Згідно з матеріалом The New York Times, на тлі нового витка освоєння космосу між провідними світовими державами розгорнулася прихована, але запекла конкуренція за встановлення ядерного реактора на супутнику Землі.
Наприкінці серпня NASA офіційно звернулося до підрядників із вимогою розробити ядерний реактор, здатний витримати складні умови космічного польоту та функціонувати автономно біля південного полюса Місяця. Агентство прагне запустити систему вже до грудня 2030 року, що є надзвичайно амбітним дедлайном.
Головні деталі космічно-ядерної гонки:
- Мотивація та суперництво: Поспіх США пояснюється тим, що Росія спільно з Китаєм реалізує секретне партнерство з розгортання власного лунного реактора із запланованим запуском до 2036 року. Обидві наддержави розуміють: контроль над доступом до ресурсів Місяця (зокрема замерзлої води) визначатиме майбутнє геополітики та далекосяжних космічних місій.
- Технологічна перевага Росії: Кремль і Китай зробили ставку на унікальний досвід РФ у сфері космічної ядерної енергетики. Росія вивела на орбіту понад 30 реакторів (переважно у 1970–1980-х роках на борту супутників) і контролює найбільші запаси низькозбагаченого урану, який вважається найбільш безпечним паливом для подібних місій і якого критично не вистачає у США.
- Спроби США наздогнати суперників: Попри те, що США запустили власний реактор ще у 1965 році, подальші проєкти зупинилися через непов’язані з ними збої. З того часу Сполучені Штати витратили понад 20 мільярдів доларів на програми космічної атомної енергетики, проте так і не запустили жодного нового реактора.
- Застереження науковців: Провідні експерти та екологи попереджають про надмірну поспішність. Кількість аварій за останні роки (невдачі китайських, американських і російських ракет, а також падіння російського посадкового модуля на Місяць) свідчить про високі ризики. Потенційні аварії чи вибухи ядерних установок на поверхні Місяця можуть призвести до розсіювання радіоактивних матеріалів та перетворення цілих регіонів супутника на заборонені зони.