Daypolitico

Позначка: союзники

  • «Найближчі союзники»: Трамп зробив гучну заяву під час візиту Чарльза III до Білого дому

    «Найближчі союзники»: Трамп зробив гучну заяву під час візиту Чарльза III до Білого дому

    Президент США Дональд Трамп заявив, що Сполучені Штати не мають ближчих союзників, ніж Велика Британія. Таку заяву він зробив під час офіційного візиту короля Великої Британії Чарльза III до Білого дому, цитує BBC, наголосивши на особливому характері відносин між двома країнами.

    Під час виступу Дональд Трамп звернувся до символізму історичних зв’язків, згадавши дерево, яке свого часу посадила королева Єлизавета II під час свого візиту до США. За словами президента, це дерево з роками стало сильнішим і більшим, що, на його думку, відображає розвиток і зміцнення двосторонніх відносин між країнами.

    Він підкреслив, що протягом усього періоду існування незалежних Сполучених Штатів американці не мали ближчих друзів, ніж британці. Така риторика вкотре акцентує на так званих «особливих відносинах» між Лондоном і Вашингтоном, які охоплюють політичну, економічну та безпекову співпрацю.

    Візит Чарльза III до США має символічний характер і приурочений до 250-ї річниці здобуття незалежності Сполученими Штатами. Очікується, що британський монарх у своєму виступі перед Конгресом США приділить особливу увагу саме стратегічному партнерству між двома державами та перспективам його розвитку.

    Водночас цей візит відбувається на тлі певної напруженості у відносинах між країнами, що додає йому додаткового значення. У таких умовах подібні заяви можуть розглядатися як сигнал про намір обох сторін зберегти стабільність і продовжити співпрацю на найвищому рівні.

    Чотириденний державний візит королівського подружжя розпочався 27 квітня і включає низку офіційних заходів, зустрічей і виступів. Попри нещодавні безпекові інциденти у Вашингтоні, програма візиту залишається насиченою, що підкреслює його важливість для обох держав.

    Аналітики зазначають, що такі заяви мають не лише дипломатичне, а й політичне значення. Для США це підтвердження традиційних союзницьких відносин, а для Великої Британії — можливість зміцнити свою позицію як одного з ключових партнерів Вашингтона на міжнародній арені.

    Таким чином, слова Дональда Трампа стали черговим підтвердженням того, що стратегічний союз між Сполученими Штатами та Великою Британією залишається одним із найважливіших у світовій політиці, попри всі сучасні виклики.

  • Трамп формує “чорний список” НАТО

    Трамп формує “чорний список” НАТО

    Адміністрація президента США Дональда Трампа сформувала неформальний перелік країн-членів НАТО, поділивши їх на “зразкових” і “неслухняних” союзників, та обговорює можливі кроки впливу на тих, хто не підтримав дії Вашингтона під час конфлікту з Іраном. Про це повідомляє Politico із посиланням на трьох європейських дипломатів і представника Міністерства оборони США.

    За інформацією джерел, робота над таким “рейтингом” активізувалася напередодні візиту генерального секретаря Альянсу Марк Рютте до Вашингтона. Ідея полягає у системній оцінці внеску кожної країни у колективну безпеку, включно з рівнем військових витрат, участю в операціях США та готовністю підтримувати ініціативи Вашингтона у кризових ситуаціях.

    За словами дипломатів, у Білому домі фактично створюється система градації союзників, яка нагадує поділ на “надійних” і “проблемних”. Такий підхід, за оцінками співрозмовників Politico, відображає загальну логіку адміністрації Трампа, яка прагне більш прагматичних і транзакційних відносин із партнерами.

    У центрі уваги — не лише виконання базових зобов’язань у межах НАТО, а й рівень політичної лояльності до зовнішньополітичного курсу США, зокрема щодо Близького Сходу.

    Серед “зразкових союзників” називають Польщу, Румунію та країни Балтії. Зокрема, Румунія надала США можливість використовувати авіабазу імені Михайла Когелнічану під час операцій, пов’язаних з Іраном, що значно спростило логістику.

    Польща, за даними джерел, бере на себе значну частину витрат на розміщення американських військових — йдеться приблизно про 10 тисяч осіб. Це робить її одним із ключових партнерів США у Східній Європі.

    Країни Балтії — Литва, Латвія та Естонія — отримали високу оцінку за стабільно високий рівень оборонних витрат і активну участь у спільних ініціативах Альянсу.

    Також у позитивному контексті згадуються держави, які забезпечували логістичну або непряму підтримку операцій США на Близькому Сході.

    Водночас низка ключових європейських союзників, за інформацією Politico, або відмовилися підтримати дії США, або зробили це із затримкою. Серед них — Іспанія, Франція та Велика Британія.

    У Вашингтоні це розцінюють як небажання брати на себе частину відповідальності за спільну безпеку, особливо у ситуації, коли США очікували більшої солідарності від провідних держав Європи.

    Джерела зазначають, що саме позиція цих країн стала одним із факторів, які підштовхнули адміністрацію до ідеї створення “рейтингу союзників”.

    Хоча остаточні рішення ще не ухвалені, у Вашингтоні розглядають кілька можливих сценаріїв реагування на “недостатню підтримку”:

    • передислокація американських військ із країн, які не виконують очікувань США, до більш лояльних партнерів;
    • скорочення або скасування спільних навчань у межах НАТО;
    • перегляд або припинення контрактів на постачання американського озброєння;
    • зміна пріоритетів у сфері безпекової співпраці.

    Водночас деякі європейські чиновники скептично оцінюють ефективність таких заходів. Один із дипломатів зазначив, що, наприклад, виведення військ може мати стратегічні наслідки і для самих США, зменшуючи їхню присутність у Європі.

    Офіційна риторика Вашингтона вже свідчить про жорсткіший підхід. Речниця Білого дому Анна Келлі заявила, що Сполучені Штати “пам’ятатимуть”, які союзники не підтримали їхні дії.

    Сам Дональд Трамп неодноразово критикував країни НАТО за недостатні витрати на оборону та вимагав підвищення внесків. Раніше він також називав Альянс “застарілим” і допускав можливість перегляду ролі США у ньому.

    Ідея створення “рейтингу союзників” виникла на тлі загострення відносин між США та європейськими партнерами після операцій, пов’язаних із Іраном. Частина союзників утрималася від прямої підтримки, що підкреслило розбіжності у підходах до міжнародної безпеки.

    Аналітики вважають, що подібна ініціатива може мати довгострокові наслідки для єдності НАТО. З одного боку, вона може стимулювати окремі країни до збільшення оборонних витрат і активнішої участі у спільних операціях. З іншого — ризикує поглибити розкол між США та частиною європейських союзників.

    На цьому тлі візит Марк Рютте до Вашингтона розглядається як важливий етап у спробах зберегти баланс інтересів усередині Альянсу та уникнути подальшого загострення відносин.

    Наразі офіційних рішень щодо запровадження конкретних заходів проти “неслухняних” країн не оголошено, однак сам факт підготовки подібних списків свідчить про зміну підходів США до союзницьких відносин у сфері безпеки.

  • Чи зміниться НАТО за президентства Трампа: експерт оцінив реальні шанси на переформатування

    Чи зміниться НАТО за президентства Трампа: експерт оцінив реальні шанси на переформатування

    Радикальні зміни у структурі НАТО у найближчі роки виглядають малоймовірними, попри активні дискусії про трансформацію системи безпеки в Європі. Однією з ключових причин є позиція президента США Дональд Трамп, який не зацікавлений у переформатуванні Альянсу під час свого політичного циклу. Про це заявив голова «Інституту Американістики» Владислав Фарапонов.

    За словами експерта, нинішня американська політика значною мірою визначається підходом «America First», який передбачає зменшення глобальних зобов’язань США та перекладання більшої відповідальності за безпеку на союзників. У такій логіці НАТО не розглядається як інструмент для глибоких реформ, а скоріше як структура, яку Вашингтон прагне зробити менш витратною для себе.

    Фарапонов зазначає, що Дональд Трамп традиційно скептично ставиться до союзницьких форматів. Зокрема, він розглядає міжнародні альянси крізь призму вигоди для США, а не як довгострокові безпекові зобов’язання. Саме тому ідея масштабного переформатування НАТО, яка передбачала б створення нового оборонного формату в Європі або суттєву зміну ролі США, наразі не має політичної підтримки у Вашингтоні.

    На думку експерта, навіть якщо такі ініціативи з’являтимуться на рівні Європи, вони наштовхуватимуться на стримування або пасивний опір з боку американської адміністрації. «Я не бачу вікон можливостей для того, щоб у найближчі рік-два відбулося кардинальне переформатування НАТО», — наголошує Фарапонов.

    Водночас він допускає, що певні зміни можуть статися за інших політичних умов у США. Зокрема, якщо республіканці зміцнять свої позиції після проміжних виборів, Трамп може отримати більше простору для зовнішньополітичних рішень. У такому випадку можливим стане перегляд відносин із ключовими союзниками — Німеччиною, Францією та Великою Британією — а також переосмислення ролі НАТО в глобальній системі безпеки.

    Проте навіть у цьому сценарії йдеться не про повне переформатування Альянсу, а радше про його адаптацію до нових умов. За словами експерта, НАТО залишається важливим елементом стримування Росії та гарантією безпеки для європейських країн, і його ліквідація чи радикальна перебудова не відповідає інтересам більшості членів.

    Натомість значно більш реалістичними виглядають зміни в межах Європейський Союз. Європейські країни дедалі активніше обговорюють необхідність посилення власної оборонної автономії, особливо в умовах війни Росії проти України та нестабільності у світі. Ці процеси можуть включати створення спільних оборонних механізмів, збільшення військових витрат і розвиток власної військової інфраструктури.

    Така тенденція частково відповідає і новій стратегії США, яка передбачає, що союзники мають брати на себе більшу відповідальність за регіональну безпеку. Таким чином, замість трансформації НАТО можна очікувати поступове посилення ролі Європи як самостійного гравця у сфері оборони.

    Водночас напруження у трансатлантичних відносинах зростає. Дональд Трамп неодноразово критикував європейських союзників за недостатній рівень оборонних витрат і навіть натякав на можливість перегляду умов співпраці. Це створює додаткові ризики для єдності Альянсу, хоча наразі не призводить до його розпаду.

    Окремим фактором впливу є глобальна геополітика. США дедалі більше зосереджуються на стримуванні Китаю, що змушує їх переоцінювати пріоритети та скорочувати залученість у деяких регіонах, зокрема в Європі. У такій ситуації НАТО може трансформуватися не через формальні зміни структури, а через зміну балансу ролей між учасниками.

    Експерти також звертають увагу, що навіть за умов політичних суперечностей НАТО демонструє стійкість. Альянс продовжує координувати допомогу Україні, проводити спільні навчання та посилювати східний фланг. Це свідчить про те, що організація зберігає свою функціональність і здатність адаптуватися без радикальних реформ.

    Таким чином, за оцінками Фарапонова, у найближчій перспективі не варто очікувати кардинального переформатування НАТО. Натомість світова система безпеки змінюватиметься поступово: через посилення ролі Європи, зміну пріоритетів США та адаптацію існуючих союзів до нових геополітичних реалій.

  • США вимагають від союзників взяти на себе охорону Ормузької протоки — Bloomberg

    США вимагають від союзників взяти на себе охорону Ормузької протоки — Bloomberg

    Адміністрація президента США Дональда Трампа посилює тиск на європейських союзників, вимагаючи від них перебрати на себе ключову роль у забезпеченні безпеки судноплавства в Ормузькій протоці. Про це повідомляє Bloomberg із посиланням на джерела.

    За даними видання, Вашингтон очікує від партнерів конкретних планів і зобов’язань уже найближчими днями. Це питання стало одним із центральних під час закритих консультацій у Білому домі, Пентагоні та Державному департаменті за участю генерального секретаря НАТО Марка Рютте.

    У США наголошують, що більше не готові обмежуватися загальними заявами про підтримку. Американська сторона вимагає чіткої стратегії дій після завершення активної фази конфлікту навколо Ірану, включно з розподілом відповідальності між союзниками.

    Ситуація навколо Ормузької протоки залишається напруженою. Через ризики для судноплавства та періодичні обмеження руху вже фіксувалися коливання цін на нафту та зростання напруги на глобальних енергетичних ринках.

    До міжнародної коаліції, яка має сприяти забезпеченню безпеки в регіоні, входять понад 40 країн, зокрема держави Європи, Японія та Канада. Коаліцію очолює Велика Британія.

    Водночас Вашингтон наполягає, що саме європейські країни повинні взяти на себе основний тягар забезпечення безпеки в протоці, зменшуючи пряме залучення американських військових сил.

    Цей підхід відображає ширшу політику США щодо перерозподілу відповідальності за регіональну безпеку на користь союзників, які залежать від стабільності постачання енергоресурсів.

  • Україну просять обмежити удари по НПЗ Росії на тлі стрибка цін на нафту

    Україну просять обмежити удари по НПЗ Росії на тлі стрибка цін на нафту

    Іноземні партнери України звернулися до Києва з проханням послабити атаки на російські нафтопереробні заводи на тлі різкого зростання світових цін на нафту. Про це в інтерв’ю Bloomberg заявив керівник Головного управління розвідки Кирило Буданов.

    За його словами, Україна отримує «певні сигнали» від міжнародних союзників щодо необхідності зменшити інтенсивність ударів по нафтопереробній інфраструктурі Росії. Водночас він не уточнив, які саме країни виступили з таким проханням.

    Буданов також не повідомив, чи готовий Київ змінювати свою тактику у відповідь на ці звернення. Водночас він висловив сподівання, що загострення ситуації навколо Ірану може завершитися найближчим часом.

    Різке зростання цін на енергоносії пов’язують із ескалацією конфлікту на Близькому Сході. Ситуацію додатково ускладнило перекриття Ормузької протоки — одного з ключових маршрутів постачання нафти у світі.

    На цьому тлі удари по російській нафтопереробній інфраструктурі можуть ще більше розхитувати глобальний ринок, що й викликає занепокоєння серед союзників України.

    Водночас Київ вважає нафтопереробні заводи Росії законними військовими цілями, оскільки вони забезпечують паливом армію РФ і є джерелом фінансування війни.

    Останніми тижнями інтенсивність ударів по таких об’єктах зросла. Російська сторона повідомляє про рекордну кількість безпілотників у своєму повітряному просторі.

    Зокрема, було уражено потужності Саратовського та Кіришинського нафтопереробних заводів. Крім того, 3 квітня українські військові підтвердили удар по підприємству «Башнефть-Новойл», яке є одним із найбільших виробників мастильних матеріалів у РФ.

    На тлі подорожчання нафти доходи Росії зростають. За оцінками, лише за перші тижні ескалації на Близькому Сході Москва могла отримати додаткові мільярди доларів.

    Крім того, Сполучені Штати тимчасово послабили окремі обмеження, дозволивши низці країн закуповувати російську нафту для стабілізації світового ринку.

    Ситуація навколо атак на НПЗ та енергетичних ринків стає ще одним фактором, який пов’язує війну в Україні з подіями на Близькому Сході та впливає на глобальну економічну рівновагу.

  • Через конфлікт із союзниками Трамп може залишити Україну без підтримки

    Через конфлікт із союзниками Трамп може залишити Україну без підтримки

    Політика Дональда Трампа на Близькому Сході може мати прямі наслідки для України, оскільки на тлі загострення відносин із союзниками президент США здатен переглянути підтримку Києва.

    Війна проти Ірану послаблює політичні позиції президента США Дональда Трампа і підриває його ключові інструменти впливу. Про це пише The Economist, аналізуючи наслідки його зовнішньої політики.

    За оцінкою видання, конфлікт створює для Трампа одразу кілька проблем. Зокрема, він втрачає можливість формувати вигідну для себе політичну реальність, тиснути на партнерів і зберігати повний контроль над Республіканською партією. Окрім цього, війна сприяє зростанню цін на нафту, що посилює економічний тиск.

    Напруження між США та союзниками проявилося під час обговорення ситуації навколо Ормузької протоки. Трамп закликав партнерів допомогти її відкрити, попередивши про негативні наслідки для НАТО у разі відмови. Втім, союзники не підтримали цю ініціативу, після чого американський президент змінив риторику.

    Аналітики вважають, що у разі подальшого ослаблення політичних позицій Трамп може вдатися до більш жорстких і непередбачуваних кроків. Серед можливих сценаріїв називається навіть перегляд зобов’язань США в межах НАТО.

    У цьому контексті Україна також опиняється в зоні ризику. Видання допускає, що Трамп може скоротити або повністю припинити підтримку Києва, використовуючи це як інструмент тиску на європейських партнерів.

    Крім того, серед потенційних кроків американського президента називаються посилення тиску на країни Латинської Америки під приводом боротьби зі злочинністю, фінансові вимоги до союзників у Азії та жорстка тарифна політика.

    Навіть якщо такі сценарії не будуть реалізовані повністю, сама їх поява може суттєво підірвати систему союзів США. Це, своєю чергою, створює додаткові можливості для Китаю та Росії посилити свій вплив на глобальній арені.

  • Союзники ставлять умову щодо мобілізації в обмін на новий пакет допомоги – джерело

    Союзники ставлять умову щодо мобілізації в обмін на новий пакет допомоги – джерело

    Наше джерело в Офісі Президента повідомило, що союзники нібито готові надати Україні новий фінансовий і військовий пакет, але висунули умову: Київ має знизити мобілізаційний вік і посилити обмеження на виїзд із країни. За словами співрозмовника, на Банковій прагнуть спочатку отримати допомогу, а вже потім ухвалювати непопулярні рішення; нібито розглядається механізм автоматичної постановки на військовий облік чоловіків віком 25–60 років. Ці дані наразі не підтверджені офіційними заявами.

    За інформацією джерела, позиція партнерів стосується прагнення швидко збільшити людський ресурс для потреб оборони. Представники Офісу Президента, за словами співрозмовника, оцінюють політичні ризики таких кроків і намагаються узгодити послідовність — спочатку забезпечити фінансування, згодом — внутрішні кадрові та процедурні зміни.

    Якщо такі умови справді будуть узгоджені, це може мати значні політичні та суспільні наслідки: зміни зачіпають велику частину населення і потенційно вплинуть на рейтинг влади. Водночас додаткове фінансування і військова підтримка залишаються критичними для посилення обороноздатності країни, через що керівництво опиняється перед вибором між зовнішніми потребами та внутрішньою стабільністю.

  • Частина угорців і поляків вважає Україну загрозою — опитування Pew Research Center

    Частина угорців і поляків вважає Україну загрозою — опитування Pew Research Center

    Частина мешканців європейських країн сприймає Україну як потенційну загрозу. Про це свідчать результати глобального опитування аналітичного центру Pew Research Center, проведеного серед жителів низки країн.

    Найвищий рівень недовіри до України зафіксовано в Угорщині — 27% опитаних вважають Україну загрозою для своєї країни. Це другий показник після Росії, яку в Угорщині назвали загрозою 33% респондентів. У Польщі 6% респондентів також вважають Україну загрозою — на другому місці після Росії, яку назвали 81% поляків.

    Водночас жодна з країн-учасниць дослідження не назвала Україну союзником. У загальному контексті країни найчастіше називали загрозами США, Росію та Китай. Саме ці держави стабільно перебувають у трійці “лідерів” за рівнем недовіри у світі.

    Європейці здебільшого вважають головною загрозою Росію. Винятками стали Іспанія, де найбільшою загрозою респонденти назвали США, та Греція — там перше місце посіла Туреччина.

    У США 42% респондентів головною загрозою назвали Китай. Росія — на другому місці з 25%.

    Опитування свідчить про те, що ставлення до країн у глобальному світі продовжує змінюватися залежно від геополітичної ситуації, історичного контексту та політики окремих держав.

  • Сибіга закликає союзників не піддаватися на погрози Путіна і посилити підтримку України

    Сибіга закликає союзників не піддаватися на погрози Путіна і посилити підтримку України

    Міністр закордонних справ України Андрій Сибіга заявив, що погрози президента Росії Володимира Путіна не повинні впливати на позицію союзників України. Він підкреслив, що риторика Путіна, яка використовувалася для тиску на Захід, виявилася безрезультатною, і закликав союзників посилити підтримку України.

    Сибіга нагадав, що навесні 2022 року Путін погрожував тяжкими наслідками у випадку надання Україні зброї для оборони. Однак, попри надання зброї, Путін не здійснив обіцяних дій. Ця риторика неодноразово повторювалася протягом останніх років, але не принесла бажаного результату для Кремля.

    «Коли Путін стикається із силою, він відступає і знаходить способи пояснити це своїм людям», – заявив Сибіга. Він наголосив, що погрози Путіна мають на меті послабити підтримку України з боку західних союзників. Натомість, за словами міністра, союзники мають не зменшувати, а збільшувати свою допомогу.

    Сибіга закликав союзників зняти обмеження в наданні військової допомоги та зміцнити далекобійність, повітряний щит, а також економічну і енергетичну стійкість України. Він підкреслив, що страх і зволікання призводять до більших втрат і криз, і що для відновлення миру необхідна сміливість.

    «Щоб відновити мир, потрібна сміливість, а не страх», – резюмував міністр.

  • Західні союзники вимагають від України плану “Б” – The Wall Street Journal

    Західні союзники вимагають від України плану “Б” – The Wall Street Journal

    США та європейські країни підштовхують Київ до розробки нової стратегії на наступний рік війни. Відповідно до повідомлень The Wall Street Journal, США та їхні європейські союзники продовжують підтримувати довгострокову мету президента України Володимира Зеленського щодо витіснення Росії з усієї території України. Проте, зважаючи на зниження громадської підтримки серед ключових партнерів України та повільний прогрес Росії на фронті, деякі європейські дипломати стверджують, що Україні слід переглянути свої цілі та бути більш реалістичною.

    Важливим етапом цього процесу стане візит держсекретаря США Ентоні Блінкена і міністра закордонних справ Великої Британії Девіда Леммі до Києва. Вони зустрінуться з українськими офіційними особами для обговорення можливих змін у стратегії та допомоги, яку Україні буде потрібно для досягнення своїх цілей. Цей візит також передбачає обговорення можливості розширення використання західної зброї, включаючи ракети великої дальності, для ураження російських цілей.

    Реальність війни вимагає перегляду стратегічних цілей України, оскільки підтримка Заходу для досягнення повної перемоги може бути фінансово непідйомною. Високопосадовці європейських країн вказують на необхідність узгодження реалістичних цілей війни з можливостями міжнародної підтримки.

    Держсекретар Блінкен зазначив, що його візит має на меті зрозуміти поточні потреби України та визначити, як США та їх союзники можуть краще підтримати ці потреби. Однак офіційні особи попереджають, що остаточне рішення щодо надання ракет великої дальності Україні ще не ухвалено.

    У той же час, президент Зеленський планує подати нову мирну пропозицію під час свого візиту до США, зокрема на Генеральну Асамблею ООН. Він сподівається зустрітися з ключовими кандидатами в президенти США, щоб заручитися їхньою підтримкою для України. Проте невідомо, чи ці зустрічі відбудуться.

    Західні дипломати продовжують підкреслювати важливість президентських виборів у США для визначення майбутньої допомоги Україні. Зараз Київ розглядає можливість переговорів з Росією для обмеження атак на критичну інфраструктуру, але офіційні особи вказують на складність досягнення будь-якого значного прогресу в мирних переговорах через непримиренні позиції обох сторін.

    Останні опитування в Україні показують зростання підтримки мирних переговорів, але більшість населення все ще наполягає на поверненні всіх окупованих територій перш ніж почати будь-які переговори. Політологи попереджають, що визнання можливості компромісу може стати серйозним політичним ризиком для Зеленського.

    Західні чиновники і аналітики зазначають, що незважаючи на героїчні зусилля України, існують серйозні побоювання щодо тривалості підтримки з боку Заходу і здатності України витримати довгостроковий військовий тиск. Наступ українських військ показав здатність Києва до активних дій, проте існують питання щодо стійкості та ефективності таких операцій в довгостроковій перспективі.