Вищий антикорупційний суд затвердив вироки у справі про масштабне розкрадання коштів у комунальному підприємстві «Харківські теплові мережі», де йшлося про привласнення 128 мільйонів гривень бюджетних коштів та кредитних ресурсів Світового банку. Вироки отримали топменеджер підприємства Сергій Волик та колишній керівник відділу закупівель Валерій Морозов.
Як встановило слідство, ключові фігуранти організували схему закупівель, у межах якої підконтрольні структури постачали КП товари за завищеними цінами. Йшлося про широкий перелік позицій — від технічної солі до труб, необхідних для ремонту та експлуатації тепломереж. Загальний обсяг контрактів із пов’язаними компаніями сягнув 280 мільйонів гривень.
Частина цих коштів була надана Харкову у вигляді позики Світового банку на модернізацію інфраструктури, інша — це кошти місцевого бюджету, тобто гроші харків’ян. За оцінками слідства, місто через цю схему втратило понад 100 мільйонів гривень.
У центрі схеми перебував колишній перший віцепрезидент футбольного клубу «Металіст», який за кілька років до повномасштабного вторгнення неочікувано очолив один із ключових напрямів у «Харківських тепломережах». Саме через його зв’язки з бізнес-структурами, пов’язаними з оточенням бізнесмена Олександра Ярославського, контракти масово отримували «свої» фірми. Організатора цієї схеми, якого в матеріалах слідства ідентифікують ініціалами «К. С. О.», досі не затримали.
Водночас Сергій Волик і Валерій Морозов уклали з прокуратурою угоди про визнання винуватості. Суд їх затвердив, що дозволило обом уникнути реального тюремного ув’язнення. Після оголошення вироків фігуранти вийшли на свободу.
Рішення ВАКСу викликало резонанс, оскільки йдеться про кошти, які мали бути спрямовані на відновлення критичної інфраструктури Харкова в умовах війни, але натомість опинилися у приватних кишенях через схеми із завищеними закупівлями.
Харківський олігарх Олександр Ярославський, який з початку повномасштабного вторгнення фактично проживає в Лондоні, зміг “порішати” в українських судах за смертельну ДТП та ще ряд кримінальних справ пов’язаних з відмиванням коштів та держзрадою.
Нагадаємо, у травні цього року Київський районний суд м. Харкова виніс вирок у справі про приховування злочину у смертельній ДТП з кортежем бізнесмена Олександра Ярославського, що сталася 9 лютого 2022 року на трасі “Харків – Київ – Довжанський”.
ФОТО: Авто Ярославського після ДТП та фото чоловіка, який взяв на себе відповідальність за ДТП, але не міг бути за кермом
За інформацією ЗМІ, в автомобілі Mercedes-Benz G-63 AMG, що спричинив ДТП був особисто Олександр Ярославський, який відразу після інциденту терміново вилетів до Лондона. А судили зовсім інших осіб, але і вони не понесли покарання, відбувшись умовними термінами.
Нагадаємо, в березні цього року в офісах групи DCH оперативниками ДСР та слідчими Головного слідчого управління Нацполіції було проведено 49 обшуків. Зокрема, у Києві, Харкові, Одесі та Дніпрі, в офісних приміщеннях та за адресами проживання топ менеджменту групи.
ФОТО: В компанії DCH Олександра Ярославського проходять обшуки у справі “Укрнафти”
Оперативники Департаменту стратегічних розслідувань встановили, що підконтрольні організатору схеми компанії укладали з нафтопереробною корпорацією договори на поставку нафтопродуктів, за які не розраховувались. Натомість легалізовували отримані кошти через ряд удаваних угод.
За це слідчі Нацполіції оголосили всім девʼятьом учасникам організованої групи про підозру за заволодіння чужим майном шляхом зловживання службовою особою своїм службовим становищем, вчиненого організованою групою, в особливо великих розмірах (ч. 5 ст. 191 Кримінального кодексу України). Крім того, поліцейські наклали арешти на рахунки у цінних паперах французької інвестиційної компанії, дотичної до ексголови та на корпоративні права низки підприємств.
У ході подальшого слідства поліцейські встановили, що підприємства, яким відвантажувалося пальне, не були кінцевими отримувачами коштів від його подальшої реалізації. Здебільшого, ці кошти перераховувалися на підставі вдаваних угод підприємствам фінансово промислової групи. Водночас, DCH назвала обшуки «незаконними» й звинуватила правоохоронців у «необґрунтованому тиску на бізнес-діяльність групи».
В контексті уміння Олександра Ярославського домовлятись з судами та правоохоронцями, варто також згадати скандал зі спробою продажу стратегічного українського підприємства «Мотор Січ» китайцям. Власне кажучи, китайців цікавило не саме підприємство, а секретні передові технології конструкторського бюро з виробництва авіаційних і вертолітних двигунів.
ФОТО: Україно-китайский стенд Мотор Січ
Нагадаємо, у січні 2018 року Служба безпеки України викликала Олександра Ярославського для надання свідчень як свідка у кримінальному провадженні щодо ПАТ «Мотор Січ» за ст. 14 («Приготування до кримінального правопорушення»), ст. 111 («Державна зрада»), ст. 113 («Диверсія») Кримінального кодексу України.
Власне кажучи, по цим звинуваченням уже третій рік знаходиться в СІЗО екс-президент Мотор Січі Вячестав Богуслаєв. Але в плани Олександра Ярославського відвідини Лук’янівського СІЗО явно не входили, тому через своїх російських друзів з найближчого оточення Володимира Путіна, проти Ярославського 1 листопада 2018 року вводяться російські санкції.
ФОТО: Олександр Ярославський зі своїми друзями з найближчого оточення Володимира Путіна
Завдяки вчасно введеним російським санкціям, питання про держзраду Ярославського на офіційному рівні втратило актуальність, що дало йому можливість і надалі лобіювати китайсько-російські інтереси по доступу до секретних розробок Мотор Січі.
Врешті решт, угоду заблокували американці, які були категорично проти отримання росіянами та китайцями доступу до такого роду технологій. Тим паче, що в той час американська розвідка уже фіксувала підготовку військ РФ до початку повномасштабного вторгнення на територію України.
В контексті “китайсько-російського сліду” в біографії Олександра Ярославського окремо варто відзначити наявність у харківського бізнесмена британського паспорта. Адже Лондонські суди не настільки лояльні до мільярдерів з російсько-китайським бекграундом, як українські.
Харківський суд виніс вирок у гучній справі про смертельну ДТП, яка сталася 9 лютого 2022 року за участі автомобіля з кортежу відомого бізнесмена Олександра Ярославського. Суд визнав винними двох чоловіків у спробі приховати злочин і засудив їх до трьох років позбавлення волі. Втім, відбувати покарання їм не доведеться — суд призначив умовний термін з випробувальним строком на один рік.
Унаслідок аварії, яка сталася на трасі Київ — Харків — Довжанський, загинув 36-річний житель Харківщини. На місці трагедії слідчі знайшли номерний знак «0018», який належав машині з кортежу Ярославського. Сам бізнесмен стверджував, що не був присутній при ДТП, а в його компанії заявили, що за кермом був водій допоміжної служби. Цей водій згодом з’явився до поліції та «зізнався», однак пізніше з’ясувалося, що він не мав жодного стосунку до події — це була фальсифікація.
Обох чоловіків — уродженця Українська та мешканця Дергачів — суд визнав винними в спробі приховати злочин. Їм доведеться також компенсувати понад 275 тисяч гривень, витрачених на експертизи. Однак від обвинувачення у залишенні потерпілого в небезпеці довелося відмовитись — через сплив терміну давності.
Справу від самого початку супроводжували гучні скандали. Міністр МВС Денис Монастирський вже на наступний день після трагедії звільнив начальника харківської поліції та заявив про спробу фальсифікації. Було виявлено зникнення одягу загиблого з моргу, який «знайшли» наступного дня. А вже 18 лютого експертиза підтвердила: авто з кортежу мали сліди замивання, ймовірно після наїзду.
Олександр Ярославський на той час перебував у Лондоні й заявляв, що слідство має політичну мету. Попри резонансність справи, фігуранти відбулися легким вироком, а суспільство залишилось без відповіді на головне питання — хто ж насправді був за кермом у момент смертельного наїзду.
У лютому 2023 року Володимир Зеленський заявив, що він “знищив олігархів” в Україні. Так він підсумував на той момент результати майже чотирирічної діяльності на посаді президента.
Через пів року після цих заяв Венеціанська комісія розкритикувала президентський закон “Про запобігання загрозам національній безпеці, пов’язаним із надмірним впливом осіб, які мають значну економічну або політичну вагу в суспільному житті (олігархів)”, який тепер називають законом про деолігархізацію.
Юристи комісії вказували, що закон занадто персоніфікований і каральний і рекомендували поставити його на паузу. Влада погодилася на це й, зокрема, призупинила створення публічного реєстру олігархів, до якого планували включити понад 80 бізнесменів.
У звіті у листопаді Європейська комісія серед трьох проблемних сфер, які Україна має подолати для старту переговорів про вступ до ЄС, назвала недостатній прогрес у зменшенні впливу олігархів.
Але у той самий час за майже два роки війни статки і вплив тих, кого в Україні заведено називати олігархами, суттєво зменшилися.
Олігархічний капітал
Оскільки закон, у якому містилися визначення поняття “олігарх” і критерії, за якими їх планували включати до реєстру, розкритикували у Євросоюзі, то зараз може йтися лише про “не юридичне визначення олігарха як особи, яка володіє значними активами і медіаресурсами та впливає на ситуацію в країні”, каже ВВС Україна експерт Центру економічної стратегії (ЦЕС) Володимир Ланда.
Оцінка статків олігархів має значні похибки через війну, а номінальна вартість активів далеко не завжди відображає реальну, наголошує він.
І все ж економісти ЦЕС в останньому дослідженні змогли оцінити частки різних типів капіталу в українській економіці, у тому числі олігархічного.
ЦЕС проаналізував капітал 300 найбільших підприємств України, а також державних та комунальних підприємств і змоделював їх розподіл за типами капіталу.
Як розповідає Володимир Ланда, який є одним з авторів дослідження, на сьогодні олігархічний капітал становить п’яту частину – 21% – від усього капіталу.
Як вважає експерт CASE Україна Володимир Дубровський, ще рано говорити про те, що олігархічна система знищена, як про це заявляв майже рік тому президент Зеленський.
“Олігархи, як і корупція, це не якісь явища, що існують самі по собі, вони є проявами системних проблем, які є в країні. І вони нікуди не поділися. Бо поєднання бізнесу і влади, якщо не на центральному, то на місцевому рівнях точно лишаються. Хоча вплив олігархів впав, і вони розуміють, що зараз не на часі просувати свої політичні інтереси”, – каже Володимир Дубровський у розмові з ВВС Україна.
У той самий час, каже експерт Центру економічної стратегії Володимир Ланда, частка олігархічного капіталу, імовірно, змінюватиметься через об’єктивні причини.
“Ми бачимо, що в останні роки олігархи не з’являються. Більшість олігархів заробили свій капітал на приватизації 90-х років, а останні з’явилися, мабуть, за президентства Віктора Януковича, тобто понад 10 років тому”, – зазначає економіст у розмові з ВВС Україна.
Змінюється також структура капіталу.
“Зростає нове покоління бізнесу, зокрема ІТ компанії. Жодна з них не відзначалася у олігархічній приватизації 90-х, вони розвиваються завдяки власним талантам”, – додає Володимир Ланда.
Часткова деолігархізація відбулася?
Ті, кого в Україні заведено вважати олігархами, самі себе такими не вважають.
Рінат Ахметов називав себе “найбільшим приватним інвестором, роботодавцем і платником податків”, Віктор Пінчук вважав себе “бізнесменом і філантропом”.
Заперечували свою олігархічність й інші бізнесмени, яких традиційно такими вважали, і які, напевне, опинилися б в реєстрі олігархів, який готувала РНБО: Ігор Коломойський, Петро Порошенко, Юрій Костюк, Костянтин Жеваго, Олександр Ярославський, родина Герег.
Після рекомендації Венеціанської комісії призупинити антиолігархічний закон найбагатші бізнесмени отримали додаткові підстави не вважати себе олігархами.
Проте президент і його команда упевнені, що навіть сам факт ухвалення закону посприяв зменшенню їхніх “апетитів”.
“Я переконаний, що клан олігархів є найбільшим злом, який призвів до того стану, який є зараз. Ота спотворена модель економіки, штучне управління країною призвели до того, що Україна отримала лейбл дуже корумпованої країни, який нам доводиться відривати з кров’ю”, – запевняв в інтерв’ю Радіо “Свобода” голова Ради Руслан Стефанчук.
Він переконаний, що закон про деолігархізацію, попри критику його в європейських структурах, частково змінив статус олігархів, оскільки частина з них почала відмовлятися від майна.
Найбагатший з бізнесменів Рінат Ахметов влітку 2022 року, коли наближався час запуску реєстру олігархів, припинив випуск друкованих ЗМІ, які належали його корпорації СКМ, а також анулював ліцензії компанії “Медіа Група України” і таким чином зменшив шанси потрапити до реєстру олігархів.
Петро Порошенко також змінив статус “П’ятого” і “Прямого” телеканалів. І він сам, і холдинг “Вільні медіа”, який придбав телеканали, визнавали, що це зроблено вимушено, через вимоги закону про олігархів.
Проте головні втрати активів олігархи пов’язані з війною.
Найбільших збитків зазнали Рінат Ахметов та Ігор Коломойський.
Український Forbes підрахував, що активи Ахметова скоротилися на 64%, він втратив 8,8 млрд доларів. Найбільші з них – Маріупольський меткомбінат ім. Ілліча та “Азовсталь” – зруйновані, а енергетичні компанії, що входять до ДТЕК, зазнавали пошкоджень від ракетних атак.
Активи Ігоря Коломойського теж скоротилися, перш за все після націоналізації компаній “Укрнафта” та “Укртатнафта”. Він втратив близько мільярда доларів, залишившись із 800 млн доларів.
Через втрату “Укрнафти” і “Укртатнафти” збіднів і його бізнес-партнер Геннадій Боголюбов.
Щодо інших керівників великого бізнесу, яких зараховували до олігархів, то, хоча вони і втрачали активи, ці втрати були менш значними.
Металургійний бізнес Віктора Пінчука, харчовий – Петра Порошенка розташовані переважно на територіях, де не ведуться бойові дії, тому вони не припиняли роботу.
До списку багатіїв потрапляли власники мережі “Епіцентр” Олександр та Галина Гереги, а також сільськогосподарський магнат Юрій Костюк, чиї підприємства на початку війни постраждали. Але зниження прибутків у них теж не було таким суттєвим, як в Ахметова чи Коломойського.
Що далі?
Венеціанська комісія вважала, що концептуально закон про деолігархізацію неправильний і радила змінювати не його, а створювати систему правил, які б унеможливили появу олігархів.
Для цього треба ухвалювати десятки законів у сфері судочинства, боротьби з корупцією, відмивання грошей, державних закупівель, податків, фінансування партій. А це може забрати чимало часу.
Не можна сказати, що в останні роки Україна нічого не робила. Раніше у проміжних звітах Єврокомісія вказувала на певний прогрес. Парламент навіть в останні тижні перед самітом ЄС, який розпочнеться 14 грудня у Брюсселі, ухвалив чимало законів, рекомендованих євроструктурами.
Офіційний Київ сподівається, що вже зроблені країною кроки Євросоюз оцінить, і початок переговорів про вступ не заблокують.
