Шевченківський районний суд Києва 4 червня звільнив детектива Національного антикорупційного бюро Віктора Гусарова від кримінальної відповідальності після того, як прокурор Офісу генерального прокурора відмовився від обвинувачення у державній зраді. Це стало різким поворотом у справі, яку влітку 2025 року Служба безпеки України публічно подавала як викриття «крота» російських спецслужб у лавах НАБУ.
Про рішення суду повідомило видання «Бабель» із посиланням на адвокатку Гусарова Олену Сторожук. За її словами, прокурор у суді заявив, що слідству не вдалося достеменно підтвердити приналежність детектива до агентурної мережі Росії. Через це провадження за статтею про державну зраду просили закрити.
Віктор Гусаров був затриманий у липні 2025 року під час масштабних обшуків в антикорупційних органах. Тоді СБУ заявляла, що співробітник НАБУ нібито працював на російські спецслужби та входив до розгалуженої агентурної мережі. За версією слідства, його могли завербувати ще у 2012 році, а одним із його контактів називали Дмитра Іванцова — колишнього представника охорони Віктора Януковича.
СБУ стверджувала, що Гусаров нібито передавав інформацію з закритої бази МВС АРМОР. У матеріалах слідства також фігурувала версія про зв’язок цієї історії з ширшою мережею російських агентів, яку, за даними правоохоронців, формували ще до повномасштабного вторгнення. Тоді силовики заявляли, що йдеться не про окремий епізод, а про частину масштабної контррозвідувальної справи.
Сам Гусаров і його захист заперечували обґрунтованість підозри у державній зраді. Адвокатка Олена Сторожук раніше заявляла, що її підзахисний дійсно був знайомий з Іванцовим і передавав йому певні дані, однак, за позицією захисту, не знав про його можливі зв’язки з російськими спецслужбами або перебування на тимчасово окупованій території. Саме питання обізнаності Гусарова щодо можливого зв’язку адресата інформації з РФ було одним із ключових для кваліфікації справи як державної зради.
Після затримання суд обрав детективу НАБУ запобіжний захід у вигляді тримання під вартою без права застави. У СІЗО він провів близько п’яти місяців. У грудні 2025 року Шевченківський суд Києва змінив йому запобіжний захід на домашній арешт. Уже в січні 2026 року Гусаров заявляв, що поновився на роботі в НАБУ, хоча справа проти нього на той момент ще тривала.
На засіданні 4 червня прокурор Офісу генпрокурора Руслан Іжук заявив, що підтвердити участь Гусарова в агентурній мережі не вдалося. Це фактично означає, що найгучніша частина підозри — державна зрада — не витримала перевірки доказами в тому вигляді, в якому її представляло слідство.
Водночас повністю юридичною крапкою справа не виглядала простою. Окрім державної зради, Гусарова також підозрювали в несанкціонованих діях з інформацією. Однак, як повідомив «Бабель», строки давності за цим епізодом спливли, тому прокурор просив звільнити детектива від кримінальної відповідальності і за цією частиною.
Ця справа від самого початку мала сильний політичний і репутаційний контекст. Затримання співробітників НАБУ відбувалося на тлі напружених відносин між антикорупційними органами, правоохоронною системою та політичним керівництвом держави. Громадські організації та частина експертного середовища неодноразово звертали увагу на те, що справи проти працівників НАБУ потребують особливо ретельної перевірки, адже будь-які сумніви в доказовій базі можуть виглядати як тиск на антикорупційну інфраструктуру.
Transparency International Ukraine ще восени 2025 року зазначала, що у справах щодо співробітників НАБУ СБУ та Офіс генпрокурора періодично оприлюднювали нові дані, однак доказова база залишалася предметом дискусій. У громадському секторі наголошували, що такі провадження мають розслідуватися максимально прозоро і без політичного забарвлення, оскільки йдеться не лише про конкретних фігурантів, а й про довіру до всієї антикорупційної системи.
Гучність справи посилювалася ще й тим, що НАБУ є одним із ключових органів у боротьбі з топкорупцією. Будь-які заяви про можливу присутність російської агентури всередині бюро автоматично ставали питанням національної безпеки. Саме тому початкові звинувачення проти Гусарова викликали широкий суспільний резонанс.
Однак рішення суду і позиція прокурора тепер ставлять перед правоохоронною системою інше питання: як справа, яку публічно подавали як викриття російського «крота», дійшла до фактичної відмови від обвинувачення в державній зраді. Якщо слідству не вдалося підтвердити ключову версію, це може мати серйозні наслідки для довіри до публічних заяв силових органів.
Для самого Гусарова це рішення означає зняття найтяжчого обвинувачення, яке передбачало надзвичайно сувору відповідальність. Для НАБУ — це важливий репутаційний момент після хвилі гучних обшуків та звинувачень у 2025 році. А для держави — ще один тест на здатність правоохоронної системи визнавати помилки, якщо доказів для найсерйозніших обвинувачень виявляється недостатньо.
Наразі публічної реакції СБУ на рішення суду та відмову прокурора від обвинувачення у держзраді не повідомлялося. Так само поки невідомо, чи матиме ця історія подальші процесуальні наслідки для посадовців, які представляли справу як викриття агентурної мережі. Проте вже зараз зрозуміло: історія Віктора Гусарова стала однією з найгучніших справ на стику антикорупційної системи, спецслужб і великої політики.
