Daypolitico

Позначка: перемога України

  • Україна перехопила ініціативу і вже змінює хід війни: у Держдепі США зробили гучну заяву про перелом на фронті

    Україна перехопила ініціативу і вже змінює хід війни: у Держдепі США зробили гучну заяву про перелом на фронті

    У Державному департаменті США заявили, що Україна на цьому етапі війни перебуває у позиції, коли фактично виграє протистояння з Росією. Таку оцінку озвучив заступник державного секретаря США з питань зовнішньої допомоги, гуманітарних питань та свободи віросповідання Джеремі Левін під час дискусії YES у Гданську, яку організував фонд Віктора Пінчука напередодні Ukraine Recovery Conference 2026.

    Заява американського посадовця стала однією з найгучніших політичних оцінок останнього часу, адже у Вашингтоні фактично визнали: динаміка війни змінюється не на користь Москви. За словами Левіна, Україна робить багато для того, щоб зафіксувати нову фазу війни та зрештою перемогти. Він наголосив, що ситуацію вже вдалося переламати.

    «Станом на зараз ми є у становищі, коли Україна виграє війну на цей момент», — заявив представник Держдепартаменту США.

    Левін звернув увагу на те, що на фронті відбулася важлива зміна ролей. Якщо раніше українські військові часто очікували на зиму як на період, коли російські наступальні дії можуть знизитися, то тепер, за його словами, ситуація виглядає інакше. Українські сили перехопили ініціативу, продовжують тиснути на противника, а російські війська дедалі більше змушені думати не про наступ, а про утримання позицій.

    Американський дипломат підкреслив, що саме Україна зараз демонструє здатність нав’язувати ворогу власний темп війни. Росія, яка довгий час намагалася створювати враження безперервного тиску на фронті, тепер сама опинилася у становищі, коли змушена чекати паузи та розраховувати на погодні умови.

    Окремо Левін виділив далекобійні удари України по російській інфраструктурі на території РФ. Саме ці атаки, за його оцінкою, стали одним із чинників, які дозволили Києву змінити динаміку війни навіть у зимовий період. Йдеться про системний тиск на об’єкти, що мають значення для російської військової машини, логістики, енергетики та економічної стійкості режиму.

    Фактично представник Держдепу дав зрозуміти, що удари по глибинних об’єктах Росії вже мають не лише тактичний, а й стратегічний ефект. Вони не дозволяють Москві почуватися у безпеці у власному тилу, змушують перекидати ресурси на захист інфраструктури та ускладнюють підтримку воєнної кампанії проти України.

    Ця заява пролунала на тлі активізації українських далекобійних операцій проти російських об’єктів, зокрема нафтобаз, підприємств оборонного комплексу, логістичних вузлів та енергетичної інфраструктури. В останні місяці такі атаки дедалі частіше стають причиною масштабних пожеж, перебоїв у роботі підприємств та зростання напруги всередині РФ.

    Важливо й те, що Левін пов’язав військову динаміку з економічним тиском на Росію. За його словами, США розглядають можливість скасування окремих винятків із санкцій, які досі дозволяли РФ частково обходити обмеження у сфері нафтової торгівлі. Вашингтон також планує продовжувати координацію з європейськими партнерами щодо посилення санкційного тиску.

    Це може стати ще одним ударом по російському бюджету, значна частина якого залежить від доходів від енергоресурсів. Якщо США та партнери справді підуть на посилення обмежень, Росія може зіткнутися з додатковими труднощами у фінансуванні війни, закупівлі технологій та підтримці власного військово-промислового комплексу.

    Заява Левіна також контрастує з російською пропагандою, яка намагається переконати внутрішню аудиторію у нібито сприятливій для Москви ситуації на фронті. Кремль регулярно поширює наративи про «просування» та «виснаження України», однак оцінка Держдепу США демонструє зовсім іншу картину: Україна не лише тримається, а й змінює правила гри.

    На думку західних партнерів, ключовим стало те, що Київ навчився поєднувати оборону, наступальні дії, далекобійні удари та дипломатичну роботу з союзниками. Саме така комбінація дозволяє Україні не просто реагувати на дії Росії, а створювати для неї нові проблеми на різних рівнях — від фронту до економіки.

    Виступ Левіна у Гданську відбувся напередодні Ukraine Recovery Conference 2026, яка проходить 25–26 червня у Польщі. Конференція присвячена відновленню України, залученню міжнародної підтримки та інвестицій, зокрема у сферах енергетики, критичної інфраструктури та логістики. Саме ці галузі найбільше постраждали від російської агресії.

    Заява представника Держдепу прозвучала не лише як військова оцінка, а й як політичний сигнал: США бачать зміну балансу у війні та готові підтримувати Україну в момент, коли вона, за словами американського посадовця, вже перехопила ініціативу.

    Попри це, Левін не говорив про швидке завершення війни чи легку перемогу. Навпаки, його слова вказують на те, що нинішній момент є критично важливим: Україна має шанс закріпити нову фазу війни, але для цього потрібні подальша військова допомога, санкційний тиск на Росію та збереження єдності партнерів.

    Головний висновок із заяви Держдепу — Москва більше не може диктувати темп війни так, як намагалася робити раніше. Україна вистояла, адаптувалася, посилила далекобійні можливості й тепер змушує Росію реагувати. Саме це у Вашингтоні називають переломом динаміки.

  • «Нікому не вірте»: Валерій Залужний пояснив, чому неможливо передбачити кінець війни та що реально визначить її фінал

    «Нікому не вірте»: Валерій Залужний пояснив, чому неможливо передбачити кінець війни та що реально визначить її фінал

    Надзвичайний і Повноважний Посол України у Великій Британії та колишній головнокомандувач ЗСУ Валерій Залужний заявив, що передбачити точну дату завершення війни неможливо, а будь-які прогнози на роки вперед не мають практичної цінності. Під час спілкування зі студентами він наголосив, що суспільству варто відмовитися від пошуку простих відповідей і зосередитися на реальних факторах, які визначають хід війни.

    За словами Залужного, він свідомо не називає жодних термінів, адже війна такого масштабу не піддається прогнозуванню. Він підкреслив, що навіть досвідчені військові не можуть точно передбачити, скільки триватимуть бойові дії, оскільки на це впливає надто багато змінних. Йдеться не лише про ситуацію на фронті, а й про економічні ресурси, політичні рішення, міжнародну підтримку та внутрішню стійкість країни.

    Залужний прямо заявив, що не збирається давати відповідь у форматі «ще рік», «п’ять» чи «десять років», оскільки це було б маніпуляцією або спробою привернути увагу. Він назвав себе реалістом і зазначив, що замість дат важливо аналізувати фактори, які можуть як пришвидшити, так і затягнути війну.

    Ключовим у його виступі стало питання ресурсів. За словами Залужного, Україна має чесно визначити для себе, скільки ще вона здатна і готова воювати. Це стосується не лише військових можливостей, а й економіки, демографії та психологічної витривалості суспільства. Він наголосив, що будь-які дії без чіткої мети і стратегії можуть призвести до виснаження країни без досягнення реального результату.

    Окремо Залужний звернув увагу на небезпеку ситуації, коли результат війни доводиться «продавати» як перемогу. На його думку, стратегія має бути сформована таким чином, щоб фінальний результат був очевидним і не потребував додаткових пояснень або інтерпретацій. Це означає, що держава повинна чітко розуміти, чого вона прагне досягти і якою ціною.

    Він підкреслив, що замість очікування прогнозів необхідно працювати над формуванням ефективної стратегії. Така стратегія повинна враховувати всі ключові аспекти: від ресурсного забезпечення до політичних рішень і міжнародної взаємодії. Лише в цьому випадку можна говорити про контроль над ситуацією, а не про пасивне очікування її розвитку.

    Залужний також згадав концепцію так званого «чорного лебедя» — непередбачуваної події, яка може кардинально змінити перебіг війни. Він визнав, що теоретично така подія можлива і здатна вплинути на швидкість завершення бойових дій. Водночас він застеріг від сподівань на подібний сценарій, адже очікування випадкового повороту подій може відволікати від реальної роботи та стратегічного планування.

    Його головний меседж був чітким: нікому не варто сліпо вірити, адже війна залежить від великої кількості факторів, і вирішальним буде те, наскільки сама Україна готова діяти та реалізовувати власні рішення. За його словами, майбутнє не визначається прогнозами — воно формується конкретними діями.

    Заява Залужного прозвучала на тлі постійного суспільного запиту на відповіді щодо термінів завершення війни. У медіапросторі регулярно з’являються різні оцінки та прогнози, однак його позиція фактично підважує саму логіку таких дискусій. Він пропонує змінити фокус: замість питання «коли закінчиться війна» ставити питання «що ми робимо для її завершення».

    Його підхід демонструє прагматичне і стратегічне бачення ситуації, в якому немає місця ілюзіям або спрощенням. Це також сигнал суспільству про необхідність готовності до тривалого протистояння і відповідального ставлення до ресурсів та рішень.

    У підсумку Валерій Залужний окреслив чітку позицію: війна не має заздалегідь визначеного дедлайну, і її завершення залежить не від прогнозів чи випадковостей, а від системної роботи держави, її ресурсів і здатності реалізувати власну стратегію. Його слова стали нагадуванням про те, що реальність війни складніша за будь-які медійні оцінки, а перемога — це результат не очікувань, а дій.

  • Перемога, якої прагне Україна, на Заході «вважається недосяжною»

    Перемога, якої прагне Україна, на Заході «вважається недосяжною»

    У той час, як Україна продовжує боротися за свою територіальну цілісність, її бачення перемоги виразніше: вигнання всіх російських військ з території країни, включаючи Крим та окуповану територію Донбасу. Проте на Заході все частіше звучать думки, що такий сценарій є малоймовірним у найближчій перспективі.

    Про це пише CNN з посиланням на експерта Рима Монтаза з Фонду Карнегі .

    Він вважає, що існує «зростаючий, тихий консенсус щодо того, що переговори, які спричинять прийняття хоча б тимчасової втрати суверенітету над територіями, є єдиним способом покласти край цій війні».

    «Київ перебуває в одній із найслабших позицій із лютого 2022 року», вважає експерт. Але вказує, що перспектива переговорів, підсумком яких буде фактична втрата територій, «є політичним мінним полем» для Зеленського.

    Видання припускає, що за будь-якої конфігурації лінії фронту Москва зажадає гарантій нейтралітету України «або, принаймні, призупинення на невизначений термін її прагнення вступити в НАТО».

    Зеленський же «не зможе цього проковтнути без гарантій майбутньої безпеки України», описує CNN одне з основних протиріч гіпотетичних переговорів.

  • Повне інтерв’ю Сирського виданню The Guardian

    Повне інтерв’ю Сирського виданню The Guardian

    Сьогодні на сайті видання The Guardian вийшла вкрай цікаве інтерв’ю Олександра Сирського. Редакція видання NENKA.info вирішила перекласти його для повного розуміння ситуації.

    Сирський – новий український головнокомандувач. Його незавидне завдання – перемогти більшу за чисельністю російську армію. Через два з половиною роки після повномасштабного наступу Володимира Путіна він визнає, що росіяни набагато краще забезпечені ресурсами. У них більше всього: танків, бойових машин піхоти, солдатів. За словами Сирського, їхні початкові 100-тисячні сили  зросли до 520 000, а до кінця 2024 року їхня чисельність має досягти 690 000 чоловік.

    “Що стосується техніки, то тут співвідношення 1:2 або 1:3 на їхню користь”, – сказав він. З 2022 року кількість російських танків “подвоїлася” – з 1 700 до 3 500. Артилерійські системи потроїлися, а бронетранспортери зросли з 4 500 до 8 900. “Противник має значну перевагу у силах і засобах, – сказав пан Сирський.

    “Тому для нас питання постачання, питання якості дійсно стоїть на першому плані”.

    Саме ця перевага в людях і техніці пояснює останні події на полі бою. З минулої осені Збройні сили України неухильно відступають.

    Одним з перших кроків Сирського, коли він прийшов на посаду в лютому 2024 року, замінивши Валерія Залужного, був наказ про виведення своїх військ зі  міста Авдіївка. Відступ збігся з шестимісячною перервою у постачанні зброї з боку США.

    Нещодавно постачання було відновлене. Однак росіяни все ще захоплюють поля і села на сході Донбасу, використовуючи авіабомби щоб прокласти собі шлях вперед. Вони захопили територію на північний захід від Авдіївки, в напрямку міста Покровськ, і взяли в облогу Часів Яр. У травні російські війська відкрили новий фронт у Харківській області, штурмуючи місто Вовчанськ. Україна очікувала цієї атаки.

    В ексклюзивному інтерв’ю Guardian, своєму першому інтерв’ю іноземній газеті в якості головнокомандувача, Сирський визнав, що ситуація була “дуже складною”. “Російський агресор атакує наші позиції на багатьох напрямках, – сказав він. Чи можна зупинити просування Росії? Так, звичайно. Насамперед, це залежить від наших мужніх солдатів, наших офіцерів”, – сказав він. За його словами, досить часто “стійкі та героїчні” українські підрозділи перемагали більші ворожі угрупування.

    Як приклад, він навів останню спробу Росії захопити Харків та сусідню Сумську область.

    “Вона провалилася”, – сказав пан Сирський. Бої тривають, але, за його словами, спроба Путіна створити “так званиу буферну зону” поруч з російським кордоном і Бєлгородською областю була зірвана. Як щодо чуток про те, що Москва планує ще один наступ на півдні Запорізької області?

    Якщо це станеться, “ми зможемо дати їм хорошу відповідь”, відповів він. Загалом, Сирський намагався розглянути нещодавні невдачі в контексті. Він назвав перемоги Росії “тактичними” – локальними здобутками, а не “оперативним” проривом, таким як захоплення великого міста. “В принципі, ворог не досягнув жодного значного прогресу”, – сказав він. Він додав, що довжина лінії фронту становить 3700 км. Активні бойові дії ведуться на “977 км”, що “вдвічі перевищує довжину кордону між Німеччиною і Францією”.

    Успіхи Росії, тим часом, були досягнуті приголомшливою ціною людських жертв. За словами Сирського, втрати Кремля “втричі” перевищують втрати України, а на деяких напрямках – “навіть більше”. “Кількість їх загиблих набагато більша”, – підкреслив він.

    У лютому Володимир Зеленський заявив, що з 2022 року загинули 31 000 українських військовослужбовців. Чи може Сирський уточнити цю цифру? Він відмовився, сказавши, що втрати є “чутливою” темою, яку може використати Москва.

    Сирський протиставив свою тактику ведення бою тактиці російських командирів, які відомі тим, що жертвують величезною кількістю піхоти, щоб здобути “100-200 метрів”.

    “Для нас дуже важливо зберегти життя наших солдатів. Ми не захищаємо руїни на смерть”, – сказав Сирський. Він сказав, що не бажає “досягати цілей за будь-яку ціну” або кидати своїх людей у “безглузді м’ясні штурми”. Іноді необхідно було переміщатися на “більш вигідні позиції”.

    На тлі скептицизму щодо перспектив України досягти повної перемоги, Сирський відзначив різні позитивні зрушення. Винищувачі F-16 посилять протиповітряну оборону України. Вони дозволять Києву ефективніше протидіяти російським крилатим ракетам і точніше вражати наземні цілі. Однак, він підкреслив, що існують певні обмеження для того, чого можуть досягти F-16. Вони повинні залишатися на відстані “40 км або більше” від лінії фронту через ризик того, що Москва може їх збити. Росія має “кращу авіацію” і “дуже сильну” протиповітряну оборону. Через це Україна все частіше звертається до безпілотних авіаційних систем, сказав Сирський. Україна використовувала безпілотники “дуже ефективно” і випробовувала “роботизовані наземні системи” – наземних роботів, які могли б доставити боєприпаси або врятувати пораненого солдата. Було створено нове командування безпілотних систем, перше у своєму роді.

    “Ми воюємо не кількістю, а якістю”, – сказав він, додавши, що безпілотники відіграють “таку ж важливу роль, як і артилерія”.

    За словами Сирського, Збройні сили України успішно використовують безпілотники-камікадзе дальнього радіусу дії для нанесення ударів в глибині Росії. На сьогоднішній день вони націлені на “близько 200 об’єктів критичної інфраструктури”. Всі вони були пов’язані з “військовою логістикою” і включали заводи, паливні склади і склади боєприпасів. Тим часом морські дрони, схожі на катери, потопили близько третини російського військово-морського флоту в Чорному морі.

    “Це дійсно стало для них пасткою, а для деяких [кораблів] – могилою”, – сказав Срийський.

    Він додав, що Кремль був змушений “повністю вивести свої сили” з кримського порту Севастополя після серії українських атак. Удари безпілотників і ракет знищили радарні і ракетні установки. Ключовою метою України є знищення Керченської переправи, що з’єднує окупований півострів з Росією. Сирський відмовився сказати, коли це може статися. Дві попередні спроби включали підрив вантажівки та удар з безпілотника.

    Він сказав, що Київ має план повернення Криму. Чи справді це можливо?

    “Це реалістично. Звичайно, це велика військова таємниця”, – сказав генерал. Він продовжив: “Ми зробимо все можливе, щоб досягти міжнародно визнаних кордонів 1991 року. Ми повинні перемогти… щоб звільнити наших громадян, які перебувають на окупованих територіях, які страждають”.

    У віці 58 років Сирський народився у Володимирі, місті під Москвою, в тодішньому Радянському Союзі. З 1990-х років він служив у збройних силах України. Критики звинувачують його в радянському військовому мисленні. Прихильники описують його як дисциплінованого і талановитого командира, який – на відміну від свого харизматичного попередника Залужного – часто буває на передовій. У лютому 2022 року, очолюючи сухопутні війська, він керував обороною Києва. Зеленський дав йому героя України, а півроку тому призначив головнокомандувачем.

    Зблизька Сирський теплий і привітний. Його рукостискання досить залізне. Зустріч із Сирським відбувалася під прикриттям таємних домовленостей і  поїздки у мікроавтобусі. Кремль, як ви розумієте, прагне його вбити. Помічники побудували невелику сцену для його рідкісних виступів у ЗМІ, з камуфляжною сіткою на заднику.

    Як і багато солдатів, він рідко бачиться зі своєю сім’єю. “Вони страждають без мене, тож, можливо, це проблема і для мене”, – сказав він. “Але я знаю, що ми переможемо. Я знаю, як я повинен це зробити. І я впевнений, що ми це зробимо”. Генерал каже, що не спить “багато годин”. У рідкісні хвилини відпочинку читає книги з української історії, щоб розуміти минулі “процеси”. “У нас хоробрий народ і складна історія”, – зауважив він.

    Одним з найнагальніших завдань Сирського є пошук нових рекрутів на заміну загиблим і пораненим українським солдатам. Ті, хто воює в окопах, виснажені. Патріотичний запал, який навесні 2022 року спонукав багатьох піти добровольцями, вичерпався. Нещодавно уряд знизив призовний вік з 27 до 25 років. Минулого тижня набув чинності новий закон, який зобов’язує чоловіків реєструвати свої дані у ТЦК. Багато хто це зробив. Інші переховуються. Сирський зазначив, що без мобілізації неможливо створити нові резерви та бригади, які необхідні, оскільки Росія збільшує свої сухопутні війська.

    “Для нас дуже важливо, щоб усі громадяни України виконали свій конституційний обов’язок”, – сказав він і закликав українців, які живуть за межами країни, також долучатися до участі. “Я сподіваюся, що після перемоги вони зможуть розповісти своїм дітям, де вони були. Де ви були, коли всі громадяни України воювали в таких запеклих боях? Ось у чому питання”.

    Одна з ініціатив формується в сусідній Польщі. Незабаром українців за кордоном запросять долучитися до нового легіону. Навчання відбуватиметься в самій Польщі, що сприятиме зміцненню довіри між солдатами та офіцерами. Пізніше легіон перекинуть на фронт. Сирський віддав належне Зеленському за цей “інший підхід”. Відчувається, що стосунки між ними гармонійні. Цьому, можливо, сприяє той факт, що командир не має політичних амбіцій і є менш відомим, ніж Залужний.

    Росія почала збройне захоплення України у 2014 році, коли таємно захопила частину Донецької області. Понад десять років потому здається малоймовірним, що найбільша війна в Європі з 1945 року завершиться цього року чи наступного, незважаючи на обіцянку Дональда Трампа закінчити війну за один день.

    Чи може Україна перемогти? І якщо так, то скільки часу залишилося до перемоги? “Я думаю, що треба бути дуже, дуже сміливим, щоб сказати коли. Ми робимо все для того, щоб це сталося. Більш важливого завдання для нас просто не існує”, – сказав Сирський, покидаючи сцену і повертаючись до роботи.

  • 85% українців вірять у перемогу. В чому секрет цього оптимізму та чому його не поділяє Захід

    85% українців вірять у перемогу. В чому секрет цього оптимізму та чому його не поділяє Захід

    85 відсотків українців продовжують вірити в перемогу, попри все. Дивуючись стійкості нації, професор політології Олександр Мотиль у колонці для The Hill знаходить секрет українського оптимізму — і дивується песимізму Заходу.

    Хтось забув сказати українцям, що війну проти Росії їм не виграти.

    За даними опитування громадської думки, проведеного авторитетним Центром Разумкова наприкінці січня, аж 85 відсотків респондентів вірять у перемогу України, і тільки 8,5 відсотків не вірять. Цифри доволі однакові за всіма напрямками: від 78 відсотків на Сході України, де відбуваються всі бої та більша частина смертей і руйнувань, до 88,5 відсотка на решті території країни.

    Що стосується того, коли буде досягнуто перемоги, 20 відсотків кажуть, що до кінця 2024 року, 40 відсотків — за один-два роки, 14 відсотків — за три-п’ять років, і 3 відсотки — за п’ять із гаком років.

    Ще раючіше те, що українці розуміють під перемогою: 38 відсотків вважають, “що перемогою можна вважати вигнання російських військ із усієї території України та відновлення кордонів станом на січень 2014 року”. Дивно, але 27 відсотків мають ще вищі очікування та “вважатимуть перемогою знищення російської армії та сприяння повстанню / краху всередині Росії”.

    Оптимізм вражає: 60 відсотків українців вірять, що вони здобудуть перемогу до кінця 2025 року, а 65 відсотків із них мають максималістське уявлення про перемогу.

    І не лише середньостатистичні українці з оптимізмом дивляться на найближче майбутнє. Те ж саме стосується й окремих категорій — наприклад, українських бізнесменів і жінок. Згідно з опитуванням, проведеним Українською мережею ділових новин цього місяця, “після доволі успішного 2023 року, коли понад 70% компаній досягли цільових показників як за виручкою, так і за прибутком, 2024 року майже 60% бізнесу очікують на певний рівень зростання, до того ж більшість із них планують двозначне зростання. Більшість фірм упевнені, що зможуть досягти й цих цілей”.

    Один бізнесмен вловив переважний настрій: “Я боюся війни, тільки коли дивлюся її по телевізору в Лондоні”.

    Навпаки, європейці в переважній більшості налаштовані приголомшливо похмуро щодо України. Європейська рада з міжнародних відносин виявила, що “європейці песимістично оцінюють результат війни. У середньому лише 10 відсотків європейців у 12 країнах вірять, що Україна переможе. Удвічі більше людей очікують на перемогу Росії”.

    Європейський песимізм не такий однозначно песимістичний, як припускає цифра в 10 відсотків, оскільки 27—47 відсотків європейців вірять, що Україна та Росія досягнуть “компромісного врегулювання” (успіху в цьому!), а 19—38 відсотків вибрали “нічого з цього” або “не знаю”. Проте навіть із таким застереженням зрозуміло, що українці та європейці мають діаметрально протилежні погляди на перемогу України.

    Зайве говорити, що багато американських політиків і аналітиків поділяють західний песимізм, до того ж один аналітик нещодавно заявив у The Hill, що “ідея повної перемоги України — це маячня”.

    трамп, орбан, сша, угорщина

    Виникає очевидне запитання: помиляються українці чи помиляються європейські та американські політики, аналітики та звичайні люди?

    Важко сперечатися з тим, що українці відірвані від звичайної реальності. Зрештою, вони помирають, у них стріляють, їх ґвалтують і бомблять. Два роки війни та геноциду мають загострити почуття й зменшити маячні очікування, а не посилити їх.

    Навпаки, очевидно, що переважна більшість європейців та американців і гадки не мають про те, що саме відбувається в Україні. Вони дивляться телевізор, час від часу читають статті чи пости в соціальних мережах, а потім, здолавши воєнну втому, повертаються до пива, вина та барбекю. Якщо хто й помиляється, то це середньостатистичні європейці й американці.

    На жаль, те саме справедливо й для деяких політиків і аналітиків. Герої американських ЗМІ Такер Карлсон і Дональд Трамп та їхні помічники; прем’єр-міністр Словаччини Роберт Фіцо; горезвісний угорець Віктор Орбан; лідерка “Національного фронту” Марін Ле Пен у Франції; партія “Альтернатива для Німеччини”; австрійська “Партія свободи” — і це лише деякі — мешкають у паралельному всесвіті, де Володимир Путін — святий, а Володимир Зеленський — сатана. На щастя, таких людей меншість.

    Можливо, українці настільки зневірилися, настільки злякалися зла, яке чекає на них, що колективно здійснили стрибок в абсурдну віру в те, що вони переможуть, тому що вони повинні перемогти. Такий крок передбачав би, що населення опиниться повністю у владі ірраціональних емоцій, які змушують його бачити те, чого насправді немає. Можливо, це справедливо щодо деяких українців, але вже точно не щодо 85 відсотків. У будь-якому разі, свідчень подібної ірраціональності ні в українських ЗМІ, ні в розмовах із реальними живими українцями немає.

    Якщо українці не помиляються, значить, вони знають щось краще, ніж ми на Заході. Адже вони прекрасно знають, що Конгрес США де-факто стає на бік Росії, відмовляючись постачати зброю Україні. Вони знають, що європейці й американці скептично ставляться до їхньої перемоги. Вони знають, яка реальність на Заході.

    Але вони також знають, яка реальність в Україні та Росії. Вони знають, що Росія не може виграти війну, яка коштуватиме їй 1000 смертей за день. Вони знають, що режим Путіна набагато слабший, ніж здається. Нарешті, українці також знають, що для перемоги їм потрібно всього лише пережити росіян — а вони знають, що можуть це зробити не через якусь магічну віру в стійкість і перемогу, а тому, що альтернативою “переживання” росіян є знищення українців росіянами.