Позначка: стратегічні резерви

  • Світові резерви тануть: війна США та Ірану спричинила найбільший нафтовий дефіцит за десятиліття

    Світові резерви тануть: війна США та Ірану спричинила найбільший нафтовий дефіцит за десятиліття

    Світовий нафтовий ринок переживає наслідки однієї з найбільших енергетичних криз сучасності. За оцінками аналітичної компанії Kpler, через майже чотиримісячне припинення постачань із Близького Сходу світ недоотримав близько 1,15 мільярда барелів нафти. Навіть попри відновлення судноплавства через Ормузьку протоку після укладення домовленостей між Сполученими Штатами та Іраном, експерти попереджають: наслідки кризи можуть відчуватися ще багато місяців, а ризик нового стрибка цін на енергоносії залишається високим. Про це повідомляє CNN.

    Ормузька протока вважається одним із найважливіших транспортних коридорів світової енергетики. Через неї традиційно проходить значна частина експорту нафти та зрідженого природного газу з країн Перської затоки. Після початку масштабного конфлікту між США та Іраном судноплавство в регіоні фактично було паралізоване, що призвело до різкого скорочення світових поставок енергоносіїв. За даними Міжнародного енергетичного агентства, у піковий період конфлікту було заблоковано понад 14 мільйонів барелів нафти на добу, що становило близько 14% світового попиту.

    Наслідки цієї ситуації виявилися значно серйознішими, ніж очікували багато аналітиків на початку конфлікту. Загальні втрати ринку перевищили 1,15 мільярда барелів нафти, а стратегічні резерви багатьох країн опинилися на мінімальних рівнях за останні десятиліття. Зокрема, стратегічні запаси держав-членів Міжнародного енергетичного агентства впали до найнижчого рівня з 1990 року. У США стратегічний нафтовий резерв скоротився до найнижчої позначки за останні 43 роки, а комерційні запаси наблизилися до так званого рівня операційного стресу.

    Президент США Дональд Трамп під час саміту G7 заявив, що за наявних темпів споживання наявних запасів могло б вистачити приблизно на чотири тижні. Хоча ця оцінка викликала дискусії серед експертів, вона продемонструвала масштаби проблеми, з якою зіткнулася світова економіка.

    Після підписання меморандуму між Вашингтоном і Тегераном та відкриття Ормузької протоки ринок відреагував стрімким падінням цін. Якщо в розпал конфлікту вартість нафти марки Brent перевищувала 126 доларів за барель, то після повідомлень про відновлення судноплавства ціни опустилися нижче позначки 80 доларів. Проте фахівці застерігають, що це може бути передчасний оптимізм.

    За словами керівниці глобальної сировинної стратегії RBC Capital Markets Геліми Крофт, ринок фактично випередив реальний розвиток подій. Вона наголосила, що відкриття протоки не означає автоматичного повернення до довоєнної ситуації. Для повного відновлення поставок необхідно провести розмінування морських шляхів, повернути танкерний флот до регіону, відновити видобуток нафти та перезапустити логістичні ланцюги. Цей процес може тривати місяцями.

    Додатковою проблемою стали пошкодження нафтопереробних і газових об’єктів. За оцінками галузевих експертів, під час конфлікту було виведено з ладу понад 3,5 мільйона барелів на добу нафтопереробних потужностей. Частина підприємств зазнала прямих пошкоджень, а деякі були зупинені з міркувань безпеки. Відновлення окремих об’єктів може тривати роками та потребуватиме десятків мільярдів доларів інвестицій.

    Попри поступове повернення поставок, міжнародні експерти попереджають про тривалий «ефект похмілля» для нафтового ринку. За оцінками інвестиційної компанії Ninety One, глобальні запаси сирої нафти скоротилися більш ніж на один мільярд барелів, і на їх відновлення можуть знадобитися роки. Це означає, що будь-які нові геополітичні потрясіння або перебої з поставками можуть знову спричинити різке зростання цін.

    Водночас Міжнародне енергетичне агентство прогнозує, що вже у 2027 році світовий ринок може перейти до значного профіциту. За його оцінками, після повного відновлення експорту з Близького Сходу пропозиція нафти може перевищити попит більш ніж на 5 мільйонів барелів на добу. Це дозволить поступово поповнити виснажені резерви та створити нові стратегічні запаси. Однак до цього моменту ринок ще має пройти складний етап відновлення.

    Частина аналітиків налаштована менш песимістично. Вони зазначають, що хоча запаси й скоротилися, вони все ще перебувають поблизу рівнів минулого року, а ринок поступово адаптується до нових умов. Проте навіть ці експерти визнають, що повне повернення до стабільності потребуватиме часу та залежатиме від того, наскільки успішно виконуватимуться домовленості між США та Іраном.

    Таким чином, відкриття Ормузької протоки стало лише першим кроком до подолання найбільшої нафтової кризи останніх років. Світовий ринок уже втратив понад мільярд барелів нафти, стратегічні резерви скоротилися до багаторічних мінімумів, а відновлення повноцінних поставок може розтягнутися на тривалий період. Саме тому багато експертів вважають, що енергетичні наслідки війни на Близькому Сході світ відчуватиме ще не один рік.

  • США побили рекорд експорту нафти на тлі глобальної кризи

    США побили рекорд експорту нафти на тлі глобальної кризи

    Експорт нафтопродуктів зі Сполучених Штатів Америки досяг історичного максимуму на тлі глобальної енергетичної перебудови, спричиненої війною в Ірані та порушенням постачання енергоносіїв на ринки Європи й Азії. Про це повідомляє Financial Times із посиланням на дані Управління енергетичної інформації США (EIA), які фіксують безпрецедентне зростання зовнішніх поставок американського пального.

    За офіційними даними, минулого тижня США експортували понад 8,2 мільйона барелів нафтопродуктів на добу, включно з бензином, дизельним пальним та авіаційним керосином. Це приблизно на 20% більше, ніж за аналогічний період минулого року, і є одним із найвищих показників в історії американського енергетичного сектору. Такий різкий стрибок експорту пояснюється зростанням попиту з боку європейських країн, а також держав Азії, які змушені шукати альтернативні джерела постачання після скорочення доступу до частини традиційних ринків через геополітичну нестабільність.

    Ситуація на світовому енергетичному ринку фактично призвела до того, що США закріпили за собою роль одного з ключових постачальників нафти та нафтопродуктів у світі. Вперше з часів Другої світової війни країна стала нетто-експортером сирої нафти та похідних енергоносіїв. Це означає, що американський експорт перевищує імпорт, що є кардинальною зміною у порівнянні з ситуацією ще десять–п’ятнадцять років тому, коли США залежали від імпортної нафти та входили до числа найбільших світових імпортерів енергоносіїв.

    Різке зростання зовнішнього попиту на американське пальне вже принесло суттєві фінансові результати для енергетичних компаній США. За оцінками аналітиків, якщо поточні ціни та обсяги експорту збережуться, нафтогазовий сектор США може отримати до 60 мільярдів доларів додаткових прибутків до кінця року. Основними драйверами цього зростання є як високі міжнародні ціни, так і стабільне виробництво всередині країни, яке дозволяє одночасно задовольняти внутрішній попит і нарощувати експорт.

    Водночас така ситуація має і внутрішні наслідки для американської економіки. Зростання експорту призвело до підвищення цін на пальне всередині країни, що вже відчувають споживачі. Середня ціна бензину в США, за даними Financial Times, сягнула 4,53 долара за галон, що є найвищим рівнем за останні чотири роки. Це створює додатковий інфляційний тиск і потенційні політичні ризики для адміністрації, яка опиняється між необхідністю підтримувати енергетичний експорт і захищати внутрішній ринок від зростання цін.

    У матеріалі також зазначається, що Білий дім поки що не планує вводити обмеження на експорт пального. У Вашингтоні виходять із того, що американський енергетичний сектор сьогодні відіграє критично важливу роль у забезпеченні глобальної стабільності постачань, особливо для Європи, яка значною мірою залежить від альтернативних джерел енергії після зміни геополітичного балансу. Водночас експерти визнають, що у разі подальшого зростання внутрішніх цін політичний тиск може змусити уряд переглянути цю позицію.

    Окреме занепокоєння викликає стан стратегічних запасів нафти у США. Частина аналітиків вказує на те, що високі обсяги експорту можуть призвести до швидшого виснаження резервів, які традиційно використовуються як буфер у разі кризових ситуацій. Старший радник з питань енергетики інвестиційної компанії Carlyle Джефф Каррі наголошує, що реальні ризики для енергетичної безпеки виникають не лише тоді, коли постачання припиняється, а й тоді, коли запаси починають скорочуватися швидше, ніж відновлюються.

    Аналітики підкреслюють, що нинішня ситуація демонструє глибоку трансформацію ролі США у глобальній енергетичній системі. Країна, яка раніше залежала від імпорту нафти, сьогодні стала одним із ключових експортерів, здатних впливати на ціни та баланс попиту в усьому світі. Це також означає, що американська енергетична політика дедалі більше визначає не лише внутрішню економічну стабільність, а й стан глобальних ринків.

    У довгостроковій перспективі експерти очікують, що роль США як енергетичного експортера залишатиметься ключовою, однак попереджають про можливі коливання через політичні рішення, цінову волатильність та зміни попиту на міжнародних ринках. Нинішній рекордний експорт, за їхніми оцінками, є наслідком одночасного збігу геополітичних факторів і високої конкурентоспроможності американської енергетичної галузі, але його стійкість у майбутньому залишатиметься під питанням.

  • Кремль планує масштабні наступальні дії в Україні влітку

    Кремль планує масштабні наступальні дії в Україні влітку

    Ситуація на фронті в Україні свідчить про підготовку Росії до нового етапу бойових дій одразу на кількох напрямках. Ознаки активізації російських військ вказують на те, що Кремль не розглядає сценарій завершення війни дипломатичним шляхом і продовжує робити ставку на силове нав’язування власних умов.

    Згідно з останніми оцінками західних аналітиків, у літній період Росія планує розгорнути масштабні наступальні операції на півдні України та на Донбасі. Для цього російське військове командування має намір залучити стратегічні резерви, формування яких триває ще з 2025 року.

    Аналітики зазначають, що сам факт накопичення резервів і планування широкомасштабних операцій свідчить про небажання Москви припиняти війну. Навпаки, Кремль розглядає 2026 рік як можливість змінити ситуацію на полі бою шляхом концентрації сил і спроби прориву української оборони.

    Водночас експерти звертають увагу на серйозні обмеження, з якими стикається російська армія. Основною проблемою залишається нестача живої сили. Постійні втрати на фронті ускладнюють здатність Росії підтримувати високий темп бойових дій упродовж тривалого часу.

    За оцінками аналітиків, наявні резерви можуть виявитися недостатніми для досягнення заявлених військових цілей. Труднощі з поповненням особового складу, логістичні проблеми та виснаження підрозділів знижують потенціал Росії для проведення довготривалих і масштабних наступальних операцій.

    Таким чином, попри підготовку до нового наступу, можливості Кремля залишаються обмеженими, а ставка на силовий сценарій не гарантує Росії стратегічного успіху у війні проти України.

  • Міноборони замовило бензин для ЗСУ за ціною вище ринкової

    Міноборони замовило бензин для ЗСУ за ціною вище ринкової

    Державний оператор тилу Міністерства оборони України у грудні 2025 року уклав одразу п’ять контрактів із харківським ТОВ «ВТГ-трейдінг» на постачання 16,5 тисячі тонн бензину А-80 загальною вартістю 914,54 млн грн. Йдеться про створення стратегічного запасу пального для тривалого зберігання — до п’яти років.

    Середня ціна закупівлі становить близько 57 500 грн за тонну, що суттєво перевищує пропозиції інших державних гравців ринку, зокрема «Укрнафти», яка у той самий період пропонувала аналогічне паливо за нижчими цінами.

    Контракти були укладені у форматі спрощених процедур без конкурентної боротьби. За даними з системи Prozorro, жоден інший учасник не подав пропозицій, тож «ВТГ-трейдінг» отримала весь обсяг замовлення автоматично.

    Компанія належить Роману Ушакову та Аркадію Хамоніну і має доволі суперечливу історію в паливному секторі. За інформацією галузевих експертів та публікацій профільних ЗМІ, до повномасштабного вторгнення фірма входила до числа найбільших імпортерів так званих специфічних розчинників, які використовуються у тіньовому виробництві пального для ухилення від акцизного податку.

    У цей же період діяльність «ВТГ-трейдінг» пов’язували з групою Sun Oil та однойменною мережею автозаправних станцій, що фігурували у кримінальних провадженнях щодо податкових махінацій. У 2017 році компанія згадувалася як ланка у ланцюгах постачання сировини для виробництва сурогатного пального, яке в побуті називають «бодягою».

    Попри цей бекграунд, восени 2025 року фірма змогла повернутися до державних закупівель. Ключовим кроком стало отримання сертифіката відповідності у серпні 2025 року, після чого компанія підтвердила формальний «досвід» контрактом із кременчуцьким ТОВ «Інчер» і практично одразу отримала доступ до мільярдних оборонних замовлень.

    Фактично Державний оператор тилу формує стратегічний запас бензину для Збройних сил України за рахунок постачальника, чия попередня спеціалізація роками була пов’язана не з класичним трейдингом пального, а з постачанням компонентів для тіньового ринку.

    Це створює одразу кілька ризиків — від переплати бюджетних коштів до потенційних проблем із якістю та стабільністю ресурсу, який має зберігатися і використовуватися протягом п’яти років.

  • Ймовірність наступу російських військ на Харків найближчим часом

    Ймовірність наступу російських військ на Харків найближчим часом

    Згідно з аналітичним матеріалом ISW, існує думка, що можливість сухопутної операції військ Російської Федерації проти Харкова в найближчий час є малоймовірною. Проте американські експерти зауважують, що це може статися навесні, враховуючи підготовку РФ до створення стратегічних резервів та перегрупування сил на фронті.

    Згідно з аналізом, загроза можливого наступу військ РФ на Харків або Суми заставляє ЗСУ переглянути розподіл обмеженого особового складу та техніки для будівництва оборонних укріплень у цих регіонах.

    Російські збройні сили мають змогу мобілізувати значні ресурси, сподіваючись на прорив на ділянках фронту за їх власним вибором. Крім того, вони можуть використовувати ділянки фронту, які раніше були вразливі через перекидання живої сили та техніки Збройних сил України.