Daypolitico

Позначка: Олександр Сирський

  • «Скеля» вперше підтвердила полон своїх бійців після відео з прапорами: що сталося у Костянтинівці

    «Скеля» вперше підтвердила полон своїх бійців після відео з прапорами: що сталося у Костянтинівці

    425-й окремий штурмовий полк «Скеля» підтвердив, що двоє його військовослужбовців потрапили у російський полон під час боїв у Костянтинівці Донецької області. Водночас у підрозділі наголосили, що Росія використовує окремий епізод бойових дій для інформаційної кампанії, намагаючись представити його як доказ захоплення міста або провалу української операції. За словами військових, така інтерпретація не відповідає реальній ситуації на фронті, а бої за Костянтинівку тривають.

    Історія набула широкого розголосу після того, як 18 липня полк «Скеля» опублікував відео із зачистки окремої ділянки Костянтинівки. На кадрах українські військові демонстрували державні прапори, а в повідомленні підрозділу зазначалося, що бійці провели зачистку міста та підняли український стяг. Відео швидко поширилося українським інформаційним простором і стало одним із найобговорюваніших матеріалів про ситуацію на Донеччині.

    Наступного дня в соціальних мережах з’явилося ще одне відео з Костянтинівки. Його поширив, зокрема, волонтер Сергій Стерненко, який повідомив, що військовослужбовці 425-го окремого штурмового полку зняли кадри біля Будинку культури після проведення зачистки району. На прапорах, які тримали бійці, були зображені президент України Володимир Зеленський та головнокомандувач ЗСУ Олександр Сирський.

    Згодом російське Міністерство оборони оприлюднило власне відео, на якому показало двох українських військових із тими самими прапорами та заявило, що вони були взяті в полон. Російська сторона назвала їхні імена та використала ці кадри для тверджень про нібито успіхи російських військ у Костянтинівці. Однак такі заяви є повідомленнями сторони конфлікту і не можуть розглядатися як незалежно підтверджений факт.

    Після появи цих матеріалів OSINT-спільнота «КіберБорошно» провела власний аналіз відеозаписів. За її даними, особи на російському відео дійсно можуть бути військовослужбовцями одного зі штурмових батальйонів 425-го окремого штурмового полку «Скеля», які перебували на бойових позиціях під час виконання завдання. При цьому аналітики не робили висновків щодо всієї операції або контролю над містом, а лише підтвердили ймовірну ідентифікацію військових.

    20 липня командування полку «Скеля» офіційно відреагувало на ситуацію. У заяві підрозділу зазначається, що робота зі встановлення всіх обставин події вже триває, однак через активну фазу бойових дій військові не можуть розкривати деталі операції. Водночас у полку підтвердили, що поширені російськими ресурсами кадри стосуються їхніх військовослужбовців.

    «Скеля» наголосила, що демонстрація українських військовополонених не свідчить про захоплення Костянтинівки чи провал операції Сил оборони. За словами військових, під час тих самих боїв українські штурмовики також захопили у полон двох російських військовослужбовців, що, на їхню думку, підтверджує інтенсивність і змінний характер боїв у місті. У підрозділі підкреслили, що війна складається не лише з перемог, а окремі втрати не можуть характеризувати загальний результат бойової операції.

    Окремо військові звернули увагу на інформаційну складову ситуації. У заяві зазначається, що російська сторона традиційно використовує українських військовополонених як інструмент психологічного та інформаційного впливу. У полку закликали українців не поширювати матеріали, створені російською пропагандою, та не допомагати ворогу досягати інформаційного ефекту. Також наголошується, що найважливішим залишається збереження життя військових і їхнє повернення додому в межах майбутніх обмінів.

    Події відбуваються на тлі складної ситуації навколо Костянтинівки. Цього ж дня головнокомандувач ЗСУ Олександр Сирський повідомив про робочу поїздку на Костянтинівський напрямок. За його словами, російські війська продовжують спроби прориву, концентрують особовий склад та активно застосовують штурмові групи. Українське командування зазначає, що Сили оборони утримують рубежі та проводять контрдиверсійні заходи в межах міста.

    Останніми тижнями Костянтинівка залишається одним із найгарячіших напрямків фронту. Російська сторона неодноразово заявляла про встановлення контролю над містом, однак Генеральний штаб ЗСУ ці повідомлення спростовував, пояснюючи, що окремим російським малим піхотним групам вдається проникати в забудову, після чого українські підрозділи проводять їх пошук і знищення. Саме в умовах таких маневрених міських боїв окремі епізоди можуть швидко ставати предметом інформаційного протистояння.

    Аналітики також зазначають, що бої за Костянтинівку дедалі більше нагадують ситуацію, яка раніше склалася навколо Покровська. Російські підрозділи намагаються проникати невеликими групами в міську забудову, закріплюватися в окремих кварталах і створювати загрозу для української оборони. Саме тому офіційні представники ЗСУ закликають оцінювати ситуацію виключно за сукупністю підтверджених даних, а не за окремими відео чи заявами сторін конфлікту.

  • Зеленський анонсував нові рішення для армії після серії консультацій

    Зеленський анонсував нові рішення для армії після серії консультацій

    Президент України Володимир Зеленський повідомив про підготовку нових рішень, які стосуватимуться забезпечення та розвитку Збройних сил України. За словами глави держави, перед їхнім ухваленням відбулася серія консультацій із військовим командуванням, представниками оборонного сектору та іншими посадовцями. Президент наголосив, що під час формування майбутніх змін враховується як професійна оцінка військових, так і суспільні настрої.

    Про це Володимир Зеленський повідомив у своєму Telegram-каналі.

    Президент зазначив, що протягом останніх двох днів провів низку важливих консультацій, присвячених питанням функціонування української армії. За його словами, влада аналізує ситуацію та працює над рішеннями, які мають посилити обороноздатність країни в умовах повномасштабної війни.

    Зеленський підкреслив, що уважно дослухається до того, що сьогодні говорять українці, а також підтримує постійний діалог із військовими. Саме тому підготовка нових кроків відбувається після детального обговорення з ключовими представниками сектору безпеки й оборони.

    Глава держави повідомив, що окремо поспілкувався з головнокомандувачем Збройних сил України Олександром Сирським. Крім того, тривала розмова відбулася і з колишнім міністром оборони Михайлом Федоровим. За словами президента, саме за результатами цих консультацій найближчим часом будуть напрацьовані відповідні рішення щодо розвитку української армії.

    «Вчора і сьогодні багато було консультацій. Звісно, я чую, що кажуть люди. Довго говорив сьогодні з Михайлом Федоровим. Я говорив сьогодні з Олександром Сирським, рішення щодо армії будуть напрацьовані», — заявив Зеленський.

    Водночас президент поки не уточнив, які саме зміни готуються та коли вони можуть бути офіційно представлені. Деталі майбутніх рішень наразі не розголошуються, однак із заяви глави держави випливає, що вони стосуватимуться як забезпечення військових, так і подальшого розвитку Збройних сил.

    Останнім часом тема реформування оборонного сектору та роботи військового керівництва активно перебуває у центрі суспільної уваги. На цьому тлі президент проводить регулярні зустрічі з командирами, представниками Генерального штабу та іншими керівниками сектору безпеки, обговорюючи ситуацію на фронті, забезпечення підрозділів, потреби українських захисників і подальші кроки для зміцнення обороноздатності держави.

    Очікується, що після завершення консультацій Офіс президента та військове керівництво представлять конкретні рішення, які мають посилити ефективність української армії та її спроможність виконувати бойові завдання в умовах триваючої російської агресії.

  • Сирський оголосив догану комбату Філімонову: Генштаб пояснив, що стало причиною

    Сирський оголосив догану комбату Філімонову: Генштаб пояснив, що стало причиною

    Головнокомандувач Збройних сил України Олександр Сирський притягнув до дисциплінарної відповідальності командира 108 окремого штурмового батальйону Сергія Філімонова. Підставою для такого рішення стали результати службового розслідування щодо протиправних дій військовослужбовців батальйону, які сталися навесні цього року в Дніпропетровській області.

    Про це повідомили у Генеральному штабі ЗСУ, а також підтвердив сам Сергій Філімонов у своїх соцмережах.

    Командир батальйону лаконічно повідомив про отримане дисциплінарне стягнення.

    «Отримав догану від Сирського. Служу українській нації», — написав Філімонов.

    Згодом у Генеральному штабі пояснили, що дисциплінарне стягнення накладено відповідно до наказу Головнокомандувача ЗСУ №270 від 27 червня 2026 року. Рішення ухвалили після завершення службового розслідування, яке тривало з травня та стосувалося дій окремих військовослужбовців 108 окремого штурмового батальйону безпілотних систем 59 окремої штурмової бригади безпілотних систем імені Якова Гандзюка.

    У Генштабі зазначили, що службове розслідування встановило порушення майором Сергієм Філімоновим вимог окремих статей Дисциплінарного статуту та Статуту внутрішньої служби Збройних сил України. Саме це стало підставою для оголошення догани. Водночас дисциплінарні стягнення отримали й інші військовослужбовці цієї військової частини.

    Причиною розслідування став інцидент, який стався 1 травня 2026 року в місті Шахтарське Дніпропетровської області. Тоді правоохоронці затримали трьох військовослужбовців 108 окремого штурмового батальйону.

    За даними слідства, їм повідомили про підозру у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених частиною другою статті 146 Кримінального кодексу України — незаконне позбавлення волі або викрадення людини, а також частиною четвертою статті 296 Кримінального кодексу — хуліганство із застосуванням зброї або інших предметів, спеціально пристосованих для нанесення тілесних ушкоджень.

    У Генеральному штабі наголосили, що командири всіх рівнів несуть персональну відповідальність за дотримання військової дисципліни та законності у підпорядкованих підрозділах, а будь-які випадки порушення законодавства або статутних вимог підлягають ретельній перевірці.

    Ім’я Сергія Філімонова останнім часом також згадувалося у зв’язку з публічними дискусіями навколо 108 окремого штурмового батальйону. Зокрема, повідомлялося, що раніше у цьому підрозділі проходив службу Дмитро Козятинський, який після кадрових змін у Міністерстві оборони закликав громадян долучатися до акцій протесту.

    Пізніше начальниця медичної служби батальйону «Вовки Да Вінчі» Аліна Михайлова заявила, що командування нібито розшукувало Козятинського. Водночас вона наголосила, що той звільнився із Збройних сил ще рік тому та більше не має стосунку до військової служби.

    Нагадаємо, Сергій Філімонов очолив 108 окремий штурмовий батальйон, який раніше був відомий як підрозділ «Вовки Да Вінчі», у лютому 2024 року. Його призначення тоді супроводжувалося публічною дискусією щодо керівництва батальйоном, оскільки на посаду також претендував Юрій Капустяк.

  • Зеленський може звільнити Сирського, але за однієї ключової умови

    Зеленський може звільнити Сирського, але за однієї ключової умови

    Президент України Володимир Зеленський розглядає можливість зміни керівництва Збройних сил України та не виключає звільнення головнокомандувача Олександра Сирського. Водночас остаточне рішення, за інформацією джерел, залежатиме від того, чи вдасться знайти кандидата, здатного забезпечити безперервне управління армією в умовах повномасштабної війни.

    Про це повідомляє Financial Times.

    За даними видання, найближчими днями Володимир Зеленський планує провести зустріч із військовим командуванням, під час якої заслухає оцінку ситуації на фронті та проведе співбесіди з потенційними кандидатами на посаду головнокомандувача ЗСУ.

    Співрозмовник Financial Times стверджує, що глава держави готовий ухвалити рішення про відставку Олександра Сирського лише за умови, якщо буде знайдено командувача, який зможе безболісно перебрати управління військами та забезпечити стабільність оборони на всій лінії фронту, яка нині простягається приблизно на 1200 кілометрів.

    За інформацією видання, головною умовою можливих кадрових змін є відсутність ризиків для керованості української армії під час передачі повноважень. У керівництві держави, як зазначає FT, прагнуть уникнути будь-яких рішень, які могли б негативно вплинути на бойову готовність Збройних сил у період активних бойових дій.

    Видання також зазначає, що дискусії навколо роботи головнокомандувача активізувалися після нещодавніх кадрових змін у Міністерстві оборони України. За оцінкою журналістів, питання взаємодії між військовим і політичним керівництвом стало одним із факторів, які вплинули на обговорення подальших кадрових рішень.

    Раніше президент України Володимир Зеленський ухвалив рішення про звільнення Михайла Федорова з посади міністра оборони. Як повідомлялося, однією з причин такого кроку могла стати відсутність ефективної взаємодії між Міністерством оборони та керівництвом Збройних сил України, зокрема з головнокомандувачем Олександром Сирським.

    Також повідомлялося, що Михайло Федоров раніше пропонував президенту розглянути питання зміни керівництва ЗСУ. Після звільнення Зеленський заявив, що Федоров залишиться у його команді, однак не уточнив, яку саме посаду він може обійняти надалі.

    Сам Федоров згодом повідомив, що президент запропонував йому стати своїм радником, однак він відмовився від цієї пропозиції.

    Після кадрових змін у Міністерстві оборони виконувачем обов’язків міністра було призначено генерал-майора Євгенія Хмару, який до цього очолював Службу безпеки України у статусі тимчасового виконувача обов’язків.

    Як зазначає Financial Times, питання можливого оновлення військового керівництва залишається одним із найважливіших для української влади, адже будь-які кадрові рішення мають враховувати складну ситуацію на фронті та необхідність забезпечення безперервного управління військами.

    На момент публікації офіційних заяв президента України або Офісу президента щодо можливого звільнення Олександра Сирського не було. Інформація про розгляд такого рішення ґрунтується на даних, отриманих Financial Times від джерела, обізнаного з перебігом внутрішніх консультацій.

  • Кулеба попередив про фатальні наслідки: Зеленський має або звільнити Сирського, або обмежити його вплив

    Кулеба попередив про фатальні наслідки: Зеленський має або звільнити Сирського, або обмежити його вплив

    Колишній міністр закордонних справ України Дмитро Кулеба прокоментував гострий конфлікт між колишнім очільником Міністерства оборони Михайлом Федоровим та головнокомандувачем Збройних сил України Олександром Сирським. За його оцінкою, після того як президент Володимир Зеленський фактично зробив вибір на користь однієї зі сторін, повернення Федорова на попередню посаду вже не забезпечить нормальної та продуктивної роботи оборонного відомства.

    Кулеба провів паралель із власним досвідом роботи на посаді міністра закордонних справ. Він пригадав ситуацію, коли президент у питаннях зовнішньої політики дедалі більше покладався на тодішнього керівника Офісу президента Андрія Єрмака. За словами дипломата, саме тоді він дійшов висновку, що перебування на міністерській посаді втрачає сенс, якщо глава держави зробив ставку на іншу людину у відповідній сфері.

    «Немає сенсу залишатися міністром будь-чого, якщо президент у цій сфері зробив ставку на іншу людину», — заявив Кулеба. Він додав, що в подібній конфігурації посадовець може формально зберігати повноваження, але фактично втрачає можливість реалізовувати власну політику та впливати на ключові рішення.

    Саме тому, на думку колишнього глави МЗС, заклики повернути Михайла Федорова на посаду міністра оборони не вирішують головної проблеми. Навіть у разі формального поновлення він опинився б у ситуації, коли президент, міністр і головнокомандувач діють окремо та не мають спільного бачення. Кулеба описав таку модель як існування кожного керівника у власній «бульбашці», що особливо небезпечно для держави, яка веде повномасштабну війну.

    Конфлікт між Федоровим і Сирським став публічним після серії різких заяв колишнього міністра оборони. Федоров звинуватив військове керівництво у блокуванні запропонованих Міністерством оборони реформ, зокрема змін у системі комплектування війська та запровадження нової моделі контрактів.

    За словами Федорова, успішний перехід ЗСУ на нові контракти залежав не лише від цифрових рішень чи фінансування, а й від готовності командирів та Генерального штабу змінювати усталені підходи. Він стверджував, що на найвищому рівні ініціативи Міноборони стикнулися зі свідомим спротивом, а відповідальність за системну кризу у сфері мобілізації поклав особисто на Сирського.

    Федоров також заявив, що запропоновані його командою зміни почали блокувати, тоді як головнокомандувач нібито уникав прямого обговорення проблем. Колишній міністр звинуватив Сирського в інтригах і небажанні зосередитися на пошуку асиметричних способів протидії Росії.

    «Замість того, щоб придумати, як асиметрично перемогти Росію, він придумав, як розколоти країну», — заявив Федоров, описуючи наслідки протистояння між оборонним відомством та військовим командуванням.

    Президент Володимир Зеленський публічно визнав, що між міністром оборони та головнокомандувачем існували серйозні суперечності. За інформацією джерел «Української правди», під час спілкування з депутатами фракції «Слуга народу» президент пояснював кадрові рішення тим, що більше не міг допустити постійного протистояння між Міністерством оборони та Генеральним штабом.

    Співрозмовники видання передавали слова Зеленського про те, що ситуація доходила до абсурду: Сирський міг звинувачувати Міноборони у ненаданні ресурсів для певних операцій, тоді як Федоров стверджував, що необхідні засоби були передані, але військове керівництво неправильно їх використовувало.

    Президент наголошував, що у країні, яка воює, Міністерство оборони та Генеральний штаб не можуть вести боротьбу між собою. Водночас він нібито визнав, що за логікою ситуації змінювати варто було б обох керівників, однак одночасно ухвалити два настільки масштабні кадрові рішення він не готовий.

    Після відставки Федорова Зеленський заявив, що той має залишитися у президентській команді, однак не уточнив, яку саме посаду йому можуть запропонувати. Президент також прокоментував акції на підтримку колишнього міністра, зазначивши, що громадяни мають право висловлювати свою позицію, а влада чує суспільство.

    Сирський у відповідь на гостру критику не став публічно розбирати кожне звинувачення Федорова. Головнокомандувач подякував колишньому міністру за роботу та побажав йому залишатися в команді України. Він наголосив, що керівництву держави та військовим зараз необхідно зосередитися на війні й ефективній стратегії, яка, за його словами, демонструє конкретні результати.

    Водночас Дмитро Кулеба вважає, що проблема значно ширша за особисті взаємини двох посадовців. Окрему увагу він звернув на небезпеку надмірної концентрації впливу в руках однієї людини. За словами дипломата, українська політична історія вже демонструвала, що ситуація стає загрозливою, коли певний посадовець починає вважати себе всесильним і переконаний, що може вирішувати з президентом будь-які питання на власну користь.

    Кулеба прямо заявив, що глава держави має або розв’язувати питання про звільнення Сирського, або встановити для головнокомандувача чіткі інституційні обмеження. На думку колишнього міністра, не можна чекати, доки ситуація погіршиться, оскільки наслідки помилок у військовому управлінні вимірюються не лише політичними рейтингами чи кар’єрами чиновників.

    «За це буде заплачено людськими життями і дедалі більшими руйнуваннями», — попередив Кулеба.

    Ця заява стала однією з найжорсткіших публічних оцінок ролі Сирського з боку колишнього високопосадовця. Кулеба фактично закликав президента не обмежуватися заміною міністра оборони, а оцінити весь механізм ухвалення рішень у секторі безпеки й оборони.

    Ситуація навколо Федорова і Сирського оголила давню проблему розподілу повноважень між цивільним та військовим керівництвом. Міністерство оборони відповідає за формування політики, ресурсне забезпечення, закупівлі, цифровізацію та організацію системи комплектування. Головнокомандувач і Генеральний штаб безпосередньо відповідають за планування та ведення бойових дій, застосування військ і реалізацію рішень на фронті.

    У теорії ці дві частини оборонної вертикалі повинні працювати як єдина система. Однак за відсутності довіри та чітких механізмів координації суперечки щодо ресурсів, мобілізації, кадрової політики чи технологічних реформ можуть перетворюватися на боротьбу за вплив.

    До публічної дискусії долучилися й представники військового середовища. Командувач Об’єднаних сил Михайло Драпатий підтримав курс на зміни, який асоціювали з командою Федорова, та наголосив, що армії потрібні нові правила. За його словами, правильні рішення не повинні залежати лише від особистої сміливості окремого командира або від підтримки конкретної команди в міністерстві.

    Раніше Сирський і Федоров публічно заперечували наявність масштабного конфлікту. Ще наприкінці червня головнокомандувач говорив, що кожна зі сторін виконує власні завдання, хоча й визнавав періодичне виникнення питань і суперечностей. Федоров також описував відносини з військовим керівництвом як робочі. Однак після урядових перестановок накопичені розбіжності вийшли у публічну площину.

    За даними джерел у парламентській фракції «Слуга народу», Зеленський не планував повторно вносити кандидатуру Федорова на посаду очільника Міноборони. Серед можливих претендентів на міністерське крісло називали Ігоря Клименка. Водночас остаточна роль Федорова в оновленій системі влади на момент появи цих повідомлень залишалася невідомою.

    Колишній міністр закордонних справ переконаний, що механічне повернення Федорова не відновить ефективність системи, якщо базове політичне рішення президента вже ухвалене. Для нормальної роботи міністр повинен мати не лише формальні повноваження, а й реальну довіру глави держави, можливість впливати на рішення та узгоджувати дії з військовим командуванням.

    Заява Кулеби стосується не лише кадрової долі Федорова або майбутнього Сирського. Вона порушує ширше питання про те, як у воюючій державі розподіляється влада, хто несе відповідальність за рішення та чи існують інституційні запобіжники від надмірного посилення окремих посадовців.

    На думку ексглави МЗС, конфлікт не можна просто приховати черговими кадровими перестановками. Якщо президент зберігає Сирського на посаді, він має чітко визначити межі його повноважень і забезпечити систему контролю. Якщо ж така модель не працює, кадрове рішення потрібно ухвалювати до того, як управлінські помилки призведуть до нових втрат на фронті та руйнувань у тилу.

  • Одразу після звільнення Федорова: Єрмак відвідав командний пункт Сирського — що відбувається

    Одразу після звільнення Федорова: Єрмак відвідав командний пункт Сирського — що відбувається

    Андрій Єрмак увечері 16 липня відвідав пункт управління головнокомандувача Збройних сил України Олександра Сирського в одній з прифронтових областей. Про це повідомила «Українська правда» з посиланням на власні джерела серед військових та правоохоронців. За інформацією співрозмовників видання, зустріч відбулася вже після звільнення Михайла Федорова з посади міністра оборони та на тлі його гучного публічного конфлікту з головнокомандувачем ЗСУ.

    Деталі самої зустрічі наразі залишаються невідомими. Джерела не розкрили ні її тривалості, ні тем, які обговорювалися під час візиту. Також відсутні офіційні коментарі від Андрія Єрмака або Генерального штабу. «Українська правда» повідомила, що звернулася до Єрмака за коментарем та направила офіційний запит Олександру Сирському, однак на момент публікації відповіді не було.

    Поява інформації про поїздку Єрмака викликала підвищену увагу через політичний контекст останніх днів. За кілька годин до цього президент Володимир Зеленський оголосив про кадрові зміни в Міністерстві оборони після відкритого конфлікту між тодішнім міністром оборони Михайлом Федоровим та головнокомандувачем ЗСУ Олександром Сирським. Зеленський визнав, що співпраця між двома керівниками фактично зайшла у глухий кут, а суперечності негативно впливали на роботу оборонного сектору.

    Сам Михайло Федоров після відставки заявив, що неодноразово пропонував президенту змінити головнокомандувача ЗСУ Олександра Сирського та начальника Генерального штабу Андрія Гнатова. На його думку, такі кадрові рішення були необхідні для переходу до сучаснішої моделі ведення війни, розвитку технологічних рішень та активнішого застосування асиметричних засобів боротьби проти Росії. Федоров стверджував, що практично всі ініціативи Міністерства оборони щодо реформування армії стикалися із системним спротивом військового командування.

    У відповідь на ці заяви Сирський не вступав у публічну полеміку. Він лише зазначив, що сподівається на подальшу роботу Федорова в українській команді та подякував йому за зроблене. Водночас президент Зеленський підтвердив, що між міністром оборони та головнокомандувачем існували серйозні розбіжності щодо управління військом, мобілізації та вирішення проблем на фронті.

    За даними джерел «Української правди», саме конфлікт між Федоровим і Сирським став однією з головних причин рішення президента про кадрові зміни. Зеленський підкреслив, що в умовах війни Міністерство оборони та Генеральний штаб повинні працювати як єдина система, а постійне протистояння між двома центрами ухвалення рішень є неприйнятним.

    Відставка Федорова спричинила помітний суспільний резонанс. У Києві та низці інших міст України відбулися акції на його підтримку. Учасники протестів закликали президента повернути Федорова на посаду та не змінювати курс на цифровізацію армії й розвиток сучасних технологій. За інформацією міжнародних агентств, звільнення одного з найпопулярніших урядовців стало причиною найбільших внутрішньополітичних протестів за останній час.

    На цьому тлі візит Єрмака до Сирського став предметом активного обговорення. Водночас жодних підтверджених даних про зміст переговорів наразі немає. Будь-які припущення щодо ухвалення кадрових рішень, обговорення ситуації навколо Федорова чи майбутнього керівництва ЗСУ залишаються непідтвердженими.

    Варто зазначити, що повідомлення стосується лише самого факту поїздки, який, за даними «Української правди», підтвердили джерела серед військових та правоохоронців. Інформації про те, чи були присутні інші посадовці, скільки тривала зустріч і які рішення могли бути ухвалені, наразі немає.

    Паралельно президент Зеленський продовжив формування нового складу уряду. Він повідомив про намір запропонувати Верховній Раді кандидатуру Євгенія Хмари на посаду міністра оборони, а до ухвалення відповідного рішення Хмара виконуватиме обов’язки очільника оборонного відомства. Таким чином, кадрові зміни відбуваються одночасно із пошуком нової моделі взаємодії між Міністерством оборони та Генеральним штабом.

    На цей момент офіційних заяв щодо візиту Єрмака до командного пункту Сирського не оприлюднено, а тому його мета та результати залишаються невідомими. Єдиним підтвердженим фактом є сам візит, про який повідомили джерела «Української правди», тоді як будь-які інші версії або припущення наразі не підтверджені.

  • Сирському шукають заміну – Зеленський планує звільнити головнокомандувача ЗСУ. Джерела

    Сирському шукають заміну – Зеленський планує звільнити головнокомандувача ЗСУ. Джерела

    За інформацією наших джерел, протягом наступного тижня може бути звільнений головнокомандувач ЗСУ Олександр Сирський.

    “Сирського можуть звільнити протягом тижня, наразі йому шукають заміну.

    Зеленський у такій ситуації, що йому доведеться ухвалити жорстке рішення” – зазначає джерело.

    Нагадаємо, раніше екс-міністр МЗС Дмитро Кулеба заявив, що головнокомандувач ЗСУ Олександр Сирський теж має бути звільнений, якщо у нього був конфлікт з Михайлом Федоровим, що призвело до відставки міністра оборони.

  • Сирський відповів Федорову після гучних звинувачень: що приховав головком між рядків

    Сирський відповів Федорову після гучних звинувачень: що приховав головком між рядків

    Головнокомандувач Збройних сил України Олександр Сирський уперше публічно прокоментував завершення роботи Михайла Федорова на посаді міністра оборони. Він подякував колишньому очільнику відомства за співпрацю та побажав йому й надалі залишатися «в команді України». Водночас Сирський не став прямо відповідати на гострі звинувачення, які Федоров раніше висунув на адресу головнокомандувача та Генерального штабу.

    Заява Сирського з’явилася 16 липня на тлі масштабного суспільного резонансу, акцій на підтримку Федорова та відкритої дискусії про конфлікт між цивільним і військовим керівництвом оборонного сектору. Головком наголосив, що зараз державі необхідно зосередитися на війні та продовжувати реалізацію стратегії, яка, за його словами, вже демонструє конкретні результати.

    У своєму дописі Сирський окремо згадав оборону Києва на початку повномасштабного вторгнення. Він заявив, що пишається результатами Київської оборонної операції 2022 року, завдяки якій українським військам вдалося відстояти столицю. За словами головкома, саме це сьогодні дозволяє проводити у Києві брифінги, формувати бачення подальшого розвитку та ухвалювати державні рішення.

    Сирський також зазначив, що докладе всіх зусиль, аби подібні заходи й надалі могли проводитися у вільній та незалежній Україні. Для цього, за його словами, необхідно концентруватися на бойових діях і впроваджувати ефективні рішення, а не посилювати внутрішні суперечки.

    Звертаючись до Федорова, головнокомандувач подякував йому за роботу на посаді міністра оборони та побажав залишатися частиною української команди. Завершив він допис словами про спільний рух до перемоги.

    Попри примирливий тон, заява головкома була сприйнята частиною медіа як непряма відповідь на ранковий брифінг Федорова. Колишній міністр оборони вперше публічно розповів про масштаб суперечностей із Сирським та Генеральним штабом і заявив, що ще на початку роботи пропонував президенту Володимиру Зеленському замінити головнокомандувача та начальника Генштабу Андрія Гнатова.

    За словами Федорова, він не називав президенту конкретних кандидатів на ці посади, оскільки вважав, що кадрове рішення повинен ухвалювати сам Верховний головнокомандувач. Після того як Зеленський відмовився змінювати Сирського, міністр нібито погодився працювати з чинною військовою вертикаллю.

    Однак надалі, як стверджував Федоров, його команда зіткнулася з блокуванням структурних і кадрових ініціатив. Він заявляв, що протягом шести місяців Міноборони не змогло створити необхідні центри компетенцій, змінити організаційну структуру та перевести до відомства фахівців, здатних розвивати нові технологічні напрями.

    Федоров також звинуватив представників військової системи у поширенні неправдивої інформації про нього та заявив, що культура взаємних атак, блокування і перекладання відповідальності не дозволить Україні перемогти Росію. Сирський у своїй відповіді ці конкретні твердження не коментував і не пояснював позицію Генерального штабу щодо нібито заблокованих реформ.

    Фраза головкома про оборону Києва також привернула особливу увагу. Частина українських видань розцінила її як нагадування про власний внесок Сирського у відсіч російського наступу на столицю та непряму відповідь на критику з боку Федорова. Водночас сам головнокомандувач не пов’язував цей фрагмент допису із суперечкою з ексміністром.

    Суспільне протистояння навколо зміни керівника Міноборони посилилося після того, як у багатьох українських містах відбулися мирні акції. Учасники виступали проти відставки Федорова та закликали владу не згортати реформи, пов’язані з дронами, цифровізацією, оборонними закупівлями й оновленням системи управління військом.

    Сам Федоров заявляв, що учасники акцій вийшли не особисто за нього, а за право вимагати ефективнішої системи оборони. Він наголошував, що проблема полягає не в одній посаді, а в конструкції взаємодії між Міноборони та військовою вертикаллю, яка, на його думку, потребує змін.

    На тлі відставки Федорова рапорт про звільнення подав заступник командувача Повітряних сил ЗСУ Павло Єлізаров. Полковник заявив, що вважає усунення міністра серйозною загрозою для обороноздатності країни. Він пов’язав своє рішення з ризиком блокування стратегічних реформ у сфері протиповітряної оборони.

    Єлізарова призначили заступником командувача Повітряних сил у січні 2026 року. Він відповідав за розвиток так званої малої ППО та систем перехоплення російських дронів. Наказ про його призначення підписував саме Федоров, який тоді наголошував на необхідності створення ефективної системи боротьби з ударними безпілотниками.

    Офіційної інформації про задоволення рапорту Єлізарова станом на момент публікації не було. Водночас сам факт такого кроку з боку високопоставленого офіцера став одним із найбільш показових наслідків кадрового рішення навколо Міноборони.

    Раніше про завершення роботи радниками міністра заявили Сергій Стерненко та фахівець із радіоелектронних технологій Сергій «Флеш» Бескрестнов. Вони попередили, що після зміни керівництва їхні можливості впливати на державні закупівлі дронів, розвиток радіоелектронної боротьби та інші технологічні напрями суттєво скоротяться.

    На суспільний резонанс також відреагував керівник Офісу президента Кирило Буданов. Він закликав українців зберігати єдність і не дозволяти емоціям чи політичним суперечкам послаблювати державу зсередини. Водночас Буданов визнав право громадян ставити владі незручні запитання та вимагати пояснень щодо кадрових рішень.

    Зі свого боку президент Володимир Зеленський заявив, що розраховує на подальшу роботу Федорова у державній команді. Раніше ексміністр розповів, що глава держави пропонував йому стати президентським радником, однак він відмовився. При цьому Федоров не оголосив про перехід в опозицію і заявив про готовність надалі працювати заради України.

    Конфлікт Федорова і Сирського до відставки переважно залишався предметом кулуарних повідомлень. Джерела медіа стверджували, що сторони по-різному визначали пріоритети оборонної політики. Федоров робив ставку на цифровізацію, безпілотні системи, конкурентні закупівлі та залучення нових фахівців. Військове командування, за даними журналістів, вимагало швидше закривати конкретні оперативні потреби фронту та фінансувати визначену Генштабом номенклатуру озброєння.

    Після брифінгу ексміністра суперечка вперше вийшла у публічну площину. Федоров відкрито заявив про блокування реформ і необхідність кадрових змін, тоді як Сирський у відповідь наголосив на результатах чинної військової стратегії, обороні Києва та необхідності об’єднатися навколо війни.

    Заява головкома не дала відповідей на ключові питання, які прозвучали від Федорова. Сирський не пояснив, чи справді Генштаб блокував переведення людей до Міноборони, створення центрів компетенцій та зміну організаційної структури. Не було й відповіді на твердження про відмінності у підходах до закупівель і використання оборонних коштів.

    Водночас головнокомандувач дав зрозуміти, що не прагне перетворювати конфлікт на тривалу публічну сварку. Його слова подяки та побажання залишитися «в команді України» виглядають спробою знизити напругу після одного з найгостріших кадрових скандалів у воєнному керівництві.

    Найважливішим тепер залишається питання, що буде із реформами, які команда Федорова розпочала за шість місяців у Міноборони. На офіційному сайті відомства 16 липня опублікували перелік із 22 ключових результатів його роботи, серед яких нові військові контракти, збільшення виплат, автоматизовані переведення через «Армію+», механізми повернення із самовільного залишення частини та розвиток технологічних систем.

    Від того, чи продовжаться ці проєкти після зміни міністра, залежатиме й оцінка нинішнього кадрового рішення. Якщо нове керівництво збереже технологічний курс і водночас налагодить робочий зв’язок із Генштабом, конфлікт можуть сприйняти як болісне, але необхідне перезавантаження. Якщо ж реформи почнуть згортатися, слова Сирського про ефективну стратегію навряд чи знімуть суспільні запитання.

    Поки що позиції сторін виглядають принципово різними. Федоров стверджує, що без зміни військової системи Україна не зможе використати технологічну перевагу та перемагати з меншими втратами. Сирський наполягає, що чинна стратегія вже приносить результати, а головним завданням має залишатися концентрація на фронті.

    Попри це, обидва публічно говорять про роботу заради України та перемоги. Чи стане заява Сирського початком зниження напруги, чи лише паузою перед новими публічними суперечками, залежатиме від наступних кадрових рішень президента, реакції Генштабу на звинувачення Федорова та долі започаткованих у Міноборони реформ.

  • Від «Дії» до дронової революції: чому тисячі українців вийшли на захист Михайла Федорова

    Від «Дії» до дронової революції: чому тисячі українців вийшли на захист Михайла Федорова

    Уранці 16 липня центральні вулиці та площі багатьох українських міст знову заповнили люди з картонними плакатами. У Києві, Львові, Харкові, Одесі, Дніпрі, Черкасах, Запоріжжі, Рівному та Івано-Франківську відбувалися акції проти усунення Михайла Федорова з посади міністра оборони. Протестувальники вимагали продовження військових реформ, розвитку технологічної армії та відмови від повернення до радянських управлінських підходів.

    Події нагадали масштабні виступи громадянського суспільства влітку 2025 року, коли українці протестували проти обмеження незалежності антикорупційних органів. Тоді президент Володимир Зеленський під тиском вулиці змінив позицію. Цього разу каталізатором стало кадрове рішення щодо одного з найбільш упізнаваних і технологічно орієнтованих представників президентської команди.

    За інформацією міжнародних агентств, у Києві на акцію вийшли понад тисяча людей, а протести відбулися і в інших регіонах. Учасники скандували прізвище Федорова, вимагали його повернення та критикували головнокомандувача ЗСУ Олександра Сирського, конфлікт із яким називають однією з головних причин урядової кризи.

    Михайло Федоров народився 21 січня 1991 року у Василівці Запорізької області. Він здобув освіту в Запорізькому національному університеті, а до приходу у велику політику працював у сфері цифрового маркетингу та керував власною SMM-компанією. У 2018 році Федоров був операційним директором проєкту «Суперлюди», а під час президентської кампанії 2019 року очолив digital-напрям команди Володимира Зеленського.

    Після перемоги Зеленського Федоров став його позаштатним радником із цифрових питань, а згодом був обраний народним депутатом від «Слуги народу». Проте депутатський мандат він склав уже в серпні 2019 року, отримавши посаду віцепрем’єр-міністра — міністра цифрової трансформації. У наступні роки він зберігав місце в усіх урядах, сформованих за президентства Зеленського, що зробило його одним із найдовговічніших членів владної команди.

    Головним проєктом Федорова стала цифрова держава. Його команда створила застосунок і портал «Дія», через які українці отримали доступ до електронних документів, реєстрації бізнесу, соціальних виплат, податкових послуг, допомоги після пошкодження житла та десятків інших державних сервісів. Стратегія Мінцифри полягала в максимальному переведенні бюрократичних процедур в онлайн та відмові від паперових довідок і черг.

    За керівництва Федорова також розвивалися «Дія.City», «Дія.Освіта», «Дія.Бізнес», електронний підпис у смартфоні, послуга «єМалятко», програми підтримки підприємців та цифровізації громад. Після початку повномасштабного вторгнення до цивільних сервісів додалися інструменти воєнного часу — повідомлення про пошкоджене майно, виплати постраждалим, цифрові документи та платформи для підтримки держави.

    Окремою сторінкою стала домовленість про швидке постачання Україні терміналів Starlink після вторгнення Росії. Федоров публічно звернувся до Ілона Маска, а супутниковий зв’язок став критично важливим для державних установ, військових підрозділів, лікарень та інфраструктури у перші місяці великої війни. Reuters називає саме роль у запуску «Дії», забезпеченні доступу до Starlink і розвитку дронових технологій ключовими елементами політичної репутації Федорова.

    У січні 2026 року перед чиновником постав новий і значно складніший виклик. 14 січня Верховна Рада підтримала його призначення міністром оборони. До цього, з липня 2025-го до січня 2026 року, він працював першим віцепрем’єр-міністром і міністром цифрової трансформації.

    На посаді очільника Міноборони Федоров намагався перенести до військової системи принципи, які використовував у Мінцифрі: швидкі рішення, цифровий контроль, аналіз даних, прозорі закупівлі та залучення приватних технологічних команд.

    Одним із перших масштабних рішень став запуск у системі DELTA інструменту Mission Control для обліку та аналізу бойового використання безпілотників. Уже на початку березня в системі було сформовано понад 150 тисяч цифрових звітів про виконані місії. Міноборони називало її основою управління безпілотними системами на підставі реальних даних із фронту.

    Паралельно розширювалося виробництво і закупівля дронів, прискорювалася інтеграція приватних розробок у військо та розвивалася модель співпраці з невеликими defense-tech-командами. Міністерство заявляло, що створює систему, яка дозволяє швидше тестувати, кодифікувати та масштабувати сучасні зразки озброєння.

    За даними Міноборони, від початку 2026 року до другої половини червня підрозділи безпілотних систем уразили понад 800 тисяч верифікованих російських цілей. До цього переліку входили особовий склад, артилерія, системи ППО, транспорт, штаби, склади та засоби радіоелектронної боротьби. Саме значне посилення дронової компоненти прихильники Федорова називають одним із його головних досягнень.

    За час його керівництва також було запроваджено нові бойові контракти з визначеними строками служби, правом на відстрочку після їх завершення та підвищеними виплатами за виконання завдань у найбільш небезпечних умовах. Для піхотних і штурмових посад Міноборони оголосило окрему модель контрактів із суттєво вищою грошовою винагородою.

    Іншим напрямком стало створення фізичного захисту прифронтової логістики. Міністерство планувало до кінця року облаштувати ще 4 тисячі кілометрів доріг антидроновими сітками. За офіційними даними, темп монтажу захисту зріс із п’яти кілометрів на добу в січні до дванадцяти в лютому.

    Утім, за яскравими технологічними проєктами залишалися фундаментальні проблеми. Федоров визнавав, що не встиг завершити організаційну трансформацію Міноборони за стандартами НАТО, перевести всі закупівлі на конкурентні тендери та побудувати повноцінну систему персональної відповідальності. Крім того, його критикували за відсутність швидкого розв’язання проблем мобілізації, самовільного залишення частин, ротацій і справедливих строків служби.

    Найгострішою проблемою став конфлікт із Олександром Сирським. За інформацією ЗМІ, міністр і головнокомандувач по-різному бачили пріоритети війни. Федоров робив ставку на технології, цифрове управління, дрони та реформу закупівель. Військове керівництво вимагало насамперед задоволення конкретних оперативних потреб і закупівлі озброєнь за визначеною ним номенклатурою.

    Після оголошення про звільнення Федоров заявив, що ще на початку роботи пропонував Зеленському змінити Сирського, однак президент вирішив залишити головнокомандувача. Після цього, за словами міністра, його команда зіткнулася з блокуванням кадрових і структурних ініціатив. Сирський та Генштаб розгорнуто на ці звинувачення не відповідали, тому вони залишаються позицією однієї сторони конфлікту.

    Усунення Федорова викликало не лише вуличні акції. Заступник командувача Повітряних сил Павло Єлізаров оголосив про звільнення, заявивши, що відставка міністра зашкодить обороноздатності та реформі протиповітряної оборони. Про припинення роботи радниками також повідомили Сергій Стерненко та фахівець із радіотехнологій Сергій «Флеш» Бескрестнов.

    Міжнародні медіа назвали ситуацію політичною кризою, яка оголила суперечності між реформаторською командою та традиційною військовою вертикаллю. Reuters зазначало, що прихильники Федорова пов’язують його популярність із покращенням військових результатів, розвитком безпілотників і спробами зруйнувати закриті бюрократичні механізми. Критики ж нагадують, що за шість місяців він не зміг розв’язати низку системних проблем армії.

    Саме тому протести 16 липня були не тільки акціями на підтримку конкретного посадовця. Для багатьох учасників Федоров став символом вибору між двома моделями держави й армії: повільною, закритою та ієрархічною системою і моделлю, побудованою на технологіях, конкуренції, відкритих даних та залученні нових людей.

    Офіційно Володимир Зеленський не представив суспільству детального пояснення відставки та не оголосив, як буде гарантовано продовження започаткованих реформ. Сам Федоров заявив, що не відмовляється від служіння державі, але від пропозиції стати радником президента відмовився.

    Тепер головне питання полягає вже не лише в тому, чи збереже Федоров місце в команді Зеленського. Українці очікують відповіді, чи продовжаться цифровізація армії, конкурентні закупівлі, розвиток дронів, реформа управління та залучення незалежних технологічних фахівців. Адже саме побоювання, що разом із міністром можуть зникнути й започатковані ним зміни, стало головною причиною, через яку тисячі людей знову взяли картонки та вийшли на українські площі.

  • «Перемога старих генералів»: чому Зеленський прибрав Федорова з Міноборони та хто виграв від гучної відставки

    «Перемога старих генералів»: чому Зеленський прибрав Федорова з Міноборони та хто виграв від гучної відставки

    Відставка Михайла Федорова з посади міністра оборони стала центральною подією масштабного кадрового перезавантаження української влади. На відміну від більшості змін у новому Кабінеті Міністрів, саме доля Федорова до останнього залишалася головною інтригою. Причиною такого інтересу була не лише стратегічна важливість Міністерства оборони, а й політична вага самого міністра, який входив до уряду ще з 2019 року та вважався одним із найбільш упізнаваних представників президентської команди.

    Офіційне пояснення рішення зводиться до глибокого конфлікту між цивільним керівництвом Міноборони та військовою вертикаллю на чолі з головнокомандувачем ЗСУ Олександром Сирським. За даними джерел українських медіа, Володимир Зеленський розповів депутатам фракції «Слуга народу», що більше не міг миритися із ситуацією, коли міністр оборони та головнокомандувач спілкувалися фактично через президента, а не напряму.

    Однією з ключових суперечок нібито був розподіл оборонних ресурсів. Військове командування вимагало закуповувати певні види озброєння та боєприпасів для конкретних операцій, тоді як команда Федорова робила ставку на інші напрямки, зокрема технологічні рішення, цифровізацію, дрони та зміну системи управління. Джерела описували ситуацію як зіткнення двох принципово різних моделей ведення війни: традиційної військової вертикалі та технологічного підходу, який намагався впровадити Федоров.

    Сам Федоров публічно підтвердив, що ще на початку своєї роботи в Міноборони пропонував Зеленському замінити Сирського та начальника Генерального штабу Андрія Гнатова. Конкретних кандидатів він, за власними словами, не називав, оскільки вважав, що остаточний вибір має зробити президент. Після відмови Зеленського міністр погодився працювати з чинним військовим керівництвом, однак згодом звинуватив Генштаб у блокуванні структурних і кадрових змін.

    Федоров стверджував, що за шість місяців його команда не змогла створити заплановані центри компетенцій, змінити організаційну структуру та залучити необхідних спеціалістів через відсутність погоджень із боку Генерального штабу. За його версією, окремі ініціативи доводилося реалізовувати нестандартними шляхами, однак це не могло замінити повноцінної системної реформи.

    Інша претензія президента, про яку повідомляли джерела, стосувалася мобілізації. Зеленський нібито заявив депутатам, що Федоров не провів обіцяну реформу системи поповнення війська. При цьому наступником міністра розглядають Ігоря Клименка, який до урядового перезавантаження керував Міністерством внутрішніх справ. На думку президента, саме Клименко може впорядкувати мобілізаційні процеси та покращити взаємодію між силовими структурами.

    Водночас офіційними поясненнями кулуарні розмови не обмежуються. Однією з найпоширеніших версій стала боротьба за контроль над величезними оборонними бюджетами. Після приходу до Міноборони Федоров почав змінювати усталені правила закупівель, посилювати цифровий контроль, впроваджувати нові критерії ефективності та перерозподіляти фінансування на користь технологічних напрямків.

    Подібні зміни неминуче зачіпали інтереси компаній, посередників, виробників та груп впливу, які роками працювали з оборонним відомством. Саме тому відставка Федорова може бути вигідною тим, хто прагне повернути попередні механізми розподілу державних коштів. Проте доказів того, що рішення президента було ухвалене винятково через тиск учасників оборонного ринку, немає. Це залишається однією з політичних версій, яку медіа наводять із посиланням на власні джерела.

    Ще одним можливим бенефіціаром кадрових змін називають голову парламентської фракції «Слуга народу» Давида Арахамію. Про напружені відносини між ним і Федоровим повідомлялося ще до нинішньої урядової кризи. Позиції Арахамії, за оцінками співрозмовників РБК-Україна, помітно посилилися після відходу Андрія Єрмака та зміни балансу сил у президентському оточенні.

    Під час формування нового уряду парламентська складова справді виявилася сильнішою, ніж під час попередніх кадрових перестановок. Частину кандидатів до Кабміну запропонували сам майбутній прем’єр Сергій Корецький, депутати та окремі групи всередині монобільшості. Це дало підстави говорити про посилення Верховної Ради та особисто Арахамії, який бере активну участь у переговорах щодо урядових посад.

    Імовірний прихід до уряду представників парламентської команди також може посилити контроль фракції над виконавчою владою. У кулуарах обговорювалися кандидатури народних депутатів Віталія Безгіна та Дениса Маслова на посади в Кабміні, а Міністерство у справах ветеранів, за попередніми даними, може очолити керівник Миколаївської ОВА Віталій Кім.

    На цьому тлі усунення Федорова, якого вважали самостійною політичною фігурою, послаблює одного з потенційних конкурентів Арахамії всередині владної команди. Водночас достовірно встановити, чи саме голова фракції став головним ініціатором відставки, неможливо. Офіційних підтверджень цього немає, а більшість відповідних тверджень ґрунтується на кулуарних оцінках.

    Ще більш політизованою є версія, що Зеленський вирішив заздалегідь нейтралізувати можливого конкурента. Федоров має високу публічну впізнаваність, асоціюється з цифровими реформами, не був пов’язаний із найбільшими корупційними скандалами та міг би стати помітним гравцем на майбутніх виборах.

    Співрозмовники в партії влади, однак, заперечують, що рейтинги Федорова становили для Зеленського реальну загрозу. Вони звертають увагу, що його політична підтримка була значно нижчою, ніж у колишнього головнокомандувача Валерія Залужного. Крім того, Федоров до останнього уникав відкритого протистояння з президентом і не заявляв про перехід в опозицію.

    Сам Зеленський після відставки нібито запропонував Федорову залишитися його радником. Колишній міністр повідомив, що від цієї пропозиції відмовився, але остаточно про вихід із президентської команди не оголошував. Його подальша політична роль поки що залишається невизначеною.

    Водночас суспільна реакція на рішення виявилася значно гострішою, ніж могли очікувати на Банковій. У Києві та інших містах пройшли акції проти відставки Федорова. Учасники вимагали не згортати технологічні та управлінські реформи в оборонному секторі та критикували збереження впливу старої військової системи.

    На знак протесту полковник Павло Єлізаров подав рапорт про звільнення з посади заступника командувача Повітряних сил ЗСУ. Він назвав усунення Федорова «великим злом» і заявив, що блокування започаткованих реформ у протиповітряній обороні може призвести до нових жертв та руйнувань.

    Про завершення роботи також повідомили радники міністра Сергій «Флеш» Бескрестнов і Сергій Стерненко. Вони заявили, що відставка обмежить їхні можливості впливати на розвиток безпілотних технологій, радіоелектронної боротьби та закупівель FPV-дронів для українського війська.

    Таким чином, рішення Зеленського вже спричинило втрату частини команди, яка відповідала за технологічні та інноваційні напрямки. Головним ризиком тепер стає не сама зміна прізвища на дверях міністерського кабінету, а можлива зупинка або перегляд проєктів, які перебували на стадії реалізації.

    Імовірне призначення Ігоря Клименка міністром оборони фактично означатиме перемогу прихильників більш традиційної силової моделі управління. Клименко має великий досвід роботи у правоохоронній системі, однак не керував Збройними силами чи оборонним відомством. Його основним завданням, як очікується, стане впорядкування мобілізації та відновлення робочої взаємодії з Генеральним штабом. Інформацію про намір Зеленського внести його кандидатуру повідомили одразу кілька медіа з посиланням на джерела та депутатів.

    У депутатському корпусі при цьому немає впевненості, що заміна міністра автоматично розв’яже проблему мобілізації. Система комплектування війська залежить не лише від Міноборони чи МВС, а й від законодавства, роботи територіальних центрів комплектування, командування, місцевої влади та суспільної довіри.

    Показово, що раніше одна з концепцій Федорова передбачала активніше залучення поліції до мобілізаційного процесу, однак тоді вона не отримала підтримки президента. Тепер керувати реформою може сам колишній очільник МВС, чия структура мала відігравати в ній одну з головних ролей.

    Попри відставку Федорова, Зеленський, за даними джерел, не виключав майбутньої заміни Сирського, однак лише тоді, коли для цього настане відповідний момент. Це означає, що нинішнє рішення може бути не завершенням кадрової перебудови оборонної вертикалі, а лише її першим етапом.

    Наразі ж підсумок протистояння виглядає однозначно: Федоров залишає Міноборони, Сирський зберігає посаду, а вплив Генштабу та традиційного військового керівництва посилюється. Одночасно Давид Арахамія та парламентська частина владної команди отримують більше можливостей впливати на склад уряду, тоді як учасники старої системи оборонних закупівель можуть спробувати переглянути запроваджені правила.

    Проте остаточно визначити, хто стане головним переможцем цієї кулуарної боротьби, можна буде лише після призначення нового міністра та його перших рішень. Якщо технологічні реформи, прозорі закупівлі й розвиток безпілотних систем продовжаться, кадрова зміна може залишитися спробою налагодити взаємодію між Міноборони та Генштабом. Якщо ж ці процеси почнуть згортатися, відставка Федорова виглядатиме як перемога старої військово-бюрократичної системи над командою, яка намагалася її змінити.