Daypolitico

Позначка: ПАРЄ

  • Після «Карфагена» — Відень: журналісти знайшли Кравченка в Австрії

    Після «Карфагена» — Відень: журналісти знайшли Кравченка в Австрії

    Колишнього генерального прокурора Руслана Кравченка, який після виїзду з України у службове відрядження не повернувся до Києва, журналісти знайшли в Австрії. За даними розслідування Михайла Ткача для «Української правди», Кравченко разом із дружиною Олександрою нещодавно з’явився в австрійському Центральному реєстрі реєстрації місця проживання — Zentrales Melderegister, або ZMR. У документах обом вказали одну й ту саму основну адресу у Відні.

    Історія виглядає особливо показово на тлі того, як Кравченко залишав Україну. У ніч проти 14 вересня він перетнув кордон через пункт пропуску Шегині. За інформацією джерел УП у правоохоронних органах, ексгенпрокурор їхав Mercedes V-Class разом із водієм, який займається міжнародними пасажирськими перевезеннями. Журналісти стверджують, що авіаквитків із Польщі Кравченко не купував, тож до кінцевої точки маршруту він міг добиратися автомобілем.

    Формально виїзд пояснювали п’ятиденним відрядженням до Франції. За даними медіа, наказ Кравченко підписав собі сам ще 13 вересня, коли залишався генеральним прокурором. Офіційним приводом називалася участь у заходах Парламентської асамблеї Ради Європи, однак у ПАРЄ журналістам повідомляли, що його участь у відповідному засіданні програмою не передбачалась. Термін відрядження завершився 18 вересня, але 21 вересня на роботу Кравченко вже не вийшов.

    За кілька годин до перетину кордону Кравченко оприлюднив відеозвернення, в якому заявив, що підписав підозру директору НАБУ Семену Кривоносу. НАБУ та САП публічно відкинули претензії Кравченка і називали його дії продовженням конфлікту навколо антикорупційних органів. При цьому важлива юридична деталь: станом на момент появи нинішнього розслідування сам Кравченко не мав публічно підтвердженого статусу підозрюваного у справі «Карфаген». Reuters також зазначав, що Кравченку обвинувачення не висували, а сам він заперечував будь-яку причетність до ймовірного прикриття шахрайських колцентрів.

    15 вересня президент Володимир Зеленський офіційно звільнив Руслана Кравченка з посади генерального прокурора. Відповідний указ №932/2026 містить лише формулювання про звільнення. За день до цього президент окремим указом відсторонив його від посади.

    «Ненька інфо» ще 14 вересня писала про обставини його нічного виїзду: Нічна втеча на службовому авто: генпрокурор Кравченко виїхав з України після гучних звинувачень проти керівництва НАБУ та САП

    Тоді ж навколо Кравченка вже активно циркулювала версія про те, що кінцевою точкою маршруту може стати саме Австрія. «Ненька інфо» окремо писала про припущення депутатки Вікторії Сюмар щодо можливого оформлення притулку в Австрії, однак на той момент незалежного підтвердження цього не було. Сам Кравченко про намір просити притулок публічно не повідомляв, і австрійська влада також не оголошувала про отримання відповідної заяви.

    Тепер з’явився значно конкретніший слід — австрійський реєстр.

    За даними УП, поточним основним місцем проживання Руслана та Олександри Кравченків у ZMR зазначено Jordangasse 7/12 у першому районі Відня, тобто фактично в історичному центрі міста. Саме ці довідки журналісти називають головним доказом того, що подружжя перебуває або принаймні реєструє свою присутність у столиці Австрії.

    Після «Карфагена» — Відень: журналісти знайшли Кравченка в Австрії Після «Карфагена» — Відень: журналісти знайшли Кравченка в Австрії

    Але найцікавіша деталь з’явилася після перевірки самої адреси.

    Як з’ясувала «Українська правда», квартира №12 за Jordangasse 7 — це не звичайне житлове приміщення, а офіс компанії CS Corporate Services GmbH. Компанія надає послуги з доміциляції, тобто реєстрації юридичних адрес для компаній, секретарського й управлінського обслуговування, а також продажу вже готових зареєстрованих компаній. За цією ж адресою значаться десятки різних юридичних осіб.

    Саме через це журналісти ставлять питання, чи є вказана адреса реальним місцем проживання Кравченків.

    УП припускає, що використання такої адреси могло дозволити не розкривати фактичне місце проживання подружжя у Відні. Водночас це саме версія журналістів: публічних пояснень Кравченка щодо реєстрації за цією адресою наразі немає, так само немає рішення австрійських органів про будь-яке порушення ним місцевого законодавства.

    Олександра Кравченко виїхала з України ще раніше за чоловіка — 12 вересня. За даними джерел УП, вона пішки перетнула кордон із Молдовою через Паланку, а наступного дня виїхала через молдовсько-румунський кордон на Mercedes. Журналісти також не виявили інформації про придбання нею авіаквитків, через що припускають, що до Австрії вона могла доїхати автомобілем.

    Таким чином, маршрути подружжя були різними, але, за даними австрійського реєстру, зрештою вони опинилися в одному місті.

    Уся ця історія відбувається на тлі масштабної операції НАБУ і САП «Карфаген», пов’язаної з ймовірним прикриттям шахрайських колцентрів окремими посадовцями Офісу генерального прокурора.

    «Ненька інфо» детально писала про оприлюднені антикорупційними органами матеріали: Операція «Карфаген»: НАБУ та САП оприлюднили плівки у справі про «кришування» шахрайських колцентрів посадовцями ОГП

    Сам Кравченко після розголосу публічно заперечував причетність до можливого прикриття незаконних колцентрів. Згадки про нього в чужих розмовах, за його позицією, не доводять участі в будь-якому злочині. Цю обставину важливо враховувати, оскільки матеріали журналістських розслідувань і оперативні записи не є обвинувальним вироком.

    Окремий резонанс викликало майно родини Кравченка. «Ненька інфо» раніше писала про будинок у Козині та 6,5 млн грн доходів дружини ексгенпрокурора, які аналізував Центр протидії корупції на тлі справи «Карфаген».

    Будинок у Козині та 6,5 млн грн дружини: ЦПК знайшов нову деталь у справі Кравченка

    Ще раніше «Ненька інфо» повідомляла, що навколо Кравченка могли готуватися жорсткі кроки у відповідь на дії НАБУ і САП, зокрема йшлося про повідомлення ЗМІ щодо можливого стеження за представниками антикорупційних структур. І ці твердження також залишалися журналістською інформацією, а не встановленими судом фактами.

    Окремої обережності потребує тема можливої екстрадиції.

    У матеріалі УП Австрія описується як складна юрисдикція для повернення українських фігурантів. Але говорити, що Австрія взагалі не видає підозрюваних Україні, було б неточно. Австрія та Україна є сторонами Європейської конвенції про видачу, а австрійські суди розглядають українські запити індивідуально. Наприклад, у 2025 році ДБР повідомляло, що австрійський суд мав розглядати питання про екстрадицію колишнього генерала СБУ в Україну.

    Водночас практика справді показує, що такі процедури можуть бути складними і тривалими. Найвідоміший приклад — Дмитро Фірташ, чию екстрадицію до США австрійський апеляційний суд остаточно заблокував у 2025 році після багаторічного процесу. Це, однак, не означає, що аналогічне рішення автоматично буде ухвалено в будь-якій іншій справі.

    А у випадку Кравченка питання екстрадиції наразі взагалі передчасне: для цього потрібні відповідні процесуальні рішення в Україні, міжнародний запит і окремий розгляд австрійською стороною. Публічно підтвердженої підозри Кравченку в «Карфагені» станом на цей момент немає.

    Отже, нові дані дозволяють говорити про кілька встановлених речей. Кравченко залишив Україну 14 вересня, офіційно був звільнений із посади 15 вересня, до Києва після завершення заявленого відрядження не повернувся, а в австрійському реєстрі з’явилася його реєстрація разом із дружиною у Відні. Адреса, яку вони зазначили як основне місце проживання, веде до офісу компанії, що спеціалізується на корпоративному сервісі.

    Історія, яка починалася як п’ятиденне службове відрядження до Франції, тепер перетворилася на значно більший політико-правовий сюжет: колишнього генпрокурора шукають уже не в Парижі, а слід його документів веде просто до центру Відня.

  • Справу Тимошенко винесли на рівень ООН

    Справу Тимошенко винесли на рівень ООН

    Провадження проти лідерки партії «Батьківщина» Юлія Тимошенко отримало новий міжнародний резонанс після того, як група європейських юристів-міжнародників з прав людини звернулася до структур Організації Об’єднаних Націй із заявами про можливі порушення фундаментальних прав та ознаки політичної вмотивованості розслідування.

    Як повідомляє агентство AFP, звернення до чотирьох спеціальних доповідачів Управління Верховного комісара ООН з прав людини подали французький юрист Франсуа Зімере, а також юристки Джессіка Фінель та Каталіна де ла Сота. У своєму документі вони виклали детальний аналіз перебігу справи та зазначили, що, на їхню думку, розслідування містить низку системних процесуальних проблем, які можуть суперечити міжнародним стандартам справедливого судочинства.

    Юристи стверджують, що ключовим елементом їхніх зауважень є питання доступу сторони захисту до доказової бази. Зокрема, вони вказують, що адвокатам, за їхньою оцінкою, було обмежено доступ до матеріалів справи, включно з оригінальними аудіозаписами, які фігурують як важливі докази. На їхню думку, така ситуація може ставити під сумнів рівність сторін у процесі та право на повноцінний захист.

    У зверненні до ООН також наголошується, що сукупність обставин у провадженні проти Тимошенко може свідчити про порушення базових гарантій справедливого суду, закріплених у міжнародному праві. Автори документа закликають спеціальних доповідачів ООН розглянути ситуацію та дати їй правову оцінку в межах своїх повноважень, а також вжити заходів реагування у випадку підтвердження виявлених порушень.

    Окрему увагу привертає постать Франсуа Зімере, який є відомим європейським правником у сфері міжнародного права та прав людини, а також колишнім послом Франції з прав людини. Він неодноразово виступав у міжнародних інституціях із позицією щодо захисту прав людини та активно підтримує притягнення Росії до відповідальності за воєнні злочини, скоєні під час війни проти України, що додає додаткової уваги до його участі у цій справі.

    Реакція міжнародної правової спільноти на провадження проти Тимошенко з’являється не вперше. Раніше окремі депутати Європейського парламенту та представники Парламентської асамблеї Ради Європи висловлювали занепокоєння щодо дотримання процесуальних гарантій у справі, а також наголошували на необхідності забезпечення повної неупередженості розслідування та судового розгляду.

    Крім того, у звітах українських правозахисних організацій, зокрема Харківської правозахисної групи, зазначалося, що перебіг розслідування може містити низку процесуальних порушень. У цих висновках підкреслювалося, що сукупність зафіксованих обставин потенційно може вказувати на політичну вмотивованість переслідування, хоча остаточні юридичні оцінки мають давати компетентні судові інстанції.

    Сама справа Тимошенко вже тривалий час залишається предметом суспільної та політичної дискусії як в Україні, так і за її межами. Вона неодноразово ставала об’єктом критики з боку міжнародних організацій, тоді як українська сторона наполягає на законності дій правоохоронних органів і відсутності політичного впливу на перебіг розслідування.

    Нинішнє звернення європейських юристів до структур ООН може стати черговим етапом у міжнародному розгляді справи, оскільки спеціальні доповідачі УВКПЛ мають мандат оцінювати відповідність національних проваджень міжнародним стандартам прав людини та формувати рекомендації для держав щодо усунення можливих порушень.

    Таким чином, справа Тимошенко знову опинилася у фокусі міжнародної уваги, а участь авторитетних європейських правників і звернення до ООН можуть суттєво посилити дискусію навколо дотримання стандартів справедливого судочинства в цьому провадженні.

  • «Є питання до справедливості»: у Європарламенті розкритикували перебіг справи Тимошенко

    «Є питання до справедливості»: у Європарламенті розкритикували перебіг справи Тимошенко

    Депутат Європейського парламенту Міхаель Галер виступив із критикою перебігу справи Юлії Тимошенко, заявивши про можливі порушення принципів справедливого судочинства та змагальності сторін. За його словами, низка процесуальних дій викликає серйозні сумніви щодо неупередженості розслідування.

    Йдеться, зокрема, про обшуки у партійному офісі без ухвали слідчого судді, обмеження доступу захисту до ключових матеріалів справи та запровадження обмежень на міжнародну діяльність політикині. У Європарламенті наголошують, що такі дії можуть суперечити базовим стандартам кримінального процесу.

    Галер підкреслив, що команда захисту не має повноцінного доступу до основного доказу — оригінального аудіофайлу розмови, який є центральним елементом обвинувачення. На його думку, це порушує фундаментальний принцип рівності сторін у судовому процесі та унеможливлює проведення незалежної експертизи.

    Європейський політик закликав українські органи забезпечити відкритість розслідування та надати захисту доступ до всіх матеріалів, необхідних для повноцінного аналізу доказів. Він наголосив, що без цього складно говорити про дотримання міжнародних стандартів правосуддя.

    Окрему увагу Галер звернув на обмеження, пов’язані з міжнародною діяльністю Тимошенко. За його словами, заборона на закордонні відрядження може негативно вплинути на парламентську дипломатію, яка залишається важливим інструментом для України в умовах війни.

    У цьому контексті він закликав не перешкоджати політичному діалогу з міжнародними партнерами, підкресливши, що активна взаємодія з європейськими інституціями є критично важливою для підтримки України.

    Критика з боку Європарламенту не є поодинокою. Раніше Парламентська асамблея Ради Європи також висловлювала занепокоєння перебігом справи, вказуючи на можливі порушення принципу змагальності та недотримання практики Європейський суд з прав людини.

    У відповідних заявах наголошувалося на необхідності забезпечення чесного та прозорого розслідування, яке відповідатиме європейським стандартам. Зокрема, йшлося про важливість дотримання процесуальних гарантій та недопущення політизації правосуддя.

    Сам Галер є одним із ключових представників Європарламенту, який опікується питаннями України. Він виступає доповідачем щодо українського напрямку та бере участь у формуванні політики Європейського Союзу стосовно Києва. Його заяви традиційно розглядаються як сигнал про настрої в європейських політичних колах.

    На тлі цих подій очікується публікація чергової доповіді Європарламенту щодо України. У документі, ймовірно, буде дана оцінка не лише реформам, а й стану верховенства права та функціонування судової системи.

    Експерти зазначають, що подібні заяви можуть мати значення для подальших відносин України з Європейським Союзом. Питання правосуддя, прозорості та дотримання прав людини залишаються одними з ключових критеріїв у процесі євроінтеграції.

    Водночас у самій Україні справа Тимошенко продовжує викликати широкий суспільний резонанс. Дискусії точаться як навколо юридичних аспектів, так і щодо можливого політичного контексту розслідування.

    У підсумку критика з боку Європарламенту підкреслює важливість дотримання стандартів правосуддя навіть в умовах війни. Міжнародні партнери очікують від України не лише ефективного захисту, а й безумовного дотримання принципів верховенства права.

  • Франція заходить у Спецтрибунал проти РФ: що це змінює для покарання за війну в Україні

    Франція заходить у Спецтрибунал проти РФ: що це змінює для покарання за війну в Україні

    Франція офіційно заявила про намір приєднатися до Керівного комітету майбутнього Спеціального трибуналу щодо злочину агресії Росії проти України — рішення, яке може суттєво прискорити створення міжнародного механізму притягнення до відповідальності вищого політичного керівництва РФ. Відповідну заяву 20 квітня під час весняної сесії Парламентської асамблеї Ради Європи у Страсбурзі зробив міністр Європи та закордонних справ Франції Жан-Ноель Барро.

    За його словами, Париж не лише підтримує створення Спеціального трибуналу, але й готовий долучитися до його керівного органу — структури, яка фактично визначатиме архітектуру, юридичну модель і запуск цього міжнародного інструменту. «Франція підтримує створення Спеціального трибуналу для розгляду злочину агресії проти України, який доповнюватиме Міжнародний кримінальний суд. І я заявляю перед вами — Франція приєднається до Керівного комітету», — наголосив Барро під час виступу.

    Ця заява пролунала на тлі активізації міжнародних зусиль щодо формування спеціального судового механізму, який дозволив би притягнути до відповідальності за злочин агресії — один із найскладніших для юридичного переслідування в міжнародному праві. На відміну від воєнних злочинів чи злочинів проти людяності, юрисдикція МКС у питаннях агресії має обмеження, зокрема щодо держав, які не ратифікували відповідні положення. Саме тому створення окремого трибуналу розглядається як ключовий інструмент для юридичної оцінки дій вищого керівництва Росії.

    У своєму виступі Барро також підкреслив роль Рада Європи як інституції, що має залишатися оплотом верховенства права, демократії та прав людини. Французький міністр фактично підтвердив, що Париж бачить Раду Європи як одну з головних платформ для формування міжнародної правової відповіді на агресію РФ.

    За попередніми планами, формування Керівного комітету Спецтрибуналу може бути завершене вже найближчим часом. Барро висловив сподівання, що ключові рішення будуть ухвалені під час зустрічі міністрів у Кишиневі 14–15 травня. Саме тоді очікується узгодження фінальних параметрів майбутнього трибуналу, включаючи його правову основу, склад та механізми роботи.

    Ідея створення Спеціального трибуналу щодо злочину агресії Росії проти України активно просувається українською владою з перших місяців повномасштабного вторгнення. Київ наполягає, що лише такий механізм дозволить притягнути до відповідальності осіб, які ухвалювали рішення про початок війни. Йдеться насамперед про найвище політичне та військове керівництво РФ.

    Як раніше зазначала заступниця керівника Офісу президента України Ірина Мудра, процес створення трибуналу перебуває на активній стадії переговорів із міжнародними партнерами. Україна співпрацює як з європейськими країнами, так і зі США для формування максимально широкої коаліції підтримки.

    Важливим фактором є також те, що Спецтрибунал розглядається як доповнення, а не альтернатива існуючим міжнародним судовим інституціям. Міжнародний кримінальний суд уже веде розслідування щодо воєнних злочинів в Україні та видав ордери на арешт окремих російських посадовців. Проте питання злочину агресії потребує окремого юридичного механізму, який і має забезпечити майбутній трибунал.

    Заява Франції є важливим політичним сигналом, оскільки ця країна є однією з провідних держав Європейського Союзу та постійним членом Ради Безпеки ООН. Її участь у Керівному комітеті може надати додаткової легітимності процесу створення трибуналу та сприяти залученню інших держав.

    Крім того, підтримка Парижа може вплинути на швидкість узгодження позицій серед країн ЄС, де досі тривають дискусії щодо формату трибуналу — зокрема, чи має він бути створений на основі міжнародної угоди, чи в межах національної юрисдикції України за підтримки партнерів.

    Весняна сесія Парламентська асамблея Ради Європи, яка стартувала 20 квітня у Страсбурзі, стала однією з ключових платформ для обговорення цього питання. Серед головних тем — посилення міжнародних зусиль для створення трибуналу, а також координація дій між країнами-членами Ради Європи.

    Загалом, рішення Франції приєднатися до Керівного комітету Спецтрибуналу може стати важливим кроком на шляху до формування повноцінного міжнародного механізму притягнення до відповідальності за злочин агресії. У разі успішного завершення переговорів уже найближчими місяцями світ може отримати новий інструмент міжнародного правосуддя, спрямований на встановлення відповідальності за одну з наймасштабніших війн у Європі з часів Другої світової.

  • Лариса Білозір у ПАРЄ: брендова сумка та елітний годинник

    Лариса Білозір у ПАРЄ: брендова сумка та елітний годинник

    Народна депутатка України та представниця у Парламентській асамблеї Ради Європи (ПАРЄ) Лариса Білозір привернула увагу не лише своєю дипломатичною діяльністю, а й вишуканим вибором образу. Політикиня з’явилася на засіданні асамблеї у традиційній українській вишиванці, що підкреслила її національну ідентичність. Проте родзинкою її образу стали дорогі аксесуари: елітний годинник Cartier вартістю 7 900 євро та стильна сумка Louis Vuitton за 4 450 доларів.

    Про це повідомляє Telegram-канал Harley Quinn.

    Виступаючи на міжнародній арені, Лариса Білозір вирішила підкреслити українську автентичність за допомогою традиційної вишиванки. Водночас вона доповнила свій образ аксесуарами преміального сегмента, що викликало неоднозначну реакцію громадськості.

    Народна депутатка Лариса Білозір з’явилася в ПАРЄ у вишиванці, але з годинником Cartier та сумкою Louis Vuitton

    Народна депутатка Лариса Білозір з’явилася в ПАРЄ у вишиванці, але з годинником Cartier та сумкою Louis Vuitton. Джерело: Harley Quinn

    Народна депутатка Лариса Білозір з’явилася в ПАРЄ у вишиванці, але з годинником Cartier та сумкою Louis Vuitton

    Народна депутатка Лариса Білозір з’явилася в ПАРЄ у вишиванці, але з годинником Cartier та сумкою Louis Vuitton. Джерело: Harley Quinn

    Деякі користувачі соцмереж похвалили вибір депутатки, зазначивши, що українські політики мають виглядати гідно на міжнародних заходах. Інші ж розкритикували її за демонстрацію розкоші на тлі економічних викликів, з якими стикається країна.

    Хто така Лариса Білозір?

    Лариса Білозір – українська політикиня та громадська діячка. Свою кар’єру розпочала у 2015 році як депутатка Вінницької обласної ради від партії БПП «Солідарність», де працювала над соціальними та адміністративними реформами.

    У 2019 році вона стала народною депутаткою Верховної Ради IX скликання, перемігши в одномандатному окрузі №15 у Вінницькій області як самовисуванка. У парламенті Білозір активно займається питаннями місцевого розвитку, євроінтеграції та підтримки громад.

    Родина та суспільна діяльність

    Лариса Білозір відома також завдяки родинним зв’язкам – вона є дружиною Андрія Білозіра, сина легендарного композитора Ігоря Білозіра та народної артистки України Оксани Білозір. Подружжя виховує двох дітей.

    Крім політичної діяльності, Білозір має досвід у соціальних проєктах: вона очолювала благодійний фонд допомоги онкохворим дітям та брала участь у багатьох ініціативах, спрямованих на розвиток регіонів.

    Через активну проукраїнську позицію Лариса Білозір у грудні 2020 року потрапила до списку осіб, проти яких росія запровадила санкції.

  • В ПАРЄ ухвалили важливу резолюцію щодо українських дітей

    В ПАРЄ ухвалили важливу резолюцію щодо українських дітей

    Парламентська асамблея Ради Європи (ПАРЄ) прийняла важливу резолюцію, яка стосується українських дітей, що постраждали внаслідок конфлікту на сході України. Резолюція закликає визнати депортацію українських дітей Росією геноцидом українського народу.

    Зазначено, що ініціативу щодо цієї резолюції підтримала українська нардепка Олена Хоменко, яка є віцепрезиденткою ПАРЄ. Резолюцію підтримали 85 депутатів ПАРЄ одноголосно.

    У резолюції відзначається необхідність визнання злочинних дій Росії стосовно українських дітей та заклик до парламентів усіх країн-членів Ради Європи визнати депортацію цих дітей геноцидом українського народу.

    Окрема увага приділяється дітям-переселенцям, і резолюція закликає посилити політичну та гуманітарну підтримку для захисту цих дітей. Також асамблея наголошує на необхідності якнайшвидше повернути дітей в Україну для зменшення впливу російського режиму на них.

    Резолюція також висловила підтримку ініціативі Bring Kids Back UA та створенню Міжнародної коаліції країн з повернення українських дітей, а також привітала створення Центру захисту прав дитини, який діє під наглядом Уповноваженого Верховної Ради з прав людини.

    Ця резолюція свідчить про важливий крок у визнанні прав українських дітей та захисті їхнього майбутнього в контексті конфлікту на сході України.