Daypolitico

Позначка: політика ЄС

  • Ісландія сказала ЄС «ні»: більшість громадян відмовилася від повернення до переговорів про вступ до ЄС

    Ісландія сказала ЄС «ні»: більшість громадян відмовилася від повернення до переговорів про вступ до ЄС

    Ісландія не відновлюватиме переговори про вступ до Європейського Союзу після того, як більшість громадян країни проголосувала проти повернення до процесу євроінтеграції.

    На референдумі, який відбувся 29 серпня, 52,8% виборців сказали «ні» відновленню переговорів з ЄС, тоді як прихильників продовження європейського курсу виявилося 47,7%. Розрив виявився відносно невеликим, але достатнім, щоб закрити питання про негайне повернення Ісландії до переговорного процесу.

    Загалом проти проголосували 118 040 людей, за — 105 339. Ще 1 652 бюлетені були порожніми або недійсними.

    Явка стала однією з найпомітніших деталей голосування — участь взяли близько 82,5% виборців, що навіть перевищує явку на парламентських виборах 2024 року. Висока активність показала, наскільки важливим і водночас поляризуючим залишається для Ісландії питання можливого членства в ЄС.

    Рейк’явік хотів переговорів, регіони — ні

    Географія голосування виявилася дуже показовою.

    У двох округах столиці більшість підтримала відновлення переговорів. У Північному Рейк’явіку «за» проголосували 57,5%, у Південному — 54,5%.

    Але майже вся решта країни сказала «ні».

    Найбільший спротив зафіксували у Північно-західному окрузі, де проти виступили 62,9% виборців. У Північно-східному окрузі частка противників становила 61,2%, у Південному — близько 60%, а в Південно-західному — приблизно 53%.

    Тобто референдум фактично показав помітний розкол: столиця більше тяжіє до поглиблення інтеграції з ЄС, тоді як значна частина регіонів воліє зберігати нинішню модель відносин.

    Ісландія вже була дуже близько до переговорів про вступ

    Сьогоднішнє голосування не означає, що Ісландія вперше відмовляється від європейської інтеграції.

    Країна офіційно подала заявку на вступ до ЄС ще у липні 2009 року, після глобальної фінансової кризи, яка особливо боляче вдарила по ісландській економіці.

    Єврокомісія дала позитивний висновок у лютому 2010 року, а вже влітку того самого року почалися офіційні переговори.

    Процес просувався досить далеко.

    З 35 переговорних розділів Ісландія встигла відкрити 27, а 11 із них — попередньо закрити.

    Однак після зміни уряду у 2013 році переговори поставили на паузу.

    У березні 2015 року Рейк’явік офіційно повідомив Євросоюзу, що більше не хоче вважатися країною-кандидатом на вступ.

    Саме тому нинішній референдум був не голосуванням за безпосередній вступ Ісландії до ЄС.

    Ісландців запитували значно обережніше: чи варто лише відновити переговори, після завершення яких питання членства могло б вирішуватися окремо.

    І навіть на цьому етапі більшість відповіла негативно.

    Чому Ісландії взагалі потрібен ЄС, якщо вона вже дуже близько інтегрована

    Ситуація Ісландії суттєво відрізняється від більшості країн-кандидатів.

    Формально вона не є членом ЄС, але вже інтегрована в європейську систему набагато глибше, ніж може здатися.

    Ісландія входить до Європейського економічного простору, Європейської асоціації вільної торгівлі та Шенгенської зони. Це дає країні доступ до значної частини єдиного європейського ринку та свободи пересування.

    Саме через це противники членства часто ставлять просте питання: навіщо вступати до ЄС повністю, якщо більшість економічних переваг Ісландія вже має?

    Але прихильники інтеграції відповідають протилежним аргументом.

    Ісландія змушена імплементувати значну кількість правил європейського внутрішнього ринку, не маючи при цьому такого самого впливу на процес їх ухвалення, як повноправні держави-члени.

    Тобто нинішня модель дає країні доступ до європейського ринку, але не повний політичний голос у Брюсселі.

    Найболючіше питання — рибальство

    Одна з головних причин багаторічного скепсису ісландців щодо членства в ЄС — рибальство.

    Для острова з населенням менше 400 тисяч людей рибна промисловість має набагато більше економічне й політичне значення, ніж для більшості держав Європи.

    Ісландія десятиліттями самостійно контролює свої рибні ресурси, квоти та доступ до вод.

    Вступ до ЄС означав би необхідність домовлятися про ці питання в рамках спільної європейської політики.

    Саме це традиційно викликає значний спротив у прибережних та сільських районах — і географія нинішнього голосування частково відображає цю різницю між столицею та регіонами.

    До цього додаються питання сільського господарства, продовольчої політики та побоювання щодо передачі частини повноважень європейським інституціям.

    Навіть перед референдумом результат був абсолютно непередбачуваним

    Цікаво, що ще кілька місяців тому ситуація виглядала зовсім інакше.

    Опитування, оприлюднене у червні, показувало, що серед тих, хто визначився, 53,1% підтримували відновлення переговорів з ЄС.

    За кілька днів до референдуму боротьба стала майже рівною.

    Останнє опитування перед голосуванням давало прихильникам переговорів лише мінімальну перевагу — 50,4% проти 49,6%, тобто результат перебував у межах статистичної похибки.

    У підсумку реальне голосування завершилося на користь табору «ні».

    Це означає, що за останні тижні кампанії противникам відновлення переговорів вдалося мобілізувати більше прихильників або переконати частину невизначених.

    Це не означає розрив Ісландії з Європою

    Результат референдуму легко трактувати як «Ісландія відвернулася від Європи», але це було б перебільшенням.

    Країна залишається одним із найбільш інтегрованих з ЄС партнерів поза межами самого Союзу.

    Вона продовжить участь у Європейському економічному просторі, Шенгенській зоні та інших спільних механізмах.

    Тобто нинішнє «ні» стосується саме повноправного членства та відновлення переговорів, а не загальної співпраці з Європейським Союзом.

    Проте політичне значення результату все одно велике.

    Уряд отримав досить чіткий сигнал: суспільство поки не готове навіть повертатися до процесу, який був заморожений понад десять років тому.

    Чому за голосуванням уважно стежив Брюссель

    Для Європейського Союзу цей референдум був важливий не лише через саму Ісландію.

    ЄС одночасно проходить нову хвилю дискусій про розширення, у якій ключове місце займають Україна, Молдова та держави Західних Балкан.

    Ісландія є економічно розвиненою демократією, членом НАТО та державою, яка вже виконує значну частину європейських правил.

    Тому її потенційне повернення до переговорів могло б стати для Брюсселя символічним підтвердженням привабливості ЄС навіть для багатих країн Північної Європи.

    Але сталося навпаки.

    Більшість громадян Ісландії вирішила, що нинішньої моделі відносин із Союзом їм достатньо.

    І це робить результат референдуму цікавим ще з однієї причини: Ісландія фактично показала, що тісна інтеграція з ЄС не обов’язково автоматично веде до бажання стати його повноправним членом.

    Питання ЄС для Ісландії не зникне назавжди

    Попри результат 52,8% проти 47,7%, говорити, що тема членства закрита назавжди, теж зарано.

    Розрив становить лише трохи більше п’яти процентних пунктів.

    Рейк’явік уже демонструє переважно проєвропейські настрої, а загальнонаціональні опитування протягом року показували дуже нестабільний баланс сил.

    Тому питання ЄС майже напевно залишиться частиною ісландської політики.

    Але після референдуму 29 серпня уряд отримав однозначний демократичний мандат: переговори зараз поновлювати не слід.

    Ісландія залишається максимально близько до Європейського Союзу — у спільному економічному просторі, Шенгені та десятках програм співпраці.

    Проте останній крок до повноправного членства більшість ісландців поки робити не хоче.

  • В Угорщині визначили кандидата на посаду президента

    В Угорщині визначили кандидата на посаду президента

    Парламентська фракція угорської партії «Тиса» таємним голосуванням визначила кандидата на посаду президента країни. Ним став колишній голова Верховного суду Угорщини Андраш Бака.

    Про це повідомив прем’єр-міністр Угорщини Петер Мадяр у соцмережі X.

    За словами Мадяра, рішення ухвалили після того, як членам парламентської фракції запропонували обрати одного з трьох претендентів на посаду глави держави. У результаті таємного голосування депутати підтримали кандидатуру Андраша Баки.

    Мадяр наголосив на багаторічному професійному досвіді Баки, який працював юристом і суддею як в Угорщині, так і на міжнародному рівні.

    «Протягом усієї своєї кар’єри доктор Андраш Бака вважав принцип поділу влади надзвичайно важливим і послідовно відстоював верховенство права та незалежність судової влади», — заявив угорський прем’єр.

    Він додав, що, на думку представників «Тиси», професійна незалежність Баки та його юридичний досвід мають особливе значення в умовах, коли країна працює над формуванням нового конституційного устрою.

    Мадяр також заявив, що Бака може стати президентом, який представлятиме інтереси всієї угорської нації та виконуватиме роль противаги парламентській більшості.

    «Фракція дійшла згоди, що доктор Андраш Бака є найміцнішою гарантією того, що посада президента Республіки відновить свою справжню гідність та здатність об’єднувати націю й слугувати противагою керівній більшості», — зазначив політик.

    Голосування за нового президента Угорщини в Національних зборах має відбутися 11 серпня.

    Ситуація навколо президентської посади змінилася після конституційних змін, які 18 липня підписав чинний глава держави Тамаш Шуйок. Вони, зокрема, передбачають дострокове припинення його президентських повноважень.

    Після цього Петер Мадяр пропонував на посаду президента кандидатуру відомої угорської шахової гросмейстерки Юдіт Полгар. Вона, однак, публічно відмовилася від пропозиції. Полгар пояснила своє рішення тим, що не має достатньо сил для того, щоб об’єднати розділену угорську націю.

    Після відмови Полгар партія «Тиса» продовжила пошук кандидата. У результаті вибір парламентської фракції зупинився на Андрашеві Баці.

    Таким чином, кандидатура колишнього голови Верховного суду стала офіційним вибором «Тиси» перед президентським голосуванням. Якщо Національні збори підтримають Бака 11 серпня, він очолить державу на тлі заяв нового політичного керівництва про необхідність посилення ролі президента як незалежного інституту та гаранта конституційного балансу.

  • Заморожені активи РФ можуть передати під контроль ЄС

    Заморожені активи РФ можуть передати під контроль ЄС

    Колишні високопосадовці Німеччини, Франції та США закликали Європейський Союз передати заморожені російські активи, що зберігаються в бельгійському депозитарії Euroclear, під управління спеціально створеної структури ЄС. На їхню думку, такий крок дозволить зменшити ризики для Бельгії та водночас використати російські кошти для посилення позицій України.

    Про це повідомляє Frankfurter Allgemeine Zeitung.

    Йдеться про близько 210 млрд євро активів Центрального банку Росії, які були заморожені в Європейському Союзі після початку повномасштабного вторгнення РФ в Україну. Значна частина цих коштів перебуває саме в Euroclear у Бельгії.

    За даними видання, наприкінці 2025 року Бельгія виступила проти прямої передачі заморожених російських активів Україні. Однією з головних причин стали побоювання щодо можливих юридичних та фінансових наслідків для країни, якщо Росія спробує домогтися компенсації або вжити інших заходів у відповідь.

    Замість використання самого тіла заморожених активів Євросоюз погодив для України кредит у розмірі 90 млрд євро на 2026–2027 роки. При цьому витрати, пов’язані з обслуговуванням такого фінансування, зрештою покладаються на європейські бюджети.

    Тепер колишні представники влади трьох країн запропонували альтернативний механізм, який, на їхню думку, може дозволити використати російські кошти без того, щоб Бельгія залишалася єдиною стороною, яка несе основні ризики.

    Ініціаторами пропозиції стали колишня міністерка оборони Німеччини та екслідерка Християнсько-демократичного союзу Аннегрет Крамп-Карренбауер, колишня міністерка Франції з європейських справ Наталі Луазо та Даліп Сінгх — колишній заступник радника з національної безпеки США та експерт із санкцій, який працював в адміністрації президента Джо Байдена.

    У спільній заяві вони закликали ЄС негайно передати заморожені кошти Центрального банку РФ новому адміністратору, який діятиме від імені Європейського Союзу.

    На їхню думку, це дозволить позбавити Бельгію статусу держави, яка фактично сама відповідає за значну частину російських активів і потенційні наслідки їхнього використання.

    «Європейський союз має негайно передати заморожені кошти Центрального банку Росії новому адміністратору ЄС. Тоді Бельгії більше не доведеться боятися “російського примусу”», — йдеться у заяві.

    Ідея полягає у тому, щоб централізувати управління активами на рівні Євросоюзу. У такому разі відповідальність за рішення щодо їх використання була б розподілена між країнами-членами, а не концентрувалася переважно на Бельгії.

    Одним із головних аргументів колишніх чиновників є зміна політичної ситуації навколо війни. Вони вважають, що зараз існує певне «вікно можливостей» для ухвалення рішення щодо російських активів.

    На їхню думку, російська економіка дедалі сильніше відчуває наслідки війни та міжнародних санкцій, тоді як Україна та її союзники повинні продовжувати пошук ресурсів для підтримки української оборони.

    Крамп-Карренбауер вважає, що передача російських активів під контроль ЄС могла б посилити переговорні позиції України.

    За її словами, якщо Росія побачить, що Україна та її союзники отримують додатковий довгостроковий ресурс для продовження опору, Москва може переглянути розрахунок на те, що західна підтримка Києва рано чи пізно припиниться.

    «Якщо ЄС зараз передасть російські активи Києву, Путін зрозуміє, що продовжувати так само, поки в України та її союзників не закінчаться гроші, безнадійно. Це може підвищити його готовність погодитися на припинення вогню», — пояснила вона.

    Ще одним аргументом є майбутня потреба України у фінансуванні. Кредит ЄС на 90 млрд євро розрахований на 2026 та 2027 роки, однак після його використання питання подальшої фінансової підтримки Києва знову стане критичним.

    Автори пропозиції вважають, що відкладання рішення щодо заморожених російських активів може послабити позиції України у майбутньому.

    Якщо європейські країни не знайдуть довгострокового механізму фінансування, Росія, на їхню думку, може отримати додатковий стимул затягувати війну в очікуванні скорочення західної допомоги.

    Саме тому колишні чиновники пропонують ухвалити рішення щодо активів зараз, коли ЄС ще має можливість визначити правила їхнього використання.

    Окремо автори заяви звертають увагу на майбутні президентські вибори у Франції.

    Вони побоюються, що після завершення президентського терміну Еммануеля Макрона зовнішньополітичний курс Франції може змінитися, а нове керівництво країни може займати менш прихильну до України позицію.

    Серед потенційних політичних сил, які можуть вплинути на французьку політику, згадується «Національне об’єднання» Марін Ле Пен.

    «Існує небезпека того, що Франція може перестати бути одним із найважливіших союзників України після Макрона», — сказала Крамп-Карренбауер.

    На її думку, саме тому рішення щодо російських активів варто ухвалити до того, як політична ситуація в ключових країнах Європи може змінитися.

    Ще один аргумент стосується політики США та президента Дональда Трампа.

    Крамп-Карренбауер звернула увагу на можливість використання заморожених російських активів у потенційних американсько-російських домовленостях.

    У публікації йдеться про неофіційний мирний план із 28 пунктів, який, за повідомленнями, міг обговорюватися переговорниками восени 2025 року. Зокрема, у 14-му пункті нібито передбачалося використання 100 млрд доларів із заморожених російських активів для відновлення України під американським управлінням. Частина прибутку від таких інвестицій мала б надходити США, а інша частина коштів могла бути спрямована на спільні американсько-російські проєкти.

    Крамп-Карренбауер припустила, що якщо ЄС візьме заморожені активи під власний контроль, це унеможливить їхнє використання в інших домовленостях без погодження з європейськими країнами.

    «Дехто каже, що Трамп хоче використати ці гроші для фінансування угод між Америкою та Росією. Якщо ж ЄС візьме їх під свій контроль зараз, то вони будуть захищені від доступу Путіна або Трампа», — зазначила вона.

    На її думку, це також може посилити позиції європейців та України під час майбутніх переговорів про завершення війни.

    Окремо автори пропозиції згадують внутрішньополітичну ситуацію в Німеччині.

    Вони вважають, що використання заморожених російських активів для фінансування підтримки України могло б послабити аргументи ультраправої «Альтернативи для Німеччини».

    Представники цієї політичної сили регулярно критикують допомогу Україні та заявляють, що німецькі платники податків не повинні фінансувати війну, яка безпосередньо не стосується Німеччини.

    Якщо ж значна частина фінансування української оборони та відновлення здійснюватиметься за рахунок російських активів, урядам європейських країн буде простіше пояснювати виборцям необхідність підтримки Києва.

    Водночас Європейський Союз уже використовує прибутки, отримані від заморожених російських активів, для підтримки України.

    Раніше глава Європейської комісії Урсула фон дер Ляєн заявила, що ЄС направить Україні 1,4 млрд євро доходів від заморожених російських активів. За її словами, ці кошти мають бути спрямовані, зокрема, на оборонні потреби України.

    Однак використання самих активів Центрального банку РФ залишається значно складнішим юридичним і політичним питанням. Саме тому пропозиція створити окремого адміністратора ЄС покликана знайти механізм, який дозволив би розподілити ризики між державами-членами та водночас забезпечити Україні доступ до значно більшого фінансового ресурсу.

    Таким чином, питання заморожених російських активів може знову опинитися в центрі європейських дискусій. Йдеться про сотні мільярдів євро, які потенційно можуть суттєво вплинути на здатність України продовжувати оборону та фінансувати відновлення. Водночас остаточне рішення залежатиме від готовності країн ЄС погодитися на механізм, який дозволить використати ці кошти без створення неприйнятних юридичних і фінансових ризиків для окремих держав.

  • Угорщина знову заблокувала просування України до ЄС

    Угорщина знову заблокувала просування України до ЄС

    Угорщина вкотре заблокувала просування України на шляху до членства в Європейському Союзі, відмовившись підтримати відкриття нових переговорних кластерів. При цьому Будапешт запропонував продовжити переговорний процес лише з Молдовою, однак більшість держав-членів ЄС виступили проти такого підходу, наголосивши, що обидві країни мають рухатися до вступу паралельно.

    Про це повідомляють європейські ЗМІ з посиланням на джерела в дипломатичних колах.

    17 липня відбулося засідання Робочої групи Ради Європейського Союзу з питань розширення (COELA), під час якого країни-члени обговорювали результати скринінгу переговорних кластерів №2 та №3 для України й Молдови. Саме ці етапи є одними з ключових у процесі євроінтеграції обох держав, адже після їх затвердження ЄС має офіційно запросити країни-кандидати надати свої переговорні позиції.

    Втім, Угорщина не підтримала відкриття нових етапів переговорів для України. Через необхідність одностайного рішення всіх держав-членів ЄС позиція Будапешта фактично заблокувала весь процес і не дозволила перейти до наступного етапу переговорів.

    За словами одного зі співрозмовників видання, під час засідання COELA планувалося затвердити результати скринінгу та направити Україні й Молдові офіційні листи із запитом щодо підготовки переговорних позицій за двома кластерами. Проте угорська делегація погодилася підтримати надсилання такого документа лише Молдові та лише щодо третього переговорного кластера.

    Таким чином Будапешт фактично спробував розділити переговорні процеси України та Молдови. Однак ця ініціатива не знайшла підтримки серед інших країн Європейського Союзу.

    У Брюсселі переконані, що Київ і Кишинів мають проходити євроінтеграційний шлях синхронно, адже обидві держави отримали статус кандидатів одночасно й від початку розглядалися як спільний пакет у процесі розширення ЄС. Саме тому більшість держав-членів виступила проти вибіркового просування лише однієї країни.

    У результаті пропозицію Угорщини не підтримали, однак через відсутність консенсусу жодного рішення щодо відкриття нових переговорних кластерів ухвалено не було. Це означає, що процес євроінтеграції України вкотре опинився в підвішеному стані.

    Найближчою можливістю розблокувати ситуацію стане засідання Робочої групи COELA, заплановане на 22 липня. Воно буде останнім перед традиційною літньою перервою в роботі інституцій Європейського Союзу. Уже в серпні більшість органів ЄС працюватиме в обмеженому режимі, а повноцінна діяльність відновиться лише після 1 вересня.

    Якщо європейським дипломатам не вдасться досягти компромісу під час засідання 22 липня, питання відкриття нових переговорних кластерів, найімовірніше, буде відкладене щонайменше до осені. Це означатиме втрату кількох місяців у переговорному процесі та сповільнення подальшої інтеграції України до Європейського Союзу.

    Попри позицію Будапешта, переважна більшість держав-членів ЄС продовжує підтримувати якнайшвидше просування України до членства. Раніше Комітет постійних представників держав-членів ЄС (COREPER) схвалив відкриття шостого переговорного кластера для України.

    За прискорення переговорного процесу також відкрито виступає Естонія. Прем’єр-міністр країни Крістен Міхал закликав Євросоюз негайно відкрити всі переговорні кластери для України, наголосивши, що затягування процесу не відповідає нинішнім безпековим і політичним реаліям Європи.

    Підтримку швидкому просуванню України до ЄС висловлює і Польща. Попри окремі суперечності у двосторонніх відносинах із Києвом, Варшава підтримує відкриття нових переговорних кластерів та вважає, що процес вступу України до Європейського Союзу має продовжуватися без штучних затримок. Така позиція сьогодні є домінуючою серед більшості країн-членів ЄС.

  • ЄС готує зміни для українців: Рада Європи попереджає про ризики

    ЄС готує зміни для українців: Рада Європи попереджає про ризики

    Комісар Ради Європи з прав людини Майкл О’Флаєрті закликав європейські держави не поспішати зі згортанням механізмів тимчасового захисту та програм соціальної підтримки для громадян України, які були змушені виїхати за кордон через повномасштабну війну. Відповідну заяву оприлюднила пресслужба Ради Європи, наголосивши, що нинішній етап розвитку ситуації в Україні не дозволяє говорити про безпечне та стабільне повернення мільйонів людей у короткостроковій перспективі.

    У своєму розгорнутому спостережному коментарі О’Флаєрті зазначив, що станом на березень 2026 року в країнах Європейського Союзу перебуває близько 4,3 мільйона українців, які отримали статус тимчасового захисту після початку російського вторгнення у 2022 році. Цей механізм був запроваджений як надзвичайний інструмент швидкого реагування на безпрецедентний міграційний потік, однак із часом він став основою для довгострокового перебування мільйонів людей у європейських державах, забезпечуючи їм доступ до житла, медицини, освіти та ринку праці.

    Комісар звернув увагу на те, що у низці країн ЄС дедалі активніше ведуться політичні дискусії щодо перегляду або поступового згортання цієї системи підтримки. Серед пропозицій, які обговорюються на рівні окремих урядів, фігурують ідеї обмеження продовження захисту для окремих категорій українців, зокрема чоловіків призовного віку або осіб, які походять із регіонів, що вважаються відносно менш небезпечними. О’Флаєрті застеріг, що такі підходи можуть призвести до фрагментації правового статусу українців у Європі та створити нерівність у доступі до базових гарантій захисту.

    Окремо він звернув увагу на поступове скорочення соціальних програм у частині країн ЄС, які стосуються виплат, житлових субсидій та інтеграційної підтримки для українців, а також на зростання політичного тиску, спрямованого на стимулювання повернення біженців до України. У цьому контексті комісар також згадав про суспільні настрої в деяких державах, які дедалі частіше описуються як «втома від українських біженців», що, на його думку, може впливати на формування державної політики.

    «Зараз час для більшої солідарності, а не меншої… Поточна реальність на місці в Україні не відповідає умовам для безпечного та гідного повернення», — наголосив Майкл О’Флаєрті, підкреслюючи, що будь-які рішення щодо згортання захисту мають ґрунтуватися не на політичній кон’юнктурі, а на реальній безпековій ситуації.

    Він підкреслив, що передчасне припинення або істотне обмеження тимчасового захисту може мати серйозні соціально-правові наслідки для мільйонів українців. Серед потенційних ризиків він назвав втрату стабільного статусу проживання, ускладнення доступу до ринку праці, проблеми з медичним обслуговуванням, а також можливе вимушене повернення людей в Україну не через добровільне рішення, а через відсутність альтернативних правових механізмів перебування в ЄС.

    О’Флаєрті також наголосив, що застосування узагальнених критеріїв для обмеження захисту, таких як регіон походження чи військовозобов’язаний статус, може суперечити базовим стандартам міжнародного права у сфері прав людини. Він підкреслив, що навіть західні області України періодично зазнають ракетних і дронових атак, а рівень загроз для цивільного населення залишається непередбачуваним по всій території країни.

    Окрему увагу комісар приділив ризикам, пов’язаним із прив’язкою продовження захисту до таких факторів, як працевлаштування, тривалість перебування або рівень інтеграції. На його думку, подібні підходи можуть створити додатковий тиск на найбільш уразливі групи українців, включно з одинокими матерями, людьми похилого віку, особами з інвалідністю та тими, хто не має стабільного доступу до роботи.

    У підсумковій частині своєї заяви комісар Ради Європи закликав держави-члени організації забезпечити збереження тимчасового захисту або впровадження альтернативних довгострокових механізмів легального перебування доти, доки повернення в Україну не стане безпечним, добровільним і гідним. Він також рекомендував утримуватися від політик, які прямо або опосередковано стимулюють примусове повернення, та забезпечити індивідуальний підхід до кожного випадку без застосування автоматичних або групових обмежень.

    Як відомо, дискусії щодо майбутнього статусу українців у Європейському Союзі активізувалися на тлі тривалості війни та навантаження на соціальні системи окремих країн. Зокрема, раніше Данія заявила про намір припинити надання тимчасового захисту чоловікам призовного віку, що викликало широку дискусію серед правозахисних організацій та політиків.

    Директива про тимчасовий захист, ухвалена ЄС у березні 2022 року, стала безпрецедентним інструментом колективної відповіді на міграційну кризу, спричинену війною, і дозволила мільйонам українців швидко отримати легальний статус без проходження індивідуальних процедур надання притулку. Наразі її дію продовжено до березня 2027 року, а остаточні рішення щодо подальшої моделі перебування українців у ЄС очікуються у 2026 році.

  • Скандальний екс-міністр оборони Олексій Резніков повертається в публічне поле

    Скандальний екс-міністр оборони Олексій Резніков повертається в публічне поле

    Фігурант низки корупційних скандалів екс-міністр оборони Олексій Резніков намагається повернутись в політику.

    Зокрема, нещодавно Олексій Резніков виступив на полях конференції з безпеки GLOBSEC у Празі, де фігурант “скандалу яйця по 17” розмірковував про переломні моменти великої війни та розвиток українського ВПК. Водночас, велике комплементарне інтерв’ю з Олексієм Резніковим публікує видання Радіо Свобода, що може свідчити про наміри Резнікова повернутись у велику гру.

    Інтерв’ю на Радіо Свобода, не перша спроба екс-міністра відмежуватись від корупційних скандалів на українській оборонці.

    Напередодні видання Апостроф опублікували матеріал з елементами “джинси”, де зазначається, що Резніков перебуває в Україні, не планує виїжджати за кордон та не має жодного процесуального статусу у кримінальних справах відкритих правоохоронцями за фактах корупції в МО, а проходить лише “як свідок”.

    Водночас, на фоні охолодження відносин між Україною та Польщею, з’являються нові факти про корупцію в Міноборони до якої причетний Олексій Резніков.

    Зокрема, стало відомо, що через польську компанію-прокладку із статутним фондом в розмірі трохи більше 1 000 Євро  PS8 Sp. z o.o. у 2022–2023 роках відмивалися гроші Міноборони та ГУР, а до корупції через цю компанію може бути причетний особисто екс-міністр оборони Олексій Резніков.

    Також через компанію PS8 Sp. z o.o. могли здійснюватися операції з продажу на Африканський континент техніки, яка була передана американцями для України на безоплатній основі.

    До такого роду операцій міг бути дотичний екс-міністр оборони Олексій Резніков, Кирило Буданов та окремі представники Демпартії США, про що відомо адміністрації Дональда Трампа.

    За інформацією інсайдерів, найближчим часом довкола польської прокладки PS8 Sp. z o.o. може виникнути гучний міжнародний скандал, який вдарить в першу чергу по Олексію Резнікову, та в результаті якого екс-міністр може стати фігурантом нового, уже міжнародного корупційного скандалу.

    Нагадаємо, ситуація довкола дотичності Олексія Резнікова до роботи польської прокладки PS8 Sp. z o.o. розвивається на фоні репутації Резнікова як міністра, який обкрадав українську армію під час війни.

    “Яйця по 17 гривень”: скандал, який підірвав довіру

    У січні 2023 року журналістське розслідування оприлюднило контракти Міністерства оборони на закупівлю харчів для військових. Документи свідчили про ціни, що суттєво перевищували ринкові. Найбільш символічним прикладом стали яйця, вартість яких у документах становила 17 гривень за одиницю. НАБУ і САП оголосили підозру посадовцю Міноборони та постачальникам у справі про розкрадання 733 млн грн на закупівлях продуктів для ЗСУ у 2022-2023 роках.

    Скандал миттєво став національною темою. Поки українці збирали останні кошти на дрони та автомобілі для фронту, суспільство побачило ознаки того, що сотні мільйонів бюджетних гривень могли витрачатися за схемами, характерними для довоєнної корупційної епохи.

    В даному контексті показовою виявилась реакція самого Олексія Резнікова, який назвав публікації “маніпуляцією та помилкою в документах”. Нагадаємо, пізніше інформація про масштабні розкрадання на харчах для ВСУ повністю підтвердилась.

    “Золоті куртки” для армії

    Не встиг вщухнути скандал із харчами для українських військових, як журналісти оприлюднили нові факти щодо корупції на закупівлях зимового одягу для військових.

    Розслідувачі заявили про можливе багаторазове завищення вартості курток, закуплених через іноземних посередників. За версією журналістів, одяг, який декларувався як дешевий товар, після перетину кордону раптово зростав у ціні в кілька разів.

    Олексій Резніков, як і в кейсі “яйця по 17” вчергове відкинув усі звинувачення, але репутаційні втрати для відомства виявилися колосальними.

    Водночас, кожне нове розслідування корупції при закупівлях для ВСУ ставило дедалі гостріше питання: чи міг міністр не знати про процеси, що відбувалися в одному з ключових департаментів його відомства?

    До літа 2023 року скандали навколо Міноборони стали постійним джерелом іміджевих втрат для влади. Західні партнери дедалі частіше наголошували на необхідності посилення антикорупційних механізмів навіть в умовах війни.

    У вересні 2023 року Президент Володимир Зеленський оголосив про заміну міністра оборони. Формально це пояснювалося необхідністю “нових підходів”, однак для більшості політичних спостерігачів було очевидно: серія корупційних скандалів стала вирішальним фактором відставки Олексія Резнікова з посту міністра оборони.

    В контексті серії ранніх корупційних скандалів та можливого резонансу довкола корупційних кейсів за участі польської прокладки PS8 Sp. z o.o. намагання Олексія Резнікова повернутись в медіаполе може стати черговим іміджевим ударом по Україні, що негативно скажеться на отримані міжнародної допомоги в боротьбі з агресором.

     

  • ЄС про Україну і Молдову: вступ не обов’язково відбуватиметься синхронно

    ЄС про Україну і Молдову: вступ не обов’язково відбуватиметься синхронно

    У Європейському Союзі пояснили, що процес вступу України та Молдови до ЄС не є автоматично синхронним і надалі залежатиме від індивідуального прогресу кожної країни-кандидата. Про це заявила президентка Європейської комісії Урсула фон дер Ляєн після саміту Молдова–ЄС, який відбувся 22 червня.

    За її словами, після офіційного відкриття переговорного процесу кожна держава-кандидат переходить до етапу самостійної відповідальності за темпи свого наближення до членства в Європейському Союзі. Фон дер Ляєн наголосила, що подальший прогрес визначається не політичними деклараціями чи орієнтовними термінами, а реальним впровадженням реформ і виконанням конкретних критеріїв, закладених у переговорній методології ЄС.

    Вона підкреслила, що різні країни-кандидати мають різні стартові умови, різний рівень готовності та різні пріоритети реформ, тому універсальний підхід із фіксованими термінами не відображає реальної складності процесу розширення ЄС. Саме тому, за її словами, Євросоюз застосовує так званий «процес, заснований на заслугах», який дозволяє оцінювати прогрес кожної країни окремо та об’єктивно.

    Фон дер Ляєн зазначила, що така модель є більш ефективною для країн-кандидатів, оскільки дозволяє чітко відстежувати, які саме реформи вже впроваджені, а які ще потребують виконання. Вона додала, що це також дає можливість самому ЄС виконувати свої зобов’язання у межах узгоджених процедур і стандартів.

    Окремо вона уточнила, що під час своєї заяви оцінювала насамперед перспективи Молдови, оскільки пресконференція була присвячена підсумкам саміту Молдова–ЄС. Водночас принцип індивідуального підходу, за її словами, є універсальним і застосовується до всіх країн-кандидатів, включно з Україною.

    У контексті євроінтеграції України вже відбулися перші практичні кроки. 15 червня 2026 року Україна офіційно відкрила перший переговорний кластер «Основи», який охоплює ключові сфери — верховенство права, функціонування судової системи, захист основоположних прав і свобод, а також зміцнення демократичних інституцій. Загалом процес переговорів передбачає шість тематичних кластерів, через які Україна має адаптувати національне законодавство до права Європейського Союзу.

    Подальші етапи переговорів очікуються у другій половині 2026 року, однак їхня швидкість безпосередньо залежатиме від темпів проведення реформ та рівня політичної підтримки з боку всіх держав-членів ЄС. У Брюсселі наголошують, що саме якість виконання вимог, а не формальні строки, визначатиме кінцевий рух України та інших країн-кандидатів до членства в Європейському Союзі.

  • ЄС поставив гальмо: Україні не погодили прискорений вступ

    ЄС поставив гальмо: Україні не погодили прискорений вступ

    Сподівання України та частини її європейських партнерів на швидке просування процесу вступу до Європейського Союзу та одночасне відкриття всіх переговорних кластерів не отримали підтримки на рівні саміту ЄС у Брюсселі. Попри публічні заяви про політичну підтримку євроінтеграційного курсу Києва, остаточні висновки саміту не містять ані конкретних строків, ані зобов’язання щодо відкриття всіх кластерів у найближчій перспективі, що фактично залишає процес у межах загальних декларацій про наміри.

    Як випливає з документів, що є у розпорядженні редакції, а також із коментарів європейських дипломатичних джерел у Брюсселі, у фінальному тексті висновків Європейської ради щодо України закріплено лише загальну підтримку подальшого просування переговорного процесу. При цьому відсутні будь-які формулювання, які б передбачали обов’язкове або прискорене відкриття решти п’яти кластерів, на які розраховував Київ у межах поточного етапу євроінтеграції.

    У документі зазначається, що Європейська рада вітає відкриття 15 червня 2026 року кластера “Основи” та висловлює очікування щодо подальшого просування переговорів у межах так званого “підходу, заснованого на заслугах”. Саме ця формула, за оцінками дипломатів, означає, що кожен наступний етап переговорів буде залежати від індивідуальної оцінки прогресу України у виконанні реформ і може бути відтермінований у разі політичних або технічних застережень з боку держав-членів ЄС.

    Фактично відсутність конкретних часових рамок і механізму автоматичного переходу до наступних кластерів означає, що процес розширення Євросоюзу залишається повністю залежним від консенсусу всіх країн-членів, який у нинішніх політичних умовах досягти значно складніше, ніж на рівні загальних заяв про підтримку. Це створює ситуацію, коли навіть за наявності загальної політичної волі до інтеграції України реальні темпи переговорів можуть суттєво відрізнятися від очікувань Києва.

    За даними співрозмовників у Брюсселі, питання про можливість одночасного відкриття всіх кластерів порушувалося під час засідання Європейської ради як президентом України Володимиром Зеленським, так і низкою лідерів держав-членів ЄС, які підтримують більш швидку інтеграцію України до європейських структур. Однак, як зазначають джерела, стало очевидним, що необхідної одностайності для ухвалення такого рішення не існує.

    Дипломатичні співрозмовники підкреслюють, що ключовою перепоною залишається вимога одностайності при ухваленні рішень щодо розширення ЄС, що дає можливість окремим державам-членам фактично блокувати або суттєво уповільнювати процес просування кандидатів. У результаті переговори щодо вступу України залишаються в полі політичного балансу між підтримкою розширення ЄС та внутрішніми застереженнями окремих країн.

    Окрему увагу в дискусіях навколо саміту привернула позиція окремих держав-членів, які наголошують на необхідності більш поступового підходу до інтеграції України, пов’язуючи темпи відкриття кластерів із прогресом у внутрішніх реформах. Це, за оцінками експертів, фактично закріплює модель “умовного розширення”, де кожен наступний крок залежить від політичної оцінки виконання критеріїв, а не від фіксованого графіка.

    У попередніх дискусіях також фігурували заяви про необхідність уникнення поспішних рішень щодо розширення ЄС, що відображає різні підходи всередині Союзу до темпів інтеграції нових членів. На цьому тлі формулювання у підсумковому документі саміту виглядають як компроміс між проукраїнською позицією частини держав-членів і обережнішим підходом інших країн.

    Водночас у Києві продовжують наполягати на необхідності пришвидшення переговорного процесу, вважаючи, що інтеграція України до ЄС є не лише політичним, а й стратегічним питанням безпеки всього європейського континенту. Українська сторона розглядає відкриття всіх кластерів як важливий сигнал політичної підтримки з боку Євросоюзу в умовах триваючої війни з Росією.

    Попри відсутність рішення про прискорене відкриття переговорних кластерів, сам процес євроінтеграції України формально залишається активним і триває в межах чинних процедур ЄС. Однак його подальша динаміка, як і раніше, залежатиме від політичної волі держав-членів та здатності досягати консенсусу щодо кожного наступного етапу розширення Євросоюзу.

  • “Без цього не буде армії”: Зеленський шокував Єврораду вимогою до союзників

    “Без цього не буде армії”: Зеленський шокував Єврораду вимогою до союзників

    Президент України Володимир Зеленський під час засідання Європейської ради звернувся до країн-учасниць так званої “коаліції рішучих” із закликом перейти до практичної фази формування довгострокових фінансових механізмів підтримки Збройних сил України, наголосивши, що стійкість української армії безпосередньо залежить від передбачуваного та стабільного фінансування з боку партнерів. За словами глави держави, нинішній етап війни вимагає не лише військової допомоги у вигляді озброєння, а й системних рішень, які гарантували б регулярне фінансування оборонного сектору України на роки вперед.

    Як повідомляє Офіс президента, Зеленський підкреслив, що Україна фактично виконує функцію ключового елемента безпеки Європи, стримуючи російську агресію та накопичуючи унікальний досвід ведення сучасної війни, однак навіть найефективніша армія не може функціонувати без стабільного фінансового забезпечення. Він наголосив, що питання фінансування є не менш важливим, ніж постачання зброї, оскільки саме воно визначає можливості утримання особового складу, виплати грошового забезпечення військовим, реалізації контрактних програм та підтримки бойової готовності ЗСУ у довгостроковій перспективі.

    У своєму виступі президент зазначив, що країни, які входять до “коаліції рішучих”, а також Європейський Союз як її ключовий елемент, мають потенціал для створення спеціальних фінансових інструментів, здатних забезпечити прогнозовану та стійку підтримку української армії. Він наголосив, що мова йде не про разові рішення або короткострокові пакети допомоги, а про формування довгострокової системи безпекових гарантій, яка включатиме фінансову складову як один із фундаментальних елементів.

    “Багато людей запитують, які практичні рішення “коаліція охочих” вже може забезпечити. Давайте сфокусуємося на фінансовій стабільності як частині нашої безпеки… Ми маємо надати довгострокові безпекові гарантії для Європи, і це означає довгострокові гарантії, зокрема фінансові гарантії, для безпеки, стабільності та української армії”, — заявив Зеленський, звертаючись до європейських лідерів.

    Окремо він підкреслив, що нинішня модель підтримки, яка значною мірою базується на періодичних пакетах допомоги, потребує трансформації у більш системний механізм, який би дозволив Україні планувати оборонні витрати на тривалий період. За словами президента, це критично важливо не лише для поточної обороноздатності держави, а й для формування стабільної архітектури безпеки в Європі після завершення активної фази війни.

    Зеленський також звернув увагу на необхідність більш ефективного використання вже існуючих фінансових інструментів ЄС, зокрема Європейського фонду миру, а також на прискорення процедур розблокування коштів, які можуть бути спрямовані на підтримку України. Він наголосив, що затримки у фінансуванні безпосередньо впливають на темпи постачання необхідного обладнання та загальну стабільність оборонної системи.

    У контексті євроінтеграційного процесу президент також закликав прискорити відкриття переговорних кластерів щодо вступу України до Європейського Союзу, підкресливши, що інтеграція України до європейських структур безпеки та економіки є взаємовигідною для обох сторін. Водночас на рівні саміту остаточних рішень щодо цього ухвалено не було, а дискусії між державами-членами ЄС продовжуються.

    Паралельно в політичному середовищі Європи тривають різні оцінки щодо темпів подальшої інтеграції України, а також щодо обсягів і форматів фінансової допомоги. Попри це, Київ продовжує наполягати на тому, що довгострокові фінансові гарантії для української армії є ключовим елементом не лише національної безпеки України, а й стабільності всього європейського континенту, оскільки війна Росії проти України має глобальні наслідки для безпекової архітектури регіону.

  • Угорщина пригрозила зупинити вступ України до ЄС

    Угорщина пригрозила зупинити вступ України до ЄС

    Угорщина озвучила позицію щодо подальшого руху України до членства в Європейському Союзі та заявила про механізм, який може призвести до автоматичного призупинення переговорного процесу. Про це повідомила міністерка закордонних справ і торгівлі Угорщини Аніта Орбан, коментуючи результати нещодавніх домовленостей між Києвом і Будапештом.

    За словами Орбан, після кількох тижнів двосторонніх консультацій Україна та Угорщина досягли домовленості щодо захисту прав угорської національної меншини, яка проживає на Закарпатті. Угода охоплює низку чутливих сфер, зокрема освіту, використання мови у державних інституціях, участь у системі державного управління, культурну політику, а також питання використання національної символіки. У Будапешті наголошують, що саме ці теми є ключовими для угорської сторони та довгий час залишалися предметом політичних розбіжностей між країнами.

    Міністерка заявила, що досягнута домовленість вже інтегрована у План дій Україна–ЄС щодо національних меншин, який є складовою першого переговорного кластера щодо вступу України до Євросоюзу. За її словами, цей крок має принципове значення, оскільки вперше питання прав меншин формально включене в євроінтеграційний переговорний процес як окремий структурний елемент із визначеними зобов’язаннями сторін.

    Орбан підкреслила, що саме в межах цього механізму закладено умову, згідно з якою невиконання Україною взятих зобов’язань може автоматично призвести до призупинення переговорів про вступ до ЄС. Вона не уточнила технічні деталі цього механізму, однак наголосила, що для Угорщини питання імплементації домовленостей щодо прав національних меншин є не політичною опцією, а фундаментальною вимогою до процесу євроінтеграції України.

    Водночас угорська сторона заявила, що більше не блокує початок переговорів про вступ України до Європейського Союзу. За словами Орбан, Будапешт підтримує стандартну процедуру розширення ЄС, яка базується на реальних реформах, виконанні критеріїв і досягненні конкретних результатів. Вона також окремо наголосила, що Угорщина не розглядає і не підтримує альтернативні моделі членства України в Євросоюзі, наполягаючи виключно на класичному форматі вступу.

    Окремо міністерка зазначила, що включення домовленостей до переговорного процесу стало «важливим досягненням» останнього етапу діалогу між країнами. За її словами, це дозволяє не лише зафіксувати політичні зобов’язання, а й створити постійний механізм контролю за їх виконанням у межах євроінтеграційної процедури.

    Раніше Київ і Будапешт провели серію переговорів щодо врегулювання питань національних меншин, за підсумками яких сторони домовилися продовжити роботу над імплементацією узгодженого плану дій. Частину зобов’язань Україна, за попередніми домовленостями, планує виконати вже до кінця поточного року, зокрема в частині освітніх і адміністративних змін.

    Паралельно триває підготовка до можливої зустрічі керівництва України та Угорщини на найвищому рівні, де очікується обговорення не лише питань нацменшин, а й ширшого спектра двосторонніх відносин, включно з європейською інтеграцією, безпекою та регіональною співпрацею.

    Таким чином, питання прав угорської меншини фактично стало одним із ключових елементів переговорної архітектури вступу України до ЄС і потенційним інструментом впливу на темпи та динаміку всього процесу євроінтеграції.