Daypolitico

Позначка: #РинокПраці

  • Мігранти для України: порятунок економіки чи нові проблеми? Уроки європейського досвіду

    Мігранти для України: порятунок економіки чи нові проблеми? Уроки європейського досвіду

    Трудові ресурси України: демографічні виклики та дефіцит кадрів 

    В Україні все частіше обговорюється можливість залучення трудових мігрантів для закриття дефіциту робочої сили. Війна призвела до масштабного відтоку населення, мобілізації та дефіциту кадрів у ключових галузях економіки. За оцінками Міжнародної організації з міграції (IOM), Міністерства економіки України, Міжнародної організації праці (ILO) та інших джерел, для досягнення цільових показників зростання ВВП до 2030–2032 років країні може знадобитися додатково від 4,5 до 8,6 мільйона працівників порівняно з довоєнним рівнем, навіть з урахуванням повернення частини біженців. На 2025–2026 роки близько 78% компаній (у промисловості — до 68%) відзначають нестачу персоналу як ключовий бар’єр, а офіційно видано лише близько 9,5–9,6 тисяч дозволів на роботу іноземцям (у 2025 році — 9 574–9 582, з них близько 4 975 отримали тимчасові види на проживання; лідирує Туреччина). Україна готується до запуску десятирічної стратегії трудової міграції на 2027 рік. 

    Як міграція змінила європейські країни 

    Практика європейських країн останніх десятиліть демонструє, що міграція здатна частково компенсувати нестачу працівників, однак її наслідки суттєво відрізняються залежно від умов прийому та інтеграції. Німеччина зіткнулася з демографічною кризою задовго до України. Старіння населення та скорочення чисельності працівників спонукали владу поступово відкривати ринок праці. Після міграційної кризи 2015 року, коли до країни прибули сотні тисяч людей, багато підприємств закрили вакансії в галузях з нестачею кадрів. До 2024–2025 років рівень зайнятості серед біженців 2015 року наблизився до 64%, наближаючись до загальнонаціонального показника (близько 70%). Економічні дослідження відзначають позитивний довгостроковий внесок у ВВП та споживання, однак інтеграція вимагала мільярдів євро на житло, мовні курси, освіту та соціальну підтримку. Більшість досліджень (включаючи дані ifo Institute та BKA) не фіксують значного загального зростання злочинності від міграції, хоча в окремих категоріях і групах (особливо серед молодих чоловіків) показники можуть бути вищими, а проблеми сегрегації та бідності зберігаються. 

    У Франції, яка десятиліттями приймає мігрантів переважно з Африки та Магрибу, інтеграція залишається одним із найгостріших питань. У передмістях (banlieues) сформувалися райони з підвищеним рівнем безробіття, бідності та соціальної ізоляції (в деяких — у 2–3 рази вище середнього по країні), де періодично виникають заворушення. Причинами називають освітні бар’єри, дискримінацію та структурні особливості ринку праці. Влада останніми роками посилила вимоги до мови та працевлаштування, однак проблеми в чутливих районах продовжують впливати на суспільне сприйняття міграції як фактора, що сприяє розколу суспільства. 

    А Швеція, яка ще недавно вважалася зразком відкритої політики, у 2020-х роках суттєво посилила правила в’їзду, інтеграції, депортацій та отримання громадянства. Причини включають виклики інтеграції, навантаження на соціальну систему, формування паралельних спільнот та зростання певних видів злочинності в окремих групах. Влада акцентує обов’язки мігрантів (мова, самозабезпечення, дотримання законів) та розширює заходи з репатріації. Дослідження підкреслюють, що зв’язок між міграцією та злочинністю складний і значною мірою визначається соціально-економічними факторами, якістю інтеграції та ефективністю контролю. 

    Український контекст 

    Для України контекст інший: країна одночасно переживає масовий відтік населення, мобілізацію, відновлення зруйнованої інфраструктури та дефіцит саме в секторах, що вимагають фізичної праці. За даними IOM на кінець 2025 — початок 2026 року, в Україні залишається близько 3,7 мільйона внутрішньо переміщених осіб, а загальна чисельність біженців за кордоном оцінюється в 5,6–5,9 мільйона осіб. При цьому зафіксовано близько 4,41 мільйона поверненців, включаючи приблизно 1,1 мільйона, які повернулися з-за кордону. Цільове залучення працівників на конкретні вакансії здатне мінімізувати конкуренцію з місцевими та прискорити відновлення. Водночас масовий приплив низькокваліфікованої робочої сили може створити тиск на заробітні плати в чутливих галузях, збільшити витрати на адаптацію (житло, медицина, освіта, мовні програми) в умовах обмеженого бюджету та посилити чутливість суспільства до культурних і соціальних змін. Суспільство, яке пережило війну, особливо гостро сприймає питання конкуренції за ресурси, безпеки та швидкості трансформації звичного середовища. Рівень безробіття в Україні залишається високим — близько 15–16% за оцінками на 2025 – початок 2026 року, що створює парадоксальну ситуацію: з одного боку, значне безробіття, з іншого — гострий дефіцит кадрів в окремих секторах. 

    Висновки та уроки для України: думка експертів 

    Міграція майже завжди викликає поступове наростання суспільної уваги. На ранніх етапах вона часто сприймається нейтрально або позитивно: роботодавці отримують працівників, економіка — імпульс. У міру зростання чисельності мігрантів проявляються фактори конкуренції за обмежені ресурси (навіть якщо об’єктивно вона локальна), швидкість демографічних змін та якість інтеграції. У Європі це нерідко переводило тему з економічної площини в політичну, впливаючи на вибори та суспільні настрої. У багатьох країнах дискусія про міграцію поступово виходила за рамки економіки і торкалася питань соціальної згуртованості, ідентичності та розподілу ресурсів. 

    Порівняння української ситуації з досвідом Німеччини, Франції та Швеції дозволяє зробити кілька висновків. Міграція сама по собі не є ні однозначним порятунком, ні загрозою. Ключовими факторами успіху виступають ефективність державного управління, пріоритет інтересів місцевих жителів, жорсткий відбір за кваліфікацією, інвестиції в інтеграцію та паралельні заходи з повернення українців, перенавчання, залучення жінок, ветеранів та внутрішніх переселенців. Багато експертів сходяться на тому, що без додаткової робочої сили відновлення буде вкрай складним, але ігнорування ризиків навантаження на бюджет, ринок праці та суспільні настрої може призвести до накопичення проблем. Як зазначає експерт з міграційної політики, «масового припливу трудових мігрантів в Україну поки немає — у 2025 році видано всього близько 9,5 тисяч дозволів, що значно нижче довоєнного рівня в 20–25 тисяч щороку». За словами директора Інституту демографії та соціальних досліджень НАН України Елли Лібанової, «після закінчення війни нам доведеться відновлювати зруйновану інфраструктуру», підкреслюючи необхідність балансу між залученням іноземців та поверненням своїх громадян. 

    Європейський досвід показує, що наслідки міграційної політики залежать не від вибору між окремими сценаріями, а від того, наскільки керованим залишається весь процес у цілому. Ключовими факторами стають масштаб залучення робочої сили, швидкість змін та здатність держави вибудовувати систему відбору та інтеграції. В умовах України основним ризиком може стати ситуація, за якої економічна необхідність починає випереджати інституційні можливості. Як підкреслює Василь Воскобойник, голова Українського офісу з міграційної політики, «якщо Україна серйозно хоче залучати працівників з Азії, Африки чи Латинської Америки, міграційні процедури мають стати швидшими та простішими, але при цьому залишатися регульованими та контрольованими». 

    Питання трудової міграції в найближчі роки, ймовірно, залишиться одним із найважливіших і спірних для України. Від того, наскільки зважено, на основі фактів і з урахуванням європейських уроків держава підійде до його вирішення, залежатиме не лише швидкість економічного відновлення, а й соціальна згуртованість країни після війни. 

    Поки що йдеться лише про перші кроки у формуванні міграційної політики, однак уже зараз зрозуміло, що це питання стане однією з найскладніших тем післявоєнного відновлення. Україні доведеться шукати баланс між потребою економіки в робочих руках і запитом суспільства на збереження соціальної стабільності. Помилки в цій сфері обходяться дорого, а їхні наслідки можуть проявлятися через роки. 

  • ШІ витісняє новачків з ринку праці

    ШІ витісняє новачків з ринку праці

    Стрімке впровадження штучного інтелекту дедалі сильніше змінює глобальний ринок праці та підходи компаній до формування команд. Якщо ще кілька років тому великі корпорації активно інвестували у молодих спеціалістів та розширювали програми стажувань, то тепер ситуація починає кардинально змінюватися. Нове дослідження консалтингової компанії Oliver Wyman свідчить, що бізнес дедалі частіше робить ставку на працівників із досвідом, тоді як кількість вакансій для початківців може суттєво скоротитися вже найближчими роками. Про результати опитування повідомило агентство Bloomberg.

    Опитування проводилося серед генеральних директорів американських компаній і показало різку зміну настроїв у корпоративному середовищі. Понад 40% керівників заявили, що протягом найближчих одного-двох років планують скоротити кількість молодших посад у своїх компаніях. Натомість бізнес має намір зосередитися на працівниках середнього та старшого рівня, які вже мають професійний досвід та здатні виконувати складні завдання без тривалого навчання.

    Лише 17% опитаних керівників повідомили, що планують збільшувати найм молодших спеціалістів. Для ринку праці це стало тривожним сигналом, адже ще рік тому ситуація була майже протилежною — тоді компанії, навпаки, активно розширювали програми для початківців та молодих фахівців.

    Аналітики пояснюють таку трансформацію стрімким розвитком генеративного штучного інтелекту та ШІ-агентів, які вже сьогодні можуть виконувати значну частину роботи, що раніше доручалася молодшим співробітникам. Сучасні алгоритми здатні писати код на рівні junior-розробників, готувати звіти, аналізувати масиви даних, створювати презентації, обробляти документи, проводити первинну оцінку клієнтів та навіть виконувати окремі маркетингові чи юридичні завдання.

    Саме тому компанії дедалі частіше ставлять питання про доцільність утримання великої кількості молодших співробітників, якщо частину їхньої роботи можна автоматизувати значно дешевше та швидше.

    Результати дослідження Oliver Wyman підтверджують і наукові роботи провідних університетів. Зокрема, Гарвардський університет раніше дійшов висновку, що компанії, які активно впроваджують генеративний штучний інтелект, найчастіше скорочують саме молодші позиції. При цьому рівень зайнятості досвідчених працівників у таких організаціях залишається відносно стабільним.

    Директор дослідницького підрозділу Oliver Wyman Forum Джон Ромео зазначив, що сучасний бізнес дедалі більше цінує працівників, які вже мають досвід вирішення складних проблем та можуть швидко адаптуватися до нових викликів. За його словами, роботодавці розглядають середню та старшу ланку як ключовий ресурс для підвищення продуктивності в умовах активного впровадження ШІ.

    «Початківцям стає все важче знайти першу роботу, оскільки значну частину базових завдань тепер можуть виконувати алгоритми», — пояснюють експерти ринку праці.

    Консультант із питань майбутнього праці Равін Джесутхасан також наголосив, що компанії дедалі частіше шукають людей, які вже стикалися з кризовими ситуаціями, вміють ухвалювати рішення під тиском та мають практичні навички роботи у складних умовах.

    За його словами, штучний інтелект може виконувати багато технічних функцій, однак досі не здатний повноцінно замінити критичне мислення, інтуїцію, людський досвід та стратегічне бачення. Саме ці якості залишаються головною перевагою досвідчених працівників перед автоматизованими системами.

    Утім, експерти попереджають, що така тенденція може мати небезпечні наслідки для економіки в майбутньому. Керівниця глобального напряму лідерства та змін в Oliver Wyman Гелен Лейс застерегла, що масова відмова від молодих кадрів уже зараз може призвести до дефіциту кваліфікованих працівників через кілька років.

    Вона пояснила, що сьогоднішні молодші спеціалісти — це майбутні керівники, аналітики, інженери та управлінці середньої ланки. Якщо компанії перестануть інвестувати у їхнє навчання та професійний розвиток, то згодом на ринку просто не вистачатиме людей із необхідним рівнем досвіду.

    «Молодші спеціалісти повинні отримувати практичний досвід зараз, щоб згодом стати саме тими фахівцями, яких компанії потребуватимуть у майбутньому», — наголосила Лейс.

    Особливо гостро проблема може проявитися у сферах технологій, фінансів, маркетингу, консалтингу та IT, де традиційно кар’єра будувалася саме через поступове проходження всіх рівнів — від junior-позицій до керівних ролей.

    Ще одним сигналом масштабних змін стало дослідження Стенфордського університету, оприлюднене у листопаді. Науковці дійшли висновку, що молоді працівники на 16% частіше втрачають роботу у сферах, найбільш схильних до автоматизації за допомогою штучного інтелекту. Йдеться насамперед про професії, де багато повторюваних завдань і стандартизованих процесів.

    Експерти прогнозують, що найближчими роками конкуренція за першу роботу лише посилюватиметься. Молодим спеціалістам доведеться не просто володіти базовими навичками, а й навчитися працювати разом із ШІ-інструментами, швидко адаптуватися до нових технологій та постійно підвищувати кваліфікацію.

    Водночас деякі великі корпорації демонструють інший підхід. Наприклад, IBM у лютому оголосила про плани утричі збільшити найм працівників на початкові позиції у США. Компанія також планує адаптувати опис вакансій до нових умов ринку праці та активнішого використання штучного інтелекту.

    У IBM вважають, що молоді фахівці залишаються важливими для довгострокового розвитку компанії, а завдання бізнесу полягає не у повній заміні людей штучним інтелектом, а у створенні нових моделей співпраці між людиною та технологіями.

    Попри це, загальний тренд на ринку праці наразі свідчить про поступову зміну балансу на користь досвідчених працівників. Аналітики зазначають, що штучний інтелект не лише трансформує окремі професії, а й повністю змінює логіку побудови кар’єри. Якщо раніше молоді спеціалісти отримували досвід через виконання простих завдань, то тепер значну частину такої роботи виконуватимуть алгоритми.

    У результаті компаніям доведеться переглядати підходи до навчання персоналу, а молодим працівникам — шукати нові способи здобуття практичного досвіду в умовах стрімкої автоматизації.

    Експерти також звертають увагу, що навіть досвідчені працівники не можуть почуватися повністю захищеними. Корпорації дедалі рідше готові гарантувати довгострокову стабільність зайнятості, а ринок праці стає більш гнучким та менш передбачуваним. Штучний інтелект уже зараз змінює не лише окремі вакансії, а й саму модель взаємин між роботодавцями та працівниками у глобальній економіці.