Позначка: політика України

  • «Нікому не вірте»: Валерій Залужний пояснив, чому неможливо передбачити кінець війни та що реально визначить її фінал

    «Нікому не вірте»: Валерій Залужний пояснив, чому неможливо передбачити кінець війни та що реально визначить її фінал

    Надзвичайний і Повноважний Посол України у Великій Британії та колишній головнокомандувач ЗСУ Валерій Залужний заявив, що передбачити точну дату завершення війни неможливо, а будь-які прогнози на роки вперед не мають практичної цінності. Під час спілкування зі студентами він наголосив, що суспільству варто відмовитися від пошуку простих відповідей і зосередитися на реальних факторах, які визначають хід війни.

    За словами Залужного, він свідомо не називає жодних термінів, адже війна такого масштабу не піддається прогнозуванню. Він підкреслив, що навіть досвідчені військові не можуть точно передбачити, скільки триватимуть бойові дії, оскільки на це впливає надто багато змінних. Йдеться не лише про ситуацію на фронті, а й про економічні ресурси, політичні рішення, міжнародну підтримку та внутрішню стійкість країни.

    Залужний прямо заявив, що не збирається давати відповідь у форматі «ще рік», «п’ять» чи «десять років», оскільки це було б маніпуляцією або спробою привернути увагу. Він назвав себе реалістом і зазначив, що замість дат важливо аналізувати фактори, які можуть як пришвидшити, так і затягнути війну.

    Ключовим у його виступі стало питання ресурсів. За словами Залужного, Україна має чесно визначити для себе, скільки ще вона здатна і готова воювати. Це стосується не лише військових можливостей, а й економіки, демографії та психологічної витривалості суспільства. Він наголосив, що будь-які дії без чіткої мети і стратегії можуть призвести до виснаження країни без досягнення реального результату.

    Окремо Залужний звернув увагу на небезпеку ситуації, коли результат війни доводиться «продавати» як перемогу. На його думку, стратегія має бути сформована таким чином, щоб фінальний результат був очевидним і не потребував додаткових пояснень або інтерпретацій. Це означає, що держава повинна чітко розуміти, чого вона прагне досягти і якою ціною.

    Він підкреслив, що замість очікування прогнозів необхідно працювати над формуванням ефективної стратегії. Така стратегія повинна враховувати всі ключові аспекти: від ресурсного забезпечення до політичних рішень і міжнародної взаємодії. Лише в цьому випадку можна говорити про контроль над ситуацією, а не про пасивне очікування її розвитку.

    Залужний також згадав концепцію так званого «чорного лебедя» — непередбачуваної події, яка може кардинально змінити перебіг війни. Він визнав, що теоретично така подія можлива і здатна вплинути на швидкість завершення бойових дій. Водночас він застеріг від сподівань на подібний сценарій, адже очікування випадкового повороту подій може відволікати від реальної роботи та стратегічного планування.

    Його головний меседж був чітким: нікому не варто сліпо вірити, адже війна залежить від великої кількості факторів, і вирішальним буде те, наскільки сама Україна готова діяти та реалізовувати власні рішення. За його словами, майбутнє не визначається прогнозами — воно формується конкретними діями.

    Заява Залужного прозвучала на тлі постійного суспільного запиту на відповіді щодо термінів завершення війни. У медіапросторі регулярно з’являються різні оцінки та прогнози, однак його позиція фактично підважує саму логіку таких дискусій. Він пропонує змінити фокус: замість питання «коли закінчиться війна» ставити питання «що ми робимо для її завершення».

    Його підхід демонструє прагматичне і стратегічне бачення ситуації, в якому немає місця ілюзіям або спрощенням. Це також сигнал суспільству про необхідність готовності до тривалого протистояння і відповідального ставлення до ресурсів та рішень.

    У підсумку Валерій Залужний окреслив чітку позицію: війна не має заздалегідь визначеного дедлайну, і її завершення залежить не від прогнозів чи випадковостей, а від системної роботи держави, її ресурсів і здатності реалізувати власну стратегію. Його слова стали нагадуванням про те, що реальність війни складніша за будь-які медійні оцінки, а перемога — це результат не очікувань, а дій.

  • Закон про зброю для цивільних зрушив із місця: у Раді анонсували широкі консультації вже наступного тижня

    Закон про зброю для цивільних зрушив із місця: у Раді анонсували широкі консультації вже наступного тижня

    У Верховній Раді України готуються до нового етапу обговорення законодавства щодо обігу цивільної зброї. Народний депутат Роман Костенко повідомив, що вже наступного тижня відбудуться консультації, до яких планують залучити широкий спектр учасників — від представників влади до громадянського суспільства та бізнесу.

    За словами парламентаря, процес обговорення не обмежиться лише політичним рівнем. До консультацій долучаться активісти, народні депутати, представники правоохоронних органів, а також потенційні учасники ринку зброї. Такий формат має забезпечити комплексний підхід до питання, яке вже тривалий час викликає дискусії в українському суспільстві.

    Костенко наголосив, що обговорення законопроєкту відбувається у тісній взаємодії з Міністерство внутрішніх справ України, з керівництвом якого він особисто проводив консультації. Саме МВС є одним із ключових органів, відповідальних за формування політики у сфері обігу зброї та контролю за її використанням.

    Одним із ключових аспектів майбутніх змін є питання короткоствольної вогнепальної зброї — пістолетів. Саме ця категорія викликає найбільше дискусій, оскільки наразі в Україні її носіння для цивільних фактично заборонене, попри загалом досить ліберальне законодавство у сфері володіння іншими видами зброї.

    За оцінкою Костенка, українське законодавство вже сьогодні є одним із найліберальніших у Європі. Він підкреслив, що придбати мисливську чи іншу дозволену зброю в Україні часто простіше, ніж у багатьох країнах ЄС. Водночас питання саме короткоствольної зброї залишається відкритим і потребує додаткового врегулювання.

    Парламентар звернув увагу, що прикладом більш ліберального підходу може слугувати Чехія, де громадяни мають право не лише володіти, а й носити короткоствольну зброю за умови дотримання визначених процедур і вимог. Саме такі моделі можуть бути взяті за основу при формуванні українського законодавства.

    Водночас Костенко підкреслив, що остаточні рішення щодо розширення прав цивільних на носіння зброї, ймовірно, будуть ухвалюватися вже після завершення воєнного стану. За його словами, нині важливо закласти правову та інституційну основу, щоб після війни повернутися до цього питання вже з готовими напрацюваннями.

    «Я підтримую рух у цьому напрямку, але це має бути системний процес — із підготовкою інфраструктури, законодавства і чіткими правилами», — зазначив він.

    Паралельно з парламентськими ініціативами свою позицію висловлюють і представники уряду. Зокрема, міністр внутрішніх справ Ігор Клименко раніше заявляв, що підтримує ідею надання громадянам права на збройний самозахист. Йдеться, зокрема, про можливість використання короткоствольної зброї за чітко визначених умов.

    За словами очільника МВС, майбутній закон має базуватися на балансі між правом громадян на самозахист і необхідністю гарантування громадської безпеки. Це означає запровадження суворих процедур контролю, навчання, перевірки психічного стану та відповідальності за порушення правил використання зброї.

    Питання легалізації зброї для цивільних особливо актуалізувалося після початку повномасштабної війни, коли значна частина населення отримала доступ до зброї в межах територіальної оборони або інших форм захисту. Це створило нові виклики для держави, зокрема щодо контролю обігу зброї після завершення бойових дій.

    Експерти зазначають, що відсутність чіткого законодавства може призвести до ризиків нелегального обігу зброї, тоді як впорядкована система дозволів і контролю, навпаки, здатна знизити рівень злочинності та підвищити рівень безпеки.

    Водночас суспільна думка щодо цього питання залишається неоднозначною. Частина громадян підтримує право на самозахист зі зброєю, вважаючи це гарантією безпеки, тоді як інші висловлюють занепокоєння щодо можливих зловживань і зростання рівня насильства.

    Саме тому майбутні консультації мають стати майданчиком для відкритого діалогу між усіма зацікавленими сторонами. Очікується, що за їх результатами буде сформовано узгоджену позицію щодо подальших кроків у реформуванні законодавства.

    Питання цивільної зброї в Україні переходить у фазу активного обговорення та підготовки до можливих змін. Хоча остаточні рішення ще попереду, вже зараз зрозуміло, що держава готується до комплексного перегляду підходів до цієї чутливої теми.

  • Суд ухвалив нове рішення у справі Порошенків

    Суд ухвалив нове рішення у справі Порошенків

    Вінницький апеляційний суд ухвалив нове рішення у справі про поділ майна між Маріною Порошенко та експрезидентом України Петром Порошенком, скасувавши попередню постанову суду першої інстанції та повністю задовольнивши апеляційну скаргу сторони позивачки. Про це йдеться в ухвалі у цивільній справі №134/470/25.

    Таким чином, апеляційна інстанція фактично змінила підхід до розгляду спору про розподіл активів подружжя та ухвалила новий порядок поділу майна, яке перебуває у спільній сумісній власності.

    Суд скасував рішення Вінницького міського суду від 3 лютого 2026 року та виніс нову постанову, якою визнав за Марією Порошенко право приватної власності на 8190 акцій ПАТ ЗНКІФ «Прайм Ессетс Кепітал».

    У матеріалах справи зазначено, що за оцінкою балансової вартості активів вартість цього пакета акцій становить понад 8,33 млрд грн.

    Загальна вартість майна, яке стало предметом судового розгляду, перевищує 8,5 млрд грн і включає як корпоративні права, так і рухоме та фінансове майно.

    За Петром Порошенком суд визнав право власності на низку активів, зокрема:

    • мотоцикл HONDA CMX 1100D;
    • напівпричіп KING TRAILERS;
    • автомобіль VOLVO S90 2.0 T8 INSCRIPTION;
    • інші транспортні засоби та майнові активи, які фігурують у матеріалах справи.

    Окремо у рішенні згадується фінансовий компонент: нарахований, але невиплачений прибуток структури «Сіквент (Швайц) АҐ» (раніше — «Ротшильд Траст (Швайц) АҐ») у розмірі 20 млн доларів США. У перерахунку за курсом НБУ це понад 832 млн грн. Також у матеріалах справи зазначено грошові кошти у розмірі понад 3,19 млрд грн.

    Загальна оцінка активів, віднесених до сторони Петра Порошенка, також становить понад 8,5 млрд грн.

    Судовий процес щодо поділу майна подружжя триває не перший рік і супроводжується низкою процесуальних рішень різних інстанцій. Раніше Крижопільський районний суд закрив провадження, мотивуючи це відсутністю предмета спору. Однак апеляційний суд скасував це рішення, фактично відновивши розгляд справи по суті.

    Рішення Вінницького апеляційного суду набирає законної сили з моменту ухвалення, але може бути оскаржене до Верховного Суду протягом 30 днів.

    Петро Порошенко є лідером партії «Європейська солідарність» і п’ятим президентом України. Окремо щодо нього у публічному просторі фігурують кримінальні провадження, зокрема у справі про постачання вугілля з тимчасово окупованих територій, де йому було оголошено підозру у державній зраді та сприянні тероризму.

    Також раніше повідомлялося про обмеження щодо інвестиційного фонду «Прайм Ессетс Кепітал», у якому зосереджені значні активи, після рішень регуляторів та запровадження санкцій РНБО.

    Окремо варто зазначити, що справа про поділ майна вже закривалася судом першої інстанції у травні, однак апеляційний перегляд фактично перезапустив юридичний процес і призвів до нового рішення щодо розподілу багатомільярдних активів.

  • ДТП на “зебрі”: ексдепутатка Київради отримала умовний термін

    ДТП на “зебрі”: ексдепутатка Київради отримала умовний термін

    Колишня депутатка Київради від партії «Європейська солідарність» Ярина Ар’єва отримала вирок у справі про дорожньо-транспортну пригоду, внаслідок якої тяжко постраждала пішохідка. Оболонський районний суд Києва визнав її винною у порушенні правил дорожнього руху та призначив покарання у вигляді позбавлення волі з випробувальним терміном.

    За рішенням суду, Ар’єву визнано винною у вчиненні ДТП, внаслідок якої пішохід отримала тяжкі тілесні ушкодження. Суд перекваліфікував обвинувачення: замість статті, що передбачає відповідальність за керування транспортом у стані наркотичного сп’яніння, застосовано норму про порушення правил дорожнього руху без такої обтяжувальної ознаки.

    У підсумку суд призначив покарання у вигляді 5 років позбавлення волі з позбавленням права керувати транспортними засобами на 3 роки. Водночас, відповідно до ст. 75 Кримінального кодексу України, обвинувачену звільнено від відбування покарання з випробувальним терміном на 3 роки.

    Київська міська прокуратура наголосила, що не погоджується з таким рішенням і готує апеляційне оскарження. Прокурори вважають, що суд безпідставно перекваліфікував обвинувачення та не врахував усі докази сторони обвинувачення.

    За версією прокуратури, під час розслідування було встановлено, що водійка могла перебувати у стані наркотичного сп’яніння. Ця позиція базується на висновках лікаря-нарколога та результатах токсикологічної експертизи, які виявили в організмі метаболіти канабісу.

    Дорожньо-транспортна пригода сталася 27 листопада 2022 року в Оболонському районі Києва. За матеріалами слідства, автомобіль Volkswagen Polo під керуванням Ар’євої наблизився до нерегульованого пішохідного переходу, де водійка не змогла вчасно зреагувати на зміну дорожньої обстановки та здійснила наїзд на жінку-пішохода.

    Постраждала отримала численні тяжкі травми, зокрема переломи ключиці та щелепи, травматичну втрату зубів, переломи кінцівок та черепно-мозкову травму. Після інциденту вона проходила тривале лікування, зокрема за межами України.

    Під час розгляду справи Ар’єва визнавала факт ДТП, однак заперечувала вживання наркотичних речовин. Вона називала відповідні звинувачення необґрунтованими та заявляла про «спробу дискредитації».

    У червні 2023 року вона склала депутатський мандат. Також повідомлялося, що між сторонами було досягнуто домовленостей щодо компенсації потерпілій, яка продовжує відновлення після травм.

    Після рішення суду справа перейде до апеляційної інстанції. Прокуратура наполягає на більш суворій кваліфікації дій обвинуваченої та реальному строку покарання.

    Таким чином, фінальне рішення у справі ще не є остаточним і може бути переглянуте апеляційним судом у разі задоволення скарги сторони обвинувачення.

  • “Йдіть лісом”: у “Слузі народу” зривають голосування за ініціативи Кабміну

    “Йдіть лісом”: у “Слузі народу” зривають голосування за ініціативи Кабміну

    Якщо ще кілька місяців тому конфлікт між урядом і парламентом виглядав як робоче тертя, то зараз він дедалі більше схожий на системну політичну проблему. У Верховній Раді накопичується роздратування через якість урядових ініціатив, манеру комунікації Кабміну та відчуття, що депутатів ставлять перед уже готовими рішеннями.

    Найбільше претензій у частини «Слуги народу» накопичилося до уряду Юлії Свириденко. У фракції все частіше говорять, що міністри приходять у парламент не для справжньої розмови, а для формального супроводу вже ухвалених на Банковій або в Кабміні рішень. У результаті депутати мають голосувати не за політично погоджені документи, а за пакети, які їм фактично нав’язують постфактум.

    Саме тому історія з урядовими ініціативами під МВФ стала не просто технічним провалом, а симптомом значно глибшої проблеми. Раніше наше видання вже писало, як Верховна Рада не підтримала вимоги МВФ і провалила голосування за податок на цифрові платформи та реформу соцдопомоги.

    При цьому окремі джерела ще раніше ставили під сумнів саму подачу історії про «обов’язковість» частини цих рішень для МВФ.

    У фракції дедалі більше депутатів реагують на такі ситуації не просто скепсисом, а внутрішнім протестом. Один із співрозмовників у парламенті описує настрої значно жорсткіше: «Коли уряд приносить у залу вже готові рішення без обговорення з депутатами, реакція проста — йдіть лісом і домовляйтесь спочатку з парламентом», — каже джерело у фракції.

    Логіка проста: якщо уряд не вважає за потрібне обговорювати з парламентом червоні лінії до перемовин із міжнародними партнерами, то чому Рада має автоматично узаконювати все, що потім приносять у залу.

    Додатково по Кабміну б’є й інша проблема — втрата політичної суб’єктності. Для частини депутатів уряд Свириденко виглядає не окремим центром відповідальності, а продовженням Банкової, яка хоче зберегти всі важелі, але розділити політичні ризики з парламентом. Саме звідси й дедалі гучніші розмови про те, що Верховна Рада більше не хоче бути «крайньою» за непопулярні або сирі рішення.

    На цьому тлі навіть проста урядова комунікація починає сприйматися як порожній ритуал. Депутати все частіше ігнорують години запитань до уряду, а важливі законопроєкти зависають не через брак формальної більшості, а через відсутність довіри до тих, хто ці ініціативи приносить.

    Нагадаємо, що загальну картину розпаду керованості у фракції ми вже розібрали тут.

  • Слуга народу втратила ядро фракції: у парламенті заговорили про кризу більшості

    Слуга народу втратила ядро фракції: у парламенті заговорили про кризу більшості

    Фраза про те, що реальне ядро фракції «Слуга народу» звузилося до 111 депутатів, стала не просто черговою гучною заявою з парламентських кулуарів. Вона фактично підтвердила те, про що в Раді давно говорили пошепки: монобільшість існує на папері, але все гірше працює в залі.

    Проблема вже давно не зводиться до одного проваленого голосування чи кількох образ усередині фракції. Йдеться про накопичену кризу довіри, дисципліни і мотивації. Частина депутатів втомилася від формату, в якому парламенту відводиться роль механічного виконавця чужих рішень. Частина боїться антикорупційних розслідувань. Частина демонстративно дистанціюється від уряду. А ще частина просто більше не бачить сенсу витрачати політичний ресурс на голосування, результат яких ніхто не пояснює і не проговорює.

    Останні тижні показали, що навіть питання, які раніше вважались технічними, тепер можуть розсипатися прямо в сесійній залі. Показовою стала історія з провалом голосування за пакет, пов’язаний із вимогами МВФ.

    Для самої влади це стало сигналом, що стара модель більше не працює. Формально у фракції залишається понад дві сотні депутатів, але фактично щоразу доводиться окремо шукати, умовляти і зшивати голоси під конкретне рішення. Це вже не монобільшість у класичному розумінні, а ситуативна конструкція, яка тримається на залишках інерції, страху перед хаосом і спробах втримати зовнішню картинку керованості.

    Окрема проблема — розрив між керівництвом фракції та рядовими депутатами. У самій «Слузі народу» дедалі частіше звучить думка, що з людьми перестали по-справжньому говорити, а фракційна комунікація звелася до команд без політичного пояснення. У такій атмосфері навіть лояльні раніше депутати починають або випадати з процесу, або тихо саботувати потрібні голосування.

    До цього додається і зовнішній фактор — послаблення вертикалі ручного управління парламентом. Після перестановок на Банковій, про які ми вже писали раніше, баланс впливів у владі почав змінюватися.

    У підсумку парламент дедалі більше нагадує механізм, який ще формально працює, але вже не здатний забезпечувати прогнозований результат. Саме тому розмови про кризу Ради перестали бути перебільшенням опозиції і стали внутрішнім діагнозом самої влади.

  • Немає жодного депутата, який би реально був готовий скласти мандат – джерела

    Немає жодного депутата, який би реально був готовий скласти мандат – джерела

    За інформацією наших джерел, у найближчі два тижні Офіс Президента разом з Двидом Арахамією розроблять новий механізм контролю за нардепами, що дозволить проводити через Верховину Раду важливі для Офісу законодавчі ініціативи.

    “На сьогоднішній день практично будь-яке рішення у ВР “приймається з боєм”, а багато хто з нардепів вимагає для себе якихось преференцій за голосування.

    Поки “механізму Єрмака” для контролю за Радою не існує, але він буде напрацьований Офісом та Арахамією у найближчі два тижні.

    Водночас, на сьогоднішній день, немає жодного народного депутата, обраного в одномандатному окрузі, який би реально був готовий скласти мандат: депутати продовжують заробляти на своєму статусі.

    Для розуміння: залежно від регіону депутатський запит (що впливає на чиїсь комерційні інтереси) коштує щонайменше 5 тисяч доларів. Чим депутати активно користуються.

    Тож навіть ті депутати, які раніше були малоактивними, поступово посилюють свою активність і там, де їхні позиції слабкі, починають підігравати головам місцевих військових адміністрацій.

    Що ж стосується заяви, що 40 депутатів готові написати заяви, то самостійних таких ініціатив налічується 5-6 штук, а ось решта груп і поодиноких депутатів – це скоріше “попередження від влади” в особі Зеленського чи Арахамії”, – зазначає джерело.

    Нагадаємо, раніше перший заступник голови фракції Слуга народу Андрій Мотовиловець заявив, що близько 40 нардепів готові скласти мандати. В свою чергу Президент України Володимир Зеленський пригрозив народним обранцям відправкою на фронт.

  • Зеленський пригрозив депутатам фронтом через провали голосувань у Раді

    Зеленський пригрозив депутатам фронтом через провали голосувань у Раді

    Президент України Володимир Зеленський заявив, що народні депутати мають або сумлінно виконувати свої обов’язки у Верховній Раді, або можуть опинитися на фронті. Така заява пролунала на тлі хронічної нестачі голосів у парламенті для ухвалення важливих законопроєктів.

    Глава держави зазначив, що ситуацію з роботою парламенту потрібно виправляти, адже низка необхідних законодавчих ініціатив фактично блокується. Йдеться, зокрема, про документи, пов’язані зі співпрацею з Міжнародним валютним фондом та процесом євроінтеграції України.

    «Депутатам доведеться або служити в парламенті відповідно до українського законодавства, або я готовий обговорити з представниками парламенту закон про внесення змін до мобілізації, щоб депутати могли вирушити на фронт», — заявив Зеленський.

    Останніми місяцями у Верховній Раді дедалі частіше виникають труднощі з необхідною кількістю голосів для ухвалення рішень. За інформацією з політичних кіл, частина депутатів фракції «Слуга народу» не підтримує окремі законопроєкти, що призводить до затримок у їхньому розгляді.

    Крім того, в парламенті обговорюється можливість того, що кілька десятків депутатів можуть скласти мандати. Це ще більше ускладнило б ситуацію з голосуваннями та формуванням більшості.

    На цьому тлі заява президента про можливі зміни до законодавства щодо мобілізації стала своєрідним політичним сигналом для парламенту. Водночас експерти зазначають, що для відправлення народних депутатів на військову службу необхідно змінити закон про мобілізацію.

    Наразі чинне законодавство передбачає, що народні депутати входять до переліку осіб, які мають відстрочку від призову. Тому для скасування такого статусу парламенту довелося б самостійно проголосувати за відповідні зміни.

    Утім, політичні аналітики сумніваються, що депутати підтримають рішення, яке позбавить їх передбаченої законом «броні» від мобілізації.

  • Пенсія понад 1,4 млн на рік: що задекларував нардеп Михайло Новіков

    Пенсія понад 1,4 млн на рік: що задекларував нардеп Михайло Новіков

    Голова підкомітету з правосуддя Комітету Верховної Ради з питань правової політики Михайло Новіков отримує пенсію, яка перевищує його заробітну плату народного депутата. Загальний річний дохід посадовця перевищує два мільйони гривень.

    Про це свідчать дані його декларації, оприлюдненої на сайті Національного агентства з питань запобігання корупції. Про це пише видання Телеграф.

    Згідно з документом, у 2025 році Новіков отримав 796 860 гривень заробітної плати у Верховній Раді. Водночас його пенсія склала 1 463 367 гривень.

    Раніше Новіков працював суддею. Пенсії суддів є одними з найбільших у країні і можуть сягати сотень тисяч гривень на місяць. За наявними даними, максимальні виплати для суддів можуть доходити до приблизно 390 тисяч гривень щомісяця, однак інформація про конкретних отримувачів таких сум не розголошується.

    Окрім доходів самого депутата, у декларації вказані прибутки його дружини. За 2025 рік вона заробила понад один мільйон гривень від підприємницької діяльності.

    Також у декларації зазначені значні грошові заощадження родини. Зокрема, Новіков задекларував 30 тисяч доларів готівкою та 2,9 млн гривень. Подружжя разом зберігає ще 3 млн гривень, 30 тисяч доларів та 6 тисяч фунтів стерлінгів.

    Крім того, сім’я депутата володіє кількома автомобілями. У власності Новікова є Volkswagen Touareg 2008 року, Volkswagen ID.4 2022 року випуску, Volkswagen Transporter та вантажний автомобіль ГАЗ-53.

    Його дружині належить автомобіль Audi Q5 2011 року випуску.

    Михайло Новіков народився 15 листопада 1965 року у місті Гайсин Вінницької області. Він закінчив юридичний факультет Київського національного університету імені Тараса Шевченка.

    Раніше працював у сфері правосуддя — був суддею Київського апеляційного господарського суду та Арбітражного суду Києва. Також є адвокатом і засновником юридичних компаній «Правова група “Новіков та партнери”» та «Консалтингова компанія “Новіков та партнери”».

  • Після підозри НАБУ Тимошенко співпраця «Слуги народу» і «Батьківщини» у Раді зупинилася

    Після підозри НАБУ Тимошенко співпраця «Слуги народу» і «Батьківщини» у Раді зупинилася

    Після оголошення підозри народній депутатці та лідерці партії «Батьківщина» Юлії Тимошенко співпраця між фракціями «Слуга народу» і «Батьківщина» у Верховній Раді фактично припинилася. Про це повідомляють співрозмовники у парламенті.

    За інформацією джерел, ситуація загострилася після візиту детективів Національного антикорупційного бюро та прокурорів Спеціалізованої антикорупційної прокуратури до партійного офісу «Батьківщини». Саме після цих подій Тимошенко у розмовах із депутатами заявила, що розслідування є політично мотивованим.

    За словами співрозмовників у Раді, лідерка «Батьківщини» нібито назвала справу «руками Арахамії» і заявила, що влада таким чином «зливає опозицію». Після вручення підозри депутати фракції БЮТ на певний час перестали брати участь у засіданнях погоджувальної ради та не з’являлися на окремих парламентських засіданнях.

    Джерела зазначають, що після цього робоча взаємодія між фракціями фактично зупинилася. За даними інсайдерів, нині у парламенті не відбувається координації голосувань між «Слугою народу» та «Батьківщиною».

    У публічних заявах Тимошенко також звучала критика на адресу влади, зокрема щодо так званого «зовнішнього управління» державою. На думку співрозмовників у парламенті, така риторика зменшує шанси на те, що фракція «Батьківщина» підтримуватиме законопроєкти, необхідні для співпраці з міжнародними партнерами — зокрема з Міжнародним валютним фондом та в межах програми Ukraine Facility.

    За інформацією джерел, оперативна підозра НАБУ стала реакцією на матеріали, у яких нібито зафіксовані наміри Тимошенко зруйнувати парламентську більшість. Водночас ситуація збіглася із невиконанням домовленостей щодо підтримки фракцією «Батьківщина» низки кадрових рішень у Верховній Раді, які просувалися Офісом президента та головою фракції «Слуга народу» Давидом Арахамією.

    На цьому тлі у парламенті говорять про новий етап політичного конфлікту між владою та однією з ключових опозиційних сил.