Daypolitico

Позначка: проблеми

  • Зима ще не почалася, а Київ вже потерпає від тривалих відключень

    Зима ще не почалася, а Київ вже потерпає від тривалих відключень

    Попри теплу погоду та відсутність серйозних прильотів по енергетичній інфраструктурі Києва, столиця вже зіткнулася з масштабними відключеннями електроенергії. В окремих районах електроенергія відсутня протягом половини дня, а проблеми з напругою вже вийшли за межі побутових споживачів. Через перебої зупиняються тролейбуси й трамваї, тимчасово припиняв роботу фунікулер, а також виникають проблеми з комунальною інфраструктурою. Якщо доступної потужності стане ще менше, обмеження можуть зачепити й метро.

    Лише 7 жовтня проблеми з електрикою двічі позначилися на роботі міського транспорту. Вранці через відсутність напруги в контактній мережі зупинився фунікулер на Подолі, а на Контрактовій площі затримувалися трамваї шести маршрутів — №11, 12, 14, 16, 18 та 19. Увечері, вже після удару по Києву, електротранспорт на більшій частині правого берега довелося практично повністю зупинити — продовжували працювати лише Оболонь та Виноградар. Одночасно через часткове знеструмлення насосних станцій на правому березі знизився тиск води.

    Вранці 8 жовтня в Києві за командою «Укренерго» знову застосували екстрені відключення — під час них звичайні погодинні графіки не діють. Про це повідомив ДТЕК. Водночас напередодні «Укренерго» повідомило, що 8 жовтня з 00:00 до 23:59 у частині регіонів застосовуватимуться погодинні відключення для всіх категорій споживачів обсягом від 0,5 до 1,5 черги. Причиною компанія назвала наслідки російських ракетно-дронових атак на енергооб’єкти.

    Член енергетичного комітету Ради Сергій Нагорняк заявляє, що дефіциту генерації зараз немає. Промислове споживання знизилося, а влітку Україна навіть експортувала електроенергію до ЄС. Нинішні обмеження він пов’язує з пошкодженими лініями та опорами, їхнім ремонтом і встановленням антидронового захисту на підстанціях «Укренерго». Електроенергії може вистачати, але пошкоджені мережі поки обмежують її передачу до Києва.

    Щодо подальшої ситуації експерти дають різні прогнози. Олег Попенко допускає, що після 15 жовтня за похолодання приблизно до +5 °C та нових ударів відключення в Києві можуть тривати 14–16 годин. Нагорняк цю оцінку відкидає і каже, що підстав для такого сценарію наразі немає.

    Метро поки продовжує працювати, офіційних повідомлень про його зупинку 7–8 жовтня не було. Головний ризик для міста зараз пов’язаний із тим, наскільки швидко вдасться відновити пошкоджені лінії та забезпечити стабільну передачу електроенергії до Києва. Якщо мережі не встигнуть відновити до нових ударів або різкого похолодання, масштаби відключень можуть зрости.

     

  • Користувачі iPhone скаржаться на перегрів батареї після апдейту iOS 26

    Користувачі iPhone скаржаться на перегрів батареї після апдейту iOS 26

    Користувачі iPhone масово скаржаться на проблеми з батареєю після встановлення останнього великого оновлення iOS 26, випущеного у вересні. Найпоширеніша скарга — надмірний перегрів пристрою.

    Власники смартфонів повідомляють, що після ігор або навіть простого серфінгу у соціальних мережах iPhone нагрівається настільки, що на екрані з’являється анімація блокування всіх функцій. Доступ до пристрою відновлюється лише після його охолодження. Деякі користувачі навіть намагаються охолоджувати смартфон у морозилці.

    Через високі температури відомі випадки здуття акумуляторів, після чого пристрій доводиться нести в ремонт. Крім того, користувачі скаржаться на проблеми зі з’єднанням: iPhone може показувати повний рівень сигналу, але дзвінки не проходять, а мобільний інтернет не працює.

    Попереднє оновлення викликало хвилю критики через зміну дизайну на Liquid Glass, однак тепер проблеми виявилися більш серйозними та технічними, впливаючи на роботу батареї та комунікаційні функції. Користувачам радять тимчасово обмежити навантаження на смартфон та очікувати на виправлення в наступних апдейтах.

  • Вчителі та керівники шкіл озвучили основні проблеми освіти в Україні

    Вчителі та керівники шкіл озвучили основні проблеми освіти в Україні

    Цифрова трансформація освіти є важливим етапом розвитку сучасного навчального процесу. В Україні вже активно впроваджуються цифрові технології, однак, як виявилося, багато шкіл стикаються з проблемами, які значно уповільнюють цей процес. Результати оцінювання цифрової готовності закладів освіти SELFIE, проведеного Міністерством освіти та науки України в 2024 році, показали важливі перешкоди, які потребують вирішення.

    SELFIE – це онлайн-інструмент для оцінювання готовності шкіл до цифрових змін, виявлення напрямів для вдосконалення та впровадження інноваційних підходів. За результатами опитування педагогів та керівників навчальних закладів, найбільшими проблемами для цифровізації виявилися:

    1. Брак фінансування – ця проблема стосується 68,37% керівників закладів освіти та 58,51% вчителів. Без належного фінансування впровадження сучасних технологій в освіту стає надзвичайно складним.
    2. Невідповідне комп’ютерне обладнання – 54,02% керівників та 44,68% вчителів зазначили, що наявні комп’ютери застарілі і не здатні ефективно підтримувати новітні освітні технології.
    3. Ненадійне підʼєднання до інтернету або низька швидкість – 46,78% вчителів і 41,41% керівників повідомили про проблеми з підключенням до інтернету, особливо у віддалених регіонах, що ускладнює доступ до онлайн-ресурсів.
    4. Брак часу для вчителів – багато педагогів зазначають, що для освоєння нових цифрових інструментів їм не вистачає часу, оскільки основний робочий час витрачається на підготовку до уроків і навчання учнів.
    5. Обмежена або відсутня технічна підтримка – для ефективної роботи вчителі та адміністрація шкіл потребують постійної технічної допомоги, особливо в процесі переходу до нових технологій.

    Попри ці проблеми, в Україні все більше шкіл переходять на електронні журнали та інші цифрові інструменти документообігу. Наприклад, на Волині вже 90% шкіл перейшли на е-журнали, що значно спрощує ведення документації та зберігання даних.

    Також учителі та школярі активно використовують штучний інтелект в навчальному процесі. Дослідження МОН показало, що 76% педагогів і 85% школярів хоча б раз використовували технології ШІ для навчання, що свідчить про високий рівень зацікавленості у новітніх освітніх технологіях.

    Таким чином, хоча цифровізація освіти стикається з численними викликами, її впровадження вже намагаються підтримувати на різних рівнях, що дозволяє сподіватися на позитивні зміни в майбутньому.

  • Геннадій Друзенко: головна загроза для України – не Путін, а внутрішні проблеми

    Геннадій Друзенко: головна загроза для України – не Путін, а внутрішні проблеми

    Український активіст і командир Першого добровольчого медичного госпіталю (ПДМГ) ім. М. Пирогова Геннадій Друзенко висловив тривожну думку щодо катастрофічної ситуації, в якій опинилася Україна. В інтерв’ю він підкреслив, що дії влади можуть призвести до ще більших проблем для країни, а головною загрозою він вважає не зовнішнього ворога, а внутрішні помилки керівництва.

    “Те, що робить президент і влада – воно зараз радикально збільшує шанси катастрофічного сценарію”, – зазначив Друзенко. За його словами, ситуація стає критичною, і країна може опинитися у положенні, де зміна влади відбудеться не через демократичні вибори, а внаслідок “кесаревого розтину”, що може спричинити великі соціальні та політичні втрати. Він зауважив, що словесні заяви президента вже не мають ваги, оскільки сам президент часто забуває власні обіцянки, що виглядає як процес говоріння заради говоріння, а не реальних дій.

    Активіст також відзначив, що ситуація на фронті стає дедалі важчою. “Ми відступаємо, мотивація пропадає”, – наголосив він, зазначивши, що, хоча ТЦК (Територіальні центри комплектування та соціальної підтримки) діють жорстко, корупційні схеми знову роблять свою справу, неправильно заповнюючи фронт.

    “Замість того щоб сконцентрувати зусилля на боротьбі з ворогом, влада часто відволікається на внутрішні проблеми, що тільки погіршує ситуацію”, – додав він. Друзенко переконаний, що основною загрозою для України є не Путін, а саме неадекватні та неефективні дії внутрішньої влади, які можуть призвести до значних втрат для країни.

  • Як проблеми управління ЗСУ знижують ефективність у війні з Росією

    Як проблеми управління ЗСУ знижують ефективність у війні з Росією

    Збройні Сили України продовжують вести запеклу боротьбу з російською агресією, проте внутрішні проблеми в структурі та управлінні знижують їх ефективність. Генеральний штаб ЗСУ стикається з низкою викликів, які потребують термінового вирішення, аби забезпечити успішне виконання бойових завдань.

    У X, колишньому Твіттері, колишній офіцер та відомий аналітик під ніком Tatarigami, опублікував  цікаве спостереження, яке у нього утворилося після спілкування з військовими. Віктор Кевлюк, експерт Центру оборонних стратегій, прокоментував ці висновки для видання LB.ua. На його думку, автор виділяє низку проблем, які знижують ефективність застосування Сил оборони у цій війні.

    1. Розрив між реальним рівнем боєздатності військових частин та його оцінкою штабами

    Так було завжди. І не лише в ЗСУ. Завжди було простіше змінити керівний документ або продовжити термін служби ракет, вигадати якісь нові норми оцінювання стану літальних апаратів, ніж купити і дати військам обладнання належної якості з прийнятним експлуатаційним ресурсом. Всі пригадують ракетний удар по Броварах у 2000 році, коли ракета, яка зберігалася довше встановленого, прилетіла не туди, куди її послали, а по житловому будинку.

    Ресурс може продовжити виробник, обстеживши стан кожної конкретної партії. Але коли виробник – РФ, не варто на це сподіватися. Минулого тижня росіяни, наприклад, випробовували міжконтинентальну балістичну ракету РС-28 “Сармат”, намагаючись бряцнути чи то ядерною міццю, чи то кістками ядерних мощей. Результат – вибух ракети РС-28 в шахті, котрий розніс і саму шахту, і пів космодрома Плесецьк заодно (союзники порахують скільки точно від космодрому лишилося і десь напишуть). Це п’ята спроба бряцнути і як завжди – невдало.

    Ракетою “Сармат” противник планує замінити МКБР РС-36 “Воевода” (ага, та сама SS-18 Satan), яку виробляли в Дніпрі на “Південмаші”. У РВСН РФ на бойовому чергуванні є 58 РС-36 і щось там продовжувати мають право лише його інженери, а не російські кулібіни. Зробимо припущення стосовно стану ракет РС-36, що перебувають на бойовому чергуванні в РФ: жителі Нижнього Тагілу, Домбаровського, Ужура, Виползова, Козельська, Ітатки, де розташовані позиційні райони 13-ї та 62-ї ракетних дивізій, перебувають в небезпеці, адже “Південмаш” ще в 2014 припинив продовжувати ресурс ракет в РФ.

    Але ж ми – про своє: завдання, котрі ставлять військам, дуже часто не відповідають їхнім бойовим можливостям. Дивно, що ті самі враження у мене складалися після всіх командно-штабних навчань. Такі погляди проповзли в бойову практику і стали нормою? Звісно, це все можна пояснювати браком сил і засобів, але ж виконуючи нереальну задачу, підрозділ втрачає навіть той потенціал, що має, і проблема ще більш загострюється.

    Нові бригади, які мають переважно теоретично-полігонний досвід, опиняються на найбільш важливих ділянках і навряд чи здатні виконати бойове завдання так, як пише книжка. Таких епізодів можна пригадати чимало – Очеретине, Торецьк, наприклад.

    Зараз в Курській області бойові дії веде бригада ТрО. Як вона взагалі опинилася у складі ОТУВ “Сіверськ”?! Зараз цим питанням переймаються депутати парламенту, існує відповідний депутатський запит. Максимально зблизити реальну оцінку боєздатності та паперову критично важливо, якщо треба змінювати методологію оцінювання – негайно це робити.

    Виснажений війною персонал давно став визначальним фактором боєздатності, адже його моральний, фізичний, психологічний стан – ключові складові бойового потенціалу, бо саме персонал і є його головним носієм.

    2. Брехня та нереалістичні звітності

    Статут внутрішньої служби відповідальність за стан бойової і мобілізаційної готовності покладає на командира від відділення до бригади. Нікого не пропускаючи. Будь-яка проблема підрозділу утворюється або через недогляд безпосереднього керманича, або старших начальників.

    Звідти виникає розтяжка: або винен ти, за що відгребеш, або винен твій начальник і ти відгребеш, якщо про це цьому начальнику заявиш. Ця совкова модель не залишає простору для маневру і лише реальні лідери здатні не лише брати відповідальність на себе, але й протистояти тиску принципу “я – начальник, ти – дурак”.

    Фото: EPA/UPG

    Фото: EPA/UPG

    Слабкі лідери просто приховують проблеми свого рівня ієрархії та генерують наверх фіктивну звітність. На рівні бригади штаб має три батальйони, дев’ять рот, 27 взводів лише піхоти і в умовах сучасного динамічного бою змушений переважно спиратися на донесення, що призводить до генерації завдань підрозділу, якій існує лише в уяві штабу та в донесенні командира цього підрозділу. Це все має вкрай сумні наслідки – втрати, залишені позиції, відступ.

    3. Системні проблеми комплектування та навчання поповнень

    Хто хоче заглибитися в тему – читайте дописи Романа Доніка, керівника навчально-інструкторської групи 151-го навчального центру, в якому рекрути здобувають базову військову підготовку. Вражає час від часу. Зокрема й стійкість командування та інструкторів центру протистояти деструктивному впливу вчорашнього дня армії на її день завтрашній. Професійна майстерність поповнень за оцінками більшості командирів на фронті далека від самостійного виконання функціональних обов’язків за посадою.

    Так воювати неможливо і підрозділ отримує додаткову внутрішню задачу – донавчити, а часто – перепідготовити поповнення. Тобто бригада, котра має воювати, в проміжках між боями має ще й бути навчальним центром. Ні часу, ні ресурсів на це в бригаді немає. Вже поламані всі списи, що були, з приводу використання бойового досвіду, потенціалу військових, що частково втратили здоров’я, але мають педагогічний хист, в якості інструкторів. Але віз й нині на зупинці “побалакаємо про стандарти НАТО”.

    Фото: АЗОВ

    Фото: АЗОВ

    4. Відсутність оглядів виконання завдань

    Десятий рік війни, а процедури post mission briefing так і не прижилися. Але на стратегічному рівні щороку відбуваються конференції, де обов’язковим предметом розгляду є досвід застосування військ (сил) в АТО/ООС/стратегічної оборонної операції Сил оборони. Вершина тактичної майстерності – бригада, ось там і має вирувати обмін досвідом. А не в голубому будинку на проспекті Повітряних Сил в Києві.

    Приклад – з афганського досвіду: покійний генерал Рохлін, в Афгані – підполковник, командир 860-го полку в Файзабаді, отримав негативний досвід – батальйон полку в бою біля Бахарака відступив, не виконавши бойової задачі та залишив декілька справних БМП моджахедам.

    Рохліна усунули з посади та призначили заступником командира 191-го омсп в Газні. Коли десь через рік його відновили в посаді, Рохлін запровадив наступну практику: кожен командир підрозділу після виконання задачі прибував до штабу полку та в спеціальний журнал записував яку задачу, якими силами він виконував, яких результатів досягнув, які ресурси мав, як витратив, що можна покращити наступного разу. Ці знання накопичувалися, нові офіцери мали доступ до цих знань, старі – можливість ефективніше готуватися до завдань, котрі до них хтось вже виконував.

    Просте рішення, але дуже ефективне. Чому у нас – не так? Інша сторона цієї монетки – відповідальність для командирів, котрі не впоралися. Я не зміг пригадати випадків, коли відповідальність за невиконану бойову задачу наздогнала хоч якогось командира. Як казав Наполеон: “У перемоги багато батьків, поразка – завжди сирота”. Це слід змінити і якомога швидше.

    Фото: тг-канал Сирський / Головком Олександр Сирський спілкується з військовослужбовцями ЗСУ під час візиту на східний напрямок фронту , 19 липня 2024

    Фото: тг-канал Сирський / Головком Олександр Сирський спілкується з військовослужбовцями ЗСУ під час візиту на східний напрямок фронту , 19 липня 2024

    Tatarigami вірно зауважує, що технологія чищення риби з хвоста у процесі реформування та розвитку Сил оборони – не найкраща. Якщо мобілізація та приплив добровольців фактично повністю змінили за останні десять років баланс сил між носіями консервативних поглядів на військову службу та нових підходів в тактичній ланці, то в оперативній і стратегічній динаміка змін дуже повільна.

    Через це триває генерація рішень сумнівної ефективності, ресурси розподіляються в ручному режимі, роками не вирішуються проблеми комплектування, навчання. Поглиблюється розрив між штабами, пошук тактичною ланкою відповіді на питання “що курить старший штаб?” набувають гносеологічного характеру після отримання кожної БРки.

    Не варто звинувачувати солдатів, сержантів та молодших офіцерів, котрі не завжди належно навчені та забезпечені, але щомиті ризикують життям, виконуючи не завжди зрозумілі їм завдання в тому, що вони цих завдань виконати не змогли.

    Якщо в старших штабах не навчаться нарешті аналізувати поразки, встановлювати їх об’єктивні причини, карати їх суб’єктивні причини, складати реалістичні дорожні карти подолання таких проблем (мовою НАТО – “розвиток спроможностей”), то на нулі будуть і надалі платити власними життями за консервацію ураженої управлінським артритом ієрархії.

    Віктор Кевлюк, експерт Центру оборонних стратегій

  • Чи справді є хаос у Міністерстві оборони – Божко

    Чи справді є хаос у Міністерстві оборони – Божко

    Наче з’явилась якась установка топити Умєрова і тепер інтерент рясніє розгромними статтями про нього різних активістів. Політолог Ярослав Божко у своїй статті стверджує, що звинувачення базуються на поверхневому розумінні роботи державних структур і не підтверджені фактами корупції, а також критикує антикорупційних активістів за їхню некомпетентність у питанні державного управління обороною.

    Наприкінці минулого тижня на шпальтах «Української Правди» вийшов матеріал за авторством глави ЦПК Дар’ї Каленюк, а також Марії Берлінської та Альони Гетьманчук. Він спрямований проти міністра оборони Рустема Умєрова, якого ця ж антикорупційна громадськість усього торік «на руках» внесла на посаду міністра і «запевняла що буде краще».

    Перша і головна претензія — «у міністерстві оборони хаос, який Умєров не усунув». Я спробував подужати весь матеріал, аби знайти індикатори цього явища під назвою «хаос», і побачити якісь шокувальні речі.

    Втім, побачив звичайне нерозуміння реалій роботи держвідомств і сектору оборони усіма трьома авторами (жодна з яких ніколи не працювала у жодному державному відомстві, або на державній службі). І звісно ж, натягування сови на глобус.

    По-перше, я так і не знайшов де там корупція і предметний закид до Умєрова щодо корупційних схем, до яких Міністерство оборони причетне. А це ж — основний їх профіль роботи, і питання чому вони взялися коментувати роботу МОУ відкрите.

    Якщо є схеми — напишіть про них, і покажіть цифри, подайте у правоохоронні органи заяви, а тільки «за», але це уже виглядає типовим лобізмом. Цілих п’ять заступників та інших посадових осіб Міністерства оборони координують роботу із міжнародними партнерами.

    Автори називають це хаосом, хоча логічно що співпраця з іноземцями річ секторальна: хтось співпрацює з ними по військово-технічному питанню, хтось — по закупівлях, хтось — по матеріальному забезпеченню, хтось — по навчанню персоналу. Але «стояла задача показати хаос»!

    У тому ж матеріалі фігурує і твердження що «західні партнери постійно просять пояснити хто за що відповідає в МОУ» — теж абсолютно пусте. Адже частота постійних комунікацій Заходу з МОУ — від візитів, Форумів, постійних взаємних приїздів, зідзвонів і до банкетів дуже велика.

    Профільні західні співробітники НАТО, міністерств оборони, оборонних компаній купу раз знайомі із МОУ, причому значно більше ніж із ЦПК та Марією Берлінською. Просто така логіка роботи відомств, і тут не варто сильно дивуватися що інше міністерство за кордоном для них завжди цікавіша ціль для комунікації ніж активісти.

    Попри твердження на початку, що цілих 5 посадовців працюють над міжнародними комунікаціями з партнерами, одночасно нижче пишуть, що по суті ніхто не координує роботу з міжнародними партнерами. Позаяк одна посадова особа наразі не призначена і є вакантною.

    Втім, чи це є доказом хаосу? Кадровий матеріал для високого рівня посад міжнародного співробітництва — явище вкрай рідкісне, а вакантність посади (при тому, що координують інші 5 людей) аж ніяк не доказ хаосу.

    Від усього матеріалу віє типовим для пулу ЦПК вайбом — «це ми вибили для України літаки F-16, а не Міноборони» і так далі. Потішно виглядає закид щодо гальмування запуску наглядової ради Агенції оборонних закупівель, із посиланням на документ про рекомендації НАТО.

    Втім, у цьому ж документі у профільному квадратику чітко вказано, що регуляторні норми для цього мають бути розроблені не МОУ, а Кабінетом міністрів; ну, буває. Автори закидають Умєрову, як вони нібито від громадських активістів дізналися, що термін дії рішення щодо виділених коштів Україні в обсязі $6,2 млрд спливає через місяць.

    Рівночасно, як їх не надають не через дії Умєрова чи взагалі України, а це потребує конкретних рішень від США і конкретно державного секретаря Ентоні Блінкена. Про це йдеться у тому ж дописі, на який посилаються у самій статті — однак, чомусь бездіяльність США стає причиною критикувати МОУ.

    Мій вердикт простий: антикорупціонерам «щось обіцяли» при призначенні Умєрова на посаду, або пізніше, а тут стало зрозуміло, що «угода не відбудеться». І тому довелося «відкликати свою підтримку Умєрова» і вказати що вони «помилились щодо нього».

    Як у Совєцькому союзі: «Таварісч Бєрія вишел із давєрія». Тільки ось хто вони, щоби судити діяльність Міністерства (у цілому) і міністра (зокрема) оборони України:

    • фахівці із держуправління — ні;
    • західні партнери — ні;
    • фахівці з оборонних закупівель — ні, адже ніяких масштабних закупівель зброї ЦПК ніколи не проводили, як і Марія Берлінська).
    Хто вони? У більшості — люди на межі журналізму й активізму. Це називається рєшалово!

    Обороною займається держава, а не громадські організації, які підв’язалися бути свого роду Watchdogs, при тому не маючи конкретного профілю у сфері держуправління обороною. Дурень думкою багатіє, ага…

    Окреме моє «привіт» за тезу про те, що велику роль у міністерстві оборони грають різні радники та фахівці, які не подають декларації й «невідомо чи проходили спецперевірку». Це реалії державного управління.

    Позаяк посади у держструктурі як правило бувають штатні (держслужба) і радницькі (патронатна), куди беруть працювати на інших умовах. Звісно, спецперевірку військової контррозвідки краще було б пройти всім, але відсутність прямої цієї вимоги у нормах прийому до патронатної служби (в усіх відомствах, не лише МОУ) зовсім не значить, що її там не проходять

    Однак звідки це знати людям, які не мають ніякого стосунку до роботи державних структур?

    Окрім усього іншого теза про декларації звучить просто смішно. Декларуватися це круто, тільки що робити якщо вашому відомству потрібен фахівець який у труні бачив ваше декларування і проклинає державну службу  через її рамки з реєстром ПЕПів та іншими обмеженнями (запроваджені не без рекомендацій й тиску ЦПК).

    От для залучення толкових людей із менш жорсткими вимогами й створено опцію бути  радником (позаяк конкурувати зарплатами держава на високих посадах не вміє і не може). Але Каленюк і Ко на це не зважають.

    Останнє і найбільш потішне: автори закидають, що, бачте, Умєров співпрацює із Туреччиною, що викликає у них побоювання, адже «недавно Туреччина вступила в БРІКС». Друзі, конфлікту Туреччини та США вже майже 10 років, як і тому факту, що США підтримували зброєю курдів та демократичну опозицію Реджепові Тайїпові Ердогану.

    Підтримка Туреччини зброєю Україною була давно і ніяк не суперечила підтримці зброєю з боку США — світ усе ж строкатий, а не поділений надвоє по кожному питанню. І про факт близькості Туреччини кримському татарину Умерову всі знали давно, але все одно рік назад підтримали його кандидатуру в міністри й заступилися за нього.

    Турецько-американські сперечки вже тоді були у повній красі, і ви чомусь їх Умєрову не закидали, а тепер це раптом стало разючим фактом, на якому ви почали базувати свою критику. Антикорупціонери «десь» не домовились з Умєровим, і тепер починають його «качати».

    Причому не домовились явно не про духовні цінності, а про щось доволі таки лобістське приземлене. Така природа цього середовища: жаби люблять гадюк і навпаки.