Daypolitico

Позначка: повернення українців

  • Мерц зробив заяву про українських чоловіків у Німеччині: що насправді планує Берлін

    Мерц зробив заяву про українських чоловіків у Німеччині: що насправді планує Берлін

    Канцлер Німеччини Фрідріх Мерц під час спільної пресконференції з президентом України Володимиром Зеленським 14 квітня в Берліні справді порушив тему українських громадян, які перебувають у Німеччині. В офіційній публікації уряду ФРН за підсумками німецько-українських міжурядових консультацій зазначено, що Берлін і Київ хочуть тісніше співпрацювати, аби полегшити повернення українських громадян, які знайшли прихисток у Німеччині, до України, а також що Німеччина підтримує зусилля України зі зменшення виїзду до ЄС українських чоловіків призивного віку.

    Водночас важливо розрізняти те, що сказав Мерц офіційно, і те, як його слова були інтерпретовані в частині медіа. У тексті федерального уряду йдеться саме про сприяння поверненню та про обмеження нових випадків надання притулку або виїзду чоловіків призовного віку, але там не описано жодного конкретного механізму масового примусового повернення чи автоматичного позбавлення захисту всіх українських чоловіків у Німеччині. Із доступного офіційного тексту також не випливає, що вже ухвалене окреме нове рішення про негайну депортацію цієї категорії людей.

    На тій самій пресконференції Мерц зробив акцент передусім на іншому: Німеччина й Україна підписали нові домовленості у сфері оборони, зокрема щодо ППО, далекобійних засобів, дронів і артилерійських боєприпасів, а Берлін назвав себе найважливішим двостороннім партнером України у 2026 році. Reuters і Associated Press окремо повідомили, що під час візиту сторони уклали угоди про поглиблення оборонної співпраці та спільне виробництво дронів, а Німеччина продовжує масштабну військову підтримку України. На цьому тлі заява про українських чоловіків прозвучала як частина ширшого політичного сигналу про більшу координацію між Берліном і Києвом.

    Тема українських чоловіків у Німеччині для уряду Мерца не нова. Ще в урядовій пресконференції від 20 березня 2026 року представники німецького уряду згадували попередню позицію канцлера щодо того, що молоді українські чоловіки потрібні своїй країні, а не Німеччині. Тобто нинішня заява в Берліні є не раптовою, а радше продовженням уже озвученої лінії німецької влади.

    Окремо треба враховувати й правовий контекст. Українці в Німеччині переважно перебувають не в класичній процедурі індивідуального притулку, а під режимом тимчасового захисту, який діє в ЄС для людей, що виїхали через повномасштабну війну. Німеччина офіційно повідомляє, що посвідки на проживання за цим режимом, чинні станом на 1 лютого 2026 року, автоматично продовжені до 4 березня 2027 року. Рада ЄС ще у 2025 році погодила продовження тимчасового захисту для українців до цієї дати, а також почала обговорення спільного європейського підходу до майбутнього повернення та переходу на інші статуси. Це означає, що на рівні ЄС захист для українців формально зберігається, і будь-які зміни мають узгоджуватися з цим правовим режимом.

    Німеччина залишається найбільшою країною ЄС за кількістю людей з України під тимчасовим захистом. За даними Eurostat, на кінець лютого 2026 року в Німеччині перебували 1 267 475 осіб під тимчасовим захистом, що становило 28,8% усіх таких випадків у Євросоюзі. Загалом у ЄС під тимчасовим захистом на той момент перебували 4,4 млн людей, які виїхали з України, і трохи більше чверті з них становили дорослі чоловіки.

    Паралельно в Німеччині справді зростала кількість українських чоловіків працездатного і призовного віку. У матеріалах, що посилаються на німецьке Федеральне відомство у справах міграції та біженців, фігурує оцінка близько 1,34 млн українців у Німеччині станом на березень 2026 року, з них приблизно 349,5 тис. чоловіків і 500,3 тис. жінок віком 18–63 років. Ці дані не є частиною офіційного тексту пресконференції, але вони допомагають зрозуміти, чому питання набуло політичної ваги для Берліна.

    Політичний сенс заяви Мерца теж досить очевидний. Усередині Німеччини міграційна тема залишається чутливою, а уряд Мерца вже демонстрував жорсткіший підхід і щодо інших категорій біженців, зокрема сирійських, наголошуючи на потребі повернення людей для відбудови власної країни. На цьому тлі слова про українських чоловіків можна читати як сигнал відразу в кілька боків: німецьким виборцям — про контроль над міграцією, українській владі — про очікування більшої відповідальності в питаннях мобілізації, а ЄС — про перехід до обговорення післявоєнної моделі повернення українців.

    Водночас на цей момент немає публічно оприлюдненого пакета конкретних заходів, який би детально пояснював, як саме Німеччина планує “обмежувати кількість” українських чоловіків, які шукають прихистку, чи яким буде юридичний механізм “сприяння поверненню”. Саме тому коректніше говорити не про вже запущену кампанію масового повернення, а про політичну заяву і намір до тіснішої координації з Києвом, який ще потребує правового та практичного оформлення.

    Отже, головне з цієї історії таке: Мерц справді сказав, що Німеччина хоче допомагати поверненню українців додому і підтримує зменшення виїзду чоловіків призовного віку до ЄС. Але поки що йдеться саме про політичний курс і координацію, а не про оприлюднене рішення щодо масового примусового повернення всіх українських чоловіків із Німеччини. На тлі продовженого до березня 2027 року режиму тимчасового захисту ця тема, ймовірно, ще стане предметом окремих рішень у Берліні та Брюсселі.

  • Україна входить у найгострішу демографічну фазу за час незалежності: чи врятують країну повернення біженців, ринок праці й обережна міграція

    Україна входить у найгострішу демографічну фазу за час незалежності: чи врятують країну повернення біженців, ринок праці й обережна міграція

    Україна стикається з однією з найскладніших демографічних криз у своїй новітній історії. Повномасштабна війна не створила цю проблему з нуля, але різко прискорила процеси, які тривали роками: населення старіє, народжуваність падає, смертність залишається високою, а мільйони громадян перебувають за кордоном. Уряд ще восени 2024 року схвалив Стратегію демографічного розвитку до 2040 року і окремий план її реалізації на 2024–2027 роки, визнавши серед головних викликів низьку народжуваність, передчасну смертність, масову вимушену міграцію та дефіцит робочої сили.

    Масштаб відтоку людей залишається величезним. За даними UNHCR, станом на осінь 2025 року за межами України було зафіксовано 5,75 млн українських біженців, із них близько 5,2 млн — у Європі. Усередині країни ще 3,75 млн людей залишалися внутрішньо переміщеними. Тобто йдеться не лише про втрату населення в абсолютних цифрах, а й про значне зменшення мобільного, економічно активного людського ресурсу, який потрібен і для поточного функціонування економіки, і для майбутнього відновлення.

    Паралельно загострюється проблема ринку праці. В інтерв’ю та коментарях українським медіа демограф і голова Офісу міграційної політики Василь Воскобойник пояснює: ще до великої війни Україна щороку втрачала природним шляхом близько 250–300 тисяч людей, оскільки народжувалося приблизно 200–250 тисяч осіб, а помирало близько пів мільйона. Саме тому, за його оцінкою, для простого утримання чисельності населення країні теоретично потрібно було б залучати до 300 тисяч мігрантів щороку. Але теоретична потреба і реальні можливості — різні речі. До війни Україна видавала приблизно 20–22 тисячі дозволів на працевлаштування іноземців на рік, а у 2025 році цей показник, за словами експерта, становив уже понад 9,5 тисячі.

    Це означає, що сценарій швидкого “заміщення” українців масовою трудовою міграцією з Азії чи Африки виглядає малоймовірним. Воскобойник прямо каже, що навіть якщо Україна спробує активніше відкриватися для іноземних працівників, вони все одно порівнюватимуть нашу країну з Польщею чи Німеччиною, де можна заробити більше і працювати в безпечніших умовах. Тому в найближчі 5–10 років реалістичніше говорити не про сотні тисяч нових працівників з-за кордону, а про десятки тисяч.

    Водночас директорка Інституту демографії та соціальних досліджень імені М. В. Птухи Елла Лібанова наголошує, що після завершення активної фази бойових дій потреба в працівниках лише зростатиме. Вона заявила Центру економічної стратегії, що міжнародні партнери вже працюють над масштабним планом відновлення, який передбачатиме різке збільшення попиту на робочу силу, особливо в будівництві та суміжних секторах. Але її ж позиція важлива й в іншому: Україні доведеться не лише думати про додаткові руки, а й активніше використовувати потенціал людей старшого віку, долати ейджизм і адаптовувати ринок праці до демографічного старіння.

    Ознаки кадрової напруги бізнес уже відчуває зараз. За даними Європейської Бізнес Асоціації, 75% опитаних підприємств у Дніпропетровській області стикаються з нестачею кваліфікованих працівників, а ширші бізнес-опитування EBA також фіксують масштабний дефіцит кадрів в Україні. Це збігається з оцінками, які наводить Воскобойник: за його словами, 75% представників бізнесу вже скаржаться на проблеми із закриттям вакансій.

    Ще тривожніша ситуація — у базових демографічних показниках. За даними OpenDataBot, у 2025 році в Україні зареєстрували 168 778 новонароджених, а після обвального падіння народжуваності на 25% у 2022 році темпи спаду хоч і сповільнилися, але не зупинилися: у 2024 році зниження становило 6%, а у 2025 році — ще 4,5%. Reuters із посиланням на урядові оцінки також повідомляє про різке скорочення середньої тривалості життя: у чоловіків — з 65,2 до 57,3 року, у жінок — з 74,4 до 70,9 року. Агентство додає, що населення України, яке до повномасштабного вторгнення оцінювали приблизно у 42 млн, уже впало нижче 36 млн, якщо враховувати й кілька мільйонів людей на окупованих Росією територіях.

    Довгострокові прогнози теж невтішні. Інститут демографії та проблем якості життя НАН України прогнозував восени 2024 року, що до 2051 року населення країни може скоротитися до 25,2 млн осіб. Цю ж оцінку нині знову актуалізують українські медіа у матеріалах про стан демографії. За оцінкою МВФ, яку цитує українська преса, населення України станом на 2025 рік становить 32,8 млн осіб. Навіть якщо в деталях різні методики підрахунку можуть відрізнятися, сам тренд очевидний: за чотири роки великої війни країна втратила стільки людей, скільки за попередні десятиліття скорочення.

    Чи означає це неминучий колапс? Експерти кажуть, що ні. Воскобойник підкреслює: попри драматичні тенденції, в Україні досі живе приблизно 28–30 млн людей, тож сценарій, у якому “взагалі не буде кому працювати”, він називає нереалістичним. Ключове питання не в тому, чи зникне робоча сила повністю, а в тому, якою буде її якість, структура і доступність для економіки. Якщо країна робитиме ставку на сучасне виробництво, military-tech, інженерію та складні технології, то їй будуть потрібні не просто додаткові робочі руки, а кваліфіковані фахівці — і саме тому державі доведеться створювати умови для повернення власних громадян та для точкового залучення спеціалістів з-за кордону.

    Саме повернення українців уряд вважає головним резервом. У Стратегії демографічного розвитку та плані її реалізації йдеться про розвиток соціальних послуг, доступного та безпечного дошкільного середовища, гнучких умов праці для батьків, програм доступного житла, перекваліфікації ветеранів, ВПО та людей з інвалідністю, а також про створення умов для економічної активності людей старшого віку. Окремий блок пов’язаний із поверненням громадян з-за кордону — через відбудову житла та інфраструктури, розвиток безпеки, підтримку підприємництва і зайнятості.

    На користь сценарію часткового повернення працює і часовий фактор. У червні 2025 року країни ЄС погодили продовження тимчасового захисту для українців до 4 березня 2027 року. Після цієї дати багатьом доведеться або шукати інший правовий статус для життя в Євросоюзі, або повертатися. Саме тому Воскобойник припускає, що в перші 1–2 роки після завершення активної фази бойових дій можуть повернутися 10–15% українців, а протягом п’яти років — до 30%.

    Отже, головний висновок для України нині звучить жорстко, але не безнадійно: демографічна проблема вже стала економічною, безпековою і соціальною одночасно. Іноземна міграція може допомогти лише частково. Вирішальними залишаються три речі: зменшення втрат населення, повернення частини біженців та перезапуск ринку праці під нову економіку. Без цього відновлення країни буде набагато складнішим, ніж її фізична відбудова.

  • Стало відомо, скільки українців залишаться за кордоном після війни

    Стало відомо, скільки українців залишаться за кордоном після війни

    Станом на початок 2026 року за межами України перебувають 5,6 мільйона українських біженців. Такі дані наводить Центр економічної стратегії у п’ятій хвилі свого дослідження. Головний висновок аналітиків полягає в тому, що, попри збереження намірів частини громадян повернутися, значна кількість українців уже почала будувати нове життя за кордоном.

    За даними дослідження, 4 мільйони з 5,6 мільйона громадян виїхали з України через західні кордони. Загалом від початку повномасштабної війни і до кінця 2025 року кордон на виїзд перетнули 60,4 мільйона разів, тоді як на в’їзд — 56,3 мільйона. Саме ця різниця відображає кількість людей, які виїхали і не повернулися. Водночас аналітики наголошують, що ці дані не враховують тих українців, які залишали країну через Росію або Білорусь.

    У 2025 році темпи виїзду почали сповільнюватися. Різниця між виїздами і поверненнями виявилася на 34% меншою, ніж роком раніше. Це, на думку дослідників, означає, що масова панічна хвиля міграції вже позаду. Натомість рішення про переїзд дедалі частіше ухвалюють не через миттєву загрозу, а з міркувань безпеки, роботи та довгострокових життєвих перспектив.

    Помітно змінився і портрет українських біженців. Серед них зростає частка молодих людей. Нині 56% українців за кордоном — це люди до 35 років, а дві третини становлять особи працездатного віку. Натомість частка людей старше 45 років скоротилася, що може свідчити про їх часткове повернення додому. Окремо аналітики звертають увагу на те, що діти становлять майже третину всіх українських біженців, а жінки — 56%.

    У дослідженні підкреслюється, що українські біженці не є однорідною групою. Серед них виділяють щонайменше чотири основні типи. Частина є класичними воєнними біженцями, які виїхали через безпосередню загрозу і зберігають високу готовність повернутися. Інші мають сильний зв’язок з Україною, але ще не визначилися остаточно. Водночас дедалі більше людей уже формують нову життєву траєкторію за кордоном, поступово інтегруючись у нові суспільства. Окремо є економічно вразлива група, для якої вибір між поверненням і залишенням залежить насамперед від обставин, а не від бажання.

    Найбільшу готовність повернутися демонструють саме класичні воєнні біженці. За даними ЦЕС, 63% представників цієї групи заявили, що точно або скоріше планують повернутися. Однак загальна картина залишається стриманою. Станом на зараз лише 43% українців за кордоном розглядають повернення, тоді як 36% не планують цього.

    При цьому ключовою умовою для повернення залишається безпека. Майже 80% тих, хто допускає повернення, готові зробити це лише після остаточного завершення війни. Причому йдеться не просто про зниження інтенсивності бойових дій, а про підписання документа, який гарантує стабільність і дозволить, зокрема, відновити польоти цивільної авіації над Україною.

    Аналітики ЦЕС змоделювали три сценарії розвитку подій після завершення війни. За песимістичним варіантом, до України повернуться лише 1,3 мільйона осіб, а 3 мільйони залишаться за кордоном. За базовим сценарієм, повернуться 1,6 мільйона, а 2,7 мільйона залишаться за межами країни. За оптимістичним варіантом, додому можуть повернутися 2,2 мільйона українців. У будь-якому з цих сценаріїв значна частина громадян залишиться за кордоном.

    Окремий фактор — завершення режиму тимчасового захисту в ЄС у 2027 році. Як свідчить дослідження, автоматичного масового повернення це не означатиме. Навпаки, 21% українців уже мають інші підстави для проживання за кордоном, ще 26% планують їх отримати, і лише 23% готові повернутися в Україну. Ще 27% мають намір шукати інші можливості залишитися за межами країни.

    Дослідження також спростовує поширену тезу про те, що українські біженці живуть переважно на соціальні виплати. Насправді головним джерелом доходів для них уже є робота: 50% доходів формуються із зарплати або бізнесу, тоді як соціальна допомога становить лише 17%. Це свідчить про дедалі глибшу інтеграцію українців у ринки праці країн перебування.

    Найбільше українських біженців нині проживають у Німеччині — 23%, а також у Польщі — 19,5%. При цьому молодші українці частіше обирають Німеччину, тоді як люди середнього віку частіше зупиняються в Польщі. Це свідчить про формування різних моделей життя за кордоном — від тимчасового перебування до фактичної еміграції.

    У підсумку аналітики доходять висновку: після завершення війни Україні доведеться не просто чекати на повернення своїх громадян, а реально конкурувати за них. Безпека, робота, житло, освіта для дітей і відчуття стабільності стануть вирішальними факторами. Інакше значна частина нинішніх біженців може перетворитися на нову постійну українську діаспору.

    Нагадаємо, раніше ми писали, що у ЄС вперше змінилася структура українських біженців — повнолітні чоловіки почали переважати серед нових отримувачів тимчасового захисту, що свідчить про зміну хвилі міграції.

  • У Єврокомісії допустили завершення тимчасового захисту для українців

    У Єврокомісії допустили завершення тимчасового захисту для українців

    Європейський Союз може не продовжувати дію механізму тимчасового захисту для українських біженців у нинішньому вигляді. Про це заявила спеціальна посланниця Європейської комісії з питань українців у ЄС Ілва Йоханссон.

    Її заява пролунала під час конференції «Що буде після тимчасового? Майбутнє українців у ЄС через чотири роки». За словами посадовиці, п’яти років дії такого механізму може бути достатньо.

    «Мене дуже здивувало б, якби тимчасовий захист продовжили у нинішньому форматі. Думаю, для тимчасового заходу п’яти років достатньо», — зазначила Йоханссон.

    Вона пояснила, що українці, які вже кілька років проживають у країнах Євросоюзу, з часом можуть перейти на інші правові підстави перебування. Йдеться, зокрема, про отримання дозволів на проживання від національних урядів, оформлення робочих або студентських віз, а також інших форм легального перебування.

    Водночас у Єврокомісії наголошують, що у разі тривалої війни підтримка людей, які змушені залишати Україну, збережеться. Проте підхід до надання захисту може змінитися. Зокрема, йдеться про можливість надання такого статусу лише громадянам із регіонів, які залишаються небезпечними через бойові дії.

    За словами Йоханссон, у Єврокомісії також бачать, що значна частина українців, які виїхали після початку повномасштабної війни, з часом вирішили залишитися в країнах ЄС.

    Паралельно Європейська комісія працює над програмою добровільного повернення українців додому. Вона передбачає підтримку місцевих громад в Україні, а не одноразові виплати людям, які вирішать повернутися.

    «Ми не плануємо надавати гроші безпосередньо людям. Натомість хочемо інвестувати в місцеві громади», — пояснила Йоханссон.

    За задумом європейських інституцій, така підтримка має допомогти відновленню українських міст і громад та створити умови для повернення громадян після завершення війни.

  • НБУ назвав рік початку масового повернення українців

    НБУ назвав рік початку масового повернення українців

    Національний банк України прогнозує, що масове повернення громадян, які виїхали за кордон через війну, може розпочатися у 2027 році. За оцінками регулятора, першою хвилею додому повернуться близько 100 тисяч українців, а до 2028 року кількість репатріантів може зрости до 500 тисяч.

    Водночас 2026 рік залишатиметься перехідним. НБУ очікує, що чистий відплив населення ще збережеться — країну можуть залишити приблизно 200 тисяч осіб. Лише після цього, за умови покращення безпекової ситуації та економічної стабілізації, тенденція поступово зміниться на зворотну.

    Прогноз базується на припущенні щодо зниження безпекових ризиків, активізації післявоєнної відбудови та поступового відновлення економіки. За останні 2,5 року населення України скоротилося щонайменше на 10 мільйонів осіб. Станом на середину 2024 року в країні проживало близько 35,8 мільйона людей. Така демографічна динаміка створює довгострокові виклики — дефіцит робочої сили, зростання навантаження на соціальну систему та уповільнення економічного зростання.

    Водночас повернення громадян може частково компенсувати кадровий дефіцит. НБУ прогнозує підвищений попит на працівників у будівництві, промисловості, енергетиці та сфері послуг. Це може сприяти скороченню безробіття та поступовому зростанню доходів населення.

    За оцінками регулятора, у 2025–2026 роках реальні зарплати зростатимуть приблизно на 7% щороку, а у 2027–2028 роках — близько 6% на рік.

    Ключовими умовами для масового повернення залишаються безпека, стабільне енергопостачання та достатній рівень доходів. Саме ці фактори, на думку НБУ, визначатимуть готовність українців повертатися додому в середньостроковій перспективі.

  • ЄС продовжив тимчасовий захист українців до 2027 року: далі — план повернення

    ЄС продовжив тимчасовий захист українців до 2027 року: далі — план повернення

    Європейський Союз продовжив тимчасовий захист для українців до березня 2027 року, що забезпечило мільйонам громадян стабільність, доступ до житла, освіти та працевлаштування. Однак, як наголошують у Міністерстві соціальної політики, нині Україна та ЄС переходять до нової фази співпраці — планування подальших кроків після завершення дії тимчасового захисту.

    На 45-му засіданні Платформи солідарності з Україною, організованому Європейською комісією, заступниця Міністра соціальної політики, сім’ї та єдності України з питань європейської інтеграції Ілона Гавронська представила підходи до координованого завершення дії директиви про тимчасовий захист. Захід відбувся за участі Спеціальної представниці ЄС з питань українців Ільви Йоганссон, представників Єврокомісії, урядів держав-членів та міжнародних організацій.

    За словами Ілони Гавронської, нова фаза співпраці має бути побудована на передбачуваності, справедливості та повазі до вибору кожної людини. Україна разом із європейськими партнерами працює над створенням умов, які дозволять українцям або залишатися у країнах ЄС, або повернутися додому без втрати соціальних гарантій та підтримки.

    Заступниця Міністра підкреслила важливу роль українських громад за кордоном, які стають ключовими партнерами у процесі реінтеграції тих, хто вирішить повернутися. Вона представила концепцію Мережі єдності — інфраструктури, що до кінця 2026 року має об’єднати всі країни ЄС. У межах цієї ініціативи Центри єдності та українські організації за кордоном надаватимуть консультаційну, інформаційну та психологічну підтримку під час підготовки до повернення.

    «Наш пріоритет – зміцнення спроможності українських громад приймати і підтримувати тих, хто повертається. Програми, розроблені у співпраці з європейськими партнерами, повинні спрямовувати ресурси на розвиток житла, створення робочих місць і посилення соціальної згуртованості», — наголосила Гавронська.

    У свою чергу, Ільва Йоганссон окреслила бачення Європейського Союзу: перехід від захисту до партнерства. ЄС прагне не лише допомагати українцям, які вимушено залишили країну, а й підтримувати їхній зв’язок із Батьківщиною, мовою та культурою, готуючи ґрунт для майбутнього відновлення України.

    «Ми переходимо від захисту людей, які втікали від війни, до підтримки майбутнього України», — заявила Йоганссон.

    Зараз близько 4,3 мільйона українців користуються правом на тимчасовий захист у країнах Євросоюзу. І хоча попереду — складний процес поступового переходу, обидві сторони наголошують: він має бути гуманним, узгодженим і заснованим на принципах єдності, гідності та партнерства.

  • Віцепрем’єр України: Повернення українців з-за кордону буде добровільним

    Віцепрем’єр України: Повернення українців з-за кордону буде добровільним

    Віцепрем’єр-міністр України, міністр національної єдності Олексій Чернишов заявив, що повернення українців, які перебувають за кордоном, відбуватиметься виключно на добровільній основі. Ці заяви стали відповіддю на чутки, що поширювались у медіа, про можливість введення примусових заходів для тих, хто покинув країну під час війни.

    Як зазначив Чернишов, “за кордоном нас 20-25 мільйонів, за нашими оцінками, в Україні – приблизно 32 мільйони”.

    Ми починаємо процес щодо повернення українців додому. Але це повернення буде виключно добровільним, ніяких примусових заходів не буде здійснюватися. Ми будемо раді також успіху українців за кордоном, якщо вони знаходять для себе і своїх родин там місце

    – зазначив Чернишов.

    Віцепремʼєр також анонсував створення Агенції національної єдності та відкриття хабів у різних країнах для підтримки зв’язку з українцями за кордоном.

    50% чоловіків призовного віку готові повернутися в Україну до закінчення війни при вирішенні питання бронювання. “Хаби єдності” допомагатимуть з документами та працевлаштуванням.

  • Масова еміграція хлопців змінює Україну і її демографію

    Масова еміграція хлопців змінює Україну і її демографію

    В Україні набирає обертів тенденція, коли батьки шукають можливості для еміграції разом із дітьми, зокрема хлопцями передпризовного віку. Вони побоюються майбутньої мобілізації своїх синів, якщо війна затягнеться. Але наскільки серйозною є ця проблема, і які наслідки вона матиме для демографії та суспільства?

    Як зазначає Олексій Позняк, старший науковий співробітник Інституту демографії та соціальних досліджень, конкретних даних щодо кількості хлопців, які виїжджають за кордон, немає. Проте за даними Держприкордонслужби, у 2024 році різниця між виїздами та поверненнями збільшилася на 200 тисяч осіб порівняно з попереднім роком.

    “Ми не можемо точно сказати, яка частина з них – це хлопці передпризовного віку. Вони ж виїжджають не самі, а з батьками”, – пояснює Позняк.

    Такий відтік молоді може спричинити значний гендерний дисбаланс у вікових групах 17-20 років. Експерт прогнозує, що перевага жінок у цій віковій категорії стане очевидною, створюючи нові виклики для суспільства.

    “Можливо, виникнуть труднощі на шлюбному ринку – молодим жінкам буде важче знайти партнерів серед однолітків. Але серед старших вікових груп, навпаки, більше жінок виїхали за кордон, а чоловіки залишилися. Тому ситуація може скластися неоднозначно”, – зазначає Позняк.

    Одне з ключових питань – чи готові українці повернутися додому після закінчення війни? Позняк наголошує, що результати опитувань з цього питання не є достовірними, адже наміри людей змінюються залежно від обставин.

    “Сьогодні багато хто не хоче повертатися через соціальну допомогу чи комфорт за кордоном, але це не означає, що рішення залишиться таким самим у майбутньому”, – пояснює експерт.

    За орієнтовними підрахунками, в Україні нині проживає близько 34 мільйонів осіб. Ця цифра залишається непевною через складнощі в проведенні перепису в умовах війни.

    Масовий виїзд молодих українців, особливо хлопців, ставить під загрозу не лише демографічний баланс, але й економічне майбутнє країни. Збереження населення та повернення емігрантів залежатиме від того, як Україна зможе гарантувати безпеку, економічну стабільність та розвиток після війни.

  • Україна закликає ЄС обмежити підтримку біженців, щоб стимулювати їх повернення на батьківщину

    Україна закликає ЄС обмежити підтримку біженців, щоб стимулювати їх повернення на батьківщину

    Україна закликає країни Європейського Союзу переглянути політику підтримки українських біженців, які виїхали через війну. За даними видання El Pais , українська влада пропонує зменшити допомогу біженцям і обмежити доступ чоловіків призовного віку до консульських послуг, щоб заохотити їх повернення на батьківщину.

    Водночас Київ прагне не втратити зв’язок із тими, хто за новим законом зможе мати подвійне громадянство.

    Опитані виданням українці за кордоном заявили, що хотіли б повернутися, але поки що не збираються. Вони хочуть безпеки і гарантій, що війна не повториться. Стабільності в освіті та медицині, електроенергію без обмежень.

    Листопадове дослідження УВКБ ООН показало, що 61% українських біженців ще сподіваються повернутися, коли ситуація покращиться.

    Українська журналістка Олена Бабакова, яка мешкає у Варшаві, вважає, що уряд міг би заманювати громадян на батьківщину податковими пільгами, допомогою з іпотеки, освітніми стипендіями тощо. Але при цьому вважає, що це все одно матиме мінімальний ефект і «продуктивніше зосередитися на тому, як залучити економічних мігрантів із третіх країн».

    Уряд в ухваленій у вересні демографічній стратегії констатує, що від 1,3 до 3,3 мільйона осіб можуть не повернутися. Цифра може зростати з кожним роком війни.

  • Зеленський: Європейські країни можуть припинити соціальні виплати українським біженцям

    Зеленський: Європейські країни можуть припинити соціальні виплати українським біженцям

    Президент України Володимир Зеленський заявив, що деякі європейські країни мають намір зупинити соціальні виплати українським біженцям, що може призвести до повернення частини з них в Україну. Ця ситуація викликала занепокоєння, оскільки багато українців знайшли прихисток у Європі через війну з Росією.

    Він каже, що країни ЄС хочуть залишити у себе тільки тих українців, які працевлаштовані.

    «Щодо українців, які не працюють за кордоном, вони (влада європейських країн – Ред.) шукають спосіб, як їх змусити повернутися в Україну. Це факт. Так чи інакше ця частина українців повернеться, тому що соціальні виплати і підтримка за кордоном зникнуть. Це факт», – заявив президент на прес-конференції в Закарпатті.

    За його даними, у Німеччині 1,1 млн українських біженців, з яких щонайменше 300 тисяч не працюють і «навіть не намагаються».