Daypolitico

Позначка: Право і справедливість

  • «Величезна невдячність»: у Вроцлаві депутати влаштували скандал через українців

    «Величезна невдячність»: у Вроцлаві депутати влаштували скандал через українців

    У польському Вроцлаві спроба міської влади публічно виступити проти ксенофобії та нападів на іноземців перетворилася на гостру політичну суперечку навколо українців, історичної пам’яті та навіть питання повернення в Україну чоловіків призовного віку. Депутати зрештою ухвалили резолюцію проти насильства на національному ґрунті, однак перед голосуванням у сесійній залі пролунали заяви про «величезну невдячність» України та «плювок в обличчя Польщі». Інші представники міської влади відповіли, що через такі слова Вроцлав і Польща можуть осоромитися перед світом.

    Резолюцію міська рада Вроцлава ухвалила у середу, 26 серпня. Її появі передувала серія резонансних інцидентів на національному ґрунті. На офіційному порталі міста пояснили, що документ став відповіддю на зростання агресії, ненависті та насильства, а сама міська рада нагадала про принцип Вроцлава як «міста рівності». У документі наголошується: кожна людина, яка обрала Вроцлав своїм домом і місцем для життя, має бути тут бажаною незалежно від її національності.

    Особливого значення ситуації додає те, що резолюцію ухвалили в тиждень святкування Дня Незалежності України. У Вроцлаві в цей час також дали старт створенню Скверу польсько-української дружби — символічного простору, покликаного підкреслити зв’язки між двома народами. Однак дискусія у міській раді показала, наскільки гострою залишається тема українців у польській внутрішній політиці.

    Одним із безпосередніх приводів для реакції влади став жорстокий напад на молоду українську пару, який стався у Вроцлаві 26 липня. Постраждали 20-річна українка та 21-річний українець. Польська поліція затримала двох підозрюваних, а суд згодом відправив їх під тримісячний арешт. За даними слідства, дії чоловіків кваліфікували, зокрема, як застосування насильства за національною ознакою. Одному з фігурантів загрожує до 7,5 року ув’язнення, іншому — до п’яти років.

    Після цього інциденту Генеральне консульство України у Вроцлаві звернулося до польських правоохоронців із закликом оперативно розслідувати напад. Історія отримала широкий розголос у Польщі та Україні й стала одним із прикладів, які використовувалися під час обговорення проблеми насильства на національному ґрунті.

    Втім, автори резолюції не обмежили документ захистом лише українців. У ньому спеціально наголосили, що засуджують будь-яке насильство незалежно від того, якої національності є нападник і жертва. Серед прикладів згадувався також жорстокий напад із ножем на польку, який вчинив громадянин України. Таким чином депутати намагалися сформулювати універсальну позицію: походження людини не повинно ані робити її мішенню, ані бути виправданням злочину.

    Однак саме під час обговорення документа почався політичний конфлікт.

    Представники опозиційної партії «Право і справедливість» запропонували внести до резолюції поправку. У ній вони хотіли окремо зафіксувати протест проти узагальнених звинувачень поляків та мешканців Вроцлава в ксенофобії, агресії чи ненависті за національною ознакою.

    Але найбільш резонансною стала інша частина пропозиції. Депутати хотіли звернутися до польського уряду та Сейму із закликом невідкладно врегулювати статус громадян України призовного віку, які перебувають у Польщі без чинного дозволу, щоб вони могли повернутися в Україну та розпочати військову службу.

    Дискусія швидко вийшла далеко за межі питання безпеки на вулицях Вроцлава.

    Представник «Права і справедливості» Славомір Смігельський, презентуючи поправку, нагадав про масштабну допомогу, яку Польща надала Україні після початку повномасштабного російського вторгнення. Після цього він заявив, що у відповідь Польща нібито отримала «величезну невдячність».

    Окремо Смігельський згадав рішення президента Володимира Зеленського щодо найменування одного з українських військових підрозділів на честь діячів, пов’язаних з УПА. Польський політик назвав це «плювком в обличчя Польщі та полякам». Також він підтримав ініціативу «Стоп бандеризму» та звинуватив лівих політиків у тому, що вони самі поглиблюють поділ між поляками та українцями.

    Ці слова спричинили різку реакцію в залі.

    Віцепрезидент Вроцлава Ришард Кесслер заявив, що подібна риторика фактично ганьбить місто і країну. За його словами, депутати влаштовують скандал, за який потім можуть «соромитися перед усім світом». Кесслер запропонував припинити дискусію.

    Водночас суперечки не проходили суто по лінії «за українців — проти українців». Представник «Права і справедливості» Роберт Пєнковський пояснив свою незгоду з документом тим, що, на його думку, резолюція надто сильно концентрується на одній національній групі. Він заявив, що не підтримає звернення, яке може створювати враження, ніби безпека українців важливіша за безпеку інших мешканців Вроцлава.

    На це депутат від «Лівиці вперед» Роберт Суліговський відповів, що українців, які живуть у Вроцлаві, не можна робити відповідальними за рішення української влади. На його думку, люди, які переїхали до міста і живуть там, повинні почуватися вдома та отримувати підтримку місцевої громади.

    Суліговський сформулював свою позицію особливо емоційно: українців, за його словами, слід зустрічати «з посмішкою та квітами, а не з ножем і пляшкою».

    Тема пляшки була не випадковою. Практично одночасно у Вроцлаві стався ще один резонансний напад, цього разу на 66-річного таксиста — громадянина Білорусі. За даними поліції, 23-річний пасажир почув у водія східний акцент, після чого почав ображати його на національному ґрунті. Словесна агресія переросла у фізичну: чоловік ударив таксиста скляною пляшкою по голові. Цей випадок також згадували під час дискусії у міській раді.

    У підсумку дебати довелося закрити, хоча висловитися встигли не всі депутати. Попри скандал, більшість міської ради підтримала резолюцію.

    За документ проголосували 24 депутати. Проти виступив Славомір Смігельський із «Права і справедливості», ще шестеро членів ради не взяли участі в голосуванні. Таким чином Вроцлав офіційно зафіксував позицію про неприпустимість агресії, ненависті та насильства на національному ґрунті.

    Водночас сама суперечка показала значно ширшу проблему. Питання безпеки українців у Польщі дедалі частіше переплітається з польською внутрішньою політикою, історичними суперечками, темою УПА, міграційною політикою та дискусіями про українських чоловіків призовного віку.

    У Вроцлаві ж після гарячої політичної дискусії офіційна позиція міста залишилася однозначною: насильство не може бути прийнятним незалежно від паспорта нападника чи жертви. На офіційному сайті міста головну тезу ухваленої резолюції сформулювали максимально просто — «У Вроцлаві немає місця ненависті».

  • Качинський висунув гучні звинувачення проти України: заговорив про «чорних копачів» і пограбування могил

    Качинський висунув гучні звинувачення проти України: заговорив про «чорних копачів» і пограбування могил

    Лідер польської опозиційної партії «Право і справедливість» (PiS) Ярослав Качинський виступив із резонансною заявою щодо України. Політик стверджує, що на території колишніх польських сіл на заході України нібито проводяться незаконні розкопки, під час яких можуть бути осквернені людські останки та викрадені цінності. При цьому Качинський не навів конкретних місць, дат або інших доказів, які дозволили б незалежно підтвердити висунуті ним звинувачення.

    Заява пролунала в особливо чутливий момент для українсько-польських відносин. Останніми місяцями Київ і Варшава активізували роботу над пошуком та ексгумацією останків поляків, загиблих під час трагічних подій Другої світової війни. Водночас історична тематика знову стала одним із найбільш конфліктних питань у відносинах двох держав.

    Качинський написав у соцмережах, що отримав інформацію про діяльність так званих «чорних копачів» у місцях, де раніше існували польські села в регіоні, який у польській історіографії називають Східною Галичиною. За твердженням політика, йдеться не просто про несанкціонований пошук історичних предметів, а про втручання у місця поховань.

    Лідер PiS також заявив про нібито осквернення останків загиблих та пошук коштовностей заради фінансової вигоди. Ще серйозніше звинувачення Качинський адресував місцевій українській владі, стверджуючи, що подібна діяльність нібито відбувається за її «мовчазної згоди».

    Однак важлива деталь полягає в тому, що у своїй публічній заяві польський політик не уточнив, де саме відбувалися описані ним події. Не були названі конкретні населені пункти, особи, причетні до розкопок, або матеріали правоохоронних органів, які підтверджували б його слова. Українські та польські медіа, які повідомили про заяву Качинського, також звертають увагу на відсутність конкретних доказів.

    Попри це, Качинський анонсував політичну реакцію. За його словами, «Право і справедливість» має намір звернутися до найважливіших державних установ Польщі, зокрема до Міністерства закордонних справ, із вимогою надати пояснення та відреагувати на те, що лідер PiS називає «злочинною діяльністю».

    Таким чином, історія може вийти за межі заяви опозиційного політика і стати предметом офіційної комунікації між Варшавою та Києвом. Водночас станом на момент появи повідомлень немає підтвердження, що польські державні органи встановили факти незаконних розкопок саме за описаних Качинським обставин.

    Особливо показовим є час появи заяви. Лише нещодавно на Волині проходили офіційні ексгумаційні роботи, санкціоновані українською стороною. 13 липня польський Інститут національної пам’яті розпочав роботи на території колишніх сіл Острівки та Воля Островецька у колишньому Любомльському повіті. Для проведення ексгумації польські фахівці отримали необхідні дозволи України.

    До робіт залучили фахівців польського Інституту національної пам’яті, спеціалістів підприємства «Волинські старожитності» та представника Вроцлавського медичного університету. У процесі також брали участь представники польського Міністерства культури і національної спадщини та консульства Польщі в Луцьку.

    Роботи проводилися у трьох місцях, де під час попередніх досліджень у квітні були виявлені людські останки. Йшлося про братську могилу у Волі Островецькій, поховання біля фундаменту колишньої школи в Острівках та окрему могилу неподалік місцевого кладовища.

    Уже протягом другого тижня досліджень польський IPN повідомляв про виявлення в одній із братських могил останків щонайменше 38 людей. Поряд знаходили особисті речі, зокрема медальйони, хрестики, елементи одягу та прикраси. Офіційні роботи мали тривати до 7 серпня.

    Це суттєво відрізняється від ситуації, яку описує Качинський. Роботи IPN проводилися офіційно, після отримання дозволів української сторони та за участю представників польських державних установ. Натомість лідер PiS говорить про зовсім інші, нібито несанкціоновані розкопки. Публічних доказів того, що між цими подіями існує будь-який зв’язок, наразі немає.

    Тема ексгумацій багато років була одним із головних історичних подразників у відносинах Києва та Варшави. Україна після тривалої перерви відновила можливість проведення пошукових та ексгумаційних робіт польських жертв. Водночас суперечки навколо оцінки Волинської трагедії та діяльності ОУН і УПА продовжують впливати на сучасні політичні відносини двох держав. Reuters у червні зазначав, що історична пам’ять знову стала джерелом серйозної напруги між союзниками.

    До того ж історичний конфлікт активно використовується у інформаційному протистоянні. Reuters 14 серпня повідомив із посиланням на польських посадовців та експертів, що Росія посилює дезінформаційні кампанії в Польщі, використовуючи саме суперечки між Варшавою та Києвом навколо Волинської трагедії. За даними, наведеними агентством, антиукраїнський контент у польському сегменті соцмереж різко зріс, причому частина активності штучно посилювалася ботами.

    Це не означає, що конкретна заява Качинського пов’язана з російською дезінформацією — доказів такого зв’язку немає. Однак загальний інформаційний фон робить будь-які непідтверджені звинувачення навколо історичних поховань особливо чутливими.

    Ситуація також демонструє парадокс нинішніх польсько-українських відносин. З одного боку, після багаторічних суперечок Україна фактично відкрила шлях для проведення польськими фахівцями офіційних пошукових та ексгумаційних робіт. Останні дослідження на Волині відбувалися за дозволом Києва та із залученням польських державних структур. З іншого — історичні питання продовжують ставати приводом для нових політичних конфліктів.

    Тепер ключовим питанням є те, чи представить «Право і справедливість» конкретні матеріали на підтвердження слів свого лідера. Без назв населених пунктів, матеріалів правоохоронців, фотографій, документів або інших перевірених доказів твердження Качинського залишаються саме заявами польського політика.

    Не менш важливою буде реакція офіційної Варшави та української сторони. Якщо інформація про незаконне втручання у поховання підтвердиться, йтиметься вже не лише про політичну суперечку, а про можливе правопорушення, яке потребуватиме розслідування. Якщо ж підтверджень не з’явиться, резонансна заява ризикує стати ще одним епізодом дедалі гострішої боротьби навколо історичної пам’яті — теми, яка знову помітно впливає на відносини України та Польщі.

  • «Польська економіка може зупинитися»: у Варшаві зробили заяву про українців

    «Польська економіка може зупинитися»: у Варшаві зробили заяву про українців

    Українці відіграють важливу роль у функціонуванні польської економіки, а їхня масова відсутність на роботі могла б створити серйозні проблеми для ринку праці країни. Про це заявив заступник міністра внутрішніх справ Польщі Мачей Дущик.

    Як повідомляє Polsat News, польський посадовець наголосив, що українці працюють у багатьох секторах економіки та фактично допомагають закривати дефіцит кадрів, який існує на польському ринку праці.

    За словами Дущика, внесок українців у польську економіку необхідно чітко усвідомлювати як владі, так і пересічним громадянам. Він застеріг, що ситуація, за якої всі українці одночасно перестануть виходити на роботу, могла б мати серйозні наслідки для економіки країни.

    «Якщо одного дня у нас буде така ситуація, коли всі українці об’єднаються і не підуть на роботу, польська економіка зупиниться», — заявив заступник міністра.

    Дущик зробив цю заяву на тлі політичної дискусії щодо подальшого перебування українців у Польщі. Зокрема, опозиційна партія «Право і справедливість» виступила з пропозицією депортувати з країни українських чоловіків призовного віку, які не мають легальної роботи.

    Заступник глави польського МВС не погодився з таким підходом. Він звернув увагу на те, що відсутність роботи не завжди означає небажання людини працювати або отримувати державну підтримку.

    За його словами, серед українців, які не працюють у Польщі, є, зокрема, люди, які доглядають за дітьми з інвалідністю, а також українці, які отримали поранення під час війни та проходять у Польщі реабілітацію.

    Таким чином, Дущик фактично закликав не оцінювати становище українців винятково через показник працевлаштування, оскільки частина людей має об’єктивні причини не працювати.

    Польський посадовець також висловив припущення щодо майбутнього українців, які перебувають у Польщі. На його думку, після завершення війни до України повернеться не така велика кількість громадян, як можна було б очікувати. Водночас він визнав, що наразі неможливо достовірно спрогнозувати, як саме розвиватиметься ситуація.

    Тема українських біженців останнім часом дедалі активніше обговорюється у польському політичному та суспільному просторі. Однією з причин стали дискусії щодо умов тимчасового захисту та державної підтримки громадян України.

    Зокрема, результати нещодавнього опитування IBRiS показали, що 67,2% поляків підтримують ідею депортації українських чоловіків, які не мають легальної роботи в країні. Проти такої пропозиції виступили 23,4% опитаних.

    Водночас позиція польського уряду щодо українців не є однозначною. Окремі представники влади наголошують на необхідності інтеграції українців та їхньому внеску в економіку, тоді як частина політичних сил закликає посилити правила їхнього перебування.

    За оновленими даними Євростату, кількість українців під тимчасовим захистом у Польщі в червні скоротилася на кілька тисяч осіб. Попри це, Польща залишається однією з головних країн Європейського Союзу за кількістю громадян України, які перебувають там під захистом.

    Заява Дущика стала важливим сигналом на тлі дискусії про майбутнє українців у Польщі. Вона демонструє, що у польській владі є представники, які розглядають присутність українців не лише як міграційне чи соціальне питання, а й як важливий фактор стабільності польського ринку праці та економіки.

  • Майже 70% поляків підтримали депортацію безробітних українських чоловіків: результати опитування

    Майже 70% поляків підтримали депортацію безробітних українських чоловіків: результати опитування

    Майже 70% громадян Польщі підтримують ідею депортації українських чоловіків, які не мають легальної роботи в країні. Відповідна пропозиція раніше пролунала від польської опозиційної партії «Право і справедливість» (PiS).

    Про це свідчать результати опитування IBRiS для польського видання Rzeczpospolita.

    Згідно з дослідженням, 67,2% опитаних поляків позитивно ставляться до ідеї депортації українських чоловіків, які не мають легального працевлаштування в Польщі. Водночас 23,4% респондентів виступили проти такої пропозиції.

    Результати опитування демонструють помітну залежність ставлення до цієї ініціативи від віку респондентів. Серед поляків віком від 18 до 29 років ідею підтримують близько 43% опитаних. Натомість серед людей старших вікових груп рівень підтримки значно вищий і серед п’ятдесятирічних сягає близько 80%.

    Дослідження провели 7–8 серпня, одразу після того, як партія «Право і справедливість» оприлюднила свою пропозицію щодо українських чоловіків. У ньому взяли участь понад тисяча респондентів.

    Ініціатива щодо депортації стосується українських чоловіків призовного віку, які перебувають у Польщі та не мають легальної роботи. Представники PiS обґрунтовують свою позицію необхідністю посилити контроль за перебуванням українських громадян та їхньою економічною активністю.

    Пропозиція вже викликала дискусію в польському суспільстві та політичному середовищі. Водночас результати опитування свідчать, що ідея має значну підтримку серед польських виборців, хоча майже чверть опитаних виступає проти неї.

    На ситуацію також впливає загальна кількість українців, які перебувають у Польщі під тимчасовим захистом. За оновленими даними Євростату, у червні їхня кількість скоротилася на 6335 осіб, або на 0,7%.

    Попри це, Польща залишається однією з країн Європейського Союзу, де проживає найбільше українців. Станом на кінець червня під тимчасовим захистом у країні перебували 961 170 громадян України.

    Водночас результати опитування відображають саме ставлення респондентів до політичної пропозиції, а не ухвалене рішення польської влади. Для фактичної депортації людей необхідні відповідні законодавчі та адміністративні процедури.

    Таким чином, питання статусу українських чоловіків у Польщі стає дедалі помітнішою темою польської внутрішньої політики. Високий рівень підтримки ідеї депортації серед опитаних може вплинути на подальшу політичну дискусію щодо українських біженців та умов їхнього перебування в країні.

  • У Польщі відреагували на ідею депортації українців призовного віку

    У Польщі відреагували на ідею депортації українців призовного віку

    У Міністерстві внутрішніх справ та адміністрації Польщі розкритикували пропозицію опозиційної партії «Право і справедливість» (PiS) щодо депортації українських чоловіків призовного віку, які не працюють у країні легально. У відомстві назвали такі заяви «абсурдом і популізмом» та наголосили, що переважна більшість українців призовного віку в Польщі офіційно працюють і сплачують податки.

    Про це повідомила речниця МВС Польщі Кароліна Галецька, пише RMF24.

    Приводом для дискусії стала заява віцепрезидента Право і справедливість та євродепутата Тобіаша Бохенського. Під час програмного з’їзду партії він заявив, що в разі перемоги PiS на парламентських виборах 2027 року одним із перших рішень нового уряду стане депортація українців — чоловіків призовного віку, які не працюють у Польщі легально.

    За словами Бохенського, партія також пропонує створити систему, у якій інформація про порушення з боку українців автоматично передаватиметься відповідним службам. Він стверджував, що після двох правопорушень або невиконання адміністративних чи службових обов’язків має запускатися процедура депортації.

    У польському МВС такі плани категорично розкритикували. Речниця відомства Кароліна Галецька назвала запропонований підхід «суцільним абсурдом і популізмом».

    Вона звернула увагу на статистику працевлаштування українців у Польщі. За даними польської Служби соціального страхування, близько 95% українських чоловіків призовного віку, які перебувають у країні, працюють легально та сплачують податки.

    «Вони тим самим сприяють економічному зростанню країни», — наголосила представниця польського МВС.

    Галецька також зазначила, що для людей, які порушують польське законодавство, вже існують передбачені законом механізми. За її словами, іноземці, які порушують правила перебування або законодавство Польщі, можуть бути депортовані за рішеннями відповідних органів, зокрема прикордонної служби.

    Представниця МВС наголосила, що депортація за порушення закону вже застосовується на практиці, тому для цього не потрібно запроваджувати окремий механізм, орієнтований саме на українських чоловіків призовного віку.

    Галецька також навела статистику депортацій іноземців. За її словами, у 2023 році, коли при владі перебувала партія «Право і справедливість», із Польщі депортували близько 3 тисяч іноземців.

    Водночас у 2025 році, за даними МВС, кількість депортованих зросла приблизно до 10 тисяч людей різних національностей.

    На думку речниці польського відомства, ці цифри свідчать про те, що чинна влада вже проводить жорстку політику щодо іноземців, які порушують польське законодавство.

    «Польща — гостинна, відкрита країна», — підкреслила Галецька. Вона додала, що українці, які перебувають у країні, не обмежуються лише працевлаштованими чоловіками. Серед них є також студенти та інші категорії людей, які живуть у Польщі, навчаються, купують товари й послуги та таким чином також роблять внесок в економіку країни.

    Заява польського МВС прозвучала на тлі дискусій у Польщі щодо перебування українських громадян та умов їхнього тимчасового захисту. Питання українських чоловіків призовного віку останнім часом стало одним із предметів політичних дебатів у країні.

    30 липня Рада Європейського Союзу письмовою процедурою затвердила продовження режиму тимчасового захисту для українців у країнах ЄС. Водночас були передбачені нові умови для громадян України призовного віку, які прибуватимуть до Євросоюзу після набуття чинності відповідними змінами.

    Зокрема, новоприбулі військовозобов’язані українці зможуть претендувати на тимчасовий захист за умови відсутності проблем із військово-обліковими документами.

    Водночас чинний режим тимчасового захисту не означає автоматичної депортації українців, які не мають роботи в Польщі. Питання легальності перебування, працевлаштування та можливого видворення регулюються польським та європейським законодавством.

    Таким чином, польська влада фактично відмежувалася від ідеї масової депортації українських чоловіків лише через їхній статус або відсутність легальної роботи. У МВС наголошують, що відповідальність має наставати за конкретні порушення законодавства, а не за належність людини до певної категорії іноземців.

    Тим часом пропозиція PiS уже стала предметом політичної дискусії в Польщі. Остаточно питання можливих змін у міграційній політиці може бути переглянуте після парламентських виборів 2027 року — залежно від результатів голосування та того, які партії сформують уряд.

  • Уряд Польщі назвав причину нападів на українців

    Уряд Польщі назвав причину нападів на українців

    Речник уряду Польщі Адам Шлапка пов’язав зростання кількості випадків насильства щодо українців із риторикою та діями представників правих політичних сил. За його словами, саме політики правого табору сприяли формуванню атмосфери, яка толерує прояви ненависті та агресії.

    Відповідні заяви Шлапка зробив у відповідь на критику з боку канцелярії президента Польщі Кароля Навроцького, де раніше заявили, що уряд не може впоратися зі зростанням агресії в країні.

    За словами речника польського уряду, відповідальність за нинішню ситуацію значною мірою лежить на політичному таборі “Об’єднаної правиці”. Він стверджує, що саме ця політична сила протягом останніх років створювала суспільну атмосферу, яка сприяла радикалізації окремих груп та зростанню проявів нетерпимості.

    Шлапка також звинуватив лідера партії “Право і справедливість” Ярослава Качинського у тому, що він відкрив шлях до польської політики представникам радикальних середовищ. На його думку, окремі політики правого спектра дедалі частіше використовують риторику, схожу на висловлювання ультраправого політика Гжегожа Брауна, який відомий своїми проросійськими поглядами та резонансними заявами.

    Речник уряду наголосив, що подібні висловлювання створюють небезпечний суспільний фон і фактично легітимізують мову ненависті.

    “Усе це є діями, які в публічному просторі фактично дають дозвіл на ненависть”, – заявив Шлапка.

    Окремо представник уряду розкритикував президента Польщі Кароля Навроцького. За його словами, глава держави не реагує належним чином на нещодавні випадки агресії, що також викликає занепокоєння уряду.

    Шлапка назвав подібну поведінку політиків безвідповідальною та заявив, що її наслідки можуть бути надзвичайно серйозними.

    “Це просто варварські дії з боку політиків. Їхні наслідки є дуже жорстокими, але ми боротимемося з цим із усією безкомпромісністю”, – наголосив він.

    Заяви речника уряду пролунали на тлі резонансного нападу на українців у Польщі. 27 липня у Вроцлаві група молодиків жорстоко побила українку та її хлопця. Інцидент викликав широкий суспільний резонанс як у Польщі, так і в Україні.

    Згодом польські правоохоронці повідомили про затримання осіб, яких підозрюють у причетності до нападу. Наразі тривають слідчі дії, правоохоронці встановлюють усі обставини інциденту та мотиви нападників.

    Останнім часом тема безпеки українців у Польщі дедалі частіше стає предметом політичних дискусій. На тлі окремих випадків насильства між представниками влади та опозиції посилюється взаємна критика щодо причин зростання суспільної напруги, а уряд запевняє, що вживатиме жорстких заходів для протидії злочинам на ґрунті ненависті та захисту всіх людей, які перебувають на території країни.

  • Туск різко змінив курс: чому Польща за рік до виборів дедалі жорсткіше говорить про Україну

    Туск різко змінив курс: чому Польща за рік до виборів дедалі жорсткіше говорить про Україну

    Ще кілька років тому Дональд Туск був одним із найбільш послідовних прихильників підтримки України серед європейських лідерів. Саме його уряд після повернення до влади наприкінці 2023 року в Києві сприймали як шанс на відновлення стабільних відносин після багаторічного конфлікту з консервативною партією «Право і справедливість» (PiS). Однак літо 2026 року демонструє зовсім іншу картину. Польський прем’єр дедалі частіше робить жорсткі заяви щодо України, говорить про необхідність «доброї волі з боку Києва», підтримує обмеження соціальних пільг для українців, а його уряд дедалі активніше використовує теми історичної пам’яті, міграції та безпеки.

    На перший погляд така трансформація може виглядати несподіваною. Проте якщо розглядати її крізь призму польської внутрішньої політики, стає зрозуміло: головною причиною є не зміна геополітичних орієнтирів Варшави, а початок тривалої парламентської кампанії, яка фактично вже стартувала.

    Чому Польща входить у найважчий політичний цикл

    Парламентські вибори в Польщі мають відбутися восени 2027 року. Попри те, що до них ще більше року, польські партії вже фактично перейшли у передвиборчий режим. Саме цим пояснюється різке загострення політичної боротьби, зміна риторики та дедалі активніше використання теми України у внутрішній дискусії.

    Після перемоги на виборах 2023 року коаліція Дональда Туска обіцяла масштабні реформи, відновлення верховенства права, покращення відносин із Європейським Союзом та модернізацію держави. Частину цих обіцянок вдалося реалізувати, однак багато ключових реформ або затягнулися, або залишилися незавершеними. Додаткові труднощі створило співіснування уряду з президентом Каролем Навроцьким, який представляє правоконсервативний табір і неодноразово демонстрував готовність використовувати президентські повноваження для стримування уряду.

    На цьому тлі польський політичний простір дедалі більше поляризується. До традиційного протистояння між «Громадянською коаліцією» та PiS додалося стрімке зростання популярності ультраправих сил.

    Праві дедалі сильніші

    Останні соціологічні дослідження свідчать, що дедалі більше поляків підтримують сили, які займають жорсткішу позицію щодо міграції, Європейського Союзу та України.

    Насамперед ідеться про «Конфедерацію» та політичне середовище Гжегожа Брауна, які активно використовують антиімміграційну та антиукраїнську риторику. Для цих політичних сил українська тематика стала одним із головних інструментів мобілізації електорату.

    У такій ситуації Дональд Туск опинився перед складним вибором. Якщо залишатися виключно на ліберальних позиціях, частина центристського електорату може перейти до правих партій. Якщо ж частково переймати їхню риторику, можна спробувати зменшити втрати виборців.

    Саме цим багато польських оглядачів пояснюють жорсткі заяви уряду останніх місяців.

    Чому змінилася риторика щодо України

    Показовою стала заява Дональда Туска про те, що добрі польсько-українські відносини відповідають інтересам обох держав, однак вони потребують «доброї волі також із боку Києва». Прем’єр наголосив, що більше не буде ситуації, коли лише Варшава демонструє поступливість.

    Подібні заяви стали суттєво жорсткішими порівняно з риторикою польського уряду 2024–2025 років.

    Йдеться насамперед про кілька чутливих тем:

    • історичну пам’ять;
    • соціальні виплати українським біженцям;
    • медичне забезпечення;
    • аграрні суперечки;
    • питання вступу України до ЄС.

    Водночас навіть за більш жорсткої риторики офіційна Варшава не відмовляється від стратегічної підтримки України у війні проти Росії. Польща залишається одним із ключових логістичних хабів військової допомоги та продовжує співпрацю із союзниками по НАТО.

    Президент Навроцький задає новий політичний тон

    Додатковим фактором стала поява нового президента Польщі Кароля Навроцького.

    Після вступу на посаду він швидко став одним із найпопулярніших польських політиків. Згідно з опитуванням IBRiS, рівень довіри до нього перевищив 54%, що стало рекордним показником. При цьому сам Туск має значно вищий антирейтинг, ніж президент, хоча залишається одним із найвпливовіших політиків країни.

    Навроцький ще під час виборчої кампанії заявляв про намір жорсткіше відстоювати польські інтереси у відносинах з Україною, особливо в історичних питаннях.

    Для уряду це створює додатковий політичний тиск.

    Українське питання стало внутрішньою політикою

    Сьогодні українська тема у Польщі вже давно перестала бути лише питанням зовнішньої політики.

    Вона використовується практично у всіх внутрішніх дискусіях:

    • соціальна політика;
    • медицина;
    • ринок праці;
    • аграрний сектор;
    • бюджет;
    • міграція;
    • історична пам’ять.

    Через це практично будь-яка політична сила вимушена формувати власну позицію щодо України.

    Чи означає це зміну польської політики

    Не зовсім. Попри жорсткі заяви, жодна з основних парламентських партій Польщі не виступає за припинення допомоги Україні у війні.

    Навіть коли між Києвом і Варшавою виникають гострі суперечки, польська влада продовжує підтверджувати підтримку української оборони та членства України у західних безпекових структурах за виконання необхідних умов.

    Фактично нинішня жорсткіша риторика більше стосується двосторонніх політичних відносин і внутрішнього електорального позиціонування, ніж перегляду стратегічного курсу держави.

    Вибори визначатимуть тон до 2027 року

    У найближчі місяці політична конкуренція в Польщі лише посилюватиметься.

    Праві партії намагатимуться показати уряд Туска занадто поступливим щодо України.

    Натомість сам Туск, імовірно, й надалі балансуватиме між стратегічною підтримкою Києва та дедалі жорсткішою риторикою для внутрішньої аудиторії.

    Саме тому українсько-польські відносини, найімовірніше, ще неодноразово переживатимуть періоди політичного загострення. При цьому важливо розрізняти електоральну риторику та реальну державну політику. Попри гострі заяви окремих політиків, Польща залишається одним із ключових союзників України в Європі, а її безпекові інтереси, як і раніше, тісно пов’язані з успішним спротивом України російській агресії. Саме тому нинішня жорсткість Варшави значною мірою є відображенням внутрішньої боротьби за голоси виборців напередодні парламентських виборів, а не свідченням кардинальної зміни стратегічного курсу польської держави.

  • «Пустити Путіна до кордонів Польщі»: антиукраїнська заява Чарнека розколола «ПіС»

    «Пустити Путіна до кордонів Польщі»: антиукраїнська заява Чарнека розколола «ПіС»

     

    Заява кандидата на посаду прем’єр-міністра Польщі від партії «Право і справедливість» Пшемислава Чарнека про можливе припинення фінансування українського озброєння спричинила масштабний політичний скандал. Пропозицію розкритикували не лише представники чинної польської влади, а й впливові політики самої «ПіС», включно з її лідером Ярославом Качинським та колишнім прем’єром Матеушем Моравецьким.

    Конфлікт виявився значно серйознішим за звичайну суперечку навколо України. Він оголив внутрішню боротьбу за вплив у найбільшій опозиційній партії Польщі, поставив під сумнів політичне майбутнє Чарнека та посилив припущення, що «Право і справедливість» може знову змінити свого кандидата на главу уряду перед парламентськими виборами.

    Приводом для кризи стали слова Чарнека в ефірі Telewizja Republika. Політик заявив, що Європейський Союз, зокрема під тиском Польщі, повинен тимчасово зупинити фінансування озброєння України та її післявоєнної відбудови. Такі обмеження він запропонував зберігати доти, доки українська влада, за його формулюванням, не повернеться на шлях «гуманних цінностей».

    Свою пропозицію Чарнек пов’язав із польськими претензіями до української політики історичної пам’яті, зокрема з темою ОУН, УПА та Степана Бандери. Представники «ПіС» і раніше погрожували блокувати вступ України до Європейського Союзу через історичні суперечки. Однак ідея використати військову допомогу як інструмент тиску стала значно радикальнішим кроком. На початку липня Качинський також заявляв, що його партія не погодиться на вступ України до ЄС без зміни українського підходу до цих історичних питань, але тоді не закликав припиняти постачання зброї.

    Реакція польської влади

    Представники уряду Дональда Туска звинуватили Чарнека у проведенні політики, яка суперечить безпековим інтересам Польщі. Сам Туск назвав висловлювання політика «ідіотичними» та охарактеризував боротьбу польських правих сил за найбільш жорстку позицію щодо України як небезпечне «змагання в антиукраїнськості».

    Міністр закордонних справ Радослав Сікорський заявив, що реалізація подібного плану фактично наблизила б Росію до польських кордонів. Міністр оборони Владислав Косіняк-Камиш також наголосив: ті, хто переконує, що підтримка України шкодить Польщі, насправді діють проти польської безпеки та інтересів НАТО.

    Ще різкіше висловився міністр-координатор польських спеціальних служб Томаш Сємоняк. На його думку, Чарнек почав говорити мовою Кремля, оскільки припинення допомоги Україні відповідає стратегічним інтересам Москви.

    Однак справжнім ударом для Чарнека стала не критика політичних опонентів, а реакція керівництва його власної партії.

    Качинський публічно відмежувався

    Лідер «Права і справедливості» Ярослав Качинський заявив, що військова допомога Україні, включно з підтримкою через механізми Європейського Союзу, є безумовно необхідною. За його словами, це питання безпосередньо пов’язане з польськими державними інтересами та національною безпекою.

    Качинський також повідомив, що висловлювання Чарнека окремо розгляне керівництво партії. Таким чином, він не лише дистанціювався від заяви свого кандидата на посаду прем’єра, а й фактично визнав, що між позиціями провідних представників «ПіС» виникла серйозна суперечність.

    Пізніше представники партії намагалися применшити масштаб конфлікту. У «ПіС» стверджували, що ситуацію вже з’ясовано і відкритого спору між Качинським та Чарнеком нібито немає. Сам Чарнек заявив, що ніколи не заперечував стратегічної зацікавленості Польщі у перемозі України над Росією. Водночас він не відмовився від ідеї зупинки європейського фінансування української зброї і запевнив, що готовий повторити свої слова.

    Така позиція створила для партії ще одну проблему. З одного боку, Качинський підтвердив необхідність військової допомоги Україні. З іншого — офіційний кандидат «ПіС» у прем’єри продовжив просувати протилежну пропозицію.

    Лідер «Конфедерації» Славомір Менцен використав цей конфлікт, щоб поставити під сумнів політичну самостійність Чарнека. Він іронічно заявив, що кандидат від «ПіС» може самостійно вирішувати хіба що, яке вино — біле чи червоне — пити на офіційних прийомах, тоді як справжні рішення все одно ухвалює Качинський.

    Моравецький пішов проти Чарнека

    Скандал дозволив відкрито виступити колишньому прем’єр-міністру Польщі Матеушу Моравецькому, який тривалий час конкурує з Чарнеком за вплив у «Праві і справедливості».

    Моравецький наголосив, що Польща підтримувала Україну не через наївність і не в очікуванні вдячності, а виходячи з холодного геополітичного розрахунку. За його словами, в інтересах Варшави, щоб між Польщею та Росією існувала держава, здатна стримувати російський імперіалізм. Тому Україна має продовжувати захищатися, зокрема за кошти Європейського Союзу.

    Експрем’єр також публічно застеріг свою партію від копіювання риторики «Конфедерації» та ультраправого середовища Гжегожа Брауна. Моравецький заявив, що, говорячи мовою радикальних правих, «ПіС» лише відкриває власним виборцям шлях до відмови від підтримки партії.

    Це стало прямою атакою на стратегію, яку уособлює Чарнек. Його жорстка риторика мала допомогти «ПіС» повернути виборців, що перейшли до «Конфедерації» та ще радикальніших політичних сил. Проте тепер усередині партії побоюються, що така тактика може дати протилежний результат: помірковані прихильники відійдуть, а радикальний електорат усе одно залишиться з оригінальними ультраправими партіями.

    Внутрішня боротьба загрожує розколом

    Суперечка навколо України наклалася на вже наявний конфлікт між різними групами впливу у «ПіС». Навколо Моравецького сформувалося об’єднання «Розвиток Плюс». Конкурентне середовище, пов’язане з Чарнеком та Яцеком Сасіним, створило організацію «Насамперед Польща».

    Керівництво «ПіС» ухвалило рішення заборонити членам партії участь у політичних асоціаціях, фондах та інших подібних структурах. Політикам дали сім днів, щоб припинити таку діяльність. Речник партії Рафал Бохенек підтвердив, що рішення стосується, зокрема, об’єднань Моравецького та Сасіна.

    Представники «Насамперед Польща» погодилися виконати вимогу Качинського. Водночас серед прихильників Моравецького пролунали сигнали, що вони можуть не підкоритися. Польські ЗМІ повідомляли, що після завершення семиденного терміну керівництво «ПіС» може розпочати процедуру виключення непокірних політиків із партії.

    Така ситуація підсилює припущення про можливе створення Моравецьким окремого політичного проєкту. Навіть якщо формального розколу не станеться найближчим часом, боротьба між колишнім прем’єром і кандидатом Качинського вже стала публічною.

    Чи замінять Чарнека

    Польські медіа повідомляють, що восени Чарнек може втратити статус кандидата «Права і справедливості» на посаду прем’єр-міністра. Його слабким місцем називають не лише суперечливі висловлювання, а й обмежену здатність залучати виборців за межами найбільш відданого партійного електорату.

    Серед можливих альтернатив раніше згадували керівника канцелярії президента Польщі Збігнева Богуцького. Качинський підтверджував, що його кандидатуру дійсно розглядали, однак домовленості тоді досягти не вдалося. До ширшого списку потенційних кандидатів також потрапляли Анна Крупка та Тобіаш Бохенський.

    Заміна кандидата не означатиме автоматичного повернення «ПіС» до проукраїнської риторики. Партія зберігає жорсткі претензії до Києва в питаннях історичної пам’яті та європейської інтеграції. Проте скандал навколо Чарнека показав межу, яку навіть значна частина польських консерваторів поки не готова перейти: військову допомогу Україні у «ПіС» усе ще розглядають як інструмент захисту не лише Києва, а й самої Польщі.

    Саме тому спроба Чарнека використати зброю як засіб політичного шантажу перетворилася для нього на серйозну загрозу. Заява, яка мала сподобатися радикальним виборцям, натомість послабила його позиції, загострила внутрішню боротьбу та поставила перед Качинським питання, чи здатен нинішній кандидат привести партію до перемоги на наступних парламентських виборах.

  • Качинський пригрозив заблокувати вступ України до ЄС через Бандеру та УПА

    Качинський пригрозив заблокувати вступ України до ЄС через Бандеру та УПА

    Лідер найбільшої польської опозиційної партії “Право і справедливість” (PiS) Ярослав Качинський закликав не допустити вступу України до Європейського Союзу, доки Київ, на його думку, не перегляне державну політику щодо історичної пам’яті. Політик заявив, що Україна має повністю відмовитися від “культу Степана Бандери”, припинити вшанування діячів Організації українських націоналістів (ОУН) та Української повстанської армії (УПА), а також змінити підхід до оцінки подій Волинської трагедії. Він наголосив, що саме це стане ключовою умовою підтримки європейської інтеграції України з боку його політичної сили.

    Про це повідомляє польський телеканал Polsat News, який отримав текст листа, адресованого членам партії “Право і справедливість”.

    У своєму зверненні Качинський окреслив позицію PiS щодо майбутнього переговорного процесу між Україною та Європейським Союзом і заявив, що у разі повернення його партії до влади Польща використовуватиме всі політичні та дипломатичні інструменти, аби заблокувати членство України в ЄС до виконання висунутих вимог.

    За словами політика, питання історичної пам’яті для Польщі є не менш важливим, ніж питання безпеки чи економічної співпраці.

    “Україна не може бути прийнята до Європейського Союзу, якщо вона повністю не відкине курс, обраний сьогодні. Польща, у власних інтересах, але також в інтересах європейських країн і, більше того, в інтересах усієї християнської цивілізації, не може допустити, щоб у цю спільноту був допущений бандеризм – одна з найзлочинніших і найнелюдяніших ідеологій, яка сьогодні формує свідомість української нації”, – йдеться у зверненні.

    Качинський стверджує, що нинішня політика української влади щодо історичних постатей та визвольного руху суперечить європейським цінностям і не може залишатися поза увагою держав-членів Європейського Союзу.

    Він також звернувся до своїх однопартійців із закликом уже зараз активно протидіяти політиці чинного уряду Дональда Туска, який підтримує європейську інтеграцію України та виступає за продовження переговорів про її вступ до ЄС.

    На думку лідера PiS, польська опозиція повинна використати всі можливі парламентські, політичні та міжнародні механізми, щоб не допустити, як він висловився, “інтеграції України з Європейським Союзом на привілейованих умовах”.

    У листі політик окремо наголосив, що історична пам’ять є питанням національної безпеки Польщі.

    Він заявив, що польська держава не може погодитися із прославленням осіб та організацій, яких у Польщі вважають відповідальними за масові вбивства польського населення під час Другої світової війни.

    “Жодна суверенна держава не може навіть у найменшій мірі миритися з геноцидними діями проти власної нації”, – зазначив Качинський.

    Значну частину свого звернення він присвятив темі фінансової підтримки України.

    Політик заявив, що після початку повномасштабного російського вторгнення Польща понесла значні економічні витрати, підтримуючи Україну як у військовій, так і в гуманітарній сферах.

    За словами Качинського, польські громадяни фактично фінансують значну частину функціонування української держави.

    “Українські платники податків, без широкої зовнішньої підтримки, зокрема з Польщі, не здатні утримувати бойову армію та забезпечити базове функціонування своєї держави”, – заявив він.

    При цьому Качинський висловив обурення через рішення про найменування одного з українських військових підрозділів на честь героїв Української повстанської армії.

    Він назвав такий крок неприпустимим з огляду на польську оцінку історичних подій на Волині та у Східній Галичині.

    За словами політика, Польща не може погодитися з тим, що підрозділ української армії, який отримує підтримку від західних союзників, носить назву, пов’язану з особами, яких польська сторона вважає причетними до злочинів проти польського населення.

    Подібні заяви Качинський робить не вперше.

    Ще раніше він пропонував, щоб Польща почала блокувати відкриття нових переговорних кластерів у процесі вступу України до ЄС саме через суперечки навколо історичної пам’яті та найменування українських військових підрозділів.

    Партія “Право і справедливість” традиційно займає більш жорстку позицію щодо історичних аспектів українсько-польських відносин, ніж нинішній уряд Дональда Туска.

    Водночас після початку повномасштабної війни саме уряд PiS був одним із головних міжнародних союзників України.

    За час перебування цієї політичної сили при владі Польща передала Україні значні обсяги військової техніки, стала одним із ключових логістичних центрів постачання західного озброєння та прийняла мільйони українських громадян, які рятувалися від війни.

    Нинішній уряд Дональда Туска загалом продовжує курс на підтримку України, однак останнім часом між Києвом і Варшавою періодично виникають суперечки навколо історичних тем.

    Однією з найчутливіших залишається питання Волинської трагедії 1943–1944 років.

    У Польщі ці події офіційно трактують як геноцид польського населення, тоді як в Україні наголошують на необхідності спільного історичного діалогу та комплексного вивчення трагічних сторінок минулого.

    Попри ці розбіжності, останніми тижнями сторони активізували дипломатичні контакти з метою зниження напруженості.

    3 липня міністр закордонних справ України Андрій Сибіга під час візиту до Варшави провів переговори з главою польської дипломатії Радославом Сікорським.

    Після зустрічі український міністр повідомив, що Київ запропонував пакет антикризових заходів, покликаних зменшити напругу навколо історичних питань.

    Йдеться про регулярні консультації між дипломатами, проведення зустрічей українських і польських істориків, розширення міжурядового діалогу, а також залучення представників церков до процесу примирення.

    Україна також підтвердила готовність продовжувати видачу дозволів на проведення ексгумацій та пошукових робіт щодо жертв Волинської трагедії, що тривалий час залишалося одним із ключових питань у двосторонніх відносинах.

    На тлі цих дипломатичних зусиль заяви Качинського можуть ускладнити політичну дискусію навколо європейської інтеграції України.

    Попри те, що наразі “Право і справедливість” перебуває в опозиції, ця політична сила залишається однією з найбільших у Польщі й має значний вплив на суспільні настрої.

    Питання історичної пам’яті традиційно посідає важливе місце у політичному порядку денному PiS і регулярно використовується під час виборчих кампаній.

    Водночас офіційна позиція нинішнього польського уряду полягає у підтримці членства України в Європейському Союзі за умови виконання всіх необхідних критеріїв та проведення реформ, передбачених переговорним процесом.

    Останні заяви Ярослава Качинського свідчать, що історичні питання й надалі залишатимуться одним із найскладніших аспектів українсько-польських відносин і можуть стати важливим елементом внутрішньополітичної боротьби у Польщі напередодні майбутніх парламентських виборів.

  • Скандал з орденами не вщухає: у Польщі пролунала нова гучна заява про блокування вступу Києва до ЄС

    Скандал з орденами не вщухає: у Польщі пролунала нова гучна заява про блокування вступу Києва до ЄС

    Лідер польської партії «Право і справедливість» (PiS), колишній прем’єр-міністр Польщі Ярослав Качинський заявив, що поверне Україні орден князя Ярослава Мудрого II ступеня, який отримав від президента Володимира Зеленського у 2022 році. Одночасно політик виступив із закликом розпочати блокування наступних етапів переговорів щодо вступу України до Європейського Союзу, назвавши це своєю особистою позицією.

    Про відповідну заяву Качинського повідомило польське видання RMF24. Вона прозвучала на тлі різкого загострення українсько-польських відносин через суперечки навколо історичної пам’яті та рішень української влади щодо вшанування Української повстанської армії.

    За словами Качинського, рішення повернути українську державну нагороду є не жестом проти українського народу, а демонстрацією його ставлення до «українських еліт». Крім того, він назвав цей крок «актом лояльності» до президента Польщі Кароля Навроцького, який представляє політичний табір «Права і справедливості».

    Орден князя Ярослава Мудрого II ступеня Качинський отримав у червні 2022 року за внесок у розвиток українсько-польського співробітництва та підтримку України після початку повномасштабного вторгнення Росії. На той момент польський політик був одним із найактивніших міжнародних союзників Києва та неодноразово виступав із закликами до максимальної військової допомоги Україні.

    Нова заява пролунала під час пресконференції, де Качинський коментував проведення Конференції з питань відновлення України (URC-2026) у польському Гданську. Особливе обурення політика викликала участь у заході міського голови Львова Андрія Садового. Качинський назвав його «прихильником Бандери» та заявив, що сама присутність львівського мера на конференції демонструє ставлення української влади до Польщі.

    Окремо лідер PiS висловився щодо європейської інтеграції України. Він заявив, що Польща, на його думку, має розпочати блокування відкриття нових переговорних кластерів щодо членства України в ЄС. Водночас Качинський уточнив, що це є його особистою позицією і не є офіційним рішенням партії «Право і справедливість».

    Серед умов покращення українсько-польських відносин політик назвав офіційне визнання Україною відповідальності за події Волинської трагедії 1943 року, вибачення та завершення ексгумації й поховання всіх жертв. Саме історичні питання, за словами Качинського, залишаються головною перешкодою для подальшого розвитку двосторонніх відносин.

    Заява Качинського стала продовженням дипломатичної кризи, яка виникла після рішення президента України Володимира Зеленського присвоїти Окремому центру спеціальних операцій «Північ» почесне найменування «імені Героїв УПА». В Україні це рішення пояснили відновленням історичних традицій українського війська, однак у Польщі воно викликало різку критику через ставлення до УПА як до організації, відповідальної за масові вбивства польського населення на Волині під час Другої світової війни.

    Після цього президент Польщі Кароль Навроцький ухвалив рішення позбавити Володимира Зеленського найвищої державної нагороди Польщі — ордена Білого Орла. Український президент повернув відзнаку до Варшави поштою, наголосивши, що сприймав її як відзнаку всього українського народу, який бореться проти російської агресії. Слідом за Зеленським від польських нагород відмовилися також Леонід Кучма, Віктор Ющенко, Петро Порошенко, керівник Офісу президента Кирило Буданов, глава МЗС Андрій Сибіга та колишній прем’єр-міністр Володимир Гройсман.

    Попри жорсткі заяви представників польської опозиції, уряд прем’єр-міністра Дональда Туска займає більш стриману позицію. Польський прем’єр неодноразово наголошував, що історичні суперечки не повинні руйнувати стратегічне партнерство між Варшавою та Києвом, особливо в умовах російської агресії. Водночас уряд змушений враховувати зростання критичних настроїв щодо України всередині польського суспільства, які активно використовують праві політичні сили.

    Саме через дипломатичне загострення президент Володимир Зеленський не прибув на Конференцію з відновлення України у Гданську. Українську делегацію очолила прем’єр-міністерка Юлія Свириденко, а сам форум відбувається за участю представників десятків держав, міжнародних фінансових інституцій та бізнесу. Під час конференції обговорюються питання післявоєнної відбудови України, залучення інвестицій та подальшої інтеграції до Європейського Союзу.

    Аналітики зазначають, що нинішня криза стала найсерйознішою у відносинах між Україною та Польщею з початку повномасштабного російського вторгнення. Водночас більшість європейських партнерів закликають обидві країни уникати подальшої ескалації, оскільки конфлікт навколо історичної пам’яті може бути використаний Росією для послаблення єдності союзників України.

    Попри гучні заяви Ярослава Качинського, офіційна позиція польського уряду щодо підтримки України та її європейської інтеграції наразі залишається незмінною. Однак історичні суперечки дедалі більше впливають на політичний порядок денний у Польщі, особливо напередодні майбутніх парламентських виборів, що може ускладнити подальший розвиток українсько-польського партнерства.