Daypolitico

Позначка: OPEC

  • Нафта падає до мінімуму за місяці

    Нафта падає до мінімуму за місяці

    Світові ціни на нафту продовжили зниження і опустилися більш ніж на 1% під час торгів у четвер, досягнувши найнижчих рівнів за останні кілька місяців. Ринок реагує на очікування швидкого відновлення постачання іранської нафти, можливе послаблення санкцій і зниження геополітичної напруги на Близькому Сході, що суттєво змінює баланс попиту і пропозиції на глобальному енергетичному ринку.

    Про це повідомляє Reuters.

    За підсумками торгів еталонна марка нафти Brent подешевшала на 1,02 долара, або на 1,28%, і опустилася до 78,53 долара за барель. Американська нафта WTI втратила 1,48 долара, або 1,93%, знизившись до 75,31 долара за барель. Обидва бенчмарки оновили мінімальні значення за кілька місяців, причому Brent опустилася до найнижчого рівня з 2 березня, а WTI — до мінімуму з 4 березня.

    Таке зниження означає, що ринок фактично повертається до більш спокійного цінового коридору після періоду різких коливань, які були спричинені загостренням ситуації на Близькому Сході. Інвестори дедалі більше закладають у ціни сценарій стабілізації постачання нафти з регіону Перської затоки та поступового повернення іранських обсягів на світовий ринок.

    Ключовим фактором тиску на ціни стала поява сигналів про можливу домовленість між США та Іраном, яка передбачає деескалацію конфлікту та часткове пом’якшення санкцій проти Тегерана. У межах попередніх домовленостей також обговорюється відновлення стабільної роботи Ормузької протоки — одного з найважливіших у світі морських маршрутів для транспортування нафти та зрідженого газу, через який проходить значна частина глобальних енергопотоків.

    За інформацією ринкових аналітиків, у центрі уваги перебуває механізм поступового повернення іранської нафти на ринок. Угода передбачає певний перехідний період, протягом якого Іран має забезпечити вільніше проходження суден через Ормузьку протоку, а також поступове відновлення експортних потоків. Ринок уже почав враховувати цей сценарій, що автоматично посилило тиск на котирування.

    Аналітик IG Тоні Сікамор зазначає, що енергетичні ринки почали «агресивно враховувати» більш швидке повернення іранських барелів, ніж очікувалося раніше. Це означає, що трейдери та інвестори закладають у поточні ціни збільшення пропозиції нафти в найближчій перспективі, що знижує спекулятивну премію, сформовану на тлі геополітичних ризиків.

    Водночас великі фінансові інституції оцінюють подальшу ситуацію на ринку по-різному. У Goldman Sachs очікують, що постачання з країн Перської затоки може повернутися до довоєнних рівнів уже до кінця липня, а видобуток нафти поступово стабілізується до жовтня. Для цього, за їхніми оцінками, потоки через Ормузький регіон мають зрости до близько 13 мільйонів барелів на добу, що становить приблизно 70% від попередніх показників.

    Натомість у BNP Paribas дотримуються більш обережного підходу, вважаючи рівень 75 доларів за барель потенційною «стійкою нижньою межею» для найближчого періоду. Там наголошують, що навіть за умов деескалації конфлікту залишаються ризики перебоїв у постачанні, а також фактор підвищеного попиту на енергоносії в окремих регіонах світу.

    Додатковий вплив на нафтовий ринок чинить і ситуація в Китаї, який залишається одним із найбільших споживачів енергоресурсів у світі. За прогнозом дослідницького підрозділу PetroChina, споживання нафти в країні у 2026 році може знизитися майже на 5% порівняно з попереднім роком через структурні зміни в енергетиці, перехід на альтернативні джерела та загальне уповільнення промислового попиту. Це створює додатковий довгостроковий тиск на глобальні ціни.

    Попри поточне зниження котирувань, експерти застерігають, що ситуація залишається нестабільною. Угода між США та Іраном, яка стала тригером для падіння цін, не вирішує низку ключових питань, зокрема щодо іранської ядерної програми, яка залишається предметом складних переговорів. Крім того, повне відновлення поставок нафти може затягнутися через технічні проблеми інфраструктури та логістичні обмеження в регіоні.

    Зокрема, частина танкерів, які були завантажені раніше, все ще перебуває у черзі в районі Перської затоки, а окремі об’єкти інфраструктури зазнали пошкоджень у попередній період ескалації. Це означає, що навіть за політичної домовленості фізичне повернення значних обсягів нафти на ринок не буде миттєвим.

    Таким чином, нафтовий ринок опинився в ситуації переоцінки ризиків, де геополітична премія поступово зменшується, а основним фактором стає очікуване збільшення пропозиції. Це вже призвело до помітного зниження цін, однак подальша динаміка залежатиме від швидкості реалізації домовленостей, стану світової економіки та балансу попиту і пропозиції в ключових регіонах споживання.

  • Нафта різко зросла через загострення між США та Іраном

    Нафта різко зросла через загострення між США та Іраном

    Світові ціни на нафту продовжили стрімке зростання після різкого загострення геополітичної ситуації на Близькому Сході, нового етапу тиску з боку Сполучених Штатів на Іран та повідомлень про можливу ескалацію військово-політичної напруги в регіоні. Інвестори реагують на зростання ризиків для постачання енергоносіїв, а також на потенційні перебої в ключових морських маршрутах, зокрема в Ормузькій протоці, через яку проходить значна частина світового експорту нафти.

    Станом на 10:00 за київським часом ціна нафти марки Brent становила 111 доларів за барель, тоді як американська WTI торгувалася на рівні 107,6 долара за барель, згідно з даними Trading Economics. Для порівняння, ще наприкінці попередньої торгової сесії, у п’ятницю 15 травня, Brent перебувала на рівні близько 108 доларів за барель, а WTI — близько 105 доларів, що означає суттєвий стрибок усього за короткий проміжок часу.

    Аналітики зазначають, що ринок нафти відреагував не лише на конкретні економічні чинники, а насамперед на різке зростання політичної невизначеності, пов’язаної з Іраном. У центрі уваги опинилися повідомлення про нові вимоги США до Тегерана в межах переговорів щодо ядерної програми, які фактично значно посилили позицію Вашингтона та були сприйняті як ультимативні.

    За даними медіа, зокрема іранського агентства Fars, новий пакет вимог Сполучених Штатів передбачає радикальні кроки з боку Ірану, включно з відмовою від накопичених запасів збагаченого урану, скороченням ядерної інфраструктури до одного об’єкта, а також заморожуванням ядерної програми на тривалий період — до 20 років. Окремим елементом цих вимог, за інформацією BBC, є також відмова США від будь-яких компенсаційних або репараційних зобов’язань.

    Такі умови, за даними джерел, були сприйняті Тегераном як неприйнятні та фактично заблокували прогрес у дипломатичних переговорах. На цьому тлі зросла ймовірність нового витка конфронтації між двома країнами, що автоматично підвищило премію за ризик на глобальному енергетичному ринку.

    Додатковий тиск на ринок створили заяви президента США Дональд Трамп, який попередив Іран про можливі наслідки у разі відсутності швидкого прогресу в переговорах. У своїх публічних виступах він заявив, що Тегерану “краще поквапитися”, інакше наслідки можуть бути “руйнівними”. Ці слова були сприйняті ринками як сигнал про можливу військову ескалацію, що традиційно призводить до зростання цін на нафту через ризики перебоїв постачання.

    Ситуацію додатково ускладнили повідомлення про атаку безпілотників на ядерний об’єкт в Об’єднаних Арабських Еміратах. Хоча офіційного підтвердження деталей інциденту немає, сам факт появи таких повідомлень посилив нервозність інвесторів. Ринок реагує особливо чутливо на будь-які сигнали про можливі удари по енергетичній або ядерній інфраструктурі в регіоні, який є одним із ключових центрів світового енергетичного виробництва.

    Окремим фактором тиску стало рішення США не продовжувати дію дозволу на купівлю російської нафти, який діяв із 13 березня. Це рішення фактично звузило очікувану пропозицію на світовому ринку, що додатково підтримало зростання цін. У поєднанні з нестабільністю на Близькому Сході це створило подвійний ефект дефіцитних очікувань серед трейдерів.

    Водночас особливу увагу ринку привертає ситуація в Ормузькій протоці — стратегічно важливому морському коридорі, через який транспортується значна частина нафти з країн Перської затоки. За наявними оцінками, комерційне судноплавство в регіоні суттєво скоротилося, а рух суден став обмеженим і нестабільним. Більшість суден, що залишаються в районі протоки, пов’язані з іранськими логістичними операторами, що ще більше посилює занепокоєння щодо можливих перебоїв у глобальних постачаннях.

    Експерти підкреслюють, що саме поєднання політичної напруги, ризиків військової ескалації та потенційних обмежень ключових морських маршрутів створює умови для подальшої волатильності на нафтових ринках. У разі нового загострення ситуації ціни можуть продовжити зростання, оскільки ринок закладає у вартість бареля не лише поточну пропозицію, а й очікування можливих перебоїв у майбутньому.

    Таким чином, нафтовий ринок опинився під впливом одразу кількох факторів високого ризику — дипломатичного, військового та логістичного, що формує одну з найнапруженіших ситуацій останнього часу в глобальній енергетичній системі.

  • OPEC+ підвищує квоти на нафту, але Ормуз блокує експорт

    OPEC+ підвищує квоти на нафту, але Ормуз блокує експорт

    Країни нафтового альянсу OPEC+ готуються ухвалити рішення про чергове — вже третє поспіль — підвищення квот на видобуток нафти. Як повідомляє Reuters із посиланням на джерела, відповідна домовленість може бути затверджена під час зустрічі ключових учасників у неділю.

    За попередніми даними, сім провідних країн альянсу планують збільшити видобуток приблизно на 188 тисяч барелів на добу у червні. Йдеться про Саудівську Аравію, Ірак, Кувейт, Алжир, Казахстан, Росію та Оман. Саме ці держави останніми роками формують ядро рішень щодо коригування нафтовидобутку в межах OPEC+.

    Попри намір збільшити видобуток, учасники ринку наголошують: фактичний ефект цього рішення буде обмеженим. Причина — триваюча війна між США та Іраном, яка розпочалася наприкінці лютого і призвела до різкого загострення безпекової ситуації в Перській затоці.

    Одним із ключових наслідків конфлікту стало закриття Ормузької протоки — одного з найважливіших транспортних коридорів для світової торгівлі нафтою. Через неї зазвичай проходить значна частина експорту з країн Перської затоки, включно із Саудівською Аравією, Іраком і Кувейтом.

    У результаті блокування протоки постачання нафти з регіону суттєво скоротилися або стали нестабільними. Це означає, що навіть за наявності формально підвищених квот країни фізично не зможуть швидко наростити експорт.

    Джерела зазначають, що рішення про підвищення квот має радше стратегічно-комунікаційний характер. Воно покликане продемонструвати, що OPEC+ готовий оперативно реагувати на зміну ситуації і збільшити постачання, щойно геополітична напруга знизиться.

    Фактично альянс сигналізує ринку, що має резервні потужності та політичну волю для стабілізації цін у разі відновлення нормальної логістики.

    Водночас аналітики підкреслюють, що навіть після відкриття Ормузької протоки швидкого повернення до довоєнних обсягів не буде. За оцінками представників нафтових компаній країн Перської затоки та міжнародних трейдерів, на повну нормалізацію потоків можуть піти тижні або навіть місяці. Це пов’язано з питаннями безпеки судноплавства, страхування перевезень та відновлення ланцюгів постачання.

    Додатковим фактором, який впливає на внутрішню динаміку альянсу, став вихід Об’єднаних Арабських Еміратів з OPEC+ з 1 травня 2026 року. ОАЕ були одним із ключових виробників, здатних швидко нарощувати видобуток, тому їхнє рішення може вплинути на баланс сил усередині організації.

    Після цього OPEC+ налічує 21 країну, включно з Іран, однак фактичні рішення щодо квот і надалі ухвалюються вузьким колом держав із найбільшими виробничими можливостями.

    Раніше альянс уже втрачав учасників: у грудні 2023 року його залишила Ангола, що також відображає певні суперечності всередині організації щодо політики квот і рівня видобутку.

    Закриття Ормузької протоки вже спричинило значні коливання на глобальному нафтовому ринку. Зменшення поставок із Перської затоки створює дефіцит, підвищує ціни та змушує країни-імпортери шукати альтернативні джерела постачання.

    У цьому контексті навіть символічне підвищення квот має значення для ринку, оскільки формує очікування щодо майбутнього збільшення пропозиції. Проте до стабілізації безпекової ситуації в регіоні вплив таких рішень залишатиметься обмеженим.

    Експерти зазначають, що найближчим часом нафтовий ринок залишатиметься чутливим до будь-яких новин із Перської затоки, а подальші дії OPEC+ будуть тісно пов’язані з розвитком конфлікту та можливістю відновлення ключових транспортних маршрутів.

  • Ціни на нафту відновилися після падіння на тлі виходу ОАЕ з ОПЕК

    Ціни на нафту відновилися після падіння на тлі виходу ОАЕ з ОПЕК

    Світові ціни на нафту різко відреагували на новину про вихід United Arab Emirates з OPEC та альянсу ОПЕК+, однак це падіння виявилося короткочасним. Уже за кілька годин ринок відіграв втрати через зростання геополітичних ризиків на Близькому Сході, повідомляє Euronews.

    Після оголошення інвестори очікували, що ОАЕ зможуть збільшити видобуток нафти поза межами квот ОПЕК+, що призведе до надлишку пропозиції. На цьому тлі ціни на нафту знизилися на 2–3%, особливо у ф’ючерсних контрактах на найближчі місяці.

    Втім, цей ефект швидко нівелювався. Головною причиною стало зростання так званої «премії за ризик», пов’язаної з конфліктом на Близькому Сході та загрозами для глобальних поставок енергоносіїв.

    Станом на момент публікації:

    • WTI crude oil торгується вище 105 доларів за барель;
    • Brent crude oil перевищує 112 доларів за барель.

    Це приблизно на 4% більше порівняно з мінімумами, зафіксованими одразу після новини про вихід ОАЕ.

    Ключовим фактором зростання стала ситуація навколо Strait of Hormuz — стратегічного маршруту, через який проходить значна частина світового експорту нафти. Будь-які обмеження судноплавства в цій зоні одразу впливають на глобальні ціни.

    За оцінками аналітиків, тривале блокування Ормузької протоки може призвести до втрати близько 12% світових поставок нафти, що створює серйозний дефіцит на ринку.

    Рішення ОАЕ вийти з ОПЕК стало наслідком багаторічних розбіжностей щодо квот на видобуток. Країна інвестувала понад 150 млрд доларів у розвиток своєї нафтової галузі через компанію Abu Dhabi National Oil Company (ADNOC), однак через обмеження в межах картелю не могла повністю використовувати ці потужності.

    Вихід третього за величиною виробника нафти в межах альянсу став серйозним ударом по єдності ОПЕК і підвищив невизначеність на ринку. Аналітики вважають, що це може знизити здатність організації контролювати ціни та збільшити волатильність.

    На цьому тлі зростає роль інших гравців, зокрема американських виробників, які можуть швидше реагувати на зміну ринкової кон’юнктури.

    Водночас високі ціни на нафту вигідні великим енергетичним компаніям, таким як BP, Shell, TotalEnergies, Eni, Chevron та ExxonMobil, оскільки кожне зростання ціни бареля збільшує їхні доходи.

    Подальша ситуація на ринку нафти залежатиме від розвитку подій на Близькому Сході, стабільності поставок через Ормузьку протоку та дій основних виробників. Наразі саме геополітичні ризики залишаються головним фактором, який визначає динаміку цін.