72-га механізована бригада Збройних сил України, що вже 20 місяців обороняє стратегічно важливий район Вугледара, стикається з серйозними ризиками відрізання. За інформацією Forbes, бригада, чисельністю близько двох тисяч військових, перебуває на межі виснаження через тривалі бойові дії.
Тепер «російська 40-та бригада морської піхоти та інші бригади і полки тепер намагаються обійти її і відрізати. І вони повільно досягають успіху».
Видання пише, що поповнень для українських сил, які обороняють Вугледар, немає, оскільки «ЗСУ одночасно атакують у Курській області й обороняються на сході та півдні. Вони розтягнуті до межі».
Forbes наводить приклад найбільш оснащеної бригади – 47-ї, яку забезпечували БМП «Бредлі».
«Після 15 місяців боїв бригада була виснажена і, нарешті, цього місяця відійшла від лінії фронту, незважаючи на брак добре оснащених бригад для її заміни», – пише видання.
Раніше повідомлялося, що росіяни прорвали оборону ЗСУ на захід від Вугледара і вже увійшли на околиці міста.
Українське угруповання біля селища Невельське, що розташоване неподалік від передмістя Донецька, стикається з серйозним ризиком потрапляння в оточення. Російська армія, за даними військових експертів, знаходиться на відстані приблизно 5 км від замикання цього потенційного “котла”, що може серйозно ускладнити ситуацію для Збройних Сил України.
Ситуація тут почала погіршуватися наприкінці серпня, коли російські війська, впершись в українську оборону біля Покровська і Селидового, раптово розвернули свій рух на південь.
Стрімко рухаючись до міста Курахове, вони почали відрізати український гарнізон, що стоїть східніше – між Невельським, Гірником і Красногорівкою.
Для того, щоб замкнути цей “котел”, армія РФ одночасно наступає з півночі і південного сходу. Станом на 16 вересня “горловина” цього виступу складає близько 5 км.
Російські воєнні телеграм-канали вже декілька разів повідомляли, що Україна вивела свій гарнізон, щоб уникнути оточення. Але цього, вочевидь, так і не сталося.
ВВС Україна звернулось до речників оперативних угруповань військ “Таврія” і “Хортиця” з проханням прокоментувати ситуацію біля Невельського.
Як уникнути оточення
Український військовий аналітик групи “Інформаційний спротив” Костянтин Машовець називає ситуацію в цьому районі “загрозливою”, яка може перерости в “катастрофічну”.
За його даними, російська армія з південного фасу цього виступу просунулась по напрямках з Красногорівки на села Гостре і Олександропіль.
На північному фасі ЗС РФ вже окупували село Галицинівка і ведуть бої за Желанне Перше та Українськ.
Міноборони Росії 14 вересня заявило, що захопило село Желанне Перше. Українські джерела поки що цього не підтверджують.
Втрата цього населеного пункту означатиме, що майже всі основні шляхи постачання українського угруповання біля Невельського опинилися під контролем противника. Виходити з оточення можливо буде лише польовими дорогами, при цьому перетинаючи річку Вовчу.
“Якщо противник продовжить просування на цьому відтинку, воно цілком може набути катастрофічного характеру для всього флангу нашого угрупування, яке оперує південно-східніше Покровська”, – наголошує Машовець.
Водночас він зауважує, що цей задум РФ “не є таємницею для українського командування”. Поки ЗСУ продовжують утримувати район Гірник – Желанне Друге – Олександропіль – Курахівка це забезпечує сталість їхньої оборони по річці Вовча в районі переправ, наголошує експерт.
Автор фото,Getty Images
Підпис до фото,Українська армія стримує наступ росіян біля Покровська і Селидового
Тобто це дає можливість не лише постачати угруповання біля Невельського, але й оперативно вивести його у разі необхідності.
Ба більше, Машовець пише, що передові підрозділи ЗСУ вже почали організовано та поступово відходити з цього плацдарму, ведучи ар’єргардні бої з противником.
Раніше аналітик писав про величезну диспропорцію сил сторін на цій ділянці фронту. За його словами, Невельський плацдарм з українського боку тримає лише декілька батальйонів “неповного складу”. Протистоїть їм армійський корпус РФ (може налічувати від 15 до 30 тисяч бійців).
Відповідно, в таких умовах тримати позиції надзвичайно складно. Але і вивести з оточення невеликий за чисельність гарнізон простіше.
Який план у російської армії на Донбасі
В українському командуванні кажуть, що РФ не полишила плани наступу на Покровськ і зараз саме займається укріпленням флангів свого угруповання.
“Вони намагаються зміцнити фланги, щоб підійти ближче до Покровська, напівоточити його, а потім почати стирати місто дощенту”, – розповідає кореспонденту ВВС Абдужалілу Абдурасулову майор Сергій Цехоцький з 59-ї бригади.
Автор фото,59 ОМБР ім. Якова Гандзюка
Підпис до фото,Артилерія 59-ї мотопіхотної бригади ЗСУ відбиває штурм росіян наприкінці серпня. Цей підрозділ утримує позиції біля Невельського і Красногорівки
Підполковник Олег Дем’яненко, який командує танковим батальйоном 110-ї бригади, також каже, що російські війська зараз просуваються з флангів, замість прямого штурму Покровська.
Однак він стверджує, що зараз росіяни зосереджені здебільшого на південному фланзі – це Курахівський напрямок.
Російські війська атакують українські позиції невеликими групами і часто без бронетехніки, кажуть військові.
“Вони посилають двох-трьох людей, які намагаються дістатися до певної точки на полі, — пояснює Цехоцький. — Потім інші також намагаються дістатися до цієї точки. І коли в них там збирається 10-15 осіб, то вони намагаються атакувати нас”.
Автор фото,Getty Images
Підпис до фото,Цивільні терміново евакуйовуються з Покровська і сусідніх населених пунктів через стрімкий наступ російської армії
Район Курахового складний як для оборони, так і для наступу, тому що він рівнинний, каже Назар Войтенков з 33-ї бригади.
“Ми постійно обстрілюємо поля. Росіяни втрачають тут транспорт і людей”.
За його словами, його бригада успішно утримує позиції на передовій.
Курахове пов’язане з Покровськом дорогами, які є частиною інфраструктури для переміщення військ і постачання на лінії фронту.
Якщо росіяни візьмуть це місто, то вони можуть піти на північ, щоб атакувати Покровськ з нового напрямку, каже аналітик DeepState Роман Погорілий.
Інша можливість полягає в тому, що вони можуть атакувати з тилу українські війська у Вугледарі, додає він. Це місто на південній ділянці лінії фронту на Донбасі, яке росіяни намагалися захопити з початку свого повномасштабного вторгнення.
На початку осені армія РФ посилила свій натиск на Вугледарському напрямку, захопила населені пункти на схід і захід від міста та близька до того, щоб обмежити шляхи постачання українського гарнізону.
Військовий експерт Костянтин Машовець з «Інформаційного спротиву» повідомив про критичну ситуацію в Харківській області. За його даними, армія Російської Федерації наближається до перерізання важливої транспортної артерії, що з’єднує Борову та Куп’янськ.
За його даними, за останній тиждень росіяни зуміли істотно розширити своє вклинення в районі Піщаного, до Кругляківки і Колесниківки залишається близько трьох км. Карта Deep State підтверджує просування росіян на цій ділянці за минулу добу.
«Якщо нічого не зміниться, а я поки що не бачу до того якихось підстав, противник, вочевидь, протягом якогось найближчого часу зуміє вийти на лівий берег річки Оскіл на відрізку Глушківка – Кругляківка і в такий спосіб розріже наш плацдарм на р. Оскіл на дві частини: меншу, північну (Куп’янську) і більшу, південну (Борову)», – коментує Машовець.
Також у РФ є просування на ділянці між Синьківкою і залізницею, що веде з півночі на Куп’янськ-Вузловий.
Україна і Росія почали розглядати тактику використання танків через загрозу, які представляють дешеві дрони. Згідно з повідомленням The Wall Street Journal, дрони, здатні знищити або серйозно пошкодити бронетехніку, змусили обидві сторони стати більш економічним і обережним при використанні танків на полі бою.
Дрони знищили або пошкодили 6 з 31 переданих Україні американських Abrams, 12 з 18 нових моделей німецьких Leopard. Зараз їх використовують рідше і дуже обережно, оскільки сховатися від безпілотників на полі бою майже неможливо.
Таким чином колись «королі» воєн відійшли на другий план, і сторони шукають їм нове застосування. Зараз танки частіше ведуть прихований вогонь і потім швидко відступають.
Обидві сторони захищають свої танки від безпілотників металевими клітинами навколо вежі, яка має тонку броню і стає вразливою ціллю для дрона.
Їхній досвід переймають і треті країни, зокрема США. Американці прагнуть використовувати легші метали, щоб зробити свої танки більш маневреними, ставлять глушилки від дронів, всіляко намагаються утруднити їхнє виявлення і додають систему, яка стріляє невеликими вибуховими боєприпасами, коли виявляє загрозу в повітрі.
Однак американські чиновники кажуть, що вони б використовували танки в поєднанні з авіацією і ППО, чого не робить Україна, і вони були б більш захищені.
Українські командири та офіцери повідомили CNN про значні проблеми з моральним духом та дезертирством у Збройних силах України, особливо в піхотних підрозділах на сході країни, зокрема під Покровськом. Ці труднощі стали серйозним викликом для військових і можуть вплинути на ефективність бойових операцій.
Шестеро українських офіцерів, які беруть участь у бойових діях або нещодавно залишили свої підрозділи, підтвердили, що дезертирство і непокора стають дедалі більш поширеними явищами серед нещодавно мобілізованих солдатів. Офіцер Діма, один із колишніх командирів, залишив посаду після втрат у своєму підрозділі. За його словами, він більше не міг спостерігати, як гинуть його люди (за його словами, з 800 осіб, які були в його підпорядкуванні, загинули або були важко поранені більше половини).
Протистояння з Росією, що триває два з половиною роки, сильно виснажило українські війська. Підкріплення надходять нерегулярно, що викликає деморалізацію серед солдатів. Особливо важка ситуація склалася на передових позиціях, де підрозділи ЗСУ опиняються в умовах постійного обстрілу й атаки безпілотників.
Командири на лінії фронту зазначають, що багато мобілізованих солдатів відмовляються повертатися на позиції після першої ротації. «Вони або залишають свої позиції, або намагаються піти з армії», – розповів один із командирів, який побажав залишитися анонімним.
«Не всі мобілізовані солдати залишають свої позиції, але більшість – так. Коли сюди приходять нові хлопці, вони бачать, як тут важко. Вони бачать багато ворожих безпілотників, артилерії та мінометів. Вони виїжджають на позиції один раз і, якщо виживають, більше не повертаються. Вони або залишають свої позиції, або відмовляються йти в бій, або намагаються знайти спосіб піти з армії», – розповів CNN один із командирів підрозділу, що воює зараз у Покровську.
Офіцер Сергій Цехоцький з 59-ї мотопіхотної бригади повідомив, що ротація солдатів має відбуватися кожні три-чотири дні, але інтенсивне використання безпілотників противником ускладнює пересування і часом змушує бійців залишатися на позиціях до 20 днів.
За даними українського парламенту, за перші чотири місяці 2024 року було порушено майже 19 000 кримінальних справ проти солдатів, які залишили свої пости або дезертирували. Однак їхня реальна кількість набагато більша, оскільки часто командири намагаються вирішувати ці питання неформально, переконуючи солдатів повернутися на службу без покарання.
Український військовий паблік Deep State підтвердив, що російські війська здійснили просування в селі Стельмахівка Луганської області. Це підтверджує інформацію, яка надійшла напередодні від Міністерства оборони Російської Федерації про захоплення цього населеного пункту.
Однак, судячи з карти укранського пабліка, противник не контролює повністю його територію. Хоча й зміг вийти на західні околиці, розрізавши українську оборону на півночі та півдні Стельмахівки.
При цьому росіяни просунулися північніше – в районі Піщаного. Причому просування йде не в бік річки Оскіл, до якої там залишилося п’ять кілометрів, а на південь.
І, судячи з конфігурації карти, у РФ можуть спробувати витіснити українські війська з південного флангу свого наступу до Оскола. Ймовірно, зустрічними ударами з боку Піщаного і Стельмахівки.
Російські війська прорвали основні лінії оборони на сході від Покровська. Відповідні дані повідомив військовий аналітик німецької газети Bild Юліан Рьопке.
За інформацією Рьопке, після швидкого захоплення двох сіл на сході російські війська продовжили наступ, увійшовши в Новогродівку та просуваючись територією колишнього міста з населенням 14 000 осіб у Донецькій області. Це є свідченням того, що на сході від Покровська більше немає укріпленої української лінії оборони.
«Лише через кілька днів після захоплення двох сіл на сході російські війська увійшли в Новогродівку і просуваються територією колишнього міста з населенням 14 000 осіб у Донецькій області. Ще один ознака того, що на сході від Покровська більше немає укріпленої української лінії оборони», — написав журналіст у соцмережі X.
Він також зазначив, що тепер росіянам не потрібно руйнувати міста перед тим, як штурмувати їх, оскільки у ЗСУ не вистачає особового складу.
«Росії більше не потрібно знищувати міста перед тим, як штурмувати їх своїми військами. Оборона просто занадто слабка для цього. Через швидкість вашого власного просування ви більше не можете цього робити», — заявив Рьопке, навівши приклад відео бою з українським танком у невстановленому населеному пункті.
Збройні Сили України (ЗСУ) розпочали штурм будівлі жіночої колонії в селі Мала Локня, що в Курській області, яка була перетворена російськими військовими на стратегічну укріплену позицію. Про це повідомляє німецьке видання Bild.
Село Мала Локня розташоване приблизно за 14 км від кордону з Україною і наразі майже повністю оточене українськими підрозділами. Російські військові перетворили жіночу колонію на “фортецю”, організувавши в її приміщеннях барикади та вогневі позиції. Сторожові вежі колонії використовуються як постійні вогневі точки, а масивні будівлі забезпечують додатковий захист від атак ЗСУ.
ЗСУ активно використовують німецькі броньовані машини піхоти Marder для обстрілу укріплених позицій, а також безпілотники для атак на сторожові вежі, що розташовані біля входу в колонію.
Інформації про те, чи залишаються всередині колонії близько 200 засуджених жінок, поки що немає. Відомо лише те, що ця ситуація створює додаткові складнощі для операцій ЗСУ, адже оборонні позиції в колонії суттєво ускладнюють просування українських військ.
Останні повідомлення з російських військових пабліків вказують на те, що Україна знищила третій і останній стаціонарний міст через річку Сейм у Курській області. Цей міст, розташований у районі села Кариж Глушківського району, був зруйнований, хоча українська сторона ще не підтвердила цю інформацію.
Міст зруйновано в районі села Кариж Глушківського району. Днями було знищено міст у сусідньому Званому.
Як ми вже повідомляли, удари по мостах ЗСУ ведуть із метою перешкодити РФ перекидати підкріплення на південний берег Сейму. І насичувати ними лінію фронту, яка проходить на схід від Апанасівки-Снагість і на захід від Глушково Тьоткіно.
Російські військові пабліки пишуть, що армія РФ уже навела через річку понтонні переправи, а тому руйнування мостів на логістиці російських підрозділів поки критично не позначається.
Військовий експерт Микола Ворошнов попереджає про критичну ситуацію на фронті, вказуючи на швидке просування армії Російської Федерації в районі Селидового. За його словами, російські війська вже знаходяться лише за 6 км від цього стратегічно важливого міста, що може суттєво ускладнити оборону Курахового.
“Довго й ефективно обороняти місто надзвичайно важко через складнощі ландшафту. Коли дійдуть до траси, то штурм міста буде швидшим за зачистку Суджі. Ворог перейшов трасу Вугледар-Мар’їнка і закріпився на наших колишніх позиціях. Падіння Селидового загрожує насамперед обороні міста Курахове, яке мало би прикриватися саме з висот із напрямку Селидового, і це угруповання мало би бути відсіченим досить великим водосховищем”, – пише Ворошнов.
Також, за його оцінкою, є загроза напівоточення угруповання у Вугледарі, якщо РФ вдасться захопити низку важливих об’єктів уздовж траси Вугледар-Мар’їнка.
Фактично Ворошнов підтверджує, що наступ РФ на покровському напрямку, який наразі йде більше не на захід, у бік Мирнограда, а на південний захід, глобально в напрямку Врем’ївського виступу, має на меті обійти із заходу другу лінію української оборони на всьому донецькому фронті від Очеретиного до Вугледара.
