Daypolitico

Позначка: російсько-українська війна

  • Катування, російська колонія та майже сім років вироку: США повертають учителя, якого викрали в Ізюмі

    Катування, російська колонія та майже сім років вироку: США повертають учителя, якого викрали в Ізюмі

    Росія 21 жовтня звільнила 74-річного громадянина США Стівена Габбарда, якого російські військові затримали у квітні 2022 року в окупованому Ізюмі Харківської області. Американець провів у російському ув’язненні понад чотири роки та отримав вирок у шість років і десять місяців колонії за звинуваченням у нібито участі в бойових діях на боці України. Його родина й адвокат відкидали обвинувачення, а близькі повідомляли про катування та голодування під час ув’язнення. Звільнення відбулося після особистого звернення Дональда Трампа до Володимира Путіна та збіглося з новим раундом американсько-російських переговорів.

    Про звільнення повідомили Reuters та Associated Press.

    Російський президент Володимир Путін оголосив про рішення під час зустрічі зі спеціальним представником президента США Стівом Віткоффом у Санкт-Петербурзі.

    За словами Путіна, звільнений американець уже перебував в аеропорту Пулково та готувався повернутися додому.

    Трамп особисто попросив Путіна звільнити американця

    Як повідомляють американські ЗМІ, президент Дональд Трамп порушив питання звільнення Габбарда під час попередньої телефонної розмови з Путіним.

    20 жовтня Трамп підтвердив журналістам, що тривалий час обговорював цю справу з російським керівником.

    Він натякнув, що найближчим часом можуть з’явитися важливі новини щодо долі американського громадянина.

    Наступного дня Москва оголосила про його звільнення.

    Трамп підтвердив, що Габбард повертається додому, і наголосив, що Сполучені Штати не передавали Росії інших ув’язнених у відповідь.

    За повідомленням Reuters, американський президент заявив, що для звільнення не знадобився обмін.

    Водночас повних деталей переговорів, які передували цьому рішенню, сторони не оприлюднили.

    Ким є Стівен Габбард і чому він жив в Україні

    Стівен Габбард — колишній викладач англійської мови зі штату Мічиган.

    Він народився у США, здобув магістерський ступінь з англійської мови, а також свого часу служив у Військово-повітряних силах та Національній гвардії Сполучених Штатів.

    Значну частину життя Габбард прожив за межами батьківщини.

    Близько 25 років він працював викладачем англійської мови в Японії, пізніше мешкав на Кіпрі.

    У 2014 році американець переїхав до Ізюма на Харківщині разом зі своєю українською партнеркою.

    За словами його сестри Патрісії Габбард Фокс, чоловік жив досить скромно, отримував невелику пенсію та не мав широкого кола знайомих.

    Коли Росія розпочала повномасштабне вторгнення в Україну, він залишався в Ізюмі.

    Як російські військові затримали американського вчителя

    У квітні 2022 року російські війська окупували Ізюм.

    Саме в цей період Габбард опинився в російському полоні.

    Москва згодом стверджувала, що американець нібито вступив до підрозділу територіальної оборони України.

    За версією російської прокуратури, він отримав військову підготовку, зброю та погодився брати участь у бойових діях за грошову винагороду.

    Російська сторона також заявляла, що американець нібито чергував на українському військовому блокпості.

    Однак адвокат Габбарда Мартін Де Лука повідомляв Reuters, що його клієнт заперечував участь у будь-якому військовому підрозділі.

    Родичі також ставили під сумнів звинувачення.

    За словами сестри, Габбард не був людиною, яка прагнула брати участь у бойових діях.

    Reuters окремо зазначало, що не змогло незалежно встановити всі обставини його захоплення.

    Російський суд засудив Габбарда майже на сім років

    У жовтні 2024 року Московський міський суд визнав американця винним за звинуваченням у найманстві.

    Судове засідання відбувалося в закритому режимі.

    Габбарду призначили покарання у вигляді шести років і десяти місяців позбавлення волі.

    Російські державні медіа повідомляли, що американець визнав провину.

    Однак його адвокат і сім’я ставили під сумнів достовірність таких повідомлень.

    Захист наполягав, що Габбард не служив у Збройних силах України та не брав участі в бойових діях.

    У січні 2025 року Державний департамент США офіційно визнав американця неправомірно затриманим.

    Такий статус означав, що Вашингтон розглядав його ув’язнення не як звичайну кримінальну справу, а як випадок, який потребував спеціальних дипломатичних зусиль.

    Родичі повідомляли про побиття та голодування

    Особливе занепокоєння викликали умови утримання літнього американця в російських місцях позбавлення волі.

    Родичі Габбарда неодноразово заявляли про жорстоке поводження з ним.

    Його сестра Патрісія Габбард Фокс у відкритому зверненні до Дональда Трампа стверджувала, що брат зазнавав побиття, катувань і тривалого обмеження харчування.

    Правозахисні організації також висловлювали занепокоєння його станом здоров’я та умовами утримання.

    За даними Reuters, сестра впізнала брата на відеозаписах допитів, один з яких демонстрував фізичне насильство щодо чоловіка зі зв’язаними руками.

    Агентство водночас зазначало, що не змогло незалежно перевірити час і місце запису цих відео.

    Повного незалежного медичного висновку щодо наслідків перебування Габбарда в ув’язненні станом на момент звільнення оприлюднено не було.

    Звільнення відбулося під час переговорів Путіна з Віткоффом

    Повернення Габбарда збіглося з черговим візитом спеціального представника президента США Стіва Віткоффа до Росії.

    21 жовтня він прибув до Санкт-Петербурга для зустрічі з Путіним.

    Однією з головних тем залишалися можливості дипломатичного врегулювання російсько-української війни.

    Напередодні Віткофф взяв участь у переговорах з українськими та європейськими представниками в Осло.

    За повідомленнями ЗМІ, американська сторона підготувала пропозиції щодо можливого припинення вогню.

    На зустрічі в Санкт-Петербурзі Віткофф подякував Путіну за звільнення Габбарда.

    Втім, факт повернення американського громадянина не означає досягнення домовленості про завершення війни.

    Росія продовжує бойові дії проти України, а ключові питання можливого мирного врегулювання залишаються невирішеними.

    Чи був це обмін ув’язненими між США та Росією

    Американська адміністрація наголошує, що звільнення Габбарда не було частиною класичного обміну полоненими.

    Трамп заявив, що Сполучені Штати нічого не передавали Росії натомість.

    Однак це не дозволяє встановити, чи обговорювали сторони інші дипломатичні питання під час переговорів.

    Звільнення відбулося на тлі поступового зближення Вашингтона й Москви з окремих економічних питань.

    Зокрема, адміністрація Трампа тимчасово послабила визначені санкційні обмеження на операції з російським дизельним пальним.

    Кремль також заявив про намір відновити постачання дизеля до американського ринку.

    Водночас публічних доказів того, що звільнення Габбарда було безпосередньою умовою будь-якої паливної угоди, немає.

    Що відомо про повернення Габбарда додому

    Станом на 21 жовтня Росія підтвердила звільнення Стівена Габбарда.

    За словами Путіна, після виходу з місця ув’язнення американець перебував в аеропорту Пулково в Санкт-Петербурзі.

    Президент США Дональд Трамп повідомив, що він прямує додому та незабаром зможе возз’єднатися з родиною.

    Таким чином, після понад чотирьох років російського ув’язнення 74-річний американський вчитель отримав можливість повернутися до США.

    Його історія знову привернула увагу до долі цивільних іноземних громадян, яких російські військові затримували на окупованих територіях України, та до питання дотримання прав людини в російській пенітенціарній системі.

  • Glovo перевіряє інформацію про росіян-кур’єрів у Києві після заяви бійця 425-го полку

    Glovo перевіряє інформацію про росіян-кур’єрів у Києві після заяви бійця 425-го полку

    Боєць 425-го окремого штурмового полку з позивним «Киянин» заявив, що двоє громадян РФ нібито змогли перетнути лінію бойових дій у Сумській області, дістатися до Києва та протягом кількох місяців працювати кур’єрами служби доставки. Офіційного підтвердження цієї історії від правоохоронних органів наразі немає.

    За словами військового, чоловіки начебто не мали ані документів, ані грошей, однак попутками доїхали до столиці. Після цього вони, за його версією, влаштувалися кур’єрами та близько трьох місяців вільно пересувалися Києвом. Згодом чоловіки нібито заробили гроші, придбали телефони та спробували виїхати з України в напрямку Білорусі, де їх і затримали.

    Окремо «Киянин» розповів ще про один випадок: росіянин нібито безперешкодно пересувався електричкою у Дніпропетровській області, а увагу до себе привернув лише під час спроби розрахуватися карткою російського Сбербанку. Військовий використав ці історії як аргумент для критики контролю в тилових регіонах.

    Після розголосу у Glovo відреагували на заяви військовослужбовця. У компанії наголосили, що станом на зараз жодних підтверджень озвученим твердженням немає. Водночас сервіс заявив про готовність співпрацювати з правоохоронцями для встановлення всіх обставин.

    У Glovo також зазначили, що залучення кур’єрів передбачає перевірку документів. За інформацією компанії, кандидат повинен завантажити паспорт або ID-картку, а документи додатково перевіряють під час очної співбесіди. Виплати кур’єрам здійснюють на рахунки в українських банках.

    Водночас Національна поліція станом на момент публікації окремо цю історію не підтверджувала. Тому твердження про те, що затримані чоловіки справді були російськими військовими і працювали саме кур’єрами Glovo, поки залишається заявою військовослужбовця, а не встановленим правоохоронцями фактом.

    Історія викликала резонанс саме через те, що кур’єрська робота передбачає постійне пересування містом і доступ до великої кількості адрес. Однак до появи офіційних результатів перевірки робити висновки про реальний масштаб інциденту передчасно.

     

  • КНДР перетворює війну проти України на полігон: у Києві попередили про небезпечні плани Пхеньяна

    КНДР перетворює війну проти України на полігон: у Києві попередили про небезпечні плани Пхеньяна

    Північна Корея використовує участь у війні Росії проти України не лише як спосіб підтримати Москву, а й як можливість отримати унікальний бойовий досвід, якого її армія десятиліттями не мала. У Центрі протидії дезінформації РНБО попереджають, що отримані знання Пхеньян потенційно може використати у майбутньому на Корейському півострові. На цьому тлі Україна повідомляє про плани Росії залучити ще десятки тисяч громадян КНДР до виконання військових завдань.

    Керівник Центру протидії дезінформації Андрій Коваленко заявив, що КНДР зацікавлена у здобутті досвіду сучасної війни саме для того, щоб надалі мати змогу застосувати його у власних військових сценаріях. За його оцінкою, Пхеньян може бачити сприятливу для себе міжнародну ситуацію та розглядати нинішній період як своєрідне «вікно можливостей». Це саме оцінка українського посадовця, а не підтверджене рішення Північної Кореї про початок нової війни.

    Однак сама теза про накопичення Пхеньяном бойового досвіду має підтвердження не лише з українського боку. Представники американських військових 10 серпня заявили, що участь північнокорейських підрозділів у бойових діях уже дала армії КНДР практичний досвід сучасної війни та посилила її можливості. Цей фактор враховуватимуть Сполучені Штати та Південна Корея під час щорічних навчань Ulchi Freedom Shield, які цього року триватимуть з 17 до 27 серпня.

    Для армії Північної Кореї це надзвичайно важливий досвід. До відправлення військових у Росію її особовий склад не мав масштабної практики бойових дій проти сучасної армії, яка використовує FPV-дрони, розвідувальні безпілотники, системи радіоелектронної боротьби, високоточну артилерію, супутникову розвідку та цифрові системи управління. На російсько-українській війні північнокорейські військові зіткнулися саме з таким середовищем.

    Перший великий контингент військових КНДР прибув до Росії ще у 2024 році. За даними України, Південної Кореї та західних країн, йшлося приблизно про 12–14 тисяч військових, значна частина яких була залучена до бойових дій у Курській області. Згодом Пхеньян офіційно визнав участь своїх військових у війні на боці Росії. На відкритті меморіалу загиблим у квітні 2026 року Кім Чен Ин публічно вшанував військовослужбовців КНДР, які воювали разом із російською армією. За оцінками західних, українських та південнокорейських джерел, втрати північнокорейського контингенту були значними.

    Тепер масштаби співпраці можуть зрости ще більше. Президент України Володимир Зеленський заявив, що Росія планує залучити від 30 до 50 тисяч додаткових громадян Північної Кореї для виконання завдань на російській території. Це суттєво перевищує чисельність першого контингенту. Reuters 9 серпня повідомило, що оцінка у 50 тисяч є вищою за попередній український прогноз у приблизно 30 тисяч осіб.

    Важливо, що співпраця Москви та Пхеньяна вже давно не обмежується лише живою силою. Українська розвідка повідомляла про розгортання в Росії північнокорейського ракетного підрозділу. За наявними оцінками, йдеться про можливість постачання до 120 балістичних ракет і шести пускових установок. Такі засоби можуть бути використані Росією для подальших ударів по Україні.

    Крім того, Північна Корея вже передавала Росії значні обсяги боєприпасів та балістичних ракет. Для Пхеньяна цей обмін має подвійний ефект: Москва отримує необхідні для ведення війни ресурси, а КНДР — доступ до реальних даних про застосування власної зброї проти західних систем ППО та можливість побачити її сильні й слабкі сторони у бойових умовах.

    Саме цей аспект викликає особливе занепокоєння у Південній Кореї, Японії та США. Кожен запуск північнокорейської ракети Росією фактично дає конструкторам КНДР інформацію, яку надзвичайно складно отримати під час полігонних випробувань: поведінку ракети на реальній бойовій траєкторії, ефективність систем наведення, можливість подолання протиповітряної оборони та наслідки застосування бойової частини.

    Не менш цінним є досвід піхотних підрозділів. Сучасна війна в Україні суттєво відрізняється від сценаріїв, на яких десятиліттями будувалася підготовка армії КНДР. Масове використання невеликих FPV-дронів перетворило навіть пересування окремих військовослужбовців та бронетехніки поблизу фронту на надзвичайно небезпечне завдання. Водночас системи РЕБ, дрони-ретранслятори, наземні роботизовані комплекси та постійна повітряна розвідка змушують армії швидко змінювати тактику.

    Військові КНДР також отримують досвід розмінування територій, протидії безпілотникам та роботи із сучасними вибуховими пристроями. Російські військові раніше демонстрували північнокорейських саперів у Курській області, де ті проходили додаткову підготовку та працювали з російським обладнанням для розмінування.

    Американські та південнокорейські військові вже прямо говорять про необхідність адаптувати власну підготовку до цих змін. Під час Ulchi Freedom Shield союзники планують враховувати нові загрози, зокрема безпілотники, кібератаки та перешкоджання GPS. Представники американського командування наголошують, що північнокорейські військові отримали практичний бойовий досвід, який потенційно змінює рівень загрози на Корейському півострові.

    Для України поглиблення військової співпраці між Москвою та Пхеньяном має ще один небезпечний вимір. Президент Зеленський звернувся до Південної Кореї із закликом посилити допомогу українській протиповітряній обороні та запропонував ширшу співпрацю у сфері безпілотних технологій. За його словами, те, що Північна Корея отримує від війни сьогодні, у майбутньому може бути використано безпосередньо проти Південної Кореї.

    Водночас говорити про неминучу агресію КНДР проти Південної Кореї підстав наразі немає. Заява Андрія Коваленка про можливе «вікно можливостей» є оцінкою ризику. Але сам факт того, що Північна Корея отримала можливість випробувати своїх солдатів, командирів і озброєння в найбільш технологічній великій війні останніх десятиліть, уже змінює безпекову ситуацію далеко за межами України.

    У цьому й полягає один із глобальних наслідків союзу Москви та Пхеньяна. Росія отримує солдатів, боєприпаси та ракети для продовження війни. Північна Корея натомість отримує те, що неможливо повноцінно відтворити на навчальному полігоні, — реальний досвід сучасної війни проти армії, озброєної значною кількістю західних систем. Саме тому те, що сьогодні відбувається на українському фронті та в Курській області, дедалі уважніше аналізують уже не лише в Києві чи Москві, а й у Сеулі, Токіо та Вашингтоні.

  • Тайвань різко збільшить оборонні витрати: бюджет уперше перевищить 1 трлн тайванських доларів

    Тайвань різко збільшить оборонні витрати: бюджет уперше перевищить 1 трлн тайванських доларів

    Кабінет міністрів Тайваню планує запропонувати збільшення оборонних витрат країни у 2027 році приблизно на 16%. У результаті військовий бюджет острова вперше перевищить позначку в 1 трильйон тайванських доларів.

    Про це повідомляє Reuters.

    За даними Центрального інформаційного агентства Тайваню, загальний запропонований обсяг оборонного бюджету перевищить 1,1 трильйона тайванських доларів. До цієї суми входитимуть не лише безпосередні витрати на збройні сили, а й фінансування берегової охорони, підтримка ветеранів та окремі спеціальні оборонні проєкти.

    Очікується, що оборонні витрати Тайваню у 2027 році, як і цьогоріч, перевищать 3% валового внутрішнього продукту країни. Офіційний документ із пропозицією щодо бюджету уряд має представити 20 серпня. Водночас детальні показники можуть бути оприлюднені під час останнього засідання Кабінету міністрів перед внесенням бюджетного проєкту.

    Збільшення фінансування відбувається на тлі зростання військового тиску з боку Китаю. Пекін вважає Тайвань частиною своєї території та не відмовляється від можливості застосування сили для встановлення контролю над островом. Тайванська влада, зі свого боку, категорично відкидає претензії Китаю та заявляє про необхідність самостійно зміцнювати обороноздатність.

    Тайвань останніми роками регулярно фіксує активність китайських військових літаків і кораблів поблизу острова. Пекін також проводить масштабні військові навчання, які передбачають відпрацювання дій навколо Тайваню.

    На цьому тлі Тайбей поступово збільшує витрати на модернізацію армії, розвиток власного озброєння та створення асиметричних спроможностей, які могли б ускладнити потенційну військову операцію Китаю.

    Важливим фактором для Тайваню є також позиція Сполучених Штатів. Вашингтон протягом останніх років закликає партнерів збільшувати витрати на власну оборону та бути здатними самостійно протистояти потенційним загрозам. Для Тайваню ці заклики мають особливе значення через його залежність від американської військової підтримки та постачання озброєння.

    Президент Тайваню Лай Цзін-де підтримав необхідність збільшення оборонних видатків. Його адміністрація зробила модернізацію збройних сил одним із ключових напрямів своєї політики та неодноразово заявляла про намір посилювати військовий потенціал острова.

    Одним із пріоритетів залишається розвиток власного військово-промислового комплексу. Зокрема, Тайвань працює над створенням підводних човнів власного виробництва, які мають посилити його здатність захищати морські підходи до острова.

    Паралельно Тайбей розширює можливості у сфері безпілотних технологій. Тайванська влада розглядає масове виробництво дронів як один зі способів посилити оборону країни та компенсувати потенційну перевагу Китаю в чисельності військової техніки.

    Особливу увагу Тайвань приділяє досвіду України у війні проти Росії. Українські військові активно використовують безпілотники різних типів, зокрема для розвідки, ураження цілей та протидії російському флоту. Тайбей вивчає цей досвід, оскільки потенційний конфлікт із Китаєм також може значною мірою залежати від застосування безпілотних систем.

    Раніше повідомлялося, що Тайвань планує виробляти мільйони дронів для власної оборони. Острів також зацікавлений у співпраці з компаніями, чиї технології вже використовуються у виробництві та застосуванні українських бойових безпілотників.

    Водночас військові витрати самого Китаю значно перевищують тайванські. У березні Пекін оголосив про збільшення оборонного бюджету на 2026 рік на 7% — до 1,91 трильйона юанів, що становить приблизно 283 млрд доларів.

    Китай при цьому продовжує масштабну модернізацію Народно-визвольної армії. Пекін розвиває військово-морський флот, будує нові авіаносці, розширює авіаційні можливості та вдосконалює ракетні системи. Китайські військові також регулярно здійснюють маневри навколо Тайваню.

    Політичні відносини між Пекіном і Тайбеєм залишаються напруженими. Китайська влада відмовляється вести переговори з президентом Лаєм Цзін-де та називає його “сепаратистом”. Тайванська влада наполягає, що майбутнє острова має визначатися його жителями, а не Пекіном.

    Для Тайваню досвід російсько-української війни став одним із ключових факторів під час планування оборони. Острів уважно вивчає перебіг бойових дій, зокрема ефективність дронів, морських безпілотних систем, протиповітряної оборони та асиметричної тактики.

    Збільшення оборонного бюджету до понад 1 трильйона тайванських доларів свідчить про те, що Тайбей готується до тривалого періоду військового та політичного тиску з боку Китаю. Водночас підвищення витрат понад 3% ВВП демонструє прагнення Тайваню відповідати закликам Вашингтона та посилювати власну спроможність стримувати потенційну агресію.

  • Зеленський попередив про приховану мобілізацію в РФ: Путін може готувати сотні тисяч військових

    Зеленський попередив про приховану мобілізацію в РФ: Путін може готувати сотні тисяч військових

    Президент України Володимир Зеленський заявив, що російське керівництво може готувати масштабну приховану мобілізацію населення. За його словами, Кремль намагається збільшити чисельність армії без формального оголошення нової хвилі мобілізації, використовуючи тіньові контракти та інші механізми залучення людей до війська.

    Про це Зеленський розповів в інтерв’ю ТСН.

    За словами президента, російський диктатор Володимир Путін розглядає можливість масового залучення нових військових, але водночас прагне уникнути політичних наслідків відкритого оголошення мобілізації. Для цього російська влада, за інформацією української сторони, може використовувати систему прихованого набору до армії, фінансові стимули, контракти та обмеження можливості громадян залишати територію країни.

    «Він думає, як свій народ обдурити. Тобто зробити масову мобілізацію, при цьому не оголосивши її. Зробити якісь тіньові контракти, блокувати кордони. Ми це бачимо, ми вже бачимо багато відповідних кроків», — заявив Зеленський.

    Президент наголосив, що збільшення кількості мобілізованих не означатиме автоматичного посилення російської армії без значних втрат. Навпаки, за його словами, чим більше людей Кремль відправлятиме на фронт, тим масштабнішими можуть бути втрати російських військових.

    Водночас Зеленський вважає, що потенційна мобілізація може мати для Кремля не лише військове, а й політичне значення. За його словами, Росія може використовувати збільшення чисельності своїх військ як інструмент тиску на Україну та європейські держави.

    Глава держави припустив, що Москва може демонструвати Заходу готовність залучити сотні тисяч людей до армії, створюючи таким чином враження підготовки до масштабного розширення війни.

    «Показати, що я мобілізую пів мільйона людей восени. І ці пів мільйона не факт, що я буду використовувати тільки в Україні», — передав Зеленський можливу логіку російського керівництва.

    За словами українського президента, така риторика може бути спрямована не лише проти України. Кремль може намагатися сформувати у європейських країнах уявлення про загрозу масштабного розширення війни, щоб змусити їх погоджуватися на вигідні Росії умови переговорів.

    Зеленський також наголосив, що Україна не має наміру погоджуватися на територіальні поступки як умову припинення бойових дій. Окремо він згадав ситуацію навколо Донбасу, який Москва прагне повністю окупувати.

    Президент заявив, що Київ не збирається самостійно залишати свої території, оскільки відсутні гарантії того, що після отримання контролю над Донбасом Росія не продовжить наступ.

    «Ніхто не гарантує, що ця людина не піде далі. Абсолютно ніхто це не гарантує і не готовий гарантувати», — наголосив Зеленський, говорячи про Путіна.

    На думку української сторони, саме тому будь-які домовленості про припинення війни повинні передбачати надійні гарантії безпеки. Без них навіть припинення бойових дій може стати лише паузою перед новою російською агресією.

    Окремо Зеленський розповів про військову співпрацю Росії та Північної Кореї. За його словами, Москва продовжує залучати військовослужбовців КНДР, які перебувають на території Росії та отримують практичний досвід ведення сучасної війни.

    Президент зазначив, що спочатку йшлося про сотні північнокорейських військових, потім їхня кількість зросла до тисяч, а тепер, за інформацією української сторони, може йтися про рішення розмістити в Росії від 30 до 50 тисяч військовослужбовців КНДР.

    Зеленський наголосив, що присутність північнокорейських військових має значення не лише для війни проти України. За його словами, військовослужбовці КНДР отримують досвід застосування сучасної зброї, ведення бойових дій та взаємодії з російськими військами.

    Український президент вважає, що отриманий досвід у майбутньому може бути використаний Північною Кореєю в інших потенційних конфліктах, зокрема в азійському регіоні.

    Таким чином, Київ розглядає військову співпрацю Москви та Пхеньяна як довгостроковий фактор безпеки, який виходить за межі безпосередньо російсько-української війни.

    Заява Зеленського пролунала на тлі повідомлень про те, що Росія продовжує шукати способи компенсувати втрати на фронті та підтримувати чисельність своїх підрозділів. Кремль уже використовує масштабний набір контрактників, підвищені виплати та інші фінансові стимули для залучення громадян до армії.

    Українська сторона неодноразово заявляла, що російська влада може намагатися уникнути повторення відкритої мобілізації, яка викликала значний суспільний резонанс у Росії у 2022 році. Натомість Москва може робити ставку на поступове збільшення кількості військовослужбовців через контрактну систему та інші форми прихованого залучення.

    Водночас твердження про підготовку саме масштабної мобілізації та плани щодо використання сотень тисяч нових військових є оцінкою української сторони. Незалежного підтвердження всіх озвучених Зеленським деталей наразі немає.

    За словами президента, потенційне збільшення російської армії потрібно розглядати не лише як спробу продовжити війну проти України, а й як елемент ширшої стратегії Кремля щодо тиску на європейські держави.

    Зеленський раніше також попереджав, що після накопичення значних військових ресурсів Москва може намагатися використовувати їх для демонстрації сили за межами українського фронту. Саме тому, на думку Києва, союзники мають враховувати не лише поточні бойові дії, а й потенційні наслідки нарощування російського військового потенціалу.

    На цьому тлі питання чисельності російської армії, участі військових КНДР та можливого нового набору людей до ЗС РФ залишатиметься одним із ключових факторів під час обговорення майбутнього припинення війни та гарантій безпеки для України.

  • Окупанти тиснуть дедалі сильніше: що відбувається біля Залізничного на Запорізькому напрямку

    Окупанти тиснуть дедалі сильніше: що відбувається біля Залізничного на Запорізькому напрямку

    Російські окупаційні війська продовжують активні наступальні дії на Запорізькому напрямку та змогли розширити зону свого контролю поблизу селища Залізничне Гуляйпільської громади. Про це свідчать оновлені дані аналітичного проєкту DeepState, який регулярно відстежує зміни на лінії фронту на основі відкритих джерел, геолокації та інформації з поля бою.

    Згідно з оновленням карти DeepState, російські підрозділи просунулися в районі Залізничного, що розташоване на Гуляйпільському напрямку Запорізької області. Аналітики зазначають, що останніми місяцями саме ця ділянка фронту залишається однією з найдинамічніших на південному театрі бойових дій. Просування не означає прориву української оборони, однак свідчить про збереження високої інтенсивності російських штурмових дій.

    За інформацією Генерального штабу Збройних сил України, протягом останніх тижнів російська армія значно збільшила кількість атак на Гуляйпільському напрямку. Якщо ще навесні кількість бойових зіткнень тут вимірювалася одиницями, то на початку липня українські військові фіксували до 25–30 російських штурмів на добу. Основними районами бойових дій залишаються Залізничне, Зелене, Варварівка, Мирне, а також прилеглі населені пункти.

    Військові експерти наголошують, що російське командування намагається використати чисельну перевагу та постійний тиск малими штурмовими групами для поступового розширення так званої сірої зони. Тактика передбачає безперервні атаки невеликих підрозділів, активне використання FPV-дронів, артилерії та керованих авіабомб. У результаті окупанти інколи отримують локальні тактичні успіхи, однак вони досягаються значними втратами особового складу та техніки.

    Аналітики DeepState вже не вперше повідомляють про зміни саме на цій ділянці фронту. Протягом останніх місяців карта бойових дій неодноразово оновлювалася після локальних просувань російських військ поблизу Гуляйполя та Залізничного. Водночас українські підрозділи регулярно проводять контратаки, не дозволяючи противнику швидко закріпитися або розвинути наступ у глибину Запорізької області.

    За оцінками Інституту вивчення війни (ISW), ситуація на Гуляйпільському напрямку залишається складною для обох сторін. Російські війська продовжують здійснювати спроби просування, однак мають труднощі із закріпленням нових позицій. Українські Сили оборони регулярно виявляють і знищують штурмові групи ще до їхнього виходу на основні оборонні рубежі, а також активно використовують безпілотники для контролю поля бою.

    Попри окремі локальні успіхи російської армії, Генеральний штаб ЗСУ підкреслює, що українські військові продовжують утримувати ключові оборонні позиції. Командування наголошує, що жодного оперативного прориву на Запорізькому напрямку противнику досягти не вдалося. Бої тривають із високою інтенсивністю, а українські підрозділи завдають росіянам значних втрат у живій силі та техніці.

    Водночас військові оглядачі звертають увагу, що Запорізький напрямок дедалі частіше з’являється у щоденних фронтових зведеннях. Якщо раніше основна увага була прикута до Покровського, Костянтинівського чи Лиманського напрямків, то зараз російське командування дедалі активніше намагається посилити тиск саме на південному театрі бойових дій. Однією з причин може бути прагнення скувати українські резерви та змусити командування ЗСУ перекидати додаткові сили до Запорізької області.

    Українські захисники продовжують вести оборонні бої та утримують більшість займаних рубежів. Військові закликають не робити поспішних висновків лише на основі оновлень інтерактивних карт, адже ситуація на фронті змінюється щодня. Карти DeepState відображають підтверджені зміни після їх перевірки, але не завжди показують поточний перебіг бойових дій у режимі реального часу.

    Найближчими днями саме Гуляйпільський напрямок може залишатися одним із найгарячіших на всій лінії фронту. Російська армія продовжує спроби покращити своє тактичне положення, тоді як українські Сили оборони стримують наступ і не дозволяють противнику реалізувати більш масштабний прорив у Запорізькій області.

  • Лукашенко запевнив, що не відправить армію в Україну, але зробив важливе застереження

    Лукашенко запевнив, що не відправить армію в Україну, але зробив важливе застереження

    Самопроголошений президент Білорусі Олександр Лукашенко заявив, що не має наміру направляти білоруських військовослужбовців для участі у війні проти України. Водночас він наголосив, що Білорусь продовжить виконувати союзницькі зобов’язання перед Росією та реагуватиме у випадку, якщо, за його словами, виникне загроза для самої країни.

    Відповідну заяву Лукашенко зробив під час урочистої церемонії вшанування випускників вищих військових навчальних закладів та представників вищого офіцерського складу. Його слова поширило державне агентство БЕЛТА.

    Під час виступу Лукашенко вкотре заявив, що білоруське суспільство нібито не прагне війни, пояснивши це історичним досвідом Другої світової війни.

    «Білоруський народ пережив неймовірні випробування в роки фашистської окупації і на генетичному рівні не сприймає війни. Ми мирні люди, воювати не хочемо, але й перед ворогом голови схиляти не маємо наміру», — заявив він.

    Окремо Лукашенко звернувся до білоруських військових із запевненням, що влада не планує відправляти їх на український фронт.

    «Наш союз із Росією та прихильність до мирного врегулювання конфлікту в Україні. Ще раз підкреслюю, шановні товариші, ніхто вас у цю бійню не пошле. Війна нам не потрібна», — сказав він.

    Водночас він повторив традиційне для офіційного Мінська застереження: Білорусь готова діяти у разі виникнення прямої загрози її території або безпеці. Подібну позицію Лукашенко озвучував і раніше, заявляючи, що білоруські війська можуть бути залучені лише у випадку нападу на саму Білорусь або відповідно до союзницьких зобов’язань із Росією.

    Під час промови Лукашенко також звинуватив країни Заходу у продовженні війни в Україні. За його словами, міжнародна «партія війни» нібито зацікавлена у затягуванні конфлікту, а Європейський Союз, на його думку, взяв курс на мілітаризацію.

    «Лицемірно декларуючи прихильність до миру, Європейський Союз відкрито взяв курс на мілітаризацію. Мільярди витрачаються на закупівлю ударно-наступальної зброї», — заявив білоруський лідер.

    Нинішня заява пролунала менш ніж через два тижні після іншої резонансної промови Лукашенка, під час якої він звернувся до посла Росії в Мінську Бориса Гризлова із закликом «не втягувати» Білорусь у війну. Тоді він також визнав, що неодноразово обговорював це питання з президентом РФ Володимир Путін і наголошував, що білоруси не хочуть брати безпосередню участь у бойових діях.

    Ще раніше Лукашенко заявляв, що пряме залучення білоруської армії до війни було б невигідним для самої Білорусі. Зокрема, у червні він говорив: «Ми що, хочемо бути м’ясним фаршем?» — пояснюючи, чому Мінськ не направляє свої війська в Україну.

    Попри такі заяви, Білорусь залишається одним із ключових військово-політичних союзників Росії. Від початку повномасштабного вторгнення у 2022 році російські війська використовували білоруську територію як плацдарм для наступу на північ України. Надалі з території Білорусі неодноразово здійснювалися пуски ракет, а також використовувалася військова інфраструктура для підготовки російських підрозділів.

    У червні 2026 року ситуація навколо Білорусі знову загострилася після заяв української влади про використання російськими військами ретрансляторів на білоруській території для коригування ударів безпілотниками по Україні. Президент України Володимир Зеленський тоді заявив, що Київ вимагав від Мінська припинити використання цієї інфраструктури. Згодом українська сторона повідомила, що відповідні ретранслятори припинили роботу.

    Водночас представники білоруської демократичної опозиції неодноразово висловлювали протилежну оцінку дій режиму Лукашенка. Наприкінці червня вони передали українській стороні аналітичний звіт, у якому стверджується, що Мінськ системно готується до можливого розширення військової участі у конфлікті. У документі згадуються зміни до військової доктрини, збільшення оборонних витрат, розширення мобілізаційного резерву та поглиблення військової інтеграції з Росією.

    Попри запевнення Лукашенка про небажання втягувати білоруську армію у війну, міжнародні експерти продовжують уважно стежити за військовою активністю Білорусі. Причиною цього є стратегічне партнерство Мінська з Москвою, присутність російських військових на білоруській території та регулярні спільні навчання, які можуть впливати на безпекову ситуацію в регіоні.

  • “Колись розкажу, як усе починалося”: Лукашенко заінтригував заявою про війну Росії проти України

    “Колись розкажу, як усе починалося”: Лукашенко заінтригував заявою про війну Росії проти України

    Білоруський лідер Олександр Лукашенко знову заявив, що не дозволить втягнути Білорусь у повномасштабну війну Росії проти України, і водночас заінтригував фразою про те, що “колись розповість, як усе починалося”. Таку заяву він зробив під час відкриття Гродненської обласної клінічної лікарні, де окремо наголосив, що білоруські військові нібито не братимуть участі у бойових діях “на жодній зі сторін”.

    За словами Лукашенка, Білорусь не має наміру воювати з Україною, Польщею чи Литвою. Він заявив, що хоче, аби “будівельники будували”, а не тримали автомати в руках, і закликав не вірити тим, хто говорить про бажання Мінська вступити у війну. У тому ж виступі він відкинув звинувачення у співучасті в агресії РФ, заявивши, що Білорусь “не починала” війну і нібито не була “співагресором”.

    Найбільший резонанс викликала фраза Лукашенка: “Пройде час, я колись вам розкажу, як усе починалося”. Розвивати цю думку він не став, однак сама заява одразу породила нову хвилю коментарів щодо ролі Мінська у початку повномасштабної війни Росії проти України.

    Попри нинішні спроби Лукашенка дистанціюватися від війни, роль Білорусі у російській агресії залишається зафіксованою в міжнародних оцінках. Європейський Союз прямо розширив санкційний режим проти Мінська у відповідь на участь Білорусі в агресії Росії проти України. У документах ЄС йдеться, що після вторгнення РФ у лютому 2022 року санкції проти Білорусі були посилені саме через її залученість до російської війни.

    На початку повномасштабного вторгнення російські війська використовували територію Білорусі як один із ключових плацдармів для наступу на Україну, зокрема на північному напрямку. І хоча білоруська армія офіційно не вступила у бойові дії, Мінськ надав Росії територію, інфраструктуру та військові об’єкти для підготовки і здійснення агресії. Саме це стало підставою для звинувачень Білорусі у співучасті, які Лукашенко тепер намагається відкидати.

    Останніми тижнями Лукашенко кілька разів повторював, що не хоче ще глибшого втягування Білорусі у війну. Аналітики пов’язують такі заяви з подвійним тиском на Мінськ: з одного боку — з боку Росії, яка прагне зберігати Білорусь як військовий ресурс і потенційний плацдарм, з іншого — з боку України та Заходу, які уважно стежать за будь-якими ознаками нової загрози з білоруського напрямку. Видання Meduza зазначало, що Росія використовує білоруську територію та інфраструктуру для атак на Україну від самого початку повномасштабної війни, а Лукашенко останнім часом двічі обіцяв не допустити ще більшого втягування країни в конфлікт.

    На цьому тлі заява про те, що він “колись розповість, як усе починалося”, може бути спробою Лукашенка залишити собі простір для політичного маневру. З одного боку, він демонструє лояльність Москві й не називає Росію агресором. З іншого — намагається подати себе білоруському суспільству як лідера, який нібито втримав країну від прямої участі у війні та “зберіг мир”.

    Водночас експерти звертають увагу, що подібна риторика Лукашенка не змінює фактичної залежності Мінська від Кремля. Білорусь залишається під міжнародними санкціями, на її території розміщувалися російські військові, а Москва продовжує розглядати білоруський напрямок як важливий елемент власної стратегії тиску на Україну та НАТО. Associated Press у травні 2026 року писало, що Росія знову може використовувати Білорусь як плацдарм для нових дій, а військова інтеграція Москви й Мінська лише поглиблюється.

    Додаткової інтриги заявам Лукашенка додає його активна дипломатична активність після переговорів із Володимиром Путіним. У медіа обговорюють, що білоруський лідер після зустрічей із російським диктатором вирушив до Китаю, а також здійснив низку контактів з іншими країнами. Частина аналітиків вважає, що він міг передавати сигнали від Кремля, інші — що Лукашенко намагається грати власну гру й шукати для Білорусі більш вигідні умови в умовах нестабільної геополітичної ситуації.

    Для України ж ключовим залишається не те, як Лукашенко намагається пояснити свою роль у війні, а те, чи буде білоруська територія знову використана для нової ескалації. Київ неодноразово наголошував, що уважно стежить за ситуацією на північному кордоні та за будь-якою активністю російських сил у Білорусі.

    Отже, нинішня заява Лукашенка — це не просто черговий емоційний виступ. Вона демонструє його прагнення одночасно зберегти зв’язок із Москвою, зняти з себе відповідальність за участь Білорусі у війні та переконати власне населення, що Мінськ нібито залишається осторонь бойових дій. Але міжнародні санкції, зафіксована роль білоруської території у вторгненні 2022 року та подальша військова співпраця з Росією суттєво ускладнюють цю версію.

  • Путін осоромився на весь світ: “оточив” ЗСУ на річці, якої не існує

    Путін осоромився на весь світ: “оточив” ЗСУ на річці, якої не існує

    Російський президент Володимир Путін знову опинився в центрі уваги через гучну заяву про ситуацію на фронті, яка викликала хвилю іронії не лише в Україні, а й серед військових експертів. Під час свого виступу глава Кремля заявив, що російські війська нібито майже завершили оточення українського угруповання “на лівому березі річки Старий Оскіл”. Проте проблема полягає в тому, що річки з такою назвою не існує.

    На слова Путіна оперативно відреагувало Угруповання об’єднаних сил ЗСУ. Українські військові не лише спростували заяву російського лідера, а й відповіли з помітною іронією.

    У повідомленні наголошується, що станом на сьогодні українські сили лише працюють над просуванням у цьому напрямку, а інформація про нібито “оточення” не відповідає дійсності.

    “Ми лише працюємо над просуванням до цього міста, яке, як усім відомо, розташоване на північному сході Бєлгородської області Російської Федерації. Вважаємо, що очільнику РФ боєздатність його військ відома краще, ніж нам, тому пропонуємо розцінювати бої за Старий Оскіл як анонс з його боку”, – зазначили українські військові.

    Головна помилка заяви Кремля полягає в географії. Старий Оскіл — це російське місто в Бєлгородській області, розташоване приблизно за 100 кілометрів від українського кордону. Жодної річки “Старий Оскіл” не існує. Найімовірніше, Путін мав на увазі річку Оскіл, яка протікає Харківською областю України та є одним із районів активних бойових дій на Куп’янському напрямку.

    Саме район річки Оскіл протягом останніх місяців залишається одним із ключових напрямків російських наступальних дій. Аналітики регулярно повідомляють про локальні бої поблизу Куп’янська та спроби російської армії покращити свої тактичні позиції, однак жодних підтверджень інформації про масштабне оточення українських військ немає. Інститут вивчення війни (ISW) також продовжує фіксувати бої на цьому напрямку, але не повідомляє про події, які відповідали б озвученим Кремлем твердженням.

    Експерти неодноразово звертали увагу, що російське політичне керівництво використовує перебільшені заяви про успіхи на фронті як інструмент інформаційного впливу. За оцінкою ISW, Кремль систематично намагається створити враження неминучості російської перемоги та демонструвати нібито стрімке погіршення становища української армії, навіть якщо реальна ситуація на полі бою не підтверджує таких тверджень.

    Напередодні Путін також заявив, що Росія продовжуватиме військову кампанію до досягнення своїх цілей та відкинув пропозиції щодо обмеження бойових дій, одночасно стверджуючи, що українські війська перебувають у складному становищі. Водночас міжнародні аналітики зазначають, що подібні заяви Кремля часто мають політичний характер і покликані підтримувати образ успішного наступу російської армії.

    В українському військовому командуванні наголошують, що інформаційні заяви російської сторони необхідно оцінювати критично та спиратися виключно на офіційні повідомлення Сил оборони й перевірені дані незалежних аналітичних центрів. Саме тому відповідь Угруповання об’єднаних сил стала не лише спростуванням чергової заяви Кремля, а й демонстрацією того, що навіть елементарні географічні помилки можуть стати приводом для гучного інформаційного конфузу.

  • Генштаб повідомив про понад 1,4 мільйона втрат окупантів у війні проти України

    Генштаб повідомив про понад 1,4 мільйона втрат окупантів у війні проти України

    Російська армія продовжує зазнавати колосальних втрат у повномасштабній війні проти України. За оновленими даними Генерального штабу Збройних сил України, станом на 28 червня 2026 року загальні безповоротні та санітарні втрати російських окупаційних військ з початку повномасштабного вторгнення перевищили психологічну позначку у 1,4 мільйона осіб. Лише за останню добу українські захисники ліквідували ще близько 1 250 військовослужбовців армії РФ.

    Відповідно до ранкового зведення Генштабу, загальні втрати російських військ із 24 лютого 2022 року по 28 червня 2026 року орієнтовно становлять 1 400 970 осіб. Це один із найбільших показників військових втрат у сучасній світовій історії, який продовжує зростати щодня завдяки успішним діям Сил оборони України.

    Окрім живої сили, російська армія щоденно втрачає значну кількість озброєння та військової техніки. За останню добу українські військові знищили три російські танки, дев’ять бойових броньованих машин, 63 артилерійські системи, дві реактивні системи залпового вогню та сім засобів протиповітряної оборони.

    Особливо відчутними залишаються втрати окупантів у безпілотній техніці. За добу Сили оборони України знищили або вивели з ладу 1 889 безпілотних літальних апаратів оперативно-тактичного рівня. Загалом від початку повномасштабної війни Росія вже втратила 377 500 таких дронів. Це свідчить про надзвичайно інтенсивне використання безпілотників обома сторонами конфлікту та постійну боротьбу за перевагу у повітрі.

    Суттєвими залишаються й втрати автомобільної техніки. Протягом останньої доби українські військові знищили ще 501 одиницю автомобільної техніки та автоцистерн, які використовувалися для забезпечення російських військ боєприпасами, пальним і матеріально-технічними ресурсами. Загальна кількість таких втрат вже досягла 113 135 одиниць.

    Також Генеральний штаб повідомив про знищення 14 наземних робототехнічних комплексів, які останнім часом дедалі активніше використовуються російськими військами для виконання інженерних, логістичних та розвідувальних завдань. Загальні втрати такої техніки становлять уже 1 754 комплекси.

    Загалом від початку широкомасштабного вторгнення Росія, за даними Генштабу ЗСУ, втратила:

    • близько 1 400 970 військовослужбовців;
    • 12 063 танки;
    • 24 844 бойові броньовані машини;
    • 44 920 артилерійських систем;
    • 1 901 реактивну систему залпового вогню;
    • 1 454 засоби протиповітряної оборони;
    • 377 500 безпілотних літальних апаратів оперативно-тактичного рівня;
    • 113 135 одиниць автомобільної техніки та автоцистерн;
    • 4 360 одиниць спеціальної техніки;
    • 1 754 наземні робототехнічні комплекси.

    У Генеральному штабі традиційно наголошують, що всі показники є орієнтовними. Через високу інтенсивність бойових дій та складність отримання оперативної інформації безпосередньо з районів боїв остаточні цифри можуть уточнюватися.

    Водночас військові експерти неодноразово зазначали, що саме системне знищення логістики, артилерії, бронетехніки та живої сили противника значною мірою впливає на здатність російської армії вести наступальні дії. Українські підрозділи продовжують активно застосовувати високоточне озброєння, ударні безпілотники, контрбатарейну боротьбу та сучасні розвідувальні системи для ураження російських військових об’єктів уздовж усієї лінії фронту.

    Водночас українська влада закликає громадян довіряти лише офіційним повідомленням Генерального штабу ЗСУ та інших державних органів, оскільки саме вони регулярно оновлюють інформацію про втрати противника та ситуацію на фронті.

    Повномасштабна війна триває вже понад чотири роки, а втрати російської армії продовжують зростати практично щодня. За оцінками українського військового командування, кожна доба бойових дій приносить окупаційним військам нові значні втрати як у живій силі, так і в техніці, що поступово виснажує військовий потенціал Росії.