Daypolitico

Позначка: пропаганда РФ

  • «Винні США»: чоловік Лорак повторив тези Кремля про війну і нарвався на жорстку реакцію

    «Винні США»: чоловік Лорак повторив тези Кремля про війну і нарвався на жорстку реакцію

    Чоловік Ані Лорак, іспанець Ісаак Віджраку, який позиціонує себе як духовний наставник і wellness-практик, несподівано взявся пояснювати причини російсько-української війни. У своєму Instagram він поширив відео з версією, за якою відповідальність за вторгнення Росії фактично перекладається на США та розширення НАТО. Публікація швидко викликала обурення користувачів, які нагадали автору про російську окупацію Криму, бойові дії на Донбасі з 2014 року та злочини російських військових після початку повномасштабного вторгнення.

    Як повідомляє ТСН, у ролику, яким поділився Віджраку, стверджувалося, що після розпаду Радянського Союзу начебто була укладена домовленість, за якою НАТО не мало просуватися на схід. Далі автори цієї версії пов’язують розширення Альянсу зі США і подають дії Росії як своєрідну реакцію на наближення НАТО до її кордонів. Віджраку дав зрозуміти, що погоджується з таким поясненням, хоча й зазначив, що це одна з версій подій.

    Однак саме цей аргумент потребує суттєвого уточнення.

    Документи початку 1990-х справді свідчать, що під час переговорів про об’єднання Німеччини американські, німецькі та інші західні політики говорили радянському керівництву про нерозширення військової юрисдикції НАТО на схід. Зокрема, 9 лютого 1990 року держсекретар США Джеймс Бейкер у розмові з Михайлом Горбачовим використав відому формулу про те, що юрисдикція сил НАТО не просунеться «ані на дюйм» на схід. Розсекречені матеріали підтверджують існування таких політичних запевнень.

    Але переговори того періоду відбувалися насамперед навколо майбутнього об’єднаної Німеччини та статусу території колишньої НДР. Жодного міжнародного договору, який назавжди забороняв би НАТО приймати країни Центральної та Східної Європи, сторони не підписали. У фінальному договорі про об’єднання Німеччини були закріплені конкретні обмеження щодо розміщення іноземних військ і ядерної зброї на території колишньої НДР, але загальної заборони на майбутнє розширення Альянсу там немає. На це вказують і документи НАТО.

    Отже, історики досі дискутують про зміст і політичну вагу усних запевнень 1990–1991 років, але твердження про існування «підписаної угоди», яку США нібито просто порушили, є некоректним.

    Ще одна теза поширеного чоловіком Лорак ролика полягає в тому, що Росія нібито не мала територіальних претензій до України й була змушена реагувати лише після того, як перспектива українського членства в НАТО стала для Москви неприйнятною. Ця версія суперечить хронології подій.

    Російська агресія проти України почалася у 2014 році. У березні того року Генеральна асамблея ООН підтвердила територіальну цілісність України у міжнародно визнаних кордонах і заявила про недійсність так званого кримського «референдуму», після якого Москва оголосила півострів частиною Росії. ООН закликала держави не визнавати будь-яку зміну статусу Криму.

    Надалі Росія підтримувала збройні формування на сході України, а 24 лютого 2022 року розпочала повномасштабне вторгнення з території РФ, окупованого Криму та Білорусі.

    2 березня 2022 року Генеральна асамблея ООН переважною більшістю голосів ухвалила резолюцію, яка прямо назвала дії Російської Федерації агресією проти України та вимагала негайно припинити застосування сили і безумовно вивести російські війська з української території.

    Україна при цьому не була і на момент вторгнення не стала членом НАТО. Тож формулювання про Росію, яка нібито «захищалася від НАТО» шляхом вторгнення на територію держави, що не входила до Альянсу, не відповідає фактичному міжнародно-правовому статусу сторін.

    Окремо Віджраку, за повідомленням ТСН, підтримав тезу про те, що Москва начебто не прагнула українських територій. Однак уже сама анексія Криму 2014 року суперечить цьому твердженню. А після повномасштабного вторгнення Москва оголосила російськими ще й окуповані частини Донецької, Луганської, Запорізької та Херсонської областей. ООН ці спроби анексії не визнає, а міжнародна спільнота продовжує розглядати ці території як частину України.

    Не вписується в поширену Віджраку версію й Будапештський меморандум 1994 року.

    Україна, яка після розпаду СРСР мала на своїй території один із найбільших ядерних арсеналів світу, приєдналася до Договору про нерозповсюдження ядерної зброї як неядерна держава. Росія, США та Велика Британія натомість підтвердили зобов’язання поважати незалежність, суверенітет та існуючі кордони України, а також утримуватися від загрози силою чи її застосування проти територіальної цілісності та політичної незалежності держави. Верховна Рада у зверненні до 30-річчя документа прямо зазначила, що Росія ці зобов’язання порушила.

    Особливо гостро користувачі відреагували на спробу пояснювати російське вторгнення геополітичними претензіями до США, нагадуючи про те, хто безпосередньо заходив зі зброєю до українських міст.

    Одним із символів злочинів російських військ стала Буча. Після відступу російських сил навесні 2022 року там були виявлені тіла цивільних.

    Моніторингова місія ООН з прав людини задокументувала в Бучі загибель щонайменше 73 цивільних під час перебування міста під контролем російських військ та перевіряла ще понад сотню повідомлень про вбивства. У ширшому дослідженні Київської, Чернігівської та Сумської областей ООН документувала свавільні страти та напади на цивільних з боку російських військ. Експерти ООН заявили, що є серйозні ознаки того, що задокументовані свавільні страти можуть становити воєнний злочин умисного вбивства.

    Тут, однак, є важливе юридичне уточнення до вихідної публікації ТСН. Формулювання, що «дії росіян у Бучі офіційно визнано геноцидом», потребує конкретизації. Верховна Рада України визнавала дії Росії та її збройних сил геноцидом українського народу. Водночас міжнародні структури, зокрема ООН, у своїх доповідях щодо конкретних убивств у Бучі використовують юридичні категорії можливих воєнних злочинів, свавільних страт та умисних убивств. Остаточна кваліфікація геноциду в міжнародному праві має окремий і дуже високий поріг доказування.

    Сам Віджраку, як пише ТСН, застеріг, що поширена ним інтерпретація є лише однією з версій і з нею можуть не погоджуватися. Він також закликав дивитися на історичний контекст війни. Проте саме детальний історичний контекст і робить картину значно складнішою за запропоновану схему «США розширили НАТО — Росія була змушена атакувати».

    У коментарях під публікацією чоловіка Лорак користувачі звертали увагу саме на це. Вони нагадували, що американські війська не окуповували українські міста, тоді як російські сили перетнули міжнародно визнаний кордон України, захоплювали населені пункти та продовжують завдавати ударів по українській території. Інші закликали Віджраку перевіряти історичні факти перед поширенням політичних пояснень війни.

    Ісаак Віджраку — іспанець, який відомий передусім як wellness- і духовний практик. У публічному просторі він регулярно з’являється разом з Ані Лорак. Фотографії пари на російських світських і музичних заходах публікувалися ще з 2023–2024 років.

    Новий допис Віджраку фактично вивів його далеко за межі звичної тематики духовних практик. І хоча кожен має право на власну оцінку міжнародної політики, твердження про причини війни можна перевіряти за документами.

    Ці документи показують: юридичної угоди, яка забороняла НАТО приймати східноєвропейські держави, не існувало; Україна не була членом НАТО в лютому 2022 року; Росія окупувала Крим ще у 2014-му; Генасамблея ООН назвала повномасштабні дії Москви агресією та вимагала вивести російські війська; а Росія ще 1994 року підтвердила зобов’язання поважати українські кордони.

    Тому версія, яку підтримав чоловік Ані Лорак, залишає за кадром саме ті факти, без яких пояснювати походження найбільшої війни в Європі за десятиліття неможливо.

  • Кремлівський режисер видав нову порцію пропаганди: “Це війна не з Україною”

    Кремлівський режисер видав нову порцію пропаганди: “Це війна не з Україною”

    Кремлівський режисер і один із найвідоміших російських пропагандистів Микита Михалков знову опинився в центрі скандалу після нової серії гучних заяв про війну проти України. Під час пропагандистського форуму він фактично повторив ключові наративи Кремля, але цього разу пішов ще далі — заявив, що Росія нібито воює не з Україною, а веде “релігійну війну з дияволом”.

    “Хто не розуміє, що ми воюємо не з Україною? Ми ведемо релігійну війну – з дияволом, з бісівщиною. Цих людей неможливо переконати”, – сказав Михалков, виступаючи перед учасниками форуму.

    Це далеко не єдина резонансна теза, яку озвучив режисер. Він знову повторив давній кремлівський міф про “один народ”, заявивши, що українців нібито “два покоління виховували проти Росії”. На його думку, саме тому вони “ніколи добровільно не зрозуміють”, що є одним народом із росіянами.

    Окрім цього, Михалков традиційно поклав відповідальність за війну на Захід. Він звинуватив західні країни у нібито багаторічному обмані Росії та закликав росіян підтримувати мобілізацію, заявивши, що країна повинна об’єднатися навколо війни.

    Подібна риторика вже давно стала невід’ємною частиною виступів режисера. Після початку повномасштабного вторгнення він регулярно озвучує заяви, які повністю збігаються з офіційною позицією Кремля. Раніше Михалков називав українську мову “катастрофою” для Росії, стверджував, що символ російського вторгнення Z нібито “з’явився у храмі з Божої волі” ще до 2022 року, а також неодноразово виправдовував агресію Росії історичними та релігійними аргументами.

    У 2023 році режисер передав російським військовим, які воюють проти України, близько 700 примірників книги з фронтовими віршами свого батька Сергія Михалкова — автора тексту державного гімну Росії. Цей жест широко висвітлювали російські державні медіа як демонстрацію підтримки окупаційної армії.

    В Україні діяльність Михалкова отримала юридичну оцінку ще після початку повномасштабної війни. У 2022 році суд дозволив його затримання, а Служба безпеки України повідомила про підозру через систематичну підтримку російської агресії. Режисер відкрито схвалював незаконне визнання так званих “ЛНР” і “ДНР”, підтримував вторгнення та виправдовував воєнні злочини Кремля.

    Експерти наголошують, що використання релігійної риторики стало одним із ключових інструментів сучасної російської пропаганди. Кремль дедалі частіше намагається подати війну проти України як “священну місію” або “боротьбу добра зі злом”, аби мобілізувати російське суспільство та виправдати затяжну війну. Аналогічні тези регулярно озвучують російські чиновники, пропагандисти та окремі представники Російської православної церкви.

    Попри подібні заяви, міжнародна спільнота продовжує розглядати дії Росії як неспровоковану агресію проти суверенної держави. Водночас слова Михалкова вкотре демонструють, що кремлівська пропаганда дедалі більше переходить від політичних аргументів до відверто ідеологічних і релігійних образів, намагаючись пояснити росіянам необхідність продовження війни будь-якою ціною.

  • Суд засудив Таїсію Повалій до 12 років тюрми з конфіскацією майна

    Суд засудив Таїсію Повалій до 12 років тюрми з конфіскацією майна

    Вінницький міський суд заочно визнав винною колишню народну артистку України та екснародну депутатку від забороненої Партії регіонів Таїсію Повалій у колабораційній діяльності та підтримці російської агресії проти України. Суд призначив їй покарання у вигляді 12 років позбавлення волі з конфіскацією всього майна, а також заборонив обіймати певні посади строком на 15 років. Про це повідомили в Офісі Генерального прокурора.

    У прокуратурі зазначили, що після подій Революція гідності Повалій залишила Україну та переїхала до Росії, де фактично стала частиною російської інформаційно-пропагандистської машини. За даними слідства, співачка не лише продовжила творчу діяльність у РФ, а й регулярно брала участь у заходах, спрямованих на підтримку війни проти України, публічно виправдовувала дії Кремля та поширювала антиукраїнські наративи через російські державні медіа.

    Правоохоронці наголошують, що після початку повномасштабного вторгнення Росії у 2022 році Повалій систематично з’являлася на концертах і пропагандистських акціях, організованих на підтримку російської армії та так званої «спеціальної військової операції». Також вона брала участь у заходах, присвячених незаконній окупації українських територій, та виступала з заявами, які, за оцінкою слідства, виправдовували агресію РФ і дискредитували Україну.

    У матеріалах справи зазначено, що у 2023 році Повалій отримала російське громадянство та остаточно інтегрувалася в російський публічний простір. Вона продовжувала виступати на державних телеканалах РФ, брала участь у концертах для російських військових та неодноразово висловлювала підтримку політиці Кремля.

    Суд ухвалив конфіскувати все майно співачки на користь держави Україна. Йдеться про нерухомість у Київській області, земельні ділянки, автомобілі, зброю та інші активи. Окремим рішенням державі передано майнові права на дев’ять музичних творів артистки.

    Ще у 2024 році Вищий антикорупційний суд ухвалив рішення про стягнення активів Повалій у дохід держави в межах санкційного механізму. У 2025 році майнові права на її пісні були офіційно переоформлені на державу Україна. Це стало одним із перших випадків, коли держава отримала контроль над авторськими правами артиста, засудженого за підтримку агресії РФ.

    У Службі безпеки України повідомили, що ще у лютому 2024 року Повалій оголосили заочну підозру за статтями про колабораційну діяльність, виправдовування та заперечення збройної агресії Росії проти України. За даними СБУ, слідчі зібрали масштабну доказову базу, яка включала відеозаписи виступів, інтерв’ю російським медіа, участь у пропагандистських концертах та інші матеріали.

    Справу Повалій в Україні вважають однією з найрезонансніших серед діячів культури, які після початку російської агресії відкрито підтримали Кремль. До повномасштабної війни артистка тривалий час залишалася відомою фігурою українського шоу-бізнесу, мала звання народної артистки України та політичний досвід у парламенті. Однак після переїзду до Росії та публічної підтримки дій РФ її діяльність стала предметом кримінального переслідування.

    На тлі війни Україна посилила політику щодо публічних осіб, які співпрацюють із державою-агресором або беруть участь у російській пропаганді. Проти низки артистів, політиків та медійників запроваджені санкції, арештовані активи та відкриті кримінальні провадження. У владі наголошують, що такі рішення мають стати сигналом про невідворотність відповідальності за підтримку агресії проти України.

  • «Катастрофа замість перемоги»: у Росії різко змінили риторику про війну проти України

    «Катастрофа замість перемоги»: у Росії різко змінили риторику про війну проти України

    У російському інформаційному просторі дедалі помітніше змінюється тональність щодо війни проти України. Якщо раніше пропаганда системно просувала наратив «неминучої перемоги», то тепер у заявах провоєнних коментаторів, блогерів і навіть офіційних осіб з’являються тривожні оцінки, сумніви та відверті розмови про можливу поразку.

    Про це свідчать аналізи західних медіа та моніторинг російських інформаційних майданчиків. У матеріалах швейцарського видання Neue Zürcher Zeitung зазначається, що в російському суспільстві, особливо серед прихильників війни, наростають розгубленість і розчарування перебігом подій на фронті.

    Одним із символічних факторів, який дедалі частіше згадується в російських дискусіях, є тривалість війни. Вона вже перевищила за часом участь Радянського Союзу у Другій світовій війні проти нацистської Німеччини, що руйнує пропагандистські паралелі, які раніше активно використовував Кремль.

    Попри масштабні ресурси, Росія не змогла досягти ключових цілей, які декларувалися на початку вторгнення: Україна не була ані «демілітаризована», ані зламана як держава. Навпаки — українська армія значно посилилася, а військові технології вийшли на новий рівень.

    Особливо болісною темою для російського інформаційного середовища стали українські безпілотники. В останні місяці дедалі частіше визнається, що удари дронів і ракет здатні досягати цілей глибоко на території Росії, що руйнує уявлення про «безпечний тил».

    Колишній міністр оборони РФ Сергій Шойгу відкрито заявляв про відсутність повністю безпечних регіонів у країні. Ці слова фактично підтверджують нову реальність війни, у якій фронт більше не обмежується лінією бойового зіткнення.

    Не менш показовими є висловлювання російських пропагандистів. Один із найвідоміших телеведучих Володимир Соловйов визнав технологічну перевагу України, зазначивши, що Росія покладається на «легендарну зброю», тоді як Україна використовує сучасні рішення.

    Військові блогери, які традиційно підтримують війну, також дедалі частіше говорять про проблеми. Зокрема, вони визнають, що Україна має перевагу у використанні далекобійних безпілотників і швидше адаптується до змін на полі бою. Водночас конкретних рішень, як змінити ситуацію, вони не пропонують.

    Експерти пояснюють таку зміну риторики накопиченням кількох факторів. Передусім це затяжний характер війни, який виснажує ресурси. Також відсутність стратегічних проривів на фронті та зростання втрат і економічного тиску, який дедалі сильніше відчуває російська економіка.

    Окремо варто відзначити психологічний аспект. Якщо на початку війни пропаганда формувала у суспільства очікування швидкої перемоги, то зараз ці очікування не справдилися. Це призводить до фрустрації навіть серед прихильників агресивної політики.

    На цьому тлі в російському інформаційному просторі починають з’являтися слова, які раніше були табуйовані — зокрема «глухий кут» або навіть «катастрофа». Хоча офіційна позиція Кремля залишається незмінною, альтернативні оцінки дедалі важче приховувати.

    Водночас аналітики застерігають, що зміна риторики не означає автоматичної зміни політики. Історично подібні періоди внутрішньої напруги можуть призводити як до пошуку виходу з конфлікту, так і до його подальшої ескалації.

    Українська сторона розглядає ці процеси як ознаку ефективності стратегії виснаження, яка поєднує військовий тиск, санкції та удари по стратегічних об’єктах противника.

    Інформаційний зсув у Росії стає ще одним фронтом цієї війни — не менш важливим, ніж бойові дії. Він демонструє, що навіть у контрольованому медіапросторі дедалі складніше підтримувати ілюзію «швидкої перемоги», коли реальність на полі бою говорить протилежне.

  • Фейкові листи від імені Буданова: в ОП заявили про нову хвилю кібератак і закликали українців бути обережними

    Фейкові листи від імені Буданова: в ОП заявили про нову хвилю кібератак і закликали українців бути обережними

    В Україні зафіксували нову хвилю кібершахрайства — невідомі розсилають фейкові електронні листи від імені керівника Головного управління розвідки Міноборони України Кирило Буданов. В Офіс Президента України попередили, що такі повідомлення є підробкою і можуть бути частиною інформаційно-психологічних операцій проти України.

    Як повідомили в Офісі президента, один із таких листів отримав президент Українського національного об’єднання Канади Юрій Клюфас. У повідомленні, яке нібито було підписане Будановим, містилося прохання надати інформаційну та медійну підтримку для сприяння поверненню українських громадян на батьківщину.

    Однак, як з’ясувалося, лист був відправлений не з офіційної державної електронної адреси, а з поштової скриньки на комерційному сервісі — із доменом proton.me. Крім того, підпис під повідомленням не відповідає справжньому підпису керівника ГУР, що стало одним із ключових доказів фальсифікації.

    В Офіс Президента України наголосили, що такі дії мають ознаки цілеспрямованої кібератаки або інформаційної провокації. Усі зібрані матеріали вже передані до правоохоронних органів для подальшого розслідування та встановлення осіб, причетних до розсилки.

    «Закликаємо громадян ретельно перевіряти відправників електронної пошти та не довіряти сумнівним адресантам», — йдеться в офіційному повідомленні.

    Експерти з кібербезпеки зазначають, що подібні схеми є типовими для так званого фішингу — методу шахрайства, коли зловмисники видають себе за офіційні особи або установи з метою отримання довіри та подальшого впливу на отримувача. У таких листах можуть міститися як маніпулятивні повідомлення, так і шкідливі посилання або вкладення.

    Особливу небезпеку становить той факт, що фейкові повідомлення створюються з урахуванням актуального контексту — у цьому випадку теми повернення українців з-за кордону, яка є чутливою і викликає значний суспільний інтерес. Це дозволяє шахраям підвищувати рівень довіри до таких листів і збільшувати ймовірність їхнього поширення.

    За словами аналітиків, використання імені Кирило Буданов не є випадковим. Він є публічною фігурою з високим рівнем довіри в суспільстві, що робить його ім’я привабливим для використання у фейкових кампаніях.

    Цей інцидент відбувається на тлі загальної активізації інформаційних атак проти України. Раніше повідомлялося, що лише протягом квітня було зафіксовано понад 500 фейків, які поширювалися російськими пропагандистськими ресурсами. Значна частина таких повідомлень спрямована на дискредитацію української влади, міжнародних партнерів та створення панічних настроїв серед населення.

    Зокрема, серед поширених наративів — спроби представити Україну як «терористичну державу», маніпуляції навколо військових операцій та фальсифікації матеріалів західних медіа. В одному з таких випадків у мережі з’являлися підроблені обкладинки французьких газет із критикою українського керівництва.

    Фахівці наголошують, що кібератаки та інформаційні операції дедалі частіше поєднуються. Зловмисники використовують електронну пошту, соціальні мережі та месенджери для поширення фейків, що ускладнює їх виявлення та протидію.

    У зв’язку з цим громадянам рекомендують дотримуватися базових правил цифрової безпеки: перевіряти адреси відправників, звертати увагу на домени електронної пошти, не відкривати підозрілі вкладення та не переходити за сумнівними посиланнями. У разі отримання підозрілих листів варто повідомляти про них відповідні органи або кіберполіцію.

    Таким чином, випадок із фейковими листами від імені керівника ГУР став ще одним прикладом того, як інформаційна війна виходить за межі медіапростору і переходить у сферу кібербезпеки. Українські державні органи закликають громадян бути максимально уважними, адже навіть один неправдивий лист може стати частиною масштабної інформаційної операції.