В Україні посилили контроль за доброчесністю кандидатів на державні посади: лише за минулий рік 260 осіб не змогли пройти спеціальну перевірку через недостовірні дані у деклараціях. Йдеться про претендентів на впливові посади в органах влади, які або приховали значні статки, або не змогли пояснити їхнє походження. Про це повідомили у Національному агентстві з питань запобігання корупції.
За інформацією агентства, ключовою причиною відмови у призначенні стала невідповідність задекларованих доходів і реального майнового стану кандидатів. У багатьох випадках йшлося про значні суми — від сотень тисяч до десятків мільйонів гривень. Закон визначає, що якщо особа не може пояснити походження активів на суму, що перевищує 100 прожиткових мінімумів (станом на 2026 рік — понад 300 тис. грн), це є підставою для негативного висновку спецперевірки.
У НАЗК зазначають, що перевірки стосуються насамперед кандидатів на посади категорій «А» і «Б» — тобто вищого корпусу державної служби, а також посад із підвищеним корупційним ризиком. Саме ці категорії передбачають найбільший рівень відповідальності та доступ до ресурсів, тому вимоги до прозорості їхніх доходів є особливо жорсткими.
З початку 2026 року тенденція зберігається: ще близько 60 кандидатів уже не змогли пройти перевірку через невідповідності у деклараціях. Це свідчить про системність проблеми, а також про те, що механізм контролю поступово починає працювати ефективніше.
Разом із тим у НАЗК визнають, що навіть негативний висновок спецперевірки не завжди стає остаточною перепоною для призначення. У деяких випадках рішення про призначення все ж ухвалюється суб’єктом призначення — органом чи посадовцем, який має відповідні повноваження. У таких ситуаціях агентство переходить до глибшої перевірки декларацій або ініціює моніторинг способу життя посадовця.
Один із показових кейсів стосується кандидата на посаду в Державній екологічній інспекції. Під час первинної перевірки в його декларації виявили недостовірні дані на понад 16,6 млн грн. Попри це, кандидат надав пояснення і був призначений на посаду. Однак подальша повна перевірка виявила ще більші розбіжності — сума прихованих активів зросла до понад 26 млн грн. У результаті Національне агентство з питань запобігання корупції зафіксувало ознаки кримінального правопорушення за статтею про декларування недостовірної інформації та передало матеріали до Офіс Генерального прокурора.
Інший випадок зафіксували у Дарницькому районному суді Києва. Кандидата призначили на посаду начальника відділу, незважаючи на те, що під час спецперевірки виявили недостовірні дані майже на 5 млн грн. Після повної перевірки ця сума зросла до понад 6,3 млн грн, і матеріали справи були передані до Національна поліція України.
У НАЗК наголошують, що такі випадки демонструють важливість не лише первинної перевірки, а й подальшого контролю за посадовцями. Саме тому агентство активно використовує інструмент моніторингу способу життя — аналіз витрат, майна та фінансової поведінки осіб уже після їх призначення.
Загалом із моменту відновлення спеціальних перевірок у жовтні 2023 року, після часткового їх призупинення через війну, агентство опрацювало понад 44,1 тисячі запитів. Це свідчить про масштабність процесу і значне навантаження на антикорупційні органи.
Фахівці відзначають, що спецперевірки є одним із ключових інструментів запобігання корупції на етапі призначення. Вони дозволяють відсіяти кандидатів із сумнівною репутацією ще до того, як ті отримають доступ до державних ресурсів або впливу.
Водночас експерти наголошують: ефективність цієї системи залежить не лише від роботи НАЗК, а й від політичної волі суб’єктів призначення. Якщо негативні висновки ігноруються, це знижує довіру до системи та створює ризики для державного управління.
На тлі євроінтеграційного курсу України питання прозорості та боротьби з корупцією набуває особливого значення. Міжнародні партнери неодноразово наголошували, що ефективна система декларування та контролю доходів посадовців є однією з ключових умов подальшої підтримки України.
Таким чином, результати спецперевірок за 2025 рік і початок 2026-го демонструють дві паралельні тенденції: з одного боку — посилення контролю і виявлення порушень, з іншого — наявність системних проблем із доброчесністю частини кандидатів. У цих умовах подальше вдосконалення механізмів перевірки та підвищення відповідальності за недостовірне декларування залишаються ключовими завданнями антикорупційної політики держави.
