Позначка: російський паспорт

  • Як переговорник Путіна Кирило Дмитрієв зберігає вплив в Україні через випускника факультету розвідки Миколу Лагуна

    Як переговорник Путіна Кирило Дмитрієв зберігає вплив в Україні через випускника факультету розвідки Миколу Лагуна

    Переговорник Володимира Путіна, фінансист з Києва Кирило Дмитрієв зумів зберегти активи та вплив в Україні завдяки своєму молодшому партнеру, банкіру Миколі Лагуну.

    Як пересіклись дороги випускника факультету розвідки Миколи Лагуна та улюбленеця Путіна фінансиста Кирила Дмитрієва

    Банкір Лагун Микола Іванович, голова наглядової ради та колишній власник “Дельта Банку” до роботи у фінансовому секторі закінчив Київське вище загальновійськове командне училище імені М. В. Фрунзе – один із найпрестижніших військових навчальних закладів, який був провідним центром підготовки офіцерів військової розвідки СРСР.

    Пізніше, після розпаду СССР, заклад ліквідували, а кадровий розвідник Микола Лагун відправився отримувати нову “цивільну спеціальність” поступивши у 1991 році до Київського економічного університету.

    Варто відзначити, що ще під час навчання в університеті Микола Лагун розпочав роботу в НБУ і відразу у відділі банківського нагляду управління по Києву та Київській області. Тобто друга вища освіта для офіцера розвідки Миколи Лагуна була більше “формальністю”, або, ймовірніше, частиною “подальшого легендування”.

    Далі, все ще будучи “студентом”, Микола Лагун з 1994 по 1998 паралельно працює спеціалістом валютного департаменту, начальником управління цінних паперів КБ ВАБбанку (VAB Банк).

    З 1998 по 2005 Микола Лагун уже начальник управління грошових ринків департаменту казначейства в Укрсоцбанку, а пізніше стає начальником казначейства. У 2002 році власник “Укрсоцбанку” Валерій Хорошковський продав Миколі Лагуну 10% акцій банку.

    Як переговорник Путіна Кирило Дмитрієв зберігає вплив в Україні через випускника факультету розвідки Миколу Лагуна
    ФОТО: Молодий банкір Микола Лагун

    У 2005 році зафіксована перша офіційна точка перетину між Миколою Лагуном та Кирилом Дмітрієвим через олігарха Віктора Пінчука, який викупив Укрсоцбанк та як новий акціонер призначив Лагуна заступником голови правління.

    Цього ж року Микола Лагун він відкриває власний бізнес, який надалі буде тісно пов’язаний з Кирилом Дмитрієвим та скуповуваванням активів в інтересах росіян, з подальшою їх легалізацію в тому числі в країнах Західної Європи.

    Як партнер Миколи Лагуна, киянин  Кирило Дмитрієв став переговорником Путіна  

    З 2007 по 2011 рік Кирило Дмитрієв очолював український інвестиційний фонд Icon Private Equity з капіталом близько мільярда доларів – в основному це були гроші Віктора Пінчука, зятя колишнього президента України Леоніда Кучми.

    Саме Віктор Пінчук, як пише російський опозиційний сайт Медуза, порекомендував Кирила Дмитрієва Володимиру Дмитрієву (вони не родичі), який на той час очолював ВЕБ – державну корпорацію розвитку Росії. Ці двоє переконали тодішнього президента Дмитра Медведєва і прем’єра Володимира Путіна створити незалежний інвестиційний фонд.

    Так у 2011 році був заснований Російський фонд прямих інвестицій, який Кирило Дмитрієв очолює до цього часу.

    Також, за інформацією журналістів ВВС, Кирило Дмитрієв також має тісні особисті зв’язки з сім’єю Володимира Путіна – його дружина близька з однією із дочок російського президента.

    Крім переговорів із США, Володимир Путін доручив Кирилу Дмитрієву “європейський напрямок”. Зокрема, за повідомленням видання Reuters, Дмитрієв та керівництво німецької ультраправої партії “Альтернатива для Німеччини” (AfD) готують зустріч на 2027 рік, під час якої планують обговорити відновлення постачання російського газу до Німеччини.

    Спільний бізнес та афери Миколи Лагуна та Кирила Дмитрієва  в Україні

    Нагадаємо, що з початку 2000-х Кирило Дмитрієв працював у Москві, де був директором з інвестицій російсько-американського фонду Delta Private Equity.

    За інформацією джерел, саме на честь цього фонду в Україні було названо створений Дельта банк, який формально заснував Микола Лагун, а насправді профінансував його створення Кирило Дмитрієв, з яким молодого банкіра також познайомив Віктор Пінчук.

    Окрім цього, Микола Лагун та Кирило Дмитрієв заснували спільну колекторську компанію для вибивання боргів із проблемних позичальників, ідея створення якої також належала московському офісу Delta Private Equity.

    За інформацією журналістів, у тих спільних проектах Лагун і Дмитрієв не були рівними – першу скрипку грав Дмитрієв. Однією з ідей було розвинути банк до міжнародного рівня, поступово кредитувати крупний бізнес. Відтак серед інвестицій могли бути і російські державні гроші. “Сестринські” банки відкрили в Росії і в Білорусі.

    У 2007-2011 рр. Микола Лагун та Кирило Дмитрієв,  були бізнес-партнерам у афері із забудови котеджного містечка “Олімпік-парк” під Києвом, яка коштувала інвесторам 60 млн дол втрачених коштів, а до його рекламної кампанії долучалася й співачка Ані Лорак, яка нині мешкає в РФ.

    ФОТО: зустріч з вкладниками у 2010 році, де Кирило Дмитрієв підтвердив, що володіє 30% проекту “Олімпік Парк”.

    У період 2011-2013 рр Микола Лагун вчинив ряд транзакцій щодо виведення коштів “Дельта-банку” на користь  інвестиційного фонду “Icon Private Equity” з головним офісом в РФ, в той час коли Дмитрієв вже очолював російський фонд прямих інвестицій.

    Кирило Дмітрієв продовжував контролювати банк, ймовірно, до самого краху в 2014-2015 роках. Наприклад, в 2011, коли Микола Лагун збирався продати частку фінустанови для залучення інвестицій від Cargill, Дмітрієв спробував заблокувати угоду, а коли в нього це не вийшло, оскаржив в міжнародному арбітражі. Це фактично означає, що у Дмітрієва залишався інтерес у фінустанові. Хоча з цього періоду Лагун починає діяти більш самостійно.

    Російський паспорт, санкції та втеча до Австрії

    Микола Лагун отримав російський паспорт у грудні 2014 року на нещодавно окупованій території Криму, де в нього безліч активів, що приносять стабільний дохід, і які дуже не хочеться втрачати.

    ФОТО: російський паспорт Миколи Лагуна старого зразку

    З 2022 року Лагун, оголошений нині у національний і міжнародний розшук, переховується у Відні. Звідти від онлайн вмикається на судові засідання щодо своїх боргів перед державою Україна. А також звідти дає вказівки своїм адвокатам у справі про власне банкрутство як фізособи. Лагун визнає лише частину боргів – близько 7 млрд грн., проте більшість із них хоче списати через нібито плачевне фінансове становище.

    За таких обставин російський паспорт – це “запасний аеродром” для повністю нового життя, без всяких зобов’язань перед Україною.

    Також варто відзначити, що російський паспорт є і у матері дітей Лагуна, колишньої голови правління Дельта банку Олени Попової.

    Як переговорник Путіна Кирило Дмитрієв зберігає вплив в Україні через випускника факультету розвідки Миколу Лагуна
    ФОТО: Мати дітей Миколи Лакуна, екс-глава правління Дельта банку також отримала російський паспорт

    Разом вони проходять обвинуваченими в численних кримінальних справах про виведення коштів з Дельта банку.

    Як Микола Лагун продовжував бізнес в Україні після втечі до Австрії

    Про те, що Микола Лагун продовжує вести бізнес в Україні, в тому чисті в інтересах росіян, давно писали українські ЗМІ. Але перші масові обшуки у “фунтів” скандального банкіра пройшли тільки у 2026 році напередодні Дня незалежності.

    Так, в рамках розслідування кримінального провадження 42026000000000563 щодо відмивання коштів в особливо великих розмірах правоохоронці звернули увагу на діяльність підставних менеджерів екс-власника “Дельта банку” Миколи Лагуна та провели у помешканнях і офісах низки з них обшуки та вилучення доказів причетності до незаконної діяльності.

    Під час обшуків СБУ у тіньових менеджерів активів Миколи Лагуна в Україні, здійснено арешти рахунків, виявлено архів документів, які свідчать про оборудки колишнього менеджменту “Дельта банку”; кількасот печаток юросіб та оригінальні (в т.ч. реєстраційні) документи понад двохсот компаній-нерезидентів”.

    Нагадаємо, Микола Лагун довів до банкрутства другий за обсягом активів приватний банк в Україні – “Дельта банк”  2013 році та щоб уникнути кримінальної відповідальності разом з дружиною отримали російські паспорта та втікли до Австрії.

    Як свідчать численні томи доказів у десятках кримінальних справ, відкритих згодом проти Лагуна і його спільників із числа топ-менеджерів банку, протягом кількох років банкіри виводили гроші вкладників із фінансової установи через підставні компанії на офшорні рахунки, видаючи їм фіктивні позики, які ніхто не збирався повертати.

    Попри переїзд до Відня і формальний відхід від справ, Лагун продовжує контролювати в Україні низку активів, зокрема, земельні масиви під рекреаційну забудову у Київській, Чернігівській, Івано-Франківській областях, а також обʼєкти нерухомості в окупованому Криму.

    Керувати проектами в Україні Миколі Лагуну допомагав бек-офіс на чолі з Максимом Черновим, а також адвокатське бюро “Бірайт Адвокасі”, до якого має стосунок Денис Тарасюк – колишній директор юридичного департаменту “Дельти”.

    Він також є одним із співвідповідачів у справі про нанесення збитків державі на 23 млрд грн. за позовом Фонду гарантування вкладів фізосіб. Саме за цим епізодом в Нацполіції відкрили провадження 42026000000000563 щодо відмивання коштів, здобутих злочинним шляхом, в особливо великих розмірах.

    ЗМІ пишуть, що  обшуки в “українських фунтів” Лагуна можуть розкрити реальну структуру корпоративного управління його фінансовою імперією після його відʼїзду до Австрії. Крім того, обшуки можуть викрити також і реальну структуру інших звʼязків Лагуна, оскільки “засвічені” раніше мережі компаній уже певний час тому почали “скидати” на громадян середньоазійський країн: це типова схема, аби “загубити” компанію, не закриваючи її формально і не надаючи відповідних звітів до податкової служби.

  • СБУ двічі не підтримала санкції проти «Юри Єнакіївського»: Кривонос розкрив деталі конфлікту

    СБУ двічі не підтримала санкції проти «Юри Єнакіївського»: Кривонос розкрив деталі конфлікту

    Національне антикорупційне бюро України двічі зверталося до Служби безпеки України щодо запровадження санкцій проти колишнього народного депутата від Партії регіонів Юрія Іванющенка, відомого як «Юра Єнакіївський». Однак перше звернення СБУ не підтримала, заявивши про недостатність підстав, а на повторне, за словами директора НАБУ Семена Кривоноса, станом на 10 серпня відповіді так і не надійшло.

    Про це Кривонос розповів під час пресконференції 10 серпня. Він уточнив, що йдеться про колишнього депутата-регіонала, якого журналіст «Української правди» Михайло Ткач нещодавно зафіксував у Монако. Іванющенко є фігурантом кримінального провадження НАБУ щодо ймовірного заволодіння земельними ділянками ринку «Столичний» у передмісті Києва.

    За словами Кривоноса, після першого звернення в СБУ відповіли, що не бачать достатніх підстав для застосування санкцій. Ця позиція була оприлюднена ще навесні. У відповіді Служби від 22 квітня зазначалося, що матеріали НАБУ нібито не містять достатньої інформації про завдання Іванющенком шкоди національній безпеці України. Водночас СБУ тоді залишила можливість повторного розгляду питання після доопрацювання матеріалів.

    Після цього НАБУ, за словами директора Бюро, доповнило інформацію. Кривонос заявив, що детективи звернули увагу на дані, які раніше, за його словами, сама СБУ наводила щодо Іванющенка, зокрема про його можливий зв’язок із 5-ю службою ФСБ Росії. Водночас це твердження наразі озвучене саме директором НАБУ, а не підтверджене окремою публічною заявою СБУ станом на 10 серпня.

    НАБУ також заявляло про інші обставини, які, на думку Бюро, можуть бути підставою для санкцій. Ще в березні детективи повідомляли, що встановили стійкі фінансові зв’язки Іванющенка з Росією. Йшлося, зокрема, про діяльність пов’язаних із ним компаній на території РФ та тимчасово окупованих територіях України, де ці структури, за даними слідства, сплачували податки до російського бюджету.

    Крім того, НАБУ повідомляло про встановлені факти використання Іванющенком російського паспорта та його зв’язки з особами, яких детективи пов’язують із фінансуванням збройних формувань та окупаційних адміністрацій держави-агресора. Саме ці матеріали Бюро використовувало, обґрунтовуючи необхідність застосування персональних обмежувальних заходів.

    Кривонос заявив, що після уточнення матеріалів повторне звернення до СБУ було подано, однак відповіді НАБУ досі не отримало. Директор Бюро публічно висловив нерозуміння, чому санкції щодо Іванющенка не запроваджують, якщо, за твердженням НАБУ, існують дані про російський паспорт, бізнес на окупованих територіях і зв’язки з російськими структурами.

    При цьому остаточне рішення про застосування санкцій ухвалюється не НАБУ і не одноосібно СБУ. Відповідно до українського законодавства, пропозиції щодо санкцій можуть подавати уповноважені державні органи, після чого їх розглядає Рада національної безпеки і оборони, а рішення вводиться в дію указом президента. СБУ регулярно виступає одним з ініціаторів таких рішень — наприклад, у травні 2026 року РНБО підтримала подані Службою пропозиції щодо чергового пакета персональних санкцій.

    Ситуація навколо санкцій відбувається паралельно з новим кримінальним провадженням щодо Іванющенка. У вересні 2025 року НАБУ і САП повідомили про підозри кільком особам у справі щодо земель ринку «Столичний». За даними слідства, навесні 2021 року на тлі корпоративного конфлікту за контроль над ринком могла бути реалізована схема виведення активів на підконтрольні структури.

    Йдеться про дев’ять земельних ділянок загальною площею близько 18 гектарів. Їхня вартість, за матеріалами справи, оцінювалася приблизно у 160 млн грн. Слідство вважає, що землю могли відчужити за допомогою удаваних правочинів на користь компаній, пов’язаних із учасниками схеми. Серед осіб, яких медіа ідентифікували у справі, — Іванющенко та київська забудовниця Владислава Молчанова.

    У жовтні 2025 року Вищий антикорупційний суд заочно обрав Іванющенку запобіжний захід у вигляді тримання під вартою. Водночас судові рішення у цій справі надалі переглядалися, а історія із запобіжним заходом продовжилася у 2026 році.

    Окремий пласт справ навколо Іванющенка пов’язаний із його активами у Швейцарії. Ще в січні 2015 року український суд наклав арешт на понад 72 млн швейцарських франків, які зберігалися на рахунках, пов’язаних із колишнім депутатом. Тоді Генеральна прокуратура повідомляла, що ці кошти були заблоковані для забезпечення можливої майбутньої конфіскації.

    У 2018 році швейцарські суди відмовили структурам, пов’язаним з Іванющенком, у розмороженні цих коштів. Швейцарська сторона тоді зазначала, що можливе повернення грошей Україні залежатиме від результатів кримінальних проваджень та чинних судових рішень.

    У березні 2026 року ця історія отримала новий розвиток. За даними ZN.UA, НАБУ та САП проводили обшуки в судах і серед представників Офісу генерального прокурора, перевіряючи обставини рішень, які могли бути пов’язані зі спробами зняття арештів та закриття справ щодо Іванющенка. За інформацією джерел видання, приблизно 72 млн швейцарських франків на той момент усе ще залишалися заблокованими у Швейцарії.

    Сам Іванющенко залишив Україну ще наприкінці 2014 року. У 2015-му його оголошували в розшук, однак у наступні роки частину справ було закрито, а Інтерпол знімав його з міжнародного розшуку на підставі рішень українських судів. У 2017 році його також виключили із санкційного списку Європейського Союзу.

    У липні 2026 року журналіст «Української правди» Михайло Ткач знову зафіксував Іванющенка в Монако. За даними журналістського розслідування, ексдепутат перебував у Monte-Carlo Bay — одному з престижних комплексів князівства. На відео поруч із ним журналісти також ідентифікували людину, схожу на його давнього бізнес-партнера Івана Аврамова.

    Кривонос під час пресконференції використав ситуацію з Іванющенком і для критики взаємодії НАБУ із СБУ загалом. Він згадав кримінальне провадження щодо співробітника Бюро Руслана Магамедрасулова та заявив, що в НАБУ продовжують фіксувати те, що керівництво Бюро розцінює як тиск. Ці твердження є позицією директора НАБУ і потребують окремої оцінки в межах відповідних проваджень.

    Станом на 10 серпня 2026 року санкцій проти Юрія Іванющенка за новою ініціативою НАБУ не запроваджено. Перше звернення Бюро СБУ повернула через, на її думку, недостатність даних щодо загрози національній безпеці. Після цього НАБУ доповнило матеріали, посилаючись на російський паспорт, діяльність пов’язаного бізнесу в РФ та на окупованих територіях і на інші відомості, однак, за словами Кривоноса, відповіді на повторне звернення поки немає.

    На цьому тлі історія «Юри Єнакіївського» знову виходить далеко за межі земельної справи «Столичного». Йдеться одночасно про можливі російські зв’язки, багаторічні кримінальні провадження, десятки мільйонів швейцарських франків, заблокованих за кордоном, і питання, чому механізм українських санкцій досі не був застосований до одного з найвідоміших представників оточення Віктора Януковича.

  • Власник російського паспорту Трухи Сеяр Куршутов заключив політичний альянс з Кирилом Будановим

    Власник російського паспорту Трухи Сеяр Куршутов заключив політичний альянс з Кирилом Будановим

    Відомий контрабандист з російським паспортом Сеяр Куршутов зміцнює свій вплив на політичні процеси в Україні через купівлю топових ЗМІ на фоні отримання багатомільйонних військових контрактів від МОУ.

    Зокрема, після отримання Сеяром Куршутовим контролю над “Трухою”, на топовому українському телеграм каналі розпочалась масштабна медійна атака проти головних опонентів Сеяра Куршутова на ринку дронів та окремих чиновників МО.

    Водночас, за інформацією ТГ канала Bankova Mail, до деяких медійних кампаній “Трухи” приєднався і канал Ukraine Context, який веде Андрій Коваленко в інтересах Кирила Буданова.

    Такого роду “альянс” між главою ОП та підсанкційним контрабандистом з російським паспортом може бути досить продуктивним з огляду на потребу Кирила Буданова в якісних медійних площадках на фоні системного конфлікту з людьми Андрія Єрмака.

    Варто відзначити, що “Труха” це не перший актив Сеяра Куршутова на медійному ринку. Раніше скандальний контрабандист співпрацював з чорним технологом Романом Кравцем в проекті “Джокер” та популярним українським блогером Ігорем Лаченковим, більш відомим під псевдонімом “Лачен”.

    Нагадаємо, раніше ми писали, що громадянин РФ Сеяр Куршутов ймовірно мав контакти з ФСБ в рамках “кейсу Zielinski & Rozen”.

  • Український контрабандист з російським паспортом Сеяр Куршутов ймовірно мав контакти з ФСБ

    Український контрабандист з російським паспортом Сеяр Куршутов ймовірно мав контакти з ФСБ

    Відомий український контрабандист з російським паспортом Сеяр Куршутов, який через мережу пов’язаних компаній отримав багатомільйонні контракти на постачання дронів для української армії, ймовірно мав контакти з російськими спецслужбами.

    Мова йде про “кейс Zielinski & Rozen”, бренду заводи по виробництву косметики якого розміщені на території РФ.

    Куршутов пов’язаний з косметичним брендом через свою дружину –  Катерину  Любчик, яка являється амбасадором бренду та розвиває мережу магазинів Zielinski & Rozen. Також, за інформацією ЗМІ, кошти отримані сім’єю Куршутових на торгівлі косметикою виробленою в РФ успішно легалізуються в Європі, зокрема через фінансування проектів на кшталт “Віденських балів”.

    Сеяр Куршутов попав у поле зору ФСБ РФ як один із бенефеціарів  Zielinski & Rozen, після появи інформації у ЗМІ про піар бренду на допомозі ВСУ.

    Незважаючи на той факт, що Zielinski & Rozen офіційно заперечили свою допомогу українським військовим, російськими спецслужбами була відкрита кримінальна справа, що мало певні “наслідки фінансового характеру” для для бенефіціарів бренду.

    Водночас, раніше ми писали, про ймовірність використання ФСБ громадянина РФ Сеяра Куршутова для збору компромату на українських чиновників через ТГ канал Джокер, який Куршутов також використовував для боротьби зі своїми конкуретами на ринку дронів України.

     

     

     

  • Суддя з «паспортом РФ» знову в центрі уваги: Верховний Суд повернув справу до касації

    Суддя з «паспортом РФ» знову в центрі уваги: Верховний Суд повернув справу до касації

    Велика палата Верховного Суду повернула до Касаційного адміністративного суду справу про поновлення на посаді колишнього судді Верховного Суду Богдана Львова, якого у 2022 році було позбавлено повноважень після інформації про наявність у нього громадянства Російської Федерації. Таким чином одна з найрезонансніших судових історій останніх років отримала новий розвиток, а остаточна крапка у справі поки що не поставлена.

    Про це повідомили журналісти проєкту «Схеми», які першими оприлюднили інформацію про російський паспорт екссудді.

    Історія навколо Богдана Львова триває вже майже чотири роки і залишається однією з найгучніших справ у судовій системі України. Вона стосується не лише долі конкретного судді, а й питань національної безпеки, довіри до судової влади та механізмів очищення державних інституцій під час війни.

    Згідно з ухвалою Великої палати Верховного Суду від 9 червня 2026 року, підстав для розгляду справи на рівні Великої палати немає. Судді не погодилися з позицією Касаційного адміністративного суду, який раніше заявив про існування так званої «виключної правової проблеми».

    У своєму рішенні Велика палата зазначила, що різні підходи судів до тлумачення одного й того самого питання самі по собі не свідчать про наявність виключної правової проблеми.

    Таким чином справа повертається до касаційного розгляду, де суд має дати остаточну оцінку законності припинення повноважень Богдана Львова.

    Скандал навколо екссудді розгорівся у вересні 2022 року після журналістського розслідування програми «Схеми». Тоді журналісти оприлюднили матеріали, які свідчили про те, що суддя Верховного Суду Богдан Львов міг мати громадянство Російської Федерації.

    У розслідуванні йшлося про російський паспорт, отриманий у Москві, а також про нерухомість родини Львова на території РФ.

    Після публікації журналістів Служба безпеки України провела власну перевірку та повідомила керівництво Верховного Суду про підтвердження факту російського громадянства.

    На підставі листа СБУ тодішній голова Верховного Суду Всеволод Князєв 4 жовтня 2022 року видав наказ про припинення повноважень Богдана Львова як судді.

    Саме цей наказ став предметом судових спорів.

    Богдан Львов категорично заперечує всі звинувачення та наполягає, що не має російського громадянства.

    У січні 2024 року він публічно заявив, що звинувачення базуються на припущеннях та недостовірних даних. За словами екссудді, йому закидають існування двох російських паспортів, виданих у 1999 та 2012 роках, однак він не визнає цих документів своїми.

    Після звільнення Львов звернувся до суду з позовом про поновлення на посаді судді Верховного Суду та виплату заробітної плати за весь період вимушеного прогулу.

    10 січня 2024 року Київський окружний адміністративний суд ухвалив рішення на його користь.

    Суд першої інстанції визнав наказ про припинення повноважень незаконним, постановив поновити Львова на посаді та виплатити компенсацію за час відсторонення від роботи.

    Це рішення викликало широкий суспільний резонанс, особливо на тлі повномасштабної війни та суспільного запиту на очищення державних органів від осіб, які можуть мати зв’язки з Росією.

    Втім Верховний Суд та Служба безпеки України не погодилися з таким рішенням і подали апеляційні скарги.

    Улітку 2024 року Шостий апеляційний адміністративний суд став на бік Верховного Суду та СБУ, скасувавши рішення першої інстанції.

    Апеляційний суд фактично визнав законним припинення повноважень Львова на підставі інформації про його російське громадянство.

    Після цього справа перейшла до касаційної інстанції.

    Касаційний адміністративний суд Верховного Суду дійшов висновку, що справа має особливе значення для судової практики, та передав її до Великої палати Верховного Суду для розгляду питання про існування виключної правової проблеми.

    Однак Велика палата вирішила інакше та відмовилася брати справу до розгляду.

    Тепер остаточне рішення знову має ухвалити Касаційний адміністративний суд.

    Сама справа Львова вже давно вийшла за межі особистого конфлікту між суддею та керівництвом Верховного Суду.

    Фактично вона стала тестом для всієї української судової системи щодо того, як діяти в ситуаціях, коли виникають питання про громадянство представників найвищих державних інституцій.

    Особливо гостро ця проблема постала після початку повномасштабної російської агресії, коли питання лояльності державних службовців та посадовців набули безпрецедентного значення.

    На сьогодні Богдан Львов продовжує наполягати на своїй невинуватості та домагається повернення до Верховного Суду. Натомість СБУ та керівництво судової системи вважають рішення про припинення його повноважень законним та обґрунтованим.

    Подальший розгляд справи у касаційній інстанції може стати одним із ключових судових процесів 2026 року та створити важливий прецедент для всієї системи правосуддя України.

    Від його результату залежатиме не лише доля самого Богдана Львова, а й підходи держави до оцінки подібних випадків у майбутньому.

  • Розслідування щодо Удянського можуть поновити найближчим часом

    Розслідування щодо Удянського можуть поновити найближчим часом

    Як повідомляють наші джерела в СБУ, зміна керівництва Службою може реанімувати ряд кримінальних справ, які останнім часом в силу різних причин знаходились на “стопі”.

    Зокрема, це може стосуватись і справи “почесного консула Румунії” з друзями-кадирівцями та  російським паспортом Миколи Удянського.

    Нагадаємо, Микола Удянський відомий крипто-аферист родом з Харкова.

    Крім сумнівних криптопроектів, на яких вкладники втратили мільйони доларів, Микола Уднянський відомий своєю дружбою з кадирівцями,фото з якими він сам неодноразово публікував на своїх офіційних аккаунтах.

    ФОТО: Микола Удянський хизується своїми зв’язками з кадирівцями у соцмережах

    Водночас, крім близької дружби з кадирівцями Микола Удянський отримав російський паспорт. Після гучного скандалу, приховати наявність паспорту РФ допомогли ворожі спецслужби.

    ФОТО: Фото російського паспорту і витяги з реєстрів РФ Миколи Удянського потрапили в ЗМІ

    В даному контексті варто відзначити, що у спецслужб РФ є пряма зацікавленість у “допомозі” Миколі Удянському, так як будучи громадянином РФ, Удянський зміг  в Україні отримати дипломатичний статус “почесного консула Румунії”, що безумовно відкрило “нові двері” в Європу для російського ГРУ.

    Нагадаємо, у 2024 році ветеранська ГО “Вибачте, що живі” через суд зобов’язала СБУ відкрити кримінальне провадження проти Миколи Удянського, але через рік ніякого публічного рішення у відношенні Миколи Удянського від СБУ редакція знайти не змогла.

    ФОТО: Ухвала Шевченківського суду Києва з вимогою до СБУ внести до ЄРДР відомості про вчинення кримінального правопорушення Миколою Удянським

    Просимо даний матеріал вважати офіційним запитом до СБУ, з метою перевірити викладені у статті факти та надати редакції та суспільству відповіді, на якому етапі знаходиться розслідування відносно Миколи Удянського по статтями: 111 (Державна зрада), 111-1 (Колабораційна діяльність), 190 (Шахрайство), 209 (Легалізація доходів, одержаних злочинним шляхом), 336 (Ухилення від призову на військову службу під час мобілізації), 368 (Прийняття пропозиції, обіцянки або одержання неправомірної вигоди службовою особою).

  • Одеського ресторатора Зарічанського підозрюють у зв’язках із проросійськими силами

    Одеського ресторатора Зарічанського підозрюють у зв’язках із проросійськими силами

    Відомий одеський ресторатор Андрій Зарічанський, незважаючи на зафіксовані зв’язки  з проросійськими силами, залишається в Україні активно контактактуючи з місцевими елітами та окремими представниками силового блоку.

    Нагадаємо, Андрію Зарічанському належить мережа елітних ресторанів в Одесі та Києві, серед яких “Облака”, “Риба”, “ЖАРіМЯСО”, “ЯХТА” та інші.

    Володіння мережею елітних ресторанів в “складному” з точки зору політичних настроїв одеському регіоні робить Андрія Зарічанського “цікавим” для російських спецслужб, а його контакти з рядом проросійських діячів під час війни викликають щире здивування в одеситів.

    Нагадаємо, дружиною Андрія Зарічанського є громадянка Росії Інара Зарічанська, яка до цього часу не отримала українське громадянство. Ймовірно причиною є наявність у сімї Зарічанських активів в РФ. Зокрема, є відомості про володіння Зарічанськими нерухомістю в елітному підмосков’ї.

     

    ФОТО: Паспорт уроженки Сахаліну Інари Зарічанської

    Серед близьких друзів Андрія Зарічанського – проросійський православний політик Артем Дмитрук. До втечі за кордон Дмитрук разом із родиною Зарічанських щонеділі відвідував службу в Успенському чоловічому монастирі, після неї в тому ж складі – митрополита Одеського та Ізмаїльського Агафангела, відомого українофоба. Після відвідин церкви Артем Дмитрук зі своїми друзями-рестораторами зазвичай обідав у дворі готелю «Вілла Софія» і ніколи не забував публічно вітати Зарічанського із православними святами та днями народження, чим Зарічанський дуже пишався.

    ФОТО: Андрій Зарічанський завжди пишався дружбою із Артемом Дмитруком

    Із Дмитруком Зарічанський не просто друзі, а ще і давні партнери. Достатньо згадати їх спільний проект –  ТГ канал “Робин Гуд по-одесски“, де регулярно публікувались позитивні новини про ресторатора та негатив на його конкурентів.

    ФОТО: Артем Дмитрук регулярно перепощує новини з ТГ канала Робин Гуд по-одесски

    Як повідомляють наші джерела з близького оточення ресторатора, дружба та спілкування з Андрія Зарічанського та Артема Дмитрука могла зберегтись і після втечі останнього з України, а спроби Зарічанського “відбілитись в ЗМІ” через разові акції з допомогою військовим та носіння вишиванки одеситами сприймаються скептично.

    В контексті спілкування Андрія Зарічанського та  Артема Дмитрука, важливо відзначити, що з останній працює на РФ. При цьому для росіян Дмитрук настільки важливий, що для його медійного супроводу спецслужби РФ навіть прикомандирували своїх політтехнологів.

    Зокрема, Артема Дмитрука веде та сама команда, що і біглого екс перем’єр-міністра України Миколу Азарова, а пости з його телеграм каналу регулярно перепощуються на телеграм каналах з так званого  “Кремлівського пулу”.

    В даному контексті дружба відомого одеського ресторатора з біглим Артемом Дмитруком може нести ризики передачі спецслужбам РФ чутливої для України інформації.

    Так, за інформацією ЗМІ, знижки та спеціальне обслуговування в ресторанах Андрія Зарічанського отримують такі відомі персони, як  екс-головнокомандувач ЗСУ, генерал Іван Свида та його син, заступник голови Одеського окружного адмінсуду Леонід Свида.

    Із діючих силовиків часто навідується та користується спеціальними знижками в ресторанах Зарічанського Начальник відділу Управління стратегічних розслідувань в Одеській області Департаменту стратегічних розслідувань Національної поліції  Сергій Капіца.

    Частими гостями Зарічанського є екс-очільник Одещини Микола Скорик, одеський прокурор Геннадій Фуртат, суддя Київського райсуду Одеси Юлія Федулєєва та багатьох інших.

    ФОТО: Андрій Зарічанський організовує відпочинок “потрібним людям”

    Мовчання Управління СБ України в Одеській області відносно контактів та поведінки ресторатора Андрія Зарічанського може свідчити про дві речі: або Зарічанський дійсно “добре годує місцевих силовиків”, або ресторатор уже “співпрацює” з органами, докуметуючи цікавих для Служби відвідувачів.

  • Суддя Верховного суду отримав паспорт РФ і квартиру від Міноборони Росії

    Суддя Верховного суду отримав паспорт РФ і квартиру від Міноборони Росії

    У серпні 2025 року Вища рада правосуддя, відповідаючи на запит Ради суддів щодо ситуації з Богданом Львовим, підтвердила: добровільне набуття іноземного громадянства автоматично припиняє українське і позбавляє права обіймати посаду судді.

    Цей прецедент напряму стосується ще одного служителя Феміди — судді Верховного суду Семена Стеценка.

    За даними телеграм-каналу “Невероятно, но факт…”, Стеценко отримав український паспорт у 1996 році, але вже через чотири роки виїхав до Москви, де оформив паспорт громадянина РФ. Ба більше, він склав присягу офіцера армії РФ і отримав від міноборони Росії двокімнатну квартиру в Підмосков’ї (75,1 кв. м, селище Новий, Красногорівський район). Нерухомість згодом переоформили на дружину та доньку.

    Його дружина Валентина Юріївна, уродженка Саранська, також є громадянкою РФ.

    Таким чином, за тією ж логікою, яку Вища палата ВС застосувала у справі Львова, Стеценко втратив українське громадянство ще до конкурсу на посаду у Верховному суді. А це означає, що юридично він не міг брати в ньому участь.

    Нагадаємо, що у 2023 році Верховний суд оприлюднив результати перевірки СБУ щодо громадянства Стеценка. Служба безпеки підтвердила наявність у нього російського паспорта, але зазначила, що у 2005-му він припинив громадянство РФ.

    Цей випадок знову ставить під сумнів прозорість кадрових рішень у найвищому судовому органі країни та відкриває питання щодо легітимності перебування Стеценка на посаді.

  • Як росіяни отримують доступ до компромату на українських чиновників через Джокер

    Як росіяни отримують доступ до компромату на українських чиновників через Джокер

    ТГ канал “Джокер”, власниками якого є Роман Кравець та Сєяр Куршутов  з “інструменту шантажу” перетворився на інструмент впливу та збору інформації для російських спецслужб.

    ТГ канал “Джокер” ніколи не був “анонімним”. Бенефіціарами Джокера наразі виступають раніше наближений до Офісу Президента Роман Кравець та його новий “партнер” – відомий в Україні контрабандист з російським паспортом Сєяр Куршутов.

    Нагадаємо, на початку створення, ТГ канал Джокер в основному виконував замовлення Банкової.

    До прикладу, ще рік тому, у разі появи на Джокері негативної публікації проти компанії чи персони, силовики реагували у 100% випадків. Шантаж відбувався за схемою: спочатку публікація на ТГ Джокер, потім вимагання коштів з “жертви”, у разі якщо жертва “йде на контакт і платить”, тиск припиняється, якщо ні – включається силовий блок.

    Наразі ситуація кардинально відрізняється. До прикладу, незважаючи на серію публікацій Джокера у відношенні виробника дронів Генерал Черешня та їх “даху” в Міноборони – Арсена Жумаділова, підключення силового блоку не відбулось. Як і по ряду інших резонансних актак.

    Відсутність реакції силовиків пов’язана з розривом між Джокером та ОП. Наразі Джокер, вірніше його незмінний адмін Роман Кравець, не підконтрольний ОП та пішов на “вільні хліба” знайшовши нового спонсора – громадянина РФ Сєяра Куршутова.

    Варто відзначити, що Сєяр Куршутов фінансує в Україні ряд проєктів, які є опозиційними до Банкової. По одному з епізодів, найближчим часом фігурантам планується вручення підозри СБУ.

    Але ці факти, не заважають представникам української еліти використовувати Джокер як інструмент у своїх внутрішніх конфліктах, замовляючи медійні атаки на конкурентів  – інших топ чиновників. В даному випадку ставка робиться на анонімність “вкиду”.

    В той же час, ситуацією користуються російські спецслужби, для яких Джокер – інструмент збору конфіденційної інформації на топових українських політиків та бізнесменів.

    Іншими словами, персональні дані та компромат на співробітників Міноборони, Нацбанку, інших критичних відомств, а також впливових представників бізнесу через ТГ бот Джокера потрапляють до російських спецслужб.

    В майбутньому, зібрана через бот Джокера інформація може бути використана, а за інформацією джерел уже були прецеденти, в процесі подальшої вербовки цікавих  росіянам представників української влади.

    Тобто, через ТГ бот Джокера акумулюється чутлива для України інформація, і тільки невелика її частина публікується на ТГ каналі. Інша частина, через громадянина РФ Сєяра Куршутова передається російським спецслужбам.

  • Ексдипломат України в Угорщині оскаржив депортацію і попросився до Росії

    Ексдипломат України в Угорщині оскаржив депортацію і попросився до Росії

    Угорський суд скасував рішення імміграційної служби про депортацію колишнього українського дипломата С. Александрова до України. Про це 23 червня повідомило видання Blikk.

    Александров, який у 2010-х роках працював у посольстві України в Будапешті, оскаржив рішення про депортацію, вказавши, що хоче покинути Угорщину не на батьківщину, а до Росії. Його адвокат Габор Сюч заявив, що Александров має російське громадянство, оскільки народився в окупованому Криму. Водночас у заяві на отримання посвідки на проживання в Угорщині в листопаді 2024 року він вказав Україну як країну походження. За словами захисника, у формі не було можливості зазначити наявність подвійного громадянства.

    Суд вирішив, що депортація до України є неправомірною, і визнав за Александровим право самостійно виїхати до Росії. Таким чином, він отримав дозвіл повернутися до Угорщини, хоча проти нього тепер відкрито нове провадження за порушення міграційного законодавства.

    Ця історія відбулася на тлі напружених українсько-угорських відносин. Раніше, 9 травня, міністр закордонних справ Угорщини Петер Сійярто звинуватив двох українських дипломатів у шпигунстві та заявив про їхнє затримання. Пізніше звинувачення у шпигунстві були висунуті ще двом громадянам України – депутату Закарпатської облради Роланду Цеберу та Іштвану Голло.