Daypolitico

Позначка: Одеський припортовий завод

  • Американці хочуть купити Одеський припортовий, але злякалися ударів РФ

    Американці хочуть купити Одеський припортовий, але злякалися ударів РФ

    Одна з найбільших приватизаційних угод 2026 року опинилася під загрозою через російські обстріли та політичну невизначеність. Одеський припортовий завод, який держава виставила на продаж за стартовою ціною 4,31 мільярда гривень, зацікавив інвесторів зі США та несподіваного українського претендента. Однак потенційні покупці не поспішають подавати заявки й перераховувати гарантійні внески. Американські компанії дедалі частіше звертаються до Фонду державного майна з питаннями про безпеку Одеси, ризики нових російських атак та перспективи українсько-американських відносин. Уже 19 жовтня має відбутися аукціон, який покаже, чи готовий великий капітал інвестувати в українську промисловість під час війни.

    Про ситуацію навколо продажу підприємства розповів голова Фонду державного майна України Дмитро Наталуха в інтерв’ю «Главкому».

    За його словами, інтерес до Одеського припортового заводу проявляють кілька американських компаній.

    Їх приваблює промисловий потенціал підприємства, його розташування поблизу морського порту та запропонована державою ціна.

    Однак ситуація різко ускладнилася після останньої хвилі російських обстрілів.

    Потенційні покупці почали сумніватися не стільки в комерційній привабливості підприємства, скільки в можливості безпечно володіти та управляти ним.

    Американські інвестори телефонують по кілька разів на день

    Дмитро Наталуха розповів, що представники американських компаній уважно стежать за розвитком воєнної ситуації в Україні.

    Після масованих російських атак вони дедалі частіше звертаються до Фонду державного майна за додатковими роз’ясненнями.

    Насамперед інвесторів цікавить, чи поширюється загострення безпекової ситуації на Одеську область.

    Особливе занепокоєння викликає можливість ударів по промисловій та портовій інфраструктурі.

    За словами Наталухи, представники американських компаній протягом останнього тижня телефонували по кілька разів на день, намагаючись з’ясувати, наскільки змінилися ризики.

    Інвестори також запитують, чи має українська влада інформацію про можливі подальші російські атаки.

    Однак наявність таких запитань ще не означає, що американські компанії остаточно відмовилися від участі в аукціоні.

    Станом на момент інтерв’ю потенційні покупці продовжували вивчати актив, але не ухвалили остаточних рішень щодо участі в торгах.

    Політика Трампа додала нових ризиків

    Окремою проблемою стала політична невизначеність у відносинах між Україною та Сполученими Штатами.

    За словами голови Фонду держмайна, американських інвесторів занепокоїли останні рішення адміністрації Дональда Трампа.

    Зокрема, йдеться про домовленості щодо російського дизельного пального та призупинення застосування нових санкцій проти Росії.

    На цьому тлі потенційні покупці почали цікавитися, чи не змінилося ставлення української держави до американського капіталу.

    Наталуха запевнив, що Україна залишається відкритою для інвесторів зі США.

    За його словами, правила приватизації не змінювалися, а участь у торгах відбувається на конкурентних засадах.

    Голова Фонду наголосив, що американські компанії можуть реєструватися на аукціон, сплачувати гарантійний внесок і змагатися за право придбати підприємство.

    Водночас останні політичні події стали ще одним чинником, який впливає на рішення інвесторів.

    Це важливо, оскільки придбання такого підприємства, як Одеський припортовий завод, передбачає довгострокові фінансові зобов’язання.

    Майбутньому власнику доведеться не лише сплатити вартість державного пакета акцій, а й вирішувати питання боргів, відновлення виробництва та подальшого розвитку підприємства.

    З’явився несподіваний український претендент

    Попри сумніви іноземних інвесторів, Фонд державного майна повідомив про нового потенційного учасника приватизації.

    За словами Наталухи, український інвестор, який раніше не демонстрував активної участі в процесі, несподівано почав цікавитися підприємством.

    Представники цього претендента запросили додаткову інформацію про актив і матеріали, необхідні для оцінювання його фінансового та виробничого стану.

    Голова Фонду вважає, що такий учасник потенційно може суттєво вплинути на перебіг приватизації.

    Проте назву компанії або ім’я кінцевого бенефіціара не оприлюднили.

    Також не повідомлялося, яку суму український інвестор готовий запропонувати за завод.

    Тому стверджувати, що підприємство вже має визначеного українського покупця, немає підстав.

    До того ж, за словами Наталухи, станом на 15 жовтня жоден із потенційних претендентів ще не сплатив гарантійного внеску.

    Саме від фактичної реєстрації учасників залежатиме, чи відбудуться конкурентні торги.

    За скільки держава продає Одеський припортовий завод

    На продаж виставлено державний пакет акцій розміром 99,5667% статутного капіталу Одеського припортового заводу.

    Відповідно до офіційного повідомлення Фонду держмайна, аукціон запланований на 19 жовтня 2026 року.

    Стартова вартість пакета акцій становить 4 308 275 796 гривень без ПДВ.

    Цю ціну затвердив Кабінет Міністрів України розпорядженням від 15 липня 2026 року №698-р.

    Продаж відбуватиметься через державну електронну систему «Прозорро.Продажі».

    Для участі потенційні покупці повинні сплатити гарантійний внесок у розмірі 215 413 789,80 гривні.

    Крок підвищення ціни становить приблизно 43,08 мільйона гривень.

    Відповідно до офіційного оголошення аукціону, приймання заявок завершується 18 жовтня о 20:00.

    Початок торгів призначено на 19 жовтня о 12:10.

    Таким чином, вирішальний етап приватизації має відбутися вже найближчого понеділка.

    Чому завод вважають стратегічним активом

    Одеський припортовий завод розташований у місті Південне Одеської області.

    Підприємство спеціалізується на виробництві аміаку та карбаміду, які використовуються, зокрема, у виробництві мінеральних добрив.

    Його важливою перевагою є розташування поблизу морської транспортної інфраструктури.

    Це дозволяє поєднувати виробництво хімічної продукції з її перевалкою та експортом.

    ОПЗ тривалий час залишався одним із найбільших хімічних підприємств України.

    Проте останніми роками він зіткнувся зі значними фінансовими та виробничими проблемами.

    Промислове виробництво на підприємстві фактично простоює з 2021 року.

    Водночас завод зберігає виробничі потужності, які за відповідних умов можуть бути використані для відновлення роботи.

    За інформацією Фонду державного майна, площа земельної ділянки підприємства становить 252,41 гектара.

    Детальні характеристики об’єкта оприлюднені на державному порталі приватизації.

    Борги перевищують стартову ціну в кілька разів

    Одним із головних чинників, які впливають на інвестиційну привабливість підприємства, залишається його фінансовий стан.

    За даними, оприлюдненими в матеріалах про приватизацію, станом на кінець березня 2026 року активи ОПЗ оцінювалися приблизно в 4,33 мільярда гривень.

    Водночас прострочена кредиторська заборгованість підприємства становила близько 17,57 мільярда гривень.

    Окремо повідомлялося про заборгованість перед працівниками та бюджетом.

    Таким чином, сума прострочених боргових зобов’язань значно перевищує стартову ціну пакета акцій.

    Однак необхідно враховувати, що структура боргів, правові спори та порядок їхнього врегулювання можуть мати суттєве значення для майбутнього покупця.

    Стартова ціна 4,31 мільярда гривень не означає, що саме такою сумою обмежаться всі майбутні витрати інвестора.

    Потенційному власнику також доведеться оцінювати потреби підприємства в модернізації, забезпеченні сировиною, відновленні виробництва та виконанні умов приватизації.

    Саме тому навіть зацікавлені компанії можуть витрачати багато часу на фінансову та юридичну перевірку активу.

    Чотири іноземні компанії вже вивчали підприємство

    Ще влітку 2026 року Фонд державного майна повідомляв про значний інтерес до Одеського припортового заводу.

    У липні Дмитро Наталуха заявляв, що чотири іноземні компанії уклали угоди про нерозголошення інформації та отримали доступ до додаткових матеріалів про підприємство.

    Представники потенційних покупців також відвідували виробничі потужності.

    За словами голови Фонду, зацікавленість проявляли інвестори зі Сполучених Штатів, Близького Сходу та Азії.

    Проте підписання угоди про нерозголошення інформації не є заявкою на участь в аукціоні.

    Це лише етап попереднього вивчення об’єкта.

    Наявність кількох компаній, які ознайомилися з документацією, не гарантує, що вони надалі внесуть гроші та братимуть участь у торгах.

    Чому приватизація може не відбутися

    Одеський припортовий завод уже неодноразово намагалися приватизувати.

    Попередні спроби ускладнювалися боргами, юридичними питаннями, коливаннями на світовому ринку добрив та недостатньою кількістю покупців.

    Нинішня ситуація має додатковий ризик — повномасштабну війну.

    Одеська область регулярно зазнає російських ракетних і дронових атак.

    Для інвесторів це означає необхідність враховувати можливі пошкодження промислового обладнання, обмеження логістики та витрати на відновлення.

    Крім того, покупець має оцінити можливості страхування воєнних ризиків і перспективи експорту готової продукції.

    Показовою стала ситуація з іншим великим державним підприємством — «Сумихімпромом».

    Його приватизаційний аукціон, призначений на 13 жовтня, не відбувся через відсутність учасників.

    Це демонструє, що інтерес до промислових активів не завжди перетворюється на реальні інвестиційні рішення.

    Водночас повторення такого сценарію для ОПЗ не є неминучим.

    Підсумок залежатиме від того, чи подадуть потенційні покупці заявки у встановлений строк.

    Що буде з підприємством після аукціону

    Якщо для участі зареєструється достатня кількість претендентів, продаж відбуватиметься на конкурентних засадах із підвищенням ціни.

    Потенційна конкуренція між українськими та іноземними компаніями може збільшити суму, яку держава отримає від приватизації.

    Однак якщо бажаючих придбати підприємство не буде, заплановані торги можуть визнати такими, що не відбулися.

    У такому разі організатор матиме визначати подальші кроки відповідно до законодавства про приватизацію.

    Можливим варіантом є повторне виставлення активу на продаж за новими умовами.

    Проте конкретного рішення щодо повторного аукціону Одеського припортового заводу наразі немає.

    Станом на 18 жовтня 2026 року Одеський припортовий завод залишається у процесі приватизації, а остаточний склад учасників аукціону ще не оголошений.

    Американські інвестори продовжують цікавитися підприємством, але побоюються російських обстрілів і політичної невизначеності.

    Одночасно з’явився український претендент, який може вплинути на результат торгів.

    Чи перетвориться цей інтерес на реальні заявки та фінансові пропозиції, стане відомо після завершення реєстрації та проведення аукціону.

    Для держави продаж Одеського припортового заводу стане перевіркою того, наскільки великий бізнес готовий вкладати мільярди гривень у стратегічні українські підприємства навіть під час повномасштабної війни.

  • У САП пояснили засекречення угоди Грановського з НАБУ

    У САП пояснили засекречення угоди Грановського з НАБУ

    Голова Спеціалізованої антикорупційної прокуратури Олександр Клименко заявив, що рішення засекретити деталі угоди колишнього народного депутата від БПП Олександра Грановського зі слідством було ухвалене для захисту викривача та збереження ефективності інших антикорупційних розслідувань. Про це він розповів у матеріалі “Української правди” “Святі угодники. Чому топкорупціонери виходять на волю”.

    За словами Клименка, співпраця Грановського з правоохоронними органами тривала довгий час і виявилася “дуже результативною”. Саме це, за його словами, стало однією з причин, чому зміст домовленостей між екснардепом та слідством вирішили не розкривати публічно.

    Очільник САП наголосив, що йдеться не лише про захист конкретної особи, а й про збереження механізму співпраці з потенційними викривачами у майбутньому. На його думку, повне розкриття деталей таких угод може відлякувати інших фігурантів резонансних справ від надання свідчень або допомоги слідству.

    “Важливо зазначити, що він не обов’язково викривав злочини саме на ОПЗ – у рамках угоди фігурант міг надати цінну інформацію, яка допомогла розкрити корупцію в будь-якому іншому кримінальному провадженні”, – пояснив Клименко.

    Він також визнав, що угода зі слідством була вигідною для сторони обвинувачення через ризики, пов’язані зі строками давності. За словами голови САП, без компромісу справа могла роками залишатися в судах і зрештою бути закритою без вироку.

    “Альтернативою було б те, що справа не пережила строків давності та просто загинула в судових стінах. Але у підсумку все вийшло добре: Грановський отримав вирок та став засудженим, він відшкодував державі збитки та розкрив інформацію, важливу для нас у інших кримінальних провадженнях”, – заявив керівник САП.

    Йдеться про одну з найбільш резонансних антикорупційних справ останніх років — розслідування масштабної схеми на Одеському припортовому заводі. НАБУ та САП завершили слідство у жовтні 2024 року. За версією правоохоронців, у 2015 році на заводі діяла схема продажу мінеральних добрив за заниженими цінами наперед визначеній компанії, що призвело до багатомільйонних збитків для держави.

    Слідство вважало, що організатором оборудки був Олександр Грановський разом із довіреною особою. Також у справі фігурували посадовці ОПЗ та представник іноземної компанії.

    У квітні 2026 року Вищий антикорупційний суд затвердив угоду у справі ОПЗ. Вона передбачала повне відшкодування державі понад 77,5 мільйона гривень збитків. Крім цього, учасники угоди погодилися перерахувати ще 50 мільйонів гривень на підтримку Збройних сил України через платформу UNITED24.

    Водночас покарання, яке отримав Грановський, викликало значний суспільний резонанс. Суд призначив йому штраф у розмірі 5100 гривень — максимальну санкцію за статтею 344 Кримінального кодексу, за якою його обвинувачували. Критики угоди заявляли, що така відповідальність є надто м’якою з огляду на масштаби справи та політичну вагу фігуранта.

    Сам Олександр Грановський упродовж багатьох років залишався однією з найбільш впливових та суперечливих постатей української політики та судової системи часів президентства Петро Порошенко. У політичних та медійних колах його неофіційно називали “куратором президента у судах та прокуратурі”. Журналісти-розслідувачі неодноразово публікували матеріали про його контакти із суддями, прокурорами та представниками правоохоронних органів.

    Історія навколо Одеського припортового заводу тягнеться ще з 2015 року. Тоді НАБУ проводило обшуки в межах розслідування продажу карбаміду британській компанії Newscope Estates Limited із 5-відсотковою знижкою, через що держава, за даними слідства, зазнала значних фінансових втрат.

    У центрі уваги опинилася членкиня правління ОПЗ Ольга Ткаченко, яку пов’язували з Грановським. Під час обшуків у неї вилучили телефон із листуванням у Viber, однак у 2016 році Солом’янський районний суд Києва заборонив НАБУ використовувати це листування як доказ у кримінальному провадженні.

    У серпні 2024 року Грановський також виграв справу у Вищому антикорупційному суді, який скасував повідомлення про підозру у справі щодо організації схеми на понад 93 мільйони гривень. Це рішення викликало широкий суспільний резонанс та критику з боку антикорупційних активістів.

    Нинішня угода між екснардепом і слідством знову підняла дискусію про баланс між ефективністю антикорупційної системи та справедливістю покарання для фігурантів гучних справ. Частина експертів вважає, що угоди зі слідством дозволяють швидше отримувати вироки, повертати державі кошти та викривати нові злочини. Інші ж переконані, що надто м’які покарання для впливових фігурантів можуть підірвати довіру суспільства до антикорупційних органів та судової системи загалом.

  • Арешт у Дубаї: затримано партнера ексрадника Фонду держмайна Гмиріна у справі на 700 млн грн

    Арешт у Дубаї: затримано партнера ексрадника Фонду держмайна Гмиріна у справі на 700 млн грн

    У Дубаї заарештували Володимира Колота — родича та бізнес-партнера колишнього радника Фонду державного майна України Андрія Гмиріна. Його ім’я пов’язують із резонансною справою про корупційні схеми на державних підприємствах.

    Андрій Гмирін фігурує у кримінальному провадженні, яке стосується можливих зловживань під час роботи державних підприємств хімічної галузі. За версією слідства, схема могла діяти через продаж продукції пов’язаним комерційним структурам за заниженими цінами.

    Йдеться, зокрема, про операції з продукцією Одеського припортового заводу та Об’єднаної гірничо-хімічної компанії. У результаті таких дій держава могла зазнати збитків на суму понад 700 мільйонів гривень.

    Фігурантом цієї історії також називають колишнього голову Фонду державного майна Дмитра Сенниченка, який працював у відомстві в період, коли, за даними слідства, могли відбуватися ці операції.

    Окрему увагу привернули й фінансові операції родини Гмиріна за кордоном. Протягом 2021–2023 років сім’я придбала в Об’єднаних Арабських Еміратах нерухомість на суму близько 14 мільйонів доларів.

    Колишній заступник голови Фонду держмайна Денис Ігнатовський також заявляв про контакти Гмиріна з представниками Офісу президента та повідомляв, що дав свідчення щодо можливої участі у схемах людей із близького оточення глави держави — Сергія Шефіра та Тимура Міндіча.

    Затримання Володимира Колота може стати новим епізодом у розслідуванні масштабної справи про ймовірні корупційні схеми на стратегічних державних підприємствах.

  • Фігурант розслідування НАБУ Андрій Гмирін за час війни “відмив” більше двох мільярдів доларів, украдених в Україні

    Фігурант розслідування НАБУ Андрій Гмирін за час війни “відмив” більше двох мільярдів доларів, украдених в Україні

    Фігурант розслідування НАБУ у справі про отримання 2 млрд грн неправомірної вигоди від контролю над Одеським припортовим заводом Андрій Гмирін втік до Дубаю та за час війни зміг легалізувати не менше двох мільярдів доларів із “общака Міндіча”.

    Турецькі ЗМІ опублікували дані дубайських компаній GFM Investment Group і Gmyrin Family Holding через які Андрій Гмирін виводив по 50 мільйонів доларів щомісяця для українських ТОП корупціонерів.

    За роки війни це не менше двох мільярдів двохсот п’ятдесяти мільйонів доларів.

    Також після втечі до Дубая, Андрій Гмирін легалізув корупційні кошти “общака Міндіча” через скуповування елітної нерухомості по всьому світу.

  • Соратник Зеленського Тимур Міндіч може стати фігурантом розслідування ФБР

    Соратник Зеленського Тимур Міндіч може стати фігурантом розслідування ФБР

    Один із найближчих соратників президента Володимира Зеленського, бізнесмен та співвласник студії «Квартал 95» Тимур Міндіч, може стати фігурантом розслідування Федерального бюро розслідувань США. Про це повідомляє «Українська правда» з посиланням на власні джерела.

    За даними журналістів, справа може стосуватися корупційних схем на Одеському припортовому заводі (ОПЗ), неформальний контроль над яким ще до повномасштабної війни перейшов від іншого співвласника «Кварталу 95» Сергія Шефіра до Міндіча.

    У квітні 2023 року НАБУ оголосило в розшук підозрюваних у розкраданні коштів на ОПЗ. Серед них — Олександр Горбуненко, який за кілька днів до початку вторгнення РФ утік до США та отримав там тимчасовий статус біженця.

    Після звернення НАБУ до американської сторони у квітні 2025 року проти Горбуненка відкрили кримінальне провадження. Його затримали під час спроби вилетіти до Дубая. Українські антикорупційні органи намагалися встановити контакт із підозрюваним, щоб провести допит.

    Під час спілкування Горбуненка з представниками американських правоохоронних органів пролунали питання про Тимура Міндіча. Після цього, за інформацією джерел, ФБР несподівано взяло Горбуненка під свій захист, звільнивши його від покарання. Це може свідчити про його співпрацю з американським слідством.

    «Горбуненко міг бути залучений до відмивання грошей, як і інші учасники схеми ОПЗ. Тому він може бути цікавий федеральним агентам не лише у контексті Міндіча, але й інших впливових фігурантів фінансових схем», — зазначив один із представників українських правоохоронних органів.

    Якщо інформація підтвердиться, Міндіч може стати ключовою ланкою у міжнародному розслідуванні щодо відмивання коштів через державні активи України.

  • Фігурант справи НАБУ Agro Gas Trading хоче приватизувати Одеський припортовий завод

    Фігурант справи НАБУ Agro Gas Trading хоче приватизувати Одеський припортовий завод

    Скандал навколо Одеського припортового заводу отримав нове продовження. Компанія Agro Gas Trading (AGT), яку детективи НАБУ та прокурори САП називають ключовим приватним партнером ОПЗ у період 2019–2021 років і фігурантом ймовірної збиткової для держави схеми толінгу газу, офіційно подала заявку на участь у приватизаційному аукціоні підприємства. Аукціон призначено Фондом держмайна на 25 листопада 2025 року, стартова ціна — 4,48 млрд грн. AGT підтвердила, що подала повний пакет документів і сплатила внесок для участі.

    Завод виставляють на продаж фактично повністю: планується відчуження понад 99% акцій ОПЗ через Prozorro.Sale. До лота входять виробничі, інфраструктурні й соціальні об’єкти, зокрема очисні споруди, оздоровчі та допоміжні комплекси, а також великі земельні ділянки. Станом на літо 2025 року на заводі працювало близько 1 400 людей, але фінансовий стан підприємства залишався критичним: у січні–червні 2025 року ОПЗ задекларував 322,6 млн грн доходу і водночас 280,8 млн грн збитку; за 2024 рік сукупний збиток перевищив 1,8 млрд грн, борги та прострочені зобов’язання сягали мільярдних сум, включно із заборгованістю по зарплаті та податках.

    Саме на тлі цієї збитковості ОПЗ і виник інтерес до того, хто тепер намагається його купити. За версією слідства НАБУ, у 2019–2021 роках «завод працював під AGT»: приватна компанія постачала газ, а натомість отримувала право збуту готової продукції (аміаку та карбаміду), залишаючи ОПЗ лише фіксовану «плату за переробку». Сума цієї плати, за даними детективів, не покривала навіть базових витрат заводу, тоді як основний прибуток концентрувався на сторонньому постачальнику. У розрахунках консалтингової групи «А-95» за 2020 рік, оприлюднених у медіа та відтворених у матеріалах слідства, AGT могла заробити близько 44 млн доларів, тоді як сам державний ОПЗ показав 1,2 млрд грн чистого збитку при виручці 2,3 млрд грн.

    Слідство НАБУ та САП кваліфікує цю модель як корупційну угоду з ознаками організованої групи. У матеріалах детективів згадуються ексголова Фонду держмайна Дмитро Сенниченко (його слідство називає організатором схеми), бізнесмен Андрій Гмирін, колишній директор ОПЗ Микола Парсентьєв, а також співвласники Agro Gas Trading — Олександр Горбуненко та Володимир Колот. За даними антикорупційних органів, лише Сенниченко міг отримати понад 1,3 млн доларів неправомірної вигоди. У квітні 2023 року НАБУ оголосило Сенниченка в розшук у справі щодо можливого виведення коштів із заводу.

    AGT публічно відкидає звинувачення, стверджуючи, що ніяких «відкатів» або змови не було, а всі контракти з ОПЗ укладалися на ринкових умовах. Компанія наголошує, що працювала прозоро, поставляла газ заводу тоді, коли ринок був нестабільний, а ціни різко коливалися, і саме цим нібито забезпечила ОПЗ можливість не зупинятись. В офіційній звітності AGT за 2020 рік зафіксований прибуток на рівні близько 164,5 млн грн при виручці понад 5,4 млрд грн — показники, які суттєво нижчі за неофіційні оцінки «десятків мільйонів доларів» маржі, оприлюднені критиками.

    Новий поворот у ситуації полягає в тому, що тепер саме ця компанія хоче отримати контроль над усім активом, який, за підозрами антикорупційних органів, раніше фактично працював в її інтересах. Це викликає очевидні запитання: якщо AGT отримає ОПЗ у приватну власність, чи не буде легалізовано ту саму модель, яка, за версією слідства, коштувала державі понад 2 млрд грн збитків? Критики називають це «винагородою за схему», особливо з огляду на те, що завод залишається збитковим, а борги — величезними, тож купівля його сьогодні означає отримати контроль над стратегічним хімічним вузлом за відносно низьку стартову ціну, але з потенціалом відновлення після війни.

    Інша лінія напруги — роль Kernel Group, агрохолдингу Андрія Веревського. Kernel офіційно вважається ще одним претендентом на участь в аукціоні: компанія має фінансовий ресурс і логістичні активи в Одеській області, а сам Веревський останні роки активно консолідує переробку, експорт і портову логістику. Kernel задекларував понад 4 млрд доларів виторгу за фінансовий рік, що завершився 30 червня 2025 року, скоротив борги майже вдвічі — до близько 143 млн доларів — і заявив про готовність інвестувати в інфраструктуру для глибшої переробки та експорту.

    На ринку вже кілька тижнів циркулює версія, що саме Kernel є «реальним покупцем» ОПЗ. У низці публічних заяв і дописів активістів стверджується, що компанія Веревського ще раніше внесла гарантійний внесок у розмірі близько 50 млн грн для участі в приватизації. Це подають як знак, що результат аукціону нібито фактично вирішено заздалегідь і вся процедура 25 листопада буде лише формальністю.

    Водночас важливо зафіксувати: і Kernel, і Фонд держмайна публічно не підтверджували, що переможець уже визначений. За офіційними правилами Prozorro.Sale, заявки на участь приймаються до вечора 24 листопада 2025 року, гарантійний внесок становить понад 224 млн грн, а стартова ціна пакета акцій — 4,48 млрд грн з кроком підвищення приблизно 44,9 млн грн. Формально на торги може вийти будь-який інвестор, який встигне виконати вимоги закону про приватизацію й внесе забезпечення.

    На практиці ж ситуація виглядає політично отруєною. З одного боку стоїть AGT — компанія, що вже давно ототожнюється зі схемами, які НАБУ вважає збитковими для держави, і чиї співвласники фігурують у кримінальних провадженнях поруч із колишнім керівництвом Фонду держмайна. З іншого боку — Kernel Андрія Веревського, один з найсильніших приватних гравців в агроекспорті, якого опоненти публічно звинувачують у спробі «тихо забрати» стратегічний хімічний актив під власну логістичну імперію.

    Ставка для держави тут вища за просто черговий продаж великого заводу. Одеський припортовий — це вузол, через який традиційно йшли аміак і карбамід, а також точка потенційного перезапуску хімічного експорту після війни. Його приватизація — тест на прозорість великої приватизації у воєнний час. Якщо торги дійсно перетворяться на «формальність», як припускають критики, то історія ОПЗ стане не історією оздоровлення заводу, а історією того, як один із найбільш резонансних антикорупційних кейсів отримав елегантну бізнес-розв’язку.

  • НАБУ і САП звинувачують екснардепа Грановського в схемі з продажу добрив через підставну фірму

    НАБУ і САП звинувачують екснардепа Грановського в схемі з продажу добрив через підставну фірму

    Прокурор САП за матеріалами НАБУ направив до Вищого антикорупційного суду обвинувальний акт у справі про зловживання на Одеському припортовому заводі. Серед обвинувачених — колишній народний депутат Олександр Грановський, якого слідство підозрює в організації багатомільйонної схеми з продажу добрив через підставну компанію, повідомляє Центр протидії корупції.

    За версією слідства, у 2015 році ОПЗ уклав низку контрактів із британською Newscope Estates Ltd. Ця компанія нібито виконувала роль посередника: фактичні поставки не здійснювались, а в договорах навмисно занижували вартість аміаку та карбаміду. Надалі продукцію продавали реальним покупцям за ринковими цінами, причому відвантаження йшло напряму від ОПЗ, а різницю між реальною та заниженою ціною виводили на підконтрольні рахунки.

    Слідство оцінює розмір недопущеного доходу заводу у 93,3 млн грн.

    Окрім Грановського, у справі фігурують Ольга Ткаченко, колишня членкиня правління ОПЗ і помічниця депутата, та Павло Чумак, власник Newscope Estates Ltd. Усі трьох оголошено в розшук. За даними правоохоронців, Грановський виїхав з України в серпні 2019 року й має паспорт громадянина Ізраїлю; наразі він перебуває за кордоном.

    Раніше ВАКС надав стороні захисту строк для ознайомлення з матеріалами справи до 3 жовтня 2025 року. Наразі провадження перебуває на стадії судового розгляду.

  • Депутат Веревський може стати власником Одеського припортового заводу

    Депутат Веревський може стати власником Одеського припортового заводу

    Одеський припортовий завод, один із найбільших та стратегічно важливих промислових об’єктів країни, опинився у центрі гострої публічної дискусії на тлі оголошеної Фондом державного майна великої приватизації. За повідомленнями активістів і кількох публікацій у мережі, процес підготовки та проведення електронного аукціону викликає підозри щодо порушень і наявності заздалегідь «узгодженого» переможця.

    До приватизаційного лоту входить 99,5667% акцій підприємства та пакет із 45 одиниць нерухомого майна загальною площею понад 285 тис. кв. м — виробничі комплекси, логістичні потужності, соціально-оздоровчі об’єкти, а також об’єкти нерухомості на території Івано-Франківської області (зокрема пансіонат у Яремче). Офіційно аукціон має відбутися через систему ProZorro.Продажі 25 листопада 2025 року.

    Проте в низці дописів і заяв громадських активістів ідея «великої приватизації» подається як фасадна — і, мовляв, реальний розподіл активу вже відбувся в кулуарах. Зокрема, у повідомленнях фігурує назва компанії «Кернел Холдинг S.A.», яку пов’язують із бізнесменом Андрієм Веревським: нібито компанія вже внесла гарантійний внесок у розмірі 50 млн грн, через що сам аукціон розглядають багатьма як формальність із відомим наперед переможцем. Ці твердження подаються як позиція авторів публікацій і потребують підтвердження від сторін.

    У публічних заявах активістів і експертів лунає ще одна критична претензія: відсутність актуальної державної екологічної оцінки стану заводу та прилеглих територій. Зауважують, що згідно з вимогами для приватизації стратегічних об’єктів та об’єктів з потенційним впливом на довкілля, має бути проведена відповідна екологічна експертиза або оцінка — й використання застарілих висновків може ставити під сумнів законність подальших рішень. Якщо ці оцінки відсутні або не відповідають чинним вимогам, це може стати підставою для оскарження результатів аукціону в судовому порядку, наголошують правники, опитані в публікаціях.

    Критики приватизації також побоюються, що у разі передачі контрольного пакета «непрозорим» структурам буде створено ризики для національної безпеки та енергетичної незалежності: ОПЗ має важливі логістичні й виробничі функції, які можуть впливати на роботу критичної інфраструктури регіону. У світі подібні ризики зазвичай ретельно оцінюються компетентними органами під час продажу стратегічних активів, але у відкритих повідомленнях громадськості критикують швидкість і непрозорість поточної процедури.

  • Одеський припортовий завод на п’ятому колі приватизації: чи отримає актив Kernel

    Одеський припортовий завод на п’ятому колі приватизації: чи отримає актив Kernel

    Фонд державного майна оголосив про п’яту спробу приватизувати Одеський припортовий завод. Аукціон призначено на 25 листопада, стартова ціна державного пакета (99,5667% акцій) встановлена на рівні близько 4,5 мільярда гривень. Попередні етапи приватизації неодноразово блокувалися юридичними й політичними перешкодами, а основне хімічне виробництво на підприємстві фактично зупинене з 2021 року; останні роки завод виконував переважно роль портового хабу і забезпечував перевалку зерна, а також частково — потреби в кисні й азоті.

    Уряд пояснює ініціативу залучення приватного інвестора необхідністю відновлення виробничих потужностей, наповнення держбюджету і створення робочих місць. Розпорядження Кабміну, яке затверджувало умови конкурсу, передбачає збереження ключових видів діяльності підприємства і вкладення інвестицій упродовж п’яти років, а також погашення заборгованостей із зарплат і перед бюджетом у визначені терміни. Це — офіційні умови, які має виконати покупець після укладення угоди.

    У відкритих джерелах з’явилась інформація про зацікавленість у активі агрохолдингу Kernel, пов’язаного з бізнесменом Андрієм Веревським. За даними видання LB.UA та інших джерел, Kernel нібито вже вніс гарантійний внесок для участі в торгах. У соцмережах та дописах у публічних групах лунають твердження, що участь компанії буде формальною й що Kernel фактично залишиться єдиним учасником аукціону, що унеможливить реальну конкуренцію. Такі повідомлення також містять закиди про можливе «контрольоване» повернення активу попереднім власникам та про те, що обов’язкова екологічна експертиза нібито не проводилася. Утім ці заяви походять із непідтверджених у публічному просторі джерел і на даний момент не мають підтвердження в офіційних документах.

    У мережі також обговорюють питання статусу активу «Вента ЛТД» — компанії, яка, за окремими повідомленнями, раніше була виведена з-під контролю російських бенефіціарів через управління арештованими активами (АРМА), а нещодавно нібито повернулася під управління попередніх власників. Ці деталі вимагають перевірки в державних реєстрах і у самого АРМА, оскільки йдеться про зміну прав на активи, що може істотно вплинути на конкурентну ситуацію навколо ОПЗ.

    Про інтерес Kernel до ОПЗ у публічних коментарях від імені компанії поки що офіційних заяв не надходило; представники Фонду держмайна також можуть підтвердити або спростувати факти щодо внесення гарантійних внесків і проведення експертиз. У разі надходження запитів до відповідних відомств варто очікувати офіційні роз’яснення щодо виконання передприватизаційних процедур, результатів аудиту та екологічних досліджень.

    Економічна й безпекова складова питання очевидна: у разі успішного продажу і належних інвестицій новий власник отримує можливість відновити виробництво добрив, що важливо для агросектора, та наповнити бюджет. У разі ж «контрольованої» приватизації без реальної конкуренції існує ризик суспільного резонансу й юридичних спорів, які знову можуть ускладнити відновлення підприємства.

  • Хто стоїть за перемогою «Агроторггруп» на тендері ОПЗ

    Хто стоїть за перемогою «Агроторггруп» на тендері ОПЗ

    Після оголошення результатів тендера на закупівлю газу для Одеського припортового заводу (ОПЗ) на суму 4 мільярди гривень, переможцем стала компанія, яка викликала тривогу у фахівців та експертів. Харківське ТОВ «Компанія Агроторггруп» має сумнівну репутацію, а її участь у тендері викликала питання щодо прозорості та доброчесності процесу.

    Згідно з інформацією, оприлюдненою у журналістському розслідуванні  «Агроторггруп» вже раніше брала участь у сумнівних аукціонах із продажу російських активів. Навесні 2024 року ця компанія з’явилася на аукціонах, організованих Агентством з розшуку та менеджменту активів, де була звинувачена у спричиненні збитків на суму 471 мільйон гривень. Ці дані були детально розглянуті заступником голови фінансового комітету Верховної Ради Ярославом Железняком.

    Особливу тривогу викликало те, що «Агроторггруп» перебуває під контролем Віталія Логінова, неформального радника голови Об’єднаної гірничо-хімічної компанії (ОГХК). Логінов, який був представлений як «смотрящий від Офісу президента», з’явився в ОГХК у 2023 році. Джерела, близькі до титанової галузі, повідомили, що саме Логінов контролює Суми, ОГХК і ОПЗ, займаючись усіма питаннями логістики та постачання.

    Розслідування також зазначає, що є чутки про можливу причетність до компанії «Агроторггруп» донецького бізнесмена з дев’яностих Гіві Немсадзе, проте підтвердження цієї інформації немає. За словами анонімного джерела, це всього лише спроба дезінформації. Насправді, основним контролером «Агроторггруп» є Віталій Логінов, який використовує різні вигадки про свою роль, щоб заплутати ситуацію.

    Одним із найбільших тривог є те, що Логінов уже реалізував шахрайську давальницьку схему на підприємстві «СумиХімПром», яке державі вдалося повернути у 2023 році. Через цю схему завод зазнає збитків у розмірі 300-400 тисяч доларів на кожній поставці сировини. Експерти побоюються, що схожі проблеми можуть виникнути і в Одеському припортовому заводі під контролем «Агроторггруп».