Між Україною та Південною Кореєю розгорілася дипломатична суперечка через публічне оголошення про передачу Сеулу двох військовослужбовців КНДР, яких українські сили захопили під час бойових дій у Курській області Росії. Південнокорейська сторона стверджує, що інформацію про операцію мали зберігати в таємниці, тоді як у Києві наполягають: формальної домовленості про нерозголошення не існувало. Про розбіжності між двома сторонами повідомила Financial Times.
Приводом для конфлікту став виступ президента України Володимира Зеленського на Генеральній Асамблеї ООН. Саме там він публічно повідомив, що двох полонених північнокорейських військових уже передали Південній Кореї. До цього доля солдатів обговорювалася Києвом і Сеулом протягом кількох місяців, однак конкретні деталі їхнього переміщення не оприлюднювали.
У Південній Кореї реакція була різкою. Старший секретар президента країни Сун Кі Хон заявив про «глибоке співчуття» через те, що Україна, за версією Сеула, «односторонньо та раптово» розкрила інформацію, яку сторони нібито погодилися зберігати конфіденційною. Південнокорейська влада зажадала від Києва офіційного пояснення та вибачень. Саме така позиція викладена й у матеріалі, який став основою цієї новини.
28 вересня конфлікт перейшов уже на дипломатичний рівень: Міністерство закордонних справ Південної Кореї викликало тимчасового повіреного у справах України Андрія Вєшкіна. У Сеулі заявили, що публічне розкриття інформації та подальше заперечення існування домовленості про конфіденційність можуть підірвати довіру між двома урядами.
Українська сторона трактує ситуацію інакше. Радник президента з питань комунікацій Дмитро Литвин заявив, що угоди про нерозголошення не було. Один із високопоставлених українських посадовців також сказав Financial Times, що питання передачі полонених справді детально обговорювалося під час контактів між міністрами закордонних справ, однак на рівні президентів домовленості про збереження факту передачі в таємниці досягнуто не було.
При цьому ситуація виявилася ще складнішою після додаткових пояснень самого Сеула. Раніше адміністрація президента Південної Кореї підтвердила, що українська сторона до виступу Зеленського в ООН попереджала про можливу публічну згадку полонених. Водночас південнокорейська сторона стверджувала, що не знала, в якій саме формі прозвучить заява та наскільки конкретною вона буде. Про цей нюанс «Ненька інфо» писала окремо.
«Нас попередили, але не сказали як»: у Сеулі уточнили претензії до Зеленського
Таким чином, суперечка зараз фактично стосується не самого факту контактів щодо полонених, а того, чи існувала чітка домовленість про повну секретність і що саме Україна мала право оприлюднювати. Сеул наполягає, що така домовленість була, тоді як Київ заперечує її існування в тому вигляді, про який говорить південнокорейська сторона.
Двоє військових КНДР були захоплені українськими силами в Курській області у січні 2025 року. Вони отримали поранення, але вижили. Пізніше обоє в інтерв’ю південнокорейським медіа висловлювали бажання переїхати до Південної Кореї. Україна та Сеул після цього почали консультації щодо їхньої подальшої долі.
Південнокорейська сторона заявляла, що питання має вирішуватися відповідно до міжнародного права, гуманітарних принципів і насамперед із урахуванням волі самих полонених. У липні Сеул офіційно говорив саме про такий підхід.
Після передачі солдатів до Південної Кореї вони мають пройти перевірку служб безпеки та опитування. Після цього влада вирішуватиме питання їхнього юридичного статусу та можливого включення до програми захисту і ресоціалізації північнокорейських перебіжчиків.
Ця історія має особливу чутливість для Сеула ще й через можливі наслідки для родичів військових у Північній Кореї. Експерти, яких цитують міжнародні медіа, наголошують, що родини людей, яких режим КНДР вважає перебіжчиками або зрадниками, можуть опинятися під тиском чи репресіями. Саме тому Південна Корея традиційно дуже обережно ставиться до оприлюднення інформації про переміщення громадян КНДР.
Є і ширший військово-політичний контекст. Північна Корея стала одним із ключових партнерів Росії у війні проти України. Пхеньян постачає Москві боєприпаси та ракети, а північнокорейські військові брали участь у бойових діях на боці РФ. Через це питання полонених виходить далеко за межі звичайної гуманітарної процедури й безпосередньо зачіпає безпеку Корейського півострова та відносини Сеула з Москвою і Пхеньяном.
Для України Південна Корея також залишається важливим партнером. Київ неодноразово закликав Сеул розширити військову допомогу, зокрема у сфері протиповітряної оборони. Водночас Південна Корея досі дотримується обережної політики щодо прямого постачання летальної зброї в зони бойових дій. «Ненька інфо» раніше детально писала про причини цієї позиції.
Сеул сказав «ні» зброї для України: що стоїть за позицією Південної Кореї
Поки що немає ознак того, що нинішня суперечка призведе до розриву співпраці між Києвом і Сеулом. Обидві сторони продовжують консультації, однак тон заяв свідчить, що питання конфіденційності стало серйозним подразником у двосторонніх відносинах.
Раніше «Ненька інфо» вже розбирала перший етап цього дипломатичного конфлікту — після заяви Зеленського в ООН та реакції південнокорейської влади.
Отже, головна розбіжність залишається невирішеною: Сеул наполягає, що існувала домовленість про секретність, Київ стверджує, що такої угоди не було. Водночас обидві сторони визнають, що передача військових КНДР була предметом тривалих консультацій і що їхня подальша доля мала визначатися з урахуванням міжнародного права та їхнього власного бажання.
