Daypolitico

Позначка: Опендатабот

  • Чверть мільйона українців виїхали й не повернулися: що показала статистика кордону за пів року

    Чверть мільйона українців виїхали й не повернулися: що показала статистика кордону за пів року

    За перші шість місяців 2026 року з України офіційно виїхало на 244,3 тисячі громадян більше, ніж повернулося назад. Загалом українці здійснили майже 14 млн перетинів кордону в обох напрямках, а загальна кількість перетинів державного кордону всіма громадянами перевищила 16,2 млн. Таким чином, попри певну стабілізацію міграційних потоків порівняно з першими роками повномасштабної війни, чистий відтік населення зберігається.

    Про це свідчать дані Державної прикордонної служби, опрацьовані сервісом відкритих даних Opendatabot.

    Від січня до червня 2026 року з України виїхали приблизно 7,13 млн громадян України, тоді як повернулися близько 6,89 млн. Різниця між двома показниками і становить 244,3 тис. людей.

    При цьому важливо правильно трактувати ці цифри: мова не йде про 7,13 млн різних людей, які назавжди залишили Україну. Одна й та сама людина може десятки разів перетинати кордон протягом року — наприклад, через роботу, навчання, відрядження, відвідування родини або відпочинок.

    Показник у 244,3 тис. — це саме різниця між кількістю офіційно зафіксованих виїздів та повернень громадян України у першому півріччі.

    Понад 16 мільйонів перетинів за пів року

    Загалом Держприкордонслужба зафіксувала за шість місяців понад 16,2 млн перетинів державного кордону.

    Приблизно 86% цього потоку припало на громадян України.

    Середньомісячна кількість перетинів українцями становила близько 2,34 млн.

    Однак цей показник дуже нерівномірний і суттєво залежить від сезону.

    Найспокійнішим місяцем став лютий — близько 1,7 млн перетинів.

    Найбільше навантаження на кордон припало на червень — приблизно 3,17 млн перетинів, що на 36% вище середньомісячного показника.

    Такий літній стрибок не є незвичним. У попередні роки червень, липень і серпень також демонстрували найбільшу активність через сезон відпусток, канікул, поїздок дітей і студентів та збільшення кількості подорожей до родичів.

    Показник майже не змінився за рік

    Цікаво, що чистий міграційний відтік у першій половині 2026-го майже повторює результат попереднього року.

    За перше півріччя 2025 року з України виїхали 7,17 млн громадян, а повернулися 6,92 млн. Тоді різниця становила приблизно 250 тис. осіб.

    Таким чином, цьогорічний показник у 244,3 тис. є лише трохи нижчим.

    Це означає, що після значного скорочення відтоку у 2025 році ситуація фактично стабілізувалася на новому рівні — приблизно чверть мільйона людей чистого мінусу за пів року.

    Для порівняння, у першій половині 2024 року різниця між виїздами та поверненнями була значно більшою — близько 404 тис. осіб.

    Отже, темпи чистого відтоку зараз менші, ніж два роки тому, але тенденція не змінилася на зворотну: повернень усе ще недостатньо, щоб компенсувати кількість виїздів.

    Понад 3 мільйони не повернулися від початку великої війни

    Станом на середину 2025 року Opendatabot оцінював накопичену різницю між офіційними виїздами і поверненнями від початку повномасштабного вторгнення у понад 3 млн громадян України.

    З урахуванням нового від’ємного балансу 2026 року ця різниця продовжує збільшуватися.

    Однак і цю цифру не варто автоматично прирівнювати до точного числа постійних емігрантів.

    Статистика ДПСУ не показує, скільки людей уже остаточно змінили місце проживання, скільки планують повернутися через кілька місяців чи років, а скільки проживають за кордоном тимчасово.

    Окрім того, прикордонна статистика враховує лише офіційні перетини контрольованої державної межі. Вона не може повністю відобразити рух через тимчасово окуповані території або нелегальне перетинання кордону. На цю особливість Opendatabot звертав увагу і під час аналізу даних за 2025 рік.

    Чому українці продовжують залишатися за кордоном

    Головною причиною залишається війна.

    Російські ракетні та дронові атаки, небезпека для дітей, руйнування житла, проблеми з роботою та невизначеність щодо тривалості бойових дій стимулюють частину сімей залишатися у країнах ЄС та інших державах.

    Водночас із кожним роком зростає й інший фактор — інтеграція українців у країнах перебування.

    Люди знаходять роботу, діти навчаються у місцевих школах, сім’ї орендують або купують житло, вивчають мову та поступово формують нові соціальні зв’язки.

    Чим довше триває війна, тим складнішим стає потенційне рішення про повернення.

    Це вже створює для України довгостроковий демографічний виклик: країні необхідно буде конкурувати за повернення власних громадян із державами, де вони за роки війни встигли вбудуватися у місцеві ринки праці.

    Але «не повернулися» не означає «виїхали назавжди»

    Саме тут важливо уникати найбільш поширеної помилки при читанні прикордонної статистики.

    Якщо за певний період виїхало на 244 тис. людей більше, ніж в’їхало, це не означає, що всі вони стали постійними емігрантами.

    Наприклад, людина могла виїхати у червні й повернутися в липні — тоді в статистиці першого півріччя вона потрапить до різниці, а за підсумками року вже ні.

    Через це дані за повний календарний рік можуть суттєво відрізнятися від піврічних.

    Крім того, сезонний фактор особливо сильний саме наприкінці першого півріччя: у червні традиційно різко збільшується кількість людей, які вирушають у поїздки.

    Саме тому найбільш коректно говорити, що на кінець червня різниця між виїздами та поверненнями становила 244,3 тис. осіб, а не що всі ці громадяни остаточно емігрували.

    У 2025 році картина була дуже схожою

    Минулорічні цифри дозволяють побачити, наскільки стабільним став прикордонний рух.

    У першому півріччі 2025 року ДПСУ зафіксувала 16,47 млн перетинів кордону. Із них 14,08 млн припадали на українців. Середньомісячний показник становив 2,35 млн перетинів.

    Тоді мінімум також зафіксували у лютому — 1,78 млн, а максимум у червні — 3,13 млн.

    У 2026 році структура практично повторюється: лютневий мінімум, різке літнє прискорення та загальний баланс у мінус приблизно чверть мільйона громадян.

    Тобто поки що немає ознак ані нового масштабного міграційного сплеску, ані масового повернення українців.

    Для України це серйозний демографічний виклик

    Навіть стабільний відтік у 200–250 тис. людей за пів року має значення для країни, яка вже зіткнулася з масштабним скороченням населення через війну, окупацію, смертність та вимушене переміщення.

    Особливо важлива структура тих, хто залишає країну.

    Велика частка українців за кордоном — це жінки працездатного віку та діти. Якщо вони залишатимуться за кордоном після завершення війни, Україна може відчути ще сильніший дефіцит працівників, платників податків і молодого населення.

    Уже сьогодні українські компанії регулярно називають нестачу кадрів одним із ключових обмежень для розвитку бізнесу.

    Після війни проблема може загостритися через потребу одночасно відбудовувати інфраструктуру, розширювати оборонну промисловість та компенсувати демографічні втрати.

    Повернення залежатиме не лише від завершення війни

    Досвід попередніх міграційних криз показує, що завершення активних бойових дій саме по собі не гарантує автоматичного повернення всіх біженців.

    Для українців важливими будуть безпека, наявність житла, робочих місць, зарплати, освіта для дітей, медицина та загальна передбачуваність життя.

    Саме тому питання повернення громадян поступово стає не лише соціальним, а й економічним завданням державної політики.

    Україні доведеться створювати умови, за яких повернення буде виглядати для сімей не просто емоційним рішенням, а раціонально вигідним вибором.

    Що показують нинішні цифри

    Піврічна статистика 2026 року демонструє одночасно дві тенденції.

    З одного боку, катастрофічного прискорення відтоку немає. Різниця у 244,3 тис. майже така сама, як у 2025 році, і суттєво нижча, ніж у першій половині 2024-го.

    З іншого — перелому теж не сталося.

    Україна все ще має від’ємний міграційний баланс: 7,13 млн виїздів проти 6,89 млн повернень за шість місяців.

    І поки ця різниця залишається від’ємною, війна продовжує забирати в України не лише території, інфраструктуру та економічні ресурси, а й людей — найважливіший ресурс для майбутнього відновлення країни.

  • Шок для скептиків: 8 із 10 компаній в Україні заробляють навіть під час війни

    Шок для скептиків: 8 із 10 компаній в Україні заробляють навіть під час війни

    Попри четвертий рік повномасштабної війни, енергетичні атаки, кадровий дефіцит та складну економічну ситуацію, більшість українського бізнесу продовжує працювати з прибутком. Нове дослідження Опендатабот показало несподіваний результат: майже 80% компаній, які подали фінансову звітність за 2025 рік, завершили його у плюсі. Водночас кожен п’ятий бізнес залишається збитковим, а найбільш стійкими виявилися не великі корпорації, а компанії середнього та малого сегментів.

    За даними Опендатабот, фінансову звітність за 2025 рік подали 429,8 тисячі українських компаній. Для детального аналізу відібрали 222,3 тисячі підприємств, які мають комерційну діяльність, показали виторг та надали інформацію про чистий фінансовий результат. До вибірки увійшли товариства з обмеженою відповідальністю, приватні підприємства, фермерські господарства, акціонерні товариства та дочірні підприємства.

    Результати виявилися доволі оптимістичними для української економіки. Із проаналізованих компаній 173 510 підприємств, або 78,1%, завершили рік із прибутком. Ще 45 752 компанії, що становить 20,6%, зафіксували збитки. Лише 1,4% підприємств, а це 3 005 компаній, завершили рік практично без прибутку та без збитків.

    Особливо цікавою виявилася структура прибутковості залежно від масштабу бізнесу. Найкращі показники продемонстрували представники середнього бізнесу. Серед компаній із річним виторгом від 100 мільйонів до 1 мільярда гривень прибуток отримали 89% підприємств. Це найвищий показник серед усіх категорій бізнесу в Україні.

    Великий бізнес, до якого належать компанії з виторгом понад 1 мільярд гривень на рік, також показав доволі високі результати. Прибутковими виявилися 86% таких підприємств. Водночас саме великі компанії стикаються із серйозними викликами: масштабними витратами на логістику, безпеку, відновлення пошкоджених виробництв та забезпечення енергетичної автономності.

    Найчисельніший сегмент української економіки — малий бізнес — показав дещо скромніші результати. Серед підприємств із річним виторгом до 100 мільйонів гривень прибуток отримали 77% компаній. Проте саме малий бізнес став справжнім лідером за ефективністю роботи.

    Аналітики зазначають, що головним показником ефективності є не лише сам факт отримання прибутку, а й рівень рентабельності продажів. І тут малий бізнес виявився беззаперечним переможцем. Половина малих підприємств має рентабельність понад 5%, тобто отримує більше ніж 5 гривень чистого прибутку з кожних 100 гривень виторгу. Для української економіки в умовах війни це дуже високий показник.

    Для порівняння, половина великих прибуткових компаній працює з рентабельністю менше 2,6%. У середнього бізнесу цей показник становить до 3,85%. Це означає, що хоча великі корпорації заробляють більше в абсолютних цифрах, вони отримують значно менше прибутку з кожної заробленої гривні.

    Експерти пояснюють це більшою гнучкістю малого бізнесу. Невеликі компанії швидше адаптуються до змін ринку, легше оптимізують витрати та можуть оперативніше змінювати напрямки діяльності відповідно до нових потреб споживачів.

    Ще одним важливим висновком дослідження стало те, що український бізнес продовжує демонструвати високу стійкість попри безпрецедентні виклики воєнного часу. За останні роки підприємства були змушені адаптуватися до постійних ракетних атак, проблем із електропостачанням, мобілізаційних процесів, зміни логістичних маршрутів та втрати частини ринків збуту. Проте більшість компаній не лише зберегли діяльність, а й змогли залишитися прибутковими.

    Опендатабот також звернув увагу на найбільших заробітчан української економіки. Найбільший чистий прибуток за підсумками 2025 року отримали державні та енергетичні гіганти. До числа лідерів увійшли «Укргідроенерго», «Укрнафта» та «Енергоатом». Саме енергетичний сектор продовжує залишатися одним із ключових драйверів української економіки навіть в умовах війни.

    Економісти зазначають, що високий рівень прибутковості бізнесу є важливим сигналом для інвесторів та міжнародних партнерів України. Попри ризики, українська економіка демонструє здатність до відновлення та адаптації. Це особливо важливо на тлі масштабних програм післявоєнної реконструкції, які можуть потребувати сотень мільярдів доларів інвестицій у найближчі роки.

    Разом із тим експерти застерігають від надмірного оптимізму. Майже 46 тисяч компаній залишаються збитковими, а частина прибуткових підприємств працює з мінімальною маржею. Крім того, у багатьох галузях бізнес продовжує залежати від державної підтримки, міжнародної допомоги та стабільної безпекової ситуації.

    Втім, головний висновок дослідження залишається позитивним: український бізнес не лише вижив під час війни, а й продовжує заробляти. І якщо нинішня тенденція збережеться, саме приватний сектор може стати одним із ключових рушіїв економічного відновлення країни після завершення бойових дій.

  • В Україні корупціонерів переважно штрафують, а не ув’язнюють

    В Україні корупціонерів переважно штрафують, а не ув’язнюють

    В Україні у період із січня по квітень 2026 року суди ухвалили 814 рішень у справах, пов’язаних із корупційними правопорушеннями. Такі дані оприлюднив Опендатабот із посиланням на Єдиний реєстр корупціонерів. Порівняно з аналогічним періодом 2025 року кількість рішень зменшилася на 27%, однак залишається майже вдвічі більшою, ніж у роки до початку повномасштабної війни, що свідчить про зростання навантаження на антикорупційну систему навіть в умовах воєнного стану.

    Попри відносно значну кількість розглянутих справ, структура покарань демонструє чітку тенденцію до переважання фінансових санкцій. У переважній більшості випадків суди обмежуються штрафами, тоді як реальні строки позбавлення волі у справах цієї категорії залишаються поодинокими або взагалі не застосовуються в межах основного масиву рішень за поточний період. Це формує ситуацію, коли юридична відповідальність за корупційні правопорушення найчастіше має адміністративний, а не кримінальний характер.

    Статистика також показує, що 93% усіх судових рішень у 2026 році стосуються саме адміністративних правопорушень. Із 814 справ лише 52 були кримінальними, тоді як 762 — адміністративними. Такий дисбаланс пояснюється як особливостями кваліфікації корупційних діянь, так і тривалістю кримінальних проваджень, які зазвичай потребують значно більше часу для розслідування та судового розгляду. У Національному агентстві з питань запобігання корупції зазначають, що подібна структура є типовою, адже адміністративні справи, пов’язані з порушеннями фінансового контролю, розглядаються швидше і становлять основу поточного масиву рішень.

    Найбільша частка корупційних справ у 2026 році — близько 91% — стосується саме фінансового контролю. Йдеться про порушення, пов’язані з електронним декларуванням, несвоєчасним поданням звітності або помилками в деклараціях. У числовому вимірі це 742 справи з 814, розглянутих за перші чотири місяці року. Значно меншою є частка справ про хабарництво, яка становить приблизно 6%, тоді як конфлікт інтересів займає близько 3% від загальної кількості.

    Аналітики звертають увагу, що така структура правопорушень свідчить про домінування формальних порушень над класичними корупційними злочинами, такими як отримання неправомірної вигоди. Це може пояснюватися як ефективністю виявлення деклараційних порушень завдяки цифровим інструментам контролю, так і складністю доведення фактів хабарництва у кримінальних провадженнях.

    Для порівняння, 2025 рік став рекордним за кількістю судових рішень у корупційних справах: тоді суди винесли 4 086 рішень, що у 2,2 раза більше, ніж у 2024 році. Водночас і тоді переважна більшість покарань — близько 97% — обмежувалася штрафами, що вказує на сталість тенденції до фінансової, а не кримінальної відповідальності. Попри це, у 2025 році все ж фіксувалися окремі випадки суворіших вироків, включно з позбавленням волі, громадськими роботами та іспитовими строками.

    Серед резонансних прикладів минулого року називають справу київського адвоката, якому призначили штраф понад 1,24 млн грн за організацію схем ухилення від мобілізації. За даними слідства, він за 15 тисяч доларів пропонував допомогу в оновленні даних у територіальних центрах комплектування та фіктивне працевлаштування для отримання бронювання. Попри значний масштаб діяльності, суд обмежився фінансовим покаранням і зняв арешт із майна, включно з автомобілем Chevrolet Camaro, квартирою та комерційною нерухомістю.

    Водночас найсуворішим вироком 2025 року стало 10-річне позбавлення волі для військовослужбовця на Сумщині, який викрадав і продавав військову оптику, зокрема тепловізори та прилади нічного бачення. Загальна сума збитків у цій справі перевищила 4,5 млн грн, а частину викраденого обладнання вдалося повернути для потреб Збройних сил України.

    Окремо варто згадати законодавчі зміни, які вплинули на облік корупційних правопорушень. З липня 2025 року набрав чинності закон №4496, який суттєво обмежив строки зберігання даних у Реєстрі корупціонерів. Відтепер інформація про адміністративні правопорушення зберігається лише один рік, дані щодо кримінальних справ — до погашення або зняття судимості, а записи про юридичних осіб — протягом п’яти років. Національне агентство вже розпочало процес вилучення записів, строк дії яких сплив.

    У підсумку експерти відзначають, що сучасна система реагування на корупційні правопорушення в Україні характеризується переважанням адміністративних санкцій і штрафів, тоді як частка реальних кримінальних вироків залишається обмеженою. Це формує тривалу дискусію щодо ефективності антикорупційної політики, її здатності стримувати системні порушення та впливати на рівень корупції в державі загалом.

  • Українським роботодавцям нарахували 2,76 млрд грн штрафів за невиконання квоти для людей з інвалідністю

    Українським роботодавцям нарахували 2,76 млрд грн штрафів за невиконання квоти для людей з інвалідністю

    У 2025 році 8 697 українських роботодавців отримали штрафи за невиконання нормативу щодо працевлаштування людей з інвалідністю. Загальна сума санкцій склала 2,76 млрд грн. Про це йдеться в дослідженні Опендатабот.

    За даними аналітики, такі компанії становлять близько 10% від усіх роботодавців, які були зобов’язані забезпечити відповідну квоту. Для порівняння, у 2023 році цей показник сягав 17,5%, а до початку повномасштабної війни — лише 2,5%.

    Загалом під дію нормативу у 2025 році підпадали 88 705 компаній із чисельністю від восьми працівників. Це на 2% менше, ніж роком раніше.

    У середньому один роботодавець має сплатити 317 тисяч гривень штрафу. За рік цей показник зріс на 20%.

    Відповідно до законодавства, підприємства зобов’язані забезпечувати працевлаштування людей з інвалідністю на рівні не менше 4% від загальної чисельності працівників. Для колективів до 25 осіб передбачено щонайменше одне робоче місце для такої категорії працівників, тоді як для компаній із менш ніж вісьмома співробітниками ця норма не застосовується.

  • Земля дорожчає: де в Україні найдорожчі і найдешевші гектари

    Земля дорожчає: де в Україні найдорожчі і найдешевші гектари

    У березні середня вартість одного гектара сільськогосподарської землі в Україні зросла до 77 153 гривень. Це на 10,6% більше, ніж у лютому, коли середня ціна становила 69 773 гривні. Про це повідомляють аналітики на основі даних Опендатабот.

    Таким чином, ринок землі продемонстрував суттєве зростання після відносно стриманого початку року. Для порівняння, у 2024 році найвищу середню ціну було зафіксовано у квітні — 70 174 гривні за гектар.

    Водночас уже у січні 2026 року ціна різко підскочила до 95 768 гривень, наблизившись до історичного максимуму, зафіксованого після відкриття ринку землі у липні 2021 року.

    Окремий рекорд у березні встановила Київська область, де гектар сільгоспземлі продавався в середньому за 240 636 гривень. Це найвищий показник серед усіх регіонів.

    До п’ятірки найдорожчих регіонів також увійшли Івано-Франківська область із середньою ціною 161 737 гривень за гектар, Волинська — 125 593 гривні, Львівська — 120 513 гривні та Тернопільська — 108 954 гривні.

    Загалом тенденція зберігається: найдорожчі земельні ділянки традиційно розташовані у західних областях та навколо столиці.

    Водночас найнижчі ціни у березні зафіксовано в південних регіонах. Зокрема, у Херсонській області гектар коштував у середньому 35 072 гривні, у Миколаївській — 40 641 гривню, у Запорізькій — 43 337 гривень.

    Аналітики пояснюють різке зростання середньої вартості землі високими цінами у Київській області, а також зниженням активності на ринку. У березні було продано 10 280 гектарів, тоді як у грудні цей показник становив 27 381 гектар.

    За даними уряду, у 2025 році найдорожча земля продавалася в Івано-Франківській, Тернопільській, Львівській та Вінницькій областях. Загалом ринок продовжує демонструвати помірне зростання.

  • Українці взяли понад 13,7 млрд грн мікропозик за три місяці — борги МФО зросли до 25 млрд

    Українці взяли понад 13,7 млрд грн мікропозик за три місяці — борги МФО зросли до 25 млрд

    За останній квартал українці оформили понад 2,1 млн мікрокредитів, позичивши у мікрофінансових організацій (МФО) більш ніж 13,7 млрд грн.

    У третьому кварталі українці взяли 2 138 569 мікрокредитів. Це приблизно на 2% менше, ніж у попередньому періоді. Водночас середня сума позики збільшується.

    • На початку року «кредит до зарплати» становив у середньому 5 773 грн.

    • Нині позичальники беруть уже 6 417 грн у середньому за один мікрокредит.

    Загалом від початку року МФО видали 6,5 млн мікропозик на суму понад 40 млрд грн.

    Хоча кількість нових позик трохи зменшується, із поверненням кредитів ситуація значно гірша. Від початку року загальна сума заборгованості користувачів мікропозик:

    • зросла на 25%,

    • досягла 25,15 млрд грн.

    Аналітики зазначають, що борги накопичуються швидше, ніж зростає кількість нових позик, що свідчить про погіршення платіжної спроможності частини населення.

    МФО залишаються одним із найбільш доступних інструментів швидких позик — без довідок, перевірок і складних процедур. Саме тому українці продовжують масово звертатися до таких сервісів, навіть попри високі ставки та ризик боргової спіралі.

    Експерти відзначають, що структура ринку мікрокредитування цього року демонструє дві ключові тенденції:

    • помірне падіння кількості кредитів,

    • збільшення середнього чека та різке нарощення заборгованості.

    Це вказує на те, що все більше українців користуються МФО не як разовою допомогою, а як регулярним фінансовим інструментом.

  • Кількість СЗЧ зросла вчетверо: правоохоронці реєструють по 16 тисяч справ щомісяця

    Кількість СЗЧ зросла вчетверо: правоохоронці реєструють по 16 тисяч справ щомісяця

    За 10 місяців 2025 року правоохоронні органи відкрили в Україні понад 161 тисячу кримінальних проваджень за самовільне залишення військової частини. Це у чотири рази більше, ніж за аналогічний період минулого року. Водночас до суду доходить лише незначна частина таких справ.

    За інформацією аналітиків, у січні–жовтні 2025 року в Україні зафіксовано 161 461 провадження за статтею 407 Кримінального кодексу — самовільне залишення військової частини або місця служби. Для порівняння: ще три роки тому така кількість справ накопичувалася протягом усього року, а зараз подібний обсяг реєструють менш ніж за два тижні.

    Щомісяця правоохоронці фіксують майже 16 тисяч нових проваджень про так звану «самоволку». У 2024 році цей показник становив близько 5 тисяч на місяць, у 2023-му — близько 1,5 тисячі, а у 2022 році за весь рік зареєстрували лише 6 тисяч таких справ. Таким чином, за два роки навантаження на систему правосуддя в частині воєнних злочинів різко зросло.

    Попри рекордну кількість відкритих проваджень, підозру отримали тільки 9,3 тисячі військовослужбовців — це приблизно 6% від усіх зареєстрованих справ. До суду дійшли лише 5% проваджень. Для порівняння, у 2022 році кожна п’ята справа за самовільне залишення частини доходила до розгляду в суді. Це свідчить про істотний розрив між кількістю реєстрацій і реальним процесуальним рухом справ.

    Юристи пояснюють: на практиці значна частина проваджень залишається на стадії досудового розслідування через брак слідчих, складність збору доказів у прифронтових районах та постійні ротації особового складу. Частина військових повертається до підрозділів, частина — зникає з поля зору правоохоронців, а окремі епізоди «висять» у реєстрі, не доходячи до підозри.

    Разом з тим законодавство передбачає жорстку відповідальність за такі дії. Самовільне залишення військової частини в умовах воєнного стану карається позбавленням волі на строк від 5 до 10 років. Це одна з найсуворіших санкцій у блоці статей, що стосуються військових злочинів.

    Експерти наголошують: різке збільшення кількості справ за «самоволку» є сигналом не лише для силового блоку, а й для політичного керівництва. Фактично статистика фіксує масштабну втому армії, психологічні та соціальні проблеми військових, а також недоліки в системі ротацій і забезпечення. Водночас слабка доведеність справ до суду ставить питання про реальну спроможність держави не лише карати, а й упорядковувати ситуацію в армії системно, а не тільки через кримінальні провадження.

    Юристи та правозахисники закликають поєднувати кримінальну відповідальність за самовільне залишення служби з реформами військового управління, розширенням програм психологічної допомоги та прозорішими правилами ротацій. Інакше статистика «самоволок» продовжить зростати, а суди не встигатимуть розглядати навіть невелику частку зареєстрованих проваджень.

  • В Україні понад 2 млн боргів за штрафами ПДР: де частіше не сплачують штрафи в Україні

    В Україні понад 2 млн боргів за штрафами ПДР: де частіше не сплачують штрафи в Україні

    В Єдиному реєстрі боржників нараховується понад 2 млн штрафів за порушення ПДР, з яких близько 1,5 млн (75%) закрили без фактичної оплати через неможливість стягнення. Про це повідомив Opendatabot.

    За даними сервісу, від початку повномасштабної війни кількість неоплачених штрафів зросла на 43%. Портрет боржника типовий: чоловік (на них припадає 92% випадків — орієнтовно 1,8 млн), віком від 25 до 45 років (64% або понад 1,28 млн боргів). Водії до 25 років накопичили близько 13% штрафів (приблизно 252 тис.), ще 23% — у групі 45+ (приблизно 469 тис.).

    Регіональна картина теж показова. Лідирує Дніпропетровська область — 211,5 тис. штрафів (11%). Далі — Київ (193,7 тис., 10%), Одещина (146,9 тис., 7%), Харківщина (125,9 тис., 6%) та Київська область (106,3 тис., 5%). У реєстрі зафіксовано й рекордсмена: 27-річний мешканець Вінниччини має 1056 штрафів.

    Ці показники вказують на системну проблему зі стягненням адміністративних санкцій: значна частка справ закривається без надходжень до бюджету, що демотивує сумлінну сплату та послаблює превентивний ефект покарань. Експерти не раз наголошували, що підвищення результативності стягнення можливе через синхронізацію даних МВС, Мін’юсту та податкової, а також через автоматичні обмеження для злісних боржників (реєстраційні й сервісні послуги, виїзд за кордон тощо).

  • Понад 491 тисяча одиниць: Україна фіксує рекордні втрати озброєння

    Понад 491 тисяча одиниць: Україна фіксує рекордні втрати озброєння

    За рік кількість втраченої та викраденої зброї в Україні майже подвоїлася. Від початку повномасштабної війни зафіксовано понад 491 тисячу одиниць зниклого озброєння. Це майже вдвічі більше, ніж торік, свідчать дані аналітичного сервісу Опендатабот.

    Основну частину випадків становлять саме втрати зброї — 94% від загальної кількості. Викрадення, за даними системи, складають лише близько 6%. Така пропорція демонструє серйозні прогалини в обліку та контролі за збереженням військового і цивільного арсеналу.

    Найчастіше зникають автомати — як бойові, так і трофейні, отримані в перші місяці війни. Друге місце посідають мисливські рушниці, які, ймовірно, належали цивільним власникам або добровольчим формуванням. Більше половини втраченої зброї має іноземне походження, тоді як українська становить лише близько 17%.

    Географія втрат також свідчить про серйозність проблеми. Лідером за кількістю зниклої зброї став Київ — саме тут зафіксовано найбільше випадків. Далі йдуть прифронтові регіони: Донецька область, де тривають бої та частина територій залишається окупованою, а також Миколаївська, Київська та Запорізька області.

    Аналітики зазначають, що тенденція до зростання кількості втраченої зброї може становити небезпеку не лише для фронту, а й для цивільного життя. Без належного контролю та системи обліку така зброя може потрапляти у кримінальні структури, створюючи додаткові ризики для безпеки в тилу.

    Проблема втраченого озброєння набуває системного характеру і потребує посилення державного нагляду, аудиту військових складів, а також єдиної електронної бази контролю, щоб запобігти подальшому зростанню втрат.

  • У Генпрокуратурі повідомили про зниження кількості кримінальних справ за шахрайство

    У Генпрокуратурі повідомили про зниження кількості кримінальних справ за шахрайство

    У 2025 році кількість кримінальних проваджень за шахрайство в Україні суттєво знизилася. За даними Генпрокуратури, з січня по серпень зареєстрували 35 599 справ за ст. 190 Кримінального кодексу, що у 1,5 раза менше, ніж за аналогічний період 2024 року. Водночас цей показник у 1,8 раза перевищує рівень 2021-го. Аналітику опублікував Опендатабот.

    У середньому цьогоріч щомісяця реєструють близько 4,5 тисячі справ. Для порівняння, у 2023 році цей показник перевищував 7 тисяч, а влітку сягав понад 8 тисяч. Саме 2023-й став піковим — тоді в Україні відкрили 82 тисячі проваджень. Відтоді динаміка йде на спад.

    Втім, до суду доходить не кожна справа. З початку року підозри вручили у 9 тисячах проваджень, а скерували до суду — 7,6 тисячі, що становить лише 21% від загальної кількості. Для порівняння, у 2021 році цей показник складав 30%, тоді як у 2022–2023 роках — близько 18%.

    Найбільше шахрайств зафіксовано у Києві — 4 882 справи. Далі йдуть Дніпропетровська область із 3 511 провадженнями та Харківська — із 2 671. Найменше звернень надійшло з Івано-Франківщини — приблизно 700.

    Загалом кількість проваджень у країні зменшилася на третину, але в регіонах ситуація різна. На Хмельниччині падіння становило лише 1%, тоді як у Дніпропетровській та Чернівецькій областях — понад 40%.

    Разом із тим у порівнянні з 2021 роком у деяких регіонах спостерігається різке зростання. На Житомирщині кількість справ про шахрайство зросла у понад чотири рази, а на Закарпатті — утричі.