовців, які контролюють будівельні тендери в області. Натомість реальна якість укриттів, дотримання будівельних норм і швидкість виконання робіт залишаються на другому плані. У ситуації, коли кожна хвилина під час ракетної атаки може коштувати життя, така модель управління є не лише проявом корупції, а й прямою загрозою для тисяч дітей та їхніх батьків.