Daypolitico

Позначка: ОПЗ

  • Американці хочуть купити Одеський припортовий, але злякалися ударів РФ

    Американці хочуть купити Одеський припортовий, але злякалися ударів РФ

    Одна з найбільших приватизаційних угод 2026 року опинилася під загрозою через російські обстріли та політичну невизначеність. Одеський припортовий завод, який держава виставила на продаж за стартовою ціною 4,31 мільярда гривень, зацікавив інвесторів зі США та несподіваного українського претендента. Однак потенційні покупці не поспішають подавати заявки й перераховувати гарантійні внески. Американські компанії дедалі частіше звертаються до Фонду державного майна з питаннями про безпеку Одеси, ризики нових російських атак та перспективи українсько-американських відносин. Уже 19 жовтня має відбутися аукціон, який покаже, чи готовий великий капітал інвестувати в українську промисловість під час війни.

    Про ситуацію навколо продажу підприємства розповів голова Фонду державного майна України Дмитро Наталуха в інтерв’ю «Главкому».

    За його словами, інтерес до Одеського припортового заводу проявляють кілька американських компаній.

    Їх приваблює промисловий потенціал підприємства, його розташування поблизу морського порту та запропонована державою ціна.

    Однак ситуація різко ускладнилася після останньої хвилі російських обстрілів.

    Потенційні покупці почали сумніватися не стільки в комерційній привабливості підприємства, скільки в можливості безпечно володіти та управляти ним.

    Американські інвестори телефонують по кілька разів на день

    Дмитро Наталуха розповів, що представники американських компаній уважно стежать за розвитком воєнної ситуації в Україні.

    Після масованих російських атак вони дедалі частіше звертаються до Фонду державного майна за додатковими роз’ясненнями.

    Насамперед інвесторів цікавить, чи поширюється загострення безпекової ситуації на Одеську область.

    Особливе занепокоєння викликає можливість ударів по промисловій та портовій інфраструктурі.

    За словами Наталухи, представники американських компаній протягом останнього тижня телефонували по кілька разів на день, намагаючись з’ясувати, наскільки змінилися ризики.

    Інвестори також запитують, чи має українська влада інформацію про можливі подальші російські атаки.

    Однак наявність таких запитань ще не означає, що американські компанії остаточно відмовилися від участі в аукціоні.

    Станом на момент інтерв’ю потенційні покупці продовжували вивчати актив, але не ухвалили остаточних рішень щодо участі в торгах.

    Політика Трампа додала нових ризиків

    Окремою проблемою стала політична невизначеність у відносинах між Україною та Сполученими Штатами.

    За словами голови Фонду держмайна, американських інвесторів занепокоїли останні рішення адміністрації Дональда Трампа.

    Зокрема, йдеться про домовленості щодо російського дизельного пального та призупинення застосування нових санкцій проти Росії.

    На цьому тлі потенційні покупці почали цікавитися, чи не змінилося ставлення української держави до американського капіталу.

    Наталуха запевнив, що Україна залишається відкритою для інвесторів зі США.

    За його словами, правила приватизації не змінювалися, а участь у торгах відбувається на конкурентних засадах.

    Голова Фонду наголосив, що американські компанії можуть реєструватися на аукціон, сплачувати гарантійний внесок і змагатися за право придбати підприємство.

    Водночас останні політичні події стали ще одним чинником, який впливає на рішення інвесторів.

    Це важливо, оскільки придбання такого підприємства, як Одеський припортовий завод, передбачає довгострокові фінансові зобов’язання.

    Майбутньому власнику доведеться не лише сплатити вартість державного пакета акцій, а й вирішувати питання боргів, відновлення виробництва та подальшого розвитку підприємства.

    З’явився несподіваний український претендент

    Попри сумніви іноземних інвесторів, Фонд державного майна повідомив про нового потенційного учасника приватизації.

    За словами Наталухи, український інвестор, який раніше не демонстрував активної участі в процесі, несподівано почав цікавитися підприємством.

    Представники цього претендента запросили додаткову інформацію про актив і матеріали, необхідні для оцінювання його фінансового та виробничого стану.

    Голова Фонду вважає, що такий учасник потенційно може суттєво вплинути на перебіг приватизації.

    Проте назву компанії або ім’я кінцевого бенефіціара не оприлюднили.

    Також не повідомлялося, яку суму український інвестор готовий запропонувати за завод.

    Тому стверджувати, що підприємство вже має визначеного українського покупця, немає підстав.

    До того ж, за словами Наталухи, станом на 15 жовтня жоден із потенційних претендентів ще не сплатив гарантійного внеску.

    Саме від фактичної реєстрації учасників залежатиме, чи відбудуться конкурентні торги.

    За скільки держава продає Одеський припортовий завод

    На продаж виставлено державний пакет акцій розміром 99,5667% статутного капіталу Одеського припортового заводу.

    Відповідно до офіційного повідомлення Фонду держмайна, аукціон запланований на 19 жовтня 2026 року.

    Стартова вартість пакета акцій становить 4 308 275 796 гривень без ПДВ.

    Цю ціну затвердив Кабінет Міністрів України розпорядженням від 15 липня 2026 року №698-р.

    Продаж відбуватиметься через державну електронну систему «Прозорро.Продажі».

    Для участі потенційні покупці повинні сплатити гарантійний внесок у розмірі 215 413 789,80 гривні.

    Крок підвищення ціни становить приблизно 43,08 мільйона гривень.

    Відповідно до офіційного оголошення аукціону, приймання заявок завершується 18 жовтня о 20:00.

    Початок торгів призначено на 19 жовтня о 12:10.

    Таким чином, вирішальний етап приватизації має відбутися вже найближчого понеділка.

    Чому завод вважають стратегічним активом

    Одеський припортовий завод розташований у місті Південне Одеської області.

    Підприємство спеціалізується на виробництві аміаку та карбаміду, які використовуються, зокрема, у виробництві мінеральних добрив.

    Його важливою перевагою є розташування поблизу морської транспортної інфраструктури.

    Це дозволяє поєднувати виробництво хімічної продукції з її перевалкою та експортом.

    ОПЗ тривалий час залишався одним із найбільших хімічних підприємств України.

    Проте останніми роками він зіткнувся зі значними фінансовими та виробничими проблемами.

    Промислове виробництво на підприємстві фактично простоює з 2021 року.

    Водночас завод зберігає виробничі потужності, які за відповідних умов можуть бути використані для відновлення роботи.

    За інформацією Фонду державного майна, площа земельної ділянки підприємства становить 252,41 гектара.

    Детальні характеристики об’єкта оприлюднені на державному порталі приватизації.

    Борги перевищують стартову ціну в кілька разів

    Одним із головних чинників, які впливають на інвестиційну привабливість підприємства, залишається його фінансовий стан.

    За даними, оприлюдненими в матеріалах про приватизацію, станом на кінець березня 2026 року активи ОПЗ оцінювалися приблизно в 4,33 мільярда гривень.

    Водночас прострочена кредиторська заборгованість підприємства становила близько 17,57 мільярда гривень.

    Окремо повідомлялося про заборгованість перед працівниками та бюджетом.

    Таким чином, сума прострочених боргових зобов’язань значно перевищує стартову ціну пакета акцій.

    Однак необхідно враховувати, що структура боргів, правові спори та порядок їхнього врегулювання можуть мати суттєве значення для майбутнього покупця.

    Стартова ціна 4,31 мільярда гривень не означає, що саме такою сумою обмежаться всі майбутні витрати інвестора.

    Потенційному власнику також доведеться оцінювати потреби підприємства в модернізації, забезпеченні сировиною, відновленні виробництва та виконанні умов приватизації.

    Саме тому навіть зацікавлені компанії можуть витрачати багато часу на фінансову та юридичну перевірку активу.

    Чотири іноземні компанії вже вивчали підприємство

    Ще влітку 2026 року Фонд державного майна повідомляв про значний інтерес до Одеського припортового заводу.

    У липні Дмитро Наталуха заявляв, що чотири іноземні компанії уклали угоди про нерозголошення інформації та отримали доступ до додаткових матеріалів про підприємство.

    Представники потенційних покупців також відвідували виробничі потужності.

    За словами голови Фонду, зацікавленість проявляли інвестори зі Сполучених Штатів, Близького Сходу та Азії.

    Проте підписання угоди про нерозголошення інформації не є заявкою на участь в аукціоні.

    Це лише етап попереднього вивчення об’єкта.

    Наявність кількох компаній, які ознайомилися з документацією, не гарантує, що вони надалі внесуть гроші та братимуть участь у торгах.

    Чому приватизація може не відбутися

    Одеський припортовий завод уже неодноразово намагалися приватизувати.

    Попередні спроби ускладнювалися боргами, юридичними питаннями, коливаннями на світовому ринку добрив та недостатньою кількістю покупців.

    Нинішня ситуація має додатковий ризик — повномасштабну війну.

    Одеська область регулярно зазнає російських ракетних і дронових атак.

    Для інвесторів це означає необхідність враховувати можливі пошкодження промислового обладнання, обмеження логістики та витрати на відновлення.

    Крім того, покупець має оцінити можливості страхування воєнних ризиків і перспективи експорту готової продукції.

    Показовою стала ситуація з іншим великим державним підприємством — «Сумихімпромом».

    Його приватизаційний аукціон, призначений на 13 жовтня, не відбувся через відсутність учасників.

    Це демонструє, що інтерес до промислових активів не завжди перетворюється на реальні інвестиційні рішення.

    Водночас повторення такого сценарію для ОПЗ не є неминучим.

    Підсумок залежатиме від того, чи подадуть потенційні покупці заявки у встановлений строк.

    Що буде з підприємством після аукціону

    Якщо для участі зареєструється достатня кількість претендентів, продаж відбуватиметься на конкурентних засадах із підвищенням ціни.

    Потенційна конкуренція між українськими та іноземними компаніями може збільшити суму, яку держава отримає від приватизації.

    Однак якщо бажаючих придбати підприємство не буде, заплановані торги можуть визнати такими, що не відбулися.

    У такому разі організатор матиме визначати подальші кроки відповідно до законодавства про приватизацію.

    Можливим варіантом є повторне виставлення активу на продаж за новими умовами.

    Проте конкретного рішення щодо повторного аукціону Одеського припортового заводу наразі немає.

    Станом на 18 жовтня 2026 року Одеський припортовий завод залишається у процесі приватизації, а остаточний склад учасників аукціону ще не оголошений.

    Американські інвестори продовжують цікавитися підприємством, але побоюються російських обстрілів і політичної невизначеності.

    Одночасно з’явився український претендент, який може вплинути на результат торгів.

    Чи перетвориться цей інтерес на реальні заявки та фінансові пропозиції, стане відомо після завершення реєстрації та проведення аукціону.

    Для держави продаж Одеського припортового заводу стане перевіркою того, наскільки великий бізнес готовий вкладати мільярди гривень у стратегічні українські підприємства навіть під час повномасштабної війни.

  • У САП пояснили засекречення угоди Грановського з НАБУ

    У САП пояснили засекречення угоди Грановського з НАБУ

    Голова Спеціалізованої антикорупційної прокуратури Олександр Клименко заявив, що рішення засекретити деталі угоди колишнього народного депутата від БПП Олександра Грановського зі слідством було ухвалене для захисту викривача та збереження ефективності інших антикорупційних розслідувань. Про це він розповів у матеріалі “Української правди” “Святі угодники. Чому топкорупціонери виходять на волю”.

    За словами Клименка, співпраця Грановського з правоохоронними органами тривала довгий час і виявилася “дуже результативною”. Саме це, за його словами, стало однією з причин, чому зміст домовленостей між екснардепом та слідством вирішили не розкривати публічно.

    Очільник САП наголосив, що йдеться не лише про захист конкретної особи, а й про збереження механізму співпраці з потенційними викривачами у майбутньому. На його думку, повне розкриття деталей таких угод може відлякувати інших фігурантів резонансних справ від надання свідчень або допомоги слідству.

    “Важливо зазначити, що він не обов’язково викривав злочини саме на ОПЗ – у рамках угоди фігурант міг надати цінну інформацію, яка допомогла розкрити корупцію в будь-якому іншому кримінальному провадженні”, – пояснив Клименко.

    Він також визнав, що угода зі слідством була вигідною для сторони обвинувачення через ризики, пов’язані зі строками давності. За словами голови САП, без компромісу справа могла роками залишатися в судах і зрештою бути закритою без вироку.

    “Альтернативою було б те, що справа не пережила строків давності та просто загинула в судових стінах. Але у підсумку все вийшло добре: Грановський отримав вирок та став засудженим, він відшкодував державі збитки та розкрив інформацію, важливу для нас у інших кримінальних провадженнях”, – заявив керівник САП.

    Йдеться про одну з найбільш резонансних антикорупційних справ останніх років — розслідування масштабної схеми на Одеському припортовому заводі. НАБУ та САП завершили слідство у жовтні 2024 року. За версією правоохоронців, у 2015 році на заводі діяла схема продажу мінеральних добрив за заниженими цінами наперед визначеній компанії, що призвело до багатомільйонних збитків для держави.

    Слідство вважало, що організатором оборудки був Олександр Грановський разом із довіреною особою. Також у справі фігурували посадовці ОПЗ та представник іноземної компанії.

    У квітні 2026 року Вищий антикорупційний суд затвердив угоду у справі ОПЗ. Вона передбачала повне відшкодування державі понад 77,5 мільйона гривень збитків. Крім цього, учасники угоди погодилися перерахувати ще 50 мільйонів гривень на підтримку Збройних сил України через платформу UNITED24.

    Водночас покарання, яке отримав Грановський, викликало значний суспільний резонанс. Суд призначив йому штраф у розмірі 5100 гривень — максимальну санкцію за статтею 344 Кримінального кодексу, за якою його обвинувачували. Критики угоди заявляли, що така відповідальність є надто м’якою з огляду на масштаби справи та політичну вагу фігуранта.

    Сам Олександр Грановський упродовж багатьох років залишався однією з найбільш впливових та суперечливих постатей української політики та судової системи часів президентства Петро Порошенко. У політичних та медійних колах його неофіційно називали “куратором президента у судах та прокуратурі”. Журналісти-розслідувачі неодноразово публікували матеріали про його контакти із суддями, прокурорами та представниками правоохоронних органів.

    Історія навколо Одеського припортового заводу тягнеться ще з 2015 року. Тоді НАБУ проводило обшуки в межах розслідування продажу карбаміду британській компанії Newscope Estates Limited із 5-відсотковою знижкою, через що держава, за даними слідства, зазнала значних фінансових втрат.

    У центрі уваги опинилася членкиня правління ОПЗ Ольга Ткаченко, яку пов’язували з Грановським. Під час обшуків у неї вилучили телефон із листуванням у Viber, однак у 2016 році Солом’янський районний суд Києва заборонив НАБУ використовувати це листування як доказ у кримінальному провадженні.

    У серпні 2024 року Грановський також виграв справу у Вищому антикорупційному суді, який скасував повідомлення про підозру у справі щодо організації схеми на понад 93 мільйони гривень. Це рішення викликало широкий суспільний резонанс та критику з боку антикорупційних активістів.

    Нинішня угода між екснардепом і слідством знову підняла дискусію про баланс між ефективністю антикорупційної системи та справедливістю покарання для фігурантів гучних справ. Частина експертів вважає, що угоди зі слідством дозволяють швидше отримувати вироки, повертати державі кошти та викривати нові злочини. Інші ж переконані, що надто м’які покарання для впливових фігурантів можуть підірвати довіру суспільства до антикорупційних органів та судової системи загалом.

  • Суд у справі ОПЗ зобов’язав відшкодувати 77,5 млн і перерахувати 50 млн на ЗСУ

    Суд у справі ОПЗ зобов’язав відшкодувати 77,5 млн і перерахувати 50 млн на ЗСУ

    Вищий антикорупційний суд затвердив угоду у резонансній справі щодо корупційної схеми на Одеському припортовому заводі, одним із фігурантів якої є колишній народний депутат Олександр Грановський. За рішенням суду, державі мають відшкодувати 77,5 мільйона гривень, а ще 50 мільйонів гривень обвинувачені зобов’язалися спрямувати на підтримку Збройних сил України.

    У межах угоди всі фігуранти визнали свою вину та погодилися на узгоджене покарання. Суд визначив різні міри відповідальності для учасників справи.

    Колишній заступник директора Одеського припортового заводу Степан Кіменчіджі та ексначальник одного з відділів підприємства Ігор Чичильницький отримали по три роки позбавлення волі, заборону обіймати певні посади протягом року та штраф. Аналогічні вироки винесено і для колишньої членкині правління заводу Ольги Ткаченко та підприємця Павла Чумака, якого слідство вважає пов’язаним із компанією-посередником у схемі.

    Водночас Олександр Грановський, який обіймав посаду народного депутата VIII скликання, отримав штраф у розмірі 5100 гривень. Частину обвинувачених суд звільнив від покарання у зв’язку із завершенням строків давності, іншим призначено іспитовий строк тривалістю два роки.

    За даними слідства, йдеться про схему, через яку Одеський припортовий завод недоотримав понад 93 мільйони гривень. У 2015 році підприємство уклало контракти з іноземною компанією, яка, за версією правоохоронців, виконувала роль посередника без реального постачання продукції.

    Слідство вважає, що ціни на аміак і карбамід у контрактах були свідомо занижені. У подальшому продукцію реалізовували за ринковою вартістю іншим покупцям, а різницю в ціні виводили на рахунки, пов’язані з учасниками схеми.

    Останні кілька років Грановський перебуває за кордоном.

    Рішення суду передбачає часткове відшкодування збитків та завершення одного з гучних антикорупційних проваджень, пов’язаних із державними підприємствами.

  • Затримання в Дубаї може розкрити схему на 700 млн: що відомо про справу Гмиріна

    Затримання в Дубаї може розкрити схему на 700 млн: що відомо про справу Гмиріна

    Затримання у Дубаї Володимира Колота — зятя та бізнес-партнера ексрадника Фонду держмайна Андрія Гмиріна — може стати ключовим моментом у справі про масштабне виведення коштів із державних підприємств.

    Йдеться про схему, яку розслідує НАБУ і яка, за даними слідства та журналістських матеріалів, могла завдати державі збитків на понад 700 мільйонів гривень. У центрі — операції навколо Одеського припортового заводу та Об’єднаної гірничо-хімічної компанії.

    За версією слідства, продукцію цих підприємств продавали за заниженими цінами підконтрольним компаніям. Далі вона реалізовувалася вже за ринковою вартістю, а різниця осідала за кордоном. Однією з ключових структур у цій схемі називають «Агро Газ Трейдінг», співзасновником якої був саме Колот.

    Його затримання в ОАЕ повернуло цю справу в активну публічну площину. Народний депутат Олексій Гончаренко підтвердив, що Колот є родичем і партнером Гмиріна — фігури, яку в медіа неодноразово називали одним із неформальних кураторів державних активів у попередні роки.

    Попри доволі скромну офіційну біографію, реальний вплив Гмиріна, за даними розслідувачів, був значно ширшим. Йому приписують роль «тіньового координатора» процесів у Фонді держмайна, зокрема розстановку лояльних менеджерів на підприємствах, які могли бути задіяні в схемах.

    Про масштаби можливих зловживань свідчить і спосіб використання коштів. Журналісти встановили, що родина Гмиріна володіє елітною нерухомістю за кордоном — зокрема апартаментами в Дубаї вартістю близько 5,5 мільйона доларів, а також активами у Франції на понад 5 мільйонів євро.

    При цьому офіційні доходи всієї родини за роки становили лише близько 8,2 мільйона гривень, що різко контрастує з вартістю придбаного майна.

    Слідство також встановило, що активи оформлювалися через родичів і мережу іноземних компаній. Частина майна вже арештована в Європі, включно з нерухомістю, автомобілями та навіть яхтою в Італії.

    Окрему увагу правоохоронців привернули обставини виїзду фігурантів з України. За даними НАБУ, Андрій Гмирін залишив країну у перші дні повномасштабного вторгнення, а згодом у державних базах з’явилася інформація про його нібито повернення, що дозволило формально вважати його таким, що перебуває в Україні.

    Водночас фактично він, за даними слідства, продовжував подорожувати між ОАЕ, країнами Європи та іншими державами. Подібна ситуація була і з Володимиром Колотом, який за офіційними даними не виїжджав з України, але водночас реєстрував бізнес за кордоном.

    У квітні 2023 року ключових фігурантів справи, включно з Гмиріним, оголосили в міжнародний розшук.

    Раніше ми вже писали, що поки НАБУ розслідувало розкрадання держмайна, сім’я Гмиріна скупила нерухомість в ОАЕ на $14 млн. За даними журналістів, родичі фігуранта справи інвестували мільйони у дубайські апартаменти саме в період, коли, за версією слідства, діяла схема на держпідприємствах. На цьому тлі затримання Володимира Колота може стати ключовим кроком до встановлення повного ланцюга руху коштів і походження цих активів.

  • Арешт у Дубаї: затримано партнера ексрадника Фонду держмайна Гмиріна у справі на 700 млн грн

    Арешт у Дубаї: затримано партнера ексрадника Фонду держмайна Гмиріна у справі на 700 млн грн

    У Дубаї заарештували Володимира Колота — родича та бізнес-партнера колишнього радника Фонду державного майна України Андрія Гмиріна. Його ім’я пов’язують із резонансною справою про корупційні схеми на державних підприємствах.

    Андрій Гмирін фігурує у кримінальному провадженні, яке стосується можливих зловживань під час роботи державних підприємств хімічної галузі. За версією слідства, схема могла діяти через продаж продукції пов’язаним комерційним структурам за заниженими цінами.

    Йдеться, зокрема, про операції з продукцією Одеського припортового заводу та Об’єднаної гірничо-хімічної компанії. У результаті таких дій держава могла зазнати збитків на суму понад 700 мільйонів гривень.

    Фігурантом цієї історії також називають колишнього голову Фонду державного майна Дмитра Сенниченка, який працював у відомстві в період, коли, за даними слідства, могли відбуватися ці операції.

    Окрему увагу привернули й фінансові операції родини Гмиріна за кордоном. Протягом 2021–2023 років сім’я придбала в Об’єднаних Арабських Еміратах нерухомість на суму близько 14 мільйонів доларів.

    Колишній заступник голови Фонду держмайна Денис Ігнатовський також заявляв про контакти Гмиріна з представниками Офісу президента та повідомляв, що дав свідчення щодо можливої участі у схемах людей із близького оточення глави держави — Сергія Шефіра та Тимура Міндіча.

    Затримання Володимира Колота може стати новим епізодом у розслідуванні масштабної справи про ймовірні корупційні схеми на стратегічних державних підприємствах.

  • Поки НАБУ розслідувало розкрадання держмайна, сім’я Гмиріна купила нерухомості в ОАЕ на $14 млн

    Поки НАБУ розслідувало розкрадання держмайна, сім’я Гмиріна купила нерухомості в ОАЕ на $14 млн

    Родичі колишнього радника голови Фонду держмайна Андрія Гмиріна у 2021–2023 роках придбали елітну нерухомість у Дубаї щонайменше на 14 млн доларів. Ці інвестиції збіглися у часі з розслідуванням НАБУ щодо масштабних розкрадань на державних підприємствах ОПЗ та ОГХК, у яких Гмирін фігурує як один із ключових учасників.

    За даними журналістських розслідувань, найбільш резонансні покупки здійснювалися вже після того, як детективи НАБУ оголосили про ліквідацію злочинної організації, очолюваної Гмиріним та тодішнім керівником ФДМУ Дмитром Сенниченком.

    Хто і що купував у Дубаї

    Одним із найпомітніших епізодів став день, коли Володимир Колот — чоловік сестри Андрія Гмиріна — оформив одразу дев’ять квартир у Дубаї. Загальна сума цих угод перевищила 7,3 млн доларів. У матеріалах справи Колот також фігурує як співвласник компанії, яка отримувала надприбутки завдяки корупційним схемам на ОПЗ.

    Сам Гмирін у березні 2023 року придбав апартаменти у житловому комплексі Grande вартістю 1,3 млн доларів, однак невдовзі перепродав їх.

    Найдорожча покупка була здійснена ще у лютому 2022 року: дружина радника ФДМУ Анастасія Гмиріна інвестувала 5,5 млн доларів у розкішні апартаменти площею майже 500 квадратних метрів у комплексі Il Primo — буквально за кілька хвилин ходу від Burj Khalifa. Формально нерухомість записана на тещу чиновника, Тетяну Орлову.

    Сьогодні родина Гмиріна володіє в ОАЕ майном мінімум на 5,5 млн доларів. Деякі апартаменти передані в довгострокову оренду — до 2025–2026 років. Це може свідчити про намір родини надовго залишитися в ОАЕ або розглядати ці активи як стабільне джерело доходу.

    НАБУ та САП продовжують розслідування підозр щодо Гмиріна та Сенниченка. Їм інкримінують створення злочинної організації та розкрадання державного майна в особливо великих розмірах. Санкції статей передбачають до 12 років позбавлення волі.

    Попри гучні викриття, жодного ключового фігуранта справи досі не притягнуто до відповідальності. А дубайські інвестиції лише посилили суспільний тиск на правоохоронців і стали черговим доказом масштабності схеми, від якої, за версією слідства, постраждали державні підприємства.

  • НАБУ і САП звинувачують екснардепа Грановського в схемі з продажу добрив через підставну фірму

    НАБУ і САП звинувачують екснардепа Грановського в схемі з продажу добрив через підставну фірму

    Прокурор САП за матеріалами НАБУ направив до Вищого антикорупційного суду обвинувальний акт у справі про зловживання на Одеському припортовому заводі. Серед обвинувачених — колишній народний депутат Олександр Грановський, якого слідство підозрює в організації багатомільйонної схеми з продажу добрив через підставну компанію, повідомляє Центр протидії корупції.

    За версією слідства, у 2015 році ОПЗ уклав низку контрактів із британською Newscope Estates Ltd. Ця компанія нібито виконувала роль посередника: фактичні поставки не здійснювались, а в договорах навмисно занижували вартість аміаку та карбаміду. Надалі продукцію продавали реальним покупцям за ринковими цінами, причому відвантаження йшло напряму від ОПЗ, а різницю між реальною та заниженою ціною виводили на підконтрольні рахунки.

    Слідство оцінює розмір недопущеного доходу заводу у 93,3 млн грн.

    Окрім Грановського, у справі фігурують Ольга Ткаченко, колишня членкиня правління ОПЗ і помічниця депутата, та Павло Чумак, власник Newscope Estates Ltd. Усі трьох оголошено в розшук. За даними правоохоронців, Грановський виїхав з України в серпні 2019 року й має паспорт громадянина Ізраїлю; наразі він перебуває за кордоном.

    Раніше ВАКС надав стороні захисту строк для ознайомлення з матеріалами справи до 3 жовтня 2025 року. Наразі провадження перебуває на стадії судового розгляду.

  • Депутат Веревський може стати власником Одеського припортового заводу

    Депутат Веревський може стати власником Одеського припортового заводу

    Одеський припортовий завод, один із найбільших та стратегічно важливих промислових об’єктів країни, опинився у центрі гострої публічної дискусії на тлі оголошеної Фондом державного майна великої приватизації. За повідомленнями активістів і кількох публікацій у мережі, процес підготовки та проведення електронного аукціону викликає підозри щодо порушень і наявності заздалегідь «узгодженого» переможця.

    До приватизаційного лоту входить 99,5667% акцій підприємства та пакет із 45 одиниць нерухомого майна загальною площею понад 285 тис. кв. м — виробничі комплекси, логістичні потужності, соціально-оздоровчі об’єкти, а також об’єкти нерухомості на території Івано-Франківської області (зокрема пансіонат у Яремче). Офіційно аукціон має відбутися через систему ProZorro.Продажі 25 листопада 2025 року.

    Проте в низці дописів і заяв громадських активістів ідея «великої приватизації» подається як фасадна — і, мовляв, реальний розподіл активу вже відбувся в кулуарах. Зокрема, у повідомленнях фігурує назва компанії «Кернел Холдинг S.A.», яку пов’язують із бізнесменом Андрієм Веревським: нібито компанія вже внесла гарантійний внесок у розмірі 50 млн грн, через що сам аукціон розглядають багатьма як формальність із відомим наперед переможцем. Ці твердження подаються як позиція авторів публікацій і потребують підтвердження від сторін.

    У публічних заявах активістів і експертів лунає ще одна критична претензія: відсутність актуальної державної екологічної оцінки стану заводу та прилеглих територій. Зауважують, що згідно з вимогами для приватизації стратегічних об’єктів та об’єктів з потенційним впливом на довкілля, має бути проведена відповідна екологічна експертиза або оцінка — й використання застарілих висновків може ставити під сумнів законність подальших рішень. Якщо ці оцінки відсутні або не відповідають чинним вимогам, це може стати підставою для оскарження результатів аукціону в судовому порядку, наголошують правники, опитані в публікаціях.

    Критики приватизації також побоюються, що у разі передачі контрольного пакета «непрозорим» структурам буде створено ризики для національної безпеки та енергетичної незалежності: ОПЗ має важливі логістичні й виробничі функції, які можуть впливати на роботу критичної інфраструктури регіону. У світі подібні ризики зазвичай ретельно оцінюються компетентними органами під час продажу стратегічних активів, але у відкритих повідомленнях громадськості критикують швидкість і непрозорість поточної процедури.

  • Одеський припортовий завод на п’ятому колі приватизації: чи отримає актив Kernel

    Одеський припортовий завод на п’ятому колі приватизації: чи отримає актив Kernel

    Фонд державного майна оголосив про п’яту спробу приватизувати Одеський припортовий завод. Аукціон призначено на 25 листопада, стартова ціна державного пакета (99,5667% акцій) встановлена на рівні близько 4,5 мільярда гривень. Попередні етапи приватизації неодноразово блокувалися юридичними й політичними перешкодами, а основне хімічне виробництво на підприємстві фактично зупинене з 2021 року; останні роки завод виконував переважно роль портового хабу і забезпечував перевалку зерна, а також частково — потреби в кисні й азоті.

    Уряд пояснює ініціативу залучення приватного інвестора необхідністю відновлення виробничих потужностей, наповнення держбюджету і створення робочих місць. Розпорядження Кабміну, яке затверджувало умови конкурсу, передбачає збереження ключових видів діяльності підприємства і вкладення інвестицій упродовж п’яти років, а також погашення заборгованостей із зарплат і перед бюджетом у визначені терміни. Це — офіційні умови, які має виконати покупець після укладення угоди.

    У відкритих джерелах з’явилась інформація про зацікавленість у активі агрохолдингу Kernel, пов’язаного з бізнесменом Андрієм Веревським. За даними видання LB.UA та інших джерел, Kernel нібито вже вніс гарантійний внесок для участі в торгах. У соцмережах та дописах у публічних групах лунають твердження, що участь компанії буде формальною й що Kernel фактично залишиться єдиним учасником аукціону, що унеможливить реальну конкуренцію. Такі повідомлення також містять закиди про можливе «контрольоване» повернення активу попереднім власникам та про те, що обов’язкова екологічна експертиза нібито не проводилася. Утім ці заяви походять із непідтверджених у публічному просторі джерел і на даний момент не мають підтвердження в офіційних документах.

    У мережі також обговорюють питання статусу активу «Вента ЛТД» — компанії, яка, за окремими повідомленнями, раніше була виведена з-під контролю російських бенефіціарів через управління арештованими активами (АРМА), а нещодавно нібито повернулася під управління попередніх власників. Ці деталі вимагають перевірки в державних реєстрах і у самого АРМА, оскільки йдеться про зміну прав на активи, що може істотно вплинути на конкурентну ситуацію навколо ОПЗ.

    Про інтерес Kernel до ОПЗ у публічних коментарях від імені компанії поки що офіційних заяв не надходило; представники Фонду держмайна також можуть підтвердити або спростувати факти щодо внесення гарантійних внесків і проведення експертиз. У разі надходження запитів до відповідних відомств варто очікувати офіційні роз’яснення щодо виконання передприватизаційних процедур, результатів аудиту та екологічних досліджень.

    Економічна й безпекова складова питання очевидна: у разі успішного продажу і належних інвестицій новий власник отримує можливість відновити виробництво добрив, що важливо для агросектора, та наповнити бюджет. У разі ж «контрольованої» приватизації без реальної конкуренції існує ризик суспільного резонансу й юридичних спорів, які знову можуть ускладнити відновлення підприємства.