Daypolitico

Позначка: пцу

  • «Москва досі впливає»: Епіфаній пояснив, чому світове православ’я не поспішає визнавати ПЦУ

    «Москва досі впливає»: Епіфаній пояснив, чому світове православ’я не поспішає визнавати ПЦУ

    Процес міжнародного визнання Православної церкви України загальмувався через геополітичну ситуацію та вплив Москви на частину православних церков. Таку думку висловив митрополит Київський і всієї України Епіфаній. Він переконаний, що після завершення російсько-української війни кількість церков, які офіційно визнають автокефалію ПЦУ, збільшиться. Водночас предстоятель наголошує, що Українська церква вже підтримує відносини з представниками інших православних юрисдикцій, навіть якщо ті ще не ухвалили формального рішення про її визнання.

    Про це Епіфаній розповів у великому інтерв’ю «Радіо Свобода», оприлюдненому 16 жовтня.

    Під час розмови митрополита запитали, чому після перших міжнародних визнань автокефалії ПЦУ цей процес практично зупинився.

    Епіфаній пов’язав ситуацію насамперед із геополітичними обставинами.

    За його словами, Росія продовжує використовувати свій вплив у православному світі, а частина помісних церков досі зберігає тісні зв’язки з Москвою.

    Предстоятель переконаний, що після завершення війни ситуація зміниться, оскільки можливості Росії впливати на міжнародні релігійні відносини можуть зменшитися.

    Водночас це прогноз самого митрополита, а не узгоджена позиція інших православних церков.

    Які церкви вже визнали ПЦУ

    Православна церква України отримала Томос про автокефалію 6 січня 2019 року від Вселенського патріарха Варфоломія.

    Цей документ закріпив її статус незалежної помісної православної церкви.

    Наразі автокефалію ПЦУ офіційно визнають чотири православні церкви: Вселенський патріархат, Александрійський патріархат, Елладська православна церква та Кіпрська православна церква.

    Разом із самою ПЦУ це п’ять церков із традиційного переліку 15 автокефальних православних церков.

    Таким чином, ще десять помісних церков не ухвалили офіційного рішення про визнання української автокефалії.

    Проте відсутність формального визнання не завжди означає повний розрив церковних відносин.

    Епіфаній звернув увагу, що тільки Російська православна церква офіційно розірвала євхаристійне спілкування зі Вселенським патріархатом через українське церковне питання.

    Інші православні церкви не пішли на аналогічний загальний розрив із Константинополем.

    За словами митрополита, представники ПЦУ продовжують зустрічатися з архієреями інших церков та брати участь у спільних богослужіннях там, де це допускають відповідні церковні юрисдикції.

    Предстоятель розглядає такі контакти як важливий етап церковної дипломатії, що може передувати майбутньому формальному визнанню.

    Водночас євхаристійне спілкування зі Вселенським патріархатом саме собою не дорівнює офіційному визнанню ПЦУ кожною іншою церквою.

    Російський вплив і церковна дипломатія

    Питання визнання ПЦУ залишається одним із найбільш дискусійних у сучасному православному світі.

    Російська православна церква не визнає української автокефалії та виступає проти рішення Вселенського патріархату щодо надання Томосу.

    У Москві також заперечують повноваження Константинополя одноосібно вирішувати питання автокефалії на території, яку РПЦ вважає своєю канонічною юрисдикцією.

    Таким чином, суперечність має не лише політичний, а й церковно-правовий характер.

    Однак Епіфаній вважає, що політичний вплив Росії істотно ускладнює ухвалення незалежних рішень окремими православними церквами.

    Предстоятель не назвав у цій частині інтерв’ю конкретного переліку церков, які, на його думку, перебувають під таким впливом.

    Водночас 12 жовтня в коментарі «Укрінформу» митрополит розповів про активізацію міжнародної церковної дипломатії.

    За його словами, представники ПЦУ протягом 2026 року відвідували Брюссель, Берлін, Прагу, інші європейські міста та Сполучені Штати.

    Метою таких поїздок було налагодження міжнародних контактів і донесення інформації про становище українського суспільства та релігійних громад під час війни.

    Що відбувається всередині України

    У великому інтерв’ю Епіфаній також розповів про процес переходу парафій з Української православної церкви, яку часто називають УПЦ Московського патріархату, до ПЦУ.

    За його словами, Православна церква України наразі об’єднує понад дев’ять тисяч релігійних громад.

    Митрополит заявив, що приблизно дві тисячі громад перейшли до ПЦУ з юрисдикції УПЦ.

    Водночас він визнав, що процес відбувається поступово, оскільки кожна громада повинна самостійно ухвалити рішення та пройти передбачену українським законодавством процедуру зміни підпорядкування.

    Позиції ПЦУ та УПЦ щодо законності й обставин окремих переходів суттєво відрізняються.

    УПЦ заявляє про свою незалежність від Московського патріархату після рішень собору 2022 року та заперечує твердження про збереження адміністративної залежності від РПЦ.

    Водночас українські державні органи встановлювали ознаки афілійованості цієї структури з Російською православною церквою. Відповідні висновки та їхні правові наслідки залишаються предметом суперечок і судових процедур.

    Чи можливе нове визнання ПЦУ найближчим часом

    Епіфаній переконаний, що процес міжнародного визнання української автокефалії продовжиться, але не назвав конкретних дат або церков, які можуть ухвалити відповідне рішення першими.

    На його думку, завершення війни проти України створить сприятливіші умови для церковної дипломатії та зменшить можливості Москви впливати на інших учасників православного світу.

    Однак формальне визнання потребує окремого рішення кожної помісної церкви відповідно до її внутрішніх процедур.

    Отже, ПЦУ зберігає курс на розширення міжнародного визнання, але подальший розвиток процесу залежатиме не лише від завершення війни, а й від богословських, канонічних і дипломатичних рішень інших православних церков.

    Наразі чотири церкви офіційно визнають українську автокефалію, тоді як більшість помісних православних церков ще не змінили своєї позиції.

  • Святий бізнес на ухилянтах: єпископ ПЦУ оформив 291 фальшивого диякона

    Святий бізнес на ухилянтах: єпископ ПЦУ оформив 291 фальшивого диякона

    На Івано-Франківщині суд виніс вирок єпископу Православної церкви України Кирилу (Михайлу Михайлюку), який допомагав військовозобов’язаним уникати мобілізації за допомогою фіктивних документів про набуття духовного сану. Загалом схема охопила 291 чоловіка, а вартість оформлення документів сягала двох тисяч доларів. Попри масштаб справи, священнослужитель отримав три роки іспитового строку замість реального ув’язнення.

    Про це повідомляє ZAXID.NET із посиланням на вирок Калуського міськрайонного суду від 5 жовтня 2026 року.

    За матеріалами справи, 62-річний єпископ Ужгородсько-Хустської єпархії ПЦУ упродовж червня 2023 — листопада 2025 року організував оформлення документів, які засвідчували нібито висвячення військовозобов’язаних у диякони.

    Насправді чоловіки не проходили встановленої церковними правилами процедури та не збиралися виконувати обов’язки священнослужителів.

    Документи виготовляли від імені єпархії, а інформацію про нібито проведені хіротонії навіть публікували на її офіційному сайті. Згодом ці посвідчення використовували під час взаємодії з територіальними центрами комплектування.

    За оформлення фіктивного духовного сану військовозобов’язані платили від 1000 до 2000 доларів. Частину грошей отримували посередники, а решту передавали єпископу.

    В окремих випадках Кирило особисто супроводжував чоловіків до ТЦК у священницькому вбранні та підтверджував справжність виданих документів. Така послуга додатково коштувала 5000 гривень.

    За даними «Суспільного», упродовж 2025 року єпископ також неодноразово звертався до керівництва ПЦУ з проханням надати єпархії статус критично важливої релігійної організації. Це мало створити можливість для подальшого бронювання чоловіків від мобілізації.

    Загалом у матеріалах кримінального провадження фігурують 291 військовозобов’язаний, яким оформили документи про нібито належність до духовенства.

    31 березня 2026 року єпископ уклав угоду з прокурором про визнання винуватості. Він погодився співпрацювати зі слідством і сприяти викриттю інших правопорушень, пов’язаних із перешкоджанням діяльності ЗСУ.

    Суд визнав його винним за частиною першою статті 114-1 Кримінального кодексу України та призначив п’ять років позбавлення волі. Однак від реального відбування покарання священнослужителя звільнили, встановивши трирічний іспитовий строк.

    Серед пом’якшувальних обставин суд врахував визнання провини, каяття, співпрацю зі слідством, відсутність попередніх судимостей, інвалідність другої групи та благодійний внесок у розмірі 500 тисяч гривень на потреби Збройних сил України.

    Раніше Священний синод ПЦУ відсторонив Кирила від управління єпархією. У лютому 2026 року його взяли під варту, проте згодом він вийшов після внесення застави.

    Таким чином, єпископ, який визнав участь у схемі оформлення фіктивних документів для сотень військовозобов’язаних, залишився на волі, але зобов’язаний виконувати умови пробаційного нагляду. Вирок може бути оскаржений.

  • Митрополит УПЦ із Рівного співслужив із представниками РПЦ в Єрусалимі: що пояснила єпархія

    Митрополит УПЦ із Рівного співслужив із представниками РПЦ в Єрусалимі: що пояснила єпархія

    Митрополит Рівненський і Острозький Української православної церкви Пимен під час паломництва до Єрусалима взяв участь у спільному богослужінні з представниками Російської духовної місії Московського патріархату. Інформація про це викликала резонанс в Україні, а Рівненській єпархії довелося окремо пояснювати обставини поїздки та заявляти, що під час літургії митрополит молився за Україну й українських військових.

    Йдеться про богослужіння в Горненському жіночому монастирі на Святій Землі, який належить до Російської духовної місії в Єрусалимі та підпорядковується Московському патріархату.

    Російська церковна сторона спочатку оприлюднила інформацію про участь митрополита Пимена у спільній літургії, однак згодом відповідну публікацію видалили. Про це повідомляв Релігійно-інформаційний сервіс України.

    З ким саме служив митрополит Пимен

    Одним із учасників богослужіння був архімандрит Вассіан (Змєєв) — керівник Російської духовної місії в Єрусалимі.

    Російська православна церква сама визначає цю місію як своє офіційне представництво на Святій Землі. Вассіан регулярно бере участь у богослужіннях від імені Московського патріархату. Зокрема, 13 вересня він уже співслужив разом із митрополитом Пименом у храмі Гробу Господнього в Єрусалимі.

    Горненський жіночий монастир також входить до структури цієї місії.

    Саме ця обставина й стала причиною критики: митрополит УПЦ, яка після собору у Феофанії 2022 року заявляє про свою самостійність і незалежність, фактично взяв участь у літургійному спілкуванні зі структурами Московського патріархату.

    Що кажуть у Рівненській єпархії

    15 вересня Рівненська єпархія оприлюднила офіційне пояснення.

    Там заявили, що Пимен прибув на Святу Землю як паломник разом із групою вірян з України. Поїздка, за версією єпархії, відбулася з благословення патріарха Єрусалимського Феофіла III.

    У єпархії стверджують, що богослужіння в Горненському монастирі відбулося на прохання українських черниць та матерів загиблих українських захисників.

    Там також наголосили, що митрополит Пимен під час літургії молився за Україну, українських військових та мир.

    Поширення інформації російською стороною в єпархії назвали маніпулятивним і заявили, що Пимен є «патріотом України» та засуджує російську агресію.

    Релігієзнавиця бачить у цьому доказ збереження церковного зв’язку

    Релігієзнавиця Людмила Филипович у коментарі Суспільному трактує ситуацію інакше.

    На її думку, саме можливість спільної літургії є важливою ознакою збереження євхаристійного зв’язку між УПЦ та РПЦ.

    Филипович зазначила, що якщо між двома церковними структурами немає перепон для спільного богослужіння, це свідчить про збереження канонічного спілкування. Вона також поставила під сумнів повноту заяв УПЦ про розрив із Російською православною церквою.

    Це оцінка конкретної експертки, а не юридичний висновок державного органу. Водночас саме питання фактичного характеру зв’язків між УПЦ та РПЦ вже не перший рік є предметом державних перевірок та публічної дискусії.

    Чому спільна літургія має значення

    У православній традиції спільна Євхаристія має особливе значення.

    Якщо священнослужителі двох церковних структур співслужать одну літургію, це зазвичай означає, що між ними зберігається євхаристійне спілкування.

    Саме тому нинішня історія викликала значно більший резонанс, ніж звичайний приватний візит священнослужителя до іншого монастиря.

    Митрополит Пимен перебував там не лише як турист або приватна особа, а здійснював богослужбові дії у своєму церковному статусі.

    У єпархії наголошують: поїздка була приватною

    Водночас Рівненська єпархія робить акцент саме на паломницькому характері поїздки.

    За їхньою версією, візит не був офіційною делегацією УПЦ до Російської православної церкви й не мав політичного характеру.

    Це важливе уточнення, оскільки сама по собі присутність священнослужителя в монастирі іншої юрисдикції не дорівнює офіційним міжцерковним переговорам.

    Однак критики вказують, що спільне богослужіння все одно є значно вагомішим жестом, ніж просто відвідування святині.

    У ПЦУ також розкритикували візит

    На подію відреагував митрополит Рівненської єпархії Православної церкви України Іларіон.

    Він заявив, що спільне богослужіння Пимена з представниками Російської духовної місії суперечить заявам про повну незалежність УПЦ від Москви.

    Іларіон закликав духовенство та вірян УПЦ остаточно розірвати зв’язки з Російською православною церквою.

    Ця позиція є оцінкою представника ПЦУ — іншої православної юрисдикції в Україні, тому її також слід розглядати в контексті тривалого міжцерковного конфлікту.

    УПЦ і РПЦ: питання зв’язків уже перевіряє держава

    Тема не обмежується однією поїздкою до Єрусалима.

    У 2025–2026 роках Державна служба України з етнополітики та свободи совісті проводила дослідження діяльності низки структур УПЦ на предмет можливих організаційних та канонічних зв’язків із Російською православною церквою.

    Раніше Nenka.info писала, що ДЕСС виявила ознаки зв’язку Почаївської лаври з Російською православною церквою. У державній службі тоді звернули увагу, зокрема, на статутні положення та участь намісника лаври в органах управління РПЦ.

    Ще один подібний випадок стосувався Запорізької єпархії УПЦ. Nenka.info повідомляла, що ДЕСС виявила там три ознаки афілійованості зі структурами, пов’язаними з РПЦ.

    Історія стала особливо резонансною на тлі скандалу в Почаєві

    Практично одночасно з історією Пимена в Україні активно обговорювали новий репортаж із Почаївської лаври.

    Журналісти hromadske зафіксували там проросійські висловлювання окремих паломників, зокрема тези про «триєдину Русь», «братів-росіян» та перекладання відповідальності за війну з Росії на США.

    Про це Nenka.info писала у матеріалі «Росія вигодувала гадюку»: у Почаївській лаврі знову прозвучали проросійські заяви.

    Таким чином, новий скандал у Єрусалимі накладається на ширшу дискусію про те, наскільки реально УПЦ дистанціювалася від Московського патріархату після початку повномасштабного вторгнення.

    Чи може держава покарати митрополита за таку поїздку

    Людмила Филипович звернула увагу ще на один аспект: сама по собі приватна поїздка священнослужителя за кордон не є автоматичною підставою для санкцій.

    За її словами, держава не може контролювати кожне приватне пересування священнослужителів або забороняти їм здійснювати релігійні обряди за кордоном без відповідних правових підстав.

    Інша річ — статус релігійної організації та її інституційні зв’язки з центрами впливу в державі-агресорі.

    Саме ці питання й досліджуються відповідно до українського законодавства окремо.

    Що відомо точно

    Наразі можна підтвердити кілька ключових фактів.

    Митрополит Рівненський і Острозький Пимен дійсно перебував у Єрусалимі та брав участь у богослужіннях разом із представниками Російської духовної місії. Це підтверджують і російські церковні ресурси, і сама Рівненська єпархія.

    Горненський монастир входить до структури Російської духовної місії Московського патріархату.

    Рівненська єпархія стверджує, що метою поїздки було паломництво та молитва за Україну, а не підтримка РПЦ.

    Критики ж вважають сам факт співслужіння аргументом на користь того, що церковне спілкування між УПЦ та РПЦ зберігається.

    Тож головна суперечка зараз полягає не в тому, чи було богослужіння — цей факт підтверджений, — а в тому, що саме воно означає для заявленої незалежності УПЦ від Московського патріархату.

  • Затримання духовенства УПЦ у Києві: митрополита Сергія відпустили з ТЦК, а щодо протоієрея тривають мобілізаційні заходи

    Затримання духовенства УПЦ у Києві: митрополита Сергія відпустили з ТЦК, а щодо протоієрея тривають мобілізаційні заходи

    У Києві працівники Дарницького районного ТЦК та СП затримали митрополита Тульчинського і Брацлавського УПЦ Сергія та клірика епархії, протоієрея Анатолія Вишневого, доставивши їх для проходження військово-лікарської комісії.

    Ключові деталі та позиція захисту

    • Перебіг подій: Священнослужителів доставили до Дарницького ТЦК та СП, де вони пройшли медогляд.
    • Звільнення митрополита: Після проходження ВЛК митрополита Сергія відпустили.
    • Ситуація з кліриком: Щодо протоієрея Анатолія Вишневого процесуальні дії тривають, за даними адвоката, його намагаються мобілізувати.
    • Заяви про порушення: Адвокат Микита Чекман повідомив, що митрополита утримували з 8:00 ранку без процесуального оформлення документів, а паспорт вилучили без складання протоколу.
    • Правова реакція: Захист оголосив про намір оскаржити дії співробітників ТЦК у правоохоронних та судових органах.

    З заяви адвоката Микити Чекмана:

    «Митрополита Сергія відпустили. Його утримували з восьмої ранку без оформлення документів, а паспорт вилучили без протоколу. Заявлено про намір оскаржити дії працівників ТЦК».

  • Києво-Печерська лавра під ударом: вогонь охопив дах Успенського собору

    Києво-Печерська лавра під ударом: вогонь охопив дах Успенського собору

    Унаслідок чергової масованої російської атаки на Київ серйозних пошкоджень зазнала одна з найвизначніших духовних та історичних святинь України – Києво-Печерська лавра. Ворожий удар спричинив масштабну пожежу на території національного заповідника, а найбільше постраждав Успенський собор, де вогонь охопив значну частину покрівлі.

    Про надзвичайну подію повідомили мер столиці Віталій Кличко, начальник Київської міської військової адміністрації Тимур Ткаченко, та представники Державної служби з надзвичайних ситуацій.

    За попередніми даними влади, займання сталося внаслідок прямого влучання під час масованої повітряної атаки російських військ. Пожежа швидко поширилася територією історичного комплексу, що змусило екстрені служби терміново розгорнути масштабну операцію з ліквідації наслідків удару.

    Першим про надзвичайну ситуацію повідомив мер Києва Віталій Кличко. За його словами, внаслідок атаки на території Києво-Печерської лаври виникла пожежа, а осередок займання був зафіксований на даху Успенського собору – головного храму монастирського комплексу.

    Невдовзі начальник Київської міської військової адміністрації Тимур Ткаченко уточнив, що за попередньою інформацією причиною пожежі стало саме пряме влучання російського засобу ураження.

    «Підтверджено займання споруд на території Києво-Печерської лаври. Попередньо – внаслідок прямого влучання. Наразі з’ясовуємо ступінь шкоди, якої завдали росіяни. Здійснюються заходи щодо локалізації в межах безпекових протоколів», – повідомив він.

    У подальшому очільник КМВА заявив, що масштаби руйнувань виявилися значно більшими, ніж передбачалося спочатку. За оперативними даними, пошкодження на території святині є суттєвими, а пожежа набула серйозних масштабів.

    «За оперативною інформацією, пошкодження на території Лаври суттєві, є серйозне займання. Росіяни свідомо вдарили в серце однієї з найбільших християнських святинь», – наголосив Ткаченко.

    Інформацію про масштаби пожежі підтвердили і в Державній службі з надзвичайних ситуацій. За даними рятувальників, площа загоряння даху Успенського собору становила близько 800 квадратних метрів. Для ліквідації вогню були залучені численні пожежно-рятувальні підрозділи, спеціальна техніка та додаткові сили реагування.

    Робота рятувальників ускладнювалася тим, що атака на столицю тривала, а ризик повторних ударів залишався високим. Водночас основним завданням було не лише загасити полум’я, а й не допустити подальшого поширення вогню на інші споруди монастирського комплексу, де зберігаються безцінні пам’ятки української історії, культури та релігії.

    Перші фотографії пожежі оприлюднив речник Київської митрополії Православної церкви України Євстратій (Зоря). На знімках видно густий чорний дим, який здіймається над територією лаври, а також масштабне займання на покрівлі історичної споруди. Після публікації фотографій інформація про удар по святині швидко поширилася українськими та міжнародними медіа.

    Згодом повідомлення про інцидент з’явилося і на офіційній сторінці Національного заповідника «Києво-Печерська лавра». Представники заповідника наголосили, що фахівці працюють над оцінкою завданих пошкоджень, а також над забезпеченням збереження культурних цінностей, які перебувають на території комплексу.

    Києво-Печерська лавра є не лише одним із найвідоміших православних монастирів світу, а й унікальною історичною пам’яткою, яка має величезне значення для української державності та культури. Заснована ще в XI столітті, вона протягом століть залишалася важливим духовним центром Київської Русі, а згодом і всієї Східної Європи.

    Комплекс лаври входить до Списку всесвітньої спадщини ЮНЕСКО та є одним із найвідвідуваніших історико-культурних об’єктів України. Щороку тисячі паломників і туристів з усього світу приїжджають сюди, щоб побачити стародавні храми, монастирські споруди та знамениті печери.

    Особливе значення має Успенський собор, який став епіцентром нинішньої пожежі. Це головний храм Києво-Печерської лаври, історія якого налічує понад дев’ять століть.

    Собор уже переживав масштабне руйнування під час Другої світової війни. У листопаді 1941 року святиня була знищена потужним вибухом, а її відновлення стало можливим лише наприкінці XX століття. Відбудований храм урочисто відкрили у 2000 році, після чого він знову став одним із символів Києва та незалежної України.

    Чергове пошкодження собору внаслідок російської атаки викликало широкий суспільний резонанс. Представники влади, духовенства та громадськості наголошують, що удар по об’єкту такого значення є не лише атакою на інфраструктуру чи культурну спадщину, а й ударом по історичній пам’яті та духовній ідентичності українського народу.

    Удар по Києво-Печерській лаврі став одним із найрезонансніших епізодів останньої атаки на столицю. Пошкодження об’єкта, який має виняткову культурну, історичну та релігійну цінність, викликало занепокоєння не лише в Україні, а й серед міжнародної спільноти, яка уважно стежить за станом пам’яток світової спадщини під час війни.

    На момент публікації рятувальні роботи на території лаври тривають. Фахівці продовжують встановлювати точний обсяг руйнувань, оцінювати стан пошкоджених конструкцій та визначати подальші заходи щодо відновлення святині.

    Остаточні висновки щодо масштабу збитків будуть зроблені після завершення роботи експертів, однак уже зараз зрозуміло, що російська атака завдала серйозної шкоди одному з найцінніших духовних та культурних об’єктів України. Подія стала ще одним трагічним епізодом війни, яка продовжує нести загрозу не лише життю людей, а й унікальній історичній спадщині держави.

  • В Україні починається Страсний тиждень: що можна і не можна робити до Великодня

    В Україні починається Страсний тиждень: що можна і не можна робити до Великодня

    З 6 квітня в Україні розпочинається Страсний тиждень — один із найважливіших періодів у християнському календарі, який триватиме до Великодня 12 квітня. У цей час віряни зосереджуються на духовному очищенні, молитві та підготовці до головного свята року.

    Священик Православної церкви України та військовий капелан ЗСУ Тарас Видюк пояснив значення цього періоду та основні правила поведінки для віруючих.

    За його словами, Страсний тиждень — це час тиші, роздумів і внутрішньої роботи над собою. У цей період не рекомендується влаштовувати гучні святкування, розваги чи гуляння, слухати гучну музику або проводити час у легковажних забавах. Натомість важливо більше молитися, відвідувати богослужіння та зосередитися на духовному житті.

    Священик наголошує, що вірянам слід уникати конфліктів, образ і негативних емоцій. Страсний тиждень закликає до примирення з близькими, стриманості та смирення.

    Особливе значення має Страсна п’ятниця — день, коли згадують розп’яття Ісуса Христа. Цей день вважається найсуворішим: віряни намагаються утримуватися від важкої фізичної праці, менше говорити та більше часу присвячувати молитві.

    Страсний тиждень передує Великодню і присвячений спогадам про останні дні земного життя Ісуса Христа — Таємну вечерю, суд, розп’яття та поховання. У цей період православні християни прагнуть завершити духовну підготовку до свята.

    Священники радять тим, хто ще не встиг, обов’язково сповідатися і причаститися протягом тижня, окрім п’ятниці. Також традиційно в цей час наводять лад у домі та готують страви до великоднього столу.

    Саме слово «страсті» у старослов’янській мові означає «страждання», тому цей період супроводжується суворішим постом, відмовою від розваг і посиленою молитвою.

    Таким чином, Страсний тиждень є часом духовного очищення, переосмислення життя і підготовки до Великодня, коли віряни зустрічають свято з оновленими думками і вірою.

  • Священник пояснив що насправді означають паска і яйця на Великдень

    Священник пояснив що насправді означають паска і яйця на Великдень

    Паска та фарбовані яйця є не лише традиційними стравами Великодня, а й глибокими символами християнського свята. Попри сучасні кулінарні експерименти, їхнє значення залишається незмінним і пов’язаним із вірою у Воскресіння Христове.

    Про це розповів священник Православної церкви України, богослов і релігійний оглядач Іван Петрущак. За його словами, традиції великодньої випічки та розфарбованих яєць формувалися століттями під впливом різних культур і релігійних практик.

    Історично хліб на Великдень має коріння ще у старозавітній традиції, де він символізував жертву та визволення. Однак саме у східнохристиянському світі, зокрема в Україні, сформувався знайомий вигляд паски як святкової здоби.

    Яйце ж із давніх часів уособлює життя та його перемогу над смертю. У християнстві цей символ отримав нове значення — він безпосередньо пов’язаний із ідеєю Воскресіння. Саме тому на Великдень яйця фарбують, підкреслюючи їхню особливість і відмінність від звичайної їжі.

    Священник пояснює, що паска символізує нове життя, духовну радість і достаток. Біла глазур на ній асоціюється зі світлом і чистотою, тоді як різнокольорова посипка — це вже сучасний елемент, який можна трактувати як символ людських дарів і здібностей.

    Окрему увагу він звернув на традицію фарбування яєць у червоний колір. За церковним переказом, Марія Магдалина принесла яйце імператору Тиберію і сповістила про Воскресіння Христа. У відповідь він засумнівався, але яйце нібито змінило колір на червоний, що й стало символом цієї події.

    Водночас у церкві наголошують: єдиного правильного рецепта паски не існує. У різних родинах її готують по-різному, і це не суперечить традиції. Допустимі як класичні дріжджові варіанти, так і сирні, які у народній культурі асоціюються з Гробом Господнім.

    Сучасні інтерпретації, такі як крафіни чи інші види святкової випічки, також не вважаються порушенням традиції. За словами священника, це лише нові кулінарні форми, які з часом можуть стати звичними.

    Головне, підкреслює він, не зовнішній вигляд святкових страв і не точний рецепт, а їхній зміст. Паска та яйця мають нагадувати про перемогу життя над смертю, духовну радість і віру, яка лежить в основі Великодня.

  • Під час Великодніх свят може бути введений мораторій на роботу ТЦК – джерела

    Під час Великодніх свят може бути введений мораторій на роботу ТЦК – джерела

    За інформацією наших джерел, в Офісі Президента підтримують ідею мораторію на роботу ТЦК під час Великодніх свят.

    Про це пише видання 360ua.news

    “Напередодні Великодніх свят представник ПЦУ Олександр Драбинко зустрівся з Міністром оборони Михайлом Федоровим та його заступниками.

    Мет зустрічі – забезпечити безперешкодний доступ до церкви на Великдень для всіх українців, а саме, щоб біля церков не було постів поліції та ТЦК.

    На рівні міністерства розуміють прохання, так як у святкуванні Великодня бере участь 8500 парафій і майже 10 мільйонів українців відвідують церкву в ці дні, серед яких, орієнтовно, 2 мільйони чоловіків призовного віку.

    Проте поки що немає розуміння з боку сухопутних військ, яким підпорядковується ТЦК, як це “розпорядження” донести до “виконавців на місцях”.

    Більше того, не розуміють і в поліції, як заборонити поліцейським перевіряти, чи перебуває людина в розшуку, адже поліція охоронятиме всі церкви під час Великодніх свят.

    Тож, найімовірніше, рішення буде ухвалено протягом тижня і, можливо, знадобиться особиста зустріч Митрополита Епіфанія з Головнокомандувачем ЗСУ Олександром Сирськиим” – зазначає джерело.

  • Головні правила Великодня: що потрібно знати перед святом

    Головні правила Великодня: що потрібно знати перед святом

    Православний Великдень у 2026 році припадає на 12 квітня, а католицький — на 5 квітня. Традиційно українці готуються до свята заздалегідь: печуть паски та фарбують яйця. Водночас існують усталені дні, які вважаються найбільш доречними для цих приготувань.

    Як пояснив священник ПЦУ, богослов Іван Петрущак, найкращий час для випікання пасок — це Чистий четвер, який у 2026 році припадає на 9 квітня. Саме в цей день заведено наводити лад у домі та готувати великодню випічку.

    Якщо не вдалося зробити це в четвер, дозволяється пекти паски і у Велику суботу — цьогоріч це 11 квітня.

    Перед приготуванням традиційно радять помолитися. Найпростіша молитва — «Отче наш». Також можна звернутися до Бога своїми словами, попросивши благословення на добру справу.

    Священник зазначає, що строгих заборон щодо того, хто саме може пекти паски, не існує. Попри поширені народні забобони про менструацію чи вагітність, церква не забороняє жінкам готувати у цей період. Головне — орієнтуватися на власний стан і можливості.

    Також важливо дотримуватися міри: освячену паску не можна викидати чи віддавати тваринам. Якщо продукт зіпсувався, його слід спалити або закопати.

    Що стосується крашанок, то їх фарбують у ті ж дні — Чистий четвер або Велику суботу. Найбільш традиційним кольором залишається червоний, який символізує Воскресіння Христа. За церковним переданням, яйце стало червоним у руках Марії Магдалини після її слів про Воскресіння.

    Водночас останнім часом популярності набуває і білий колір, що символізує чистоту, світло та радість.

    Таким чином, підготовка до Великодня — це не лише кулінарний процес, а й духовна практика, яка передбачає молитву, вдячність і дотримання традицій.

    Раніше ми також писали про народні прикмети на Великдень і те, що віщує погода та традиції. Зокрема, за повір’ями, якщо до свята повністю тане сніг — рік обіцяє бути врожайним, а гарна погода на Великдень вважається добрим знаком для господарства. На цьому тлі підготовка до свята — від випікання пасок до фарбування яєць — сприймається не лише як традиція, а й як частина давніх вірувань, що мали «програмувати» добробут і удачу на весь рік.

  • У Києві прощаються з Філаретом: коли і де відбудеться поховання

    У Києві прощаються з Філаретом: коли і де відбудеться поховання

    У Києві триває прощання з почесним патріархом Київським і всієї Руси-України Філаретом. Віряни можуть віддати останню шану духовному лідеру у Михайлівському Золотоверхому монастирі, де встановлено труну з його тілом.

    Прощання розпочалося ще 20 березня і триватиме протягом кількох днів. У суботу, 21 березня, доступ до Михайлівського кафедрального собору залишається відкритим для всіх охочих, хоча можливі тимчасові обмеження через значну кількість людей.

    За інформацією Православної церкви України, поховання патріарха заплановане на неділю, 22 березня. У цей день о 8:30 у Михайлівському соборі розпочнеться заупокійна Божественна літургія, яку очолить митрополит Київський і всієї України Епіфаній у співслужінні єпископату та духовенства.

    Після літургії відбудеться чин відспівування, а близько 11:00 жалобна процесія з тілом патріарха вирушить від Михайлівського монастиря через Софіївську площу до Володимирського кафедрального собору. Саме там завершиться відспівування і відбудеться поховання.

    Церемонія прощання проходить у стриманій, але урочистій атмосфері. Труну з тілом патріарха заносили до храму священнослужителі. Вона має білий колір, що традиційно символізує духовну чистоту і віру у Воскресіння.

    Патріарх Філарет був однією з ключових постатей українського православ’я. Він очолював Українську православну церкву Київського патріархату і відіграв важливу роль у процесі становлення незалежної української церкви. Саме його діяльність стала одним із фундаментів для створення Православної церкви України та отримання томосу про автокефалію у 2019 році.

    Очікується, що попрощатися з Філаретом до Києва приїдуть тисячі вірян з різних регіонів України. Також у церемонії беруть участь священнослужителі, представники влади та громадські діячі.

    Поховання у Володимирському соборі підкреслює особливу роль патріарха у розвитку українського православ’я та його історичне значення для церковного життя країни.