Daypolitico

Позначка: поховання

  • Ексгумації жертв Волинської трагедії: де в Україні проведуть нові пошуки та дослідження останків

    Ексгумації жертв Волинської трагедії: де в Україні проведуть нові пошуки та дослідження останків

    На Рівненщині та Львівщині проведуть ексгумацію тіл померлих, виявлених під час пошукових робіт, пов’язаних із похованнями жертв Волинської трагедії 1943 року. Крім того, вилучення людських останків із місць їхнього захоронення погодили на території Київської, Тернопільської та Волинської областей.

    Відповідне рішення ухвалила Державна міжвідомча комісія у справах увічнення пам’яті учасників антитерористичної операції, жертв війни та політичних репресій. Про це повідомив Український інститут національної пам’яті.

    Однією з ключових локацій, де заплановані роботи, стане територія колишнього села Гута Пеняцька на Львівщині. Ексгумацію проведуть у межах домовленостей між Україною та Польщею. Раніше під час пошукових робіт там виявили останки людей у 25 місцях.

    У Українському інституті національної пам’яті наголошували, що сам факт виявлення останків не дає змоги однозначно встановити кількість загиблих та обставини їхньої смерті. Для цього необхідні додаткові археологічні, антропологічні та інші дослідження.

    Водночас польська сторона заявляла, що знайдені останки можуть бути матеріальним свідченням злочинів проти польського населення, які, за польською версією, були вчинені українцями. Остаточні висновки щодо обставин загибелі людей мають робитися на підставі результатів фахових досліджень.

    Окремо комісія погодила ексгумацію одного тіла, яке раніше виявили в селі Угли на Рівненщині. Пошукова експедиція працювала там із метою виявлення можливих масових поховань мешканців населеного пункту, які загинули у 1943 році.

    Роботи також проведуть на території Меморіалу радянських воїнів у селищі Млинів Дубенського району Рівненської області. Окремі ексгумаційні дослідження заплановані у похованнях жертв Другої світової війни в Бородянці Бучанського району Київської області.

    У Кременці Тернопільської області досліджуватимуть останки радянських військовослужбовців, загиблих під час Другої світової війни та у повоєнний період. Аналогічні роботи проведуть у місті Володимир Волинської області, де йдеться про останки радянських військовослужбовців Другої світової війни та повоєнного періоду.

    Окремим рішенням комісія дозволила відбирати зразки ДНК із поховань 1992–2015 років на кладовищі колишнього села Острівки на Рівненщині. Такий генетичний матеріал може бути використаний для ідентифікації похованих людей та встановлення їхньої спорідненості.

    Раніше в районі Острівків під час пошукових робіт виявили останки шістьох людей. Людські останки також знаходили на території колишнього села Воля Островецька.

    Пошукові роботи, пов’язані з жертвами Волинської трагедії, проводяться в Україні у межах українсько-польського діалогу щодо історичної пам’яті. Одним із найбільш складних питань у цих відносинах залишається встановлення місць поховань та проведення ексгумацій загиблих унаслідок подій Другої світової війни та українсько-польського конфлікту на Волині.

    Раніше під час спільних українсько-польських пошукових робіт у Волинській області фахівці виявили останки чотирьох людей, серед яких були два черепи. При цьому ознак масового поховання на цій ділянці дослідники не виявили.

    Проведення ексгумацій має дозволити фахівцям встановити точнішу кількість похованих, їхню стать і вік, можливі причини смерті, а також, за можливості, провести генетичну ідентифікацію. Результати таких досліджень можуть мати значення не лише для історичної науки, а й для подальшого українсько-польського діалогу щодо вшанування пам’яті загиблих.

    Таким чином, нове рішення Державної міжвідомчої комісії охоплює одразу кілька регіонів України та передбачає як ексгумацію виявлених останків, так і проведення додаткових пошукових та генетичних досліджень. Остаточні висновки щодо обставин загибелі людей мають бути зроблені після завершення роботи фахівців.

  • Тіла зникають без сліду: окупанти в Олешках забирають загиблих і ховають їх у невідомих могилах

    Тіла зникають без сліду: окупанти в Олешках забирають загиблих і ховають їх у невідомих могилах

    На тимчасово окупованій частині Херсонщини розгортається одна з найстрашніших гуманітарних криз від початку повномасштабної війни. В Олешках, які вже багато місяців перебувають у фактичній блокаді, російська окупаційна влада дозволяє ховати лише тих людей, які померли природною смертю. Тіла загиблих унаслідок обстрілів або підривів на мінах примусово вивозять до Каланчака нібито для проведення експертиз, після чого багато родин роками не можуть дізнатися, де поховані їхні близькі.

    Про це в ексклюзивному коментарі Укрінформу повідомила начальниця Олешківської міської військової адміністрації Тетяна Гасаненко. За її словами, ситуація з похованнями на окупованій території набула критичного характеру і вже викликає шок навіть у місцевих жителів, які пережили роки окупації.

    За словами Гасаненко, окупаційна адміністрація пояснює вилучення тіл необхідністю документувати так звані «злочини ЗСУ». Саме тому загиблих від російсько-української війни людей відправляють до Каланчака для проведення судово-медичних процедур. Однак на практиці родичі часто не отримують ні результатів експертиз, ні самих тіл для поховання. Багато сімей місяцями перебувають у невідомості.

    «Є тіла, які забрали три-чотири місяці тому, і вони так і не повернулися до рідних. Це фактично дорога в один кінець», – розповіла керівниця МВА.

    Вона навела історію жінки, яка кілька місяців чекала на повернення тіла свого загиблого сина. Пізніше їй повідомили, що чоловіка вже поховали в одному з населених пунктів, однак навіть точну назву місця поховання встановити не вдалося. Родина так і не отримала можливості попрощатися з близькою людиною та поховати її відповідно до традицій.

    Проблема поховань в Олешках виникла не сьогодні. Ще взимку Тетяна Гасаненко повідомляла, що людей, які помирають або гинуть у місті, фактично немає кому ховати. Тіла доводилося вивозити до Каланчака або Скадовська на медичну експертизу, а вартість похоронних послуг сягала десятків тисяч рублів, що для більшості мешканців є непідйомною сумою.

    Ситуацію додатково ускладнює майже повна ізоляція міста. За інформацією Олешківської МВА, дороги навколо населеного пункту заміновані, а будь-які спроби завезти продукти чи медикаменти часто завершуються трагедіями. З початку року було зафіксовано випадки загибелі людей, які намагалися доставити до міста хоча б хліб.

    Олешки вже кілька місяців перебувають на межі гуманітарної катастрофи. У місті відсутні стабільні електро-, газо- та водопостачання. Медична допомога фактично недоступна, а доставка продуктів відбувається епізодично. За словами Омбудсмана Дмитра Лубінця, мешканці щодня змушені виживати в умовах дефіциту води, їжі та ліків.

    Станом на весну 2026 року в Олешках залишалося близько двох тисяч людей, хоча до повномасштабного вторгнення там проживали десятки тисяч мешканців. Серед тих, хто залишився, багато людей похилого віку, маломобільних громадян та сімей із дітьми.

    Особливо драматичною є ситуація із тими, хто помирає природною смертю. Як розповідає Гасаненко, рідні отримують довідки в місцевій лікарні, після чого власними силами доставляють тіла на кладовище. Через відсутність транспорту труни або загорнуті тіла перевозять звичайними тачками. Двоє людей вручну везуть покійного через місто до місця поховання. На кладовищах ще з осені були підготовлені ями, які тепер використовуються для поховань.

    Не менш критичною залишається ситуація в місцевій лікарні. За словами керівниці МВА, у медзакладі працює лише кілька літніх лікарів. Ліків катастрофічно не вистачає, а постачання продуктів і медикаментів до заблокованого міста обмежене. Водночас для багатьох мешканців навіть перебування в стаціонарі стає шансом отримати хоча б мінімальне харчування.

    Правозахисники наголошують, що відповідно до міжнародного гуманітарного права держава-окупант зобов’язана забезпечувати цивільне населення продовольством, медичною допомогою та належним поводженням із тілами загиблих. Водночас інформація, яка надходить з окупованих Олешок, свідчить про протилежне. Місто залишається відрізаним від зовнішнього світу, а мешканці змушені боротися не лише за їжу та воду, а й за право гідно поховати своїх рідних.

    Олешки стали одним із найтрагічніших прикладів того, як окупація поступово руйнує не лише інфраструктуру та економіку, а й базові людські цінності. Для багатьох сімей найстрашнішим випробуванням сьогодні є навіть не виживання, а невідомість щодо долі тих, кого вони вже втратили. І поки міжнародні організації закликають забезпечити гуманітарний доступ до міста, десятки родин продовжують чекати відповіді на питання, де поховані їхні близькі.

  • Розпочнуться перші поховання до кінця року: огляд роботи Національного військового кладовища

    Розпочнуться перші поховання до кінця року: огляд роботи Національного військового кладовища

    Уряд України прийняв офіційне рішення щодо розміщення Національного військового меморіального кладовища, після більш як річних дебатів та обговорень. Згідно з оголошеним рішенням, меморіальний комплекс буде споруджено поблизу села Гатне Фастівського району, що знаходиться під Києвом.

    Планується, що на цій території буде відведено простір для військового кладовища, а також зведено необхідні ритуальні споруди, такі як колумбарії та крематорій. Окрім того, у майбутньому тут буде відкритий музей та створений парк, де будуть висаджені “дерева пам’яті”. Перші поховання загиблих на меморіальному кладовищі заплановані до кінця 2024 року, інші будівельні роботи планується завершити протягом наступних кількох років.

    Раніше були зауважені протести та незгоду щодо розміщення меморіального комплексу у столиці, особливо з боку екологів та місцевих мешканців.

    З огляду на те, що площа, призначена для меморіального комплексу, становить понад 260 гектарів та розташована поблизу багатьох населених пунктів, ВВС Україна провела додаткові дослідження, щоб з’ясувати, чи не виникне подібна ситуація у Фастівському районі.

    Ідея створення національного військового меморіального кладовища виникла ще у 2011 році, коли парламент прийняв відповідний закон. Тодішні наміри були обумовлені відсутністю місць для поховань померлих ветеранів Другої світової та Афганської війн, а також учасників інших військових конфліктів у столиці та інших містах.

    З початком російської агресії у 2014 році влада знову звернулася до цієї ідеї і розробила “План заходів з увічнення пам’яті захисників України”. Проте лише у 2022 році почали активно шукати місце для меморіального комплексу.

    Уряд Києва, виконуючи доручення уряду країни, виділив земельну ділянку урочища “Лиса Гора” у Голосіївському районі Києва для будівництва. Проте таке рішення спровокувало протести громадських організацій, переважно екологічних, які підкреслювали, що урочище є національним природним комплексом зі складним рельєфом і не може бути місцем поховань загиблих.

    Після відмови від “Лисої гори”, Верховна Рада у травні минулого року проголосувала за створення меморіального кладовища біля селища Биківня, що розташоване неподалік від Києва. Однак у заповіднику “Биківнянські могили” було зазначено, що це неможливо через можливість наявності недосліджених поховань жертв сталінських репресій.

    Громадські організації пропонували в якості альтернативних варіантів територію Співочого поля у Печерському ландшафтному парку, пустир на Виставковому центрі (колишня ВДНГ) та пустир біля Берківецького кладовища.

    Проте врешті-решт уряд вирішив розглядати варіанти за межами Києва, оскільки у столиці не було знайдено ділянки, достатньої для спорудження великого меморіалу.

    Заступник директора державної установи “Національне військове меморіальне кладовище” Ярослав Старущенко повідомив ВВС Україна, що рішення про виділення землі було прийнято Київською обласною військовою адміністрацією, а не територіальною сільською громадою, оскільки ділянка належить до державної власності. Цьому передували зустрічі з представниками громадськості та старостами сусідніх сіл, які були повністю проінформовані про плани щодо меморіалу.

    Таким чином, він вважає, конфлікту з Гатненською територіальною громадою у зв’язку із будівництвом кладовища не виникне.

    Ярослав Старущенко зазначив, що ділянка розташована за межами населеного пункту і є частиною лісу вздовж траси на Київ.

    Він також підкреслив, що крематорій буде зведений відповідно до європейських стандартів і буде розташований на достатній відстані від сіл.

    “Будь-який вплив на екологію виключається”, – підкреслив він.

    ВВС Україна звернулася за коментарем до голови Гатненської територіальної громади і зараз очікує відповіді.

    Меморіальний комплекс буде займати площу у 267 гектарів землі. Будівництво всіх об’єктів триватиме кілька років, але вже у цьому році планується розпочати поховання загиблих.

    “Ми маємо намір розпочати перші поховання до кінця цього року”, – зазначив Ярослав Старущенко у спілкуванні з ВВС Україна.

    “Усі поховані матимуть військові почести, а їхні могили будуть стандартизовані. Ми керуємося тими ж принципами, що й при створенні всесвітньо відомих військових цвинтарів, таких як Арлінгтонське кладовище, кладовище Флері-деван-Дуомон, та інші у Бельгії, Італії, Канаді”, – пояснив Ярослав Старущенко.

    Згідно з його словами, поховання, утримання меморіального комплексу та всіх могил буде здійснюватися виключно за рахунок держави.

    “Ми беремо на себе всю відповідальність перед родинами загиблих, щоб вони могли відчувати спокій, знаючи, що могили їхніх близьких будуть доглянуті”, – додав він.

    Ярослав Старущенко також визнав, що багато родичів загиблих у війні з Росією, які поховані на рідній землі, можуть не згодитися на перенесення їх могил на меморіальне кладовище. Однак всі вони також будуть вшановані у меморіалі.

    “На території Національного кладовища буде створено музейний комплекс, де будуть встановлені меморіальні таблички з іменами всіх героїв без винятку – тих, хто похований на цьому кладовищі, на рідній землі та тих, чий прах розвіяний над Дніпром. Усіх без виключення”, – зазначив Ярослав Старущенко.