Daypolitico

Позначка: соціологія

  • Залужний пожартував про англійську — і почалася атака: Тука пояснив, чого насправді бояться на Банковій

    Залужний пожартував про англійську — і почалася атака: Тука пояснив, чого насправді бояться на Банковій

    Невеликий жарт Валерія Залужного про власну англійську несподівано переріс у чергову політичну дискусію навколо колишнього головнокомандувача ЗСУ. Ексголова Луганської обласної військово-цивільної адміністрації Георгій Тука вважає, що різка реакція окремих Telegram-каналів на слова нинішнього посла України у Великій Британії свідчить не стільки про мовне питання, скільки про нервозність через високий рівень суспільної довіри до Залужного.

    Приводом стала фраза Залужного під час виступу англійською. Він із самоіронією зауважив, що після цього люди, які розмовляють російською, зможуть обговорювати його «неідеальну англійську». За версією Туки, у початковому формулюванні не було твердження, що всі критики Залужного є прихильниками Росії. Однак у частині Telegram-сегмента слова генерала почали подавати саме в такій інтерпретації.

    Тука назвав це свідомим перекручуванням змісту. На його думку, фраза була звичайною самоіронією людини, яка знає, що її вимову регулярно обговорюють у соцмережах, і вирішила пожартувати про це першою. Водночас колишній чиновник переконаний: масштаб реакції показує, що будь-які публічні появи Залужного дедалі частіше розглядаються через призму майбутньої політичної конкуренції.

    Певне фактичне підґрунтя для розмов про популярність Залужного справді існує. За результатами опитування соціологічної групи «Рейтинг», проведеного 5–6 серпня 2026 року, Залужному довіряли 68% респондентів, не довіряли 21%. Для порівняння, Кирилу Буданову довіряли 62%, а Володимиру Зеленському — 59%. Таким чином, серед фігурантів цього дослідження саме колишній головнокомандувач мав найвищий показник довіри.

    Однак тут є важливий нюанс, який змінює картину. Високий рейтинг довіри не дорівнює автоматичній перемозі на виборах. У тому ж опитуванні «Рейтингу» на запитання про перший тур гіпотетичних президентських виборів 25,2% респондентів назвали Зеленського, 16,7% — Залужного, 12,5% — Михайла Федорова. Тобто Залужний випереджав більшість потенційних конкурентів, але поступався чинному президенту.

    Схожу картину показало й інше серпневе дослідження — Info Sapiens. Опитування, проведене з 8 до 23 серпня, давало Зеленському 23% підтримки у гіпотетичному першому турі, Залужному — 12,7%. Водночас умовна партія Залужного отримувала 12,1%, майже наздоганяючи умовну політсилу Зеленського з 13,7%. Автори дослідження окремо застерігали, що в умовах війни такі цифри слід розглядати радше як показник політичного потенціалу, ніж як прогноз реального результату виборів.

    Саме тому слова Туки про «страх рейтингу» наразі залишаються політичною оцінкою, а не встановленим фактом. Публічних доказів того, що Офіс президента координував конкретні публікації Telegram-каналів про англійську Залужного, немає. Так само сама по собі критика посла чи його вимови не доводить існування централізованої кампанії. Проте очевидно інше: прізвище Залужного залишається одним із найчутливіших у дискусіях про можливу післявоєнну політичну конфігурацію.

    Тема його англійської загострилася ще й через попередні публічні відео. На початку вересня у мережі активно обговорювали англомовне привітання Залужного з нагоди культурного проєкту у Полтаві, де відкрили перший в Україні Шекспірівський сад і погруддя драматурга. Сам проєкт готували як міжнародну культурно-освітню ініціативу, а до його презентації долучалися представники академічних кіл із різних країн.

    Після цього окремі ресурси зосередили увагу вже не на змісті звернення Залужного, а на його вимові й манері говорити англійською. Тож наступний жарт про «неідеальну англійську» фактично став відповіддю на тему, яка до того кілька днів циркулювала у соцмережах.

    Політичний підтекст виникає ще й тому, що Залужний давно перестав бути лише колишнім військовим командувачем у суспільному сприйнятті. З травня 2024 року він офіційно є надзвичайним і повноважним послом України у Великій Британії — відповідний указ підписав президент Володимир Зеленський. Водночас Залужний регулярно виступає з текстами й промовами про війну, майбутню архітектуру безпеки та оборонну політику. Лише 8 вересня він закликав партнерів посилити українську ППО та оборонні спроможності після нових російських атак, наголосивши, що підтримка України безпосередньо пов’язана з безпекою Європи.

    Попри постійні припущення про можливу президентську кампанію, сам Залужний на початку 2026 року займав значно обережнішу позицію. У лютому він заявляв, що поки триває війна і діє воєнний стан, не обговорює власні політичні плани й нічого не робить у цьому напрямку. За його словами, політична боротьба в цей момент могла б посилити внутрішній розбрат.

    Юридично президентські або парламентські вибори під час воєнного стану й справді не проводяться. Стаття 19 Закону України «Про правовий режим воєнного стану» прямо забороняє проведення виборів президента, Верховної Ради та органів місцевого самоврядування в цей період. Тому всі нинішні електоральні рейтинги залишаються гіпотетичними.

    Це, однак, не робить їх політично неважливими. Для чинної влади, майбутніх партійних проєктів і потенційних кандидатів показники довіри демонструють, хто вже зараз має стартовий суспільний капітал. І в цьому сенсі Залужний залишається одним із найсильніших публічних діячів країни.

    Сам Тука трактує історію з англійською саме через цю оптику. На його думку, якби Залужного не сприймали як потенційно сильного політичного конкурента, один жарт про власну вимову не став би приводом для настільки емоційної інформаційної хвилі.

    Водночас соціологія показує більш складну ситуацію, ніж проста формула «Залужний перемагає владу». Він справді має надзвичайно високий рівень довіри, але за показником голосування у першому турі останні серпневі дослідження ставили Зеленського вище. А сам Залужний публічно не оголосив ані про створення партії, ані про участь у президентських виборах.

    Тому головним у цій історії поки є не англійська вимова посла. Значно показовішим є те, наскільки швидко будь-яка його публічна фраза перетворюється на дискусію про Банкову, рейтинги та майбутні вибори. І це саме по собі демонструє, наскільки вагомою політичною фігурою залишається Валерій Залужний навіть без офіційного входження у політику.

  • Мер Києва Віталій Кличко втрачає контроль над Київською міською радою. Джерела

    Мер Києва Віталій Кличко втрачає контроль над Київською міською радою. Джерела

    За інформацією наших джерел, Віталій Кличко втрачає контроль над Київською міською радою.

    “Кличко не може зібрати депутатів Київської міської ради на сесію. Немає навіть 61 депутата, щоб розпочати сесію, не кажучи вже про голоси для ухвалення рішень.

    Запланована на 9 липня сесія скасовується, наступного разу депутати зберуться лише до Дня незалежності.

    Депутати чекають, кого призначать новим головою Київської міської військової адміністрації, та на результати засідання РНБО щодо підготовки до зими; навіть фракція “УДАР” не вірить, що Кличко збереже контроль над Києвом” – зазначає джерело.

    Нагадаємо, раніше ми писали, що закрите соціологічне дослідження, проведене на замовлення однієї з політсил показало просідання рейтингів мера Києва Віталія Кличка.

    Зокрема, рівень підтримки партії “УДАР” ледь сягає 4%, і в наступній Київраді її взагалі може не бути.

    В розбивці по районам в УДАРу є підтримка в Деснянському районі – майже 10%, і практично немає підтримки в Подільському та Печерському – 1%.

    При  моделюванні виборчої кампанії мера столиці, Віталій Кличко в першому турі набирає 22%, і виходить у другий тур, але там він програє будь-якому іншому кандидату.

  • У Росії різко зросли запити про завершення війни після українських атак

    У Росії різко зросли запити про завершення війни після українських атак

    У Росії фіксується помітне зростання суспільного інтересу до того, коли може завершитися війна проти України, і цей показник досяг рекордних значень на тлі українських ударів, які продемонстрували вразливість російської системи протиповітряної оборони та вплинули на інформаційні настрої всередині країни. Про це йдеться у новому звіті Інституту вивчення війни (ISW), який аналізує як військові, так і соціально-політичні процеси в Російській Федерації.

    Аналітики посилаються на дані, оприлюднені в матеріалі видання Meduza, де зазначається, що сервіс Wordstat російської пошукової системи Яндекс зафіксував різке зростання кількості запитів із формулюванням «коли Росія закінчить війну проти України». У період з 22 по 28 червня таких запитів було понад 137 тисяч, що, за оцінками дослідників, є найвищим показником від початку повномасштабного вторгнення Росії у лютому 2022 року.

    Згідно з аналізом, значна частина цих запитів надходила з Московської та Ленінградської областей, тобто з регіонів, які Кремль традиційно вважає найбільш захищеними та де зосереджено значні ресурси протиповітряної оборони. Водночас саме ці території останнім часом неодноразово ставали об’єктами ударів українських безпілотників та інших засобів ураження, що, як припускають аналітики, могло посилити відчуття уразливості серед населення і вплинути на різке зростання пошукових запитів про завершення війни.

    У звіті ISW також наголошується, що тенденція до зростання таких запитів не є короткочасною, а спостерігається вже другий тиждень поспіль. Попередній пік інтересу, за даними аналітиків, фіксувався на початку червня, коли українські дрони атакували об’єкти на території Санкт-Петербурга у період проведення Петербурзького міжнародного економічного форуму, що мало значний інформаційний резонанс у російському суспільстві.

    Окрім інформаційних показників, дослідники звертають увагу і на соціологічні тенденції всередині Росії. Зокрема, за даними опитувань Фонду громадської думки (ФОМ), який пов’язують із Кремлем, рівень схвалення діяльності президента Росії Володимира Путіна у період з 12 по 21 червня знизився на п’ять відсоткових пунктів — із 74% до 69%. Це падіння збіглося в часі з масштабними ударами по Московській області, які стали одним із найбільш резонансних епізодів останніх місяців.

    ISW також зазначає, що щотижневі соціологічні вимірювання ФОМ демонструють поступове зниження рівня довіри до Путіна, яке, за їхніми даними, триває з лютого 2026 року. Водночас аналітики наголошують, що в умовах авторитарної системи влади результати опитувань у Росії можуть зазнавати впливу з боку держави, однак навіть за таких обставин фіксуються ознаки зростання внутрішнього невдоволення та втоми від війни.

    Окремо у звіті підкреслюється, що Кремль протягом усього періоду повномасштабного вторгнення намагався максимально ізолювати населення великих міст, насамперед Москви та Санкт-Петербурга, від безпосередніх наслідків бойових дій. Йшлося про посилення систем ППО, інформаційний контроль та обмеження доступу до даних про наслідки атак. Проте останні події свідчать про те, що ці заходи не змогли повністю захистити великі агломерації від впливу війни, що, ймовірно, й відображається у зростанні суспільного інтересу до її завершення.

    Аналітики ISW роблять висновок, що поєднання регулярних атак на території РФ, інформаційного ефекту від них та поступового накопичення соціально-економічних проблем може формувати у частини російського суспільства запит на завершення бойових дій. Водночас відкриті антивоєнні настрої залишаються обмеженими через жорсткий контроль внутрішнього інформаційного простору та репресивну політику щодо інакодумства.

    На цьому тлі звертається увага і на заяви української сторони. Президент України Володимир Зеленський раніше повідомляв, що українська розвідка отримала документи, які містять внутрішні оцінки ситуації в Росії, зокрема щодо рівня підтримки керівництва країни та суспільних настроїв. За його словами, навіть офіційні дані, які надходять до Кремля, свідчать про наявність зростаючого невдоволення, хоча повнота цієї інформації може бути обмежена на рівні вищого керівництва.

    У підсумку аналітики сходяться на думці, що нинішня динаміка інформаційних запитів, соціологічних показників і реакцій суспільства в Росії може свідчити про поступове формування запиту на завершення війни, однак його політичне оформлення залишається вкрай ускладненим через характер російської політичної системи та продовження бойових дій.

  • Навроцький встановив рекорд довіри в Польщі

    Навроцький встановив рекорд довіри в Польщі

    Президент Польщі Кароль Навроцький очолив рейтинг довіри серед польських політиків із рекордним показником 54,8%, що стало найвищим результатом за весь час проведення подібних соціологічних вимірювань. За даними опитування IBRiS, проведеного на замовлення видання Onet, рівень довіри до нього зріс одразу на 8,4 відсоткового пункта за один місяць, що аналітики називають одним із найрізкіших стрибків у політичних рейтингах останніх років у Польщі.

    Соціологічні дані свідчать, що 23,8% респондентів висловили до президента “однозначну довіру”, тоді як ще 31% заявили, що “скоріше довіряють” йому. Водночас 39,3% опитаних висловили недовіру, а 8,8% не змогли визначитися зі своєю позицією. Попри значну частку критично налаштованих громадян, загальний баланс підтримки виявився позитивним і забезпечив Навроцькому перше місце серед усіх політиків, включених до дослідження.

    Поточний результат польського президента перевищив попередній рекорд, який належав лідеру партії “Польща-2050” Шимон Головня, котрий на піку своєї популярності мав 54,4% довіри. Таким чином, Навроцький встановив нову планку суспільної підтримки в межах польських політичних рейтингів, фактично оновивши історичний максимум цього показника.

    Соціологи та політичні оглядачі звертають увагу, що настільки різке зростання рейтингу може бути пов’язане з низкою політичних рішень і публічних заяв президента у попередні тижні. Зокрема, у польському інформаційному просторі активно обговорюється його рішення щодо відкликання державної відзнаки — ордену Білого орла — врученого президенту України Володимир Зеленський. Хоча офіційно причинно-наслідковий зв’язок між цими подіями та рейтингами не підтверджений, збіг у часі між ухваленням рішення та проведенням опитування (19–21 червня) дозволяє припускати вплив політичного контексту на зміну суспільних настроїв.

    Друге місце в рейтингу довіри посів міністр закордонних справ Польщі Радослав Сікорський із результатом 42,6%. Його позиція залишилася відносно стабільною, оскільки зміни у порівнянні з попереднім місяцем становлять лише мінус 0,1 відсоткового пункта. Третю сходинку рейтингу зайняв прем’єр-міністр Дональд Туск, якому довіряють 38,1% опитаних громадян. Попри помірне зростання довіри на 1,5 пункта, рівень недовіри до нього залишається високим і становить 57,6%.

    Далі у списку розташувався спікер Сейму Влодзімеж Чажастий із 36% довіри, за ним — експрем’єр від опозиційної партії “Право і справедливість” Матеуш Моравецький із 35,3%. Обидва політики утримують середні позиції рейтингу, демонструючи відносну стабільність підтримки без різких коливань.

    Водночас помітні зміни зафіксовані у показниках окремих політиків. Мер Варшави Рафал Тшасковський втратив 5,6 відсоткового пункта довіри, опустившись до 32,5%. Такий спад аналітики пов’язують із внутрішніми політичними суперечками та резонансними подіями у міському управлінні, які активно обговорювалися у польських медіа.

    Подібну негативну динаміку показав і один із лідерів ультраправої “Конфедерації” Кшиштоф Босак, рейтинг якого знизився на 5,1 пункта до 29,9%. Натомість інший представник цього політичного спектра Гжегож Браун навпаки продемонстрував суттєве зростання довіри — плюс 7,3 пункта, до рівня 23,7%, що стало одним із найбільш помітних позитивних змін у нижній частині рейтингу.

    У цілому опитування IBRiS фіксує доволі високу динаміку суспільних настроїв у Польщі, де рейтинги провідних політиків змінюються під впливом як внутрішньополітичних подій, так і міжнародного контексту. Результати дослідження також демонструють збереження високого рівня поляризації суспільства, оскільки практично кожен із лідерів рейтингу має значну частку як прихильників, так і критиків.

  • Після демаршу Зеленського та Буданова: українці висловилися про суперечку з Польщею

    Після демаршу Зеленського та Буданова: українці висловилися про суперечку з Польщею

    Попри останнє загострення у відносинах між Києвом і Варшавою, переважна більшість українців не підтримує конфронтацію з Польщею через історичні суперечки. Нове соціологічне дослідження Київського міжнародного інституту соціології (КМІС) показало, що 90% громадян України виступають за конструктивний підхід до вирішення складних історичних питань між двома країнами.

    Результати опитування були оприлюднені на тлі дипломатичного скандалу, який виник після рішення президента Польщі Кароля Навроцького позбавити президента України Володимира Зеленського найвищої польської державної нагороди — Ордена Білого Орла. Це рішення викликало широкий резонанс як в Україні, так і в Польщі та стало приводом для нової хвилі дискусій навколо складних сторінок спільної історії двох народів.

    Соціологи КМІС поставили респондентам запитання про те, який підхід до врегулювання історичних суперечок із Польщею вони підтримують найбільше. Українцям запропонували чотири варіанти відповіді, два з яких передбачали конфронтаційну модель відносин, а ще два — пошук компромісів та взаєморозуміння.

    Згідно з результатами дослідження, лише 5% українців підтримують радикальні підходи. Зокрема, лише 1% респондентів вважає, що Україна має повністю погодитися з польським баченням спільної історії та виконати всі вимоги Варшави. Водночас лише 4% опитаних переконані, що саме Польща повинна відмовитися від власної позиції та прийняти українське трактування історичних подій.

    Натомість абсолютна більшість громадян обрала більш прагматичний та конструктивний підхід. Найпопулярнішою виявилася позиція, згідно з якою кожна держава має право на власне бачення історії та власних національних героїв, а інші країни не повинні втручатися в ці питання. Такий варіант підтримали 57% опитаних.

    Ще 33% українців виступили за пошук спільного погляду на складні історичні події шляхом роботи істориків та експертів, а не політиків. На їхню думку, створення спільних історичних комісій та професійний діалог можуть допомогти виробити компромісні підходи до оцінки суперечливих сторінок минулого.

    У КМІС зазначають, що результати дослідження демонструють високий рівень суспільної зрілості українців. Попри емоційність історичних тем та активне політичне використання історичних питань у двосторонніх відносинах, більшість громадян віддають перевагу співпраці, а не загостренню конфлікту.

    Опитування проводилося з 17 по 23 червня 2026 року методом телефонних інтерв’ю. У ньому взяли участь 1005 респондентів із різних регіонів України. За даними соціологів, статистична похибка вибірки не перевищує 4,1%.

    Особливої актуальності результати набувають на тлі останніх подій у польсько-українських відносинах. Нагадаємо, нещодавно президент Польщі Кароль Навроцький ухвалив рішення про позбавлення президента України Володимира Зеленського найвищої державної нагороди Польщі — Ордена Білого Орла. Причиною став конфлікт навколо присвоєння одному з підрозділів Сил спеціальних операцій України почесного найменування Героїв УПА.

    Рішення Варшави викликало хвилю відповідних кроків з українського боку. Міністр закордонних справ України Андрій Сибіга оголосив про повернення польської нагороди — Командорського хреста із зіркою ордена «За заслуги перед Польщею». Аналогічне рішення ухвалив керівник Головного управління розвідки Кирило Буданов, який також відмовився від польського ордена.

    Згодом до них приєднався посол України у Польщі Василь Боднар. А 20 червня президент Володимир Зеленський повернув Орден Білого Орла польській стороні.

    Символічний протест підтримали й українські президенти попередніх років. Про повернення своїх польських нагород заявили другий президент України Леонід Кучма, третій президент Віктор Ющенко та п’ятий президент Петро Порошенко.

    Попри політичне загострення, керівництво обох держав останніми днями неодноразово наголошувало на важливості збереження стратегічного партнерства. Польща залишається одним із ключових союзників України у війні проти Росії та одним із головних лобістів українських інтересів у Європейському Союзі та НАТО.

    Раніше прем’єр-міністр Польщі Дональд Туск також закликав політиків уникати ескалації історичних конфліктів. За його словами, зростання антиукраїнських настроїв у польському суспільстві є тривожним сигналом, який не повинен використовуватися для політичних маніпуляцій.

    Експерти відзначають, що питання Волинської трагедії, діяльності УПА та історичної пам’яті залишаються одними з найскладніших у двосторонніх відносинах. Однак результати нового дослідження свідчать: українське суспільство не підтримує радикалізацію цих дискусій і виступає за збереження партнерських відносин із Польщею навіть попри наявні суперечки.

    На тлі війни з Росією та спільних безпекових викликів українці демонструють прагнення до діалогу та взаємної поваги. І саме це, на думку соціологів, може стати основою для подальшого розвитку українсько-польських відносин, незважаючи на політичні конфлікти та складну історичну спадщину.

  • Опитування показало несподіване ставлення поляків до позиції Зеленського

    Опитування показало несподіване ставлення поляків до позиції Зеленського

    Відносини між Україною та Польщею переживають один із найскладніших періодів за останні роки. На тлі гучних політичних суперечок, історичних дискусій та скандалу навколо позбавлення президента України Володимира Зеленського польського ордена Білого Орла нове соціологічне дослідження продемонструвало суттєве погіршення сприйняття українського лідера серед польського суспільства.

    Згідно з результатами опитування, проведеного соціологічною компанією Uniter Surveys на замовлення польського видання Wirtualna Polska, більшість громадян Польщі переконані, що Володимир Зеленський негативно ставиться до Польщі та її громадян.

    Дослідження, результати якого оприлюднили польські медіа, засвідчило доволі показову тенденцію. Загалом 58,3% опитаних поляків вважають, що президент України демонструє негативне ставлення до Польщі. Водночас лише 30,1% респондентів переконані у протилежному та оцінюють його ставлення як позитивне. Ще 11,6% учасників опитування не змогли визначитися зі своєю позицією.

    Серед тих, хто висловив негативну оцінку, 33,7% респондентів обрали варіант «скоріше негативне ставлення», тоді як 24,6% заявили про «однозначно негативне» ставлення президента України до Польщі.

    У групі прихильників позитивної оцінки ситуація виглядає менш переконливо. Лише 2,7% опитаних заявили, що Зеленський має «безумовно позитивне» ставлення до Польщі, тоді як ще 27,4% обрали варіант «скоріше позитивне».

    Соціологи також зафіксували суттєві відмінності залежно від політичних симпатій польських громадян. Серед прихильників правлячої коаліції оцінки виявилися значно більш збалансованими. У цій групі 41% респондентів вважають ставлення Зеленського позитивним, тоді як 39% дотримуються протилежної думки.

    Натомість серед виборців опозиційних партій, зокрема представників консервативного табору та правих політичних сил, переважає різко критичне ставлення. За результатами опитування, 83% прихильників опозиції переконані, що український президент ставиться до Польщі негативно.

    Опитування було оприлюднене на тлі чергового загострення українсько-польських відносин, яке розгорнулося після рішення президента Польщі Кароля Навроцького позбавити Володимира Зеленського найвищої державної нагороди Польщі — ордена Білого Орла.

    Своє рішення Навроцький пояснив тим, що, на його думку, «поріг болю польського суспільства був перевищений». Польський президент пов’язав цей крок із рішенням української сторони присвоїти одному з підрозділів Сил спеціальних операцій ЗСУ почесне найменування на честь Героїв УПА.

    Саме питання історичної пам’яті останніми тижнями стало одним із головних подразників у двосторонніх відносинах. Частина польських політиків та громадських діячів розкритикували Київ за кроки, які, на їхню думку, недостатньо враховують чутливість польського суспільства щодо подій Волинської трагедії та діяльності Української повстанської армії.

    У відповідь в Україні наголошують, що питання історичної пам’яті не повинно ставати інструментом політичного тиску або руйнувати стратегічне партнерство між двома державами, які залишаються ключовими союзниками у протистоянні російській агресії.

    Скандал навколо ордена Білого Орла набув додаткового резонансу після того, як від своїх польських нагород почали відмовлятися відомі українські політики та посадовці. Зокрема, про таке рішення заявили другий президент України Леонід Кучма, третій президент Віктор Ющенко, п’ятий президент Петро Порошенко, а також міністр закордонних справ Андрій Сибіга, начальник Головного управління розвідки Кирило Буданов та посол України у Польщі Василь Боднар.

    Попри політичні суперечки, експерти наголошують, що польсько-українські відносини залишаються стратегічно важливими для обох країн. Від початку повномасштабного вторгнення Росії Польща стала одним із головних союзників України, прийнявши мільйони українських біженців та забезпечивши масштабну військову, гуманітарну й політичну підтримку.

    Однак останні соціологічні дослідження свідчать про поступове зростання втоми частини польського суспільства від української тематики та активізацію політичних сил, які використовують історичні суперечки для мобілізації власного електорату.

    Аналітики звертають увагу, що результати опитування не обов’язково відображають реальне ставлення поляків до України загалом, а радше демонструють вплив гострої політичної дискусії, яка останнім часом домінує в польському інформаційному просторі.

    Водночас соціологи наголошують, що громадська думка залишається динамічною та може змінюватися залежно від розвитку подій як усередині Польщі, так і на міжнародній арені. Особливо важливими можуть стати подальші кроки політичного керівництва обох держав щодо врегулювання історичних суперечностей та збереження партнерських відносин.

    На тлі війни Росії проти України польсько-українське партнерство залишається одним із ключових факторів безпеки у Центрально-Східній Європі. Саме тому результати нового опитування можуть стати сигналом для політиків обох країн про необхідність активнішого діалогу та пошуку компромісів у питаннях, які дедалі частіше стають предметом гострих суспільних дискусій.

  • Випробування єдності: як війна змінила українське суспільство і чи можливо знову об’єднатися

    Випробування єдності: як війна змінила українське суспільство і чи можливо знову об’єднатися

    Повномасштабне вторгнення в лютому 2022 року спричинило в Україні справжній вибух національної єдності. Мільйони людей стали плечем до плеча: масове волонтерство, допомога армії, готовність до будь-яких позбавлень і взаємна підтримка стали нормою життя. У перші місяці війни суспільство демонструвало найвищий рівень згуртованості, який експерти порівнювали з національним пробудженням.

    Проте в міру затягування конфлікту, зростання втрат, економічної кризи та постійного психологічного тиску ситуація радикально змінилася. Накопичені десятиліттями внутрішні суперечності вийшли на поверхню, а втома й нерівномірний досвід війни почали роз’їдати колишню згуртованість. Соціологи Київського міжнародного інституту соціології (КМІС), Центру Разумкова та інших установ зазначають: суспільство зберігає значну стійкість, але ознаки втоми, зниження довіри до окремих інститутів і напруги між групами населення зростають.

    Соціальні відмінності та їхній вплив на суспільство

    Війна розділила українців за різними «шарами» переживань, що стало головною причиною взаємного непорозуміння. Військовослужбовці, їхні родини та мешканці прифронтових регіонів щодня живуть під обстрілами, у постійній небезпеці та з відчуттям, що кожен день — це боротьба за виживання. У відносно спокійних тилових районах люди частіше стикаються з економічними труднощами, невизначеністю та опосередкованими наслідками. Це породжує відчуття несправедливості: військові іноді відчувають, що частина суспільства продовжує жити в більш звичному ритмі, а цивільні — накопичену втому від стресу.

    За даними КМІС на початок 2026 року, лише близько 20% очікують швидкого завершення війни, але 65% заявляють про готовність терпіти стільки, скільки потрібно. Соціолог Антон Грушецький підкреслює, що багато хто морально й фізично виснажений після чотирьох років у режимі виживання. Водночас 61% українців вважають, що суспільство долає суперечності й рухається до єдності (зростання з 53% у грудні 2024 року), хоча 33% бачать заглиблення розломів.

    Особливо вразливим шаром стали внутрішньо переміщені особи (ВПО). Станом на кінець 2025 — початок 2026 року за даними МВФ та МОМ офіційно зареєстровано й оцінено близько 3,7–4,6 мільйона людей (з урахуванням незареєстрованих — значно більше). Багато хто втратив житло, роботу й звичне життя, залежить від державної допомоги, яку отримує лише близько чверті нужденних, і стикається з серйозними бар’єрами в працевлаштуванні та інтеграції в нові громади. Близько 69% ВПО відзначають негативний вплив війни на психічне здоров’я. Мешканці приймаючих регіонів іноді сприймають переселенців як додаткове навантаження на ресурси, а самі ВПО відчувають відчуження та стигму.

    Це класичний приклад взаємного нерозуміння: різні «реальності війни» призводять до претензій («чому ви не на фронті» чи «чому ви не допомагаєте більше»), навіть за збереження спільного патріотизму. Різні шари — фронтовики, ВПО, тилові жителі, ветерани, родини військових — живуть у паралельних світах із різними щоденними ризиками, втратами та очікуваннями.

    Соціально-економічні фактори та зовнішній вплив агресора

    Посилення соціальної нерівності та бідності лише поглиблює розломи. За оцінками Світового банку, рівень бідності у 2025 році становив близько 36,9%, а коефіцієнт Джині (показник нерівності) зріс з 0,41 у 2023 році до 0,50 у 2025-му — це помітне розшарування. На цьому тлі демонстративне багатство окремих представників еліт сприймається як ляпас. Корупційні скандали особливо болісно б’ють по відчуттю справедливості: люди готові терпіти позбавлення, але не цинізм тих, хто живе за іншими правилами.

    Хронічний стрес став справжнім «тихим руйнівником» згуртованості. У 2024–2025 роках 87% українців стикалися зі стресовими ситуаціями (лише 10% — ні з однією). Високий рівень втоми проявляється в дратівливості, пошуку винних усередині країни та зниженні емоційної стійкості. Негативні емоції переважають, проте водночас зміцніла горизонтальна солідарність — «любов до своїх». Перехід від початкового шоку до «рутинізації війни» має високу ціну, як зазначають дослідження Разумкова та КМІС.

    Агресор майстерно використовує ці тріщини в межах своєї гібридної стратегії. Він веде не лише військові дії, а й потужну інформаційно-психологічну кампанію, акцентуючи увагу на мобілізації, корупції, нерівності, втомі, регіональних відмінностях і «зраді тилу». Через соціальні мережі, дезінформацію, ботів і провокації пропаганда розпалює взаємні звинувачення, посилюючи відчуття, що «свої гірші за ворога». Аналітики відзначають класичний принцип «розділяй і володарюй» у цифрову епоху: ефективність висока саме тому, що спирається на реальні проблеми. Мета — підірвати мораль, знизити підтримку опору та міжнародну допомогу. Це когнітивна війна, де внутрішні розломи стають зброєю, часом ефективнішою, ніж прямі удари.

    Багато суперечностей мають довоєнне коріння, але війна зробила їх критично небезпечними. Реінтеграція ветеранів (уже понад 1,2 мільйона осіб, а в перспективі — до 5–6 мільйонів разом із сім’ями) — наступна велика перевірка. Проблеми з посттравматичним стресовим розладом, здоров’ям, працевлаштуванням (58% працюючих ветеранів, але 42% активно шукають роботу — у два рази більше, ніж серед неветеранів; багато хто стикається з бар’єрами) та відчуттям відчуження можуть створити нову лінію розлому між «теми, хто воював», і рештою суспільства. Дослідження показують, що 73% ветеранів потребують психологічної підтримки, а 30% не можуть знайти стабільну роботу.

    Уроки інших країн

    Подібні виклики добре відомі з досвіду інших держав. Після війни у В’єтнамі багато американських ветеранів зіткнулися з серйозними труднощами реінтеграції: за даними довгострокових досліджень, довічне поширення ПТСР серед чоловіків, які служили в театрі бойових дій, сягало близько 30%, а значна частина відчувала проблеми з соціальною адаптацією, сім’єю, працевлаштуванням і відчуттям відчуження від суспільства, яке не завжди розуміло їхній досвід. Це призвело до довгострокових наслідків для психічного здоров’я та соціальної згуртованості.

    Після Другої світової війни Франція та Німеччина, пройшовши через глибоку ворожнечу, змогли побудувати успішне примирення завдяки економічній інтеграції (початок з Європейського об’єднання вугілля та сталі 1951 року) та політичним крокам, таким як Єлисейський договір 1963 року. Це заклало основу європейського співробітництва й перетворило колишніх ворогів на ключових партнерів. У Північній Ірландії та Південній Африці механізми правди й примирення (Truth and Reconciliation Commission у ПАР) допомогли знизити напругу після тривалих конфліктів, хоча процес потребував часу, символічних жестів та економічних заходів. На Балканах після югославських війн примирення просувається повільно: зберігаються націоналістичні наративи, проблеми з правосуддям і довірою, що підкреслює, наскільки важливе своєчасне втручання держави та суспільства.

    Чи можливе нове об’єднання?

    Незважаючи на всі виклики, повна необоротність розладу — це не вирок. Дані соціології демонструють стійкість суспільства: довіра до Збройних Сил залишається високою (94% наприкінці 2025 року), більшість зберігає віру в спільну мету та готовність продовжувати опір. Експерти Центру Разумкова, КМІС та міжнародні аналітики сходяться на думці, що згуртуватися знову можливо — через системні зусилля: прозору боротьбу з корупцією, підтримку вразливих груп (включаючи ВПО), комплексну програму реінтеграції ветеранів, економічне відновлення та чесний діалог між різними шарами суспільства. Ключовими елементами стануть визнання різного досвіду війни при розумінні спільної відповідальності, посилення медіаграмотності для протидії пропаганді та створення відчуття справедливості.

    Історичний досвід підтверджує: суспільства, що пережили тяжкі випробування, часто виходять більш зрілими та згуртованими, якщо активно керують внутрішніми розломами. Початкове єднання 2022 року яскраво довело потенціал нації.

    Внутрішні напруження — це реальність затяжної війни. Однак здатність визнати проблеми, справедливо їх вирішувати та зберігати солідарність може стати не лише запорукою перемоги й успішного післявоєнного відновлення, а й фундаментом нової, більш стійкої України.

     

  • Більшість поляків заявили про погіршення ставлення до українців через рішення про “героїв УПА”

    Більшість поляків заявили про погіршення ставлення до українців через рішення про “героїв УПА”

    Більше половини поляків заявили про погіршення ставлення до українців після рішення, пов’язаного з присвоєнням одній із українських військових структур найменування, що відсилає до “героїв УПА”. Про це свідчать результати соціологічного опитування SW Research, проведеного на замовлення видання rp.pl, яке в Польщі викликало активне суспільне обговорення та нову хвилю дискусій навколо історичної пам’яті й сучасних польсько-українських відносин.

    Йдеться про рішення, пов’язане з присвоєнням президентом України Володимиром Зеленським почесного найменування, що відсилає до “героїв УПА”, одному з підрозділів Сил спеціальних операцій Збройних сил України. Сам факт використання таких історичних референсів у назвах українських військових формувань був сприйнятий у Польщі неоднозначно, оскільки тема Української повстанської армії (УПА) залишається однією з найбільш чутливих у польському суспільному дискурсі через трагічні події Другої світової війни та післявоєнного періоду.

    Згідно з результатами опитування, 51,9% респондентів заявили, що після цього рішення їхнє ставлення до України та українців погіршилося. Це найбільша частка відповідей серед усіх варіантів і вона свідчить про помітний емоційний резонанс, який тема викликала в польському суспільстві. Водночас 31,9% опитаних зазначили, що дана подія не вплинула на їхнє ставлення до українців, що може свідчити про стійкість частини польського суспільства до політичних та історичних контроверсій у двосторонніх відносинах.

    Ще 11,7% респондентів не змогли визначитися з відповіддю або не мають сформованої думки щодо цього питання. І лише 4,5% опитаних заявили, що їхнє ставлення до України та українців після цього рішення навіть покращилося. Таким чином, баланс громадської думки у межах цього опитування демонструє суттєве переважання негативної або нейтральної реакції, тоді як позитивний вплив є мінімальним.

    Соціологи також зафіксували відмінності у сприйнятті залежно від статі та віку респондентів. Зокрема, серед чоловіків частка тих, хто заявив про погіршення ставлення до України, вища і становить близько 59%, тоді як серед жінок цей показник нижчий — приблизно 46%. Це може вказувати на різницю у сприйнятті історичних та політичних тем залежно від соціальних і культурних факторів.

    За віковими групами найбільш критично налаштованими виявилися молоді респонденти віком до 24 років. У цій категорії 56% опитаних повідомили про погіршення ставлення до України та українців. Такий результат є показовим, оскільки молодша аудиторія зазвичай вважається менш залученою до історичних суперечок, однак у цьому випадку реакція виявилася доволі емоційною.

    Опитування проводилося дослідницькою агенцією SW Research у період 9–10 червня 2026 року серед користувачів онлайн-панелі SW Panel. У дослідженні взяли участь 800 інтернет-користувачів віком від 18 років. Соціологи зазначають, що вибірка дозволяє відобразити загальні тенденції у сприйнятті питання, однак не виключає впливу інформаційного фону та медійних дискусій у момент проведення опитування.

    Тема викликала також політичну реакцію на найвищому рівні. Прем’єр-міністр Польщі Donald Tusk прокоментував ситуацію, зазначивши, що президент України Володимир Зеленський не мав наміру образити Польщу цим рішенням. Водночас він визнав, що українській стороні, на його думку, бракує чутливості у питаннях історичної пам’яті, які залишаються особливо делікатними у польсько-українському діалозі.

    Експерти відзначають, що подібні епізоди демонструють, наскільки складним залишається баланс між сучасною військово-політичною співпрацею України та Польщі та історичними наративами, які по-різному трактуються в обох країнах. Попри стратегічне партнерство, такі питання періодично стають джерелом напруги в інформаційному просторі та впливають на суспільні настрої.

    Таким чином, результати опитування SW Research фіксують помітне погіршення ставлення до українців у польському суспільстві на тлі історично чутливої теми, що вкотре підкреслює важливість делікатного підходу до символічних рішень у міждержавних відносинах.

  • Залужний випереджає Зеленського в рейтингу довіри українців — нові дані КМІС

    Залужний випереджає Зеленського в рейтингу довіри українців — нові дані КМІС

    Згідно з новим соціологічним дослідженням Київського міжнародного інституту соціології (КМІС), рівень довіри до президента України Володимира Зеленського на початок літа 2026 року становить 61%, тоді як колишній головнокомандувач ЗСУ, а нині посол України у Великій Британії Валерій Залужний має вищий показник довіри — 73%. Результати опитування фіксують стабільність президентських рейтингів із незначними коливаннями, але водночас підкреслюють збереження лідерства Залужного серед ключових публічних фігур країни.

    Опитування проводилося КМІС у період із 7 травня до 3 червня 2026 року методом телефонних інтерв’ю на основі випадкової вибірки мобільних номерів. У дослідженні взяли участь 1015 респондентів віком від 18 років, які проживають на території України, підконтрольній уряду. Соціологи зазначають, що за звичайних умов статистична похибка такої вибірки не перевищує 4,1% для показників, близьких до 50%, і є меншою для крайніх значень.

    Згідно з результатами, 61% опитаних заявили, що довіряють президенту Зеленському. З них 33% висловили повну довіру, ще 28% — «скоріше довіряють». Водночас 34% респондентів зазначили, що не довіряють главі держави: 20% відповіли «зовсім не довіряю», а 13% — «скоріше не довіряю». Баланс довіри-недовіри становить +27%, що, за оцінками КМІС, свідчить про відносну стабільність суспільного сприйняття президента.

    Соціологи наголошують, що порівняно з квітнем 2026 року суттєвих змін у рівні довіри до Зеленського не зафіксовано. Коливання перебувають у межах статистичної похибки, однак баланс довіри-недовіри дещо покращився — з +22% до +27%. Це, за поясненням дослідників, означає не стільки зростання підтримки, скільки певне зміщення загального настрою респондентів у бік більш позитивного сприйняття, без різких змін у структурі відповідей.

    Окрему увагу в дослідженні приділено аналізу довіри до інших публічних діячів, зокрема представників сектору безпеки та оборони. Саме ця група традиційно демонструє найвищі показники підтримки серед населення.

    Лідером загального рейтингу став Валерій Залужний, якому довіряють 73% опитаних, тоді як 21% висловили недовіру. Баланс довіри-недовіри становить +52%, що робить його одним із найбільш позитивно оцінених публічних діячів у країні. Соціологи відзначають, що такі показники свідчать про збереження високого рівня суспільної довіри до військових лідерів навіть після їх переходу до дипломатичної діяльності.

    Високі результати також продемонстрували інші представники сектору оборони. Зокрема, керівник Головного управління розвідки Міністерства оборони Кирило Буданов отримав 70% довіри та 22% недовіри, що забезпечило йому баланс +48%. Майже аналогічний рівень підтримки має Роберт Бровді, якому довіряють 70% респондентів, а не довіряють лише 7%, що формує один із найвищих показників у всьому дослідженні — +63%.

    Серед політичних та громадських діячів також виділяються окремі фігури. Мер Харкова Ігор Терехов отримав 52% довіри та 19% недовіри, що дає баланс +32%. Міністр оборони Михайло Федоров має 50% довіри і 21% недовіри (баланс +29%). Голова Миколаївської обласної військової адміністрації Віталій Кім отримав 47% довіри та 27% недовіри, що відповідає балансу +20%.

    Головнокомандувач Збройних сил України Олександр Сирський має 52% довіри та 36% недовіри, що формує баланс +16%. Соціологи зазначають, що навіть за наявності суттєвого рівня критики серед частини респондентів, усі представники оборонного сектору залишаються в зоні позитивного балансу довіри.

    КМІС також звертає увагу на методологічний аспект дослідження. Соціологи зафіксували невелику кореляцію між порядком, у якому респондентам зачитували прізвища публічних діячів, і рівнем довіри до окремих фігур. Зокрема, йдеться про те, що чим пізніше у списку називався президент, тим дещо вищим був рівень довіри до нього. Дослідники пояснюють це ефектом порівняння: коли респонденти вже оцінили інших діячів, їх сприйняття президента могло ставати більш позитивним на контрасті.

    Попри це, у КМІС наголошують, що загальний висновок залишається незмінним: рівень довіри до президента України є стабільним, без суттєвих змін у динаміці. Водночас розрив між Зеленським і Залужним у показниках довіри зберігається на користь колишнього головнокомандувача, який продовжує утримувати лідерські позиції серед усіх досліджених публічних фігур.

    Соціологи підкреслюють, що загалом українське суспільство демонструє складну, але відносно стабільну структуру довіри до політичних і військових лідерів. На тлі війни та тривалих кризових умов ключову роль у формуванні суспільних оцінок відіграють фактори безпеки, ефективності державних інституцій та персональної репутації публічних діячів.

    Таким чином, результати опитування КМІС фіксують одразу дві паралельні тенденції: стабільний рівень довіри до президента Володимира Зеленського та одночасне лідерство Валерія Залужного у рейтингах суспільної підтримки серед українців, що зберігається вже тривалий час і формує один із ключових трендів політичного сприйняття в країні.

  • Кияни підтримали сквер із фонтаном на місці Леніна на Бессарабці

    Кияни підтримали сквер із фонтаном на місці Леніна на Бессарабці

    Майже 80% мешканців Києва позитивно ставляться до ідеї перетворення території на Бессарабській площі, де раніше стояв пам’ятник Леніну, на сучасний безбар’єрний громадський простір із фонтаном, який планують реалізувати за підтримки меценатів. Про це свідчать результати опитування соціологічної групи «Рейтинг», проведеного напередодні Дня Києва.

    Згідно з дослідженням, ідея реновації однієї з центральних міських локацій отримала переважно схвальну реакцію серед киян. Так, 58% опитаних заявили про повну підтримку створення нового громадського простору, ще 21% відповіли, що «скоріше підтримують» цю ініціативу. Таким чином, сумарний рівень прихильників проєкту становить 79%, що соціологи називають високим показником суспільної згоди щодо трансформації простору в центрі столиці.

    Водночас частина респондентів висловила скептичне або негативне ставлення до майбутніх змін. Зокрема, 6% опитаних зазначили, що «скоріше не підтримують» облаштування скверу, а 11% категорично виступили проти такого формату оновлення площі. Ще 5% киян не змогли визначитися зі своєю позицією, що може свідчити про недостатню поінформованість або відсутність сформованого ставлення до проєкту.

    Соціологи зазначають, що загалом результати опитування демонструють стабільний запит мешканців столиці на створення сучасних, доступних і комфортних громадських просторів у центральних районах міста. Особливий акцент робиться на принципах безбар’єрності, екологічності та відкритості для різних груп населення, включно з людьми з інвалідністю, батьками з дитячими візками та літніми людьми.

    Опитування проводилося у період з 22 по 27 травня 2026 року методом особистих формалізованих інтерв’ю (face-to-face). У дослідженні взяли участь 1200 респондентів — мешканців Києва віком від 18 років. Вибірка є репрезентативною за віком і статтю, а максимальна статистична похибка не перевищує 2,8%.

    Історія цієї локації має символічне навантаження для міста. Пам’ятник Леніну, який раніше розташовувався в районі перетину бульвару Тараса Шевченка та Хрещатика, було демонтовано в грудні 2013 року під час подій Революції Гідності. Після цього територія тривалий час залишалася без остаточного функціонального рішення, а дискусії щодо її подальшого облаштування періодично поверталися до міського порядку денного.

    У 2025 році було презентовано концепцію створення на цьому місці безбар’єрного громадського простору з фонтаном, фінансування якого передбачено за рахунок благодійних внесків та приватних інвесторів. Ініціатива передбачає комплексне оновлення площі з урахуванням сучасних урбаністичних стандартів.

    Наразі комунальна корпорація «Київавтодор» вже розпочала підготовчі процедури в системі публічних закупівель Prozorro. За попередніми планами, реалізацію проєкту розраховано завершити до 2027 року, залежно від темпів фінансування та виконання робіт.

    Згідно з концепцією, оновлена Бессарабська площа має включати озеленення, нові пішохідні маршрути, лавки для відпочинку, сучасне освітлення та інклюзивну інфраструктуру. Центральним елементом простору стане фонтан, який має стати новою візуальною домінантою локації та місцем громадського відпочинку у центрі столиці.