Daypolitico

Позначка: Радіо свобода

  • Пожежу на російському НПЗ видно з космосу: з’явилися супутникові знімки після удару дронів

    Пожежу на російському НПЗ видно з космосу: з’явилися супутникові знімки після удару дронів

    У Росії після нічної атаки безпілотників спалахнула масштабна пожежа на Новокуйбишевському нафтопереробному заводі в Самарській області. Супутники зафіксували густу хмару чорного диму над підприємством, яке виробляє, зокрема, реактивне паливо для російської військової авіації. Через сильне задимлення наразі неможливо встановити точні масштаби руйнувань.

    Про це 30 жовтня повідомили журналісти проєкту «Схеми» Радіо Свобода, які оприлюднили супутникові знімки компанії Planet Labs.

    На фотографіях із космосу видно, що значну частину території Новокуйбишевського НПЗ накрила щільна хмара чорного диму. Це свідчить про масштабну пожежу, яка тривала на момент супутникової зйомки.

    Водночас дим закриває промислові установки та інші об’єкти підприємства, тому журналісти поки не можуть визначити, які саме виробничі ділянки зазнали пошкоджень.

    Наразі також немає підтверджених даних про знищення конкретного обладнання, обсяги втрат або повну зупинку роботи заводу.

    Перші повідомлення про атаку на Новокуйбишевськ з’явилися вранці 30 жовтня.

    Місцеві жителі розповідали про вибухи та роботу російської протиповітряної оборони. Згодом у соціальних мережах почали поширювати фотографії й відеозаписи великих стовпів диму над промисловою зоною міста.

    Про пожежу на території нафтопереробного заводу повідомляли російський незалежний ресурс ASTRA та українські моніторингові канали Exilenova+ і Supernova+.

    За даними відкритих джерел, у Самарській області оголосили загрозу атаки безпілотників, а роботу місцевого аеропорту тимчасово обмежували.

    Згодом інформацію про масштабне займання підтвердили супутникові знімки Planet Labs.

    Окремо українська компанія Fire Point заявила, що атаку на підприємство здійснили Сили оборони України із застосуванням її безпілотників.

    Водночас на момент появи супутникових фотографій офіційного повідомлення українського військового командування з детальними результатами удару не було.

    Новокуйбишевський нафтопереробний завод є одним із великих підприємств нафтової галузі Росії. Він розташований у Самарській області та входить до структури державної нафтової компанії «Роснефть».

    Його проєктна потужність становить приблизно 8,8 мільйона тонн переробки нафти на рік.

    Підприємство виготовляє широкий асортимент нафтопродуктів, зокрема автомобільний бензин, дизельне паливо, бітум, нафтовий кокс та авіаційне пальне.

    Особливе значення має виробництво реактивного палива, яке може використовуватися російською військовою авіацією.

    Саме тому нафтопереробна інфраструктура залишається важливим об’єктом у контексті забезпечення російських збройних сил паливом.

    Пошкодження виробничих установок або систем транспортування нафти потенційно може впливати на обсяги переробки та постачання нафтопродуктів.

    Проте конкретний вплив нинішнього удару на роботу Новокуйбишевського НПЗ поки оцінити неможливо.

    Для встановлення масштабів пошкоджень необхідні додаткові супутникові знімки після завершення пожежі та розсіювання диму.

    Це дозволить порівняти стан промислових об’єктів до й після атаки, визначити можливі осередки ураження та оцінити характер руйнувань.

    Російські нафтопереробні підприємства неодноразово ставали цілями атак безпілотників на тлі повномасштабної війни проти України.

    Подібні удари можуть впливати не лише на виробництво пального, а й на логістику, ремонтні витрати та стабільність роботи окремих підприємств.

    Водночас поява масштабної пожежі не обов’язково означає, що завод повністю припинив виробництво. Це залежить від того, які саме установки постраждали та наскільки серйозними виявилися пошкодження.

    Станом на 30 жовтня супутникові знімки підтверджують масштабну пожежу та сильне задимлення Новокуйбишевського НПЗ після нічної атаки дронів. Проте точні місця ураження, розмір збитків та наслідки для виробництва реактивного палива ще залишаються невідомими.

  • Загальний військовий обов’язок та досвід Ізраїлю: ексміністр оборони Резніков висловився щодо залучення жінок до служби

    Загальний військовий обов’язок та досвід Ізраїлю: ексміністр оборони Резніков висловився щодо залучення жінок до служби

    Колишній міністр оборони України Олексій Резніков в інтерв’ю «Радіо Свобода» заявив про необхідність запровадження загального військового обов’язку для всіх громадян незалежно від статі, зауваживши, що залучення жінок дозволило б подвоїти мобілізаційний ресурс країни.

    Ключові тези та реакція на заяву

    • Орієнтир на ізраїльську модель: Резніков навів приклад Держави Ізраїль як країни із подібним рівнем безпекових загроз, де жінки несуть військову службу нарівні з чоловіками.
    • Подвоєння мобілізаційного ресурсу: За словами ексчиновника, рівність прав і обов’язків у сфері оборони дозволила б суттєво розширити кадровий потенціал Сил оборони, зокрема шляхом заміщення посад у тилу.
    • Етапи впровадження: Резніков наголосив, що змінам до законодавства має передувати масштабна інформаційна кампанія для формування внутрішньої готовності в суспільстві, після чого парламент зможе затвердити відповідні рішення.
    • Офіційна позиція щодо мобілізації жінок: У Центрі протидії дезінформації при РНБО раніше запевнили, що наразі жодних законодавчих змін чи практичних ініціатив щодо примусової мобілізації жінок не планується — служба для жінок залишається виключно добровільною.

    З інтерв’ю Олексія Резнікова для «Радіо Свобода»:

    «Верховна Рада має визначитися і внести зміни до законодавства, що військовий загальний обов’язок захищати країну належить всім громадянам України. Гендерна рівність означає, що жінки теж мають служити в армії. І тоді ми зразу збільшимо мобілізаційний ресурс удвічі».

     

  • Кришку резервуара зірвало вибухом: нові супутникові фото розкрили наслідки атаки на Московський НПЗ

    Кришку резервуара зірвало вибухом: нові супутникові фото розкрили наслідки атаки на Московський НПЗ

    Супутникові знімки високої роздільної здатності вперше продемонстрували реальний масштаб руйнувань Московського нафтопереробного заводу в районі Капотня після серії ударів Сил оборони України. Об’єкт, який забезпечував значну частину потреб російської столиці в паливі та авіаційному гасі, зазнав серйозних пошкоджень і, за даними української сторони, повністю зупинив переробку нафти.

    Супутникові фото, оприлюднені 20 червня та проаналізовані низкою міжнародних і українських медіа, демонструють пошкодження резервуарів для зберігання нафтопродуктів, руйнування установки первинної переробки нафти АВТ-6 та масштабні сліди пожежі на території підприємства. Особливу увагу привернув резервуар, кришку якого під час вибуху буквально викинуло в повітря на десятки метрів. Саме цей момент став одним із найобговорюваніших епізодів атаки.

    фото: Радіо Свобода

    За інформацією Генерального штабу ЗСУ, внаслідок ударів було уражено установку первинної переробки нафти АВТ-6, комбіновану установку переробки нафти, три резервуари обсягом по 10 тисяч кубометрів та один резервуар на 30 тисяч кубометрів. На оприлюднених супутникових кадрах видно, що щонайменше два великі резервуари були повністю знищені.

    Московський НПЗ є одним із найважливіших нафтопереробних підприємств Росії. Завод розташований лише за кілька кілометрів від МКАД і приблизно за 12-16 кілометрів від Кремля. Він забезпечував значну частину паливного ринку московського регіону, включно з постачанням дизельного пального та авіаційного гасу для столичних аеропортів. Через стратегічне значення підприємство вважалося одним із найбільш захищених об’єктів російської енергетичної інфраструктури.

    фото: Радіо Свобода

    Особливо болючим для російської сторони стало ураження комплексу «Євро+». За даними Reuters, пошкоджена установка АВТ-6 входить до складу цього сучасного технологічного блоку та забезпечує майже половину потужностей первинної переробки нафти на підприємстві. Крім самої установки, пошкоджень зазнали трубопроводи, резервуари та допоміжне обладнання, що суттєво ускладнює відновлення виробничого циклу.

    Атаки стали продовженням кампанії українських далекобійних ударів по російській паливно-енергетичній інфраструктурі. Перший удар по Московському НПЗ був завданий 16 червня, коли було пошкоджено установку ЕЛОУ-АВТ-6. Уже через два дні українські безпілотники повторно атакували підприємство, спричинивши нові руйнування та масштабну пожежу. Після другої атаки завод фактично припинив роботу на невизначений термін.

    За оцінками експертів, подвійний удар значно ускладнює перспективи швидкого відновлення об’єкта. Сучасні нафтопереробні установки є складними інженерними комплексами, ремонт яких потребує спеціалізованого обладнання та тривалого часу. Частина технологічних компонентів раніше постачалася західними виробниками, що робить відновлення ще складнішим в умовах санкцій.

    Російська влада змушена була визнати факт атаки, хоча традиційно наголошувала на ефективній роботі систем протиповітряної оборони. Водночас українські безпілотники змогли досягти одного з найбільш захищених об’єктів у російській столиці, що викликало значний резонанс серед російського суспільства та військових блогерів. Після ударів у Москві тимчасово зупиняли роботу аеропорти, обмежувався рух транспорту, а мешканці повідомляли про густий чорний дим над містом.

    Окремі російські джерела також повідомляли про появу так званого «нафтового дощу» в деяких районах столиці після вибухів та пожежі на заводі. Крім того, російські військові блогери почали вимагати посилення протиповітряної оборони навколо стратегічних об’єктів та критикувати командування за недостатній захист Москви від атак дронів.

    На тлі пошкодження Московського НПЗ з’явилася інформація про перекидання додаткових комплексів ППО до району Капотні. Аналітики також звернули увагу на дефіцит засобів протиповітряної оборони, оскільки частина таких систем раніше була задіяна безпосередньо на фронті.

    У Генеральному штабі ЗСУ наголошують, що удари по паливній інфраструктурі є частиною стратегії зі зниження можливостей Росії продовжувати війну проти України. Знищення або пошкодження ключових елементів логістики та енергетики противника безпосередньо впливає на забезпечення армії паливом, транспортування військових вантажів та функціонування військово-промислового комплексу.

    Оприлюднені супутникові кадри стали першим незалежним підтвердженням масштабу наслідків атак і показали, що удари по Московському НПЗ мали значно серйозніший ефект, ніж визнавала російська сторона. На думку експертів, ця операція може стати одним із найрезонансніших ударів по російській енергетичній інфраструктурі за весь час повномасштабної війни.

  • Батько Єрмака їздив до Росії вже після призначення сина в ОП: спливли нові деталі розслідування

    Батько Єрмака їздив до Росії вже після призначення сина в ОП: спливли нові деталі розслідування

    Батько колишнього керівника Офісу президента Андрія Єрмака Борис Єрмак відвідував Росію вже після того, як його син отримав посаду в команді президента Володимира Зеленського. Про це йдеться у новому розслідуванні проєкту «Схеми».

    Журналісти з посиланням на бази даних авіаперельотів стверджують, що у листопаді 2019 року Борис Єрмак здійснив поїздку до Санкт-Петербурга транзитом через Білорусь.

    За даними розслідувачів, 2 листопада він вилетів із Мінська до аеропорту «Пулково», а вже 6 листопада повернувся назад в Україну.

    У матеріалі також зазначається, що разом із Борисом Єрмаком до Росії нібито їздила і його дружина, яка народилася у Санкт-Петербурзі.

    Поїздка, як наголошують журналісти, відбулася через кілька місяців після того, як Андрій Єрмак став помічником президента Володимира Зеленського.

    Новий резонанс навколо родини Єрмаків виник на тлі нещодавньої підозри самому екскерівнику Офісу президента.

    11 травня НАБУ та САП повідомили Андрію Єрмаку про підозру у справі щодо ймовірного відмивання коштів під час будівництва елітного котеджного містечка у Козині під Києвом.

    За версією слідства, у межах схеми могли бути легалізовані близько 460 мільйонів гривень.

    У справі також фігурують бізнесмен Тимур Міндіч, який, за даними слідства, залишив Україну, а також колишній віцепрем’єр Олексій Чернишов.

    14 травня суд обрав Андрію Єрмаку запобіжний захід у вигляді тримання під вартою з альтернативою застави у 140 мільйонів гривень.

    Вже 18 травня він вийшов із СІЗО після внесення повної суми застави.

    Публікація «Схем» викликала активне обговорення у соцмережах, оскільки йдеться про період, коли відносини між Україною та Росією вже залишалися вкрай напруженими після початку війни на Донбасі та анексії Криму.

    Наразі сам Андрій Єрмак публічно не коментував інформацію щодо поїздки свого батька до Росії у 2019 році.

  • Загадкова смерть автора “Червоної рути”: як виглядає могила Володимира Івасюка у Львові

    Загадкова смерть автора “Червоної рути”: як виглядає могила Володимира Івасюка у Львові

    Володимир Івасюк — один із найвідоміших українських композиторів ХХ століття, автор легендарних пісень «Червона рута» та «Водограй», чия творчість стала символом української естради й культурного спротиву радянській системі. 24 квітня 1979 року він вийшов із дому у Львові й зник безвісти, а майже через місяць його тіло знайшли у Брюховицькому лісі під Львовом. Радянське слідство наполягало на версії самогубства, однак рідні, друзі та багато дослідників від самого початку не вірили в таке пояснення. У 2019 році судова експертиза, проведена після відновлення розслідування, встановила, що Івасюк фізично не міг самостійно вчинити самогубство за тих обставин, які описувалися у справі.

    Володимир Івасюк народився 4 березня 1949 року в Кіцмані Чернівецької області в родині педагогів. Його батько Михайло Івасюк був письменником і науковцем, мати Софія — вчителькою. З дитинства майбутній композитор виявляв неабиякі музичні здібності: грав на скрипці, фортепіано, віолончелі та гітарі. Уже в юності він почав писати пісні, а згодом створив понад сотню вокальних творів і десятки інструментальних композицій. У біографічних довідках Івасюка називають композитором, поетом, мультиінструменталістом і одним із засновників української естрадної музики.

    Справжній всенародний успіх прийшов до нього у 1970 році, коли прозвучали «Червона рута» та «Водограй». Ці пісні швидко стали популярними не лише в Україні, а й далеко за її межами. «Червона рута» згодом перетворилася на культурний код кількох поколінь українців, а ім’я Івасюка стало нерозривно пов’язаним із відродженням української пісні в радянський період. Його творчість вирізнялася тим, що поєднувала сучасне естрадне звучання з українською мелодикою, фольклорними мотивами та поетичною глибиною. Саме це зробило його музику близькою для мільйонів людей.

    Попри успіх, життя Івасюка обірвалося надто рано — у 30 років. У квітні 1979 року він повернувся до Львова після участі в роботі журі республіканського конкурсу артистів естради в Хмельницькому. Вранці 24 квітня композитор вийшов із дому і більше не повернувся. Його шукали кілька тижнів, а 18 травня тіло знайшли у Брюховицькому лісі. Офіційна радянська версія наполягала на самогубстві, зокрема посилаючись на те, що митець раніше проходив лікування у психіатричній лікарні. Однак близькі композитора відкидали цю версію, вказуючи на обставини, які не вкладалися в офіційну картину подій.

    Уже в незалежній Україні справа Івасюка неодноразово поверталася в публічний простір. Найвагомішим став висновок Київського науково-дослідного інституту судових експертиз 2019 року. Після слідчого експерименту експерти дійшли висновку, що композитор не міг самостійно залізти на дерево, зав’язати вузол і здійснити дії, які радянське слідство описувало як самогубство. За словами фахівців, навіть фізично сильна людина не змогла б виконати це без сторонньої допомоги в тих умовах.

    Похорон Володимира Івасюка відбувся 22 травня 1979 року у Львові та перетворився на масову акцію пам’яті й протесту. Попри тиск радянської влади, тисячі людей прийшли провести композитора в останню путь. Після похорону багато учасників зазнавали переслідувань: когось звільняли з роботи, студентів могли відраховувати, а біля могили, за свідченнями очевидців, тривалий час чергували співробітники КДБ. Місцем поховання композитора став Личаківський цвинтар у Львові — один із найвідоміших українських некрополів, де спочивають видатні діячі культури, науки, політики та визвольного руху.

    Сьогодні могила Володимира Івасюка на Личаківському цвинтарі є одним із важливих місць пам’яті української культури. На ній встановлено пам’ятник із бронзовою постаттю молодого композитора біля рояля. Однак цей монумент з’явився не одразу: за радянських часів влада довго не дозволяла встановити повноцінний пам’ятник. Раніше на могилі стояв дерев’яний хрест, який, за свідченнями, неодноразово нищили вандали. Лише через роки після смерті митця на місці поховання з’явився нинішній меморіал, який став символом не лише пам’яті про Івасюка, а й незнищенності української культури. Опис пам’ятника на Личаківському цвинтарі також міститься у відкритих довідкових джерелах і фотоматеріалах.

    Пам’ять про Володимира Івасюка живе не лише у Львові чи Чернівцях, а й у всій Україні. Його пісні досі виконують артисти різних поколінь, а «Червона рута» залишається однією з найвпізнаваніших українських композицій у світі. У 2009 році Івасюку посмертно присвоїли звання Героя України, що стало офіційним визнанням його внеску в національну культуру. Та попри державні нагороди й численні вшанування, головна таємниця його життя — обставини смерті — досі остаточно не розкрита.

    Історія Івасюка залишається болючою не лише через ранню смерть талановитого митця, а й через те, що вона стала символом тиску радянської системи на українську культуру. Його творчість була надто українською, надто популярною і надто живою, щоб не викликати тривоги у влади, яка прагнула контролювати будь-який прояв національної самобутності. Саме тому могила Володимира Івасюка сьогодні — це не просто місце поховання композитора. Це місце пам’яті про людину, яка змінила українську музику, і про покоління митців, які творили українське навіть тоді, коли це було небезпечно.

  • Прем’єр-міністерка України Юлія Свириденко підтвердила, що її рідний брат ухиляється від служби та проживає в Лондоні

    Прем’єр-міністерка України Юлія Свириденко підтвердила, що її рідний брат ухиляється від служби та проживає в Лондоні

    Прем’єр-міністерка України Юлія Свириденко підтвердила, що її рідний брат Віталій Свириденко проживає за кордоном.

    Нагадаємо, полях Національного молитовного сніданку в Києві 25 серпня журналістка Радіо Свобода запитала у прем’єрки, чи відповідає дійсності інформація про те, що її рідний брат нібито виїхав з України під час війни й відтоді не повернувся.

    Свириденко відповіла, що її брат «виїжджав не під час повномасштабної війни», а до початку російського вторгнення. На уточнююче запитання про те, чи відповідає дійсності інформація, що її брат не повернувся в Україну, прем’єр-міністерка сказала, що «він проживає за кордоном».

    Водночас, є великі сумніви у правдивості слів Юлії Свириденко, щодо виїзду її брата за кордон “до початку початку повномасштабного вторгнення”. 

    Нагадаємо, Віталій Свириденко раніше був депутатом Чернігівської обласної ради і представляв партію «Слуга народу». Тож на сайті Чернігівської облради не важко знайти його звіт за 2022 рік, в якому він зазначає, що у лютому-березні займався організацією та фінансуванням евакуації людей із Чернігова, а в новинах 2023-го він ще значився як діючий депутат.

    Тобто, відповідно до інформації зазначеної в звіті Віталія Свириденко, як депутата Чернігівської облради,  на початку повномасштабного вторгнення Віталій Свириденко мав знаходитись на території України.

    Нагадаємо, раніше ми писали, що саме з діяльністю  Віталія Свириденко в якості депутата Чернігівської обласної ради пов’язаний скандал з імовірним виводом в офшори коштів, отриманих корупційним шляхом.

    Більше інсайдів в режимі реального часу читайте на нашому Telegram-каналі Ненька інфо | Новини | Україна

  • Ще одного антикорупційного “активіста” зловили на ухиленні від військової служби

    Ще одного антикорупційного “активіста” зловили на ухиленні від військової служби

    Громадянський чоловік журналістки «Радіо Свобода» Наталії Седлецької, Сергій Якоб, опинився в центрі скандалу через ухилення від військової служби. Як стало відомо з журналістського розслідування, Якоб з 2022 року перебував у розшуку за рішенням Мукачівського районного територіального центру комплектування та соціальної підтримки (ТЦК), оскільки не з’явився за повісткою.

    Сергій Якоб народився в Мукачевому (Закарпатська область) в червні 1987 року. За освітою він є фахівцем у сфері інформаційних технологій, а також працював як фізична особа-підприємець, надаючи консультації в галузі IT та комп’ютерних систем. Крім того, він був засновником музичного журналу «Hip Me Mag».

    Згідно з інформацією, до 2024 року Якоб не з’являвся в ТЦК, незважаючи на те, що закон зобов’язував його пройти реєстрацію для призову. Протягом цього часу він мешкав у Києві, в одному з найдорожчих житлових комплексів столиці – «New York Concept House», де він разом із Седлецькою проживав на вулиці Антоновича, 74. Однак їхні офіційні доходи не відповідають вартості придбаного житла.

    У липні 2024 року, після набрання чинності нового закону, який передбачає кримінальну відповідальність за ухилення від військової служби, Якоб став на облік у ТЦК, але лише дистанційно, без фізичної явки до відділення. Його реєстрація була здійснена в Фастівському районному ТЦК Київської області. Цей факт викликає серйозні питання, адже згідно з законом, така реєстрація повинна була відбутися особисто.

    Після цього Якоб отримав відстрочку від призову, оформившись на посаду викладача в Київському торгово-економічному коледжі, хоча не мав профільної освіти чи наукової кваліфікації. Експерти вважають, що це працевлаштування було фіктивним, розрахованим на те, щоб отримати відстрочку від військової служби.

    Виявилося, що в певний період Сергій Якоб переховувався в селі Коржі Броварського району Київської області, де він проживав у приватному будинку, зареєстрованому на сестру Наталії Седлецької, Ірину. Це відкриває нові питання щодо того, чому Якоб уникнув служби в армії і що стоїть за його діями.

    Цей скандал став частиною ширшої проблеми, яка вже отримала назву «шабунінг». Цей термін виник після того, як стало відомо, що багато активістів антикорупційних громадських організацій, які відкрито виступають за реформи та боротьбу з корупцією, насправді ухиляються від виконання своїх громадянських обов’язків, зокрема, військової служби. Успішні приклади таких осіб — чоловік керівниці «Центру протидії корупції» Дарії Каленюк — Орест Рудий і сам Віталій Шабунін. Це призводить до значної втрати довіри до громадських організацій, які пропагують реформи, але самі не дотримуються основних норм і законів.