Daypolitico

Позначка: Південний Кавказ

  • Азербайджан готовий дати Україні газ: глава МЗС Байрамов прибув до Києва з важливими домовленостями

    Азербайджан готовий дати Україні газ: глава МЗС Байрамов прибув до Києва з важливими домовленостями

    Міністр закордонних справ Азербайджану Джейхун Байрамов 6 серпня прибув з офіційним візитом до Києва, де провів переговори з українським колегою Андрієм Сибігою. Центральними темами зустрічі стали енергетична безпека України перед новим опалювальним сезоном, можливі поставки азербайджанського газу, нарощування двосторонньої торгівлі, інвестиції та подальша участь Баку у відновленні української інфраструктури.

    Візит відбувається на тлі системних ударів Росії по українській енергетиці та спроб Києва диверсифікувати джерела постачання енергоресурсів. Сам Байрамов під час перебування у столиці зробив одну з найважливіших заяв: Азербайджан готовий у разі потреби постачати природний газ Україні. За його словами, зараз країна експортує газ до 16 держав, 12 із яких є європейськими.

    Це робить енергетичну частину переговорів потенційно значно важливішою, ніж звичайний дипломатичний візит.

    Азербайджан заявив про готовність постачати газ Україні

    Байрамов прямо підтвердив, що Баку готовий розглядати Україну як ще один напрямок експорту природного газу.

    «Азербайджан постачає газ до 16 країн світу, з яких 12 – європейські. Ми будемо раді за необхідності постачати газ і в Україну», — заявив міністр під час візиту.

    Поки що не йдеться про оголошення конкретного контракту, обсягів постачання чи дати початку поставок. Тому говорити, що Україна вже домовилася про певну кількість азербайджанського газу, було б передчасно.

    Однак сама готовність Баку має значення через ситуацію в українській енергетиці та необхідність накопичувати ресурс перед опалювальним сезоном.

    Азербайджан уже є одним із помітних постачальників газу до Європи, а його роль у європейській енергетичній безпеці значно зросла після скорочення залежності ЄС від російських енергоносіїв.

    Київ готується до складної зими

    Енергетика стала однією з центральних тем переговорів не випадково.

    Українська енергосистема протягом років повномасштабної війни регулярно зазнає російських атак. Москва б’є по генерації, підстанціях, трансформаторах, газовій інфраструктурі та інших об’єктах.

    Через це питання достатніх запасів природного газу, резервного обладнання та альтернативних каналів постачання залишається стратегічним.

    Ще у лютому 2026 року Володимир Зеленський під час зустрічі з Ільхамом Алієвим дякував Азербайджану за черговий пакет енергетичної допомоги, до якого входили генератори та трансформатори. Тоді президенти також домовилися опрацьовувати нові спільні енергетичні проєкти.

    Тож серпневі переговори Байрамова і Сибіги фактично продовжують уже започатковану на президентському рівні роботу.

    Товарообіг хочуть повернути до довоєнного рівня

    Окремим блоком переговорів стала економіка.

    Сибіга повідомив, що нинішній двосторонній товарообіг між Україною та Азербайджаном становить приблизно 600 млн доларів.

    Київ і Баку поставили перед собою мету повернути цей показник до довоєнного рівня.

    Для цього сторони домовилися працювати над проведенням в Україні чергового засідання міжурядової українсько-азербайджанської комісії з питань економічного співробітництва.

    Йдеться не лише про торгівлю товарами.

    Україна зацікавлена у залученні азербайджанського бізнесу до нових інвестиційних проєктів, відбудови, енергетики та інших секторів.

    Особливий потенціал має співпраця у сфері енергоресурсів, інфраструктури та логістики.

    Відносини Києва і Баку активізувалися навесні

    Нинішній візит Байрамова не є окремою дипломатичною подією.

    25 квітня 2026 року Володимир Зеленський уперше як президент України відвідав Азербайджан. У Габалі він провів переговори з Ільхамом Алієвим тет-а-тет та у розширеному форматі.

    Тоді сторони підписали шість двосторонніх документів, а серед головних напрямків співпраці назвали безпеку, енергетику, гуманітарну допомогу та оборонну взаємодію.

    Зеленський назвав одним із пріоритетів співпрацю у сфері безпеки та спільного виробництва. Алієв, зі свого боку, говорив про потенціал військово-технічної співпраці між двома державами.

    Після цього контакти продовжилися.

    6 травня Зеленський і Алієв провели телефонну розмову, під час якої обговорювали практичну реалізацію квітневих домовленостей та подальші кроки у двосторонніх відносинах.

    Сибіга також підтримував регулярний контакт із Байрамовим.

    Київ і Баку взаємно підтримують територіальну цілісність

    Однією з політично важливих тем переговорів залишається принцип територіальної цілісності.

    Сибіга подякував Азербайджану за послідовну підтримку суверенітету та територіальної цілісності України.

    Водночас він наголосив, що Україна так само підтримує територіальну цілісність Азербайджану.

    Цей принцип Київ і Баку неодноразово фіксували у двосторонніх контактах.

    Під час квітневого візиту Зеленського до Азербайджану український президент також окремо подякував Алієву за підтримку України та наголосив, що Київ завжди підтримував суверенітет і територіальну цілісність Азербайджану.

    Азербайджан допомагає відновлювати Ірпінь

    Співпраця двох країн давно не обмежується дипломатичними заявами.

    Азербайджан надає Україні гуманітарну та енергетичну допомогу, а одним із найбільш помітних напрямків стало відновлення Ірпеня, який сильно постраждав під час російської окупації та бойових дій навесні 2022 року.

    Ще у 2023 році Байрамов повідомляв, що загальний обсяг гуманітарної допомоги Україні від Азербайджану перевищив тисячу тонн та 20 млн доларів.

    Тоді ж Баку заявляв про подальшу участь у реконструкції об’єктів в Ірпені та постачанні електротехнічного обладнання щонайменше на 10 млн доларів.

    Азербайджан також приймав українських дітей на медичну та соціально-психологічну реабілітацію.

    Саме за цю допомогу Сибіга знову подякував Баку під час нинішнього візиту.

    Енергетична співпраця може стати головним проривом

    Якщо заява про готовність постачати Україні газ перейде у практичний контракт, це може стати одним із найвагоміших результатів нового етапу українсько-азербайджанських відносин.

    Азербайджан має власну видобувну базу та активно розвиває експорт до Європи.

    При цьому для України важлива не лише фізична наявність ресурсу, а й можливість отримати додаткове джерело газу, не пов’язане з Росією.

    Утім, практична схема таких поставок потребуватиме окремих домовленостей щодо маршрутів транспортування, транзитних потужностей, контрактних обсягів і ціни.

    Саме тому нинішню заяву Байрамова слід розглядати як політичну готовність, а не вже підписану угоду.

    У переговорах був і ширший регіональний контекст

    Сибіга та Байрамов обговорювали не лише двосторонню економіку.

    За даними українського МЗС, сторони говорили про безпекову ситуацію на Південному Кавказі, Близькому Сході та ширші міжнародні процеси. Український міністр також поінформував азербайджанського колегу про зусилля Києва щодо досягнення справедливого миру.

    Для України цей напрямок має додаткове значення, адже Азербайджан займає важливе геополітичне положення між Європою, Кавказом, Центральною Азією, Туреччиною та Каспійським регіоном.

    Транспортні й енергетичні коридори через Південний Кавказ можуть ставати дедалі важливішими на тлі перебудови європейської торгівлі та енергетики.

    Ще у квітні Сибіга та Байрамов окремо обговорювали транспортні маршрути та коридори, а також глобальні безпекові виклики.

    Візит Байрамова може стати переходом від заяв до конкретних проєктів

    Головна відмінність нинішньої зустрічі від багатьох дипломатичних контактів полягає у значній кількості практичних питань.

    Київ і Баку говорять про газ, проходження Україною зими, інвестиції, відновлення, товарообіг та засідання міжурядової комісії.

    Крім того, нинішні переговори відбуваються лише через кілька місяців після першого візиту Зеленського до Азербайджану, підписання шести двосторонніх документів та домовленостей президентів про поглиблення енергетичної й безпекової співпраці.

    У підсумку найбільш резонансним результатом візиту поки стала саме готовність Азербайджану постачати Україні природний газ.

    Якщо сторони зможуть перевести цю заяву у конкретні контракти, Баку може стати для України не лише важливим політичним та гуманітарним партнером, а й додатковим елементом енергетичної безпеки у період, коли Росія продовжує систематично атакувати українську енергетичну інфраструктуру.

  • Попри тиск Москви: Пашинян заперечив напруженість у відносинах з Росією

    Попри тиск Москви: Пашинян заперечив напруженість у відносинах з Росією

    Прем’єр-міністр Нікол Пашинян заявив, що не вважає відносини між Вірменією та Росією напруженими, попри низку подій останніх місяців, які багато експертів і спостерігачів розцінюють як ознаки серйозного охолодження між двома державами.

    Глава вірменського уряду наголосив, що розмови про кризу у відносинах між Єреваном і Москвою значною мірою є штучними та не відповідають реальному стану справ. За його словами, двосторонні контакти продовжують базуватися на взаємній повазі та багаторічних інституційних зв’язках.

    «Відносини з Росією мають інституційну основу і ґрунтуються на взаємній повазі. Деякі сили, що діють у Вірменії, намагаються створити напруженість у вірмено-російських відносинах. Ця напруженість не виникає з тієї простої причини, що у нас із президентом РФ дуже тісні стосунки», – заявив Пашинян.

    Ця заява пролунала на тлі дедалі складнішої політичної ситуації у відносинах між Єреваном і Москвою. Протягом останніх років Вірменія поступово змінює зовнішньополітичний вектор, намагаючись розширювати співпрацю із західними країнами та європейськими структурами. Особливо помітним цей курс став після подій у Нагірному Карабасі, коли вірменське суспільство та частина політичного керівництва відкрито висловили невдоволення діями Росії, яка традиційно вважалася головним безпековим союзником країни.

    У Єревані неодноразово лунали заяви про те, що механізми безпеки, які десятиліттями будувалися за участі Москви, не виправдали очікувань Вірменії. Це стало поштовхом до активнішого розвитку відносин із західними державами, включно з країнами Європейського Союзу та Сполученими Штатами.

    Саме прагнення Вірменії до глибшої співпраці з Європою останнім часом викликає дедалі більшу стурбованість у Кремлі. Москва традиційно розглядає Південний Кавказ як сферу свого стратегічного впливу і болісно реагує на будь-які спроби держав регіону дистанціюватися від російської політики.

    Показовим у цьому контексті став нещодавній саміт Євразійський економічний союз, після якого президент Росії Володимир Путін фактично застеріг Вірменію від подальшого руху в бік Європейського Союзу. За інформацією ЗМІ, російський лідер згадав можливість так званого «українського сценарію», що багато аналітиків сприйняли як непряме попередження Єревану щодо наслідків надмірного зближення із Заходом.

    Паралельно з політичними заявами почали з’являтися й інші сигнали невдоволення Москви. Одним із найгучніших стало рішення Росії відкликати свого посла у Вірменії для проведення консультацій. У дипломатичній практиці такий крок часто розглядається як демонстрація серйозної стурбованості або невдоволення діями іншої сторони.

    Крім того, останнім часом повідомлялося про різні форми економічного тиску на Вірменію. Експерти звертають увагу, що економічні важелі традиційно залишаються одним із головних інструментів впливу Кремля на сусідні держави. Росія залишається одним із найбільших торговельних партнерів Вірменії, а тому будь-які обмеження чи зміни у двосторонній торгівлі можуть відчутно вплинути на економіку країни.

    Попри це Пашинян демонструє готовність уникати відкритої конфронтації з Москвою. Його остання заява свідчить про прагнення зберегти робочі відносини з Кремлем навіть за умов зростання політичних розбіжностей. Вірменський прем’єр неодноразово підкреслював, що країна не ставить за мету розрив зв’язків із Росією, а лише прагне проводити більш незалежну та збалансовану зовнішню політику.

    Водночас західні медіа повідомляють про спроби Москви вплинути на внутрішньополітичні процеси у Вірменії. Агентство Reuters раніше опублікувало матеріал, підготовлений на основі документів та коментарів представників західних розвідувальних структур. У ньому йшлося про те, що Кремль побоюється зміцнення позицій Пашиняна та його політичної сили, оскільки це може остаточно закріпити прозахідний курс країни.

    За оцінками співрозмовників агентства, Росія прагне не допустити сценарію, за якого Вірменія поступово вийде з-під її політичного впливу та почне орієнтуватися на європейські інституції. Саме тому боротьба за геополітичний вибір Вірменії сьогодні стає одним із ключових факторів політичної напруги на Південному Кавказі.

    Аналітики зазначають, що нинішня ситуація є надзвичайно складною для Єревана. З одного боку, країна зацікавлена у збереженні економічних зв’язків із Росією та уникненні різких потрясінь. З іншого — значна частина вірменського суспільства підтримує курс на поглиблення співпраці із Заходом і вважає, що держава повинна диверсифікувати свої зовнішньополітичні та безпекові зв’язки.

    На цьому тлі слова Пашиняна про відсутність напруженості з Росією можна розглядати як спробу знизити градус конфронтації та продемонструвати готовність до діалогу з Кремлем. Водночас реальні події останніх місяців свідчать, що відносини між двома країнами переживають один із найскладніших періодів за весь час перебування Вірменії під керівництвом нинішнього прем’єра.

  • Пашинян знову змінює курс? Чому фаворит виборів у Вірменії може розчарувати і Захід, і Росію

    Пашинян знову змінює курс? Чому фаворит виборів у Вірменії може розчарувати і Захід, і Росію

    Уже 7 червня у Вірменії відбудуться парламентські вибори, які можуть визначити не лише майбутнє країни, а й баланс сил на всьому Південному Кавказі. За даними останніх соціологічних опитувань, найбільші шанси на перемогу має чинний прем’єр-міністр Нікол Пашинян та його партія «Громадянський договір». В Україні та країнах Європейського Союзу на це дивляться з обережним оптимізмом, сподіваючись на подальше дистанціювання Єревана від Москви. Водночас експерти застерігають: історія політичної кар’єри Пашиняна свідчить, що його позиція може змінюватися залежно від обставин.

    Нинішні вибори стануть першими після остаточної втрати Нагірного Карабаху, який десятиліттями залишався головним питанням вірменської політики. Саме ця поразка стала переломним моментом для країни та особисто для Пашиняна.

    До влади нинішній прем’єр прийшов у 2018 році на хвилі так званої Оксамитової революції. Тоді він став символом боротьби з корупцією та старою політичною елітою. Пашинян обіцяв повернути владу громадянам, реформувати економіку та посилити державні інституції. Його прихід до влади багато хто сприймав як початок нової епохи для Вірменії.

    У перші роки прем’єрства Пашинян позиціонував себе як реформатор та противник корупційних схем, пов’язаних із так званим «карабаським кланом» колишніх президентів Роберта Кочаряна та Сержа Саргсяна. Однак питання Нагірного Карабаху залишалося центральним викликом для його уряду.

    Ситуація кардинально змінилася восени 2020 року, коли Вірменія програла 44-денну війну Азербайджану. За підсумками конфлікту Баку повернув контроль над значною частиною територій, які раніше контролювали вірменські сили. Тоді Пашинян опинився під потужним внутрішнім тиском, але зміг зберегти владу.

    Після війни риторика прем’єра помітно змінилася. У передвиборчій кампанії 2021 року він уже наголошував на стратегічному партнерстві з Росією та важливості Організації договору про колективну безпеку. Москва залишалася ключовим гарантом безпеки для Єревана, адже саме російські миротворці контролювали Лачинський коридор, який з’єднував Нагірний Карабах із Вірменією.

    Однак ці розрахунки не виправдалися. У 2023 році Азербайджан остаточно встановив контроль над усім Нагірним Карабахом. Російські миротворці фактично не втрутилися у розвиток подій, а понад 100 тисяч вірмен були змушені залишити регіон та переїхати до Вірменії.

    Саме після цього відносини між Єреваном і Москвою почали стрімко погіршуватися. Вірменія фактично заморозила свою участь в ОДКБ, а Пашинян почав дедалі частіше говорити про необхідність диверсифікації зовнішньої політики та розвитку відносин із Заходом.

    У нинішній передвиборчій програмі «Громадянського договору» вже немає традиційних для попередніх кампаній акцентів на стратегічному союзі з Росією. Натомість одним із ключових пріоритетів проголошено зближення з Європейським Союзом та отримання безвізового режиму для громадян Вірменії.

    Ще однією важливою складовою політики Пашиняна став курс на мир із сусідами. Прем’єр фактично відмовився від концепції «історичної Вірменії», яка включала Нагірний Карабах, та почав просувати ідею «реальної Вірменії» в межах міжнародно визнаних кордонів.

    Саме тому нині Єреван активно веде переговори з Азербайджаном щодо підписання мирного договору. Паралельно триває процес нормалізації відносин із Туреччиною. Для реалізації цього курсу влада навіть готує нову Конституцію, яка має усунути суперечливі положення щодо Карабаху.

    Водночас така політика викликає серйозний опір усередині країни. Особливо гостро її критикують біженці з Нагірного Карабаху, які звинувачують Пашиняна у фактичній відмові від захисту регіону та його населення.

    Соціальні мережі Вірменії регулярно стають майданчиком для конфліктів між прихильниками та противниками прем’єра. Сам Пашинян намагається формувати образ «народного політика»: часто їздить громадським транспортом, спілкується з громадянами на вулицях, веде активну комунікацію через соціальні мережі та демонструє близькість до звичайних людей.

    Попри це, його рейтинги залишаються неоднозначними. Частина суспільства вважає його єдиним політиком, здатним забезпечити мир і стабільність після багаторічного конфлікту. Інші переконані, що саме його політика призвела до найбільшої геополітичної поразки Вірменії за останні десятиліття.

    На Заході перемогу Пашиняна часто розглядають як шанс остаточно послабити російський вплив у регіоні. Проте аналітики застерігають від надмірних очікувань. За вісім років перебування при владі вірменський прем’єр уже неодноразово змінював політичні акценти — від антикорупційного реформатора до націоналіста, від прихильника російського партнерства до прихильника європейської інтеграції.

    Саме тому головною інтригою майбутніх виборів залишається не лише питання перемоги Пашиняна, а й те, яким буде його наступний політичний курс після голосування. В умовах складної геополітичної ситуації та постійного тиску з боку сусідів Вірменія може знову опинитися перед необхідністю балансувати між Заходом і Росією.

    І хоча сьогодні Нікол Пашинян виглядає найбільш проєвропейським лідером в історії незалежної Вірменії, його політична біографія показує: остаточні висновки щодо зовнішньополітичного вибору країни робити ще зарано.

  • «Не повторіть Україну»: Лукашенко слідом за Путіним виступив із різкою заявою щодо Вірменії та її курсу на ЄС

    «Не повторіть Україну»: Лукашенко слідом за Путіним виступив із різкою заявою щодо Вірменії та її курсу на ЄС

    Самопроголошений президент Білорусі Олександр Лукашенко фактично підтримав нещодавні заяви російського правителя Володимира Путіна щодо Вірменії та попередив Єреван про можливість повторення «українського сценарію» у разі подальшого зближення з Європейським Союзом. Відповідну заяву білоруський лідер зробив після саміту Євразійського економічного союзу (ЄАЕС), який відбувся в Астані, повідомляє державне білоруське агентство БЕЛТА.

    Лукашенко наголосив, що Вірменії необхідно бути «дуже обережною» у виборі зовнішньополітичного курсу та не поспішати з рішеннями, які можуть вплинути на майбутнє країни. За його словами, події в Україні нібито розпочиналися за схожим сценарієм, тому вірменському суспільству слід ретельно оцінити всі можливі наслідки перед ухваленням стратегічних рішень.

    Заява пролунала на тлі поглиблення політичної кризи у відносинах між Вірменією та Росією. Останніми роками Єреван дедалі активніше демонструє прагнення до співпраці з Європейським Союзом і водночас дистанціюється від низки російських інтеграційних проєктів. Після втрати контролю над Нагірним Карабахом у 2023 році довіра вірменського суспільства до Москви суттєво знизилася. Багато політиків та громадських діячів у Вірменії відкрито звинувачують Кремль у тому, що Росія не виконала союзницьких зобов’язань під час конфлікту з Азербайджаном.

    Лукашенко пов’язав нинішні дискусії про можливий вихід Вірменії з ЄАЕС та рух до Європейського Союзу з внутрішньополітичною боротьбою напередодні парламентських виборів, які мають відбутися 7 червня. Він заявив, що в країні активно використовують європейську тематику у політичній кампанії, а також закликав громадян Вірменії «бути мудрими» та не піддаватися емоційним рішенням.

    Фактично білоруський лідер повторив тези, які днем раніше озвучив Володимир Путін. Під час пресконференції за підсумками саміту ЄАЕС у Казахстані російський правитель також провів паралелі між прагненням Вірменії до євроінтеграції та подіями в Україні. Путін заявив, що Україна нібито опинилася у кризі через свій європейський курс, хоча міжнародна спільнота вважає причиною війни саме російську агресію проти суверенної держави.

    Крім того, Путін під час тієї ж пресконференції виступив із погрозами на адресу країн НАТО, заявивши, що Росія жорстко реагуватиме на будь-які спроби загрожувати її територіям. Такі висловлювання стали черговим сигналом посилення агресивної риторики Кремля щодо держав, які прагнуть інтеграції до західних структур безпеки та співпраці.

    Заяви Москви та Мінська пролунали на тлі помітного охолодження відносин між Вірменією та Росією. Протягом останнього року офіційний Єреван неодноразово критикував Організацію Договору про колективну безпеку (ОДКБ), фактично заморозив участь у її роботі та розширив контакти із західними партнерами. Вірменська влада також активізувала переговори з Європейським Союзом щодо поглиблення економічної та політичної співпраці.

    Росія вже демонструє невдоволення таким курсом. За повідомленнями медіа, Москва відкликала свого посла з Вірменії для консультацій, а також посилила політичний та інформаційний тиск на вірменське керівництво. Експерти вважають, що Кремль намагається втримати Вірменію у сфері свого впливу, адже країна залишається важливим елементом російської присутності на Південному Кавказі.

    На заяви Путіна раніше вже відреагував президент України Володимир Зеленський. Він наголосив, що європейські держави мають уважно ставитися до безпеки країн, які перебувають під тиском Росії, та не залишати їх сам на сам із загрозами з боку Кремля. Зеленський підкреслив, що агресивна політика Москви не обмежується лише Україною, а становить виклик для всієї європейської системи безпеки.

    Політичні аналітики зазначають, що використання терміна «український сценарій» російськими та білоруськими лідерами стало частиною ширшої риторики, спрямованої на стримування пострадянських держав від зближення із Заходом. У Кремлі та Мінську намагаються подати війну проти України як наслідок євроінтеграції, тоді як Україна та її міжнародні партнери наголошують: причиною конфлікту стала саме російська агресія та спроба силою змінити геополітичний вибір сусідньої держави.

    Слова Лукашенка стали черговим сигналом узгодженої позиції Москви та Мінська щодо майбутнього Вірменії. На тлі парламентських виборів у країні та її поступового зближення з Європейським Союзом тиск з боку союзників Кремля, ймовірно, лише посилюватиметься найближчими місяцями.

  • Росія відкликала посла з Вірменії на тлі загострення відносин

    Росія відкликала посла з Вірменії на тлі загострення відносин

    Російська Федерація відкликала свого посла у Вірменії для проведення консультацій у Москві на тлі подальшого загострення політичних відносин між двома країнами та посилення курсу Єревана на зближення із Європейським Союзом і західними партнерами. Про це йдеться у заяві Міністерства закордонних справ Росії.

    Рішення про виклик дипломата в Москву в російському зовнішньополітичному відомстві пояснили необхідністю «обговорення кроків вірменського керівництва», які, за твердженням РФ, спрямовані на переорієнтацію зовнішньої політики країни.

    У МЗС Росії заявили, що дії Єревана, пов’язані з активізацією співпраці з Європейським Союзом, нібито «підривають взаємодію в рамках Євразійського економічного союзу» та створюють ризики для вже сформованих економічних і політичних механізмів співпраці на пострадянському просторі. Російська сторона традиційно розглядає участь Вірменії в ЄАЕС як один із ключових елементів свого впливу в регіоні, тому будь-які кроки Єревана в бік ЄС викликають різку реакцію Москви.

    Рішення про відкликання посла стало черговим етапом ескалації у відносинах між Росією та Вірменією, які останніми роками поступово погіршуються. Вірменське керівництво на чолі з прем’єр-міністром Ніколою Пашиняном дедалі активніше переглядає традиційні зовнішньополітичні орієнтири країни, зокрема в частині безпекового партнерства з Росією. Єреван усе частіше заявляє про необхідність диверсифікації союзів, посилює контакти з Європейським Союзом, США та окремими європейськими державами, а також демонструє дистанціювання від російських інтеграційних структур.

    Напруження між країнами особливо посилилося після подій у Нагірному Карабаху, коли Вірменія публічно висловила невдоволення діями Росії як гаранта безпеки в регіоні. У Єревані заявляли, що союзницькі зобов’язання Москви не були виконані належним чином, що підірвало довіру до традиційної системи безпеки, яка роками базувалася на військово-політичній співпраці з РФ. Відтоді процес дистанціювання Вірменії від російського впливу значно прискорився.

    На тлі цих змін Росія почала застосовувати не лише дипломатичні, а й економічні важелі впливу. За останніми повідомленнями, Москва попереджала Єреван про можливі ризики скорочення або ускладнення постачання енергоносіїв на пільгових умовах, зокрема природного газу, який традиційно мав важливе значення для вірменської економіки. Окрім цього, російські регуляторні органи запроваджували обмеження на імпорт окремих вірменських товарів, включно із сільськогосподарською продукцією та традиційною експортною продукцією країни — фруктами, овочами, квітами та алкогольними напоями, зокрема коньяком. Такі заходи в Єревані розглядають як елемент політичного тиску.

    У самому російському політичному дискурсі дедалі частіше лунають заяви про «необхідність збереження союзницької дисципліни» в межах ЄАЕС та інших структур під егідою Москви. Водночас вірменська сторона наголошує на своєму суверенному праві формувати багатовекторну зовнішню політику та розвивати відносини з тими партнерами, які відповідають національним інтересам країни.

    Ситуацію додатково ускладнює й міжнародний контекст. За повідомленнями з дипломатичних джерел, президент США Дональд Трамп публічно висловив підтримку прем’єр-міністру Вірменії Ніколі Пашиняну напередодні виборчих процесів у країні. Така позиція Вашингтона може розглядатися як сигнал посилення уваги Заходу до Південного Кавказу та додатковий фактор геополітичної конкуренції в регіоні.

    Аналітики відзначають, що відкликання російського посла є не лише технічним дипломатичним кроком, а й політичним сигналом про подальше погіршення відносин між Москвою та Єреваном. У ширшому контексті це відображає трансформацію балансу сил на Південному Кавказі, де Вірменія поступово відходить від виключної орієнтації на Росію та намагається вибудовувати більш багатовекторну зовнішню політику.

    Таким чином, останні події навколо дипломатичного скандалу між Росією та Вірменією свідчать про глибшу кризу у двосторонніх відносинах, яка виходить за межі окремих заяв чи технічних рішень і формує нову геополітичну реальність у регіоні.

  • Зеленський і Алієв узгодили нові кроки: Україна та Азербайджан поглиблюють стратегічне партнерство

    Зеленський і Алієв узгодили нові кроки: Україна та Азербайджан поглиблюють стратегічне партнерство

    Президент України Володимир Зеленський провів телефонну розмову з президентом Азербайджану Ільхамом Алієвим, під час якої сторони обговорили подальше посилення співпраці між двома державами та координацію дій у регіоні.

    Про це повідомив глава української держави у своїх соцмережах, пише «Главком».

    За словами Зеленського, під час розмови лідери зосередилися на реалізації домовленостей, яких було досягнуто під час його офіційного візиту до Азербайджану наприкінці квітня.

    «Продовжуємо працювати над розвитком як двосторонніх відносин між Україною та Азербайджаном, так і відносин з іншими країнами регіону для збільшення безпеки й стабільності», — наголосив президент України.

    Також сторони обмінялися деталями контактів із міжнародними партнерами та погодили наступні кроки співпраці.

    Зеленський окремо підкреслив, що Київ і Баку здатні посилити взаємну підтримку в умовах глобальної нестабільності та нових безпекових викликів.

    Попередня зустріч лідерів відбулася 25 квітня під час першого офіційного візиту Зеленського до Азербайджану. Тоді президент України провів переговори з Алієвим у Баку, а сторони досягли низки домовленостей у сфері енергетики, безпеки та економічної співпраці.

    За підсумками переговорів Україна та Азербайджан підписали шість двосторонніх документів у різних галузях. Особливу увагу сторони приділили питанням енергетичної безпеки та розвитку стратегічної координації між країнами.

    Візит Зеленського до Азербайджану став сьомою зустріччю двох президентів за останні чотири роки та, за оцінками експертів, продемонстрував активне зміцнення контактів Києва й Баку на тлі трансформації безпекової ситуації в регіоні.

    Останніми роками Азербайджан дедалі активніше вибудовує багатовекторну політику, балансуючи між Туреччиною, ЄС, країнами Центральної Азії та пострадянським простором. Для України співпраця з Баку має важливе значення як з точки зору енергетики, так і в контексті формування нових транспортних та геополітичних маршрутів у регіоні.

    На тлі ослаблення російського впливу на Південному Кавказі контакти між Києвом і Баку дедалі частіше розглядають як елемент ширшої регіональної перебудови.

  • Зеленський їде до Вірменії на тлі геополітичного зсуву: що означає цей візит для України та регіону

    Зеленський їде до Вірменії на тлі геополітичного зсуву: що означає цей візит для України та регіону

    Президент України Володимир Зеленський здійснить офіційний візит до Вірменії вже у понеділок, 4 травня 2026 року. Про це повідомив прем’єр-міністр Вірменії Нікол Пашинян, якого цитують місцеві медіа. Візит відбудеться в межах саміту Європейської політичної спільноти (ЄПС), який пройде у Єревані та збере десятки лідерів європейських і сусідніх держав.

    Очікується, що ця поїздка стане не просто черговим дипломатичним кроком, а частиною ширшої геополітичної гри, в якій Україна намагається зміцнити свої позиції у регіонах, що традиційно перебували під впливом Росії. Вірменія, яка останніми роками дедалі активніше переглядає свою зовнішньополітичну орієнтацію, стає важливим майданчиком для такого діалогу.

    Саміт Європейської політичної спільноти, участь у якому візьме Зеленський, є відносно новим форматом міжнародної взаємодії, створеним у 2022 році за ініціативи Європейського Союзу. Його головна мета — політична координація та обговорення питань безпеки, стабільності та економічного розвитку. У платформі беруть участь не лише 27 країн ЄС, а й понад 15 держав-партнерів, серед яких Україна, Велика Британія, Туреччина, Молдова та країни Південного Кавказу.

    Для України участь у такому форматі є важливою з кількох причин. По-перше, це можливість напряму комунікувати з лідерами держав, які не входять до ЄС, але мають значний вплив на регіональну політику. По-друге, це шанс донести українську позицію щодо війни та залучити додаткову підтримку. І, по-третє, це елемент довгострокової стратегії інтеграції в європейський політичний простір.

    Водночас сам факт проведення саміту саме у Вірменії має символічне значення. Країна, яка десятиліттями перебувала у сфері впливу Росії, сьогодні демонструє прагнення до більш самостійної політики. Заяви Пашиняна про те, що Вірменія не є союзником Росії у війні проти України, стали важливим сигналом як для Києва, так і для Заходу.

    Цей курс підтверджується і конкретними економічними кроками. Напередодні саміту у Єревані відбувся візит віцепрезидента США Джей Ді Венса, за підсумками якого було погоджено масштабний інвестиційний пакет. Йдеться про проєкти загальною вартістю понад 13 мільярдів доларів, що для Вірменії є безпрецедентним показником.

    Одним із ключових елементів цієї співпраці стала угода у сфері цивільної ядерної енергетики. Вартість проєкту оцінюється до 9 мільярдів доларів і передбачає участь американських компаній у модернізації енергетичної інфраструктури країни. Це дозволить поступово замінити Мецаморську атомну електростанцію, яка наразі забезпечує близько 40% електроенергії Вірменії та залежить від російських технологій.

    Паралельно США інвестують близько 4 мільярдів доларів у розвиток сектору штучного інтелекту. Проєкт за участю міжнародних компаній має на меті створити у Вірменії потужний технологічний центр, який може стати важливим гравцем на глобальному ринку ІТ та цифрових рішень.

    У цьому контексті візит Зеленського набуває додаткового значення. Україна також активно розвиває технологічний сектор і шукає нові ринки та партнерства. Діалог із Вірменією може відкрити нові можливості для економічної співпраці, особливо у сфері інновацій, оборонних технологій та енергетики.

    Не менш важливим є і безпековий аспект. Південний Кавказ залишається регіоном із високим рівнем напруженості, де перетинаються інтереси великих держав. Участь України у регіональних процесах дозволяє розширити дипломатичний вплив і створити додаткові канали комунікації.

    Експерти також звертають увагу на те, що саміт у Єревані може стати майданчиком для неформальних переговорів між лідерами різних країн. У таких форматах часто обговорюються питання, які складно винести на офіційний порядок денний. Для України це шанс просунути власні ініціативи та отримати підтримку у ключових питаннях, включно з безпекою та відновленням країни.

    Водночас візит Зеленського до Вірменії відбувається на тлі ширших змін у міжнародній системі. Після початку повномасштабної війни Росії проти України багато країн переглядають свої зовнішньополітичні орієнтири. Вірменія — один із найяскравіших прикладів такого процесу.

    Для Києва важливо не лише підтримувати ці зміни, а й активно брати участь у їх формуванні. Саме тому дипломатична активність України зростає, охоплюючи нові регіони та формати співпраці.

    Очікується, що за підсумками саміту Європейської політичної спільноти буде ухвалено низку спільних заяв щодо безпеки, економічної співпраці та підтримки стабільності в Європі. Хоча ці документи не мають обов’язкової юридичної сили, вони відіграють важливу роль у формуванні політичного порядку денного.

    Таким чином, поїздка Зеленського до Єревана є не лише символічним жестом, а й частиною комплексної стратегії України на міжнародній арені. Вона демонструє прагнення Києва бути активним учасником глобальних процесів і зміцнювати свої позиції у світі, який швидко змінюється.