Daypolitico

Позначка: рідкісноземельні метали

  • «Можемо взяти практично все, що захочемо»: Трамп зробив гучну заяву про угоду з Україною

    «Можемо взяти практично все, що захочемо»: Трамп зробив гучну заяву про угоду з Україною

    Президент США Дональд Трамп знову прокоментував економічну угоду між Вашингтоном і Києвом щодо природних ресурсів та створення спільного Інвестиційного фонду відбудови. Американський президент заявив, що Україна має значні запаси корисних копалин і що підписаний документ нібито дозволяє Сполученим Штатам отримати широкий доступ до них.

    В інтерв’ю Real America’s Voice Трамп назвав домовленість вигідною для США та заявив, що американська сторона може «поїхати туди в будь-який момент і взяти практично все, що захочемо». За його словами, потенційна цінність ресурсної складової угоди може перевищувати 300 млрд доларів.

    Водночас буквальне трактування слів Трампа не відповідає механізму, зафіксованому у самій угоді. Офіційні документи України та США не передбачають передачі Сполученим Штатам українських родовищ або права одноосібно забирати корисні копалини. Україна зберігає право власності на свої природні ресурси та самостійно визначає умови й місця їхнього видобутку.

    Угоду про створення Американсько-українського інвестиційного фонду відбудови Київ і Вашингтон підписали 30 квітня 2025 року. Наступного дня Білий дім назвав її історичним економічним партнерством, покликаним залучати американські інвестиції у відбудову України, розробку природних ресурсів та стратегічну інфраструктуру.

    Фонд побудований на паритетній основі. Україна та США мають рівні права в управлінні ним, а жодна зі сторін не отримує одноосібного контролю. Українська сторона повинна спрямовувати до фонду 50% майбутніх доходів від нових ліцензій та рентних платежів, пов’язаних із видобутком визначених корисних копалин, нафти й газу. Водночас чинні родовища, вже видані ліцензії та бюджетні доходи, які існували до угоди, під цей механізм не підпадають.

    Саме тому тезу Трампа про можливість «взяти практично все» варто сприймати як його політичне трактування домовленості, а не як юридичний опис її положень. У Міністерстві економіки України після підписання документа окремо наголошували: усі українські надра залишаються власністю України, державні компанії не переходять під контроль США, а приватизаційні процеси угодою не змінюються.

    Американська сторона натомість отримує економічний інтерес у майбутніх проєктах. США можуть вкладати у фонд фінансові ресурси, залучати приватний капітал, технології та нову військову допомогу. Через U.S. International Development Finance Corporation Вашингтон також може сприяти приходу американських та інших західних компаній у проєкти з розробки надр, енергетики та інфраструктури.

    Кошти самого фонду мають інвестуватися виключно в Україну. Йдеться про видобувні проєкти, переробку ресурсів, інфраструктуру та відновлення країни. Протягом перших десяти років прибуток фонду має повністю реінвестуватися в українську економіку. Лише після цього сторони зможуть переходити до розподілу частини прибутку.

    Ще одна принципова деталь — угода не передбачає погашення Україною вартості попередньої американської військової допомоги. На ранніх етапах переговорів адміністрація Трампа пов’язувала майбутню ресурсну співпрацю з обсягом допомоги, яку США вже надали Україні, однак у фінальному документі відповідного боргового зобов’язання немає.

    Угода також не дає Вашингтону права самостійно визначати, де і коли розробляти конкретне родовище. За інформацією Міністерства економіки України, саме українська держава зберігає повноваження визначати умови користування надрами та видавати відповідні дозволи.

    Трамп, однак, уже не вперше описує домовленість значно ширше, ніж її юридичний текст. Він регулярно говорить про українські ресурси як про спосіб компенсувати американські витрати на підтримку Києва та наголошує на економічній вигоді для США.

    Водночас цифра понад 300 млрд доларів також потребує уточнення. У відкритих документах угоди немає гарантованої суми ресурсів або прибутку саме на 300 млрд доларів. Це політична оцінка самого Трампа, а фактична вартість майбутніх проєктів залежатиме від результатів геологічної розвідки, цін на сировину, обсягів інвестицій, вартості видобутку та безпекової ситуації.

    Частина потенційно перспективних родовищ розташована у районах, які перебувають під російською окупацією або поблизу зони бойових дій, що також ускладнює оцінку їхньої реальної комерційної вартості. Крім того, запуск великих гірничодобувних проєктів зазвичай займає роки та потребує значних інвестицій у геологічні дослідження, інфраструктуру, енергетику і переробку.

    У Вашингтоні угоду розглядають і як стратегічний інструмент. Білий дім під час її підписання прямо заявляв, що економічна присутність США в Україні повинна сприяти довгостроковій стабільності, модернізації країни та посиленню американського інтересу у збереженні вільної й суверенної України.

    Для Києва угода також є способом залучити капітал до післявоєнної відбудови та ресурсних проєктів, для реалізації яких самій Україні може бракувати фінансування та технологій.

    Таким чином, нова заява Трампа демонструє його максимально комерційний погляд на економічне партнерство з Україною. Проте фактичний зміст документа значно складніший за фразу про можливість «взяти все, що захочемо». США отримали преференційні можливості для участі в майбутніх українських ресурсних проєктах та рівноправну участь у спільному фонді, але право власності на українські надра залишається за Україною, а їх розробка продовжує регулюватися українською державою.

  • Торгова війна набирає обертів: ЄС хоче змусити компанії відмовлятися від залежності від Китаю

    Торгова війна набирає обертів: ЄС хоче змусити компанії відмовлятися від залежності від Китаю

    Європейський Союз готує масштабні зміни у сфері міжнародної торгівлі та безпеки постачань. Європейська комісія працює над новим законодавством, яке може зобов’язати компанії країн-членів ЄС диверсифікувати джерела постачання критично важливих товарів і сировини, зменшуючи залежність від Китаю. Про це заявила президентка Єврокомісії Урсула фон дер Ляєн після саміту лідерів ЄС у Брюсселі, пишуть репортери агенції Reuters.

    Ініціатива стала відповіддю на дедалі більшу стурбованість європейських країн щодо економічної залежності від КНР. За словами фон дер Ляєн, процес так званого «de-risking» — зниження ризиків залежності від окремих держав — просувається занадто повільно, тому Брюссель готовий перейти від рекомендацій до законодавчих механізмів.

    Новий закон може стати одним із найважливіших економічних рішень Євросоюзу за останні роки. За попередньою інформацією, компанії у стратегічних галузях можуть бути зобов’язані мати кілька альтернативних джерел постачання критично важливих компонентів і матеріалів, щоб уникнути надмірної залежності від одного постачальника або однієї країни.

    Поштовхом до активних дій стала ситуація з рідкісноземельними металами та критично важливими мінералами. У 2025 році Китай запровадив експортні обмеження на низку стратегічних ресурсів, продемонструвавши свою здатність впливати на глобальні ланцюги постачання. Саме тоді в Європі особливо гостро заговорили про необхідність зменшення залежності від китайських ресурсів і технологій.

    Сьогодні Китай контролює переважну частину світової переробки рідкісноземельних елементів, які використовуються у виробництві електромобілів, мікрочипів, військової техніки, акумуляторів, сонячних панелей та сучасної електроніки. Саме тому будь-які обмеження експорту з боку Пекіна можуть створювати серйозні ризики для європейської промисловості.

    Ще однією причиною для занепокоєння став рекордний торговельний дисбаланс між ЄС та Китаєм. За словами президента Європейської ради Антоніу Кошти, дефіцит торгівлі товарами між сторонами досяг приблизно одного мільярда євро на день. Європейські лідери дедалі частіше називають таку ситуацію неприйнятною та економічно небезпечною.

    Згідно з останніми даними, лише за 2025 рік торговельний профіцит Китаю у відносинах з Європейським Союзом перевищив 360 мільярдів євро. Європейські виробники скаржаться на зростання конкуренції з боку дешевших китайських товарів, які, на їхню думку, часто отримують державну підтримку та субсидії.

    Під час саміту в Брюсселі країни-члени ЄС доручили Європейській комісії розпочати консультації з головними торговельними партнерами щодо глобальних макроекономічних дисбалансів і підготувати оцінку необхідності нових торговельних інструментів. Хоча Китай не був прямо згаданий у фінальному документі саміту, більшість дискусій фактично стосувалася саме відносин із Пекіном.

    Водночас Євросоюз намагається уникнути повного розриву економічних зв’язків із Китаєм. У Брюсселі наголошують, що мова йде не про «відокремлення» або економічне протистояння, а про зниження ризиків. Антоніу Кошта та Урсула фон дер Ляєн підкреслюють, що діалог із Китаєм залишається важливим, однак ЄС більше не може ігнорувати стратегічні загрози для власної економіки.

    Паралельно країни G7 також активізують співпрацю у сфері критичних мінералів. На останньому саміті «Великої сімки» було оголошено про створення альянсу з критичних ресурсів, покликаного зменшити залежність від китайських постачань літію, нікелю, рідкісноземельних металів та інших стратегічних матеріалів. До 2030 року країни G7 планують суттєво скоротити залежність від будь-якого одного зовнішнього джерела постачання.

    Однак усередині самого Євросоюзу поки що немає повної єдності щодо того, наскільки жорсткою має бути політика щодо Китаю. Франція, Італія та низка інших країн виступають за більш рішучі заходи. Натомість Німеччина та Іспанія закликають діяти обережніше, побоюючись торговельної війни та можливих заходів у відповідь з боку Пекіна.

    Китай уже відреагував на заяви ЄС та G7. Представники китайської влади закликали західні держави дотримуватися принципів ринкової економіки та міжнародної торгівлі, звинувативши їх у створенні закритих економічних блоків. У Пекіні також попередили про можливі кроки у відповідь у разі посилення торговельних обмежень.

    Очікується, що конкретні параметри нового закону Єврокомісія представить восени цього року. Якщо документ буде схвалений, він може суттєво змінити підходи європейського бізнесу до формування ланцюгів постачання та стати одним із ключових елементів нової економічної стратегії ЄС у відносинах із Китаєм.

  • ШІ, рідкісноземельні метали і мільярди: як діти еліти ділять технологічну Росію

    ШІ, рідкісноземельні метали і мільярди: як діти еліти ділять технологічну Росію

    Російська влада дедалі активніше передає контроль над стратегічними галузями економіки та високих технологій представникам найближчого оточення Володимира Путіна та членам їхніх сімей. Одним із найяскравіших прикладів цієї тенденції став розвиток штучного інтелекту, який Кремль називає одним із ключових напрямів майбутнього розвитку держави. Як повідомляє Bloomberg, центральну роль у цьому процесі сьогодні відіграє молодша донька російського президента Катерина Тихонова.

    За даними агентства, Тихонова стала однією з головних фігур російської програми так званого «технологічного суверенітету» — концепції, яку Кремль активно просуває після масштабних західних санкцій та фактичного розриву технологічних зв’язків із багатьма країнами світу. Російська влада декларує прагнення замістити імпортні технології власними розробками та створити незалежну цифрову екосистему, однак дедалі більше проєктів у цій сфері концентруються навколо осіб із найближчого оточення президента.

    Катерина Тихонова очолює фонд «Іннопрактика», який вважається одним із ключових інструментів реалізації науково-технологічної політики Кремля. Через цю структуру проходять проєкти у сфері штучного інтелекту, біотехнологій, генетики, безпілотних систем та імпортозаміщення. Фонд активно співпрацює з великими державними корпораціями, університетами та оборонними підприємствами.

    Крім того, донька президента керує Інститутом перспективних досліджень штучного інтелекту та інтелектуальних систем Московського державного університету. Саме цей центр відповідає за низку найбільших російських проєктів у сфері ШІ, включно з розвитком потужних обчислювальних систем та суперкомп’ютерів для роботи з алгоритмами штучного інтелекту.

    Таким чином, одна з найбільш пріоритетних технологічних сфер сучасної Росії фактично перебуває під контролем члена родини Володимира Путіна. Bloomberg зазначає, що роль Тихонової в російському технологічному секторі суттєво зросла після початку повномасштабної війни проти України та запровадження масштабних санкцій Заходу.

    Водночас Катерина Тихонова є далеко не єдиною представницею так званої «нової генерації» російської еліти, яка отримала доступ до стратегічних державних проєктів. Значний вплив також має Ксенія Шойгу — донька секретаря Ради безпеки РФ Сергія Шойгу та колишнього міністра оборони Росії.

    За інформацією Bloomberg, Ксенія Шойгу очолює фонд, який координує масштабний державний проєкт із розвитку видобутку та переробки рідкісноземельних металів у Сибіру. Саме ці ресурси мають критичне значення для виробництва сучасної електроніки, акумуляторів, військової техніки, напівпровідників та систем штучного інтелекту.

    Аналітики звертають увагу, що останніми роками Кремль дедалі активніше залучає до управління великими державними активами дітей високопосадовців. Ключові позиції у державних корпораціях, технологічних компаніях та інвестиційних структурах займають представники родин Сергія Кирієнка, Миколи Патрушева, Сергія Шойгу та інших впливових чиновників.

    Серед найбільш відомих прикладів називають Володимира Кирієнка — сина першого заступника керівника адміністрації президента РФ Сергія Кирієнка. Він очолює найбільший російський інтернет-холдинг VK, який Кремль розглядає як альтернативу західним цифровим платформам. Водночас компанія залишається збитковою вже шостий рік поспіль, незважаючи на державну підтримку та фактичне домінування на внутрішньому ринку.

    Старший науковий співробітник Центру нових євразійських стратегій Микола Петров зазначає, що Кремль поступово формує нову модель управління країною, в якій доступ до стратегічних ресурсів та фінансових потоків отримують не професійні менеджери чи незалежні експерти, а представники вузького кола наближених сімей.

    На його думку, головне завдання такої системи полягає не лише в управлінні економікою, а й у забезпеченні політичної лояльності та збереженні контролю над найважливішими активами держави.

    Політолог Катерина Шульман також звертає увагу на те, що вплив дітей російської еліти безпосередньо залежить від політичної ваги їхніх батьків. Вона нагадує, що російська історія неодноразово демонструвала приклади швидкої втрати впливу після зміни політичної кон’юнктури.

    Попри масштабні амбіції Кремля щодо розвитку штучного інтелекту, експерти сумніваються, що Росія зможе швидко скоротити технологічне відставання від США, Китаю та провідних країн Європи. Західні санкції обмежують доступ до сучасних чипів, програмного забезпечення та високопродуктивного обладнання, без якого створення конкурентоспроможних систем ШІ стає значно складнішим.

    Однак Кремль продовжує вкладати значні ресурси у цей напрямок, розглядаючи штучний інтелект як один із ключових інструментів майбутньої економічної та військової конкуренції. І дедалі більше ознак свідчить про те, що контроль над цією сферою концентрується в руках родинного та політичного оточення Володимира Путіна.

    Навіть одна з найперспективніших технологій XXI століття в Росії поступово перетворюється на елемент системи, де стратегічні рішення та фінансові потоки контролюються вузьким колом наближених до Кремля сімей.

  • Зеленський відмовився підписати меморандум про співпрацю зі США щодо рідкоземельних металів

    Зеленський відмовився підписати меморандум про співпрацю зі США щодо рідкоземельних металів

    Під час Мюнхенської конференції з безпеки президент України Володимир Зеленський несподівано відмовився підписати меморандум про співпрацю зі США щодо видобутку рідкоземельних металів. Про це включився політичний учасник The Washington Post Джош Рогін у соцмережі X, посилаючись на американських конгресменів, які взяли участь у зустрічі.

    Згідно з пропозицією, Вашингтон отримав би 50% від усіх майбутніх запасів мінералів в Україні, але без жодних гарантій безпеки для Києва.

    «Зеленський чемно відмовився підписувати це», – написав він у своїй колонці.

    За даними джерел, США хотіли отримати доступ до стратегічних ресурсів України, які є важливими для розвитку технологій, зокрема у сфері електроніки, оборони та альтернативної енергетики.

    Однак, офіційний Київ наполягає на тому, що такі домовленості мають супроводжуватися чіткими гарантіями безпеки для України.

    «Наші команди продовжуватимуть працювати над документом. Ми готові якомога швидше рухатися до справжнього та гарантованого миру. Ми глибоко цінуємо рішучість президента Трампа, який може допомогти зупинити війну та забезпечити правосуддя та гарантії безпеки для України», – заявив Зеленський після переговорів.

    Питання рідкісноземельних металів також обговорювалося під час зустрічі Зеленського з віцепрезидентом США Джеєм Ді Венсом. Однак домовленостей досягти не вдалося.

    Київ наполягає, що доступ до українських природних ресурсів має бути частиною ширшого пакету стратегічного партнерства, що включає:

    • Безпекові гарантії з боку США
    • Подальшу військову допомогу
    • Захист економічних інтересів України

    Чому ця угода важлива для США?

    Рідкісноземельні метали є критично важливими для високотехнологічної промисловості США. На сьогодні Китай контролює близько 70% світового ринку цих ресурсів, і Вашингтон прагне зменшити залежність від Пекіна.

    Україна ж володіє значними запасами рідкісноземельних металів, що може зробити її ключовим гравцем у цій сфері.

    Нагадаємо, раніше Зеленський заявляв, що Україна готова до спільного видобутку корисних копалин із західними партнерами, зокрема зі Сполученими Штатами. Глава держави наголосив, що доступ до українських родовищ мають отримати ті країни, які підтримують Україну у війні з Росією.

  • Олаф Шольц: Ресурси України потрібні їй самій

    Олаф Шольц: Ресурси України потрібні їй самій

    Канцлер Німеччини Олаф Шольц розкритикував ініціативу президента США Дональда Трампа, який запропонував пов’язати фінансову допомогу Україні з поставками рідкісноземельних металів. Про це Шольц заявив після неформального оборонного саміту ЄС у Брюсселі 3 лютого.

    Ці ресурси країни нам слід би використати для фінансування всього того, що знадобиться після війни

    – сказав Шольц.

    За його словами, “було б дуже егоїстично та егоцентрично” використати отримані гроші зараз для фінансування підтримки оборони.

    Шольц наголосив, що у майбутньому Україні знадобиться сильна армія, а також фінансування відновлення країни.

    “Це великі завдання, якщо зважити на величезні руйнування, які відбуваються в Україні. І саме тому я думаю, що було б краще, якби ресурси України були використані для хорошого майбутнього”, – додав канцлер Німеччини.

    Раніше того ж дня Трамп заявив, що допомога Україні буде продовжена, якщо та пообіцяє постачати до США рідкісноземельні метали. “Ми хочемо укласти угоду з Україною, у межах якої вони забезпечуватимуть те, що ми їм даємо, своїми рідкісноземельними металами та іншими речами”, – сказав він.

    На уточнююче питання, чи хоче Трамп, щоб Київ постачав ресурси Вашингтону, президент США відповів ствердно, зазначивши, що “хоче мати гарантії” постачання рідкісноземельних металів, і вказавши, що Україна вже готова до цього. За словами глави Білого дому, він хоче, щоб Київ “компенсував” Вашингтону “майже 300 млрд доларів” наданої підтримки.