Позначка: Олександр Литвиненко

  • Масштаби наступу російських військ в Харківській області: актуальна ситуація

    Масштаби наступу російських військ в Харківській області: актуальна ситуація

    За відомостями Литвиненка, на кордоні було сконцентровано 50 тисяч окупантів. Під час наступу російської армії в Харківській області, який розпочався минулого тижня, було задіяно понад 30 тисяч військових. Про це повідомив секретар Ради національної безпеки та оборони Олександр Литвиненко в інтерв’ю французькому виданню Le Figaro.

    За словами Литвиненка, перед початком наступу на цій ділянці кордону було сконцентровано близько 50 тисяч російських військових.

    “Військові, згідно з їхніми доповідями, готові до відбиття. Тривають важкі бої, але росіяни мають чисельну перевагу”, – підкреслив секретар РНБО. Згідно з даними ресурсу DeepState, на понеділок оновлені дані, за якими росіяни захопили ще три села на півночі Харківщини – Мороховець, Олійникове та Зелене.

    Генеральний штаб Збройних Сил України після опівночі повідомив, що російські війська штурмують позиції ЗСУ на півночі Харківщини у 14-ти точках та акцентують увагу на захопленні Вовчанська.

    13 травня у Генштабі заявили, що російська армія має частковий успіх неподалік від села Лук’янці. Сили оборони зупинили просування окупантів та проводять контратаку. Також триває зачистка північних околиць міста Вовчанськ.

  • Перестановки на Банковій: кадрові зміни в РНБО та Офісі Президента, хто втратив посади

    Перестановки на Банковій: кадрові зміни в РНБО та Офісі Президента, хто втратив посади

    Джерело в Офісі Президента розповіло, що кадрові перестановки це проміжний етап перед запровадженням нової легітимності. Андрій Єрмак готується до перезавантаження Кабміну, ймовірно, з метою уникнення зовнішнього впливу на процеси після 20 травня.

    В Офісі Президента та Раді національної безпеки і оборони України останнім часом відбулися кадрові зміни. Почалося все зі зміни секретаря РНБО, а дійшло до першого помічника президента.

    У вівторок, 26 березня, Володимир Зеленський видав указ про звільнення Олексія Данілова з посади секретаря РНБО, призначивши на його місце Олександра Литвиненка, колишнього керівника Служби зовнішньої розвідки, а на посаду Литвиненка призначили Олега Іващенка.

    Президент пояснив, що ці зміни спрямовані на оновлення відомства, зокрема, для посилення співпраці з розвідкою.

    Після звільнення Данілова, він залишився частиною владної команди. Вчора, 29 березня, Зеленський анонсував, що екс-секретар РНБО отримає посаду посла в Молдові, проте відповідний указ поки що не видавався.

    Також у п’ятницю, 29 березня, були оприлюднені укази про звільнення двох радників глави Офісу Президента Андрія Єрмака. Їхні посади отримали Олена Ковальська та Ірина Мудра.

    Проте це не закінчилось. Сьогодні Зеленський звільнив Сергія Шефіра з посади першого помічника.

    Також сьогодні свої посади втратили позаштатні радники президента, уповноважена президента з питань прав захисників та уповноважена з питань волонтерської діяльності.

    Сергій Никифоров, речник президента, пояснив, що кадрові зміни пов’язані з оптимізацією штату.

    Нагадаємо, що Володимир Зеленський раніше не виключав змін у складі урядової команди, щоб зекономити кошти на оборону. Прем’єр-міністр Денис Шмигаль також зазначив, що кількість міністерств може скоротитися на третину.

  • Зеленський оголосив перезавантаження уряду: Єрмак готує відставку, нові кадрові зміни

    Зеленський оголосив перезавантаження уряду: Єрмак готує відставку, нові кадрові зміни

    Наше джерело в Офісі Президента повідомило, що Андрій Єрмак планує подати у відставку з посади прем’єр-міністра в травні. За словами джерела, Шмигаль виконав свої обов’язки належним чином, і в Зеленського немає до нього претензій, але для адміністрації президента важливо здійснити перезавантаження уряду перед настанням вакууму в легітимності.

    Президент Володимир Зеленський заявив сьогодні про продовження процесу перезавантаження системи управління державою. “Сьогодні ми проводимо кадрові зміни. Я висловлюю подяку Олексію Данілову за його роботу на посаді секретаря Ради національної безпеки і оборони України. Він буде переведений на іншу посаду – деталі будуть оголошені пізніше. На його місце призначено Олександра Литвиненка. Він поєднує свій досвід керівництва Службою зовнішньої розвідки України з викликами, що стоять перед Радою національної безпеки і оборони. Новим керівником зовнішньої розвідки став Олег Іващенко. Він має відповідний досвід”, – пояснив Зеленський.

    Зеленський також зазначив, що загалом очікує посилення стратегічних можливостей України в прогнозуванні та впливі на процеси, які впливають на національну безпеку держави. “Ми продовжимо зміцнювати Україну і оновлювати нашу державну систему у всіх сферах”, – підкреслив він.

  • Голова Служби зовнішньої розвідки України Олександр Литвиненко написав колонку для The Economist.

    Голова Служби зовнішньої розвідки України Олександр Литвиненко написав колонку для The Economist.

    Мета війни Росії в Україні – знищення Сил оборони України – залишається незмінною. Незважаючи на величезну перевагу в ресурсах, Росія вже майже два роки не може виконати це завдання.

    Поряд із героїзмом українських військових і згуртуванням населення навколо держави ключову роль у цьому відіграла підтримка Заходу. Саме ця підтримка посилює глобальний вимір війни і унеможливлює досягнення Росією своїх наполеонівських цілей.

    До цих цілей належать, насамперед, анексія українських територій, проголошених політичним керівництвом Москви “історичними російськими землями”; і створення політичного утворення, що повністю залежить від Москви в управлінні тими українськими землями, які не можуть бути напряму анексовані.

    Володимир Путін, президент Росії, сподівається, що перемога над Україною допоможе йому відновити контроль над колишніми радянськими республіками на принципах російського імперіалізму, які як передували, так і послідували за комуністичною епохою. Кремль розуміє, що якщо Україна впаде, йому буде легше повернути собі інші колишні радянські республіки. Якщо Україна вистоїть, втрата Росією впливу на Південний Кавказ і Центральну Азію стане питанням часу.

    Нападаючи на Україну, Росія вважає, що вона одночасно перебуває у стані війни із Заходом. Путін сподівається на ефект доміно. Він вважає, що якщо Захід, і насамперед США, зазнають нищівної поразки в Україні (другого такого приниження лише за кілька років після безладного відходу з Афганістану), то він швидко втратить глобальний вплив.

    Ревізіоністські держави, які спрямували погляд на Україну, побачать це і вирішать, що їхній час настав. У результаті за кілька років буде встановлено новий, багатополярний світопорядок, у якому найважливіші питання вирішуватиме низка великих держав-конкурентів, включно з Росією. Сі Цзіньпін, лідер Китаю, найсильнішого конкурента Заходу, уважно спостерігає за війною і робить свої власні висновки.

    Росія знає, що перемога, якої вона жадає над Україною, матиме глобальний ефект. Росія також розуміє, що вона не зможе досягти там своїх цілей, не зруйнувавши світовий порядок.

    За останні два роки Москва створила коаліцію, до якої входять Північна Корея та Іран, а також низка менш явно активних учасників із глобального півдня, які сподіваються отримати вигоду зі зростаючої геополітичної напруженості. Ця коаліція багато в чому має неформальний характер, але її вплив гостро відчувається: вона забезпечує політичну і матеріальну підтримку російської агресії, постачаючи артилерійські снаряди, безпілотники та іншу військову техніку і технології. Крім військової сфери, він витрачає багато енергії на економічну, кібер- та інформаційну війну та інші підривні дії. Його мета – дестабілізувати світовий порядок.

    Росія та її спільники користуються величезним привілеєм. Вони борються з грубою силою за створення нового глобального порядку, тоді як багато хто на Заході насамперед прагне використати м’яку силу для збереження старого, що виник внаслідок холодної війни. Давно відомо, що ті, хто спирається на силу для здійснення нового, мають суттєву перевагу перед прихильниками старого, які, за великим рахунком, добровільно вводять обмеження на засоби досягнення своїх цілей.

    Водночас, якщо Росії не вдасться перемогти Україну на полі бою, її глобальні цілі будуть суттєво підірвані. Зміцнення потенціалу оборони і безпеки України, а також забезпечення стійкості суспільства і держави – це найпростіший і найдешевший спосіб для Заходу зупинити Росію та інші ревізіоністські держави.

    Сьогодні Україна здатна відбити російську агресію за адекватної військової та економічної підтримки Заходу. Ця підтримка залишиться ефективною, якщо вона буде тривалою (доти, доки не припиниться російська агресія) і всеосяжною (що включає політичну, економічну, військову та розвідувальну підтримку, а також допомогу в протидії кібервійні та дезінформації).

    Найостаннішим прикладом такого підходу є підписання Угоди про співробітництво в галузі безпеки між Україною та Великою Британією 12 січня. За винятком країн Балтії, які зараз є частиною ЄС і НАТО, це була третя угода такого роду між колишньою радянською республікою та іншою країною. Перші дві – між Туреччиною та Азербайджаном 2021 року і між Францією та Вірменією 2023 року – мали певний вплив на Південний Кавказ, але не змінили правил гри.

    Угода між Україною та Великою Британією могла б виявитися набагато більш значущою. Це перший у своєму роді проєкт, що торкнувся ядра колишньої Російської імперії; Путін вважає Україну невід’ємною частиною “історичної” Росії. Це перший договір між Україною і великою державою, який закріплює геополітичну реальність, що виникає, в юридичній угоді. Це знаменує собою глибоке зрушення в підході Заходу до російської концепції своїх “сфер впливу”. Стримана реакція британських ЗМІ на угоду показує, наскільки нормальними і рутинними стали англо-українські відносини в галузі оборони і безпеки в суспільній свідомості.

    Тепер, як і впродовж усієї історії, Велика Британія може слугувати прикладом для інших. Угода, підписана 12 січня, може прокласти шлях до аналогічних угод з іншими західними країнами. Одинадцять із них перебувають на різних стадіях переговорів щодо таких угод з Україною. Спільна декларація g7 про підтримку України, підписана на саміті НАТО у Вільнюсі в липні 2023 року, явно приносить свої плоди.

    Угоди про співпрацю у сфері безпеки поступово переводять Україну в західний безпековий простір, не вимагаючи присутності західних військ на українській землі. Вони привчають світ до участі України в альянсі. Подібні угоди створюють підґрунтя для вступу України до НАТО, рішення про який було ухвалено ще 2008 року в Бухаресті. Це найкраща гарантія безпеки не тільки для України, а й для всієї Східної Європи.

    Підписавши угоду про безпеку, Велика Британія зробила крок у стримуванні росіян. Коли інші наслідуватимуть цей приклад, їхні спільні зусилля матимуть великий вплив на агресивну війну Росії та на її майбутні амбіції. Щоб забезпечити перемогу, Україні потрібні такі спільні зусилля. Довгий шлях складається з багатьох кроків.