Daypolitico

Позначка: Пакистан

  • «Напад на одного — напад на всіх»: Саудівська Аравія, Туреччина і Пакистан створили новий оборонний блок

    «Напад на одного — напад на всіх»: Саудівська Аравія, Туреччина і Пакистан створили новий оборонний блок

    Саудівська Аравія, Туреччина та Пакистан 7 серпня підписали у Мецці масштабну угоду про взаємну оборону, яка може суттєво змінити архітектуру безпеки на Близькому Сході та в ширшому мусульманському світі. Головний принцип документа нагадує статтю 5 Північноатлантичного договору: збройний напад на одну з трьох держав розглядатиметься як напад на всіх учасників пакту.

    Так звана Мекканська спільна оборонна угода була підписана за участі саудівського кронпринца і прем’єр-міністра Мохаммеда бін Салмана, президента Туреччини Реджепа Таїпа Ердогана та прем’єр-міністра Пакистану Шехбаза Шаріфа. Сторони заявили, що її мета — посилення спільного стримування, поглиблення оборонної співпраці та зміцнення стабільності в регіоні.

    Саме формула колективної оборони робить домовленість значно важливішою за звичайний меморандум про військове співробітництво. Водночас повний текст пакту поки не оприлюднений, а тому невідомо, які конкретно військові дії буде зобов’язана здійснити кожна зі сторін у разі нападу на одного з партнерів.

    Турецький посадовець, якого цитує Reuters, наголосив, що угода має виключно оборонний характер і не спрямована проти конкретної країни. За його словами, вона також не скасовує чинних двосторонніх чи багатосторонніх зобов’язань її учасників і залишається відкритою для приєднання інших держав регіону.

    Чому ця угода настільки важлива

    Склад учасників сам по собі робить новий формат безпрецедентним.

    Туреччина має одну з найбільших армій НАТО — за чисельністю вона поступається в Альянсі лише Сполученим Штатам. Анкара також володіє потужною оборонною промисловістю, виробляючи безпілотники, ракети, бронетехніку, кораблі та інші види озброєння.

    Пакистан є єдиною мусульманською державою, яка офіційно володіє ядерною зброєю. Країна має одну з найбільших армій світу та розвинену ракетну програму.

    Саудівська Аравія, своєю чергою, є найбільшою політичною та економічною силою Перської затоки, одним із провідних експортерів нафти у світі й державою, на території якої розташовані Мекка і Медина — два найсвятіші міста ісламу.

    Об’єднання саме цих трьох держав означає появу формату, який поєднує фінансові ресурси Ер-Ріяда, військово-промислові можливості Анкари та ядерний статус Ісламабада.

    При цьому Reuters окремо наголошує: у тексті та офіційних поясненнях немає положень про створення спільного ядерного механізму чи поширення пакистанської ядерної парасольки на партнерів. Тому говорити про «ядерний союз» наразі немає підстав.

    Пакт з’явився не на порожньому місці

    Нова тристороння угода стала результатом майже року переговорів і фактично розширила вже існуючу систему військових домовленостей.

    Ще 17 вересня 2025 року Саудівська Аравія та Пакистан уклали двосторонню Strategic Mutual Defence Agreement. Вона вже містила принцип, за яким агресія проти однієї держави вважається агресією проти обох.

    Навесні 2026 року ця домовленість перейшла у практичну площину. У квітні пакистанські військові прибули на авіабазу короля Абдулазіза в Саудівській Аравії в межах двосторонньої угоди. До складу сил входили винищувачі та літаки забезпечення ВПС Пакистану, а офіційною метою називалося підвищення оперативної готовності та координації двох армій.

    Паралельно Саудівська Аравія різко активізувала оборонний діалог із Туреччиною.

    Після візиту Ердогана до Ер-Ріяда у лютому 2026 року сторони домовилися активізувати наявні угоди у сфері оборони та посилити військову співпрацю.

    Таким чином, Мекканський пакт фактично зв’язав між собою вже наявні двосторонні механізми.

    Війна з Іраном прискорила процес

    Головним каталізатором домовленості стала різка ескалація на Близькому Сході.

    Reuters пов’язує укладення пакту з війною, яка почалася після американсько-ізраїльських ударів по Ірану та подальших ударів Тегерана і його союзників по державам Перської затоки. Саудівська Аравія та інші країни регіону зіткнулися з атаками на інфраструктуру, судноплавство та енергетичні маршрути.

    У квітні лідери країн Ради співробітництва арабських держав Перської затоки окремо обговорювали іранські атаки на країни GCC та Йорданію й необхідність створення довгострокової системи регіональної безпеки.

    Додатковим фактором стали єменські хусити. У день підписання угоди Associated Press повідомляло про нове загострення: удари хуситів зачепили єменську провінцію Маріб і саудівський регіон Наджран, де були поранені люди.

    Для Ер-Ріяда це особливо болісне питання. Саудівська економічна модель значною мірою залежить від стабільного експорту нафти, безпеки портів, танкерних маршрутів і великих інфраструктурних проєктів.

    Будь-яка тривала війна в Перській затоці безпосередньо загрожує цим планам.

    Це «мусульманське НАТО»?

    Після появи угоди в міжнародних медіа та експертному середовищі вже з’явилися порівняння з «ісламським НАТО».

    Таке визначення виглядає ефектно, але поки є передчасним.

    НАТО має постійні військові структури, інтегроване командування, спільне оборонне планування, визначені процедури консультацій та десятиліттями відпрацьовані механізми взаємодії.

    Щодо нової тристоронньої угоди таких деталей поки немає.

    Відомо лише, що вона містить принцип колективної оборони та передбачає поглиблення військового співробітництва. Чи з’явиться постійний секретаріат, спільне командування, інтегрована система ППО або регулярні об’єднані сили — офіційно не повідомлялося.

    Тому наразі правильніше говорити про новий регіональний оборонний пакт, а не про повноцінний аналог НАТО.

    Туреччина опинилася в особливій позиції

    Участь Анкари робить домовленість ще цікавішою.

    Туреччина залишається членом НАТО і юридично вже має колективні гарантії безпеки за статтею 5 Вашингтонського договору.

    Одночасно Анкара створює додатковий оборонний механізм із двома державами, які до НАТО не входять.

    Турецька сторона саме тому окремо підкреслює, що нова угода не замінює і не скасовує чинних міжнародних зобов’язань.

    Фактично Туреччина отримує можливість бути містком між євроатлантичною системою безпеки та новою мережею регіональних союзів.

    Чому Саудівська Аравія шукає нових партнерів

    Окремий підтекст угоди — дедалі більші сумніви країн Перської затоки щодо того, чи може їхня безпека й надалі майже повністю спиратися на США.

    Протягом десятиліть основою оборони Саудівської Аравії були американські системи озброєння, військові бази та стратегічне партнерство з Вашингтоном.

    Але затяжні кризи в регіоні та нові удари змушують Ер-Ріяд диверсифікувати свої гарантії.

    Reuters прямо вказує на прагнення трьох держав зміцнити власну регіональну безпекову конструкцію в умовах напружених відносин і перевантаженості традиційної американської системи союзів.

    Це не означає розриву із США. Усі три держави мають важливі відносини з Вашингтоном, а Туреччина взагалі є членом НАТО.

    Але новий пакт показує: регіональні столиці більше не хочуть залежати лише від одного зовнішнього гаранта.

    Пакистан отримує нову роль далеко за межами Південної Азії

    Для Ісламабада угода відкриває можливість значно посилити геополітичний вплив.

    Традиційно пакистанська безпекова політика була зосереджена насамперед на Індії та Афганістані.

    Тепер країна дедалі активніше вбудовується у систему безпеки Близького Сходу.

    Водночас це створює чутливе питання для Індії, яка має стратегічні відносини і з Саудівською Аравією, і з ОАЕ.

    Саме положення «напад на одного — напад на всіх» неминуче викликає питання, як воно застосовуватиметься у випадку можливої нової індійсько-пакистанської військової кризи.

    Офіційні пояснення поки не дають відповіді на це питання. Турецька сторона лише наголошує, що пакт спрямований на оборону та не створений проти конкретної держави.

    Угода відкрита для інших держав

    Ще одна принципова деталь — новий формат не обмежується трьома засновниками.

    За словами турецького посадовця, до угоди можуть приєднатися інші країни регіону.

    Якщо це станеться, нинішній трикутник Анкара–Ер-Ріяд–Ісламабад може перетворитися на значно ширший безпековий блок.

    Саме тому найбільше значення матимуть наступні місяці: чи залишиться Мекканська угода політичним сигналом, чи отримає постійні військові механізми, спільні навчання, обмін розвідданими, координацію ППО та реальне оборонне планування.

    Голова саудівського Gulf Research Center Абдулазіз Сагер, якого цитує Reuters, звернув увагу саме на це: символізм зустрічі трьох великих мусульманських держав уже є значним, але справжній геополітичний ефект залежатиме від того, чи буде формат інституціоналізований і наповнений конкретною співпрацею.

    Поки ж факт залишається безпрецедентним: країна з ядерною зброєю, друга за чисельністю армія НАТО та найбільша держава Перської затоки формально домовилися вважати напад на будь-яку з них нападом на всіх. На тлі найбільшої за десятиліття нестабільності на Близькому Сході це може стати початком значно глибшого переформатування регіональної системи безпеки.

  • Посередники запропонували США та Ірану 10-денне перемир’я: Трамп опинився перед вирішальним вибором, — Axios

    Посередники запропонували США та Ірану 10-денне перемир’я: Трамп опинився перед вирішальним вибором, — Axios

    Президент США Дональд Трамп опинився перед одним із найскладніших рішень за час нового загострення конфлікту з Іраном. На тлі безперервних бойових дій та взаємних ударів регіональні посередники запропонували Вашингтону й Тегерану 10-денне припинення вогню, яке могло б стати першим кроком до відновлення переговорів та відкриття Ормузької протоки для міжнародного судноплавства. Водночас Білий дім паралельно продовжує підготовку до можливого масштабного військового сценарію, якщо дипломатичні зусилля проваляться. Про це повідомляє Axios із посиланням на американських, ізраїльських та регіональних посадовців.

    За інформацією видання, зараз у Вашингтоні розглядають два базові сценарії розвитку подій. Перший передбачає погодження короткострокового десятиденного перемир’я, яке має створити умови для відновлення переговорів між США та Іраном, а також забезпечити безпечне проходження торговельних суден через Ормузьку протоку. Другий сценарій полягає у переході до масштабної спільної військової кампанії США та Ізраїлю, покликаної змусити Тегеран погодитися на американські умови шляхом подальшого силового тиску.

    За словами двох джерел Axios, пропозицію щодо тимчасового припинення бойових дій передали Катар, Єгипет, Пакистан, Оман та інші держави, які останніми тижнями виконують роль головних посередників між Вашингтоном і Тегераном. План передбачає десятиденну паузу у бойових діях, протягом якої мають бути відновлені морські перевезення через Ормузьку протоку та розпочатися консультації щодо довгострокових домовленостей між сторонами.

    Ормузька протока залишається одним із ключових вузлів світової економіки. Через неї проходить близько п’ятої частини світових поставок нафти та значна частина експорту скрапленого природного газу. Після загострення конфлікту між США та Іраном рух суден через протоку суттєво скоротився, що викликало різке зростання цін на нафту та занепокоєння на світових фінансових ринках.

    Американські посадовці повідомили Axios, що адміністрація Дональда Трампа уважно аналізує запропонований механізм припинення вогню. Водночас Вашингтон уже звернувся до ізраїльського керівництва із проханням утриматися від дій, які могли б остаточно закрити можливість для дипломатичного врегулювання. Незважаючи на це, у Білому домі не виключають, що переговори можуть завершитися безрезультатно. Саме тому США одночасно нарощують військову присутність на Близькому Сході.

    За останні дні Пентагон перекинув до регіону десятки винищувачів, стратегічних літаків-заправників та інші сили, необхідні для проведення масштабної військової операції. За інформацією Axios, ізраїльська армія також перебуває у стані підвищеної бойової готовності й розглядає можливість переходу до ширшої скоординованої кампанії разом із американськими військами вже найближчими днями, якщо політичне керівництво двох країн ухвалить відповідне рішення.

    Водночас журналісти звертають увагу, що десять ночей поспіль американських авіаударів не дозволили повністю досягти головної стратегічної мети — позбавити Іран можливості впливати на ситуацію в Ормузькій протоці. Саме тому дипломатичний варіант залишається актуальним навіть попри продовження бойових дій. За задумом посередників, десятиденна пауза дала б можливість сторонам відновити судноплавство, стабілізувати ситуацію в регіоні та повернутися до реалізації попереднього меморандуму про взаєморозуміння, який останнім часом фактично опинився на межі зриву.

    Один із регіональних дипломатів повідомив Axios, що посередники прямо поінформували Вашингтон і Тегеран про необхідність “періоду охолодження”, який дозволив би знизити рівень напруженості та створити умови для нових переговорів. Проте, за словами джерел видання, наразі жодна зі сторін офіційно не погодилася на запропоновану схему. І США, і Іран, схоже, прагнуть максимально посилити власні переговорні позиції за рахунок подальших військових ударів, перш ніж переходити до будь-яких домовленостей.

    Reuters також підтверджує, що іранська сторона отримала пропозицію про десятиденне припинення вогню. За словами високопоставленого іранського чиновника, документ передбачає використання короткої паузи для відновлення дипломатичних контактів та спроби повернутися до проміжної угоди, укладеної сторонами раніше. Водночас Тегеран поки що офіційно не оголосив про свою позицію щодо цієї ініціативи.

    Паралельно тривають непрямі переговори між США та Іраном. За даними Axios, навіть попри взаємні удари дипломатичні канали не припиняли роботу. Представники Катару, Єгипту, Пакистану та інших держав регулярно передають сторонам нові пропозиції та координують можливі варіанти деескалації. При цьому остаточне рішення щодо переходу до переговорного процесу значною мірою залежить від президента США Дональда Трампа.

    Ситуація ускладнюється тим, що останніми днями конфлікт значно розширився. За інформацією міжнародних медіа, причиною нового загострення стали іранські атаки в районі Ормузької протоки та загибель американських військовослужбовців. Після цього США різко посилили авіаційні удари по військовій інфраструктурі Ірану, а Тегеран продовжив відповідати атаками на американські інтереси та союзників у регіоні. Через це ризик переходу конфлікту до повномасштабної регіональної війни залишається надзвичайно високим.

    Аналітики зазначають, що найближчі кілька днів можуть стати визначальними для всього Близького Сходу. Якщо сторони підтримають ініціативу посередників, це створить можливість для відновлення переговорів та часткової стабілізації ситуації навколо Ормузької протоки. Якщо ж дипломатичні зусилля проваляться, США та Ізраїль можуть перейти до нової масштабної військової операції проти Ірану, що здатне суттєво розширити географію конфлікту та вплинути на світову економіку, енергетичні ринки й безпекову ситуацію далеко за межами Близького Сходу.

  • Іран заявив про зрив домовленостей зі США

    Іран заявив про зрив домовленостей зі США

    Іран офіційно заявив про призупинення виконання своїх зобов’язань за домовленостями зі Сполученими Штатами, які раніше мали забезпечити припинення бойових дій та створити умови для подальших переговорів між сторонами. У Тегерані звинуватили Вашингтон у порушенні досягнутих домовленостей та наголосили, що відтепер більше не вважають себе зобов’язаними виконувати умови угоди.

    Про це повідомляє CNN із посиланням на заяву заступника міністра закордонних справ Ірану Хазема Гарібабаді.

    За словами іранського дипломата, Тегеран дійшов такого рішення після того, як, на його думку, саме Сполучені Штати першими порушили умови меморандуму про взаєморозуміння, укладеного сторонами у червні. Документ мав покласти край багатотижневому військовому протистоянню та відкрити шлях до детальних переговорів щодо найгостріших питань між двома країнами.

    Втім, уже незабаром після підписання домовленостей ситуація різко загострилася через новий обмін ударами між Іраном і США, що фактично поставило під сумнів подальшу дію угоди.

    «Ми вели переговори. На жаль, саме американці вдалися до цих агресивних дій, порушивши власні зобов’язання. У результаті ми призупинили виконання всіх наших зобов’язань і фактично більше не здійснюємо їх», — заявив Гарібабаді в ефірі іранського державного телебачення.

    У CNN зазначають, що ця заява стала ще одним свідченням того, що дипломатичні контакти між Вашингтоном і Тегераном, які велися за посередництва Катару та Пакистану, фактично зайшли у глухий кут. Попри попередні спроби відновити переговорний процес, сторони дедалі частіше обмінюються взаємними звинуваченнями та демонструють готовність до подальшого протистояння.

    Заступник глави МЗС Ірану також наголосив, що нині головним завданням для керівництва країни є захист держави.

    «Наразі перед нами стоїть завдання захистити нашу країну. Ми робитимемо це твердо і рішуче, і я думаю, що американці вкотре отримали свою відповідь — їхні агресивні дії ні до чого не приведуть», — заявив він.

    Раніше цього тижня аналогічну позицію озвучив і речник Міністерства закордонних справ Ірану Есмаїл Багаї. Він заявив, що Тегеран не має наміру повертатися до переговорів і надалі реагуватиме на дії США «рішуче».

    «Наразі ми не маємо планів на переговори, і ми, як і раніше, зосереджені на захисті своєї країни», — сказав представник іранського зовнішньополітичного відомства.

    Нагадаємо, у червні США та Іран досягли рамкової угоди, яка передбачала продовження режиму припинення вогню, відкриття Ормузької протоки для міжнародного судноплавства та запуск переговорів щодо низки ключових питань, включно з іранською ядерною програмою.

    Однак уже на початку липня ситуація різко погіршилася після інциденту в Ормузькій протоці. Іранські військові атакували судно, яке, за їхньою версією, рухалося несанкціонованим маршрутом. Водночас західні ЗМІ повідомляли, що США наполягали на проходженні торговельних суден поблизу узбережжя Оману, а не біля територіальних вод Ірану, що й стало причиною нового конфлікту.

    Після цього президент США Дональд Трамп заявив, що саме атака на судно фактично поставила крапку на перемир’ї між країнами. Незабаром Сполучені Штати завдали ударів у відповідь по іранських об’єктах, після чого обмін військовими ударами відновився.

    За останніми даними, бойові дії між сторонами тривають практично щодня. Іран повторно закрив Ормузьку протоку, а США посилили обмеження щодо іранських портів. Аналітики попереджають, що подальша ескалація може мати серйозні наслідки не лише для регіональної безпеки, а й для світових поставок енергоносіїв та міжнародної торгівлі.

    Раніше видання Axios повідомляло, що Білий дім готується до можливого багатоденного або навіть багатотижневого військового протистояння між США та Іраном через ситуацію навколо Ормузької протоки.

  • США та Іран домовилися про «гарячу лінію» для Ормузу

    США та Іран домовилися про «гарячу лінію» для Ормузу

    США та Іран домовилися про створення спеціального каналу зв’язку — так званої «лінії зв’язку», яка має забезпечити безпечний та контрольований рух торгових і цивільних суден через Ормузьку протоку, один із найважливіших стратегічних морських маршрутів світу. Про це повідомляє CNN із посиланням на джерела та заяви учасників переговорного процесу.

    За інформацією видання, домовленість була досягнута в межах дипломатичних контактів, що відбулися за посередництва Катару та Пакистану під час зустрічей у Швейцарії. Посередники заявили, що новий канал комунікації між Вашингтоном і Тегераном має знизити ризики військових інцидентів у регіоні та запобігти можливим ескалаціям, які можуть виникати через непорозуміння або швидкі реакції військових сил обох сторін у районі протоки.

    Ключовим елементом домовленості є створення механізму оперативного зв’язку, який дозволить координувати рух суден і швидко передавати інформацію про потенційні загрози, інциденти або зміни безпекової ситуації. Очікується, що цей механізм стане тимчасовою стабілізуючою рамкою для регіону, де напруження між США та Іраном залишається високим.

    Окремо повідомляється, що згідно з досягнутим меморандумом, сторони погодили гарантувати безпечний прохід торгових суден через Ормузьку протоку на період 60 днів. Протягом цього часу Іран зобов’язався забезпечити умови для вільного, безпечного та безкоштовного транзиту суден із Перської затоки до Оманського моря і у зворотному напрямку, що фактично має тимчасово знизити ризики блокування цього ключового морського коридору.

    Ормузька протока залишається одним із найчутливіших геополітичних вузлів світу, через який проходить значна частина глобальних постачань нафти та газу. Саме тому будь-які заяви Тегерана щодо можливого обмеження судноплавства традиційно викликають різку реакцію з боку Сполучених Штатів та їхніх союзників. CNN зазначає, що протягом усього переговорного процесу Іран використовував контроль над протокою як один із головних важелів політичного тиску.

    Напруження в регіоні різко зросло напередодні переговорів, коли іранське військове керівництво заявляло про можливість блокування протоки як відповідь на зовнішньополітичні та військові дії, пов’язані з конфліктами на Близькому Сході. Водночас США у відповідь публічно заявляли про готовність забезпечити свободу судноплавства, включно з можливими силовими сценаріями, що ще більше підвищувало ризик прямого зіткнення.

    Додаткової напруги ситуації додали заяви політичного керівництва США, зокрема президента Дональда Трампа, який у жорсткій риториці допускав можливість встановлення контролю над стратегічною протокою, що викликало різку реакцію Тегерана та ускладнило дипломатичний діалог. На цьому тлі переговори в Швейцарії проходили у складній атмосфері взаємної недовіри.

    Окремим фактором, який вплинув на необхідність домовленостей, стала загальна нестабільність у регіоні, включно з напруженою ситуацією в Лівані та навколо Іранської ядерної програми, яка залишається одним із ключових предметів суперечок між Вашингтоном і Тегераном. США наполягають на обмеженні ядерних амбіцій Ірану, тоді як Тегеран наполягає на своєму праві розвивати мирну атомну енергетику.

    Аналітики зазначають, що створення «лінії зв’язку» не означає повного політичного зближення сторін, однак може розглядатися як тимчасовий інструмент деескалації, який дозволяє знизити ризики випадкових інцидентів у стратегічно важливому регіоні. Водночас залишається відкритим питання, чи зможе цей механізм перерости у довгострокову систему безпеки судноплавства, чи буде лише короткостроковим компромісом у межах 60-денного режиму, погодженого сторонами.

  • Іран і США на кроці від великої угоди

    Іран і США на кроці від великої угоди

    Іран і країни-посередники — Катар та Пакистан — заявили про досягнення значного прогресу за підсумками першого раунду переговорів між делегаціями США та Ірану, які відбулися у Швейцарії. Про це повідомляє CNN із посиланням на речника Міністерства закордонних справ Ірану Есмаїла Багаї, іранські державні ЗМІ та спільну заяву посередників, у якій підсумовано результати зустрічі та окреслено подальші кроки дипломатичного процесу.

     

  • Трамп зірвав тишу одним постом: Іран демонстративно залишив переговори

    Трамп зірвав тишу одним постом: Іран демонстративно залишив переговори

    Перший раунд переговорів між США та Іраном у швейцарському Бюргенштоку завершився гучним дипломатичним скандалом. Іранська делегація, за повідомленнями медіа, демонстративно залишила переговорний майданчик після різких заяв президента США Дональда Трампа, який пригрозив Тегерану новими ударами у разі подальшої підтримки «Хезболли» та загострення навколо Ормузької протоки. Докладніше про перебіг подій повідомляє Al Jazeera.

    Переговори у Швейцарії мали стати першим серйозним кроком до довгострокової угоди між Вашингтоном і Тегераном після майже чотирьох місяців війни на Близькому Сході. Однак уже стартовий раунд показав: мирний процес залишається надзвичайно крихким, а одна публічна заява може перекреслити години закритих консультацій.

    Зустріч проходила на курорті Бюргеншток за посередництва Катару та Пакистану. Американську сторону представляли віцепрезидент США Джей Ді Венс, спецпредставник Стів Віткофф та Джаред Кушнер. Іранську делегацію очолили спікер парламенту Мохаммад Багер Галібаф і міністр закордонних справ Аббас Арагчі.

    Порядок денний переговорів складався з трьох великих блоків: припинення вогню в Лівані, ситуація навколо Ормузької протоки та майбутнє іранської ядерної програми разом із санкційним режимом.

    За даними західних медіа, перша частина консультацій проходила напружено, але конструктивно. Іранська сторона відмовилася від спільного фото та рукостискань з американськими представниками, однак делегації все ж розпочали предметну розмову.

    Головним пріоритетом Тегерана стало питання Лівану. Іран наполягає, що без реального припинення ізраїльських ударів по ліванській території та без гарантій для «Хезболли» подальший прогрес у переговорах буде неможливим.

    Саме на цьому тлі ситуацію різко загострив Дональд Трамп. Під час переговорів він опублікував у соцмережах заяву, в якій пригрозив Ірану новими ударами, якщо Тегеран не зупинить підтримувані ним сили в Лівані.

    Окремо американський президент жорстко висловився щодо Ормузької протоки. Він заявив, що у разі її блокування США можуть вдатися до силового сценарію, а Іран зіткнеться з наслідками, значно серйознішими за попередні удари.

    Саме після цих слів іранська делегація, за повідомленнями джерел, залишила залу переговорів. У Тегерані такі заяви назвали проявом тиску та спробою вести переговори мовою ультиматумів.

    Попри скандал, сторони формально не оголосили про остаточний зрив процесу. Посередники з Катару та Пакистану намагаються зберегти переговорний канал і повернути делегації до технічних консультацій.

    Перед зустріччю у Бюргенштоку США та Іран домовилися про 60-денне вікно для напрацювання ширшої мирної угоди. Йшлося не лише про ядерну програму, а й про зниження регіональної напруги, санкції, заморожені іранські активи та припинення бойових дій у Лівані.

    Однак ще до старту переговорів процес опинився під тиском. Іран заявив про закриття Ормузької протоки після нових ізраїльських ударів у Лівані, хоча американські військові стверджували, що комерційне судноплавство фактично триває.

    Ормузька протока є одним із найважливіших енергетичних маршрутів світу. Через неї проходить значна частина глобальних поставок нафти та зрідженого газу. Будь-яке реальне блокування цього маршруту може спричинити різке зростання цін на нафту та нову хвилю економічної нестабільності.

    Для США переговори у Швейцарії мають одразу кілька цілей. Вашингтон хоче домогтися повернення міжнародних інспекторів на іранські ядерні об’єкти, стримати ескалацію в Лівані та не допустити повного розриву домовленостей, досягнутих за посередництва Катару й Пакистану.

    Для Ірану головними питаннями залишаються зняття санкцій, доступ до заморожених активів та гарантії, що США зможуть вплинути на Ізраїль. Саме останній пункт став одним із найслабших місць переговорного процесу, адже Ізраїль фактично не є повноцінним учасником швейцарських консультацій і продовжує діяти у Лівані за власною логікою безпеки.

    Аналітики зазначають, що скандал у Бюргенштоку став серйозним ударом по довірі між сторонами. Іранські представники вже неодноразово звинувачували Вашингтон у нездатності контролювати союзників, тоді як американська сторона вимагає від Тегерана реальних кроків щодо обмеження впливу своїх проксі-структур у регіоні.

    Наразі майбутнє переговорів залишається під питанням. Формально 60-денне вікно для укладення угоди ще не закрите, однак після демонстративного виходу іранської делегації будь-який наступний раунд стане значно складнішим.

    Фактично мирний процес опинився в ситуації, коли дипломатія триває, але кожна нова заява, удар або загроза можуть остаточно зірвати переговори.

    Якщо сторонам не вдасться повернутися до конструктивного діалогу, Близький Схід ризикує знову опинитися на межі великої війни — цього разу з прямим залученням США, Ірану, Ізраїлю та їхніх регіональних союзників.

  • Трамп і Тегеран на порозі мирної угоди: війна може завершитися вже цієї доби

    Трамп і Тегеран на порозі мирної угоди: війна може завершитися вже цієї доби

    США та Іран опинилися максимально близько до завершення одного з найнебезпечніших міжнародних конфліктів останніх років. За даними Reuters, посередником у переговорах виступає Пакистан, а прем’єр-міністр країни Шехбаз Шаріф заявив, що сторони вже погодили рамкові умови мирної угоди та можуть підписати початковий документ протягом найближчих 24 годин.

    За словами Шаріфа, текст майбутньої угоди фактично узгоджений, а Пакистан готується до процедури електронного підписання документа. Після цього сторони мають перейти до технічних переговорів, які можуть відбутися вже наступного тижня. Прем’єр Пакистану наголосив, що мир між Вашингтоном і Тегераном ще ніколи не був таким близьким.

    Новина стала одним із найрезонансніших дипломатичних повідомлень останніх місяців, адже війна між США та Іраном, яка розгорнулася після ескалації наприкінці лютого, суттєво вплинула не лише на ситуацію на Близькому Сході, а й на світову економіку. Конфлікт спричинив різке зростання цін на нафту, загострення безпекової ситуації у Перській затоці та серйозні ризики для міжнародної торгівлі через Ормузьку протоку — один із найважливіших морських шляхів для транспортування нафти у світі.

    Особливу увагу привертають можливі умови майбутньої угоди. За інформацією Reuters, попередній меморандум передбачає відкриття Ормузької протоки для повноцінного судноплавства та припинення морської блокади іранських портів. У відповідь Сполучені Штати можуть розпочати процес розморожування іранських активів, які були заблоковані через санкції, а також послабити обмеження на експорт іранської нафти.

    Саме перспектива відновлення нормального судноплавства через Ормузьку протоку стала однією з головних причин миттєвої реакції світових ринків. Інвестори очікують, що повернення на ринок значних обсягів іранської нафти допоможе збільшити глобальну пропозицію енергоносіїв та знизити ризики нових перебоїв у постачанні. Через це котирування нафти вже почали демонструвати зниження.

    Водночас питання ядерної програми Ірану залишається найбільш суперечливою частиною переговорів. Згідно з попередніми домовленостями, після підписання початкового документа сторони матимуть близько 60 днів для проведення окремих консультацій щодо майбутнього іранської ядерної програми. Американська сторона наполягає на суттєвому обмеженні або демонтажі можливостей Тегерана зі збагачення урану, тоді як Іран категорично відкидає повну ліквідацію своєї ядерної інфраструктури.

    Міністр закордонних справ Ірану Аббас Аракчі вже підтвердив, що сторони наблизилися до домовленостей, однак застеріг, що окремі положення тексту ще можуть змінюватися. При цьому він заявив, що Тегеран не погоджується на повне згортання ядерної програми та розглядає досягнуті домовленості як доказ того, що Іран зміг зберегти свої ключові інтереси. За словами іранського дипломата, його країна вийшла з конфлікту сильнішою, ніж була до його початку.

    З американського боку також звучать обережно оптимістичні сигнали. Представники адміністрації Дональда Трампа підтверджують, що сторони погодили текст документа та перебувають на фінальному етапі підготовки до його підписання. Сам Трамп раніше заявляв, що мирна угода може бути укладена вже найближчими днями і що відкриття Ормузької протоки стане одним із перших результатів досягнутих домовленостей.

    Водночас експерти наголошують, що навіть підписання початкового меморандуму не означатиме автоматичного завершення всіх суперечностей між країнами. Попереду залишаються переговори щодо ядерної програми, ракетних технологій, санкційного режиму та механізмів міжнародного контролю за виконанням майбутніх зобов’язань. Саме ці питання можуть визначити, чи стане нинішній документ справжнім мирним договором або лише тимчасовою угодою про деескалацію.

    Окрему роль у цьому процесі відіграє Пакистан, який останні місяці активно працював як посередник між сторонами. Ісламабад підтримує робочі контакти як із Вашингтоном, так і з Тегераном, що дозволило йому стати одним із ключових майданчиків для мирних консультацій. Саме пакистанська дипломатія неодноразово організовувала контакти між представниками сторін та допомагала узгоджувати компромісні рішення.

    Попри оптимістичні заяви, остаточне підписання документа поки що не відбулося. Тому світові лідери та фінансові ринки уважно стежать за розвитком подій. Якщо угода справді буде укладена найближчими годинами, це може стати одним із найважливіших дипломатичних проривів 2026 року та суттєво змінити геополітичний баланс на Близькому Сході.

  • З Ормузької протоки відновився вихід танкерів з нафтою та СПГ – Reuters

    З Ормузької протоки відновився вихід танкерів з нафтою та СПГ – Reuters

    Після майже тримісячної паузи в одному з найважливіших морських енергетичних коридорів світу почалося поступове відновлення судноплавства через Ормузьку протоку. Танкери зі скрапленим природним газом (СПГ) та сирою нафтою знову виходять із Перської затоки та прямують до азійських ринків, зокрема до Китаю та Пакистану.

    Про це повідомляє Reuters із посиланням на дані компаній з відстеження суден LSEG та Kpler.

    За даними агентства, відновлення руху відбувається після майже трьох місяців фактичного блокування або різкого скорочення транзиту через загострення безпекової ситуації в регіоні. Причиною стали наслідки збройного конфлікту на Близькому Сході, зокрема американо-ізраїльської операції проти Ірану, яка розпочалася 28 лютого і різко підвищила ризики для цивільного судноплавства.

    Ормузька протока залишається критично важливою точкою глобальної енергетичної логістики. Через неї зазвичай проходить приблизно п’ята частина світових поставок нафти та скрапленого природного газу. Будь-яке обмеження руху в цьому районі одразу впливає на світові ціни на енергоносії, страхові тарифи для суден і маршрути постачання для Азії та Європи.

    Після відновлення руху першими у протоку почали виходити газовози, які тривалий час залишалися у режимі очікування або були змушені затримати розвантаження.

    Одним із ключових суден став танкер СПГ Fuwairit під прапором Багамських Островів. Він перетнув Ормузьку протоку в понеділок після завантаження у катарському порту Рас-Лаффан наприкінці березня. Судно рухається до Пакистану, де його розвантаження очікується 26 травня. Експерти зазначають, що такі поставки мають критичне значення для енергосистеми країни, яка значною мірою залежить від імпорту СПГ.

    Інший газовоз, Al Rayyan, також успішно залишив район Перської затоки та прямує до Китаю. Його прибуття очікується наприкінці червня. Китай залишається одним із найбільших імпортерів скрапленого газу у світі, тому відновлення регулярних поставок через протоку є для нього стратегічно важливим.

    Паралельно з газовим сегментом активізувався і нафтовий експорт. Супертанкер Eagle Verona вийшов із Ормузької протоки в суботу та взяв курс на китайський порт Нінбо. Очікується, що судно прибуде 12 червня. Танкер ходить під прапором Сінгапуру та зафрахтований трейдинговою компанією Unipec, що входить до структури найбільшого нафтопереробного концерну Азії Sinopec.

    За даними Reuters, судно перевозить близько 2 мільйонів барелів іракської сирої нафти сорту Basrah. Вантаж було завантажено ще 26 лютого, але подальший рух затримався через різке погіршення безпекової ситуації в регіоні.

    Eagle Verona також входив до групи танкерів, для яких раніше Малайзія зверталася до Ірану з проханням дозволити транзит. З цієї групи п’ять суден уже залишили Перську затоку, тоді як ще два залишаються заблокованими в регіоні та очікують дозволу на вихід.

    Окремо повідомляється, що минулого тижня ще три великотоннажні нафтові танкери (VLCC) змогли покинути Перську затоку та вирушили до Китаю і Південної Кореї, маючи на борту приблизно 6 мільйонів барелів сирої нафти.

    До початку ескалації ситуації в регіоні судноплавний трафік через Ормузьку протоку становив у середньому від 125 до 140 проходжень суден на добу. Після загострення конфлікту значна частина цього потоку була зупинена або перенаправлена, що спричинило накопичення сотень суден у Перській затоці.

    За оцінками галузевих аналітиків, нині близько 20 тисяч моряків залишаються фактично заблокованими на бортах суден у регіоні, очікуючи дозволу на вихід або зміну маршруту.

    Фахівці попереджають, що навіть часткове відновлення руху не означає повної стабілізації. Страхові ставки для суден у регіоні залишаються високими, а судновласники продовжують враховувати ризики раптової ескалації. Водночас поступове відкриття протоки може знизити тиск на світові ціни на нафту та СПГ, які різко зросли під час блокування.

    Аналітики підкреслюють, що Ормузька протока залишається одним із найбільш чутливих стратегічних вузлів світової енергетичної системи, де будь-які політичні або військові загострення миттєво трансформуються у глобальні економічні наслідки.

  • Фото трьох іноземців стало «інформракетою» Кремля: як Росія розганяє страх перед мігрантами в Україні

    Фото трьох іноземців стало «інформракетою» Кремля: як Росія розганяє страх перед мігрантами в Україні

    В українському інформаційному просторі на початку травня різко розкрутили тему нібито масового завезення трудових мігрантів з Азії. Приводом стали кілька дописів у соцмережах із фото іноземців, яких різні користувачі називали то пакистанцями, то індусами. За оцінками експертів, локальний інфопривід швидко перетворився на масштабну хвилю антиміграційних повідомлень, яку активно підхопили російські пропагандистські ресурси.

    Першим вірусним дописом став пост користувача під ніком Маріан Пастернак. Він опублікував селфі з трьома чоловіками азійської зовнішності та написав, що нібито зустрів «хлопців з Пакистану», які щойно приїхали в Україну і мають працювати в цеху із зарплатою 450 доларів та житлом від роботодавця.

    Наступного дня інший користувач — Юрій Кустро — виклав схоже фото з тими самими іноземцями, але вже назвав їх індусами. Після цього в соцмережах почали масово з’являтися аналогічні дописи, які подавали поодинокий випадок як доказ нібито масштабного завезення іноземної робочої сили до України.

    Частина повідомлень мала виразно провокативний характер. У них стверджували, що мігрантами нібито «замінять» українських чоловіків, які воюють на фронті. Саме ця теза швидко стала основою для хвилі емоційних обговорень, страхів і звинувачень у бік української влади.

    За даними Центру стратегічних комунікацій та інформаційної безпеки, у період з 1 до 10 травня експерти проаналізували 21,6 тисячі публікацій на цю тему, розміщених на 13,8 тисячі унікальних ресурсів. Йдеться про Facebook, Telegram, X, TikTok, YouTube, новинні сайти та інші інформаційні майданчики.

    Найбільше повідомлень з’являлося у Facebook і Telegram. У Facebook зафіксували понад 8,2 тисячі публікацій, у Telegram — майже 5 тисяч.

    Поштовхом для хвилі став скриншот повідомлення менеджера будівельної компанії «Благо» з Івано-Франківська від 1 травня. У ньому йшлося про прибуття індійських робітників на будівельний майданчик. Скриншот спочатку поширили кілька анонімних Telegram-каналів, після чого тема почала стрімко розростатися.

    3 травня мер Івано-Франківська Руслан Марцінків підтвердив, що окремі підприємства справді залучають іноземних працівників через дефіцит кадрів. Він зазначив, що такі випадки є, зокрема у будівельній сфері, але особисто виступає проти такої практики.

    Саме після цього тема отримала новий поштовх. З 4 до 6 травня кількість згадок про мігрантів у соцмережах суттєво зросла, а вже 8 травня з’явилися вірусні пости з фото трьох іноземців.

    Керівник Центру стратегічних комунікацій Ігор Соловей зазначив, що тему трудових мігрантів найактивніше розкручували три групи: українські праві середовища, блогери, які ловлять тренди заради охоплень, та російські ресурси, які накачували істерику.

    За словами експертів, російська пропаганда давно використовує тему мігрантів як інструмент для розколу українського суспільства. Один із ключових наративів — нібито українська влада «знищує» власне населення через мобілізацію, а потім «замінить» українців дешевою робочою силою з інших країн.

    Засновниця ініціативи «Як не стати овочем» Оксана Мороз пояснює, що Росія регулярно підживлює такі теми, використовуючи будь-який зручний інформаційний привід. Раніше пропагандисти вже просували подібні історії, зокрема про нібито масове переселення ізраїльтян в Україну після початку війни в Ізраїлі.

    Центр стратегічних комунікацій зафіксував кілька основних тез, які поширювалися у межах цієї хвилі. Серед них — страх «генетичного розмивання» українців, твердження про «заміщення населення», звинувачення влади у «геноциді» власного народу та поєднання антиіміграційної риторики з антимобілізаційною.

    У таких дописах мігрантів подавали не як можливе рішення кадрової кризи, а як загрозу для українського ринку праці та національної ідентичності.

    Водночас реальні дані не підтверджують тезу про масовий наплив іноземців. За оцінками аналітиків Texty, офіційна статистика Державної міграційної служби не показує зростання кількості мігрантів в Україні. До повномасштабного вторгнення частка іноземців, які перебували на обліку, становила близько 0,75% від населення. Після 2022 року різкого зростання не відбулося, а кількість нових дозволів на імміграцію, навпаки, суттєво скоротилася.

    Експерти наголошують: в Україні справді існує проблема нестачі робочої сили через війну, мобілізацію, виїзд частини населення за кордон та демографічні втрати. Однак це складна економічна тема, яка потребує чесної розмови, а не емоційних вкидів і фейкових узагальнень.

    Саме відсутність широкої публічної дискусії про кадрову кризу створює простір для російських інформаційних операцій. Будь-який локальний випадок можна подати як «доказ» нібито масштабної змови або «заміщення українців».

    Особливо небезпечним експерти вважають те, що російська пропаганда дедалі частіше використовує штучний інтелект для створення фейкових фото і відео. У соцмережах уже поширювали зображення черг іноземців на українському кордоні, хоча такі матеріали не мають підтвердження.

    Аналітики попереджають: якщо тему мігрантів і далі штучно розганятимуть, вона може стати інструментом довгострокового внутрішнього розколу. Росія намагатиметься використовувати її для посилення недовіри до влади, провокування протестних настроїв та протиставлення різних груп українців одне одному.

  • Енергетична криза: країни регіону переходять на угоди з Іраном

    Енергетична криза: країни регіону переходять на угоди з Іраном

    Ірак і Пакистан уклали нові енергетичні домовленості з Іраном щодо постачання нафти та скрапленого природного газу, що свідчить про суттєве посилення ролі Тегерана у регулюванні енергетичних потоків через Ормузьку протоку. Про це повідомляє Reuters із посиланням на п’ять джерел, обізнаних із перебігом переговорів.

    За даними агентства, нові угоди стали результатом різкого загострення енергетичної ситуації в регіоні Перської затоки, де війна США та Ізраїлю проти Ірану спричинила значні перебої в експортуванні нафти та газу. Регіон, який зазвичай забезпечує близько 20% світових поставок енергоносіїв, опинився в умовах нестабільності, а логістичні маршрути через Ормузьку протоку зазнали суттєвих обмежень.

    Останніми тижнями Сполучені Штати посилили тиск на іранську інфраструктуру, зокрема блокували окремі порти та намагалися обмежити морські поставки. Спочатку Іран погрожував повним перекриттям Ормузької протоки, однак згодом змінив підхід і фактично перетворив її на контрольований транзитний коридор, через який проходять енергетичні вантажі під певними умовами.

    Саме в цих обставинах Ірак і Пакистан опинилися серед країн, які найбільше постраждали від перебоїв у постачанні. Ірак традиційно експортує значну частину нафти через Ормузьку протоку, тому будь-які обмеження руху суден безпосередньо впливають на доходи держави. За словами представника іракського міністерства нафти, Багдад нині активно веде переговори з Тегераном щодо збільшення транзитних обсягів, оскільки доходи від нафти формують приблизно 95% державного бюджету країни, і навіть короткострокові перебої створюють серйозний фінансовий тиск.

    У рамках нових домовленостей, як зазначає Reuters, через протоку вже пройшли два великі іракські танкери, кожен із яких перевозить близько двох мільйонів барелів нафти. Це вважається одним із перших сигналів часткової стабілізації транзиту, але вже в новій конфігурації, де Іран відіграє ключову роль у регулюванні потоків.

    Пакистан, який також опинився під значним тиском через зростання цін на паливо та високий сезонний попит на електроенергію, уклав окрему домовленість щодо постачання скрапленого природного газу. Країна традиційно імпортує великі обсяги СПГ для забезпечення електростанцій і промисловості, а в літній період, коли різко зростає споживання через використання кондиціонування, потреба в енергоресурсах стає критичною.

    За даними джерел, до Пакистану вже прямують два танкери зі СПГ у межах нових угод. До початку конфлікту країна отримувала близько десяти партій СПГ щомісяця, однак нинішні перебої в глобальних ланцюгах постачання змусили Ісламабад шукати альтернативні та швидші механізми забезпечення енергією.

    Важливо, що, за інформацією Reuters, ані Ірак, ані Пакистан не здійснюють прямих фінансових розрахунків із Іраном або структурами Корпусу вартових ісламської революції. Така схема дозволяє сторонам формально уникати санкційних обмежень, які продовжують діяти проти Тегерана з боку США та низки західних країн.

    Окремо зазначається, що Катар, один із найбільших експортерів СПГ у світі, не бере прямої участі в укладених угодах, однак був поінформований про постачання до Пакистану перед відправкою вантажів. Це підкреслює складну багаторівневу систему координації енергетичних потоків у регіоні, де кожен крок узгоджується з урахуванням політичних ризиків.

    На тлі цих подій суттєво змінилася ситуація на світових енергетичних ринках. Через скорочення морського трафіку в Ормузькій протоці, який нині становить лише близько 5% від довоєнного рівня, глобальні поставки нафти та газу зазнали значних затримок. Це призвело до різкого зростання цін: нафта марки Brent подорожчала більш ніж на 50% від початку конфлікту, а ціни на СПГ у Європі та Азії зросли на 35–50%.

    Аналітики зазначають, що навіть часткове відновлення транзиту через протоку не гарантує стабілізації ринку, оскільки ключовим фактором залишається політичний контроль над маршрутом. Фактичне посилення ролі Ірану як регулятора енергетичного коридору створює нову геоекономічну реальність, у якій Тегеран може впливати на баланс постачання енергоносіїв у значній частині світу.

    Водночас Іран продовжує наполягати на тому, що контроль над Ормузькою протокою має залишатися за ним і після завершення конфлікту. У Тегерані також вимагають репарацій, скасування санкцій і доступу до заморожених активів як частини будь-якого майбутнього мирного врегулювання.

    Експерти попереджають, що така позиція може ускладнити подальші переговори між США, Іраном та регіональними державами, а також закріпити нову модель енергетичної залежності, де ключові потоки контролюються не лише ринковими механізмами, а й політико-військовим впливом у Перській затоці.