Daypolitico

Позначка: реінтеграція

  • Повернення українців з-за кордону, що може змусити мільйони людей повернутися додому

    Повернення українців з-за кордону, що може змусити мільйони людей повернутися додому

    Станом на початок 2026 року за кордоном залишається понад 5,6 млн українців, з яких близько 4,37 млн перебувають під тимчасовим захистом у країнах ЄС. Це найбільше вимушене переміщення в Європі з часів Другої світової війни.

    До кінця 2025 року з-за кордону повернулося близько 1,1 млн осіб за даними IOM. З урахуванням внутрішньо переміщених осіб загальна кількість тих, хто повернувся, перевищує 4,4 млн. Однак прогнози Центру економічної стратегії (п’ята хвиля, лютий 2026) залишаються стриманими. У базовому сценарії очікується повернення близько 1,6 млн, в оптимістичному до 2,2 млн, у песимістичному лише 1,3 млн.

    Серед 1,1 млн тих, хто повернувся, більшість становлять люди, які виїжджали в перші місяці повномасштабного вторгнення і повернулися, коли лінія фронту відійшла від їхніх регіонів. Ці повернення часто носять тимчасовий характер. При новому витку обстрілів або енергетичній кризі багато хто знову виїжджає.

    Дослідження CES показує стабілізацію намірів на рівні 43% тих, хто бажає повернутися, при цьому 36% не планують або сумніваються. Ті, хто вже повернувся, здебільшого мають міцні сімейні зв’язки в Україні, виїжджали через прямі бойові дії та отримали компенсацію або відновили житло. Глибоко інтегровані за кордоном, з дітьми в місцевих школах, стабільною роботою та соціальною мережею, повертаються значно рідше.

    Зростання виїзду молодих чоловіків у 2025 році

    Рішення 2025 року про вільний виїзд чоловіків 18-22 років для навчання та роботи суттєво змінило структуру міграції. За даними CES та ZOiS Berlin, частка молодих чоловіків серед біженців зросла на 25%. Кожний четвертий у цій групі залишив країну саме після послаблення.

    Мотивація була раціональною, а не панікою. 70% молодих людей називали головною причиною постійну загрозу життю та здоров’ю. Далі йшли страх мобілізації, переривання кар’єри та болісне відчуття «втрачених років». Багато з них уже мали якісну освіту, хороше знання іноземних мов та певну фінансову подушку, що дозволяло їм відносно швидко адаптуватися за кордоном. Основні країни призначення, які вони обирали: Німеччина, Польща та Чехія.

    Рівень зайнятості в цій групі сягає 49%. Але психологічна ціна виявилася дуже високою. Майже третина молодих чоловіків зазначає серйозні проблеми з ментальним здоров’ям, що майже вдвічі перевищує середні показники. Багато хто стикається з хронічним стресом, тривожністю та відчуттям відірваності від батьківщини.

    Нова реальність для українських біженців у Європі

    Первісна солідарність Європи була справді вражаючою та безпрецедентною за своїми масштабами. Польща прийняла понад 2 млн українців за лічені тижні, а понад 90% поляків активно підтримували надання допомоги. Європейський Союз уперше в своїй історії застосував Директиву про тимчасовий захист у такому величезному масштабі, що дозволило мільйонам людей швидко отримати легальний статус, доступ до ринку праці, освіти та медичних послуг.

    Крістін Гойєр, представниця UNHCR у Польщі, у березні 2022 року заявила: «Це була величезна робота з боку людей, місцевих громад, муніципалітетів та уряду Польщі щодо прийому та розміщення новоприбулих».

    До 2026 року ситуація помітно змінилася. Під тимчасовим захистом залишаються 4,37 млн українців, основні країни прийому: Німеччина, Польща та Чехія. Рівень зайнятості серед біженців досяг 57%, а завдяки високій кваліфікації багатьох українців вдалося частково закрити хронічні кадрові дефіцити в ключових секторах економіки.

    Однак на тлі затяжної війни поступово наростає втома приймаючих суспільств. Політичний дискурс дедалі частіше акцентує увагу на «справедливості» розподілу ресурсів між власними громадянами та біженцями.

    Європейські держави починають поступово посилювати або коригувати умови перебування українських біженців. Значне фінансове навантаження на бюджети. Виплати допомоги, медична допомога та освіта вимагають великих витрат. Зростання популярності правих та антиміграційних партій змушує уряди демонструвати турботу про власних громадян в першу чергу. Також існують побоювання довгострокового «звикання» до допомоги та зниження мотивації до повернення.

    У результаті в низці країн обговорюють або вже запроваджують обмеження. Йде скорочення термінів та обсягів соціальної підтримки, жорсткіші вимоги до працевлаштування, перевірки реальної потреби та поступовий перехід від масового тимчасового захисту до індивідуальних рішень. Ці зміни посилюють відчуття невизначеності та тимчасовості статусу серед біженців. Для багатьох це створює додатковий психологічний тиск та бюрократичні бар’єри. Парадоксальним чином, чим довше триває така невизначеність, тим міцніше частина людей вбудовується в нове життя, шукає стабільну роботу, влаштовує дітей у школи та намагається мінімізувати ризики, пов’язані з поверненням. У підсумку ймовірність повернення в Україну для значної частини біженців лише знижується.

    Фактори та механізми, що стимулюють повернення

    В Україні вже впроваджено деякі корисні програми — єВідновлення (компенсації за житло), платформа «Ukraine is Home» (інформація та пробні поїздки без втрати статусу), підтримка IOM, програми визнання кваліфікацій та пільги для роботодавців. Однак цих заходів явно недостатньо, щоб повернути більшу частину українців. Вони залишаються фрагментарними, залежать від зовнішнього фінансування та слабо скоординовані з майбутнім завершенням тимчасового захисту в ЄС після березня 2027 року. Окремих інструментів не вистачає для вирішення завдання такого масштабу, потрібна повноцінна комплексна стратегія.

    Повернення визначають кілька ключових факторів. Безпека — безумовна основа, без реального покращення ППО, розмінування та стабільної енергетики масового повернення чекати не доводиться. Не менш важливо відновлення житла та інфраструктури, без видимого прогресу сім’ї з дітьми не наважаться повернутися.

    Вирішальну роль відіграють економічні стимули, якісні робочі місця, допомога з переїздом, визнання кваліфікацій та підтримка бізнесу. Емоційні заклики працюють лише за наявності реальної матеріальної перспективи. Важливою є й соціально-психологічна реінтеграція — ПТСР, моральна травма та проблеми адаптації дітей вимагають системної допомоги. Усе це має спиратися на довіру до держави та прозору комунікацію.

    Перспективи розвитку подій і необхідні кроки

    Повернення українців матиме поступовий та селективний характер. В першу чергу повернуться ті, хто зберіг міцні сімейні зв’язки, житло та можливості працевлаштування в Україні. Водночас глибоко інтегровані сім’ї та молоді спеціалісти, як правило, залишаться за кордоном або перейдуть на «човникову» модель життя між країнами.

    Головний стратегічний ризик — втрата значної частини людського капіталу, особливо покоління 2025 року. Це поглибить кадровий дефіцит у ключових галузях, посилить демографічний спад та соціальну фрагментацію суспільства. Крім того, Україна може втратити цінні європейські компетенції та досвід, які могли б суттєво прискорити післявоєнне відновлення.

    У разі реалізації продуманої стратегії повернення 1,5-2 млн осіб, навпаки, стане потужним каталізатором відродження країни. Притік кваліфікованих кадрів, підприємців та нових знань здатен дати значний імпульс економічному та соціальному розвитку.

    Для цього Україні необхідна офіційна національна стратегія повернення та реінтеграції, яка об’єднає розрізнені зусилля в єдину систему. Стратегія має передбачати комплексний пакет заходів підтримки сімей, включаючи фінансову допомогу, пріоритетне житло та працевлаштування, медичний супровід, а також чітку координацію з ЄС щодо завершення тимчасового захисту після березня 2027 року. Особливу увагу потрібно приділити прискореному відновленню житла та критичної інфраструктури в регіонах повернення, створенню масштабної системи психологічної допомоги, сімейної терапії та підтримки освіти дітей. Ключовими елементами мають стати регулярна прозора комунікація з громадянами та постійний координаційний орган, відповідальний за реалізацію та моніторинг стратегії.

    Масового автоматичного повернення не відбудеться. Лише поєднання реальної безпеки, видимого прогресу у відновленні, економічних можливостей та якісної соціально-психологічної реінтеграції здатне принципово змінити ситуацію. До березня 2027 року в України залишається обмежене вікно можливостей. Чим оперативніше та переконливіше буде запропонована стратегія, тим більше людей зроблять вибір на користь повернення. Зволікання загрожує необоротною втратою людського капіталу та суттєвим уповільненням відновлення країни на десятиліття. Успішна реалізація, навпаки, дозволить трансформувати одну з найбільших міграційних хвиль сучасності у стратегічний ресурс національного відродження.

     

  • В Україні запустили платформу для повернення українців з-за кордону

    В Україні запустили платформу для повернення українців з-за кордону

    Міністерство соціальної політики України запустило в тестовому режимі цифрову платформу “Додому”, яка має стати єдиною точкою входу для українців, що перебувають за кордоном і розглядають можливість повернення в Україну. Про запуск сервісу повідомили у відомстві, а також під час Конференції з питань відновлення України (URC 2026) у Ґданську, де проєкт представила заступниця міністра соціальної політики Ілона Гавронська.

    Платформа “Додому” задумана як інструмент, що допомагає людям не лише отримати загальну інформацію про повернення, а й сформувати персоналізований план реінтеграції. Йдеться про покроковий алгоритм, який враховує індивідуальні обставини людини, її сімейний стан, професійні навички, потреби у житлі, освіті чи працевлаштуванні, а також можливості в конкретних регіонах України.

    У межах платформи зібрано структуровану інформацію про державні сервіси та програми підтримки, які можуть бути доступні після повернення. Зокрема, користувачам пропонують дані про варіанти працевлаштування, можливості перекваліфікації, навчальні програми, а також соціальні послуги, які надаються на місцях. Окрему увагу приділено питанням адаптації, адже значна частина українців за кордоном перебуває там тривалий час і потребуватиме комплексної підтримки під час повернення.

    Важливою складовою “Додому” є розділ із так званими “візитівками” українських громад. Це профілі територіальних громад, які готові приймати людей у процесі реінтеграції. У таких описах міститься інформація про наявну інфраструктуру, житлові можливості, доступ до медицини, освіти, соціальних послуг, а також контактні дані місцевих органів влади та сервісних центрів, які супроводжуватимуть процес повернення. Такий підхід має на меті зробити процес повернення більш передбачуваним і зрозумілим для людей, які тривалий час жили поза межами країни.

    Окремо на платформі представлено інформацію про Центри єдності та мережу організацій за кордоном, які працюють з українцями в різних країнах. Їхня функція полягає у підтримці зв’язку з державними структурами України, наданні консультацій та допомозі у підготовці до можливого повернення. Таким чином, “Додому” має об’єднати як внутрішні, так і зовнішні інструменти підтримки в єдину цифрову систему.

    Запуск платформи відбувається на тлі значної кількості українців, які нині перебувають за межами країни. За оцінками Центру економічної стратегії, їх близько 5,6 мільйона, і приблизно 43% з них декларують намір повернутися додому в майбутньому. Водночас експерти наголошують, що реальне повернення залежатиме від багатьох факторів, зокрема безпекової ситуації, економічних умов і наявності житла та роботи в Україні.

    Останніми роками Україна та окремі європейські країни також запускають програми стимулювання повернення громадян. Зокрема, деякі держави ЄС пропонують фінансову підтримку для тих, хто вирішує повернутися, щоб полегшити процес реінтеграції та зменшити соціальні ризики. У цьому контексті поява платформи “Додому” розглядається як елемент більш широкої державної політики, спрямованої на збереження зв’язку з громадянами за кордоном і створення умов для їхнього повернення в Україну.

  • Санду: Україна стримує Росію і захищає Молдову

    Санду: Україна стримує Росію і захищає Молдову

    Президентка Молдови Мая Санду заявила, що Україна відіграє ключову роль у забезпеченні безпеки її країни, стримуючи російські війська та не дозволяючи їм наблизитися до молдовських кордонів. Про це вона повідомила під час спільної пресконференції з президентом України Володимир Зеленський у Києві.

    За словами Санду, саме завдяки опору України створюються умови для пошуку політичного вирішення придністровського конфлікту. Вона наголосила, що українська армія фактично утримує російські сили на відстані, що знижує ризики для регіону і відкриває можливість для переговорів щодо реінтеграції невизнаного регіону Придністров’я до складу Молдови.

    Президентка зазначила, що Кишинів уже працює разом із Європейський Союз над баченням майбутнього Придністров’я. Йдеться не лише про політичне врегулювання, а про комплексні зміни в регіоні. Серед них — виведення іноземних військ, обмеження впливу олігархічних структур, впровадження демократичних інституцій і економічна інтеграція.

    Санду підкреслила, що реалізація такого сценарію потребує широкої міжнародної підтримки. За її словами, без гарантій безпеки та політичного супроводу з боку партнерів досягти стійкого результату буде складно.

    Президент України Володимир Зеленський, своєю чергою, підтвердив, що Україна послідовно підтримує територіальну цілісність Молдови та зацікавлена у стабільності в регіоні. Він наголосив, що врегулювання придністровського питання має відбуватися мирним шляхом і відповідно до міжнародного права.

    Окрему увагу сторони приділили енергетичним викликам. Придністровський регіон залишається залежним від російських енергоресурсів, що створює додаткові ризики для Молдови. Україна раніше пропонувала альтернативні рішення у сфері енергопостачання, однак такі ініціативи реалізуються поступово та в координації з молдовською владою.

    Присутність російських військ у Придністров’ї, за оцінками Кишинева, є одним із ключових факторів нестабільності в регіоні. Вона стримує розвиток Молдови та ускладнює її європейську інтеграцію. На цьому тлі війна Росії проти України суттєво змінила безпекову ситуацію у Східній Європі, зробивши Україну важливим фактором стримування.

    Санду також підтвердила готовність Молдови долучатися до міжнародних безпекових ініціатив, зокрема до так званої «коаліції охочих», попри закріплений у конституції нейтральний статус країни. Це свідчить про прагнення Кишинева посилити співпрацю з партнерами у сфері безпеки.

    Зустріч Зеленського і Санду в Києві відбулася на тлі річниці Чорнобильської катастрофи і була присвячена питанням безпеки, європейської інтеграції та регіональної співпраці. Сторони підтвердили намір поглиблювати взаємодію, зокрема у контексті спільних викликів, пов’язаних із російською агресією.

    Таким чином, заява Маї Санду підкреслює стратегічну роль України не лише у власній обороні, а й у забезпеченні безпеки всього регіону, зокрема для Молдови та перспектив врегулювання придністровського конфлікту.

  • Мінсоцполітики підготувало ключові принципи поетапного повернення українців із ЄС

    Мінсоцполітики підготувало ключові принципи поетапного повернення українців із ЄС

    Заступниця Міністра соціальної політики з питань європейської інтеграції Ілона Гавронська представила бачення України щодо повернення та реінтеграції громадян на Міжнародному діалозі з питань міграції 2025, організованому Міжнародною організацією з міграції. В межах панелі «Rethinking Return and Reintegration Programming in Europe and Central Asia» вона окреслила підхід України до формування справедливої та передбачуваної системи підтримки українців.

    Гавронська підкреслила, що завершення тимчасового захисту в ЄС має відбуватися поетапно, з дотриманням права громадян на усвідомлений вибір. Вона зазначила, що українці повинні завчасно отримувати достовірну інформацію про свої права, можливі правові підстави після завершення тимчасового захисту та доступні програми підтримки.

    Другим ключовим напрямком є посилення спроможності громад. Україна разом із європейськими партнерами напрацьовує підхід, що спрямовує ресурси на розвиток місцевих послуг, соціальну згуртованість та інтеграцію громадян.

    Особливу увагу приділено підтримці вразливих груп — людей з інвалідністю, літніх осіб та сімей з дітьми. За словами Гавронської, важливо не лише допомогти українцям ухвалити поінформоване рішення про повернення, а й забезпечити умови для відновлення життя з гідністю та відчуттям належності.

    Заступниця Міністра також наголосила на трьох принципах, які мають визначати процес повернення: єдність, гідність та партнерство. Єдність означає підтримку зв’язку українців із Батьківщиною та Європою, гідність — визнання активної участі громадян у житті країн, що їх прийняли, а партнерство — тісну координацію України та ЄС.

    Наразі Україна розгортає Мережу єдності в Іспанії та Німеччині, щоб спростити повернення громадян із ЄС. За оцінками Мінсоцполітики, близько 4,7 млн українців перебувають у країнах ЄС у статусі тимчасового захисту, який діятиме до 4 березня 2027 року.

  • ЄС продовжив тимчасовий захист українців до 2027 року: далі — план повернення

    ЄС продовжив тимчасовий захист українців до 2027 року: далі — план повернення

    Європейський Союз продовжив тимчасовий захист для українців до березня 2027 року, що забезпечило мільйонам громадян стабільність, доступ до житла, освіти та працевлаштування. Однак, як наголошують у Міністерстві соціальної політики, нині Україна та ЄС переходять до нової фази співпраці — планування подальших кроків після завершення дії тимчасового захисту.

    На 45-му засіданні Платформи солідарності з Україною, організованому Європейською комісією, заступниця Міністра соціальної політики, сім’ї та єдності України з питань європейської інтеграції Ілона Гавронська представила підходи до координованого завершення дії директиви про тимчасовий захист. Захід відбувся за участі Спеціальної представниці ЄС з питань українців Ільви Йоганссон, представників Єврокомісії, урядів держав-членів та міжнародних організацій.

    За словами Ілони Гавронської, нова фаза співпраці має бути побудована на передбачуваності, справедливості та повазі до вибору кожної людини. Україна разом із європейськими партнерами працює над створенням умов, які дозволять українцям або залишатися у країнах ЄС, або повернутися додому без втрати соціальних гарантій та підтримки.

    Заступниця Міністра підкреслила важливу роль українських громад за кордоном, які стають ключовими партнерами у процесі реінтеграції тих, хто вирішить повернутися. Вона представила концепцію Мережі єдності — інфраструктури, що до кінця 2026 року має об’єднати всі країни ЄС. У межах цієї ініціативи Центри єдності та українські організації за кордоном надаватимуть консультаційну, інформаційну та психологічну підтримку під час підготовки до повернення.

    «Наш пріоритет – зміцнення спроможності українських громад приймати і підтримувати тих, хто повертається. Програми, розроблені у співпраці з європейськими партнерами, повинні спрямовувати ресурси на розвиток житла, створення робочих місць і посилення соціальної згуртованості», — наголосила Гавронська.

    У свою чергу, Ільва Йоганссон окреслила бачення Європейського Союзу: перехід від захисту до партнерства. ЄС прагне не лише допомагати українцям, які вимушено залишили країну, а й підтримувати їхній зв’язок із Батьківщиною, мовою та культурою, готуючи ґрунт для майбутнього відновлення України.

    «Ми переходимо від захисту людей, які втікали від війни, до підтримки майбутнього України», — заявила Йоганссон.

    Зараз близько 4,3 мільйона українців користуються правом на тимчасовий захист у країнах Євросоюзу. І хоча попереду — складний процес поступового переходу, обидві сторони наголошують: він має бути гуманним, узгодженим і заснованим на принципах єдності, гідності та партнерства.