Росія наближається до моменту, коли Кремлю доведеться визначатися з подальшою стратегією війни проти України. На тлі затяжних бойових дій, економічного тиску санкцій та зростання витрат на ведення війни західні аналітики розглядають кілька можливих сценаріїв розвитку подій. Серед них є як варіант реального перемир’я, так і ризик масштабної ескалації із залученням країн НАТО.
Такі оцінки оприлюднив данський військовий аналітик Андерс Нільсен. Його висновки проаналізував викладач Києво-Могилянської бізнес-школи та Бізнес-школи Українського католицького університету Валерій Пекар, який вважає, що найбільшу небезпеку для Європи становить сценарій подальшої ескалації російської агресії.
За словами Пекаря, Нільсен виділив чотири базові сценарії розвитку війни, кожен із яких має власні переваги та ризики для Кремля.
Першим сценарієм є реальне перемир’я та припинення активних бойових дій. Для російського керівництва такий варіант міг би стати можливістю стабілізувати економічну ситуацію, знизити соціальну напругу та отримати перепочинок після кількох років війни. Водночас для Кремля це означало б фактичне визнання того, що заявлені цілі так званої «спеціальної військової операції» не були досягнуті. Крім того, російська влада зіткнулася б із проблемою повернення великої кількості військових із фронту, що може створити додаткові внутрішні ризики.
Другим сценарієм аналітики називають замороження лінії фронту без офіційного завершення війни. У цьому випадку бойові дії можуть перейти у менш інтенсивну фазу, однак конфлікт залишиться невирішеним. Для Кремля це дає можливість зберегти політичну стабільність та продовжувати виснажувати Україну у довгостроковій перспективі. Водночас економічні проблеми Росії продовжуватимуть накопичуватися, а витрати на утримання окупованих територій та військової машини залишатимуться високими.
Третій сценарій передбачає проведення нової повномасштабної мобілізації в Росії. Такий крок дозволив би Кремлю збільшити чисельність армії та спробувати переломити ситуацію на фронті на свою користь. Проте наслідки для самої Росії можуть бути вкрай болючими. Йдеться не лише про додаткове навантаження на економіку, а й про ризик зростання соціального невдоволення та посилення внутрішніх конфліктів серед політичних і бізнесових еліт.
Найбільш тривожним сценарієм, на думку частини експертів, є розширення конфлікту за межі України та атака на країни НАТО. Прихильники цієї версії вважають, що Кремль може спробувати залякати європейські держави та продемонструвати слабкість Альянсу. У разі успіху Росія могла б розраховувати на зменшення підтримки України та посилення політичних суперечностей усередині Європейського Союзу. Однак ризики такого кроку надзвичайно високі, оскільки він може спровокувати пряму відповідь з боку країн НАТО.
Валерій Пекар зазначає, що з військової точки зору всі чотири сценарії залишаються можливими. За його оцінкою, Росія все ще має достатньо людських і матеріальних ресурсів для проведення додаткової мобілізації, а також потенціал для провокацій або атак проти окремих країн Альянсу.
Особливу увагу експерт звертає на держави Балтії та Польщу, які регулярно згадуються у звітах західних аналітичних центрів як потенційні цілі російського тиску. В останні роки країни НАТО значно посилили свою військову присутність на східному фланзі, однак дискусії щодо готовності Альянсу до швидкої реакції на можливі провокації тривають.
На думку самого Андерса Нільсена, найбільш логічним для Кремля виглядає сценарій замороження фронту з продовженням війни у менш інтенсивному форматі. Такий підхід дозволив би Росії виграти час, уникнути політично ризикованої мобілізації та зберегти можливість для подальшого тиску на Україну.
Проте Пекар наголошує, що логіка Володимира Путіна не завжди збігається з класичними військовими розрахунками. За його словами, російський президент часто обирає стратегію постійного підвищення ставок, намагаючись досягти максимальної переваги навіть ціною значних ризиків.
Саме тому викладач вважає сценарій ескалації проти країн НАТО одним із найімовірніших. На його думку, у разі успішної реалізації такого плану Кремль міг би спробувати досягти одразу кількох стратегічних цілей: послабити Європейський Союз, зменшити підтримку України, домогтися пом’якшення санкцій та повернення частини заморожених російських активів.
Водночас експерт застерігає, що готовність Європи до такого розвитку подій може кардинально змінити розрахунки Москви. Останніми роками країни ЄС суттєво збільшили оборонні бюджети, нарощують виробництво озброєнь та поглиблюють військову співпрацю з Україною. У разі подальшої інтеграції оборонних зусиль Росія може зіткнутися зі значно серйознішими викликами, ніж очікує.
Нагадаємо, раніше Валерій Пекар зазначав, що головною метою Кремля залишається виснаження України та її партнерів. Водночас він вважає малоймовірним виникнення масових протестів у Росії через погіршення економічної ситуації. На його думку, реальні зміни всередині країни-агресора можуть відбутися лише в разі серйозного конфлікту між представниками російських еліт.
Експерти сходяться в одному: незалежно від того, який сценарій обере Кремль, найближчі місяці можуть стати визначальними не лише для України, а й для всієї системи безпеки в Європі. Саме тому питання підтримки України та зміцнення обороноздатності держав НАТО залишається одним із ключових факторів стримування подальшої ескалації.
